Реферат на тему Фінанси домогосподарств - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Фінанси домогосподарств. План 1. Економічна сутність фінансів домогосподарств 2. Фінансове планування домогосподарств 3. Пенсійне забезпечення Економічна сутність фінансів домогосподарств Домогосподарства с важливою складовою національної економіки, а фінанси домогосподарств є невід'ємною складовою фінансової системи. З одного боку, домогосподарства постачають фінансові ресурси на фінансовий ринок. Таке постачання реалізується, перш за все, через розміщення накопичених особистих коштів в ті чи інші фінансові інструменти (депозити, цінні папери тощо). З іншого боку, домогосподарства є основним споживачем фінансових ресурсів: при дефіциті власних коштів для здійснення своїх економічних проектів, вони вступають у фінансові відносини з посередниками фінансової системи (банками, кредитними спілками тощо). Для розуміння сутності фінансів домогосподарств, важливо визначитись із категорією "домогосподарство". Під домогосподарством в економічній науці розуміють суб'єкт економічної діяльності, економічну одиницю, яка складається з однієї чи кількох осіб, об'єднаних потребою здійснення спільної господарської діяльності з метою задоволення власних споживчих потреб, а також постачання трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів на відповідні ринки. Члени домогосподарства можуть бути родичами, але наявність сімейних зв'язків між ними не обов'язкова. Важливою ознакою є та, що членів домогосподарства поєднує спільне місце проживання, спільна житлова площа і спільні господарські потреби. В Україні, наприклад, лише близько 1 % домогосподарств формують особи, не пов'язані родинними зв'язками, тому можна сказати, що в сучасних економічних умовах поняття "домогосподарство" та "сім'я" є практично тотожними. Фінанси домогосподарств — це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів через мікрорівневу систему грошових фондів, які забезпечують функціонування і розвиток людей як фізичних осіб, їх економічну діяльність з метою придбання житла, підтримання здоров'я, здобуття освіти, отримання пенсії, забезпечення інших аспектів людської діяльності Домогосподарства, які мають надлишкові кошти, можуть виступати на фінансовому ринку як покупці фінансових активів, домогосподарства, що мають дефіцит коштів для здійснення своїх проектів, виступають як позичальники фінансових ресурсів. Участь домогосподарств в економічних відносинах з приводу купівлі різного роду фінансових активів на ринку залежить від рівня доходності та ризику останніх. Зважуючи на всі переваги та ризики розміщення особистих заощаджень, домогосподарства здійснюють певний економічний вибір. На сучасному фінансовому ринку портфель придбаних фінансових активів домогосподарств є досить диференційованим і включає в себе як найменш, так і найбільш ризикові та доходні інструменти. Водночас, з розвитком ринкової економіки удосконалюються фінансові інструменти, які використовуються домогосподарствами. На сьогодні найбільш поширеними формами розміщення домогосподарствами своїх надлишкових коштів є депозитні рахунки в комерційних, ощадних банках та кредитних спілках. Ці фінансово-кредитні установи постійно підвищують якість наданих домогосподарствам депозитних послуг, забезпечують їх відповідними гарантіями та прийнятними відсотками. Це сприяє залученню домогосподарств саме до депозитних операцій, водночас зменшує їх участь на фондовому ринку. Економічні відносини домогосподарств та кредиторів з приводу залучення домогосподарствами позикових фінансових ресурсів також відіграють досить важливу роль у розвитку фінансової сфери. В багатьох випадках значні суми позик, взятих населенням, викликають занепокоєння фахівців. Проте, для того, щоб оцінити реальний рівень кредитного навантаження на фізичну особу, потрібно, в першу чергу, здійснити порівняння обсягів позикових коштів та її власних фінансових активів. Оскільки рівень економічної освіченості домогосподарств постійно зростає, вони здатні власноруч ефективно управляти своїм домашнім кредитним портфелем. Крім того, показник заможності населення вимірюється не лише обсягом власних фінансових активів, але й реальними ресурсами (будинками, квартирами, машинами тощо), якими володіють домогосподарства, і свідчить, що сумарний обсяг їх багатства перевищує обсяг кредитних боргів. Фізичні особи беруть як короткострокові, так і довгострокові кредити. При цьому короткострокові позики, зазвичай, витрачаються на придбання продуктів нетривалого використання, в той час як за рахунок довгострокових купляються товари зі значним терміном експлуатації. Загалом всі кредити, взяті домогосподарствами поділяються на 3 групи: 1. Іпотечні (житлові) кредити — це довгострокові позики, за рахунок яких фінансується придбання житла. Такі позики відіграють для домогосподарств найбільшу роль, оскільки вартість житла з часом, зазвичай, росте, а здійснення кредитних платежів відбувається за початковою вартістю на момент укладання угоди. 2. Довго- або середньострокові позики на купівлю товарів тривалого використання, що не пов'язані з задоволенням житлових потреб (придбання автомобілів, меблів, оплата подорожей, ремонту тощо). Виплата таких кредитів здійснюється у вигляді послідовних щомісячних чи щоквартальних платежів. 3. Разові кредити - така форма споживчого кредитування, яка характеризується одноразовим погашенням всієї суми позичених коштів. Такі кредити, в основному, є короткостроковими і витрачаються на будь-які потреби домогосподарств. На рівень позикової активності домогосподарств впливає ряд факторів, основними з яких є:* рівень доходів, - люди з більшим рівнем доходів залучають більшу кількість кредитів, оскільки прагнуть задовольнити свої високі споживчі потреби; крім того оптимістичні прогнози щодо рівня власних майбутніх доходів стимулюють населення здійснювати значні витрати, що потребує додаткових обсягів кредитних ресурсів;* стадія життєвого циклу домогосподарства, - найбільшу потребу у кредитних ресурсах відчувають молоді сім'ї, яким необхідно купувати житло, побутову техніку, автомобілі тощо. Домашні господарства, у складі яких є маленькі діти, також позичають більше, ніж господарства без дітей;* стадія економічного циклу, - зазвичай домогосподарства залучають кредитні кошти під час економічних підйомів, обґрунтовуючи такі рішення оптимістичними фінансовими прогнозами. В період економічних спадів і криз, коли кількість робочих місць поступово зменшується, кредитна активність домогосподарств зводиться до мінімуму, що пояснюється фінансовою невизначеністю майбутнього;* коливання відсоткових кредитних ставок, - чим вищою є плата за кредитні ресурси, тим меншим буде попит на них, і навпаки. Варто зазначити, що зростанню кількості депозитних і кредитних операцій домогосподарств сприяла поява нових фінансових технологій, зокрема активне впровадження в обіг дебетних і кредитних пластикових карток. Основне їх призначення полягає у наданні можливості власнику картки зручно і мобільно використовувати власні та позикові кошти. Перевагу, яку надає кредитна картка, є відстрочка платежу при придбанні товару, дебетні картки надають зручний спосіб його негайної оплати. Фінансове планування домогосподарств Життєдіяльність членів будь-якого домогосподарства постійно супроводжується прийняттям важливих фінансових рішень. Особливу роль у формуванні фінансових ресурсів домогосподарств відіграють їх власні доходи. Формуються вони з різних джерел, на основі особистої праці та майна. Всі доходи домогосподарств можна об'єднати в такі групи: - дохід у вигляді заробітної плати за самостійну або найману працю; - майнові доходи у вигляді відсотків, орендної плати, ренти, дивідендів, невиплачених зисків, гонорарів тощо. - трансферні платежі у вигляді дотацій і субсидій на соціальне забезпечення (інвалідам, малозабезпеченим, особам з тимчасовою втратою працездатності, пенсіонерам тощо). Отримуючи доходи від своєї діяльності, індивідуальні учасники повинні здійснювати їх правильний розподіл на відповідні статті витрат. Для забезпечення найбільш ефективного використання, а також подальшого нагромадження наявних фінансових ресурсів, членам домогосподарства завжди потрібно чітко планувати та обґрунтовувати будь-який власний економічний вибір. Реалізація запланованих фінансових рішень домогосподарств залежить, перш за все, від фінансового стану та основних потреб їх членів. Важливу роль при цьому також відіграють стадія життєвого циклу сім'ї та прогнозні очікування, на основі яких приймаються інвестиційні рішення. Початковим етапом фінансового планування домогосподарств є визначення періоду і горизонтів прогнозування, тобто всього відрізку часу, на який складається план індивіда. Найчастіше тривалість горизонту фінансового прогнозування особи охоплює період до виходу на пенсію. В міру старіння людини період фінансового планування поступово зменшується. За все життя члени домогосподарства можуть неодноразово змінювати свої фінансові рішення, відповідно до чого коригуються і їх фінансові плани. Як вже зазначалось, індивіди постійно стикаються з проблемою економічного вибору. Будь-які рішення членів домогосподарств ведуть до певних наслідків щодо збільшення або зменшення їх економічних вигод. На сьогодні індивідуальні учасники в процесі своєї життєдіяльності найчастіше стикаються з такими проблемами: - Що краще: купувати чи орендувати житло? - Чи вигідною є позика на купівлю автомобіля? - Чи вкладати кошти в підвищення професійної кваліфікації? Чи принесе це майбутні вигоди? - Що краще: брати участь в програмах соціального забезпечення чи покласти кошти на банківський депозит? - Знімати суму свого вкладу і накопичених відсотків відразу чи поступово? І т.д. Для здійснення правильного економічного вибору необхідно сформувати фінансовий план у кількісних порівняльних показниках з врахуванням впливу часу на параметри потоків коштів. Одним із таких показників є показник чистої приведеної вартості (МРУ), який розраховується за формулою: Якщо значення показника чистої приведеної вартості проекту більше нуля, його слід реалізовувати, а якщо менше - відмовитись від реалізації. Щоб зрозуміти суть наведеної формули, означимо поняття приведеної вартості та виявимо різницю між теперішньою та майбутньою вартістю грошей. Теперішня вартість означає початкову суму коштів на певному рахунку, а майбутня, яку завжди відносять до визначеного моменту у майбутньому, - початкова сума плюс збільшення початкової суми внаслідок нарахування на неї відсотків протягом періоду від моменту відкриття рахунка до обумовленого моменту у майбутньому. Зазначене нарахування може відбуватися двома способами, про що зазвичай зазначається у договорі між особою, що надає кошти, і фінансовою установою, в якій розміщуються кошти: 1) щоразу після закінчення періоду відсотки нараховуються лише на початкову суму вкладу (прості відсотки) та 2) щоразу після закінчення періоду відсотки нараховуються на сумарний обсяг коштів, які утворились від початкової суми та вже нарахованих на неї відсотків у попередні періоди (складні відсотки). У випадку нарахування простих відсотків майбутня вартість грошей буде визначатися: На практиці частіше укладаються договори, в яких обумовлюється нарахування доходу на початково розміщену суму за методом складних відсотків. За таких умов формула обчислення майбутньої вартості грошей матиме дещо інший вигляд: Відповідно, розрахунок теперішньої вартості грошової суми, якщо відома її майбутня вартість, здійснюється за формулою: Досить часто в депозитних, кредитних, інвестиційних і т.д. проектах майбутні грошові виплати залишаються незмінними з року в рік. Тоді говорять про так званий ануїтет. Ануїтет - рівновеликі грошові виплати або грошові надходження, які здійснюються через однакові проміжки часу протягом визначеного періоду. Перед економічними суб'єктами часто виникають задачі оцінювання суми коштів на поточному рахунку через певний період часу, якщо вони регулярно (щомісячно, щорічно тощо) вкладають туди наперед визначену однакову кількість грошей під сталий відсоток. Для розрахунку майбутньої вартості грошових потоків у випадку ануїтету потрібно використати формулу: Справді, з одного боку, майбутня вартість ануїтету визначається формулою (5.6), з іншого, згідно з (5.4), майбутня вартість ануїтету FKI = РУа * (1 + 0". Прирівнявши ці вирази та зробивши відповідні перетворення, отримаємо формулу (5.7). Розглянемо практичний приклад використання наведених формул для розрахунків з метою прийняття рішення про доцільність інвестування коштів на навчання. У сім'ї батьки вирішують чи варто їх синові після закінчення вищого навчального закладу і отримання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр навчатися далі, щоб отримати ступінь магістра. Суть економічного вибору полягає у наступному: якщо син почне працювати одразу ж, то буде отримувати 30000 гривень в рік аж до настання пенсійного віку. Якщо він буде навчатися ще 2 роки і отримає ступінь магістра, то може збільшити свій дохід до 35000 гривень в рік, вартість навчання становить 15000 гривень в рік. Цифри відображають реальне, тобто з врахуванням інфляції, значення грошей. Необхідно зробити розрахунки і визначити чи доцільним є інвестування в таке навчання, за умови, що реальна відсоткова ставка складає З % річних. Припустимо, що вік суб'єкта складає 20 років, а на пенсію він збирається вийти в 65 років. Протягом двох років особа повинна відмовлятися від 45000 гривень (плата за навчання та упущений заробіток) в рік, для того щоб в подальшому підвищити рівень своїх доходів на 5000 гри в рік аж до моменту закінчення кар'єри. Отже витрати впродовж 2 років складають по 45000 гри в рік, а додаткові находження - 5000 гри в кожному з наступних 43 років. Для здійснення економічного вибору, необхідно зробити розрахунки теперішньої вартості проекту: оцінити теперішню вартість всіх майбутніх надходжень (доходів) і теперішню вартість всіх видатків (витрат). Використовуючи вищенаведені формули, спочатку обчислимо приведену теперішню вартість очікуваних витрат: Отже, приведена вартість видатків складає 86106 гри. А приведена вартість доходів - 113026 гри. Таким чином, чиста приведена вартість інвестицій в людський капітал складе 26920 гри: Оскільки значення показника є додатнім, індивіду доцільно продовжувати навчання. Пенсійне забезпечення Пенсійне забезпечення є дуже важливою складовою державної політики соціального захисту населення. Фінансування відповідних програм здійснюється за рахунок перерахування частини доходів членів домогосподарств на рахунки Пенсійного фонду. При досягненні пенсійного віку (в Україні 55 років для жінок і 60 років для чоловіків) індивідуальним суб'єктам призначаються відповідні щомісячні виплати, які використовуються ними для оплати своїх поточних потреб. Реалізація ефективної системи пенсійного забезпечення повинна ґрунтуватися на таких принципах: - соціальної справедливості нарахування та виплати пенсій; - свободи вибору програм недержавного пенсійного забезпечення індивідуальними суб'єктами; - зацікавленості осіб у системі власних пенсійних заощаджень; - незалежності програм пенсійного забезпечення від політичних ризиків; - фінансової спроможності і стійкості пенсійної системи; - економічної обґрунтованості пенсійних нарахувань і виплат. На сучасному етапі суб'єктами пенсійної системи в Україні є: - застраховані особи; - страхувальники; - Пенсійний фонд; - уповноважений банк; - підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій. Для вдосконалення пенсійного забезпечення членів домогосподарств, в розвинених країнах світу функціонують багаторівневі пенсійні системи. Найчастіше вони складаються з трьох рівнів: солідарного, накопичувального та добровільного. Кожна з цих ланок доповнює інші, і, загалом, формує ефективний механізм пенсійного забезпечення. В Україні на сьогодні функціонує лише солідарна система, а впровадження двох інших передбачається в результаті проведення пенсійної реформи. Ефективність саме такої побудови пенсійного механізму в Україні виправдана передовим зарубіжним досвідом, і покликана виправити недоліки існуючої пенсійної системи. Таким чином, основними цілями впровадження трирівневої пенсійної системи є: а) пенсійне забезпечення всіх працюючих членів домогосподарств на мінімальному рівні (солідарна система); б) гарантування права власності індивідів на рахунки обов'язкового пенсійного накопичення (загальнообов'язкова накопичувальна система); в) додаткові пенсійні заощадження громадян в міру підвищення їх заробітної плати (добровільна недержавна система пенсійного заощадження). г) встановлення залежності між обсягами сплачених внесків та пенсіями. Згідно з Стратегією розвитку пенсійної системи в Україні, прийнятої у 2005 році, члени домогосподарств можуть брати участь у таких системах пенсійного забезпечення. 1. Солідарна система передбачає сплату пенсійних внесків всіма працюючими особами. Для реалізації принципу соціальної справедливості держава призначає цільову соціальну допомогу тим особам, стаж, а відповідно і рівень пенсійних виплат, яких є надзвичайно низьким. Розмір такої допомоги встановлюється залежно від видаткових можливостей Державного бюджету. Пенсійні виплати в солідарній системі здійснюються виключно на основі персоніфікованих відомостей про заробітну плату та стаж платників внесків. Функціонування системи пенсійного забезпечення виключно на солідарній основі має ряд недоліків, основними з яких є: низький рівень виплат, значна диференціація пенсій для різних категорій громадян, залежність від демографічних ризиків, високий рівень пенсійного навантаження тощо. 2. Загальнообов'язкова накопичувальна система реалізує пенсійні програми через створення, наприклад, єдиного Накопичувального фонду, що об'єднує індивідуальні накопичувальні рахунки громадян. Управління та інвестування нагромаджених у фонді коштів проводять обрані на конкурсній основі та уповноважені державою компанії з управління активами. Зберігання накопичених пенсійних внесків здійснюється на спеціальних рахунках у банківських установах - зберігачах. Банки несуть юридичну відповідальність за зберігання накопичених пенсійних ресурсів. Грошові вклади по цим рахункам індивіди можуть отримати лише при досягненні ними пенсійного віку додатково до виплат за солідарною системою. Даний вид пенсійного забезпечення надає особам ряд переваг, основними з яких є: збільшення виплат фондом за рахунок отримання додаткових інвестиційних доходів; підвищення зацікавленості учасників системи до пенсійних програм, наявність можливостей успадкування нагромаджених коштів, а також ефективніше управління пенсійними ресурсами. 3. Добровільна недержавна система пенсійних заощаджень функціонує за рахунок добровільних накопичувальних внесків фізичних та юридичних осіб з метою отримання учасниками додаткових пенсійних виплат. Формує таку систему мережа недержавних пенсійних фондів: відкритих, корпоративних та професійних. Відкриті пенсійні фонди утворюються юридичними особами для реалізації інтересів громадян у додатковому пенсійному забезпеченні. Фінансовою основою такого фонду є добровільні внески населення. Корпоративні пенсійні фонди утворюються на підприємствах для працівників з ініціативи власників (керівників). При цьому сплата додаткових пенсійних внесків на користь працівників є безумовним обов'язком роботодавця. Професійні пенсійні фонди утворюються громадянами або юридичними особами, об'єднаними за професійною спорідненістю. На відміну від попереднього типу фондів, зобов'язання по сплаті пенсійних внесків лежать на індивідах. Альтернативою участі у недержавних пенсійних фондах є відкриття громадянами пенсійних депозитних рахунків у банківських установах або страхових компаніях. Основною метою функціонування такої системи є додаткове залучення внесків індивідів (за умови отримання ними високого рівня заробітку) та юридичних осіб для підвищення достатку громадян при досягненні ними пенсійного віку. Крім того, з метою стимулювання розвитку такої системи, в Україні планується застосування низки податкових пільг до сплати добровільних пенсійних внесків. Впровадження недержавного пенсійного забезпечення в Україні розпочалось ще з 2004 році, проте створення мережі банківських та страхових депозитних рахунків в межах цієї системи поки що не здійснено. Література 1. Конституція України. -: Преса України, 1997. 2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38 (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 3. Господарський кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 16 січня 2003 р. № 436-1V (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 4. Закон України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 22.03.2001 р. № 2324-111 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 5. Основи законодавства України про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98 - ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23. 6. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-ІУ // 7. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (зі змінами і доповненнями) // 8. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-1V (зі змінами і доповненнями) // 9. Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. № 85/96- ВР (зі змінами і доповненнями) // 10. Закон України "Про лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 11. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 1251-12 (зі змінами і доповненнями) // 12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ (зі змінами і доповненнями) // 13. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами і доповненнями) //
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (29.04.2013)
Просмотров: 875 \| Рейтинг: 5.0/1

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: