Реферат на тему Фінансове планування - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Фінансове планування. План 1. Фінансове планування на підприємстві: зміст і завдання 2. Оперативне фінансове планування 3. Поточне фінансове планування 4. Стратегічне фінансове планування Фінансове планування на підприємстві: зміст і завдання Фінансово-господарська діяльність будь-якого підприємства спрямована на завоювання чи збереження в І умовах ринку достойної конкурентної позиції, тому передбачає не тільки аналіз і оцінку досягнутих результатів, а й планування майбутньої діяльності, зокрема складання коротко- та довгострокових фінансових планів. Успішна реалізація таких планів забезпечує досягнення відповідної конкурентної позиції на ринку та сприяє подальшому економічному зростанню підприємства. Фінансове планування — це процес розробки системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановленні ступеня відповідності цих цілей поточному фінансовому стану підприємства та формулюванні послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. У процесі планування розробляють узагальнюючі фінансові показники кількісного та якісного характеру і визначають найбільш ефективні шляхи їх досягнення. Процес фінансового планування обов'язково включає такі етапи: аналіз поточного фінансового стану підприємства, прогнозування майбутніх значень планових показників, безпосереднє складання планів та розробка процедури внесення коректив в процес реалізації планів. Запровадження системи фінансового планування на підприємстві передбачає не тільки складання та затвердження фінансових планів, а й контроль за їх виконанням та внесення необхідних змін до них в процесі їх реалізації. Ретельний аналіз поточного фінансового стану дає змогу сформулювати реальні фінансові цілі, а прогнозування майбутньої діяльності підприємства — визначити найбільш оптимальні шляхи досягнення цих цілей. Прогнозування є досить складним етапом фінансового планування, який потребує від фінансового менеджера високого рівня фахової підготовки у сфері не тільки фінансів, а й вищої математики та програмування, а також розуміння того, що математичні методи — це лише ефективний інструментарій, який не може замінити здатність фінансиста виділяти найважливішу інформацію, правильно її оцінювати та передбачати майбутні зміни на ринку. Прогнозування завжди пов'язано з невизначеністю і передбачає багатоваріантність, оскільки фінансові плани можуть складатись при різних припущеннях щодо очікуваних змін у діяльності підприємства і кон'юнктурі ринку. Оскільки достовірні прогнози не можна отримати при неправильних припущеннях, при прогнозуванні діяльності підприємства важливо виділити і врахувати найважливіші серед множини чинників, одні з яких підлягають оцінці й управлінню, а інші мають зовнішній характер і їх не завжди можна точно оцінити. Залежно від горизонту планування розрізняють коротко- (до 1 року), середньо- (від 1 до 3—5 років) та довгострокові (від 3—5 років) плани. Різні види фінансових планів вирішують різні завдання. Останні, в свою чергу, обумовлюються горизонтом планування. Так, основною метою короткострокового фінансового плану ванн я є ефективне управління оборотним капіталом" що передбачає забезпечення неперевності виробничого процесу та збуту продукції, підтримку ліквідності й платоспроможності підприємства на належному рівні, мінімізацію витрат на фінансування оборотного капіталу. Оскільки більшість завдань з управління оборотним капіталом фактично пов'язані з управлінням потоком грошових коштів, у процесі короткострокового фінансового планування потрібно з великою точністю визначати основні параметри грошового потоку підприємства і складати плани руху грошових коштів з розбивкою на місяці, декади чи тижні (залежно від інтенсивності та обсягів проведення операцій підприємством). При плануванні руху грошових коштів та складанні відповідних фінансових документів необхідно правильно спрогнозувати приплив та відплив коштів із підприємства, їх розподіл у часі, виявити надлишок або нестачу коштів в окремі моменти часу з тим, щоб підготувати відповідні управлінські рішення. Основним інструментарієм короткострокового фінансового планування на сьогодні є:* розрахунок циклу обороту грошових коштів (фінансового циклу);* платіжний календар, який відображує обов'язкові платежі підприємства протягом планового періоду;* готівковий бюджет, що визначає обсяги надходжень та витрат коштів підприємства протягом планового періоду, а також моменти часу, в які очікуються ці надходження та витрати. Метою середньо- та довгострокового планування є ефективне здійснення капіталовкладень, які б забезпечили подальше економічне зростання підприємства. Процес такого планування ґрунтується на прогнозі обсягів і специфіки виробництва, визначенні на основі цього потреби в активах, обсягах інвестицій для їх придбання, а також визначенні відповідних їм джерел фінансування. Характер і значення цільових функцій у таких планах залежать від встановленої підприємством дивідендної політики, поглядів на структуру капіталу і рівень ризику, який підприємство може на себе прийняти з тим, щоб забезпечити інтереси акціонерів та максимізувати вартість підприємства. Фінансовий план — це документ, який розкриває спосіб досягнення фінансових цілей підприємства та узгоджує доходи з витратами. Як правило, фінансовий план містить розділи, що стосуються особливостей інвестиційної, фінансової, дивідендної та облікової політики підприємства на плановий період. У розділах плану, зокрема, мають бути обґрунтовані та розкриті:* політика фінансування капіталовкладень і специфіка управління довгостроковими фінансовими вкладеннями підприємства протягом планового періоду;* механізм управління оборотним капіталом, зокрема товарно-матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю та грошовими коштами;* загальна потреба в капіталі, потреба в зовнішньому фінансуванні та відповідна структура капіталу;* очікувані зміни в економічному середовищі та відповідні їм структура доходів, витрат підприємства, а також прогнозна фінансова звітність;* дивідендна політика;* облікова політика, зокрема методи нарахування амортизації та визначення вартості реалізованих запасів;* податкова політика підприємства;* система управлінського контролю тощо. Одним із найважливіших інструментів планування в середньо- та довгостроковому періоді є бізнес-план, який в концентрованій формі розкриває суть діяльності новоствореного підприємства або запропонованого нового напряму діяльності існуючого підприємства і відображує ключові показники, що обґрунтовують доцільність того чи іншого варіанта капіталовкладень (див. §12.7). Залежно від цільового спрямування розрізняють оперативне, поточне та стратегічне фінансове планування. Оперативне та поточне фінансове планування вирішують тактичні завдання, що постають у коротко- та середньостроковій перспективі. Стратегічне фінансове планування спрямоване на середньо- та довгострокову перспективу і орієнтоване на вирішення ключових, визначальних для підприємства фінансових цілей, від досягнення яких залежить його існування в майбутньому. Часто цілі формулюються на якісному рівні або містять дуже загальні кількісні орієнтири. Основу стратегічного планування становлять прогнозування й моделювання, які ґрунтуються на методах лінійного, нелінійного програмування і економетричних моделях. У процесі планування окреслюється позиція підприємства на ринку, а також формулюються і вирішуються питання, що стосуються різних аспектів життєдіяльності підприємства, зокрема, визначаються:* структура виробництва і системи технологічних процесів;* джерела фінансування й прогнозні фінансові результати;* фінансові відносини з бюджетом та іншими суб'єктами ринку;* система контролю за фінансовим станом підприємства. Для того щоб стратегічний план розвитку підприємства був життєздатним, він повинен певною мірою задовольняти соціальні потреби всього суспільства або окремих його прошарків. v Стратегічний план — більш містке поняття, ніж довгостроковий, оскільки передбачає формулювання лише стратегічних для підприємства цілей, охоплює всі сфери його діяльності й окреслює основні етапи досягнення сформульованих у плані цілей. Поточні плани складаються на основі стратегічних і визначають фінансово-господарську діяльність підприємства більш докладно, але на короткостроковий період. Поточні плани дають можливість визначити на плановий період джерела фінансування розвитку підприємства, сформувати структуру доходів і витрат, визначити структуру активів та капіталу підприємства на кінець планового періоду, а також отримати інформацію про рух грошових коштів протягом планового періоду. Основними фінансовими документами, які розробляють у ході поточного фінансового планування, є план бухгалтерського балансу, план звіту про фінансові результати та план руху грошових коштів. Інформація, наведена в цих документах, дає можливість контролювати надходження і витрачання коштів підприємством, підтримувати його платоспроможність та ліквідність на належному рівні, а також оцінити очікувані фінансові результати та фінансовий стан підприємства на кінець планового періоду. Відповідно до вітчизняного законодавства державні підприємства зобов'язані, а підприємствам недержавної форми власності рекомендовано складати поточні фінансові плани на рік з розбивкою за кварталами. Дані, наведені в таких планах, характеризують фінансову стратегію підприємства, результати фінансового аналізу за попередній звітний період, заплановані обсяги виробництва і реалізації продукції, інші економічні показники операційної діяльності підприємства, систему розроблених на підприємстві норм і нормативів витрат окремих видів ресурсів, чинні системи оподаткування і норми амортизаційних відрахувань, середні ставки кредитного й депозитного процентів на фінансовому ринку тощо. В розділах плану відображають джерела формування та надходження коштів, запланований на кінець періоду приріст активів підприємства, механізм повернення залучених коштів, витрати, пов'язані зі сплатою обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів, спосіб покриття збитків минулих періодів. Оперативне планування є короткостроковим. Воно доповнює систему поточного фінансового планування, тому його використовують з метою фінансового забезпечення неперервності виробничого процесу та контролю за надходженням і витрачанням грошових коштів з розрахункового рахунку підприємства. Кваліфіковане використання фінансовими менеджерами підприємства у процесі фінансового планування всіх типів фінансових планів дає змогу значно підвищити ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та поліпшити його конкурентну позицію на ринку. Оперативне фінансове планування Оперативні плани є невід'ємною складовою поточних фінансових планів. їх складають на період до одного року і розробляють як по підприємству в цілому, так і по окремих його підрозділах. У межах оперативних планів обов'язково визначають фінансовий цикл, розробляють готівковий бюджет та розраховують потреби в короткостроковому фінансуванні. Фінансовий цикл (ФЦ) визначають за формулою: Готівковий бюджет (бюджет поточних надходжень і витрат грошових коштів) — це фінансовий документ, у якому зазначають прогнозовані обсяги надходжень і витрат грошових коштів протягом планового періоду та моменти часу, коли очікуються ці надходження й витрати. Плановим періодом для складання готівкового бюджету може бути період від одного місяця до року. Для отримання точного готівкового бюджету треба правильно спрогнозувати обсяги збуту, спланувати відповідні до нього обсяги виробництва та виробничі витрати, оцінити обсяги надходжень і витрат грошових коштів, а також їх розподіл у часі. Важливим моментом при складанні готівкового бюджету є також ступінь його деталізації. Інтервалом планування при складанні бюджету може бути місяць, декада чи тиждень. При великій інтенсивності фінансових операцій та значному їх обсязі використання коротшого інтервалу планування може виявити проблеми в русі грошових коштів, які не є очевидними при використанні довшого інтервалу планування. Наприклад, при інтервалі планування один місяць і залишках на рахунку на початок місяця 20 000 грн, на кінець місяця 40 000 грн, надходженнях коштів протягом місяця в сумі 50 000 грн і витратах коштів у сумі ЗО 000 грн не є очевидною проблема виникнення від'ємного залишку на рахунку і потреби в додатковому фінансуванні у разі витрати коштів на початку місяця і надходження коштів наприкінці місяця. Для того щоб уникнути подібної проблеми при можливості більш точно спрогнозувати моменти надходження та витрачання коштів, доцільно використовувати в процесі бюджетування якомога коротший інтервал планування. Кращим варіантом для складання готівкового бюджету є складання кількох прогнозних бюджетів на основі різних прогнозів перебігу подій (від найбільш песимістичного до найбільш імовірного та оптимістичного) і вибір найбільш вірогідного. У процесі складання бюджету відображують усі надходження та витрати грошових коштів протягом планового періоду. Це дає змогу обчислити у моменти часу, що визначаються Інтервалом планування, залишок коштів на розрахунковому рахунку. У тих випадках, коли значні витрати коштів в окремі моменти часу призводять до появи від'ємного залишку на розрахунковому рахунку, бюджет треба переглянути. Якщо такі витрати коштів є об'єктивно необхідними, підприємство має передбачити у такі моменти часу додаткове фінансування. Тобто необхідно переглянути окремі аспекти виробничо-господарського процесу з тим, щоб залишок на рахунку залишався додатною величиною, більшою від страхового запасу, встановленого фінансовою службою підприємства. Отже, при складанні готівкового бюджету не тільки узгоджуються в часі надходження та витрати коштів, а й визначаються потреби підприємства в короткостроковому фінансуванні, оскільки в результаті обчислення залишку коштів на рахунку в різні моменти часу виявляють, коли залишок на рахунку стає від'ємною величиною, а тому підприємство потребує додаткового фінансування для здійснення необхідних платежів. Внаслідок багаторазового обчислення залишку коштів можуть бути виявлені надлишкові кошти на рахунку, які доцільно інвестувати на деякий час, щоб зменшити витрати підприємства на фінансування оборотного капіталу. Після внесення певних поправок бюджет затверджує керівництво. Він стає необхідним для виконання плановим документом. У ході виконання бюджету здійснюються неперервний контроль за виконанням бюджетних показників та коригування бюджету чи виробничого процесу, з тим щоб збіглися планові і фактичні показники діяльності підприємства. Готівковий бюджет є значною мірою аналогом платіжного календаря, механізм складання якого описано у багатьох вітчизняних підручниках з фінансів підприємств чи фінансового менеджменту. Оскільки термін "бюджет" значно більшою мірою відповідає змісту наведеного вище документа, ніж термін "платіжний календар", і є однією зі складових системи бюджетів на підприємстві, вважаємо за доцільне застосовувати саме цей термін для планового документа, що відображує очікувані надходження й витрати грошових коштів підприємства протягом планового періоду. Платіжним календарем більш правомірно називати документ, у якому наведено платежі, що стосуються поточної діяльності підприємства і які планують здійснити протягом планового періоду, а також моменти часу, коли їх необхідно здійснити. Такий календар можна розробляти на поточний місяць чи квартал з розбивкою на декади або тижні, а в разі потреби — на тиждень з розбивкою на окремі дні. Використання такого календаря в системі фінансового планування дає змогу визначити майбутні потреби в грошових коштах, а отже, завчасно подумати про джерела їх надходження. Практичне значення цього планового документа залежить від ступеня його деталізації, врахування всіх необхідних для здійснення протягом планового періоду платежів та уміння забезпечити вчасне надходження необхідних коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Ще одним документом, що супроводжує процес оперативного фінансового планування на вітчизняних підприємствах, є касовий план, який складають за типовою формою та у встановлений строк обов'язково подають до комерційного банку, з яким підприємство уклало договір про розрахунково-касове обслуговування. Касовий план складають на квартал. Він містить чотири розділи, в яких відображуються надходження готівкових коштів, їх витрати, розрахунок виплат заробітної плати, виплат соціального характеру та ін., а також календар видавання заробітної плати працівникам підприємства. Касовий план більшою мірою призначений для планування потреби банку в готівкових коштах, ніж планування діяльності підприємства, оскільки готівкові розрахунки вітчизняних підприємств чітко регламентовані відповідними нормативними актами. Будь-які порушення платіжної дисципліни тягнуть за собою штрафні санкції та адміністративні стягнення з посадових осіб. Поточне фінансове планування Метою поточного фінансового планування є сформування шляхів досягнення конкретних фінансових цілей за окремим видом діяльності або по підприємству в цілому в коротко- та середньостроковому періоді. Плановим періодом для складання поточних фінансових планів є період від 1 до 3—5 років. Оскільки на такому часовому періоді втрачають актуальність питання, пов'язані із забезпеченням платоспроможності підприємства у короткостроковому періоді та постає в усій своїй складності проблема забезпечення стабільного економічного зростання підприємства при збереженні на достатньому рівні стійкого фінансового стану, предметом найдокладнішого розгляду в процесі формування поточних фінансових планів стають такі показники, як чисті грошові надходження, прибуток, активи підприємства та склад його фінансових ресурсів. Основними плановими документами в системі поточного фінансового планування є бюджет доходів та витрат підприємства, або операційний бюджет (див. § 12.5), прогнозні звіти про фінансові результати, рух грошових коштів, а також прогнозний баланс (див. § 12.6). На початковому етапі планування здійснюють оцінку основних показників виробничого процесу, які можуть вплинути на фінансовий стан чи фінансові результати діяльності підприємства. На їх основі формують бюджет доходів і витрат, а результати розрахунків, що здійснюються при складанні бюджету, використовують для складання прогнозної фінансової звітності. При плануванні фінансових показників діяльності підприємства застосовують балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний методи, а також метод економіко-математичного моделювання. Балансовий метод ґрунтується на забезпеченні відповідності між фінансовими ресурсами підприємства та існуючою потребою в них з метою координації пропорцій економічного зростання підприємства. Сутність методу полягає в тому, що через побудову балансів досягають ув'язування наявних фінансових ресурсів і фактичної потреби в них. При існуванні дефіциту джерел фінансування здійснюють пошук таких додаткових зовнішніх чи внутрішніх джерел, які дали б змогу покрити дефіцит фінансування у визначеному часовому інтервалі з найменшими витратами. У разі наявності надлишкових фінансових ресурсів вирішують проблему пошуку найбільш ефективних шляхів їх використання. Нормативний метод полягає у використанні для розрахунку планових фінансових показників, зокрема витрат на виробництво і реалізацію продукції та прогнозної фінансової звітності норм витрат різних видів ресурсів (сировини, матеріалів, палива тощо) на одиницю продукції. На сьогодні існують такі економічні норми і нормативи: * норми і нормативи витрат запасів сировини, матеріалів, палива та електроенергії; * нормативи ефективності виробництва (фондо-, ре-сурсовіддача, продуктивність праці тощо); * фінансові норми і нормативи (норми амортизації, нормативи витрат на ремонт основних засобів, на управління виробництвом); * норми і нормативи витрат праці та заробітної плати тощо. Нормативний метод планування виступає як самостійним, так і допоміжним щодо балансового методу. Як і інші методи планування, нормативний метод передбачає тісну співпрацю працівників планово-економічного та фінансового відділів підприємства. Розрахунково-аналітичний метод передбачає розрахунок планових значень фінансових показників на основі їх значень за попередні звітні періоди. У результаті аналізу даних фінансової звітності та значень показників за попередні періоди визначають так звані базові значення показників, які приймаються за основу при розрахунку планових значень. Після цього здійснюють експертну оцінку динаміки звітних даних з урахуванням очікуваних змін у діяльності підприємства, обчислюють індекси змін планових показників та розраховують їх значення на визначені дати у майбутньому. Економіко-математичні моделі, що відображують взаємозв'язок між найважливішими параметрами та показниками виробничого процесу, дають можливість, враховуючи значну кількість параметрів, побудувати алгоритм досягнення оптимальних значень планових показників, не виходячи за межі реальних значень вихідних параметрів. Використання економіко-математичного моделювання в процесі формування фінансових планів підприємства супроводжується значними фінансовими витратами, оскільки потребує залучення висококваліфікованих фахівців у галузі фінансового планування та прогнозування, а також відповідного математичного і програмного забезпечення. Тому формування комплексних планів з використанням економіко-математичних моделей може приносити відчутний економічний ефект лише за умови використання їх для планування діяльності великого підприємства. У процесі поточного фінансового планування, як правило, здійснюють також аналіз беззбитковості, який дає змогу спланувати обсяги виробництва та реалізації так, щоб діяльність підприємства у майбутньому не тільки була беззбитковою, а й забезпечувала необхідний рівень прибутку та задовільні темпи економічного зростання. Крім визначення точки беззбитковості може бути здійснено так званий аналіз "витрати — обсяг реалізації — прибуток" для розрахунку обсягу виробництва, необхідного для отримання цільового розміру прибутку. Проведення такого аналізу допомагає збільшити гнучкість фінансових планів та знизити ризики, пов'язані з плануванням фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах невизначеності. З метою оцінки очікуваних фінансових результатів і фінансового стану підприємства наприкінці планового періоду за показниками операційного балансу та прогнозної фінансової звітності можна також розрахувати фінансові коефіцієнти: ліквідності, фінансової стійкості, ефективності та рентабельності. Аналіз сукупності цих фінансових коефіцієнтів дає змогу отримати більш точне уявлення про фінансовий стан та фінансові результати, які будуть досягнуті у майбутньому. Аналіз чутливості — ще один інструмент поточного фінансового планування, який дає можливість оцінити вплив окремих чинників на результуючі фінансові показники. У ході такого аналізу виявляються показники виробничого процесу, зміни яких спричиняють найвідчутніший вплив на результуючі фінансові показники і які можна назвати чинниками ризику, оскільки помилки чи недбалий підхід до вибору їх значень можуть призвести до значних похибок при складанні фінансових планів. Знання показників — чинників ризику спонукає авторів плану більш відповідально ставитись до оцінки інтервалів можливих значень та вибору прогнозних значень таких показників. У цілому, застосування різних методів планування та залучення кваліфікованих фінансистів до складання поточних фінансових планів забезпечує їх реальність та робить коректним процес внесення змін до планів у процесі їх реалізації. Стратегічне фінансове планування Основним завданням стратегічного фінансового планування є визначення реальних шляхів досягнення фінансових цілей, сформульованих згідно зі стратегією загального розвитку підприємства. Мета цього планування — досягнення таких значень основних фінансових показників діяльності підприємства, які б відповідали базовим орієнтирам концепції розвитку, зафіксованій у стратегічних планах підприємства. Оскільки стратегічні фінансові плани охоплюють сукупність усіх процесів, які характеризують фінансовий аспект виробничо-господарської діяльності підприємства, моделювання за допомогою обчислювальної техніки є необхідним етапом у процесі фінансового планування. Економіко-математичні моделі можуть мати більш чи менш загальний характер, однак незалежно від цього вони повинні послідовно розкривати і ув'язувати між собою такі етапи інвестиційно-виробничого процесу, як:* оцінка майбутніх обсягів виробництва та реалізації продукції;* визначення необхідних для забезпечення відповідного виробничого процесу оборотних та необоротних активів;* визначення з урахуванням дивідендної політики підприємства обсягу та структури джерел фінансування;* оцінка майбутніх фінансових результатів, фінансово-майнового стану та ринкової позиції підприємства. Іншими словами, в процесі складання фінансових планів та моделювання діяльності підприємства мають бути узгоджені його інвестиційна, виробнича, фінансова та дивідендна політика. Побудова будь-якої моделі передбачає докладний аналіз фінансових показників попередньої виробничо-господарської діяльності підприємства, його положення на ринку відповідної продукції як виробника та на ринку акціонерного капіталу як емітента акцій і облігацій. При цьому треба проаналізувати існуючі дивідендну та фінансову політику підприємства, врахувати його плани щодо прийняття ризиків, а також можливі зміни в макроекономічній ситуації, зокрема в економічних та політичних ризиках, рівнях інфляції та процентних ставках. При виборі параметрів і функціональних залежностей математичної моделі важливо правильно визначити й описати найважливіші фінансові показники діяльності підприємства та взаємозв'язки між ними. Не варто використовувати в процесі моделювання значну кількість параметрів, оскільки це може зробити модель надто складною, непридатною для внесення змін і, можливо, некоректною. Серед основних моделей фінансового планування на сьогодні можна вирізнити ті, що ґрунтуються на системах алгебраїчних рівнянь, методах лінійного програмування та економетричні моделі, які використовують методи обробки просторово-часових сукупностей, зокрема регресійний, коваріаційний аналіз, а також методи ситуаційного аналізу та прогнозування. Моделі, що ґрунтуються на системі алгебраїчних рівнянь, — найпростіші з погляду використовуваного в них математичного апарату, оскільки являють собою послідовність алгебраїчних рівнянь і виразів, які обчислюють з використанням базових параметрів та отриманих у процесі попередніх розрахунків показників. Найбільшими труднощами при побудові таких моделей є формування правильних взаємозв'язків між окремими фінансовими показниками та оцінка числових значень коефіцієнтів, що характеризують ці взаємозв'язки. Послідовність розрахунків, які передують обчисленню основних фінансових показників, передбачає:* прогноз темпів зростання обсягів виробництва та реалізації продукції в окремі часові періоди;* визначення відповідних до обсягу виробництва структури й обсягу витрат сум операційного та балансового прибутку;* визначення залежності між обсягами виробництва та необхідними для забезпечення цього виробництва обсягами необоротного, оборотного та чистого оборотного капіталу;* оцінка потреб у додатковому фінансуванні на основі прогнозів про очікувані у майбутньому рівні прибутку та розміри його капіталізації, витрати на обслуговування боргу, обсяги емісій облігацій, простих та привілейованих акцій;* забезпечення рівності джерел надходження коштів та напрямів їх використання;* визначення структури фінансових ресурсів підприємства з урахуванням прогнозних обсягів кредиторської заборгованості, нерозподіленого прибутку, а також витрат, пов'язаних із залученням позикового та акціонерного капіталу, зокрема очікуваних дивідендних, процентних виплат і витрат на проведення емісій. Для правильного прогнозу в процесі побудови математичних моделей основних параметрів виробничо-господарського процесу крім розуміння специфіки діяльності самого підприємства треба досить точно спрогно-зувати очікувані протягом планового періоду зміни ринкових процентних ставок, ставок оподаткування, а також кількісно оцінити ризики, що супроводжуватимуть діяльність підприємства у майбутньому. Моделі, що потребують застосування методів лінійного програмування, дають змогу знайти максимальне значення цільової функції (операційного, чистого чи балансового прибутку) в області, що визначається допустимими значеннями вихідних параметрів (собівартості продукції, рівня витрат на збут, оплату праці тощо) та співвідношень між ними. Оскільки такі моделі передбачають лінійний характер взаємозв'язку між досліджуваними параметрами, їх важко застосувати для моделювання усіх аспектів виробничо-господарського процесу. Економетричні моделі реалізують комплексний підхід до побудови моделі економічного розвитку підприємства. Як правило, для їх побудови використовують регресійний аналіз, враховують рівність джерел та напрямів використання коштів, що дає змогу не тільки оцінити майбутні значення фінансових показників на основі їх значень у минулому, а й урахувати взаємозв'язок рішень щодо капіталовкладень, їх фінансового забезпечення та виплати дивідендів власникам підприємства. Отже, використання моделей у процесі фінансового планування передбачає врахування впливу значної кількості зовнішніх та внутрішніх чинників, які необхідно правильно кількісно оцінити. Це означає, що лише за умови кваліфікованого підходу з використанням сукупності методів фінансового аналізу та прогнозування можна сформувати реальні фінансові плани і забезпечити ефективне управління процесом їх реалізації. ЛІТЕРАТУРА 1. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576 - ХП. 2. Про оподаткування прибутку підприємств (в ред. Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР): Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР. 3. Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. №473. 4. Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2001 р. за № 15/5206): Наказ Міністерства економіки України від 25 грудня 2000 р. №277. 5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20. 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242. 7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246. 8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237. 9. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів: Затв. наказом ФДМУ та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. № 969/97. 10. Алексеева ММ. Планирование деятельности фирмы / Финансовая академия при правительстве РФ. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 245 с. 11. Балабанов AM., Балабанов И.Т. Финансы. — СПб.: Питер, 2000. — 192 с. 12. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 384 с. 13. Балашевич БА.,Андронов А.М. Экономико-математическое моделирование производственных систем. — Минск: Университетская, 1995. — 240 с. 14. Басовский JIJZ. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 260 с. 15. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. —Т. 1. — К.: Ника-Центр, 1999. — 592 с. 16. Булхаков М. И. Внутрифирменное планирование. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 400 с. 17. Буров В.П., Галь В.В., Казанов АЛ., Морошкин В А. Бизнес-план инновационного проекта. Методика составления. — М.: ЦИПКК АП, 1997 . — 106 с.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 1455 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: