Реферат на тему Діяльність фінансових посередників - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Діяльність фінансових посередників. План 1. Склад фінансових посередників та їх основні функції 2. Банківська система: центральний та комерційні банки Склад фінансових посередників та їх основні функції У моделі функціонування ринкової економіки держави, окремо виділено фінансових посередників, які постійно взаємодіючи з фінансовим ринком, забезпечують ряд функцій фінансової системи, зокрема здійснюють "перелив" коштів від одних суб'єктів економічної діяльності до інших, забезпечують можливість кредитування економічно ефективних проектів, ліквідність фінансових активів тощо. Фінансові посередники були викликані до життя ще у стародавньому світі у вигляді обмінювальних контор. Такі контори були прообразами сучасних банківських установ — вони надавали послуги з обміну грошей; надавали консультації щодо того як краще розмістити вільні кошти та як забезпечити зберігання коштів, що на той час здійснювалось у храмах. Відома біблійська притча про те, як слід поступати з коштами. Господар, від'їжджаючи у далеку путь, викликав до себе трьох своїх рабів і дав одному десять таланів (тодішніх монет), іншому - п'ять таланів, а третьому - один талан і наказав розпоряджатись ними до свого приїзду. Перший раб віддав отримані гроші морським торговцям, незабаром вони повернули йому борг і дали йому за користування ще стільки ж. Другий раб надав ці гроші купцям і через якийсь час також мав вдвоє більше. А третій раб боявся, щоб у нього злодії не вкрали отриманий талан, тому він закопав його у землю і чекав господаря. Нарешті господар повернувся і викликав своїх рабів для звіту. Перший раб віддав йому двадцять таланів і розповів як він використовував гроші господаря. Другий також віддав вдвічі більшу суму. Третій же відкопав свою одну монету і повернув її. Тоді сказав йому господар: "Поганий рабе, не зумів ти розпорядитись навіть тим малим, що тобі було надано. Тому і це від тебе забереться". А іншим було сказано, що оскільки вони справились з цим завданням, то будуть вони поставлені і над більшими. Звичайно, біблійська притча має декілька підтекстів, але один із них - треба брати участь у живому потоці життя, сприяти діяльності людей, тільки це є правильний шлях. Звідси ж походить крилатий вислів "закопав свій талант у землю", який характеризує людину, що не зуміла розпорядитись своїми потенційними перевагами, отриманим талантом від природи. Адже для того, щоб ці переваги, талант був реалізовані, необхідна копітка праця. Відомо ж вислів "талант - це не те, що на тарілочці, це те, що пробиває собі дорогу, як трава крізь асфальт". Значне розширення посередницьких фінансових послуг відбулося у IV ст. до н.е. в Греції, коли з'явилися "громадянські" банкіри, які приймали грошові вклади та здійснювали фінансові платежі. В той же час у Римській імперії роль фінансових посередників виконували аргентарії. В Європі повноцінне фінансове посередництво зародилось у XII ст. у вигляді використання банківськими установами різних форм безготівкових розрахунків. З XVII ст. тут почали утворюватись міські банки та банки різних князівств. Пізніше були засновані та розвинулись також небанківські посередницькі установи. Фінансове посередництво - це діяльність щодо трансформації вільних коштів підприємств, заощаджень домогосподарств у інвестиції, іншими словами - передачі цих коштів на найбільш вигідних для їх власників умовах ефективним суб'єктам господарювання для реалізації їх інвестиційних проектів. Інституціональне фінансове посередництво здійснюється через банківську систему та інші фінансові інститути, що діють на фінансовому ринку, здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошових коштів, їх ефективне розміщення (див. рис. 15.1). Рис. 15.1. Інституціональна структура фінансових посередників Структура фінансового посередництва загалом має декілька елементів, кожен з них виконує взаємодоповнюючі функції з "переливу" фінансових ресурсів від одних суб'єктів економічної діяльності до інших та формування цілісної фінансової системи. Виділяють дві основні складові цієї структури: банківську (що концентрує основну масу депозитних, кредитних і фінансових операцій і послуг) та парабанківську (що забезпечує окремі функції фінансової системи через спеціальні фінансові, а також поштово-ощадні установи). Всі установи фінансових посередників можна умовно поділити на універсальні і спеціалізовані Універсальні - надають максимально широкий спектр фінансових послуг суб'єктам господарювання, а спеціальні - спеціалізуються у певній сфері. Прикладом можуть бути банки, які займаються фінансуванням інноваційної діяльності, де ризики дуже великі, але водночас успішно реалізовані проекти дають значно вищі прибутки. Банківська система: центральний та комерційні банки Банківська система - це сукупність взаємопов'язаних фінансово-кредитних установ (банків), які функціонують в межах єдиного фінансового механізму певної країни у визначений історичний період. Банківська система є підсистемою фінансової системи конкретної держави. Загалом у світовій практиці виділяють два основних типи побудови банківської системи: - однорівнева банківська система;— дворівнева банківська система. Однорівнева банківська система притаманна, як правило, економічно слаборозвиненим і тоталітарним країнам. За такої побудови передбачається наявність тільки горизонтальних зв'язків між банками, універсалізація їх операцій і функцій, тобто вся мережа банківських установ держави перебуває на одному ієрархічному рівні, виконуючи при цьому приблизно однакові функції та надаючи однаковий спектр банківських послуг. Дворівнева банківська система є більш застосовною у світовій практиці фінансового будівництва, вона існує в більшості країн світу, і складається з таких рівнів: Верхній рівень представлений центральним банком, який є емісійним, кредитним, розрахунковим та касовим центром держави (наприклад, в США - Федеральна резервна система, в Україні - Національний банк України). Нижній рівень включає систему комерційних банків, які функціонують для здійснення кредитних, депозитних, розрахункових та інших операцій за дорученням своїх клієнтів - фізичних та юридичних осіб. У дворівневій банківській системі взаємовідносини між банками будуються у вертикальному та горизонтальному напрямку. Вертикаль уособлює відносини між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, та підпорядкованими йому комерційними банками. Горизонталь, в свою чергу, визначає відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками. Регулювання банківської системи країни покладено на центральний банк, який є в більшості випадків державним органом і відповідає за монетарну (грошово-кредитну) та валютну політику держави або спільноти держав (Європейський центральний банк). На центральний банк покладаються наступні функції: - формування та здійснення монетарної політики; - регулювання грошової маси, що передбачає також монопольне право емісії грошей (національної валюти); - формування та проведення валютної політики; - формування, зберігання та, при необхідності, використання золотовалютних резервів; - ведення єдиного казначейського рахунка; - ведення рахунків для здійснення міжбанківських розрахунків; - банківський нагляд за стабільністю банківської системи; - забезпечення функціонуючої системи банківських розрахунків. Функції Національного банку України, як одного із "стовпів" інституціональної структури фінансової системи України, більш детально описано в розділі про фінансову систему держави. Комерційні банки є на сьогодні найбільш універсальними фінансовими установами, які виконують основний набір кредитно-фінансових операцій. Через різноманіття можливих структур кредитних установ і банківських професій дати точне і повне визначення поняття "банк" важко. Зробити аналіз організаційної структури кредитної установи і порівняння з організацією інших суб'єктів підприємницької діяльності можна по-різному, залежно від підходу. 1) Традиційний підхід до аналізу передбачає вичленення основних елементів структури банку. Метою такого дослідження є встановлення важливих аспектів взаємовідносин між найважливішими структурними елементами: керівництвом, відділами, філіалами тощо. Завдяки цьому можна зрозуміти суть ієрархічних зв'язків між різними групами персоналу, які створюють і надають банківські послуги. 2) Інший підхід до аналізу використовує поняття грошових потоків. За допомогою потоків простежується весь цикл банківських операцій через різні відділи, аж до кінцевого споживача; він допомагає виявити слабкі місця в такому циклі з точки зору контролю і ефективності. Внаслідок величезної кількості організаційних, історичних або індивідуальних аспектів, які наявні в різноманітних кредитних установах, єдиної всезагальної організаційної схеми, застосовної до будь-якого банку, не існує. На сьогодні найбільш прийнятним визначенням банківської установи можна вважати таке: Сучасний банк - це установа, якій притаманна сукупність фінансових технологій і послуг, спрямованих на якнайкраще обслуговування та задоволення потреб клієнтів стосовно залучення і розміщення фінансових ресурсів на умовах поверненості, платності і терміновості. Ці технологи постійно розвиваються завдяки численним функціям банків і банківських професій. Узагальнені схеми організації комерційного банку, стандартної та вдосконаленої приведено на рисунках 15.2 та 15.3 відповідно. Розглянемо функції банку, які проявляються в процедурі видачі позики клієнту (рис. 15.4). Ця процедура виявляє 8 різноманітних функцій банку. Навіть якщо виявлені зв'язки і комбінації між функціями і визначають суть банківських операцій, більш важливим є детальний аналіз окремих функцій. Серед них: 1. Кредитна політика, що розробляється генеральними менеджерами. 2. Рівень відсоткової кредитної ставки, що обґрунтовується і встановлюється фінансовим відділом, а також комерційна політика, яка розробляється відділом маркетингу. 3. Вивчення можливості надання кредитів з боку філій. 4. Аналіз надійності позичальника відділом кредитного ризику. 5. Реєстрація кредиту і обробка у відділі бухгалтерського обліку. 6. Підписання контракту і переведення кредиту на рахунок клієнта. 1. Комп'ютеризована обробка позик. 8. Облік платежів. Рис. 15.3. Схема вдосконаленої організації комерційних банків Рис. 15.4. Процедура видачі кредиту Виявлені функції банку в цьому разі можна класифікувати за чотирма головними аспектами (рис. 15.5): - Розвиток - аспект, пов'язаний з розширенням форм обслуговування клієнтів, його мета — розвиток банківського бізнесу. - Логістика - організаційний аспект функціонування, службовий стосовно інших аспектів.— Стратегічний аспект — передбачає розвиток банку в економічному середовищі з врахуванням його трансформації в майбутньому, охарактеризує методи прийняття рішень, що стосуються управління фінансовими ресурсами в умовах, що змінюються.— Політика щодо філій — цей аспект має справу з обґрунтуванням необхідності тих чи інших банківських професій, з врахуванням необхідності наближення послуг банку до клієнтів. Основною функцією комерційних банків як фінансових посередників є мобілізація наявних вільних коштів і перенаправлення їх через кредитні інструменти в різні галузі національної економіки, тобто здійснення кредитного посередництва. Рис. 15.5. Основні функціональні аспекти діяльності банків Комерційні банки можна класифікувати за багатьма ознаками (рис. 15.6): Рис. 15.6. Класифікація комерційних банків Залежно від кола здійснюваних операцій банки поділяються на: - універсальні; - спеціалізовані Універсальні банки здійснюють всі, або майже всі види банківських операцій (понад стандартний набір кредитно-розрахункових функцій). При цьому банк може організовувати так зване "пакетне" обслуговування своїх клієнтів: надання як короткострокових, так і довгострокових кредитів, операції з цінними паперами, прийом вкладів, валютні операції, консультаційні та інші послуги (рис. 15.7). Універсальні банки надають широкий спектр послуг своїм клієнтам: здійснюють залучення вкладів, видачу позик, касово-розрахункове обслуговування, надають консультаційні послуги. Дуже важливим фактором успішної банківської діяльності є встановлення достатнього рівня довіри між банком і його вкладниками. Кризові фінансово-економічні явища виникають, перш за все, при зникненні довіри до діяльності банківських установ. Механізм таких явищ можна пояснити наступним чином. Рис. 15.7. Функції універсальних банків Як відомо, існує макроекономічна залежність між добутком обсягу грошової маси і швидкості її обертання, з одного боку, та обсягом суспільного виробництва, яке представляється як добуток усередненої ціни на товар на кількість вироблених товарів, з іншого боку: При виникненні недовіри, клієнти прагнуть забрати свої кошти з банківських установ, вони утримують свої кошти "під подушкою", це призводить до зменшення швидкості обертання грошової маси, до виникнення явища "відсутності грошей" у суб'єктів господарювання, які співпрацюють з банками, і зменшення обсягу суспільного виробництва. Звичайно центральний банк може здійснити емісію і підтримати значення добутку М * V на попередньому рівні, але така тактика загрожує виникненням і розвитком інфляційних процесів. Спеціалізовані банки - це банки, які мають понад 50 % однотипних активів і зосереджуються на здійсненні однієї чи кількох банківських операцій або обслуговують обмежене коло клієнтів (рис. 15.8). Функціональна спеціалізація комерційних банків є найбільш вираженою, оскільки принципово впливає на характер їх діяльності, визначає специфічні особливості формування активів і пасивів установи, а також специфіку організації роботи з споживачами фінансових послуг. Інвестиційні банки - це спеціалізовані кредитні установи, що залучають довготерміновий позиковий капітал і надають його в розпорядження позичальникам (підприємцям і державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань. Основними функціями інвестиційного банку є з'ясування характеру і розміру фінансових потреб позичальників, узгодження умов позички, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їх емісії та розміщення серед інвесторів. Інвестиційний банк є не просто посередником між інвестором і позичальником, а й гарантом емісії та організатором ринку капіталів. Рис. 15.8. Спеціалізовані банки Інноваційні банки - це різновид комерційних банківських установ, що спеціалізуються на фінансуванні та кредитуванні інноваційних проектів, тобто різних науково-технічних розробок, починаючи від проектування чи створення дослідного зразка до масового впровадження. Кредитування такими банками забезпечується шляхом придбання відповідних акції, а також розміщення облігаційних позик. Діяльність інноваційних банків характеризується високим ступенем ризиковості і прибутковості здійснюваних операцій. Облікові банки - це кредитні установи, що історично спеціалізуються на здійсненні короткострокових позикових операцій (у середньому 3-6 міс), головним чином - на обліку комерційних векселів. Ощадні банки - це комерційні установи, які спеціалізуються на обслуговуванні населення, залучаючи грошові заощадження громадян і надаючи кредитні, розрахункові та інші банківські послуги. Основна функція ощадного банку - прийом вкладів від населення, ефективна організація ощадної справи, забезпечення впровадження прогресивних форм розрахунково-кредитного та касового обслуговування населення, розширення безготівкових розрахунків, розповсюдження та погашення цінних паперів, кредитування, обслуговування населення, надання інших послуг. Гарантом виконання зобов'язань по операціям цих банків виступає держава. Іпотечні банки - це фінансові установи, що спеціалізується на наданні довготермінових кредитів під заставу нерухомості (будівель, землі тощо) та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю. Особливістю таких банків є наявність служб, які у разі неплатоспроможності клієнта оцінюють та продають нерухоме майно, отримане в заставу. Література 1. Конституція України. -: Преса України, 1997. 2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38 (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 3. Господарський кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 16 січня 2003 р. № 436-1V (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) // 4. Закон України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 22.03.2001 р. № 2324-111 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 5. Основи законодавства України про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98 - ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23. 6. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-ІУ // 7. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (зі змінами і доповненнями) // 8. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-1V (зі змінами і доповненнями) // 9. Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. № 85/96- ВР (зі змінами і доповненнями) // 10. Закон України "Про лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97 - ВР (зі змінами і доповненнями) // 11. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 1251-12 (зі змінами і доповненнями) // 12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ (зі змінами і доповненнями) // 13. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами і доповненнями) //
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (28.04.2013)
Просмотров: 570 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: