Реферат на тему Фактори, що впливають на ціноутворення - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Фактори, що впливають на ціноутворення. План 1. Кон'юнктура ринку і кон'юнктуроутворюючі 2. фактори 3. Ціна і канали руху товарів 4. Урядові заходи повязані з ціноутворенням Кон'юнктура ринку і кон'юнктуроутворюючі фактори Термін «кон'юнктура» походить від латинського слова «conjuncturai» (сукупність умов) і означає ситуацію, що склалася на ринку у визначений момент часу. Термін «кон'юнктура» застосовується для оцінки економічного стану, тенденцій і перспектив того або іншого ринку. Основні елементи кон'юнктури—пропозиція, попит, ціна і конкуренція. Таким чином, стан ринку оцінюється через призму цих змінних. Характерними рисами кон'юнктури є: 1. Непостійність, мінливість і часті коливання, тобто елементи кон'юнктури реагують на найменші зміни ринкових умов. 2. Виняткова суперечливість, тобто елементи кон'юнктури водночас можуть свідчити про наявність протилежних тенденцій — пзростання і спад. 3. Нерівномірність, тобто можуть збігатися напрямки динаміки розвитку різних показників, а їх темпи не збігаються. 4. Вона являє собою єдність протилежностей, які складаються в процесі відтворення суспільного капіталу. 5. Весь процес відтворення розглядається безпосередньо в ринковому вираженні, тобто ті додаткові елементи нестійкості, що вносить сфера обігу в процесі відтворення, повинні бути предметом вивчення кон'юнктури. Типи кон'юнктури бувають двох рівнів: 1) загальногосподарська — вивчається кон'юнктура на рівні всієї економічної системи; 2) кон'юнктура окремих товарних ринків — характеризує стан галузі, підгалузі, виробництво і збут окремих товарів. Класифікація кон'юнктуроутворюючих факторів: 1. За джерелом виникнення: ендогенні (зовнішні), екзогенні (внутрішні), економічні, соціальні, політичні, природні, науково-технічні. 2. За періодичністю впливу: тимчасові, постійно-діючі, циклічні, нециклічні. 3. За спрямованістю впливу: ті, що стимулюють розвиток ринку, ті що гальмують розвиток ринку. 4. За характером виникнення: випадкові, стихійні, спрямовані. Ці фактори впливають на кон'юнктуру, тісно взаємодіючи, доповнюючи один одного, або резонуючи один з одним. Першопричиною всіх кон'юнктурних коливань є циклічний характер розвитку ринкової економіки. Основні елементи циклічного розвитку економіки — сукупний попит, сукупна пропозиція й ціни. Розрізняють такі фази економічного циклу: криза, депресія, пожвавлення, підйом. Найважливішим елементом методології аналізу і прогнозу ринкової кон'юнктури є встановлення активності й характеру дії циклічних факторів, визначення фази циклу, термінів переходу циклу в наступну фазу і його динаміки в перспективі. Водночас кон'юнктура характеризується й певною самостійністю стосовно циклу. Крім циклічних закономірностей, на розвиток кон'юнктури впливають фактори нециклічного характеру: 1) постійно діючі фактори: НТП, концентрація виробництва і капіталу, вплив держави, інфляція; 2) тимчасові (епізодичні) фактори: сезонність, соціальні конфлікти, стихійні лиха, політичні кризи, тероризм. Обидві групи факторів впливають одночасно й у тісному взаємозв'язку, доповнюючи, підсилюючи один одного або, навпаки, взаємно послаблю ючи. Як загальногосподарська кон'юнктура, так і кон'юнктура товарного ринку оцінюються за допомогою показників, що характеризують основні зміни і тенденції розвитку ринку. До таких показників належать макроекономічні показники, що характеризують виробництво, внутрішній товарообіг, зовнішню торгівлю і кредитно-грошову сферу. Система показників, що характеризує кон'юнктуру: 1. Показники виробництва: 1.1. Валовий внутрішній продукт. 1.2. Індекс фізичного обсягу промислової продукції. 1.3. Використання виробничих потужностей. 1.4. Індекс цін виробників. 1.5. Витрати на капітальне будівництво. 1.6. Витрати на товари тривалого користування і виробничі запаси. 1.7. Рівень безробіття. 2. Показники внутрішнього товарообігу: 2.1. Роздрібний товарообіг. 2.2. Витрати населення на невиробничі товари, їхня питома вага в загальній сумі витрат на споживання. 2.3. Особисті доходи і споживчі витрати. 2.4. Будівництво житла. 2.5. Індекс споживчих цін (ІСЦ). 2.6. Індекс - дефлятор ВВП. 2.7. Продаж нового житла. 2.8. Товарні запаси й обсяг продажу у промисловості. 2.9. Споживчий кредит. 2.10. Ціни на сільськогосподарську продукцію. 3. Показники зовнішньої торгівлі: 3.1. Дефіцит торговельного балансу. 4. Показники кредитно-грошової сфери: 4.1. Обліковий відсоток. 4.2. Емісія цінних паперів. 4.3. Зміна валютного курсу. 4.4. Дефіцит державного бюджету. Показники ділової активності досить добре відображають ринкову ситуацію на мікро- та макрорівнях. До них належать: • портфель замовлень (кількість і обсяг укладених контрактів); • характеристики укладених угод (кількість, обсяг, динаміка); • покупці ринку цінних паперів; • покупці ринку інвестицій; • покупці ринку праці. Показники ділової активності входять у складну прогнозну модель ринку, яка назвивається економічним барометром. Серед цієї системи економічних показників вибираються циклічні і «очищуються» від довгострокового тренду й від сезонних коливань. Головна мета побудови економічного барометра—створення інструмента, що чітко передбачає економічну «погоду». Відповідно до класифікації Національного бюро економічних досліджень (NBER) США, існують три типи економічних параметрів: • випереджальні, • діючі з запізненням, • відповідні. Елементи випереджальних показників: 1. Середня за тиждень кількість відпрацьованих робітниками обробної промисловості людино-годин. 2. Середня за тиждень кількість первинних заяв на одержання допомоги по безробіттю. 3. Загальна сума (у порівнянних цінах) нових замовлень виробників на споживчі й промислові товари. 4. Питома вага компаній, що повідомляють про зниження обсягу постачань, у загальній кількісті компаній. 5. Індекс формування «чистого бізнесу» (index ofnet business formation). 6. Загальна сума контрактів і замовлень на виробництво устаткування і будівництво (реконструкцію) заводів (у порівнянних цінах). 7. Індекс кількості дозволів на будівництво нового житла. 8. Зміна виробничих і торговельних запасів (у порівнянних цінах). 9. Індекс цін на матеріали, що відбиває кон'юнктурні коливання (оголошене значення). 10. Фондовий індекс, що включає 500 звичайних акцій. 11. Грошовий агрегат М2 (у порівнянних цінах). 12. Зміна обсягу споживчих і промислових кредитів. Індекс розраховується фахівцями Національного бюро економічного аналізу Департаменту торгівлі США. Елементи одночасних показників: 1. Чисельність зайнятих у несільськогосподарських галузях. 2. Особистий доход без урахування трансферних виплат. 3. Індекс фізичного обсягу промислового виробництва. 4. Товарообіг у роздрібній і оптовій торгівлі (у порівнянних цінах). Елементи лагових показників: 1. Середня тривалість безробіття (тижнів). 2. Відношення товарних запасів у промисловості й торгівлі до товарообігу в роздрібній і оптовій торгівлі. 3. Індекс вартості робочої сили (відношення вартості робочої сили до обсягу випуску) у промисловості—розраховується у відхиленнях фактичних даних від тренду. 4. Середня зміна банком процентних ставок. 5. Прострочена заборгованість по позиках торгово-промисловим підприємством. 6. Відношення внесків за простроченими споживчими позичками до особистого доходу. Індекси одночасних і лагових показників розраховуються Департаментом торгівлі США. Найважливішою характеристикою товарного ринку є динаміка елементів кон'юнктури, що проявляється у вигляді зростання й скорочення обсягу продажів (мал.2.1.1.) У рамках кон'юнктурного циклу виділяються чотири стадії: 1. Підйом кон'юнктури, що пов'язаний з підвищенням активності ринкових процесів. При цьому: попит росте; пропозиція відстає; ціни починають зростати; конкуренція зростає. 2. Кон'юнктурний бум, що характеризує різке зростання обсягу продажів. При цьому: попит високий і до кінця не задоволений; пропозиція зростає; ціни зростають; конкуренція висока. 3. Ослаблення кон'юнктури, що пов'язано зі зниженням активності на ринку. При цьому: попит насичений; пропозиції — надлишок; ціни почали знижуватися; конкуренція висока. 4. Кон'юнктурний спад, що пов'язаний з найнижчим обсягом продажів. При цьому: попит низький; пропозиція перевищує попит, хоча і ціни продовжують знижуватися; конкуренція зменшується. Тривалість кон'юнктурного циклу на товарному ринку становить приблизно 1,5 — 2 роки. При цьому стадії кон'юнктурного циклу можуть збігатися або не збігатися з фазами загальноекономічного циклу держави. Бум деяких товарів може бути навіть у період депресії, а спад кон'юнктури — під час підйому економіки. Методи прогнозування кон'юнктури: 1. Економіко-політичні — полягають у використанні знань, досвіду й інтуїції експертів. 2. Математичні — засновані на розробці економіко-матема- тичних моделей, виражають функціональні або кореляційні залежності між показниками даного ринку. Основними факторами, що впливають на ціноутворення, є: канали руху товарів, споживачі, конкуренція, уряд, рівень витрат. Ціна і канали руху товарів Для більшості ринків фізична і психологічна відстань між виробниками і кінцевими споживачами така, що ефективне узгодження попиту та пропозиції вимагає наявності посередників. Необхідність збутової мережі обумовлена тим, що виробник не здатний прийняти на себе всі обов'язки і функції, що випливають з вимог вільного обміну відповідно до очікувань потенційних споживачів. Функції руху товарів і споживання через канали руху товарів (збуту), стосуються всіх організацій і всіх людей, пов'язаних із рухом і обміном товарів і послуг і всіх, хто розглядається як учасник каналів збуту. Тому для підприємства-виробника вибір каналів руху товарів — це стратегічне рішення, що повинне бути сумісним із досягненням власних цілей. Збутова мережа (канали руху товарів) може бути визначена як структура, сформована партнерами, що беруть участь у процесі обміну, з метою надання товарів і послуг у розпорядження споживачів. Такими партнерами є: • виробники; • посередники; • кінцеві споживачі (покупці). Виконання функцій збуту веде до виникнення комерційних потоків розподілу між учасниками товарообміну, спрямованих у взаємно протилежних напрямках. Усього в каналі збуту можна виділити потоки п'яти типів: 1) потік прав власності: перехід прав власності на товари від одних власників до інших; 2) фізичний потік: послідовне фізичне переміщення товарів від виробника через посередників до кінцевого споживача; 3) потік замовлень: замовлення, що надходять від покупців і посередників до виробника; 4) фінансовий потік: різні виплати, рахунки, комісійні, які рухаються від кінцевого користувача до виробника і посередників; 5) Потік інформації: цей потік поширюється в двох напрямках — відомості про ринок рухаються в напрямку виробника, відомості про запропоновані товари з ініціативи виробника і посередників в напрямку ринку. Таким чином, наявність каналу збуту передбачає розподіл функцій між учасниками товарообміну. Високий рівень збутових витрат постійно спонукає фірми до пошуку більш досконалих методів збуту. Можна виділити три основних методи збуту: • прямий: виробник — споживач; • непрямий: виробник — посередники — споживач; • комбінований. При цьому важливо пам'ятати, що функції збуту можна передати, але їх не можна виключити. Кожен учасник руху товарів впливає на ціноутворення. При укладанні контракту виробника з іншими учасниками руху товарів головна увага приділяється ціновій політиці, а також умовам продажу, територіальним правам і структурі послуг. Цінова політика в цьому випадку пов'язана зі знижками, які одержують учасники збуту за виконання торговельних функцій, за масові закупки, за платежі готівкою. Торговельні (функціональні) знижки—це знижки із прейскурантних цін посередникам за виконання функцій зберігання, транспортування і просування товарів. Крім того, виплачується комісійна винагорода за виконання функцій агентам і брокерам. Вибір структури каналу збуту зводиться до вирішення питання про розподіл обов'язків між учасниками руху товарів. Існують чотири класи посередників, що можуть бути включені в канал збуту: 1. Оптові торговці — посередники, що здійснюють продаж товарів іншим продавцям (роздрібної торгівлі) або клієнтам — підприємствам, а не кінцевим споживачам. 2. Роздрібні торговці — посередники, що продають товари і послуги безпосередньо кінцевим споживачам. 3. Агенти і брокери—посередники, що не стають власниками товару, але ведуть комерційні переговори від імені постачальника або клієнта за комісійну винагороду; ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. 4. Комерційні компанії із обслуговування — посередники, що надають підприємствам послуги, не пов'язані безпосередньо з купівлею і продажем товару (транспортування, зберіганя товару, реклама і т.п.) Усі перераховані суб'єкти сфери обігу несуть відповідні витрати за функціями збуту: транспортування, зберігання, реклама, контакти, інформація, керування продажами, інші витрати. Відшкодування всіх витрат оптової торгівлі здійснюється за допомогою постачальницько-збутових надбавок до ціни виробника. Ці надбавки, в економічному розумінні, є ціною за послуги оптового торговця, тому включають витрати обігу, податкові платежі (ПДВ, акцизи) і прибуток. Якщо виробники реалізують продукцію за вільними цінами, то постачальницько-збутові надбавки також установлюються самостійно оптовими торговцями з урахуванням сформованого попиту і пропозиції на відповідному товарному ринку, а також якості і споживчих властивостей товарів. Якщо товари надходять від постачальників, що знаходяться за межами України, то сплата мита і збори враховуються оптовими торговцями при встановленні ціни. Витрати, пов'язані з реалізацією товарів роздрібними торговцями, відшкодовуються через торговельну надбавку. В торговельну надбавку входять витрати обігу, податкові платежі (ПДВ, акції) і прибуток. Якщо на товари встановлюються регульовані ціни, то підприємства торгівлі використовують торгівельну надбавку встановлених розмірів. Величина витрат товарообігу пов'язана з умовами купівлі-продажу. Чим довший канал збуту, тим більші витрати обігу і вищий рівень роздрібної (кінцевої) ціни (мал. 2.2.1). З іншого боку, передача збутових функцій посередником виправдана в тій мірі, в якій вони, завдяки своїй спеціалізації, здатні виконувати їх більш ефективно і з меншими витратами, ніж виробник. Це обумовлено такими факторами: скороченням числа контактів, економією на масштабі, зменшенням функціональної невідповідності між постачальниками і замовниками, поліпшенням асортименту, поліпшенням обслуговування. Варто мати на увазі, що даний канал збуту ефективний за малих обсягів продажу, а короткий — за значних (мал. 2.2.2). Конкретні зони ефективності різних видів каналів збуту визначаються щодо конкретних товарів і ринків. Кожен учасник руху товарів прагне відігравати важливу роль у встановленні ціни з метою: 1) підвищення обсягу виробництва і реалізації; 2) одержання достатньої норми прибутку; 3) створення належного образу учасника і товару; 4) забезпечення повторних покупок; 5) досягнення інших спеціальних цілей. У сфері ціноутворення існує конкуренція між виробниками і посередниками. Виробник одержує більший контроль над цінами, якщо: а) використовує систему монопольного руху товарів або мінімізує збут через роздріб, продаючи товари за зниженими цінами; 6) заздалегідь встановлює кінцеві ціни на товар; в) відкриває власні роздрібні торговельні підприємства; г) поставляє товари на умовах консигнації; д) забезпечує достатню норму прибутку для інших учасників збуту за допомогою своєї торговельної марки. Оптовий або роздрібний торговець одержує контроль над цінами якщо: а) підкреслює виробникові свою важливість як покупця; б) пов'язує підтримку перепродажу з нормою прибутку; в) відмовляється реалізовувати невигідні товари; г) збуває конкуруючу продукцію і розробляє сильні дилерські марки; д) проводить «продажі проти марки», щоб зріс збут власної марки. У збутовій мережі можна також спостерігати різні варіанти конкуренції: а) між посередниками одного рівня; б) міжвидову горизонтальну конкуренцію (самообслуговування і плюс обслуговування); в) вертикальну конкуренцію (між посередниками різних рівнів); г) конкуренцію між різними збутовими каналами. Основним фактором, що впливає на погодження ціноутворення, між учасниками руху товарів, є встановлення таких цін, що дають достатню норму прибутку кожному учасникові. Вплив споживачів на ціноутворення Взаємозв'язок між споживачами і ціною товару виражається через попит на товар і пояснюється законом попиту і сегментацією ринку. Попит — це платоспроможна потреба мати даний товар. При цьому варто розрізняти індивідуальний і ринковий попит. Якщо дохід споживача і ціни інших товарів незмінні, то: Функція індивідуального попиту певного споживача характеризує його реакцію на зміну ціни даного товару при тому, що його дохід і ціни інших товарів не змінюються. Загальна формула індивідуального попиту має вигляд: де Dj — обсяг попиту споживача на г-те благо; Рі — ринкова ціна г-го блага; I — дохід споживача; P. — ринкові ціни інших благ. На малюнку 2.3.1 зображений графік функції індивідуального попиту споживачів на визначений товар. Із графіка видно, що із збільшенням ціни з Р1 до Р2 обсяг споживання цього товару зменшиться з Q0 до Qr Вплив доходу і ринкових цін інших благ виражається в переміщенні лінії індивідуального попиту і є ефектом доходу й ефектом заміни. Причому необхідно знати, що обсяг індивідуального попиту коливається від 0 до Q0, тому що при певних смаках і перевагах споживачів кількість споживання цього товару має своя межа відповідно до закону спадної граничної корисності. Між корисністю товару і ціною існує певний зв'язок. Цей зв'язок виражається в тому, що не корисна для споживачів річ не має ціни. З іншого боку, чим більша корисність речі, то, як правило, вища її ціна. Очевидно, що для різних споживачів вигляд лінії попиту буде різним залежно від індивідуальних факторів, що впливають на попит, (дохід, переваги, смаки тощо). Ринковий попит являє собою суму значень індивідуального попиту всіх споживачів за кожної можливої ціни. де Dj — обсяг ринкового попиту на г-й товар; Dj. — функція попиту на г-й товар j —го — споживача; m — кількість споживачів. Однак, таке визначення ринкового попиту виправдане тільки при здійснення аксіоми незалежності споживача. Але в більшості випадків на попит окремого споживача впливають різні суб'єктивні фактори: поведінка інших споживачів, вплив реклами і т.ін. Звідси індивідуальна функція попиту набуває вигляду: де Qx — оцінка ринкового обсягу продажу окремим споживачем. Якщо то попит цього споживача тим більший, чим вище він оцінює ринковий обсяг продажів, тобто має місце ефект наслідування більшості, а лінія індивідуального попиту переміщується вправо. Якщо то попит цього споживача нижчий, чим вище його оцінка ринкового обсягу продажів, тобто має місце ефект сноба, а лінія індивідуального попиту переміщуються вліво. Крім того, виділяється ефект Веблена — явище показового споживання, що виникає при купівлі товарів, не доступних іншим споживачам у зв'язку з високою ціною, що підкреслює соціальну значимість їхніх власників. Оскільки на конкурентному ринку можуть діяти різні групи споживачів, то їх можна сегментувати залежно від орієнтації покупок: • ощадливі — висока чутливість до ціни, якості й асортименту товарів; • персоніфіковані — велику увагу приділяють образові товару, його марці, обслуговуванню, меншій — ціні; • етичні — підтримують невеликі або знайомі фірми, незважаючи на ціну й асортимент товару; • апатичні — головним для них є зручність покупок, а не ціна. У реальному житті один покупець у різних умовах може ввійти в різні групи. Ринковий попит — це кількість товарів, що споживачі готові і бажають придбати за даною ціною, на даному ринку протягом даного періоду за інших рівних умов. Виділяються три види ринкового попиту: 1. Дійсний попит, який характеризується сумою грошей, що є у споживачів для покупки певної кількості товарів на даному ринку. 2. Реалізований попит, що характеризується сумою грошей, фактично вирученою за реально продану кількість товарів. 3. Незадоволений (відкладений) попит, що є різницею між першим і другим видом попиту. Величина попиту на товар залежить від таких факторів: Зміна ціни на товар. При цьому крива попиту не переміщується, а попит має зворотний зв'язок з ціною (мал. 2.3.2). Із збільшенням ціни товару з Р1 до Р2 обсяг попиту зменшується з Q: до Q0. Зміна доходів покупців. При цьому, крива попиту перемішується, а попит на товар має прямий зв'язок зі зміною доходу (мал. 2.3.2.) Із малюнка 2.3.3. видно, що при збільшенні доходу попит на товар (при тій самій ціні) збільшується з Q0 до Qp а крива зміщується вправо. При зменшенні доходу крива зміщується вліво, а попит на товар зменшується з Q0 до Q2. 1. Розмір (ємність) ринку або кількість покупців. При зміні цього фактора крива попиту зміщується, а попит на товар має з ним прямий зв'язок. 2. Зміна ціни товарів — субститутів (замінників) При цьому крива попиту зміщується, а попит має прямий зв'язок зі зміною цього фактора. 3. Смаки і переваги споживачів. Вплив цього фактора оцінити досить складно, тому що він являється протягом тривалого періоду. При цьому крива попиту зміщується в той або інший бік. Залежність між обсягом попиту і ціною вивчається за допомогою показника еластичності попиту. Еластичність попиту — це чутливість споживачів до змін у цінах з погляду обсягу товарів, що вони купують. Показником еластичності попиту є коефіцієнт еластичності. Коефіцієнти еластичності діляться на кілька видів: • коефіцієнт прямої еластичності попиту за ціною; • коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною; • коефіцієнт еластичності попиту задоходом. Коефіцієнт прямої еластичності попиту за ціною характеризує відношення відносної зміни обсягу попиту до відносної зміни ціни і показує, на скільки відсотків змінюється обсяг попиту на товар при зміні його ціни на 1 %. де: AQ% — відсоток зміни обсягу попиту; АР% — відсоток зміни ціни; AQ = Q2 — Qj — різниця між обсягом попиту до і після зміни ціни; АР = Р1 — Р2 — зміна ціни товару; P= (Р1 + Р2) : 2 — середня ціна товару; Q = (Q j + Q 2) : 2 — середня величина попиту. Ця формула використовується, коли процентні зміни ціни і кількості досить великі, що приводять до істотного пересування уздовж кривої попиту, і називаються дуговою еластичністю попиту. Дугова еластичність попиту визначається як середня еластичність попиту на товар. Якщо функція попиту має безперервний характер, то дугова еластичність заміняється крапками, що розуміється як межа дугової еластичності в міру того, як довжина дуги прагне до нуля. На малюнку 2.3.3 лінія Д1 характеризує функцію попиту з еластичністю Е —> ^ або абсолютно еластичний попит, а лінія Д2 функцію попиту з еластичністю Е — 0 або абсолютно нееластич- ний попит. Залежно від величини коефіцієнта еластичності попит поділяють на наступні види: 1) еластичний попит при ЕР > 1, тобто обсяг попиту змінюється швидше від зміни ціни; 2) нееластичний попит при ЕР < 1, тобто обсяг попиту змінюється повільніше від зміни ціни; 3) Одиничний попит при ЕР = 1, тобто обсяг попиту і ціни змінюються пропорційно. Водночас спостерігається значний зв'язок між величиною коефіцієнта дугової еластичності і нахилом лінії попиту. При більш пологій формі кривої попиту величина коефіцієнта еластичності вища ніж при більш крутій, тобто коефіцієнт дугової еластичності у всіх випадках є величиною змінної для даної функції попиту (мал. 2.3.4). Поняття еластичності попиту за ціною має важливе практичне значення в таких випадках: 1) При розрахунках зміни розміру прибутку — еластичність використовується при визначенні ступеня впливу коливання ціни на розмір одержуваного підприємством прибутку; 2) Розпродаж товарів за зниженими цінами — величина еластичності може визначати процентне зниження ціни, що дозволить позбутися залежаного товару і не приведе до втрати доходу, тому що існує елемент ризику, що занадто велика уцінка призведе до втрати доходів, а невелике зниження ціни не дозволить позбутися залежаного товару. 3) Коливання валютного курсу. 4) Вплив на ціну непрямих податків. Ніж менша еластична крива ціни, тим більша частка податку перекладається на споживача у формі більш високих цін. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною показує відносну зміну обсягу попиту на (г'-тий) товар при зміні ціни іншого (j-го) товару. де Q j — обсяг продажу г'-го товару; Р — цінаj-го товару. Якщо Ец > 0, то це взаємозамінні товари, тобто підвищення ціни j-го товару приводить до підвищення попиту на г'-й товар. Якщо Ец < 0, то це взаємодоповнюючі (комплементарні) товари, тобто підвищення ціниj-го товару приводить до падіння попиту на г'-й товар. Якщо Еіі = 0, то це незалежні товари, тобто зміна ціни j-го товару не впливає на попит на г'-й товар. де D j — попит на г'-й товар; I — доходи споживачів. Середній доход споживачів: Коефіцієнт еластичності попиту за доходом характеризує відносну зміну попиту на товар при зміні доходів споживачів. Цей коефіцієнт використовується при розрахунку споживчого кошика, визначенні структури споживання тощо. Якщо Е < <0, то товар є низькоякісним (неповноцінним), тобто при збільшенні доходу попит на нього падає. Якщо Еі > 0, то товар є нормальним (звичайним), тобто при збільшенні доходу попит на нього росте. Література 1. Артемова Т. Ціннісні концепції: від джерел до сучасності // Бізнес інформ, — 1999. — № 1. 2. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998 p. 3. Безкоровайна С.В. Методологія формування цінової політики підприємства //Актуальні проблеми економіки. — 2002.— № 6.— С. 31—34. 4. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1996. — 50 с. 5. Гальчинский А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. — К., 1996. 6. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворення // Економіка України. — 2001р. — № 1. — С. 47—51. 7. Герасименко В.В. Цінова політика фірми. — М.: Фінстатінформ, 1995.—187с. 8. Ільницький Д. Практика ЗЕД: пошук інформації про ціни // Бухгалтерія, 2001.— №35/2. — С. 35-37. 9. Еврухимович И.Л. Ціноутворення: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998 — 104с. 10. Економіка зарубіжних країн / Під ред. А.С. Філіпченка.— Київ: Либідь, 1998 р. 11. Економічний словник-довідник / За ред. док. екон. наук, проф. С.Б. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.— 368 с. 12. Єсипов В.Е. Ціноутворення на фінансовому ринку: Навч. посібник. — Спб, 2000.— 176 с. 13. Завада О. Про ціни, монопольні правила та об'єктивні економічні закони // Урядовий кур'єр. — 1999 р. — 11 серпня. 14. Закон України "Про антимонопольний комітет" від 02.12.1993р. // Закони України. Т.6. — ДО, 1996 р. 15. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 14. — С. 354—360. 16. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р. 17. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. —1991.— № 14.— С. 354—360. 18. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— №11. С. 52.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 697 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: