Реферат на тему Ефективність фінансової діяльності в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Ефективність фінансової діяльності в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства. ПЛАН 1. Вплив фінансової діяльності на конкурентоспроможність підприємств 2. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи в розрізі розвитку підприємства 3. Вплив фінансових результатів підприємства на конкурентоспроможність Список використаної літератури 1. Вплив фінансової діяльності на конкурентоспроможність підприємств Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінан-сів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспромож-ність та платоспроможність підприємств визначаються раціональ-ною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності під-приємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва. Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автомати-чно, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формуван-ня та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для до-сягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами. В основу організації фінансів підприємств покладено комерцій-ний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм са-морозвитку базується на таких основних принципах: саморегулю-вання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відпо-відає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарюван-ня, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання макси-мального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром — прибутком. Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організа-цію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами — з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які супе-речать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відпо-відними органами. Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізу-вати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, од-нак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила роз-роблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних ак-тах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостій-но тільки в рамках чинних законів. Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відпові-дальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зо-бов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підприємством до нього засто-совується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприєм-ство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зо-бов'язане компенсувати збитки, завдані нераціональним використан-ням землі та інших природних ресурсів, забрудненням навколишньо-го середовища, порушенням безпеки виробництва. Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є ре-ально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збит-ків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами. У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банка-ми та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки, Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприєм-ницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні га-рантії стабільності виробничої діяльності. У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава вста-новлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асиг-нування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів. Перехідний до ринкової економіки період характеризується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентовано всі форми власності: державну, комунальну, колективну, приватну. Це зумо-вило появу різних організаційно-правових форм господарювання. Ринкова економіка зовсім не виключає присутності поряд з ін-шими і державної власності. До державного сектора належать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Створюються також підприємства зі зміша-ною формою власності, що в них держава є основним держателем корпоративних прав, — електроенергетика, вугільна промисловість, машинобудування та ряд інших. Державна власність, проте, не змен-шує ні самостійності, ні матеріальної відповідальності суб'єктів го-сподарювання. На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це про-являється в процесі формування капіталу (статутного фонду), роз-поділу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо. У ринковій економіці основною формою господарювання є акціо-нерне товариство. Розрізняють акціонерні товариства закритого та відкритого типів. Акціонерне товариство закритого типу засновує об-межена кількість акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого паю без згоди інших акціонерів, які мають пере-важне право на придбання цього паю. Акціонерне товариство відкри-того типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встанов-лення відкритої передплати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсуд продавати, дарувати чи заставляти свої акції. Акціонерне товариство організується на добровільних засадах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд вони можуть вносити не тільки відповідні кошти (у тім числі в іноземній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, обладнання, інтелектуаль-ної власності, інших основних фондів. Законом України «Про господарські товариства» передбачено мо-жливість реєстрації різних видів товариств. Особливо поширеним є товариство з обмеженою відповідальністю. Кожен із учасників такого товариства вносить визначений пай у статутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах та майні товариства. Надалі відповідаль-ність учасника товариства обмежується його паєм або внеском. Члени товариства за зобов'язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїми боргами тільки тим майном, яке є в його активі. Майно формується за рахунок внесків учасників, доходів, одержаних від підприємницької діяльності та інших законних джерел. Товарист-во з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, має свій ста-тут. У статуті визначено порядок розподілу прибутку й ту його част-ку, яку розподіляють між членами відповідно до їхніх внесків. Товариства з обмеженою відповідальністю створюються у формі кооперативів, колективних та орендних підприємств. Характерним для них є те, що власність товариства — це спільна власність усіх його учасників. Організація товариств з обмеженою відповідальністю є однією з найпоширеніших форм проведення приватизації, що дає змогу ство-рити значну кількість невеликих підприємств з небагатьма учасни-ками, причому не вдаючися до акціонування. Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особливос-ті, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих ви-трат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобув-ній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризи-ку, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та ре-зультатів праці. 2. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи в розрізі розвитку підприємства В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-гос-подарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінан-сових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господа-рювання. Фінансова діяльність — це система форм і методів, які викори-стовуються для фінансового забезпечення функціонування підпри-ємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практич-на фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення та-ких основних завдань:— фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської ді-яльності;— пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;— виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господа-рювання, бюджетом, банками;— мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фі-нансування виробничого й соціального розвитку, збільшення влас-ного капіталу;— контроль за ефективним, цільовим розподілом та використан-ням фінансових ресурсів. Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основ-ними напрямками:— фінансове прогнозування та планування;— аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;— оперативна, поточна фінансово-економічна робота. Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливі-ших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансо-вої роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів. За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпоря-дженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків. Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бю-джет. Від обгрунтованості та правильності розрахунку виручки ве-ликою мірою залежить також реальність основного джерела надхо-дження коштів та розмір запланованого прибутку. Мета планування витрат — визначення можливості найекономні-шого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важли-вим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собі-вартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продук-ції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює ре-альні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виро-бництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак — прискорення обертання оборотних коштів. Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необ-хідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:— поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню ос-новних фондів;— раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;— зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на осно-ві науково-технічного прогресу;— скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удо-сконалення форм її збуту;— зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація не-продуктивних витрат;— економія в адміністративно-управлінській сфері на основі ра-ціональної організації апарату управління підприємством. 3. Вплив фінансових результатів підприємства на конкурентоспроможність Різні сторони виробничої, постачальної і фінансової діяльності підприємства набувають закінчену грошову оцінку в системі показників фінансових результатів. Показники фінансових результатів характерезують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Важливішим серед них є показники прибутку, який в умовах ринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства як база для самофінансування, розширенного відтворення, вирішення проблем задовільнення соціальних та матеріальних потреб трудових колективів. За прибутком визначається рівень віддачі авансованих засобів та дохідність вкладень в активи підприємства. У збільшенні прибутку та зростанні рентабельності зацікавлена також держава, бо це забезпечує сталі й зростаючі надходження до державного бюджету. Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства розраховується як сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та прибутку (збитку) від надзвичайної діяльності. Фінансовий результат може виступати як у формі прибутку або збитку, отриманних від різноманітних господарчих операцій. Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання одержаного прибутку. Приймаючи ці рішення, власники повинні всебічно зважити напрямки першочергових вкладень, фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану підприємства, рівня його матеріально-технічної бази, соціального розвитку колективу, можливостей прибуткового розміщення коштів на ринку цінних паперів. Чинне законодавство України передбачає першочерговим обов'язком кожного суб'єкта підприємницікої діяльності внесення до державного бюджета податока на прибуток, після відрахування якого залишається чистий прибуток, який є одним з важливих показників кінцевих результатів для підприємства. Проаналізувавши чистий прибуток, необхідно проаналізувати використання фондів, які утворюються в результаті одерження прибутку: резервний, виплати девідентів, фонд розвитку, фонд матеріального заохочення. Аналіз розподілу прибутку проводиться шляхом порівняння фактичних даних з плановими по основних напрямках розподілу прибутку, розраховується питома вага кожного напрямку розподілу прибутку в загальній сумі прибутку, а також відхилення і з'ясовуються причини невиконання планових завдань з розподілу прибутку. Завданням аналізу використання прибутку є: оцінка виконання планових накреслень щодо структури та обсягів спрямування прибутку за відповідними напрямками і конкретними об'єктами фінансування; виявлення варіантів ефективнішого вкладання коштів; встановлення причин і шляхів ліквідації непродуктивних витрат за рахунок чистого прибутку. Дані аналізу фінансових результатів є складовою частиною фінансового аналізу, який в свою чергу використовується як інструмент з'ясування конкурентоспроможності підприємства. Цей факт набуває все більшого значення в умовах ринкової економіки, основним законом якої є отримання найвищого прибутку на кожну вкладену в підприємство гривню. Щоб забезпечити конкурентоздатність, на підприємстві необхідно здійснювати фінансовий аналіз, результати якого дадуть відповіді на питання, що пов'язані з вирішенням проблем підвищення ефективності діяльності підприємства. Список використаної літератури Гібіш Л.В. Фінанси: Навч. посібник. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 1998. – 92с. Нікхбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси / Пер. з анг. В.Ф.Овсієнка та В.Я.Мусієнка.-К.: Основи, 1993. - 383с. Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д., Нам Г.Г. та ін. Фінанси підприємств – К.: КНЕУ, 1999. – 384 с. Суторміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. Посібник / В.М. Суторміна, В.М. Федосов, Н.С. Рязанова; за ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1993. - 247с. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: Курс лекций / Под ред. И.П.Мерзлякова. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 298с. Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 639с. Финансы предприятий: Учебник /Колчина Н.В., Поляк Г.Б., Павлова Л.П. и др.; Под ред. Проф. Н.В. Колчиной. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 413с. Финансы / Под ред В,М, Родионовой. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 432с.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (28.04.2013)
Просмотров: 590 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: