Реферат на тему Ціноутворення в міжнародній торгівлі - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Ціноутворення в міжнародній торгівлі. План 1. Світові ціни і специфіка їх формування 2. Види світових цін та їх характеристика 3. Транспортний фактор ціноутворення у світовій 4. торгівлі Світові ціни і специфіка їх формування Світовий ринок — це система економічних відносин між господарюючими суб'єктами різних країн, пов'язаних між собою міжнародним розподілом праці. Головні параметри світового ринку—пропозиція, попит, ціна, але їх формування має істотні особливості в порівнянні з внутрішнім ринком, тому що національні витрати праці для країн і регіонів різні. Коли товар реалізується на світовому ринку, національні витрати праці окремих країн одержують міжнародне визнання як частка сукупної праці у світовому господарстві (індивідуальні витрати стосовно середньосвітових). Дія закону вартості у світовому господарстві виражається в тому, що він регулює обмін товару на світовому ринку на основі середньосвітових витрат, а не на основі національно-суспільних необхідних витрат. На світовому ринку процес ціноутворення має свої особливості, які пов'язані з тим, що учасники міжнародної торгівлі зіштовхуються на ринку з більшою кількістю конкурентів, ніж на внутрішньому. Отже, вони повинні постійно працювати в режимі порівняння своїх витрат виробництва не тільки з внутрішніми ринковими цінами, але й світовими. При цьому світові ціни базуються на національних і є їх модификацією. Світовий ринок характеризується множинністю цін, що пояснюється дією різних комерційних і торгово-політичних факторів. Множинність цін — наявність ряду цін на той самий товар або товари однакової якості в одній і тій же сфері обігу на однаковій транспортній базі. Наприклад, ціни за кліринговими угодами, ціни по програмах у рамках державної допомоги тощо. Світові ціни — це ціни, за якими проводяться великі експортно-імпортні операції, що досить повно характеризують стан світової торгівлі конкретним товаром. Світові ціни характеризуються такими ознаками, що відрізняють їх від внутрішніх цін: а) регулярність, тобто внутрішні ціни угод носять випадковий, епізодичний характер, що не характерно для світових цін; б) роз'єднання комерційного характеру, тобто виключаються товарообмінні операції, постачання товарів у рамках державної допомоги тощо, тому що ці угоди передбачають особливі взаємини між партнерами. Ціни в цих умовах можуть істотно відхилятися в то або інший бік від рівня цін окремих угод; в) відкритість торгово-політичного режиму, тобто світовими цінами можуть бути ціни у межах замкнутих економічних угруповань, тому що ці ціни за рахунок субсидування національних виробників з боку держави можуть бути вищими від цін інших великих постачальників даної продукції на світовому ринку; г) вільна конвертованість валюти платежу. Основа світової ціни — внутрішня ціна країни головного експортера товару. Крім того, у світову ціну включають податкові, кредитні та інші пільги і субсидії, мита і збори. Існує різниця у встановленні ціни при імпорті й експорті. При імпорті відбувається «нашарування» на світові ціни: При експорті відбувається «відшарування» від внутрішніх цін: Істотна особливість світових цін у тому, що: а) вони формуються в ринковому середовищі, де вільне переливання факторів виробництва стримується обмеженнями; б) з посиленням відкритості національних економік норми прибутку країн-учасниць світового ринку усереднюються, що впливає на внутрішні ціни; в) диференціація ціни, тобто рівнобіжне існування ряду світових цін на один товар. Диференціація викликається: ¦ транспортно-територіальним фактором (сировина20 -25 %, машинобудування 1 — 2 %); ¦ характером торгівельної угоди; ¦ комерційними умовами постачання. Вимоги, що висуваються до світової ціни: 1. Доступність для будь-якого продавця або покупця в сфері міжнародного обігу товарів. 2. Показовість для світового товарообігу. Доступність означає, що як світові розглядаються ціни звичайних торгівельних операцій (угод), що характеризуються взаємною не пов'язаністю імпортних і експортних постачань, регулярністю їх здійснення, платежами у вільно конвертованій валюті, умовами вільного (недискримінаційного) торгово-політичного режиму. Показовість означає, що світовими визнаються ціни, за якими здійснюється більша частина операцій на світовому ринку. З огляду на те, що у сучасному світовому господарстві транснаціональні компанії (ТНК) є основними суб'єктами і контролюють міжнародну торгівлю, внутрішньофірмова торгівля ТНК (40% світової торгівлі) здійснюється не за звичайними світовими цінами, а за особливою категорією світових цін — трансферними цінами, що звичайно на 30 % нижчі від світових. Трансферні ціни є комерційною таємницею, мають у більшій мірі штучний характер і утворюються не під дією попиту та пропозиції, а виходячи з внутрішньофірмової політики. Світові ціни змінюються під впливом ринкової кон'юнктури. Водночас зміна вартісних пропорцій товарообміну значно впливає на розвиток міжнародної торгівлі, її товарну структуру і результати. Характерною рисою структури світових цін є різно- направлений рух цін на промислові товари, з одного боку, і на сировину, паливо і продовольчі товари, — з другого боку. Водночас способи визначення світових цін на різну продукцію також різні, на нафту—це експортні ціни країн-членів ОПЕК. 1. Ціни на сировину визначаються як експортні ціни основних постачальників конкретного товару й імпортні ціни в найважливіших центрах імпорту цього товару. Наприклад: на пшеницю й алюміній світовими є експортні ціни Канади; світові ціни на вугілля — це ціни в західноєвропейських портах, на нафту — експортні ціни країн-членів ОПЕК (організація країн-експор- терів нафти); на хутро — ціни Санкт-Петербурзького і Лондонського аукціонів, на чай — ціни аукціонів у Коломбо, Калькутті і Лондоні. 2. Ціни продукції обробної промисловості визначаються як експортні ціни великих компаній-виробників і експортерів цієї продукції. Наприклад: на пиломатеріали світовими є експортні ціни Швеції; на машини й устаткування — ціни переважно європейських, японських і американських виробників. Виявлення тенденцій динаміки світових цін сировинних товарів визначається Статистичним бюро ООН, що розраховує індекси світових цін сировинних товарів. Ці індекси за широтою інформації, за регулярністю й оперативністю відрізняються від індексів світових цін продукції обробної промисловості. Так, Статистичне бюро ООН публікує індекси світових цін продукції обробної промисловості за трьома основними групами промислових товарів — машини й устаткування, хімічні товари, інша продукція обробної промисловості. Індекси ж світових цін сировинних товарів більш диференційовані. Така увага до визначення світових цін на сировинні товари визначається базисним характером даної сфери, який визначає багато процесів, що відбуваються в сфері внутрішнього і світового ціноутворення промислових товарів і різних послуг. Види світових цін та їх характеристика У міжнародній торгівлі застосовуються два вида цін: 1) розрахункові ціни індивідуально визначаються фірмами- експортерами на конкретні види промислових товарів; 2) ціни, що публікуються — це ціни, що повідомляються в спеціальних і фірмових джерелах інформації, до яких відносяться:* довідкові ціни — це ціни товарів у внутрішній оптовій і зовнішній торгівлі промислово розвинутих країн. Найбільш широко застосовуються в міжнародній торгівлі і являють собою базисні ціни, тобто ціни товару визначеної кількості і якості або в заздалегідь установленому географічному пункті. Базисні ціни встановлюються відповідно до базисних умов постачань, що визначають, чи включаються витрати з доставки в ціну товару, чи ні. Базисні умови постачань викладені в «Міжнародних правилах тлумачення торгівельних термінів» (ІНКОТЕРМС—2000), розроблених Міжнародною торгівельною палатою; ¦ біржові котирування відображають реальні ціни угод на біржі; ¦ ціни аукціонів; ¦ ціни торгів; ¦ ціни фактичних угод; ¦ ціни пропозиції великих фірм; ¦ ціни біржової торгівлі — це ціни спеціально організованого і постійно діючого ринку масових якісно однорідних і взаємозамінних товарів. Ці ціни розраховуються і публікуються котирувальною комісією, а також інформаційними і телеграфними агентствами і спеціальною пресою. На біржі діє схема: багато продавців — багато покупців. Основа обороту — це сільськогосподарська продукція, сировинні товари, продукти переробки. Головне місце щодо кількості біржових угод займають нафта і продукти її переробки, газ, дорогоцінні метали, алюміній, мідь, олово, нікель. Серед сільськогосподарських продуктів до основних біржових товарів належать: соя, кукурудза, пшениця, цукор, бавовна, какао, боби, велика рогата худоба. Якщо біржові товари реалізуються в інших формах міжнародної торгівлі (довгострокові контракти), то біржові ціни стають основою при розрахунках. Ціни міжнародних товарних аукціонів — це ціни, що діють на спеціально організованих тимчасових ринках, де діє схема: один продавець — багато покупців. Тут в основному продаються продукти сільського, лісового господарства, коштовності, чай, кава, тютюн. Ціна аукціонів завжди вища від ціни торгів. Ціна торгів використовується при спеціалізованій формі міжнародної торгівлі, що заснована на видачі замовлення на постачання товару або спорудження якого-небудь об'єкта за заздалегідь оголошеними умовами. Ці умови зумовлюють конкурентну боротьбу з боку фірм — продавців з метою забезпечення найбільш вигідних умов угод для покупця (схема: покупець — кілька продавців). Торги характерні для технічно складної продукції машинобудування, озброєння, будівництва, промислових підприємств авто і залізниць, турбо- і газопроводів. Торги бувають відкриті і закриті. Ціни фактичних угод — це ціни, які встановлюються через торговельні канали (за рахунками і контрактами). Ці ціни відображають усі фактори, що діють на всіх стадіях процесу ціноутворення. Це реальні світові ціни, але вони не завжди відомі, тому що є комерційною таємницею. До них належать: ціни поточних угод і ціни довгострокових контрактів. Залежно від характеру контракту існують: експортні ціни фактичних угод (для продавця); імпортні ціни фактичних угод (для покупця). Ці ціни відрізняються між собою впливом на них транспортного фактора. Ціни пропозиції великих фірм встановлюються виробником без узгодження зі споживачами, хоча вони ближчі до реального рівня світової ціни, тому що узгоджуються з умовами постачань, їх термінами, оплатою. Транспортний фактор ціноутворення у світовій торгівлі У міжнародній торгівлі купівля-продаж товарів відбувається на визначених базисних умовах. Базисними умовами визначаються права та обов'язки сторін, пов'язаних з передачею товару і з визначенням витрат із їх транспортування. Транспортні витрати можуть становити до 50 % ціни товару. До витрат на транспортні операції відносяться витрати: 1) на упакування товару; 2) на навантаження-вивантаження товару, на транспортні засоби; 3) на перевезення товару до пункту призначення; 4) на збереження і навантаження товару на митниці; 5) на перевезення зовнішньоторговельним транспортом, включаючи страхування, митне декларування, мита, податки і збори на вивантаження товарів у місці призначення. Міжнародною торгівельною палатою були підготовлені і випущені в 1953, 1980, 1990, і 2000 роках правила тлумачення торгівельних термінів за назвою «ІНКОТЕРМС». Слід зазначити, що ці правила носять факультативний характер і їх положення застосовуються лише в тому випадку, якщо на них дається пряме посилання в контракті. Приклад: у договорі на постачання добрив робиться посилання на транспортні умови FOB «ІНКОТЕРМС — 2000». Відповідно до правил у міжнародній торгівельній практиці застосовуються такі типи умов, що розподіляють транспортні витрати між продавцями і покупцями: • EXW — франко-завод (узгоджене місце); • FCA — франко-перевізник (узгоджене місце); • FAS — вільно уздовж борта судна (узгоджений порт відвантаження); • FOB — франко-борт (узгоджений порт відвантаження); • CFR—вартість і фрахт (узгоджений порт призначення); • CIF — вартість, страхування і фрахт (узгоджений порт призначення); • CRT — провізна плата оплачена до (узгоджене місце призначення); • DAF — постачання до кордону (місце); • DES — постачання до судна (порт призначення); • DEQ — постачання з пристані (з оплатою мита) (порт призначення); • DDU — постачання без оплати мита (місце призначення); • DDP — постачання з оплатою мита (місце призначення). «Франко-вільний» вказує, від якої частини транспортних витрат звільняється покупець. • EXW — єдиний обов'язок продавця — це пред'явлення покупцеві товару на своєму складі, у разі потреби в упакуванні. Припускає мінімальні транспортні витрати для продавця і мінімальну ціну товару, що збігається з його ринковою ціною. Вигода від низької ціни товару не завжди однозначна для покупця, тому що в цьому разі він повинний удатися до послуг транспортно-експортних фірм. • FCA—умови розподілу транспортних витрат за інтернаціональним методом (у контейнерах). Продавець доставляє за свій рахунок товар у зазначений у контракті пункт, одержує експортну ліцензію і передає товар і ліцензію покупцеві. Інші витрати несе покупець. • FAS — зобов'язує продавця доставити і розташувати товар на пристані біля борта судна. Подальші витрати з транспортування несе покупець, але продавець зобов'язаний робити покупцеві всіляке сприяння в оформленні й одержанні експортних запитів. • FOB — застосовується при доставці товару в країну покупця морським транспортом. Передбачає доставку товару в погоджений порт відвантаження, при цьому необхідно завантажити на борт судна, зафрахтованого покупцем, і одержати експортну ліцензію. Ризик загибелі або ушкодження товару переходить із продавця на покупця в момент перетинання поручня судна. • CFR — застосовується при транспортуванні товару морським шляхом. Продавець оплачує усі витрати, пов'язані з транспортуванням вантажу до погодженого порту призначення, за винятком страхування вантажу, тому в ціну товару входить ринкова ціна товару і вартість його перевезення до порту призначення. • CIF — продавець зобов'язаний виконати усі функції попередньої умови і застрахувати вантаж від транспортних ризиків. Ціна товару включає ринкову ціну, транспортування і страхування. • CRT — провізна плата включена до погодженого місця, включає вимоги до продавців за CFR (CAF), але застосовується при будь-якому способі транспортування, включаючи змішаний. CRT — переважніше CAF, якщо перевезення здійснюється із застосуванням горизонтальної системи навантаження-вивантажен- ня товару або в контейнерах, коли поручні транспортного засобу не грають ролі при визначенні ризику загибелі товару при навантаженні. • CIP — аналогічно CRT і CIF (страховка). Розмір страховки становить: контрактна ціна плюс 10%. Застосовується для будь- якого способу транспортування. • DAF — продавець доставляє товар у пункт на кордоні (країни продавця, покупця, третьої сторони). Частіше використовується при автомобільному або залізничному перевезенні. • DTS — постачання із судна — продавець несе усі витрати і ризики з доставки товару в погоджений порт призначення. • DEQ — постачання з пристані (з оплатою мита). Використовується тільки при морському і внутрішньому водному перевезенні. При цьому додатково до попередньої умови DES продавець зобов'язаний оплатити і витрати з вивантаження і доставці товару з порту призначення на склад покупця, у тому числі витрати з формування імпортних формальностей. • DDU — постачання без оплати мита, продавець несе усі витрати з доставки-вивантаження товару в погоджене місце в країні покупця, за винятком витрат із імпортних формальностей. • DDP — постачання з оплатою мита, максимум зобов'язань продавця, тобто доставка товару зі складу продавця-покупця з оплатою всіх витрат і ризиків. Продажна ціна максимально висока. У практиці міжнародних торгівельних операцій базисні умови постачань застосовуються як у чистому вигляді, так і зі змінами й доповненнями, що обумовлюються в контрактах. Література 1. Артемова Т. Ціннісні концепції: від джерел до сучасності // Бізнес інформ, — 1999. — № 1. 2. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998 p. 3. Безкоровайна С.В. Методологія формування цінової політики підприємства //Актуальні проблеми економіки. — 2002.— № 6.— С. 31—34. 4. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1996. — 50 с. 5. Гальчинский А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. — К., 1996. 6. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворення // Економіка України. — 2001р. — № 1. — С. 47—51. 7. Герасименко В.В. Цінова політика фірми. — М.: Фінстатінформ, 1995.—187с. 8. Ільницький Д. Практика ЗЕД: пошук інформації про ціни // Бухгалтерія, 2001.— №35/2. — С. 35-37. 9. Еврухимович И.Л. Ціноутворення: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998 — 104с. 10. Економіка зарубіжних країн / Під ред. А.С. Філіпченка.— Київ: Либідь, 1998 р. 11. Економічний словник-довідник / За ред. док. екон. наук, проф. С.Б. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.— 368 с. 12. Єсипов В.Е. Ціноутворення на фінансовому ринку: Навч. посібник. — Спб, 2000.— 176 с. 13. Завада О. Про ціни, монопольні правила та об'єктивні економічні закони // Урядовий кур'єр. — 1999 р. — 11 серпня. 14. Закон України "Про антимонопольний комітет" від 02.12.1993р. // Закони України. Т.6. — ДО, 1996 р. 15. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 14. — С. 354—360. 16. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р. 17. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. —1991.— № 14.— С. 354—360. 18. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— №11. С. 52.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 669 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: