Реферат на тему Cуверенні та субверенні кредитні рейтинги в оцінці ризиків фінансування позичальників - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Cуверенні та субверенні кредитні рейтинги в оцінці ризиків фінансування позичальників. Фінансові ризики, які супроводжують операції запозичення суб’єктів господарювання на макро- та мікрорівнях, досить проблематично піддаються статистичній формалізації з використанням кількісних оцінок. Одночасно така оцінка є необхідною для врахування ризику як одного з чинників визначення дохідності боргових інструментів. У міжнародній і, віднедавна, у вітчизняній практиці зазначена проблема вирішується з допомогою вико-ристання кредитних рейтингів. Під кредитним рейтингом ми розуміємо оцінку ймовірності невиконання (або несвоє-час-ного виконання) позичальником власних зобов’язань у межах емітованих боргових цінних паперів і за кредитними угодами. Термінологічні уточнення „суверенний рейтинг” та „субсуверенний рейтинг” означають оцінку кредитоспроможності позичальника відпо-відно на макрорівні (держава) та мікрорівні (корпоративні та муніципальні позичаль-ники). Ця публікація присвячена характеристиці кредитних рейтингів як індикаторів ризику фінансування щодо суверенних і субсуверенних позичальників з аналізом практики залу-чення фінансових ресурсів резидентами України на зовнішніх ринках. У цьому полягає мета статті. Слід сказати, що проблематика вивчення відповідності наявного рівня рейтингу з резуль-та-тами економічного розвитку держави і суб’єктів господарювання, можливо, є одним з тих питань, де дослідницький інтерес не зменшується, а постійно підтримується необхідністю проведення моніторингу подій у відповідній сфері. Світова практика передбачає використання кредитних рейтингів, що встановлюються спеціалізованими рейтинговими агентствами, як інформативних індикаторів безпечності боргового фінансування (позиція кредитора) одночасно зі спорідненою оцінкою кредито-спроможності позичальника (позиція дебітора). Кредитний рейтинг відіграє роль лакмусо-вого папірця при визначенні ступеня довіри до економічного контрагента-позичальника. Слід зазначити, що рейтингові оцінки є корисними, в першу чергу, обопільно для обох сторін – кредиторів та позичальників. Перші з них оцінюють ризики як екзогенне ринкове середовище, а другі підтверджують чи спростовують власну кредитоспроможність. Також користувачами рейтингових послуг є широке коло інших потенційних учасників ринку, у т. ч. і аналітично-дослідницького спрямування. Загальнодоступна інформація щодо кредитних ризиків, надана через оприлюднення кредитного рейтингу, знижує витрати постачальників капіталу на дослідження системних та індивідуальних ринкових ризиків. Наявність кредитного рейтингу підтримує інтерес потенційних і дійсних кредиторів до емітентів та їх зобов’язань. Для позичальників загалом більш вигідний низький рейтинг, ніж його відсутність. Хоча отримання рейтингу формально не є обов’язковою умовою виходу на міжнародні боргові ринки, але, за оцінками аналітиків швейцарського Банку міжнародних порівнянь, розвиток вторинного ринку цінних паперів емітентів без їх рейтингової оцінки практично неможливий [1]. Тому фінансові ринки передбачають наявність кредитних рейтингів і рейтингових агентств як важливої складової їх сервісної інфраструктури. Найбільш авторитетними рейтинговими агентствами визнані Moody‘s Іnvestors Service, Standard & Poor‘s, Fitch IBCA. Економічна історія засвідчує, що агентство Moody’s функціонує з 1900 р., коли американський економіст Дж. Муді створив перше рейтингове бюро. Агентство S&P розвивалося на базі видавництва Poor’s Р.С., яке у 1916 р. почало публікувати власні кредитні оцінки. Становлення „Fitch IBCA” в сучасному вигляді відліковується з 1997 р., коли дві розрізнені до того часу компанії – американська „Fitch Investor’s Service” і англійсь-ка „International Bank Credit Analysis” об’єднали свої активи й інтереси в кон-суль-тативному бізнесі. Згодом, у жовтні 2000 р., відбулось поглинання агентством Fitch IBCA досить великого рейтингового агентства „Thomson Bank Watch”, яке спеціалізу-валося на присвоєнні кредитних рейтингів банківським установам. У табл. 1 і 2 міститься інформація щодо градації довго- і короткотермінових рейтингів суверенних і субсуверенних позичальників і боргових фінансових інструментів за стан-дар-тами Moody‘s, S&P і Fitch-IBCA. Короткострокові рейтинги оцінюють надійність запо-зичень з терміном їх погашення до одного року, а довготермінові – понад рік. В основі градації рейтингових оцінок покладено поєднання визначених букв, цифр і символів. Так, знаки „+”, „–” та цифри „1, 2, 3” дозволяють більш точно деталізувати ас-пек-ти рейтингових оцінок (їх проміжкові тренди підвищення чи зниження). Усі зазначені агентства оприлюднюють і прогнозні передбачення (тенденції) зміни наявного рейтингу, фіксуючи рейтинговий прогноз як один з трьох таких варіантів: „позитивний”, „стабільний”, „негативний”. Агентство S&P за необхідності доповнює рейтингову характерис-тику символом r, що засвідчує присутність некредитних ризиків, які впливають на плато-спроможність емітента, а також символом R, який означає особливий режим фінансового стану позичальника під час визначення індивідуальних процедур погашення зобов’язань. Таблиця 1 Довготермінові рейтингові категорії Джерела: www.moodys.com; www.fitchibca.com; www.standardandpoors.com Таблиця 2 Короткотермінові рейтингові категорії Джерела: www.moodys.com; www.fitchibca.com; www.standardandpoors.com Запозичення з рейтинговою класифікацією в перших чотирьох групах довго- і корот-ко-строкових рейтингів (ААА, АА, А, ВВВ, ВВ, A1+, F1+, A1, F1, A3, F3, B, що відображають стандарти S&P, FITCH) та Ааа, Аа, А, Ваа, Ва, Prime 1, Prime 2, Prime 3, Not Prime (стандарти „Moody’s”) у світовій практиці належать до інвестиційного класу – „investment-grade”, а всі інші характеризуються як спекулятивні – „junк-grade”. Переміщення емітента вниз по рейтинговій стратифікації одночасно свідчить про зростан-ня ризику банкрутства і дефолту, звісно при цьому зростає і вартість запозичень. На противагу, підвищення кредитного рейтингу дозволяє більш оптимістично прогнозувати платоспроможність позичальників. За результатами оцінки, на договірній основі визна-чаєть-ся конкретна відсоткова ставка як плата за користування кредитними ресурсами (наприклад, для країн, що розвиваються, прийнятним вважається діапазон від 6 до 11 % річних) [2]. Як задзначалось вище, кредитні рейтинги присвоюються для оцінки платоспро-мож-ності дебіторів та ризику боргових інструментів і тому логічно буде підкреслити, що основною метою рейтингування є прогноз саме надійності запозичення, а не прибутко-вос-ті. Незважаючи на те, що рейтингова оцінка не містить безпосередньої вказівки на той чи інший рівень ймовірності відмови емітента від виконання свої зобов’язань, зустрі-чаються аналітичні дані, що такий взаємозв’язок існує. Так, за даними агентств Fitch IBCA і частково Moody’s, відмови платежів за корпоративними зобов’язаннями категорії ААА складали 0,01 % протягом року, ВВВ – 0,35 %, а категорії В – 3,0 % за рік [3]. Заслуговує на увагу дослідження факторів, які впливають на визначення рейтингів відповідними агентствами. Серед них фігурують у першу чергу показники внутрішньої та міжнародної статистики. Зарубіжні дослідники Р. Кантор та Ф. Пекер зафіксували високу кореляцію тільки шести макроекономічних показників із суверенними кредитними рейтингами [4]. До них належать: дохід на душу населення, темп зростання ВВП, інфляція, обсяги/динаміка зовнішнього боргу, рівень економічного розвитку, кредитна історія. Ре-гре-сійний аналіз додатково показав, що у дев’яти з десяти випадків на зміну рейтинго-вих оцінок, крім названих шести факторів, також впливали обсяги бюджетного дефіциту та дефіциту балансу поточних операцій. Відліковується кілька років співробітництва України та вітчизняних корпоративних структур із міжнародними рейтинговими організаціями. Вперше, і досить високий, кредит-ний рейтинг державним запозиченням України був присвоєний агентством „Moody’s” 6 лютого 1998 р. в класифікації В 2. Після погіршення ринкової кон’юнктури у вересні того ж року внаслідок запровадження конверсійних схем реструктуризації боргу по ОВДП мало місце погіршення рейтингу до В 3, а у лютому 1999 р. – до Саа 1. У січні 2002 р. „Moody’s” відновила докризову оцінку платоспроможності державних цінних паперів України на рівні В 2. Паралельно й інші рейтингові агентства надавали анало-гічні послуги. На сьогодні, крім трьох вищезазначених агентств, рейтингову оцінку зобов’язанням України як суверенного позичальника надає і агентство „Rating and Investment Information, Inc”. Суверенний рейтинг України, наданий провідними рейтинговими агентствами, з 2002 року покращувався чотири рази. Узагальнена картина кредитних рейтингів державних цінних паперів України, за даними Міністерства фінансів, подана в табл. 3. Запозичення України згідно з даними наведеної таблиці 3 виглядають фактично маржинальними між інвестиційною і спекулятивною градаціями кредитних рейтингів (на-леж-ність до позичальників з „найвищим” спекулятивним рейтингом є більш, ніж віднос-ною). Такий рівень оцінки з боку міжнародних агентств вбачається необґрунтованим, і цьому є відповідні пояснення. Протягом останніх років Україна має позитивний тренд динаміки державного боргу, обсяг якого скоротився відносно ВВП практично у два рази до 21 %. Успішна реструкту-ризація комерційної та офіційної частини боргу в межах відповідно Лондонського і Па-ризького клубів кредиторів у 2000–2002рр., а також вдалі емісії євробондів у 2003–2004 рр.* засвідчили дієвість інструментарію боргової політики і платоспроможності держави. Таблиця 3 Кредитний рейтинг державних цінних паперів України жерело: www. minfin.gov.ua. Тут і далі зазначені дати присвоєння (підтвердження) рейтингу. На початку серпня 2004 р. Кабінетом Міністрів України були затверджені умови випуску п’ятирічних євробондів України на $500 млн з рекордно низькою вартістю запозичень на рівні LIBOR + 3,375 %. Тому кредитний рейтинг України в класифікаційній групі „В” на сьогодні вбачається замалим. За експертними оцінками, позиція України в частині дотримання критеріїв без-печності запозичень є чи не найкращою серед країн-позичальників у даній рейтинговій групі [5]. У вересні 2004 р. авторитетний у фінансовому світі міжнародний журнал „Institutional Investor’s” опублікував кредитний рейтинг країн світу [6]. За півроку, з берез-ня 2004, Україна піднялася на шість позицій: з 86 на 80 місце. Загалом у рейтингу зазначено 173 країни. За версією „Institutional Investor’s”, суверенний рейтинг нашої держави упродовж року зріс на 4,5 пункта і сягнув 37 балів (найбільша позитивна зміна у Мальти – 11,1 та Ізраїлю – 7,8). Найвищий суверенний рейтинг у вересні 2004 року був у Швейцарії – 95,2 бала (значення рейтингу встановлюється від 0 до 100 балів). Звісно, кредитори справедливо очікують вчасного виконання наявних зобов’язань зі сплати боргових сум, особливо в періоди пікових виплат. Особливого значення на сьогод-ні набуває нормалізація відносин з Організацією боротьби з відмивання грошей (FATF) і закріплення позитивних зрушень у частині покращання інвестиційного клімату та іміджу держави. Безумовне врівноваження макроекономічної ситуації, бюджетної системи і поступальний розвиток корпоративного сектору дозволяють очікувати адекватних змін в оцінках платоспроможності і підвищення рейтингових категорій України як позичаль-ника на міжнародних ринках капіталу. Існує об’єктивний взаємозв’язок між рівнями суверенних і субсуверенних кредитних рейтингів, – перші з них є визначальними для фіксації загальної рейтингової оцінки. Особ-ли-вість субсуверенних запозичень полягає у тому, що кредитний рейтинг муніци-пальних чи корпоративних позичальників не може бути вищим, ніж рейтинг держави, і виходячи з цього потенційна вартість кредитування також синхронізується. У частині рейтингової оцінки муніципальних емісій цінних паперів (облігацій місцевих позик) запо-зичення Київської міської ради у 2003 р. отримали від рейтинги „В” та „В 2” відповідно від агентств S&P та Moody’s з однаковим прогнозом „позитивний”. Серед корпоративних позичальників першим з українських банків АКБ „Надра” у 2000 р. отримав від згаду-ваного вище рейтингового агентства „Thomson Вank Watch” досить невисокі оцінки (наприклад, тільки рівень ССС за довгостроковими запозиченнями), що не перевищували тогорічні відповідні державні рейтингові характеристики. Згодом, після стабілізації макро-економічної ситуації в державі разом з підвищенням кредитних рейтингів України банківські структури також отримали більш високі рейтингові оцінки. Так, АКБ „Укрсоц-банк” з 2003 р. користується довго- і короткостроковими кредитними рейтингами агентст-ва Moody’s на рівні В 2, а „Приватбанк” наприкінці 2003 р. отримав від агентств „Fitch” і „S&P” довгостроковий рейтинг „В-” з прогнозом „стабільний”. На початку 2004 р. оби-д-ва зазначені банки успішно організували розміщення власних трирічних євробондів обсягами по 100 млн дол. США кожний під 10,875 % річних (Укрсоцбанк при посеред-ництві банку ABN Amro, а Приватбанк використав послуги Credit Suisse First Boston). Банк „Аваль” у 2004 р. залучив річний синдикований кредит обсягом 45 млн дол США під 5,8 % річних. Таким чином, підвищення прозорості та інформативної ефективності вітчизняного фінансового ринку потребує утвердження більш розвинених інфраструктурних інститутів і впровадження адекватних потребам рейтингових оцінок фінансового ризику. Література: 1. www. bis. org / Annual Report. – 2002. 2. www. oecd.org / report, 2001 / analysis review. 3. Буклемишев О.В. Рынок еврооблигаций. – М.: Дело, 1999. – С.158. 4. Cantor R., Packer F. Determinations and Impact of Sovereign Credit Rating // Economic Policy Review. – 1996. – Vol. 2. – № 2. -– October. 5. Корнєєв В. Компаративний аналіз державного боргу в рейтинговому розподілі країн-позичальників // Наукові праці НДФІ. – 2003. – Вип. 2. – С. 19. 6. www. minfin. gov. ua
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 436 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: