Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Фінанси |
Реферат на тему Державний борг України
|
Реферат на тему Державний борг України. План 1. Економічна сутність державного боргу 2. Управління державним боргом та його обслуговування 3. Державний борг та фінансування Державного бюджету України 4. Проблеми і напрями вдосконалення управління й обслуговування державного зовнішнього боргу України Економічна сутність державного боргу Державний борг — це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Величина державного бор-гу, динаміка й темпи його зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування державних структур. Динаміка державного боргу України наведена в табл. 4.1. Таблиця 4.1. Державний борг України (1993—2003 pp.), млрд. дол. США Показник | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 Зовнішній борг | 0,4 | 3,6 | 4,8 | 8,2 | 8,8 | 9,6 | 11,5 | 12,4 | 10,4 | 10,1 | 10,1 Внутрішній борг | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 2,1 | 2,1 | 5,4 | 3,9 | 2,8 | 3,8 | 3,9 | 3,7 Всього | 0,4 | 3,6 | 4,8 | 10,9 | 10,9 | 15,0 | 15,4 | 15,2 | 14,2 | 14,0 | 13,8 Як свідчать дані таблиці, державний борг України у 1993— 2003 pp. зростав, причому зовнішній борг значно перевищував внутрішній. Спостерігалася тенденція до збільшення частки зовнішнього боргу в загальній сумі державного боргу. У наступні роки ситуація дещо поліпшилася. Економічна суть державного боргу виявляється через такі дві його функції: 1) фіскальну— залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків; 2)регулюючу — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни. Державні запозичення, на думку доктора економічних наук А.І. Крисоватого, в Україні треба використовувати лише для капіталовкладень у розвиток економіки. Залучення позик із будь-якою іншою метою не тільки не даватиме імпульсу для пожвав-лення економічних процесів, а й буде стримувальним чинником зростання ВВП надалі. Адже не забезпечене розширенням податкової бази обслуговування та погашення державної заборгованості рано чи пізно призведе до загострення бюджетної кри-зи, коли податкових надходжень виявиться замало для фінансування навіть мінімальних видатків держави одночасно зі здійсненням боргових платежів, а розміщувати нові позики ста-не неможливо. Відповідно величина соціальних видатків у жодному разі не повинна перевищувати централізованих за оптимального (з погляду фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливості) рівня оподаткування по-даткових надходжень, що є умовою організації ефективних перерозподільних процесів та, як наслідок, зростання ВВП. Тобто визначені вимогами досягнення стійкого економічного зростан-ня обсяг і структура видатків бюджету хоч і є першоосновою у встановленні меж експансії фіску, проте не можуть бути її са-моціллю, оскільки забезпечують ефективне функціонування держави лише за наявності відповідних джерел покриття. Не покриті податковими надходженнями соціальні видатки та фінансово не забезпечені за рахунок державного запозичення (у разі браку податкових надходжень) видатки розвитку однознач-но потребують перегляду. Державний борг складається з двох частин залежно від сфе-ри розміщення: внутрішнього і зовнішнього боргу. В Україні у 1992 р. прийнято Закон "Про державний внут-рішній борг України", яким визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гаранту-ється всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає знову за борговими зобов'язаннями уряду. Державний зовнішній борг — це боргові зобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними. У разі зростання зовнішнього боргу країна може потрапити не тільки в економічну, а й у політичну залежність від країни-кредитора. Тому в розвинутих країнах парламенти встановлюють різні обмеження для зовнішніх запозичень уряду. Крім того, зов-нішні запозичення беруть одні уряди, а віддаватимуть інші, що може негативно позначитися на їх політичному майбутньому. До державного зовнішнього боргу України належать: 1. заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку; 2. заборгованість за позиками, наданими іноземними органами управління; 3. заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками; 4. зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій. Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований). Прямий державний борг — це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, які надійшли в розпорядження уряду країни. Умовний (гарантований) державний борг — це зобов'язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору в разі неплатоспроможності позичальника (табл. 4.2). Бюджетний кодекс України (ст. 12) передбачає класифікацію державного боргу за типом кредитора та типом боргового зобов'язання. Ситуація з державним боргом в Україні та країнах ЄС пока-зана в табл. 4.3. Таблиця 4.2. Умовні зобов'язання держави Показник | Обсяг умовних зобов'язань млн. грн. | млн. дол. США | % ВВП у 2005 р. Явні умовні зобов'язання | 22 748 | 4 440,2 | 5,4 Гарантований державний борг | 15 001 | 2 907 | 3,6 Зовнішній | 15 000 | 2 907 | 3,6 Внутрішній | 1 | 0,2 | 0 Депозитні рахунки в Ощадному банку | 6 017 | 1191 | 1,4 Депозитні рахунки приватних осіб в "Укрексімбанку" | 1730 | 342 | 0,4 Неявні умовні зобов'язання | 149486 | 29 601 | 35,7 Ощадний банк (втрачені заощадження вкладників "Ощадбанку" Радянського Союзу) | 122 120 | 24 182 | 29,2 Облігації компанії "Нафтогаз" / 1 | 9 600 | 1901 | 2,3 Позики та кредитні лінії компанії "Нафтогаз" / 2 | 4141 | 820 | 1,0 Київські муніципальні облігації | 3 030 | 600 | 0,7 Єврооблігації "Укрексімбанку" | 2 020 | 400 | 0,5 Облігації компанії "Енергоатом" (деноміновані в грн.) | 500 | 99 | 0,1 Облігації "Укрзалізниці" (деноміновані в грн.) | 500 | 99 | 0,1 Чисті борги енергетичних компаній після взаемозаліку / 3 | 7 575 | 1500 | 1,8 Загальна сума умовних зобов'язань | 172 234 | 34 041 | 41,1 Джерело: Фіскальний простір для економічного зростання. Огляд державних фінансів України. — К., 2006. — 4 липня. Таблиця 4.3. Державний борг України і країн ЄС Показник | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2000—2005 рр. (ЄС-8, середнє) Темпи зростання ВВП, % | 5,9 | 9,2 | 5,2 | 9,6 | 12,1 | 2,6 | 5,2 Номінальний обмін, курс (ИАН/ И8Б) середній | 5,4 | 5,3 | 5,3 | 5,3 | 5,3 | 5,1— Індекс споживчих цін, % зміни | 28,2 | 12,0 | 0,8 | 5,2 | 9,0 | 13,6 | 5,3 Умови торгівлі (2000 р. = 100) | 100,0 | 98,3 | 98,0 | 99,3 | 104,6 | 112,9— Валові капітало-вкладення, % ВВП | 19,7 | 21,8 | 20,2 | 20,6 | 21,1 | 21,8 | 25,0 Державний та гаран-тований державою борг, % ВВП | 45,3 | 36,5 | 33,5 | 29,0 | 24,8 | 18,7 | 29,8 Первинний дефіцит, % ВВП | -1,4 | -1,9 | 0,2 | -0,9 | -4,4 | -2,0 | -1,1 Баланс бюджету розширеного уряду, % ВВП | -4,1 | -1,9 | -0,2 | -0,9 | -4,4 | -2,7 | -3,1 Управління державним боргом та його обслуговування Управління державним боргом — це сукупність заходів держави з виплати відсоткових доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом по-лягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення. Під час управління державним боргом, передусім зовнішнім, треба шукати варіанти, які б мінімізували втрати для держави і населення. В цьому плані антиприкладом є досвід Румунії, яка з 1985 по 1989 р. повністю сплатила зовнішній борг (12 млрд. дол.), але водночас різко впали доходи і рівень життя населення, на-стала криза в економіці. Методами управління державним боргом є: конверсія, кон-солідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, анулювання боргу, викуп боргу. Конверсія — це зміна дохідності позики. Держава найчасті-ше знижує розмір виплачуваних відсотків за позикою, однак можливе і підвищення дохідності позики. Консолідація — це зміна умов позики, пов'язана з їх строками (як у бік збільшення, так і в бік зменшення строку уже випу-щених позик). Можливе поєднання консолідації з конверсією. Уніфікація позики — це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом із консолідацією, але може бути проведена і поза нею. Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів по-передніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки означає часткову відмову держави від своїх боргів. Відстрочка погашення — це перенесення строків виплати боргу. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів. Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково згаданих вище методів. Анулювання державного боргу — це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов'язань. Це може призвести до дефолту, тобто неможливості держави виконувати свої зовнішні зобов'язання. У такому разі всі держави-кредитори можуть застосувати до країни-боржника досить жорсткі санкції. Тому дефолт є дуже рідким явищем. У 90-х роках XX ст. дефолт офіційно оголосив Еквадор, у 1998 р. — Росія, але вона була змушена під тиском західних кредиторів відмови-тися від нього. Одним із сучасних методів управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, із дисконтом за іноземну валюту. Дуже цікавим є досвід Російської Федерації, яка у 2006 р. достроково виплатила свої борги (в тому числі Радянського Сою-зу) країнам — членам Паризького клубу, що принесло їй знач-ну економію на виплаті відсотків. Згідно з українською практикою обслуговування боргу—це сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов'язаннями (без погашення основного боргу). У державному бюджеті 2003 р. видатки на обслуговування державного боргу передбачалися на суму 3,6 млрд. грн., або на 10 % менше, ніж у 2002 р. Про можливі сценарії розвитку ситуації з державним боргом України до 2015 р. можна довідатися з табл. 4.4. Таблиця 4.4. Сумарний державний борг у 2015 р. за різними сценаріями, % ВВП 1 | 2 Базовий сценарій | 21,7 Консервативний сценарій | 24,9 Основні змінні на рівні своїх середніх історичних значень | 4,1 Визнання деяких умовних зобов'язань (50 % гарантованого боргу за ЗО % решти) | 38,8 Реальна відсоткова ставка на рівні свого середнього історичного значення плюс два статистичних відхилення в 2006—2007 pp. | 22,1 Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історич-ного значення мінус два статистичних відхилення в 2006—2007 pp. | 40,7 Одноразове зниження реального валютного курсу на 30 % у 2006 р. | 26,6 Зростання державного боргу на 10 % ВВП у 2006 р. | 29,5 Визнання всіх умовних зобов'язань | 57,1 Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історичного значення мінус два статистичних відхилення в 2006— 2007 pp., одноразове зниження реального валютного курсу на ЗО % у 2006 р. та визнання 75 % умовних зобов'язань протягом 2006—2015 pp. | 61,4 Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історичного значення мінус два статистичних відхилення в 2006—2007 pp. | 40,7 Одноразове зниження реального валютного курсу на 30 % у 2006 р. | 26,6 Зростання державного боргу на 10 % ВВП у 2006 р. | 29,5 Визнання всіх умовних зобов'язань | 57,1 Реальне зростання ВВП на рівні свого середнього історичного значення мінус два статистичних відхилення в 2006— 2007 pp., одноразове зниження реального валютного курсу на ЗО % у 2006 р. та визнання 75 % умовних зобов'язань протягом 2006—2015 pp. | 61,4 Джерело: Фіскальний простір для економічного зростання. Огляд державних фінансів України. – К., 2006. – 4 липня. Отримуючи зовнішні запозичення, слід пам'ятати, що їх треба буде віддавати. Не може бути так, як відбулося в Україні із заборгованістю перед населенням за вкладами в Ощадбанк станом на 1 січня 1992 p., — наша держава фактично не визнає цю заборгованість, і, відповідно, не виділяє належні суми для ком-пенсації обезцінених вкладів. Державний борг та фінансування Державного бюджету України Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" на 31 грудня 2006 р. граничний розмір державного внутрішнього боргу України встановлено у сумі 18 689 481,2 тис. грн. таї 083 911,9 тис. дол. США, а граничний розмір державного зовнішнього боргу України в сумі, еквівалентній 9 172 389,7 тис. дол. США. Також передбачено, що зовнішні запозичення здійснюються в межах загального обсягу встановлених цим Законом гранич-них розмірів державного внутрішнього боргу України та держав-ного зовнішнього боргу України. Уразі надходження коштів із внутрішніх (зовнішніх) джерел фінансування певного типу, визначених відповідним додатком до цього Закону, у неповному обсязі допускається збільшення надходжень коштів із зовнішніх (внутрішніх) джерел фінансування іншого типу із відповідним перевищенням граничного розміру державного зовнішнього (внутрішнього) боргу України за рахунок перевищення відповідних обсягів запозичень із відповідним коригуванням загального обсягу державного боргу, визначеного ст. 13 цього Закону, з обов'язковим інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. У законі передбачено, що у 2006 р. державні гарантії, гарантії Ради міністрів Автономної Республіки Крим та гарантій органів місцевого самоврядування (крім гарантій за кредитами, які надаються міжнародними фінансовими організаціями або на умо-вах співфінансування разом із міжнародними фінансовими організаціями, а також за зобов'язаннями Державної іпотечної установи) не надаються. Юридичні особи, щодо яких Кабінет Міністрів України приймає рішення про надання кредитів або гарантій, зобов'язані подати зустрічні, безвідкличні та безумовні гарантії банків, які протягом 2005—2006 років додержуються встановлених Національним банком України обов'язкових економічних нормативів, або надати інше належне забезпечення та сплатити до Державного бюджету України плату за їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. На 2006 р. установлені такі граничні обсяги надання державних гарантій: - за позиками від міжнародних фінансових організацій у сумі 2 043 585 тис. грн.; - за зобов'язаннями Державної іпотечної установи у сумі 1 000 000 тис. грн. у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету; - за кредитними коштами під гарантії уряду України Державній службі автомобільних доріг України у сумі не більше 1800 000 тис. грн. у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету: на капітальний ремонт автодороги Кіпті—Глухів Бачівськ на ділянці Кіпті — Вертіївка, реконструкцію та капітальний ремонт ряду ділянок автодороги Київ — Ковель — Яго-тин; капітальний ремонт автодороги Київ—Одеса на ділянках Київ Жашків, Червонознам'янка — Одеса; підвищення технічного стану автодороги Харків—Сімферополь — Севастополь (капіталь-ний ремонт на ділянці Мерефа — Перещепине, завершення будівництва ділянки Люботин — Мерефа, реконструкція ділянки Перещепине — Новомосковськ); реконструкція автодороги Київ — Харків — Довжанський на ділянці Пирятин — Полтава. Міністерство фінансів України має право від імені України брати зобов'язання, пов'язані зі здійсненням запозичень, у тому числі щодо відмови від суверенного імунітету в можливих судових справах, пов'язаних із поверненням позик та звільненням платежів згідно з угодами від будь-яких комісій, податків та інших обов'язкових платежів, протягом часу дії зобов'язання з повернення позичених коштів. У разі виконання державою гарантійних зобов'язань перед іноземними кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів Державного бюджету України або укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано Україною, в юридичних осіб, зобов'я-зання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави, відповідно, переходять права кредитора та право вимагати від боржника погашення такої заборгованості в установленому законом порядку. Дія цієї норми не поширюється на відносини щодо кредитів, залучених державою та наданих позичальникам — резидентам України на підставі відповідних договорів. Міністерству фінансів України надається право здійснювати операції з державним боргом України з метою економії бюджетних коштів, включаючи операції щодо обміну, випуску та викупу державних боргових зобов'язань за дотримання граничного розміру державного боргу на кінець року. Міністерство фінансів України щомісяця інформує Верхов-ну Раду України про здійснені операції з державним боргом України. Детальний перелік здійснених операцій із державним боргом України включається окремим додатком до річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України, який подається до Верховної Ради України. Міністерству фінансів України також надається право здійснювати операції короткострокового характеру на ринку цінних паперів та розміщення бюджетних коштів на депозитах за рахунок тимчасового залучення коштів єдиного казначейського рахунку з наступним їх поновленням до кінця року у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Установлено, що до надходжень фінансування загального фонду Державного бюджету України на 2006 р. належать: 1. надходження в результаті здійснення державних внутрішніх та державних зовнішніх запозичень; 2. 99 % коштів, отриманих від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов'язаних із процесом приватизації та кредитуванням підприємств, з урахуванням п. 2 та 3 ст. 21 цього Закону; 3. повернення коштів із депозитів або пред'явлення цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю; 4. зміни обсягів готівкових коштів загального фонду Держав-ного бюджету України. Визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2006 р. у частині фінансування є: 1. позики, що залучаються державою від міжнародних та іноземних організацій із метою їх подальшого рекредитування або надання трансфертів для впровадження проектів розвитку; 2. 1 % коштів, отриманих від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов'язаних із процесом приватизації та розподілом за цією статтею; кошти, які надійдуть від приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що споруджувалися відповідно до Чорнобильської будівельної програми, але не більше ніж 130 тис. грн.. У 2006 р. органи державної податкової служби України отримали право стягнення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або лід державні гарантії, та бюджетними позичками. Міністерству фінансів України дозволено залучати у 2006 р. юридичних осіб для представництва органів державної влади в судах у справах про стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, в тому числі в процесі банкрутства, стосовно стягнення якої органам податкової служби було відмовлено. Міністерству фінансів України надається право використовувати на оплату таких послуг юридичних осіб до 5 % від фактичних надходжень до державного бюджету внаслідок забезпечення цими особами здійснення стягнення. Установлено, що кошти, отримані згідно з п. 6 ст. 11 цього Закону, спрямовуються на погашення державного боргу України перед Російською Федерацією відповідно до укладеної міжурядової угоди. Фонду державного майна України поставлено завдання забезпечити у 2006 р. надходження до Державного бюджету України коштів, отриманих від приватизації державного майна, відповідно до п. 2 ст, 20, п. 2 та 3 ст. 21 цього Закону, у сумі не менш як 2 121532 тис. грн.. Міністерству фінансів України надано право здійснювати у 2006 р. на відкритих аукціонахпродаж права вимоги погашення простроченої більше ніж три роки заборгованостіперед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою на поворотній основі, у тому числі оформленої простими векселями на ім'я Міністерства фінансів України. Векселі видаються у валюті кредиту, бюджетної позички та фінансової допомоги на зворотній основі, за якими юридичні особи-резиденти мають заборгованість перед державою. При цьому дозволяється зниження початкової ціни продажу прав вимоги до 50% їх номінальної суми. Сума пені, нарахованої внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за кредитом та/або бюджетною позичкою, фінансовою допомогою на поворотній основі, на оформлену векселями суму заборгованості, списується. Міністерство фінансів України здійснює продаж таких прав вимоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Проблеми і напрями вдосконалення управління й обслуговування державного зовнішнього боргу України Починаючи з січня 2003 р. у загальній структурі зовнішнього боргу заборгованість за облігаційними позиками збільшилася з 24,6 до 32 %. Зміна структури зовнішнього фінансування на користь комерційних кредиторів відображає розширення ринкових механізмів у процесі формування зовнішнього державного боргу та зменшення залежності України від політично зумовлених позик міжнародних фінансових організацій та урядів іноземних держав. З іншого боку, частка офіційних позик у структурі зовнішнього державного боргу України є непропорційно великою (68 % ), що свідчить про слабку інтегрованість до міжнародного ринку позичкових капіталів та ставлення світового співтовариства до України — ризики кредитування України несуть переважно офіційні кредитори. Згідно з прийнятими у світі нормами, позики міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку, ЄБРР) не підлягають реструктуризації, у випадку надзвичайних обставин допомога цих організацій полягає в наданні позитивних нетто-кредитів. Заборгованість перед офіційними двосторонніми кредиторами реструктурується шляхом укладення угод із Паризьким клубом; заборгованість за облігаційними позиками — із застосуванням спеціальних конверсійних схем, що почали відпра-цьовуватися останнім часом. З огляду на структуру зовнішньої заборгованості, Україна теоретично може претендувати як на застосування схем реструктуризації заборгованості офіційним двостороннім кредиторам, так і схем реструктуризації єврооблігаційних позик. За стандартними показниками, що використовуються у світовій практиці для оцінки рівня боргового навантаження, Україна входить до групи держав із низьким рівнем зовнішньої заборгованості. Зовнішній офіційний борг перед двосторонніми офіційними кредиторами було реструктуризовано у липні 2001 р. Уряд України досяг домовленості з Паризьким клубом кредиторів про реструктуризацію заборгованості обсягом 580 мли дол., яка по-кривала виплати в рахунок погашення основної суми боргу, що припадали на період із 19 грудня 2000 р. по 30 вересня 2002 р. Термін погашення основної суми було подовжено на 12 років, включаючи трирічний пільговий період. Розміри відсоткових ставок підлягали погодженню з окремими кредиторами у двосторонньому порядку. Борг України Паризькому клубу кредиторів було реструктуровано за так званими стандартними умовами, які не передбачають жодних пільг для позичальника, крім подовження у часі погашення основної суми боргу зі сплатою ринкових відсоткових ставок за надання відстрочки. Крім короткого терміну погашення основної суми боргу, умо-ви реструктуризації боргу України не містили положень про можливість проведення операцій "своп" Хоча починаючи з 1990 р. операції "своп" у формі обміну боргових зобов'язань на корпоративні цінні папери, конверсії у програми розвитку й обміну на зобов'язання у національній валюті широко застосовувалися країнами-позичальницями у процесі реструктуризації їхніх боргів Паризькому клубу кредиторів. У лютому 2000 р. уряд України реструктурував 2,7 млрд. дол. заборгованості за єврооблігаціями, термін погашення яких при-падав на 2000—2001 pp., на умовах обміну на нові цінні папери за такою ж номінальною вартістю з терміном погашення сім років і відсотковою ставкою 11 % у дол. СПІАта 10 % у євро. Знехтувавши міжнародним досвідом реструктуризації комерційного боргу, не беручи до уваги методи і механізми реструк-туризації, напрацьовані світовою практикою, уряд не вимагав від кредиторів жодних пільг і знижок. Не розглядалися можливості викупу боргових зобов'язань України на вторинному ринку (які на той час котирувалися з дисконтом 50 %), сек'юритизації боргу з дисконтом, обміну боргу на корпоративні цінні папери; уряд не запропонував кредиторам обміняти частину боргу на майнові активи чи цільові програми. Для порівняння: у 2000 р. усі країни із середнім рівнем доходів, що мали більший економічний потенціал для обслуговування зовнішнього боргу, реструктурували 20,6 млрд. дол. заборгованості комерційним кредиторам шляхом дострокового викупу з дисконтом та обміну на нові зобов'язання нижчого номіналу. Серед країн із середнім рівнем доходів, що пішли на реструктуризацію своєї заборгованості комерційним кредиторам, були Аргентина, Бразилія, Еквадор, Йорданія, Мексика і Польща. Таким чином, під час проведення реструктуризації зовнішнього комерційного боргу України не враховувалося, що з 1989 р. основними методами реструктуризації заборгованості країн із низьким та середнім рівнем доходів стали викуп зобов'язань боржника на ринку та їх свопи з істотними знижками; такі операції фактично передбачали списання частини зовнішньої заборгованості позичальників, оскільки боргові цінні папери викуповувалися чи обмінювалися за поточним ринковим курсом, що завжди був нижчим від номіналу. Отже, на основі узагальнення методів реструктуризації зовнішнього державного боргу, аналізу досвіду їх застосування у країнах світу та оцінки вразливості боргової позиції України до ризику пролонгації боргу було зроблено висновок про актуальність проблеми реструктуризації зовнішнього боргу в середньостроковій перспективі. Оцінивши доцільність застосування різноманітних методів і механізмів реструктуризації заборгованості, врахувавши вимоги та критерії, що висуваються до країн-позичальниць міжнародними кредиторами, та проаналізувавши адекватність різних інструментів реструктуризації фінансово-економічним умовам України, експерти вважають що нагальними завданнями у сфері валютно-кредитних відносин нашої країни на найближчу перспективу є: - вирішення питання про членство в Міжнародному агент-стві розвитку (МАР) для отримання права на застосування механізмів Програми зниження боргу; - включення положення про колективні дії (САС) у документацію на випуск єврооблігаційних позик. Зазначені механізми поширюватимуться лише на зовнішній державний борг України комерційним кредиторам. Заборгованість перед офіційними багатосторонніми кредиторами, як зазначалося, не підлягає реструктуризації, а заборгованість перед офіційними двосторонніми кредиторами вже була реструктурована у 2001 p., а згідно з принципами діяльності Паризького клубу кредиторів, борги, що вже були реструктуровані в рам-ках клубу, повторній реструктуризації, як правило, не підлягають. Оскільки переважну частину зовнішніх зобов'язань України комерційним кредиторам становлять єврооблігаційні позики, основна увага має приділятися застосуванню арсеналу методів та інструментів, напрацьованих світовою практикою щодо цьо-го виду заборгованості. У такому контексті надзвичайно важлива роль належить правовим аспектам управління борговими процесами і належному юридичному супроводу запозичення. Для впорядкування процесу реструктуризації боргів особливе значення має включен-ня у документацію на випуск міжнародних облігацій положення про колективні дії (САС). На відміну від синдикованих кредитів, що надаються комер-ційними банками, облігації зовнішніх позик розміщуються серед великої кількості інвесторів. Досягнення угоди з такою кількістю кредиторів у разі виникнення боргових ускладнень у позичальника породжує низку проблем. У кризових умовах юридичні підстави для реструктуризації заборгованості за іноземними облігаціями надає положення про колективні дії (САС). Загалом у 2003—2004 pp. практика застосування положен-ня про колективні дії набула значного поширення. Це положення займало чільне місце у процесі юридичного супроводу зовнішніх облігаційних позик Белізу, Гватемали, Корейської Республіки і Південної Африки. Застосування положення про колективні дії майже не вплинуло на вартість запозичення для урядів-позичальників. Отже, внесення положення про колективні дії в документа-цію на випуск єврооблігаційних позик України цілком відповідатиме, на думку експертів, світовим тенденціям розвитку міжнародних кредитних відносин. Воно надасть законні підста-ви для реструктуризації зовнішнього комерційного боргу України шляхом укладення відповідних угод із кваліфікованою більшістю кредиторів. При цьому слід ураховувати необхідність активної позиції уряду на переговорах із комерційними кредиторами. При проведенні реструктуризації єврооблігаційних позик України привабливими інструментами, на думку експертів, є сек'юритизація та обмін боргових цінних паперів на корпоративні. В рамках операцій обміну боргу на корпоративні цінні папери кредитор отримує певну суму в національній валюті позичальника, яка згодом інвестується у майнові активи. Борг сек'юритизуеться через випуск позичальником нових боргових цінних паперів, які або підлягають продажу зі спрямуванням виручки на викуп боргу, або безпосередньо обмінюються на по-точні боргові зобов'язання. Подібні схеми реструктуризації боргу, як відомо, передбача-ють можливість застосування спеціальних знижок, у результаті яких загальна сума боргових зобов'язань позичальника зменшується. Для врегулювання боргових проблем країн із низьким рівнем доходів функціонує Програма зниження боргу (Debt Reduction Facility) Міжнародної асоціації розвитку. Основним інструментом реалізації Програми зниження боргу є викуп боржником своїх боргових зобов'язань на вторинному ринку з дисконтом за рахунок коштів МАР. Допускається також використання коштів МАР на проведення операцій "своп". На вступ до МАР можуть претендувати країни, які: 1. мають середній рівень доходів на душу населення до 865 дол. США в розрахунку на рік; 2. фінансово неспроможні залучати більш дорогі кредити МБРР. Деякі країни мають підстави для залучення ресурсів МАР на основі рівня середніх доходів на одну особу, проте є достатньо кредитоспроможними для отримання кредитів МБРР (наприклад Індія, Індонезія). Такі країни формують групу змішаних позичальників MAP (Blend Borrowers). Діяльність МАР фінансується за рахунок внесків заможних країн-членів. Кошти МАР спрямовуються на кредитування різноманітних програм розвитку в галузях початкової освіти, базових медичних послуг, очи-щення води, захисту довкілля. На сьогодні до групи позичальників МАР входить 81 країна. Членство в МАР, крім доступу до пільгових кредитних ресурсів, дає змогу скористатися механізмами Програми зниження боргу в разі виникнення ускладнень із обслуговуванням зовнішнього боргу. Достроковий викуп боргових зобов'язань за ра-хунок коштів МАР є дієвим засобом зниження боргового навантаження. Приймаючи рішення щодо реструктуризації зовнішнього державного боргу, необхідно враховувати, що відмова держави від вчасного виконання своїх боргових зобов'язань спричиняє деякі втрати у строках доступу до ринків позичкових капіталів і ринків збуту для товарів вітчизняного експорту. Зокрема, внаслідок зниження кредитних рейтингів після започаткування переговорного процесу вартість залучення позичкових коштів для резидентів країни збільшується. Крім того, після проведення реструктуризації зовнішньої заборгованості обсяги припливу позичкового капіталу до національної економіки зменшуються. Це зумовлено переоцінкою боргових ризиків з боку потенційних кредиторів і зниженням кредитоспроможності урядів-позичальників. Отже, реструктуризація зовнішніх комерційних зобов'язань може застосовуватися лише як інструмент антикризового управління в процесі реалізації ризиків пролонгації боргу. Література 1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX ст. — Л.: Каменяр, 2000. — 303 с. 2. Базилевич В.Д., Валастрик Л.О. Державні фінанси. — К.: Атіка, 2002. —368 с. 3. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. — К.: Либідь, 2000. — 654 с. 4. Бляхман Л., Kpomoe М. Россия и Содружество Независимых Государств: уроки первого десятилетия // Рос. зкон. журн. — 2001.—№10. 5. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / Редкол.: М.Я. Азаров (голо-ва) та ін. — К.: НДФІ, 2004. 6. Бюджетна система. Вишкіл студи: Навч. посіб. / СІ. Юрій, Й.М. Бескид, В.Г. Дем'янишин таін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с. 7. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафоноватаін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с. 8. Василик ОД., Павлюк КЗ. Бюджетна система України: Підручник. — К.: ЦУЛ, 2004. — 544 с. 9. Василик ОД", Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с. 10. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Пряму хіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2004, —184 с. 11. Гайдуцький А.П. Підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору шляхом розширення бюджетної підтримки // Фінанси України. — 2005. — № 10. — С. 111—115. 12. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Камінська І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону. — Луцьк: Надстир'я, 2006. —220 с. 13. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. — К.: НДФІ, 2004. — 712 с. 14. Державні фінанси / За ред. Ю. Немеца і Г. Райта: Пер. З англ. — К.: Основи, 1998. — 306 с. 15. Державні фінанси в розвиткових країнах: Пер. з англ. — К.: К.І.С., 2006. — 400 с. 16. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навч. посіб. / М.І. Карлін, Л.М. Горбач, Л.М. Новосад та ін. — К.: Кондор, 2003. —220 с. 17. Долішній М.Т. Фінансова політика і стабілізація еконо-міки України // Регіон, економіка. — 2000. — №3. — С. 45—52. 18. Евтух О.Т. Ипотека — механизм эффективного использования ресурсов. — Луцк: Волын. обл. тип., 2001. — 314 с | |
| Просмотров: 820 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |