Реферат на тему Ефективність реальних інвестицій - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Ефективність реальних інвестицій. План 1. Підходи до оцінки ефективності інвестицій 2. Показники ефективності інвестицій 3. Підходи до розрахунку дохідності інвестиційних проектів 4. Список літератури Підходи до оцінки ефективності інвестицій В умовах трансформації економіки, створення ринкового середовища в Україні дослідження з питань формування інвестиційного портфеля підприємств та здійснення капіталовкладень є особливо актуальними. Особливістю дослідження є необхідність вивчення теорії та практики зарубіжних учених, які працюють в умовах ринкових економік, урахування досвіду ринкових перетворень постсоціалістичних країн та специфіки розвитку ринкових відносин в Україні для розробки рекомендацій до формування інвестиційних портфелів українських підприємств. Вивчення особливостей капіталовкладень є актуальним та пріоритетним з таких причин: 1) поступово набирає силу процес переливання приватного капіталу з сфери короткострокової (торгової і валютної) в сферу з більш тривалим періодом обороту, пов'язану з інвестуванням в обладнання, нерухомість, технологічні розробки; 2) перехід від командно-адміністративної форми управління економікою до ринкових методів її регулювання (здійснення інвестицій не централізовано за принципом необхідності, а на рівні кожного господарського суб'єкта за принципом ефективності, тобто величини віддачі на вкладений капітал) призводить до необхідності фінансової оцінки кожного інвестиційного проекту з точки зору його прибутковості та вигідності для інвестора; 3) нестабільна соціально-політична та економічна ситуація, що ускладнює проведення інвестиційного аналізу, накладає певні обмеження на застосування стандартних методів оцінки інвестиційних проектів у тому вигляді, в якому вони використовуються у закордонній практиці. Вивчення джерел залучення і напрямів використання капіталу або прийняття інвестиційних рішень повинно будуватись на оцінці кожного можливого проекту за кількома чинниками: технічним, адміністративним, юридичним, соціально-економічним, фінансовим тощо. Більшість існуючих підходів до оцінки результатів будь-якого виду діяльності умовно можна розділити на такі групи:— традиційні методи оцінки ефективності на основі визначення співвідношення між надходженнями та витратами;— облікові підходи до розрахунків результатів діяльності, що здійснюються на основі бухгалтерської звітності;— дисконтні методи, що ґрунтуються на основі теорії часової вартості грошей. Традиційні методи передбачають розрахунки таких основних показників:— коефіцієнта ефективності інвестування;— періоду окупності інвестицій. Коефіцієнт ефективності розраховується як відношення грошових надходжень (N) до суми інвестованих коштів (К). У практичних розрахунках використовується річна норма ефективності (Ег): де РО — період окупності інвестицій у роках або час, за який недисконтовані надходження перевищать недисконтовані інвестиції (тобто це кількість років, необхідних для заміщення стартових витрат); Np — загальна сума прогнозованих повернень. Методи оцінки інвестицій на основі бухгалтерської звітності (облікові методи) передбачають розрахунки балансової (Яь) та чистої (Яр) рентабельності інвестицій. При обчисленні балансової рентабельності враховується середньорічний дохід підприємства (і)г) та обсяг інвестицій (К). При обчисленні чистої рентабельності враховуються ще податкові та відсоткові платежі (РР). Балансова та чиста рентабельність розраховуються за формулами: Показники рентабельності визначають рівень прибутку на кожну одиницю капіталовкладень. В основі фінансових розрахунків теорії часової вартості грошей лежить принцип нерівноцінності нинішніх та майбутніх благ. Для будь-якого інвестора важливим є не тільки величина його витрат, але й момент їх здійснення, величина доходів та термін, через який він їх одержить. Майбутні гроші завжди дешевші сьогоднішніх і не тільки через інфляцію, але й через відтерміновану або втрачену їх оборотність. У загальному випадку теперішня вартість платежу (РV), який буде здійснений через п років при відсотковій ставці сі, розраховується за формулою: де РУ — розмір платежу, що буде здійснений через п років. Нарахування відсотків вказаним способом називається принципом складних відсотків, а приведення майбутньої вартості до сучасної величини — дисконтуванням. Дисконтується не тільки одноразовий платіж. Якщо послідовність платежів складається з рівних за величиною платежів (Vo) і здійснюваних через рівні проміжки часу, то вона називається постійним аннуїтетом або постійною фінансовою рентою. її майбутня величина дорівнює: Показники ефективності інвестицій Основними показниками розрахунку ефективності інвестицій з погляду теорії часової вартості грошей є: чиста теперішня вартість (NPV)> внутрішня норма дохідності (IRR), дисконтовані показники рентабельності (RI) та періоду окупності (Pod). Показник чистої теперішньої вартості капіталу визначає динамічну норму ефективності інвестицій як норму приведення (дисконту), при якій сума дисконтованого доходу (прибутків) за певний час стає рівною інвестиційним витратам. Через те, що надходження грошових коштів розподілене в часі, їх дисконтування здійснюється при відсотковій ставці d. Важливим моментом є вибір рівня відсоткової ставки або ставки порівняння, яка повинна відображати очікуваний рівень позичкового відсотка. В якості загальної рекомендації з урахування можливих втрат від скорочення надходжень (тобто врахування інвестиційного ризику) пропонується вводити ризикову поправку до рівня відсоткової ставки. Вона повинна характеризувати дохідність з безризикових вкладень (наприклад, державних цінних паперів), тобто додавати деяку ризикову премію. Ця премія повинна враховувати як специфічний ризик, пов'язаний з невизначеністю одержання доходу від конкретного капіталовкладення, так і ринковий ризик, пов'язаний з кон'юнктурою ринку. При разовій інвестиції чиста теперішня вартість розраховується за формулою: При прогнозуванні надходжень А/* за роками враховуються надходження виробничого та невиробничого характеру. Так, наприклад, кошти від продажу обладнання або вивільнені оборотні кошти враховуються як доходи відповідних періодів. Якщо інвестиція носить не разовий характер, а передбачає інвестування протягом кількох т років, це знаходить своє відображення в розрахунку МРУ таким чином: Особливості показника чистої теперішньої вартості. Показник МРУ різних проектів можна сумувати, що дозволяє використовувати його в якості основного при формуванні інвестиційного портфеля. Вибір ставки порівняння сі є суб'єктивним моментом. Тому при аналізі інвестиційних проектів рекомендується визначити МРУ не для однієї ставки, а для деякого діапазону ставок. Чистий приведений дохід на момент і визначається таким чином: Термін "чистий" має таке значення: кожна сума грошей визначається як алгебраїчна сума вхідних (позитивних) і вихідних (негативних) потоків. Наприклад, якщо у другий рік реалізації інвестиційного проекту об'єм капітальних вкладень становить 15 000 дол., а грошовий прибуток у той же рік — 12 000 дол., то чиста сума грошових коштів у другий рік становить 3 000 дол. Відповідно до суті методу сучасне значення всіх вхідних грошових потоків порівнюється з сучасним значенням вихідних потоків, зумовлених капітальними вкладеннями для реалізації проекту. Різниця між першим і другим є чисте сучасне значення вартості, яке визначає правило прийняття рішення. Процедура методу: Крок 1. Визначається сучасне значення кожного грошового потоку, вхідного і вихідного. Крок 2. Підсумовуються всі дисконтовані значення елементів грошових потоків, визначається критерій (МРУ). Крок 3. Приймається рішення:— для окремого проекту: якщо МРУ = 0, то проект приймається;— для декількох альтернативних проектів: приймається той проект, який має більше значення МРУ, якщо воно позитивне. Типові вхідні грошові потоки:— додатковий об'єм продажу і збільшення ціни товару;— зменшення валових витрат (зниження собівартості товару);— залишкове значення вартості обладнання в кінці останнього року інвестиційного проекту (оскільки обладнання може бути продане або використане для іншого проекту);— вивільнення оборотних коштів у кінці останнього року інвестиційного проекту (закриття рахунків дебіторів, продаж залишків товарно-матеріальних запасів, продаж акцій і облігацій інших підприємств). Типові вихідні грошові потоки:— початкові інвестиції в перший (перші) рік (роки) інвестиційного проекту; - збільшення потреб в оборотних коштах у перший (перші) рік (роки) інвестиційного проекту (збільшення рахунків дебіторів для залучення клієнтів, придбання сировини і комплектуючих для початку виробництва);— ремонт і технічне обслуговування обладнання;— додаткові невиробничі витрати. Дисконтований термін окупності інвестицій. При високому рівні ставки сі віддалені платежі мало впливають на величину ЛГР^ Через те інвестиційні проекти, що розрізняються періодом окупності, можуть бути рівнозначними за рівнем чистого доходу. Дисконтований термін окупності інвестицій РО(і визначається як період, протягом якого сума чистих доходів, дисконтована на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі стартових інвестицій: Більш обґрунтованим вважається інший метод визначення окупності капіталовкладень, при якому РОа — період, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі інвестицій. Не будь-який рівень доходу при інших рівних умовах призводить до окупності інвестицій. Термін окупності існує, якщо не порушуються певні співвідношення між надходженнями та витратами. Так, при щорічному надходженні постійних доходів (один раз на рік) це співвідношення має вигляд: долік показника періоду окупності як міри ефективності — він не враховує весь період функціонування інвестиції, тобто він не враховує надходження за межами періоду окупності. Тому показник не може служити критерієм вибору інвестицій, а може використовуватись лише у вигляді обмеження при прийнятті інвестиційних рішень. Метод внутрішньої норми прибутковості. При оцінці доцільності інвестицій обов'язково встановлюють (розраховують) ставку дисконту, тобто відсоткову ставку, яка характеризує норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного прибутку інвестора, на який він сподівається. За визначенням, внутрішня норма прибутковості (іноді кажуть "прибутковість") — це таке значення показника дисконту, при якому сучасне значення інвестиції дорівнює сучасному значенню потоків грошових коштів за рахунок інвестицій, або значення показника дисконту, при якому забезпечується нульове значення чистого справжнього значення інвестиційних вкладень. Економічне значення внутрішньої норми прибутковості полягає в тому, що це така норма прибутковості інвестицій, при якій підприємству однаково ефективно інвестувати свій капітал під IRR % в які-небудь фінансові інструменти або в реальні активи, що генерують грошовий потік, кожний елемент якого, в свою чергу, інвестується під IRR %. Внутрішня норма дохідності (IRR) — це середньозважена величина прибутковості інвестицій, що мають різні джерела інвестування, яка не є тотожна нормативному коефіцієнту ефективності. Внутрішня норма дохідності може розраховуватись як: загальна за інвестиціями, тільки за акціонерним капіталом, з урахуванням позичкового капіталу (без нього), загальна статична, загальна динамічна. IRR інвестицій — це мінімально допустимий розмір чистого прибутку, який припадає на кожну одиницю інвестиційних витрат. Для забезпечення дохідності та окупності інвестицій необхідно, щоб чиста теперішня вартість була більша від нуля або дорівнювала нулю. Для цього необхідно підібрати таку відсоткову ставку дисконтування потоку платежів, яка забезпечить виконання цих умов. Така ставка або бар'єрний коефіцієнт повинні відображати очікуваний усереднений рівень позичкового відсотка на фінансовому ринку з урахуванням фактора ризику. Під внутрішньою нормою дохідності розуміють ставку дисконтування, використання якої забезпечує рівність поточної вартості надходжень і витрат. Тобто при нарахуванні на суму інвестицій К відсотків за ставкою, що дорівнює IRR, забезпечується одержання розподіленого в часі доходу. Показник внутрішньої норми дохідності характеризує максимально допустимий відносний рівень витрат за цим інвестиційним проектом. Наприклад, при реалізації проекту за рахунок банківського кредиту рівень відсотків за кредит не повинен перевищувати значення IRR, бо таке перевищення робить проект збитковим. Економічний зміст цього показника передбачає порівняння розрахованого значення IRR з "ціною" залучених фінансових ресурсів (ZR). Практика використання показника IRR вимагає здійснення послідовних ітерацій, з допомогою яких знаходиться дисконтний множник, що забезпечує виконання рівності NVP=0. Підходи до розрахунку дохідності інвестиційних проектів З метою розрахунків можливих варіантів дохідності інвестиційного проекту з урахуванням різних обставин його реалізації практично використовується кілька методів аналізу середовища. Аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, що впливають на дохідність інвестицій. Найважливішими факторами, які враховуються при аналізі, є такі: ціна реалізації, собівартість, обсяг виробництва, вартість обладнання тощо. Розрахунки показують, що найбільші зміни МРУ у разі зміни фактора на 1 % відбуваються для ціни реалізації продукції. Цей фактор має найбільше значення під час оцінки майбутньої дохідності проекту. Наступним важливим фактором є собівартість одиниці продукції, далі — обсяг реалізації, розмір інвестицій та ставки дисконтування. Аналіз прогнозних сценаріїв розвитку загальноекономічних умов та здійснення самого інвестиційного проекту. Практично розрахунки здійснюються за трьома сценаріями: базовий розрахунок за середніх найбільш ймовірних умов, оптимістичний варіант (при найкращому збігу обставин), песимістичний варіант, у який закладаються найгірші можливі ситуації на ринку. Метод статистичних випробувань, який передбачає розрахунок варіантів дохідності проекту залежно від показників — факторів у заданих діапазонах їх змін. У результаті отримуємо середні показники і статистичні характеристики їх змін та розподілу для подальшого аналізу найважливіших показників та ризикованості проекту за різними напрямками. При аналізі інвестиційних проектів застосовуються дві групи критеріїв: 1) засновані на дисконтованих оцінках: чистий приведений ефект; індекс рентабельності інвестицій; внутрішня норма прибутку; модифікована внутрішня норма прибутку; дисконтований термін окупності інвестицій; 2) засновані на облікових оцінках: термін окупності інвестиції; коефіцієнт ефективності інвестиції. В умовах невизначеності та необхідності виробничих інвестицій основним завданням підприємств є вибір оптимального варіанта інвестування. З розширенням кола стабільно працюючих українських підприємств кредитно-фінансові установи нададуть перевагу середньо- і довгостроковому кредитуванню таких підприємств, оскільки короткострокові кредити як найприбутковіші операції вже відживають. Крім того, однією із сторін, що беруть участь в інвестиційному проекті, може виступати держава, розміщуючи на конкурсній основі централізовані інвестиційні ресурси України. При виборі проекту, оцінці його ефективності потрібно враховувати чинники невизначеності та ризику. Основними обставинами, що впливають на інвестиційну активність загалом та ускладнюють оцінку ефективності інвестиційних проектів, є:— загальна нестабільність і непередбачуваність розвитку подій у всіх сферах життя країни;— специфіка ринку фінансових ресурсів;— недосконалість чинного законодавства, що не дозволяє повною мірою враховувати вплив темпів інфляції тощо. Список літератури 1. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента.— К.: Ника-Центр; Эльга, 1999. 2. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту. — К.: Ва-зако; Молодь, 1997. — 699 с. 3. Голуб А. Г., Савенко І. Л. Ринкова система економіки. Ринок цінних паперів та його інструменти. — Л.: ЛТБС, 1994. 4. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна, 1995. 5. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. — М.: Финансы и статистика, 1996. 6. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы. — М.: Финансы, 1997. — 227 с. 7. Мельник В. А. Ринок цінних паперів: Довідник. — К.: АЛД Віра-Р, 1998. 8. Павлова Л. П. Финансовый менеджмент. — М.: Инфра-М, 1996. — 276 с. 9. Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник. — М.: Финансы; ЮНИТИ, 1998. 10. Практикум по финансовому менеджменту / Под ред. Е. С. Стояновой. — М., 1995. — 118 с. 11. Рындин А. Г., Шамаев Г. А. Организация финансового менеджмента на предприятиях. — М., 1997. — 356 с. 12. Смовженко Т. С, Лапішко М. Л. Розрахунки від акцій та облігацій. — К.: Укр. НТІ, 1994. 13. Финансовое управление компанией/Под общ. ред. Е. В. Кузнецовой. — М., 1995. — 213 с. 14. Финансовый анализ деятельности фирмы. — М.: Ист-Сер-вис, 1995. — 378 с. 15. Финансовый менеджмент: Теория и практика: Учебник / Под ред. Е. С. Стояновой. — М-: Перспектива, 1996. 16. Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. -М.: Аудит; ЮНИТИ, 1996. — 357 с.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 653 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: