Реферат на тему Державні фінанси — основа фінансової системи України - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Державні фінанси — основа фінансової системи України. План 1. Державні фінанси — основа фінансової системи України 2. Необхідність і проблеми розробки тендерних бюджетів в Україні Для виконання своїх функцій держава використовує части-ну фінансових ресурсів суспільства, за допомогою яких форму-ються державні фінанси. Державні фінанси — центральна підсистема фінансової сис-теми держави, за допомогою якої здійснюється вплив держави на соціально-економічний розвиток країни. Основою державних фінансів є бюджет, дохідна частина якого формується з податкових надходжень та позичкових ресурсів, а видаткова — використовується на утримання бюджетних уста-нов, оборону країни, допомогу малозабезпеченим верствам населення тощо. В Україні бюджетна система складається з державного та місцевих бюджетів. Місцевими визнаються: бюджет Автоном-ної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. До бю-джетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Місце бюджет-них ресурсів у зведеному балансі фінансових ресурсів України показано в табл. 1.1. Таблиця 1.1. Зведений баланс фінансових ресурсів України, млн. грн. 1. Показник \| 2. 2003 р. \| 3. 2004 р. \| 4. 2005 р. \| 5. 2006 р. 6. 1 \| 7. 2 \| 8. 3 \| 9. 4 \| 10. 5 11. Ресурси бюджетів \| 12. 66 600 \| 13. 70 558 \| 14. 85 148 \| 15. 100 757 16. Ресурси підприємств та організацій \| 17. 34 708 \| 18. 40 707 \| 19. 45 943 \| 20. 52 116 21. 3 них: 22. Прибуток (після сплати податку) \| 23. 17101 \| 24. 18 997 \| 25. 21440 \| 26. 24 321 27. Амортизаційні відрахування \| 28. 17607 \| 29. 21510 \| 30. 24503 \| 31. 27795 32. Ресурси фондів, без коштів, що спрямовуються до державного бюджету (Пенсійний фонд. Фонд соціального стра-хування, Фонд приватизації) \| 33. 20 883 \| 34. 20 880 \| 35. 21 750 \| 36. 21 750 37. Довгострокові кредитні ресурси в розвиток народного гос-подарства, надані банками України \| 38. 12 215 \| 39. 13 569 \| 40. 15 314 \| 41. 17372 42. Кошти іноземних інвесторів для розвитку народного госпо-дарства України \| 43. 5 502 \| 44. 5 722 \| 45. 5 963 \| 46. 6 261 47. Кредити міжнародних фінан-сових організацій та кредити, отримані на двосторонній основі \| 48. 11880 \| 49. 13 750 \| 50. 15 680 \| 51. 17100 52. Всього доходів \| 53. 151 788 \| 54. 165 186 \| 55. 189 798 \| 56. 215 356 57. Видатки бюджетів \| 58. 68 600 \| 59. 71 916 \| 60. 82 086 \| 61. 96 588 62. Видатки підприємств та організацій \| 63. 34 708 \| 64. 40 707 \| 65. 45 943 \| 66. 52116 67. 3 них: 68. Кошти, що залишаються в розпорядженні підприємств (прибуток після сплати подат-ку та амортизаційні відpaxування) \| 69. 34 708 \| 70. 40 707 \| 71. 45 943 \| 72. 52116 73. Видатки фондів, без коштів, що спрямовуються до держав-ного бюджету (Пенсійний фонд, Фонд соціального стра-хування, Фонд приватизації) \| 74. 20 883 \| 75. 20 880 \| 76. 21 750 \| 77. 21 750 78. Видатки на реалізацію націо-нальних програм розвитку на-родного господарства за раху-нок довгострокових кредитів банківської системи України \| 79. 12 215 \| 80. 13 569 \| 81. 15 314 \| 82. 17 372 83. Кошти іноземних інвесторів для розвитку народного госпо-дарства України \| 84. 5 502 \| 85. 5 722 \| 86. 5 963 \| 87. 6 261 88. Кредити міжнародних фінан-сових організацій та кредити, отримані на двосторонній основі \| 89. 11880 \| 90. 13 750 \| 91. 15 680 \| 92. 17100 93. Всього видатків \| 94. 153 788 \| 95. 166 544 \| 96. 186 736 \| 97. 211187 98. Перебільшення (нестача) фінансових ресурсів \| 99. (2000) \| 100. (1358) \| 101. 3 062 \| 102. 4 169 103. Перебільшення (нестача) фі-нансових ресурсів, % до ВВП \| 104. (0,8) \| 105. (0,5) \| 106. 1,0 \| 107. 1,2 Джерело: Пасічник Ю.В. Бюджетний потенціал економічного зростання в Україні. — К.: ТОВ "Юго-Восток, ЛТД", 2005. — С. 587—588. Державні фінанси — головна ланка фінансової системи Украї-ни, яка охоплює близько 80 % усіх фінансових ресурсів і містить різноманітні фінансові інститути, за допомогою яких держава здійснює свою діяльність. Відносно структури державних фінан-сів у вчених-фінансистів України ще немає одностайності, але більшість погоджується із включенням до них у тій чи іншій формі таких елементів: 1) сукупність усіх бюджетів держави; 2) централізовані та децентралізовані фонди цільового призна-чення; 3) фінанси підприємств і організацій державної та кому-нальної форми власності; 4) державний кредит; 5) державне осо-бисте і майнове страхування. Ресурси, які перебувають у розпорядженні держави, значно більші в країнах із трансформаційною економікою, ніж у роз-винутих країнах, що свідчить про їх недостатньо ефективне фун-кціонування (табл. 1.2). Тому Україні, як й іншим країнам із трансформаційною еко-номікою, потрібно зменшувати перерозподільчі процеси на ко-ристь збільшення фінансових ресурсів недержавного сектору, що сприятиме розвиткові економіки. Це вимагає розробки но-вого бюджетного механізму, який би враховував економічну ситуацію, що склалася у світі та в Україні на початку XXI ст. Бюджетний механізм — це сукупність певних видів бюджет-них відносин, специфічних методів мобілізації та використан-ня бюджетних коштів. У 2003 р. було чотири основних бюджетоутворюючих подат-ки, частка яких становила майже 82 % від усіх надходжень до консолідованого бюджету, зокрема: 1) податок на додану вартість (ПДВ) — 23 %; 2) податок на прибуток підприємств — 24; 3) по-даток із доходів фізичних осіб — 25; 4) акцизний збір — 10 %. Також значні суми від фонду заробітної плати (окремо від податкових) сплачуються роботодавцями на соціальний захист (до чотирьох соціальних фондів). Хоча їх вважають відрахуван-нями на соціальний захист, насправді це податки на заробітну плату, які становлять майже 38 % від загального фонду заро-бітної плати. Це змушує роботодавців приховувати справжній розмір заробітної плати від контролюючих органів. Реформування податкової системи мають супроводжувати ефективні структурні заходи, спрямовані на вироблення необ-хідної результативної політики доходів, зменшення податково-го тиску на приватний сектор економіки, вдосконалення прин-ципів оподаткування, щоб збільшити доходи бюджету. У галузі видатків бюджету важливими напрямами формуван-ня нового бюджетного механізму в країнах із трансформацій-ною економікою, в тому числі в Україні, мають стати: раціона-лізація мережі закладів і установ, які фінансуються з держав-ного та місцевих бюджетів, для підвищення рівня та якості су-спільних послуг, що надаються громадянам; виконання в повно-му обсязі цільових програм соціально-економічного та гумані-тарного розвитку; підвищення ефективності використання бю-джетних коштів, які виділяються на фінансування суспільних благ (на оборону країни, підвищення правопорядку, освіту, охо-рону здоров'я, культуру і мистецтво, благоустрій тощо). Таблиця 1.2. Основні показники соціально-економічного розвитку України Показник \| 1995 р. \| 1996 р. \| 1997 р. \| 1998 р. \| 1999 р. \| 2000 р. \| 2001 р. \| 2002 р. \| 2003 р. 1 \| 2 \| 3 \| 4 \| 5 \| 6 \| 7 \| 8 \| 9 \| 10 \| 11 1. Валовий внутрішній продукт \| номіна-льний, млн.. грн. \| 54 516 \| 81519 \| 313 365 \| 102 593 \| 130 442 \| 170070 \| 204190 \| 225 810 \| 263 28 реаль-ний, % до поперед-нього року \| 87,8 \| 90,8 \| 97,0 \| 98,1 \| 99,8 \| 105,9 \| 109,2 \| 105,2 \| 109,3 2. Зведений бюджет \| Доходи, млн.. грн. \| 20689,9 \| ЗО 218,7 \| 28112,0 \| 28915,8 \| 32 876,4 \| 49117,9 \| 54 934,6 \| 61954,3 \| 75 165,4 Видатки, млн.. грн. \| 24302,8 \| 34182,8 \| 34 312,7 \| 31195,6 \| 34 820,9 \| 48148,6 \| 55 528,0 \| 60 318,9 \| 75 655,3 У % до ВВП \| Доходи \| 38,0 \| 37,0 \| 30,1 \| 28,2 \| 25,2 \| 28,9 \| 26,9 \| 27,4 \| 28,5 Видатки \| 44,6 \| 41,9 \| 36,7 \| 30,4 \| 26,7 \| 28,3 \| 27,2 \| 26,7 \| 28,7 3. Індекс споживчих цін, грудень поточного року до грудня попереднього року, % \| 281,7 \| 139,7 \| 110,1 \| 120,4 \| 119,2 \| 125,8 \| 106,1 \| 99,4 \| 108,2 Центральне місце в науці про державні фінанси посідає ви-вчення процесу прийняття "бюджетних" рішень. Будь-якому процесові прийняття спільного бюджету загрожує проблемафрирайдера (або "безбілетного пасажира"). Що це означає? У кожного індивіда завжди є стимули ухилятися від участі в про-цесі колективного фінансування суспільних благ і користува-тися ними безплатно. Чим більше осіб бере участь у такому фінансуванні, тим чіткіше виражений цей стимул, оскільки фактична пропозиція суспільного блага навряд чи залежить від того, чи буде окремий індивід користуватися ним з іншими. Водночас усе відбувається навпаки, якщо суспільні блага споживає лише один індивід. У разі виходу окремого індивіда зі складу групи, що скооперувалася, пропозиція суспільного блага може або цілком зникнути, або істотно скоротитись. Оскільки всі індивіди перебувають в однаковому становищі, є стимули для проведення переговорів про розмір добровільних внесків для фінансування витрат із надання суспільного блага в бажаному обсязі. Внаслідок проведення переговорів у малих групах спостерігаєть-ся тенденція до досягнення ефективної пропозиції суспільних благ. У великих групах це навряд чи здійсненне. Тому в бюджетному процесі доцільною є відмова від принципу одностайності й перехід до правила "простої" більшості. Правило простої більшості означає, що щонайменше 0,5 п + 1 з п-го числа громадян повинні віддати свої голоси за проект, аби він був ухвалений. Державна політика пов'язана як із бюджетними, так і позабюджетними витратами, які необхідно аналізувати. Для цього використовують квоти, що обмежують втручання держави в ринково-економічні процеси: 1) (норми) реальних витрат держави (PQ); 2) загальних витрат (gQ); 3) податків (зборів) держави (AQ); 4) сукупних доходів держави (EQ). Для ФРН у 1994 р. ці квоти у ВВП відповідно становили (%): PQ — 20; gQ — 47; AQ — 45; EQ — 52. Розглянуті державні квоти стосуються переважно лише сфери державного бюджету й позабюджетних фондів. Сукупна квота державної активності охоплює широке коло об'єктів. Це не тільки результати господарської діяльності державних підприємств, а й сукупна заново створена цими підприємствами вартість. При цьому треба враховувати, що у більшості випадків ВВП вимірюється на базі поточних ринко-вих цін, а частку державного сектору у ньому оцінюють відповідно до витрат на надання суспільних благ. На цій основі визна-чають названі вище квоти держави у народногосподарському балансі, які залежать від показників видаткової й дохідної частин державного бюджету. Вони можуть прийматись як показники, що характеризують обсяг державної активності. Якщо громадяни не задоволені обсягами державного сектору, то ма-ють право змінити чинні правила прийняття рішень шляхом використання механізму суспільного вибору. Значний внесок у теорію суспільного вибору зробив відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки Дж. Б'юкенен. Поряд із групами, об'єднаними інтересами, на зростання державних витрат у постсоціалістичних країнах суттєво впливає державна бюрократія. Це пояснюється тим, що користуючись своєю монопольною владою, бюрократія має можливість спожи-вати більше суспільних благ, ніж приватне підприємство, яке надає такі послуги, що і бюрократичний апарат. Подібне становище вигідне передусім для управлінської ланки бюрократії, оскільки приносить їй владу, прибутки та пошану. Причому бюрократії властива спроможність пересуватися — збільшувати обсяг контрольованих нею коштів. У зв'язку з цим бюрократія з року в рік намагається реалізувати свої прогресуючі бюджетні запити, що потрібно враховувати в Україні. Які методи обмеження зростання державних витрат використовуються сьогодні? В сучасній фінансовій науці склався консенсус стосовно того, що самими лише зверненнями до політиків із вимогами про скорочення державних видатків мети досягти неможливо, оскільки політики мають практично необмежені повноваження в бюджетних питаннях і водночас не зацікавлені в скороченні державних витрат. Радикальні зміни в цій сфері можуть відбутися лише у вигляді суттєвого обмеження їхньої бюджетної компетенції, що тепер і відбувається в розвинутих країнах. Заходи щодо обмеження зростання державних витрат можна згрупувати за такими двома ознаками: кількісні фіскальні обмеження й обмеження щодо порядку прийняття фіскальних рішень. За кількісних фіскальних обмежень державним інституціям, відповідальним за прийняття політичних рішень у фіскальній сфері, не дозволяється переходити за встановлений граничний рівень оподаткування (наприклад, за рівень податкової квоти у ВВП). Процедурні фіскальні обмеження полягають у регламентації порядку прийняття рішень у сфері оподаткування. З цією метою використовують різноманітні методи оподаткування, головним з яких є поєднання рішень про доходи і видатки, обґрунтоване К. Вікселлем (Швеція). Відповідно до цього підходу рішення про державні витрати мають ухвалюватися тільки за наявності реального джерела їхнього покриття. Непоганою ідеєю було б упровадження в Україні спрощеної системи оподаткування для всіх підприємств, а не тільки для малого бізнесу. Введення спрощеного оподаткування зі сплатою єдиного податку вже неодноразово обговорювали в Україні. Півтора року тому, відразу після обрання Ю. Тимошенко на посаду прем'єр-міністра, такий пункт містився у програмі дій її уряду, але, на жаль, такої системи не запровадили. Наприкінці 2005 р. це питання знову обговорювали в уряді Ю. Єханурова і знову єдиного податку для всіх підприємств введено не було. Із 26 країн колишнього соціалістичного табору 18 уже мають систему єдиного податку, наприклад, Естонія, Литва, Словаччина, Болгарія, Угорщина, Румунія, Вірменія, Грузія. Цікаво, що єдиний податок введено саме в країнах із перехідними еко-номіками. У15 з цих 26 країн цю систему вже введено в дію. До країн із перехідними економіками спрощена система оподатку-вання діяла, зокрема, в Ізраїлі (з середини 1980-х років). Країни з перехідними економіками почали впроваджувати єдиний податок у себе років десять тому, і дотепер більшість із них уже працюють зі спрощеною системою оподаткування. Досвід найуспішніших реформаторів, таких як Грузія, Румунія та ін., показує, що реформи треба здійснювати паралель-но в трьох основних напрямах. Перший — це сплата податків. При цьому насамперед треба зменшити і податковий, і адміністративний тягар, який несуть підприємства при сплаті податків. Другим напрямом є сфера ліцензування підприємницької діяльності, що фактично зводиться до скорочення переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, і до спрощення процедур отримання ліцензій і дозволів. Важливо зазначити, в Україні вже займаються цим, і досить успішно-1 третій — вступ України до COT: спрощення умов для експорту продукції, тобто все, що стосується перегляду процедур або зміни рівня витрат для експортерів. Ці три напрями є найважливішими, оскільки вони найбіль-ше пов'язані зі створенням нових робочих місць у приватних компаніях і насамперед на малих підприємствах. У 17 з 18 країн із перехідною економікою, за винятком Румунії, яка тільки недавно впровадила єдиний податок, загальна сума надходжень до державного бюджету від сплати податків насправді збільшилася, і дуже істотно. Наприклад, у Грузії єдиний податок було введено два роки тому і, по суті, за цей період до сьогодні сума надходжень до бюджету від сплати податку на прибуток підприємств становить 300 %. Така система оподаткування сприяє виходу підприємств із тіні. Саме це є найважливішою причиною, чому в країнах колишнього соціалістичного табору такі зміни в оподаткуванні мають дуже позитивний результат. Коли уряд зменшує ставку податку, велика кількість бізнесменів, які працюють у тіньовій економіці, переходять в офіційну економіку. Дуже багато людей вважають за краще перейти з неофіційної економіки в офіційну, оскільки менша ставка податку на прибуток не є для них такою болісною. Іноді уряди таких країн, як Україна, дивляться на країни Західної Європи, наприклад, на ту саму Німеччину, де розмови про необхідність запровадження єдиного податку тривають давно. Од-нак якщо послухати німецького консультанта з питань економіки, то він, швидше за все, відмовлятиме від руху в цьому напрямі, бо свого часу введення спрощеної системи оподаткування в Німеч-чині такого позитивного ефекту не дало. Це пояснюється дуже просто. У Німеччині сектор тіньової економіки дуже малий. Якщо там знизити ставку податку, то такого значного зростання доходів до бюджету, яке було б можливе в Україні, уряд не отримує. Але в країнах із перехідними економіками можна отримати дивовиж-но позитивні результати. У країнах із трансформаційною економікою, в тому числі в Україні, доходи державного бюджету мають збільшуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, малого і середнього бізнесу, скорочення тіньової економіки. Одночасно необхідно передбачити можливості стимулювання економічної, інноваційної та інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання незалежно від того, до якої галузі вони належать, а також звільнення від оподаткування доходів громадян, що інвестуються в цінні папе-ри. Прогнози розвитку державних фінансів України наведено в табл.1.3. Розглянувши еволюцію теорії економічного зростання, можна зробити висновок, що багато проблем суспільного розвитку України не вирішувалися належним чином, тому що не було поєднання відповідної теорії, стадій розвитку, врахування особливостей України, зокрема ментальних проявів. У сучасних реаліях України необхідно визначити, що основою економічного зростання, генеруючим чинником, координуючим важелем має бути бюджетний потенціал, і вся історія економічних теорій, концепцій переконливо підтверджує, що в трансформаційних періодах розвитку суспільства у держави є вагомий національ-ний ресурс — бюджетний потенціал. Необхідність і проблеми розробки тендерних бюджетів в Україні За останні роки ініціативи щодо підтримки тендерної рівності в Україні було зосереджено на соціально-економічних факторах, а на сьогодні тендерні аспекти управління стають ключовими для ефективного та стабільного розвитку суспільства. У процесі підготовки конференції "Жінки-2000" (Пекін + 5) багато урядів із різних країн світу підготували звіти щодо прогресу фінансування програм із розвитку й підтримки жінок та із фінансування заходів реалізації Платформи дій, в яких було відображено створення національних механізмів. Так, у Словаччині з 1995 р. збільшилося фінансування жіночих програм; в Албанії, Литві, Словенії та Польщі фінансування залишилося на попередньому рівні; в Україні та Росії зафіксовано зменшення фінансування жіночих програм. Показник \| Базовий сценарій \| Консервативний сценарій 2006 р. \| 2007—2010 рр. \| 2011—2015 рр. \| 2006 р. \| 2007—2010 рр. \| 2011—2015 рр. 1 \| 2 \| 3 \| 4 \| 5 \| 6 \| 7 Реальний ВВП, % зрос-тання \| 2,5 \| 4,9 \| 4,6 \| 1,0 \| 3,0 \| 2,5 ВВП на одну особу, дол. США \| 4144 \| 3218 Споживання, % зростання \| 3,9 \| 4,2 \| 3,9 \| 0,9 \| 2,0 \| 1,8 Інвестиції, % зростання \| 3,7 \| 10,0 \| 5,0 \| 1,8 \| 4,0 \| 2,9 3 них: приватні інвестиції, % ВВП \| 3,2 \| 7,1 \| 5,4 \| 0,2 \| 4,0 \| 2,7 Реальна заробітна плата, % зростання \| 9,0 \| 7,0 \| 6,2 \| 5,0 \| 4,3 \| 3,5 Дефлятор ВВП, % зрос-тання \| 12,3 \| 8,6 \| 5,4 \| 13,8 \| 10,8 \| 9,0 Сальдо рахунку поточного платіжного балансу, % ВВП \| -2,5 \| -4,2 \| -3,9 \| -3,5 \| -3,1 \| -2,4 Валові національні заощадження, % ВВП \| 16,7 \| 17,0 \| 18,1 \| 15,0 \| 15,7 \| 16,2 Міжнародні резерви, місяці імпорту за СДФ \| 4,3 \| 4,1 \| 4,0 \| 4,1 \| 3,5 \| 3,1 Бюджетні надходження, % ВВП \| 40,9 \| 39,0 \| 36,0 \| 41,3 \| 39,2 \| 38,5 3 них: податкові надходження, % \| 35,3 \| 34,0 \| 31,9 \| 35,1 \| 33,4 \| 32,9 У тому числі: прямі податки, % ВВП \| 22,9 \| 21,5 \| 18,7 \| 22,9 \| 21,8 \| 22,2 непрямі податки, % ВВП \| 12,4 \| 12,5 \| 13,2 \| 12,3 \| 11,5 \| 10,6 неподаткові надходження, % ВВП \| 5,6 \| 0,5 \| 4,1 \| 6,2 \| 5,9 \| 5,6 Бюджетні видатки, % ВВП \| 43,7 \| 42,1 \| 38,9 \| 44,3 \| 43,6 \| 42,2 У тому числі: державні видатки, % ВВП \| 15,4 \| 15,0 \| 14,7 \| 15,6 \| 15,6 \| 15,6 державні інвестиції, % ВВП \| 1,9 \| 3,8 \| 4,7 \| 2,0 \| 20 \| 2,0 трансферти капіталу, % ВВП \| 2,1 \| 1,7 \| 1,2 \| 2,4 \| 2,3 \| 2,2 поточні трансферти, % ВВП \| 20,6 \| 18,5 \| 15,6 \| 20,6 \| 19,8 \| 17,9 субсидії, % ВВП \| 2,5 \| 1,9 \| 1,3 \| 2,5 \| 2,2 \| 2,0 Фіскальний баланс, % ВВП \| -2,7 \| -3,0 \| -2,8 \| -2,8 \| -4,2 \| -3,6 зовнішнє фінансування, % ВВП \| 0,2 \| 0,9 \| 0,5 \| -0,1 \| 0,8 \| 0,5 місцеве фінансування, % ВВП \| 0,3 \| 1,7 \| 2,0 \| 0,8 \| 3,1 \| 2,9 приватизація, % ВВП \| 2,1 \| 0,4 \| 0,3 \| 2,1 \| 0,3 \| 0,2 Більшість державних витрат не розподіляється конкретно чоловікам чи жінкам, але вплив державної політики витрат, як і заходи, спрямовані на підвищення державного прибутку, не бувають тендерно нейтральними. Різне соціальне та економічне становище чоловіків та жінок є показником того, що державні бюджети по-різному впливають на чоловіків та жінок. Гендерний бюджет (ГБ) — це урахування тендерної перспективи в соціально-економічних програмах розвитку громади таким чином, щоб вплив результатів програм на чоловіків та жінок був однаковим. ГБ сприяє ефективнішому використанню ресурсів для досягнення статевої рівності та розвитку людства взагалі. Необхідність тендерного аналізу місцевих бюджетів пов'язана із затримкою реалізації Платформи дій (Платформу дій розроблено IV Всесвітньою конференцією зі становища жінок) унаслідок розриву між розробленою урядом України демократич-ною політикою та бюджетним фінансуванням заходів. Ці процеси відрізняються один від одного, тому в діях урядових установ відчуваються труднощі в їх поєднанні. Гендерний аналіз бюджетів усіх рівнів допоможе об'єднати ці два процеси та до-сягти ефективності у здійсненні політики урядом. Нація в цілому зазнає збитків унаслідок неспроможності врахування тендерного впливу на державні витрати та прибутки. Гендерний аналіз місцевих бюджетів можна використати задля перевірки наявності закладених ресурсів на здійснення Національного плану дій (щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню тендерної рівності у суспільстві на 2006—2010 pp.) у бюджетах, а також для аналізу адекватності цих ресурсів. Експертна група ООН із питань національних механізмів упровадження тендерної рівності запропонувала урядам розглянути можливість прийняття тендерного бюджету (згідно з параграфом 69 Платформи дій). Гендерний бюджет (ГБ): - не є спеціальним бюджетом для чоловіків чи жінок; - фокусується на тендерній поінформованості та втіленні тендерного підходу в усіх аспектах складання бюджету на на-ціональному чи місцевому рівнях; - сприяє активній участі жінок у житті суспільства; - контролює та оцінює урядові витрати та надходження з тендерного погляду. Одним із напрямів діяльності Харківського міського жіночого фонду (ХМЖФ) протягом останніх п'яти років є тендерна тематика та поширення інформованості громади з тендерних питань. Експертні соціологічні дослідження з різної тематики дали змогу побачити дійсну картину обізнаності громади, що допомогло в реалізації обласних тендерних проектів. Виявилася необхідність унесення змін до підходу до розробки місцевих бюджетів, щоб урахувати інтереси всіх членів громади. Аналітики ХМЖФ, розглядаючи бюджети різних країн, які мають тендерні бюджети, дійшли висновку, що є можливість прозоро відстежити категорії громадських витрат у тендерних бюджетах: § Категорія 1: витрати, орієнтовані на конкретні групи чоловіків та жінок, хлопчиків та дівчат. § Категорія 2: витрати, пов'язані з наданням рівних можливостей у громадському секторі. § Категорія 3: головні лінії бюджетних витрат. В Україні ще немає такого підходу до місцевих бюджетів. Тому ХМЖФ разом із партнерами (депутатами різних рівнів влади, керівниками державних установ, представниками громадських організацій та об'єднань) розробили низку заходів, які допоможуть переоцінити міські бюджети так, щоб громада відчула економічні перетворення та реалізацію проголошеної демократизації суспільства. Зазначено, що, наприклад, у місцевих бюджетах у регіоні тендерний підхід не враховується: - при плануванні витрат на вищу освіту (сьогодні більше витрачається на освіту хлопців, ніж дівчат); - у програмах соціально-економічного розвитку (фінансово не стимулюються цільові підпрограми підтримки жінок у підприємницькій діяльності); - при розподілі соціальної допомоги (за статистикою жінки отримують на 40 % більше допомоги, ніж чоловіки); - при плануванні фінансування соціальних програм громад-ських організацій (немає підтримки організацій із розвитку жінок). В Україні (зокрема в Харкові) до цього проекту не було проведено жодного заходу, що стосувався б пропаганди тендерного бюджету, незважаючи на те, що в цьому є потреба. Такі заходи забезпечують підвищення інформованості громади з питань якості управління та децентралізації. Заплановану ХМЖФ серію заходів із пропаганди розробки та втілення тендерних вставок до бюджету було реалізовано на рівні муніципалітету та області з виходом на національний рівень. У деяких країнах такі заходи здійснювались урядами, в інших — громадою чи за допомогою соціального партнерства між громадським суспільством та парламентаріями (депутатами). Заходи, проведені в Харкові з розробки, пропагування інформації про необхідність запровадження тендерних бюджетів, стали унікальним засобом залучення до роботи над місцевими бюджетами всіх зацікавлених осіб громади. Результати проекту такі: § Проаналізовано міські бюджети Харкова за попередні чо-тири роки (1998—2001 pp.) з тендерного погляду. § Підвищено поінформованість представників державних установ та неурядових організацій щодо тендерної проблематики. § Забезпечено поступове звикання представників органів влади до тендерної тематики та доведено громаді необхідність упровадження тендерних аспектів у головні статті бюджетних витрат міста (розвиток економіки). § Розроблено тендерну (економічну) вставку в міський бюджет у вигляді цільової підпрограми "Підтримка та розвиток жіночого підприємництва в місті Харкові" як частини "Еконо-мічної програми розвитку м. Харкова на 2003—2005 pp." § Шляхом лобіювання забезпечено прийняття депутатами цільової підпрограми "Розвиток та підтримка жіночого підприємництва" в місті Харкові як частини "Економічної програми розвитку м. Харкова на 2003—2005 pp." (рішення міської ради від 26 червня 2003 p.). § Вперше (з ініціативи ХМЖФ) у Харкові в межах "Комплексної програми соціального захисту населення на 2003 р." за підтримки міської ради було прийнято до реалізації соціальні проекти громадських організацій. Зокрема 23 жіночі організації отримали бюджетне фінансування (це є тендерні соціальні вставки у міський бюджет). § Розроблено модель соціального партнерства органів самоврядування та неурядових організацій із метою забезпечення прозорості місцевого бюджету. § Створено тематичне інформаційне поле у ЗМІ (гендерний бюджет, гендерні вставки до місцевих бюджетів), поширене через органи самоврядування та громадські організації. Література 1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX ст. — Л.: Каменяр, 2000. — 303 с. 2. Базилевич В.Д., Валастрик Л.О. Державні фінанси. — К.: Атіка, 2002. —368 с. 3. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. — К.: Либідь, 2000. — 654 с. 4. Бляхман Л., Kpomoe М. Россия и Содружество Независимых Государств: уроки первого десятилетия // Рос. зкон. журн. — 2001.—№10. 5. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / Редкол.: М.Я. Азаров (голо-ва) та ін. — К.: НДФІ, 2004. 6. Бюджетна система. Вишкіл студи: Навч. посіб. / СІ. Юрій, Й.М. Бескид, В.Г. Дем'янишин таін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с. 7. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафоноватаін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с. 8. Василик ОД., Павлюк КЗ. Бюджетна система України: Підручник. — К.: ЦУЛ, 2004. — 544 с. 9. Василик ОД", Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с. 10. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Пряму хіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2004, —184 с. 11. Гайдуцький А.П. Підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору шляхом розширення бюджетної підтримки // Фінанси України. — 2005. — № 10. — С. 111—115. 12. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Камінська І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону. — Луцьк: Надстир'я, 2006. —220 с. 13. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. — К.: НДФІ, 2004. — 712 с. 14. Державні фінанси / За ред. Ю. Немеца і Г. Райта: Пер. З англ. — К.: Основи, 1998. — 306 с. 15. Державні фінанси в розвиткових країнах: Пер. з англ. — К.: К.І.С., 2006. — 400 с. 16. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навч. посіб. / М.І. Карлін, Л.М. Горбач, Л.М. Новосад та ін. — К.: Кондор, 2003. —220 с. 17. Долішній М.Т. Фінансова політика і стабілізація еконо-міки України // Регіон, економіка. — 2000. — №3. — С. 45—52. 18. Евтух О.Т. Ипотека — механизм эффективного использования ресурсов. — Луцк: Волын. обл. тип., 2001. — 314 с
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (28.04.2013)
Просмотров: 425 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: