Реферат на тему Доходи населення: структура та джерела формування - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Доходи населення: структура та джерела формування. Забезпечення зростання доходів населення в будь-якій країні є одним із головних напрямів політики держави. Це зумовлено тим, що авторитет держави визначається її спроможністю дієво впливати на формування, розподіл і перерозподіл ВВП із метою створення необхідних фінансових ресурсів забезпечення для належного рівня життя усіх членів суспільства, а також тим, що в ринкових умовах заощадження населення становлять основне джерело інвестиційних ресурсів. Тому стабільне зростання доходів населення вимагає залучення усіх можливих резервів. Впровадження інновацій в управління фінансовими рішеннями набуває нових рис, пов’язаних із забезпеченням ефективності формування і використання фінансових ресурсів населення. Перш за все це стосується використання ринкових механізмів, які можуть давати швидкі результати. Розробка таких механізмів потребує, насамперед, аналізу сучасних тенденцій доходів населення. В останні роки сформувалися позитивні тенденції щодо формування доходів населення. Це виступає важливою умовою зменшення відставання рівня життя населення України від рівня життя населення європейських держав. Та разом з тим, порівняно з країнами Європейського Союзу, доходи бюджету України на душу населення становлять 16 відсотків порівняно з Польщею, 14 відсотків – із Чехією та лише 3 відсотки – з Францією і Німеччиною [1, с. 12]. Більше того, їхній рівень майже вдвічі менший порівняно з Республікою Білорусь і втричі з Російською Федерацією. Практика свідчить, що реальні доходи населення з 2000 року щорічно зростали, зокрема, у 2005 році це зростання становило 19,8 %. Постійно збільшуються і сукупні ресурси домогосподарств. Водночас у цей період намітився розрив у зростанні доходів міського і сільського населення [2, с. 32]. Найвагомішим складником доходів населення залишається оплата праці (табл. 1). Якщо при цьому врахувати те, що в Україні більше половини населення – наймані працівники, така ситуація може свідчити про негативні тенденції у рівні життя тієї частини населення, в структурі доходів якого переважає зарплата і особливо за умови її зниження. Таблиця 1 Динаміка частки заробітної плати в сукупному доході сім’ї Рік \| Частка заробітної плати в сукупному доході сім’ї, % 1990 \| 77,1 1999 \| 49,6 2000 \| 48,7 2003 \| 42,6 2004 \| 43 2005 \| 40,5 Джерело: таблиця складена на основі [3]. Як свідчать дані таблиці 1, в Україні спостерігається чітка тенденція до зниження частки заробітної плати в сукупному доході сім’ї. Це стало причиною того, що в 2005 році така частка порівняно з 1990 роком скоротилася на 47 відсотків і, навіть, порівняно з 1999 роком на 19 відсотків. Доцільно погодитися з думкою Є. Захарченка, що це явище є соціально-небезпечним, оскільки означає, що суспільство мало цінує працю, а це, у свою чергу, веде до втрати трудової мотивації [3, с. 27]. Крім того, практика затримання виплат заробітної плати призводить до нівелювання оплати праці як найнадійнішого джерела формування доходів населення. Та незважаючи на це, проголосивши перехід економіки на інноваційний шлях розвитку, Уряд України, згідно з інтерв’ю колишнього міністра економіки В. Макухи, збирається наполягати на уповільненні темпів росту заробітної плати, обмеживши її зростання 8 % у реальному вимірі, тобто з урахуванням інфляції [4] та спрямувати зекономлені кошти на розвиток технологій. Тут потрібно зазначити, що, наприклад, у 2005 році номінальна заробітна плата зросла більше ніж на 36 %, а реальна – на 24 %. Не заперечуючи, що швидке зростання доходів здатне призвести до прискорення інфляції, фахівцями справедливо наголошується, що при зростанні цін темпами, повільнішими, ніж темпи зростання доходів, рівень життя населення буде підвищено. Це важливо й тому, що хоча розмір середньої номінальної та реальної зарплати в економіці України після 2001 року і перевищує розмір прожиткового мінімуму, мінімальна заробітна плата ще тільки наближається до прожиткового мінімуму. Основним інструментом держави для збільшення платоспроможного попиту населення є заходи, спрямовані на підвищення рівня заробітної плати та соціальних виплат населенню. У зв’язку з цим доцільно погодитися з думкою О. Пустовойта, що урядові команди, які застосовували такий інструмент, неодмінно попадали в пастки, що зводили нанівець їхні намагання на цьому шляху. Основна з них – відсутність державного механізму збалансування темпів зростання грошових доходів і витрат населення з фізичними обсягами виробництва споживчих товарів для внутрішнього ринку [5, с. 44]. Дійсно, протягом 2001–2003 рр. грошові доходи в розрахунку на душу населення зросли з 2 445,9 до 3 352,2 грн, тобто на 37 відсотків [6, с. 423]. Але результати цієї політики невтішні, коли зважити на показники статистичної звітності, які характеризують величину зміни грошових витрат домогосподарств у цей період: у 2000 році частка населення із середньодушовими витратами у місяць, нижчими від прожиткового мінімуму, становила 87,9 % , у 2003 р. – 83,4 %, тобто зменшення відбулося лише на 4,5 % [6, с. 423]. Така розбіжність між темпами зростання грошових доходів і подолання порогу бідності в нашому суспільстві є прямою платою за недостатню увагу уряду до здійснення своєї головної функції – збалансуванню попиту і пропозиції на внутрішньому ринку товарів і послуг. Від вдалого вирішення цієї проблеми залежать рівень купівельної спроможності населення, нагромадження ним заощаджень, стабільність національної валюти, сталий розвиток економіки тощо [5, с. 44]. У перехідній економіці важливим джерелом доходів стають доходи від власності. Населення володіє фінансовими та невиробленими активами, які воно може надавати у користування іншим секторам економіки (або інституційним одиницям). За це воно отримує проценти, дивіденди, ренту, доходи на страхові поліси тощо. В Україні вони складають невеликий відсоток у структурі первинних доходів (3 %). Доходи від продажу особистого і домашнього майна та нерухомості переважають у структурі доходів населення. Цей вид доходів включає в себе грошові доходи, отримані від продажу квартир, дач, гаражів, будинків, земельних ділянок. Проте доходи від власності поступово зростатимуть у міру створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, нагромадження населенням власного рухомого і нерухомого майна, прийняття законодавчої бази, яка б регламентувала використання населенням такого майна для отримання доходів. Частка цього елемента особливо зросла в грошових доходах сільського населення, насамперед, за рахунок паювання землі та реформування власності в сільському господарстві. Частка доходів від господарської діяльності також є невисокою від 4,6 до 6,9 % . Існує думка, що такий стан є наслідком того, що їхня суттєва частина перебуває „в тіні” [3, с. 27]. Вагоме джерело доходів населення становлять пенсії: 23 % грошового доходу середнього міського, 27 % – сільського населення. Зростання частки пенсій у доходах населення можна пояснити перш за все збільшенням кількості осіб пенсійного віку. Динамічний ряд, що свідчить про частку пенсійного фонду в Україні у ВВП, становив у 1996-2005рр. відповідно: 0,09; 0,09; 1,08; 9,3; 8,4; 8,8; 10,1; 9,4; 11,3; 10,0 [7]. Тобто обсяг коштів, що перерозподіляються через пенсійну систему, істотно зріс. Зовсім незначними є частки інших трансферів у доходах населення. Так, стипендії становлять лише 0,25 % доходів населення. Це можна пояснити низькою величиною стипендій та невеликою кількістю студентів серед людей відповідного віку. На забезпечення збалансованості фінансових ресурсів населення значною мірою впливає стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві. Додатковим чинником доходів населення можуть бути заощадження населення у межах створення сприятливого економіко-правового середовища для розвитку небанківських кредитних установ: страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, інвестиційних фондів, кредитних спілок тощо. Хоча останні посідають поки що незначне місце у структурі фінансової системи України, однак у перспективі можуть стати важливими посередниками на ринку заощаджень населення. Водночас запровадження накопичувальної пенсійної системи зробить можливим переміщення поточних фінансових ресурсів населення на користь майбутнього для підвищення рівня споживання у пенсійний період життєвого циклу [8, с. 74]. Як видно з таблиці, частка заробітної плати в структурі доходів суттєво зменшується, хоча пропорційно такому зменшенню відбулося збільшення питомої ваги змішаного доходу громадян України. Це можна розцінити як результат функціонування ринкової економіки, де існує більше можливостей отримання доходу. Водночас, заробітна плата повинна залишатися головним джерелом доходу робітника у будь-якій економічній системі. Не можна вважати абсолютно позитивним і зростання частки соціальних трансферів, соціальної допомоги та необлікованих доходів. Ці диспропорції виступають стримуючим фактором зростання реальних доходів населення. Незважаючи на тенденції економічного піднесення у світі, диференціація доходів за останнє десятиліття загострилася. В Україні соціальна ситуація нині визначається надмірною диференціацією населення за рівнем доходів, зростанням регіональних відмінностей у сфері зайнятості населення, неоднаковим фінансово-економічним станом галузей і підприємств, зниженням попиту на кваліфіковану працю при одночасному розширенні робочих місць, де потрібні малокваліфіковані працівники, що призводить до значних галузевих і територіальних відмінностей в оплаті праці [9, с. 76]. Таким чином, стримування зростання заробітної плати, сукупних доходів населення, у тому числі й грошових, внаслідок чого скорочується попит, зменшуються заощадження населення, не дають підстав розраховувати на те, що воно поступово перетвориться в головний інвестор економіки. Розірвати це замкнуте коло можна тільки створивши умови для зростання доходів і заощаджень населення на основі розв’язання загальної проблеми – удосконалення політики доходів в Україні. Література: 1. Каленський М.М. Доходи державного бюджету як дзеркало економіки держави // Фінанси України – 2006. – № 9. – С. 10–17. 2. Лупенко Ю.О. Сучасні тенденції доходів сільського населення // Фінанси України. – 2006. – № 5. – С. 32–38. 3. Захарченко Є., Захарченко К., Підлубна Е. Вплив соціально-економічних умов життя на сім’ю як соціальний інститут // Економіка України. – 2006. – № 9. – С. 26–33. 4. Жолудь О. Новий уряд: „багатство – шкодить!” / 04.09.2006. 5. Пустовойт О. До питання про середньострокову перспективу розвитку економіки України // Економіка України. – 2005. – № 7. – С. 42–48. 6. Статистичний щорічник України. – 2003. – С. 423. 7. http://www.ukrstat.gou.ua 8. Ватаманюк М.М. Споживна поведінка домогосподарств в умовах перехідної економіки // Фінанси України – 2004. – № 12. – С. 69–76. 9. Новіков В., Семенов В. Актуальні питання стратегічного аналізу і прогнозування доходів населення // Економіст України. – 2005.– № 7. – С. 74–81.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 618 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: