Реферат на тему Державний Пенсійний фонд. Державний інноваційний фонд - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Державний Пенсійний фонд. Державний інноваційний фонд. Державний Пенсійний фонд Відповідно до Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України затвердив Положення про Пенсійний фонд України, який є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України. У своїй діяльності він керується законодавчими і нормативними актами, які окреслюють завдання та функції Пенсійного фонду, зокрема збір і акумуляцію обов'язкових страхових внесків, призначених для пенсійного забезпечення й виплат допомоги, та їх виплати, включаючи виплати пенсій, відповідно до Законів України про пенсійне забезпечення та про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ, допомоги на дітей та інших витрат, які, згідно з чинним законодавством, фінансуються за рахунок Пенсійного фонду. Він бере участь і в фінансуванні державних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів й організовує міжнародне співробітництво у галузі пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд розробляє проект кошторису (бюджету), складає звіт про його виконання і разом з фондом соціального страхування, Мінпраці подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо тарифів внесків у державне соціальне страхування із врахуванням необхідних виплат на пенсії, допомоги та інші витрати, що провадяться за рахунок коштів соціального страхування, а також бере участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавства у розробці проектів нормативних актів по цих питаннях. Пенсійний фонд має мережу територіальних відділень, включаючи міста й райони, які у своїй діяльності взаємодіють з органами влади і управління, підприємствами та установами. У межах чинного законодавства Пенсійному фондові та його органам на місцях надано право: одержувати від підприємств, установ і організацій, а також громадян, які провадять підприємницьку діяльність, інформацію й документи щодо нарахування і сплати обов'язкових страхових платежів до Пенсійного фонду, перевіряти їх, вимагати від юридичних і фізичних осіб усунення порушень законодавства щодо сплати внесків і використання коштів Пенсійного фонду; одержувати від органів державної виконавчої влади інформацію для виконання своїх функцій; стягувати у безспірному порядку не внесені в Фонд обов'язкові страхові внески разом з нарахованою пенею та застосовувати інші фінансові санкції; перевіряти правильність призначення й виплати пенсій і допомоги, витрачання коштів Фонду та інші заходи, додержання порядку сплати обов'язкових страхових внесків до Пенсійного фонду та інших платежів. Йому надано право порушувати питання про притягнення до відповідальності службових осіб і громадян, винних у порушенні чинного порядку сплати обов'язкових платежів та внесків до Фонду й витрачання його коштів, а також несвоєчасному наданні встановленої звітності. Бюджет Пенсійного фонду входить до складу Державного бюджету України і формується за рахунок:— обов'язкових страхових внесків;— коштів державного і місцевих бюджетів;— коштів, що надходять за регресними вимогами;— добровільних внесків підприємств, установ та організацій і громадян;— обов'язкових страхових внесків та інших надходжень. Кошти Пенсійного фонду спрямовуються на:— фінансування виплати державної пенсії, соціальних виплат, які, згідно з чинним законодавством, здійснюються за рахунок його коштів, в тому числі громадянам, що виїхали на постійне проживання за кордон;— реалізацію державних, регіональних та міських, районних програм соціального захисту населення;— створення банку даних про платників обов'язкових страхових внесків до Пенсійного фонду та розвиток матеріально-технічної бази органів Фонду й організацію роз'яснювальної роботи з населенням. Особливістю витрачання коштів Пенсійного фонду є те, що кошти зберігаються в установах банків на розрахункових рахунках і вилученню не підлягають, а органи управління фонду утримуються за рахунок Державного бюджету. Пенсійний фонд є органом державної виконавчої влади і, як такий, визначає перспективні та поточні завдання Фонду, подає на розгляд Мінфіну проект рішень про річний бюджет Фонду і звіт про його виконання; у межах положення приймає і затверджує нормативні документи, заслуховує звіти підвідомчих органів та провадить ревізії і перевірки їх діяльності. Державний інноваційний фонд Державний інноваційний фонд (далі — Фонд) створено для фінансування заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки й техніки в Україні. Фонд має регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Формування коштів Фонду провадиться за рахунок бюджетних асигнувань, що виділяються державою для підтримки науково-технічної діяльності й відрахувань коштів підприємств, об'єднань та організацій і добровільних внесків юридичних та фізичних осіб. Підприємства, об'єднання й організації відраховують до Фонду кошти у розмірі до 1 % обсягу реалізації продукції (робіт, послуг). Вказані кошти, які перераховуються до Фонду, відносяться на собівартість продукції. Для забезпечення фінансування галузевої науки підприємства, об'єднання і організації перераховують 70 % обсягу зазначених відрахувань до спеціального фонду позабюджетних фондів, що утворюються в міністерствах, відомствах, концернах, корпораціях та в інших формуваннях для фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт, а також заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції. Головними напрямами діяльності Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень є організація і цільове фінансування на основі контрактів (договорів) інноваційних науково-технічних програм і проектів, спрямованих на створення й впровадження нових конкурентоспроможних технологій та розробок. Для цього необхідно:— створення ресурсе- та енергозберігаючих виробництв;— виробництво високотехнологічної та конкурентоспроможної продукції;— використання у сільському господарстві новітніх технологій з метою істотного підвищення врожайності зернових і плодоовочевих культур, збільшення м'ясо-молочної продукції та забезпечення її переробки й збереження. Реалізація цих напрямів діяльності інноваційного фонду провадиться на конкурсній основі та висновках експертизи науково-технічних проектів, розробок й ідей. Поряд із цим Фондом та його регіональними відділеннями провадиться дослідження потреб промисловості і сільського господарства в нових технологіях, техніці й матеріалах та їх раціонального використання. На основі конкурсного відбору і експертної оцінки проектів, розробок Фонд координує та на договірній основі фінансує науково-технічні програми й проекти, розробки. Фінансування провадиться як на основі прямого або дольового фінансування, так і шляхом надання позик чи субсидій. Одним із завдань Фонду є створення інформаційного банку даних про перспективні розробки, ідеї і винаходи та невпроваджені в життя ті чи інші перспективні науково-технічні, технологічні, інвестиційні проекти. На основі сучасної інформаційно-комп'ютерної мережі Фонд створює систему оперативного інформування міністерств, відомств, наукових та науково-дослідних установ про наявність передових науково-технічних розробок, проектів для впровадження їх у виробництво. Як централізований державний фонд інноваційний Фонд свою діяльність підпорядковує виконанню Державних програм по відповідних напрямах, затверджених Президентом України, Верховною Радою або Кабінетом Міністрів України. Впродовж десятків років економіка розвивалась за рахунок екстенсивних факторів, які з плином часу вичерпались. Тому розвиток виробництва та й економіка в цілому повинні йти шляхом впровадження нових технологій, техніки і нових методів господарювання. Це викликане й необхідністю перебудови структури економіки, впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій, що, в свою чергу, потребує вишукування та застосування нових форм інноваційної діяльності, яка на Україні розвивається ще недостатньо. Основою для прийняття рішення про виділення фінансових коштів під той чи інший інноваційний проект є бізнес-план. За своїм змістом бізнес-план охоплює:— план виробництва нових товарів, послуг;— характеристику нового товару, послуг, їх авторську або патентну захищеність, показники якості, конкурентоспроможність, ціну та інші показники;— оцінку ринку збуту та необхідну кількість товарів, послуг на ринку, тобто обсяг продаж;— розпис ринку збуту товарів, послуг;— заходи або план організації підготовки кваліфікованих кадрів, їх оплату та структуру виробництва;— плановані фінансові результати діяльності по впровадженню інноваційного проекту, які включають розпис погашення коштів, одержаних на впровадження проекту. На основі сформованих розділів бізнес-плану формується заключна частина, яка дає чітку характеристику інноваційного проекту в частині виробництва нового продукту, надання послуг, короткі якісні характеристики та наскільки вони відмінні від продукції, послуг конкурентів по якості й ціні, а також остаточному фінансовому результатові. Впровадження того чи іншого інноваційного проекту провадиться через конкурсний відбір. На етапі створення в Україні відповідних інноваційних фірм як Державний інноваційний фонд, так і його структурні підрозділи повинні надавати наукові консультації та провадити попередню експертизу інноваційних проектів, а їх реалізація повинна йти і за рахунок коштів Державного інноваційного фонду (при впровадженні загальнодержавних чи регіональних програм), і через інвесторів — випуск в обіг акцій. Широке впровадження в економіку інновацій є гарантом поступального розвитку економіки. Література: Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. — 1995. — № 2. — С. 59—63. Леонов Г. Ф., Хуторненко С. А., Шаблий Е. И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с. Бабич В. П., Сало И. В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. — К.: Акад. информатики, 1994. — 97 с. Балтійський ринок цінних паперів // Україна—Бізнес. — 1995. - № 10. - С. 10. Богиня Д., Волинський Г. До питания щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. Украйні. — 1994. - № 3. — С. 29—34. Бондаренко А. Ф., Головко Г. М., Алибекова Б. Ш., Мищенко В. И. Основы маркетинга / Под ред. В. И. Мищенко. — Сумы: Слобожанщина, 1995. - 344 с. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. — К.: Либідь, 1995. —320с. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. — 1995. -№ 1. - С. 25-30. Браунинг П. Современные экономические теории. — М.: Экономика, 1986. — 160 с. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. — К. : Лібра, 1993. - 96с. Геллер И. "Сі у" вводит свои индикаторы фондового рынка // Сі у. - 1995. - 11 апр. - С. 5-6. Герасшмук М. Економічні та інституційні умови інвестиційної діяльності // Екон. України. — 1994. — № 12. — C.3—11. Грядовая О. Ценообразование на рынке государственных ценных бумаг // Рос. экон. журнал. — 1995. — № 4. — С. 45—54. Давидов О. Оптимальна структура джерел фінансування інвестицій на підприємствах // Екон. України. — 1994. — № 11. — С. 84—87.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (29.04.2013)
Просмотров: 339 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: