Реферат на тему Фінансова політика і фінансовий механізм - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Фінансова політика і фінансовий механізм. План 1. Фінансова політика як складова частина економічної і соціальної політики держави 2. Види фінансової політики, її стратегія і тактика 3. Сутність фінансового механізму Фінансова політика як складова частина економічної і соціальної політики держави Широко термін "політика" означає цілеспрямовану діяльність держави в соціальному середовищі на досягнення визначеної мети, більш вузько - визначену програму, напрямок такої діяльності. В науковій літературі існують різні трактування поняття фінансової політики. Початково зміст фінансової політики, її основні напрями розглядались в теоретичних концепціях, які визначають ступінь участі держави в управлінні економікою і сягають досліджень класиків А. Сміта і Д. Рікардо, англійського економіста Дж. Кейнса та їх послідовників. Сутність концепції представників політекономії А. Сміта і Д. Рікардо зводилась до невтручання держави в діяльність економіки, збереження вільної конкуренції. Натомість кейнсіанська теоретична концепція обґрунтовувала необхідність посилення ролі держави в розвитку економіки через втручання в регулювання циклічного розвитку відтворювального процесу. Одним із засобів такого втручання розглядалась фінансова політика — система заходів правового та адміністративного плану для цілеспрямованого регулювання фінансової системи і національної економіки загалом. У сучасних умовах більшість розвинених країн у своїй політиці використовують елементи як кейнсіанської, так і неокейнсіанської теорії державного регулювання. Частина західних вчених-фінансистів, науковців, політиків, фундаторів економічної науки схиляється до думки, що фінансова політика взагалі не є предметом наукових досліджень. Наприклад, Ф. Нітті відносить фінансову політику радше до сфери мистецтва управління, аніж науки. У його інтерпретації наука - це система об'єктивних істин щодо явищ певного порядку, на противагу мистецтву, яке характеризується показовим характером. Інші вчені дають право на життя дефініціям "фінансова наука" та "фінансова політика", при цьому звертають увагу на підпорядкованість їх одна одній. Вважається, що фінансова наука вивчає умови розвитку, здійснює аналіз процесів, їх вплив на навколишнє середовище. Натомість підкреслюється, що для політики характерні певні ідеали, вона диктується психологією політиків, які при владі на короткотерміновий період, і тому формується із значним впливом суб'єктивного фактора. У вітчизняній науковій літературі дефініція "фінансова політика" інтерпретується з різних позицій. Наприклад, П.І. Юхименко зазначає, що фінансова політика держави - це частина (підсистема) її економічної політики, яка є сукупністю законодавчих і нормативних актів, бюджетно-податкових, інших фінансових інструментів, інститутів та заходів державної влади, котрі згідно із законодавством мають повноваження щодо формування й використання фінансових ресурсів держави та регулюють фінансово-кредитні потоки у секторах економіки відповідно до стратегічних і тактичних цілей державної економічної політики. В.І. Оспіщева та О.П. Близнюк при визначенні економічної сутності фінансової політики акцентують увагу на тому, що фінансова політика, з одного боку, є складовою економічної політики держави, у якій конкретизуються головні завдання економіки країни, визначається загальний обсяг фінансових ресурсів держави, а з іншого боку, фінансова політики - є відносно самостійною сферою діяльності держави, найважливішим засобом реалізації політики держави у будь-якій сфері суспільної діяльності. І.О. Петровська та Д.В. Клиновий зазначають, що фінансова політика - це спосіб впливу фінансових відносин на економічний і соціальний розвиток суспільства, який знаходиться в безпосередній залежності від характеру виробництва і сутності виробничих відносин, проявляється в системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх розподілі. Узагальнюючи погляди вчених щодо трактування економічної сутності дефініції "фінансова політика", будемо вважати, що фінансова політика держави — це визначений урядом напрямок діяльності, що передбачає цілісну сукупність організаційних, правових, інформаційних, інших заходів, спрямованих на ефективне формування фінансових ресурсів держави, їх розподіл, раціональне використання і контроль відповідних фінансових потоків за допомогою використання потенціалу фінансової системи та забезпечення функціонування фінансових механізмів. Фінансова політика синтезує в собі об'єктивні фінансові та управлінські аспекти, які виникають в процесі побудови і реалізації концепції розвитку фінансової системи держави. Фінансова політика держави включає стратегію і тактику управління. Фінансова стратегія включає довготривалий курс держави щодо розвитку її фінансової системи, державних фінансів. Прикладом стратегічних завдань і забезпечення є впровадження власної грошової одиниці, впровадження програмно-цільового методу формування бюджету, сприяння розвиткові фінансового ринку тощо. Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни і полягає у оперативному перегрупуванні фінансових ресурсів для розв'язання конкретних завдань. Прикладом фінансової тактики є тимчасове надання пільг окремим платникам, територіальний перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему тощо. Реалізація фінансової політики відбувається через фінансове право, фінансову систему та фінансовий механізм. Фінансове право - сукупність юридичних норм, що регламентують фінансові відносини на етапах мобілізації, розподілу, використання фінансових ресурсів. Фінансова система - організована сукупність взаємопов'язаних фінансових інститутів, фінансових інструментів, фінансового ринку, які функціонують у визначеному правовому полі і забезпечують реалізацію всіх фінансових функцій, необхідних для діяльності держави та ринкової економіки. Фінансовий механізм - сукупність правових, економіко-організаційних, фінансових методів, засобів, інструментів та важелів регулювання з метою формування, розподілу та використання фінансових ресурсів для забезпечення розвитку держави, суб'єктів господарювання, домогосподарств. На рівні держави фінансовий механізм передбачає визначення джерел фінансового забезпечення і моделі фінансового регулювання, яка ґрунтується на методах розподілу (сальдовий і нормативний), та засобах регулювання, які включають: фінансові інструменти - податки, збори, обов'язкові платежі, субсидії, трансферти тощо, фінансові важелі — ставка оподаткування, рівень резервування, ставка рефінансування НБУ, валютний курс тощо. На рівні суб'єктів господарювання створення фінансового механізму також передбачає визначення джерел фінансового забезпечення і моделі фінансового регулювання, в рамках якої визначаються методи та засоби регулювання. Як фінансові інструменти використовуються цінні папери, лізинг, ф'ючерси, опціони, франчайзинг, кредитні договори тощо, як фінансові важелі - норма рентабельності, дохід, прибуток, нормативи фінансових санкцій тощо. На фінансову політику впливають внутрішні й зовнішні фактори. До внутрішніх факторів відносять: галузева структура економіки, національний та соціальний склад населення, рівень добробуту населення, стабільність національної грошової одиниці, ефективність податкової, цінової та кредитної політики тощо. До зовнішніх факторів відносять: ступінь інтеграції національної економіки у світову економічну систему, географія і диверсифікація постачальників сировини і енергоресурсів, структура експорту та імпорту, наявність системи обміну технологіями тощо. В сучасних умовах розвитку економічних процесів в Україні держава повинна проводити фінансову політику, спрямовану на:— формування та ефективне використання бюджету розвитку, формування "точок зростання" інформаційної економіки;— удосконалення форм, методів взаємовідносин національної економіки із державним бюджетом;— реформування податкової системи в контексті встановлення більш жорстких методів і форм податкового контролю, оптимізації податкового навантаження;— створення ефективної системи соціального захисту населення;— стабільність курсу національної валюти;— підвищення ефективності регулювання діяльності банківських установ через облікову ставку НБУ, зменшення відсоткових ставок на кредитні ресурси, встановлення більш жорстких нормативів регулювання адекватності банківського капіталу, встановлення оптимальної межі іноземного капіталу у банківському секторі України тощо;— розвиток діяльності структурних складових фінансового ринку, легалізацію тіньових капіталів, зменшення питомої ваги "тіньового сектора" економіки; демонополізацію і створення конкурентного економічного середовища;— забезпечення вигідного для розвитку національної економіки структури експорту та імпорту; створення умов для раціонального використання природних ресурсів, заборона технологій, що загрожують здоров'ю людини. Види фінансової політики, її стратегія і тактика Фінансова політика розглядається в контексті її складових: бюджетної, податкової, бюджетно-податкової, грошово-кредитної, валютної, страхової, інвестиційної, інноваційної, амортизаційної. Бюджетна політика - це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на раціональну та ефективну мобілізацію, розподіл та використання фінансових ресурсів державного бюджету. Бюджетна політика впроваджується в процесі затвердження бюджетної резолюції, прийняття рішень щодо шляхів фінансування бюджетного дефіциту, формування проекту державного бюджету та затвердження останнього, виконання бюджету, організації бюджетного контролю, затвердження звіту про виконання державного бюджету. Організація і ефективність бюджетної політики впливають на соціально-економічний розвиток держави, стабільність грошової одиниці, розмір внутрішнього та зовнішнього боргу, розмір інвестування, розвиток окремих галузей національної економіки. До основних засад бюджетної політики належать: визначення альтернативних джерел формування доходів бюджетів, максимізація доходної частини державного бюджету за рахунок оптимізації податкових та неподаткових надходжень, раціональний розподіл видатків бюджету, ефективне використання коштів державного бюджету в умовах обмеженості фінансових ресурсів, обмеження зростання державного боргу, регулювання міжбюджетних відносин та посилення ролі органів місцевого самоврядування. Податкова політика - це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на мобілізацію фінансових ресурсів у доходну частину державного бюджету, місцевих бюджетів, державних цільових фондів у формі податків, зборів, обов'язкових платежів. Податковою політикою вирішується проблема формування таких підходів, які сприяли б, з одного боку, забезпеченню достатності фінансових ресурсів для виконання державою своїх функцій, а з іншого -не перешкоджали розвитку суб'єктів підприємницької діяльності, галузей економіки та ефективного розвитку національної економіки загалом. Податкова політика, яка на сьогодні проводиться в Україні, має низку суттєвих вад і не є надійним джерелом підтримки прогресивних економічних процесів. Для координації окремих аспектів податкового законодавства, методів податкового адміністрування в Україні вже достатньо довгий час розглядаються різні проекти Податкового кодексу, проте його так і не прийнято. Отже, пріоритетними напрямами податкової політики на сучасному етапі розвитку економіки України повинні бути:* підвищення стимулюючої та регулюючої функцій оподаткування;* забезпечення стабільності податкового законодавства, введення мораторію на внесення змін і доповнень у існуючі законодавчі та нормативно-правові акти з питань оподаткування;* зменшення кількості податкових пільг;* оптимізація оподаткування: зменшення податкового навантаження, підвищення ролі прямого та прогресивного оподаткування. Бюджетно-податкова (фіскальна) політика - це напрямок діяльності, що реалізується державою через синхронні зміни у системі оподаткування та видатках уряду, і спрямований на досягнення економічного зростання внаслідок створення сприятливих умов для виробничо-господарської та фінансової діяльності суб'єктів господарювання. Метою фіскальної політики є досягнення повної зайнятості, зростання виробництва, контроль за інфляцією тощо. В період економічного спаду та збільшення безробіття заходи фіскальної політики передбачають збільшення державних видатків, зниження рівня оподаткування. В періоди "перегріву" економіки здійснюється зниження обсягу державних видатків, збільшення податкового навантаження, забезпечується скорочення дефіциту бюджету. В періоди помірного розвитку фіскальна політика реалізується за допомогою "вбудованих стабілізаторів" обсягів податків, державних витрат, трансфертів. Грошово-кредитна політика — це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів центрального банку (Національного банку України) і спрямований на регулювання руху кредитних ресурсів, підтримання стабільності національної грошової одиниці, впорядкування темпів інфляції, управління обсягами кредитування, встановлення необхідних обсягів грошової маси в обігу тощо. До фінансових інструментів і важелів, що використовуються в процесі проведення грошово-кредитної політики відносяться:* ставка рефінансування;* обов'язкові резервні вимоги для комерційних банків;* процентні ставки за кредит;* термін надання кредитів;* забезпеченість кредитів;* пільги;* валютний курс;* швидкість обігу грошей;* пропозиція грошей. Для забезпечення бюджетного процесу Національний банк України щорічно до 1 квітня поточного року в документі "Основні напрями грошово-кредитної політики" повинен сформулювати основні підходи до проведення грошово-кредитної політики в наступному бюджетному році та визначити відповідні макроекономічні показники, які НБУ регулює. Валютна політика - це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс економічних, юридичних та організаційних заходів і спрямований на забезпечення нормального функціонування і стабільності курсу національної валюти, підтримання рівноваги платіжного балансу. Регулювання валютно-ринкової кон'юнктури проводиться НБУ за допомогою формування золотовалютних резервів, використання валютних інтервенцій, валютних обмежень тощо. Страхова політика - це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс організаційних заходів, методів та інструментів і спрямований на забезпечення функціонування страхових фондів, що формуються на основі страхових внесків від громадян, фізичних та юридичних осіб, доходів, отриманих від розміщення тимчасово-вільних коштів цих фондів, та здійснення страхового захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків. Інвестиційна політика - це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на акумулювання внутрішніх та зовнішніх інвестицій в пріоритетні напрями економічної діяльності, на розвиток тих галузей та підприємств, що мають найважливіше значення і визначають науково-технічний прогрес. Інвестиційна політика займає одне з головних місць у системі сучасних зовнішньоекономічних зв'язків і має значний вплив на економічний розвиток держави та регіонів. Подальший розвиток національної економіки неможливий без достатнього обсягу інвестиційних ресурсів та ефективного проведення інвестиційної політики. Інвестиційна політика може проводитись на рівні окремого підприємства, вона передбачає:* формування окремих напрямів інвестиційної діяльності відповідно до стратегії розвитку держави, підприємств та реалізації інвестиційних програм;* аналіз умов зовнішнього економічного середовища і кон'юнктури ринку;* визначення окремих об'єктів інвестування відповідно до інвестиційних програм;* забезпечення ефективності інвестицій (строки, обсяги, віддача);* визначення джерел фінансування інвестиційних об'єктів;* формування та оцінка інвестиційного портфеля. Розрізняють три типи інвестиційної політики підприємства:* консервативна (основна мета - мінімізація ризику, збереження набутого);* компромісна (рівень ризику наближений до середньоринкового);* агресивна (ризикова політика, яка спрямована на максимум доходу в найкоротший термін). Інноваційна політика - це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на раціональне використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, що зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг. Інновації - це новостворені (засновані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології на основі наукових знань, принципово нові товари або послуги, організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного та іншого характеру, що створюють "точки зростання" інформаційної економіки, суттєво поліпшують структуру та якість виробництва, підвищують якість життя людей. Амортизаційна політика - це напрямок діяльності, що реалізується через визначений комплекс заходів на макроекономічному та мікроекономічному рівнях, спрямований на ефективне відновлення основних засобів шляхом встановлення норм амортизаційних відрахувань. На рівні держави амортизаційна політика проводиться шляхом диференціації основних засобів на групи і запровадження для кожної групи окремих норм амортизаційних відрахувань. Загальним для всіх груп є метод нарахування амортизації, а саме - від залишкової вартості основних засобів. Законодавством установлені норми амортизації у відсотках до балансової (тобто залишкової) вартості кожної з чотирьох груп основних засобів на початок звітного періоду (в розрахунку на квартал): перша група - 2 відсотка, друга група - 10 відсотків, третя група - 6 відсотків, четверта група -15 відсотків. На рівні окремих суб'єктів підприємницької діяльності існують такі методи нарахування амортизації: прямолінійний, метод прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів, кумулятивний, виробничий, метод подвійного зменшення тощо. Сутність фінансового механізму В фінансовій літературі термін "фінансовий механізм" використовують досить часто, але трактування його економічної сутності науковцями є різними. Г.Г. Кірейцев розглядає це поняття у контексті діяльності підприємницьких структур, він зазначає, що фінансовий механізм - це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства. Складовими фінансового механізму є: фінансове забезпечення; фінансове регулювання; система фінансових індикаторів і фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив. В.М. Опарін розглядає поняття "фінансовий механізм" більш широко і зазначає, що фінансовий механізм - це сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Близьке за сутністю визначення фінансового механізму дають і вчені В.І. Оспіщева та О.П. Близнюк. В.Д. Базилевич та Л.О. Баластрик пропонують таке визначення: "Фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави у процесі створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення". О.М. Ковалюк вказує, що "... фінансовий механізм - це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовуються у фінансовій діяльності держави і підприємств за відповідного нормативного, правового та інформаційного їхнього забезпечення, в контексті відповідної фінансової політики на мікроекономічному та макроекономічному рівнях". Останнє визначення є, на нашу думку, найбільш відповідним сутності фінансового механізму. Із найбільш загальних позицій термін "механізм" означає сукупність складових (деталей) цілого (системи), які, взаємодіючи, служать для передачі і перетворення руху на кожному етапі і забезпечують рух системи у визначеному напрямку. Держава, або підприємство, як складні системи, повинні розробити фінансову політику, тобто усвідомити куди саме слід прямувати на даному відрізку часу, а потім її реалізувати, втілити. Для цього й створюється фінасовий механізм у формі методів, інструментів, важелів, які забезпечують формування необхідних потоків коштів. Вхідні потоки будуть формувати доходну частину фондів, а вихідні - забезпечувати цільові витрати, таким чином здійснюється практична реалізація цілей фінансової політики. Література 1. Конституція України. -: Преса України, 1997. 2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38 (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 3. Господарський кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 16 січня 2003 р. № 436-1V (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 4. Закон України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 22.03.2001 р. № 2324-111 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 5. Основи законодавства України про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98 - ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23. 6. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-ІУ // 7. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (зі змінами і доповненнями) // 8. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-1V (зі змінами і доповненнями) // 9. Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. № 85/96- ВР (зі змінами і доповненнями) // 10. Закон України "Про лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 11. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 1251-12 (зі змінами і доповненнями) // 12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ (зі змінами і доповненнями) // 13. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами і доповненнями) //
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 1136 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: