Реферат на тему Бюджетна система України та її складові - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Бюджетна система України та її складові. План 1. Бюджетна система України та її складові. 2. Місцеві бюджети і бюджетне регулювання. Виконання державного бюджету передбачає фінансування державних функцій на загальнодержавному і місцевому рівнях. Проведення такої діяльності передбачає відносну самостійність бюджетів, які складаються на основі територіального устрою. В систему територіального устрою України входять Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. На кожному із зазначених рівнів формуються відповідні бюджети, які є основою фінансування функцій державного управління в автономній республіці і місцевого самоврядування. Відповідно до Конституції України (ст. 95) "бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами". "Виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків". "Держава прагне до збалансованості бюджету України". "Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені". У Конституції України (ст. 98) зазначено: "Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата". Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв. Бюджетна система України складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Кожен із бюджетів є самостійним утворенням і прямо не підпорядкований вищестоящому бюджету. Самостійність бюджетів можлива лише за наявності власних дохідних джерел і забезпечується правом визначення напрямів їх використання відповідним органом державної влади. Разом з тим, основою розвитку бюджетної системи є принцип єдності. Він свідчить про наявність єдиного рахунку доходів і видатків кожного елементу бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною грошовою системою, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності. Також основою побудови бюджетної системи України є принципи:– збалансованості (витрати повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету);– повноти (враховуються всі надходження та витрати бюджету);– обґрунтованості (обсяги надходжень і витрат бюджету розраховуються згідно із затвердженими методиками та правилами);– ефективності (заплановані цілі мають бути досягнуті залученням мінімального обсягу коштів та досягненням максимального результату);– субсидіарності (розподіл видатків між бюджетами ґрунтується на максимальному наближенні суспільних послуг до їх споживача);– цільового використання коштів;– справедливості і неупередженості (бюджетна система будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу коштів між особами, що їх одержують);– публічності та прозорості (бюджети та звіти про їх виконання затверджуються відповідними радами);– відповідальності (кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність). Склад бюджетної системи відображається у зведеному (консолідованому) бюджеті країни. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Зведений бюджет розраховується на різних рівнях: країни в цілому, АР Крим, областей, районів, а також міст з районним поділом. Структуру зведеного бюджету України відображено на рис. 6.5. Доходи бюджетів різних рівнів формуються за рахунок джерел, визначених законодавством. Міжбюджетні відносини регулюються шляхом розмежування видатків між бюджетами, а також джерел їх фінансування. У разі необхідності використовуються такі способи регулювання, як міжбюджетні трансферти. їх запроваджено з метою вирівнювання дохідної спроможності бюджетів. Важливе значення у розвитку бюджетної системи країни належить регулюванню міжбюджетних відносин. Це пов'язано з тим, що у кожному із бюджетів має бути достатня кількість фінансових ресурсів для виконання функцій відповідних органів державного управління. Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, АР Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та Законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями та ресурсами бюджетів. Рис. 6.5. Структура зведеного бюджету України Місцеві бюджети і бюджетне регулювання Місцеві бюджети відіграють важливу роль у забезпеченні економічного і соціального розвитку країни. Вони є основою фінансування функцій держави, що здійснюються на рівні регіонів та територіальних громад. Формування ресурсів місцевих бюджетів передбачає використання визначених законодавством країни та рішеннями місцевих органів влади джерел. Видатки місцевих бюджетів спрямовуються на забезпечення розвитку територіальних громад, стимулювання підприємницької діяльності, надання соціальних послуг населенню, вирішення економічних і соціальних проблем на територіальному та місцевому рівнях. Місцевий бюджет – це державний фонд фінансових ресурсів, що формується і використовується для забезпечення виконання функцій держави на місцевому рівні. В Україні до місцевих бюджетів належать: бюджет АР Крим, обласні та районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. До складу бюджетів місцевого самоврядування входять бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст і їх об'єднань. Місцевий бюджет охоплює надходження і витрати на виконання повноважень відповідних органів влади: АР Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. З метою проведення регулювання місцевих бюджетів та бюджетної забезпеченості доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування, поділяються на дві групи. До першої групи зараховують доходи, що беруться до уваги при визначенні міжбюджетних трансфертів. Друга група об'єднує доходи, які не враховуються при проведенні міжбюджетних трансфертів. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, згідно з Бюджетним кодексом України, належать: 1) прибутковий податок з громадян; 2) державне мито; 3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад; 4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності; 5) плата за торговий патент; 6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад; 7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва. При цьому такі доходи поділяються між різними складовими місцевих бюджетів у певних пропорціях. Згідно з Бюджетним кодексом України прибутковий податок з громадян розподіляється таким чином: 1) до доходів бюджетів м. Києва і м. Севастополя зараховується 100% податку, що стягується на території цих міст; 2) до бюджетів міст республіканського (АР Крим) та обласного значення зараховуються 80% від суми податку, що стягується на території цих міст; 3) до бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25% податку, що справляється на цій території. Розподіл прибуткового податку з громадян між різними складовими місцевих бюджетів наведено на рис. 6.6. З метою забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм до бюджетів АР Крим та обласних бюджетів зараховують: 1) прибутковий податок з громадян, що справляється на відповідній території в розмірі 20%; 2) плата за землю, що справляється на відповідній території в обсязі 25%; 3) плата за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності, що видаються АР Крим та облдержадміністраціями . Рис. 6.6. Розподіл прибуткового податку з громадян між складовими місцевих бюджетів До районних бюджетів зараховують: 1) прибутковий податок з громадян, що справляється на території сіл, селищ та міст районного значення та їх об'єднань в розмірі 55%; 2) плата за землю у розмірі 15%; 3) плата за ліцензії, що видаються районними державними адміністраціями; 4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляються районними державними адміністраціями; 5) адміністративні штрафи, що накладаються районними державними адміністраціями. Склад доходів та видатків бюджетів у містах визначає міська рада, враховуючи передані районом повноваження. До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать: 1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування; 2) плата за землю в таких обсягах:– до бюджетів міст Києва і Севастополя – 100%;– до бюджетів міст республіканського (АР Крим) та обласного підпорядкування – 75%;– до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань – 60% (рис. 6.7); 6) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 7) надходження відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; 8) податок на промисел (зараховується до бюджетів місцевого самоврядування); 9) дивіденди на акції (частки, паї) господарських товариств, що перебувають у власності відповідної територіальної громади; 10) плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету; 11) кошти від відчуження комунального майна, включаючи земельні ділянки несільськогосподарського призначення; 12) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; 13) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності; 14) надходження від місцевих грошово-речових лотерей; 15) плата за надані гарантії; 16) плата за дарунки; 17) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету; 18) податок на прибуток підприємств комунальної власності; 19) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення; 20) інші надходження. Надходження до бюджетів розвитку місцевих бюджетів формуються за рахунок таких джерел: 1) кошти від відчуження комунального майна; 2) дивіденди; 3) повернення позик та відсотки за їх користування; 4) кошти, що передаються з іншої частини місцевого бюджету; 5) запозичення; 6) субвенції з інших бюджетів на інвестиційні проекти. Рис. 6.7. Розподіл податку за землю між різними ланками місцевих бюджетів в Україні Витрати бюджетів розвитку місцевих бюджетів здійснюються за такими напрямами: 1) погашення основної суми боргу; 2) капітальні вкладення; 3) внески до статутних капіталів суб'єктів підприємницької діяльності. Бюджет АР Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом. Але до формування дефіциту бюджету на місцевому рівні з боку законодавства України введено певні обмеження. По-перше, вимогою є те, що дефіцит має бути сформованим виключно за рахунок дефіциту бюджету розвитку. Друга особливість полягає у тому, що дефіцит місцевих бюджетів має покриватися виключно за рахунок запозичень. Ще однією характерною рисою стала заборона прийняття обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом. Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів можуть залучатися короткострокові позики у фінансово-кредитних установах. Термін позик не має перевищувати трьох місяців. До того ж, позику можна одержати тільки для використання у межах поточного бюджетного року. Надавати позики з одного бюджету іншому не дозволяється. Видатки на обслуговування боргу, що виникає на основі бюджетних запозичень, здійснюються за рахунок коштів загального фонду. При цьому такі видатки не можуть щорічно перевищувати 10% від видатків загального фонду. Виконання місцевих бюджетів забезпечують Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України (ДКУ). Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. Доходи місцевого бюджету зараховуються на рахунок, відкритий в територіальному органі ДКУ. З метою регулювання міжбюджетних відносин використовуються міжбюджетні трансферти. На них покладається задача досягнення визначеної забезпеченості бюджетних витрат у кожному регіоні країни. Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого з метою вирівнювання доходної спроможності різних бюджетів та реалізації державних програм, пов'язаних з соціальним захистом, наданням пільг та виконанням інвестиційних проектів. Сума міжбюджетних трансфертів визначається на основі розрахунків видаткових потреб бюджету та його потенційних доходів. Доходоспроможність (доходні можливості) бюджету визначається шляхом розрахунку кошику доходів бюджету. Кошик доходів – це податки і збори, що закріплені за місцевим бюджетом та які враховують при визначенні міжбюджетних трансфертів. Далі визначають індекс відносної податкоспроможності – відношення середніх доходів на душу населення міста (району) до середнього показника доходів на душу населення по країні в цілому. Очікувані доходи бюджету на душу населення коригуються на цей індекс. Міжбюджетні трансферти можуть бути як позитивними, так і негативними. Позитивні трансферти передбачають одержання коштів відповідним бюджетом у процесі бюджетного регулювання. Негативний трансферт – це вилучення доходів з місцевого бюджету до Державного бюджету. Такі перерахування здійснюють тоді, коли місцевий бюджет має перевищення доходів над плановими видатковими потребами. Міжбюджетні трансферти поділяються на такі види: 1) дотації вирівнювання; 2) субвенції; 3) кошти, що передаються до Державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; 4) інші дотації. Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт, спрямований на вирівнювання дохідної спроможності місцевого бюджету. Субвенції – міжбюджетні трансферти, які використовуються за цільовим призначенням і в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про їх надання. В Україні використовуються такі трансферти до місцевих бюджетів: 1) дотації вирівнювання; 2) субвенції на здійснення програм соціального захисту; 3) субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою; 4) субвенції на виконання інвестиційних проектів; 5) інші субвенції. Дотації вирівнювання надаються містам загальнодержавного, республіканського (АР Крим), обласного значення та районним бюджетам. Величина таких дотацій має відповідати сумі перевищення обсягу визначених законодавством видатків (з урахуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів) над кошиком доходів міст і доходами, передбаченими законодавством для районних бюджетів. Розподіл міжбюджетних трансфертів визначається на основі розрахунків за прийнятими формулами. З метою фінансування загальнодержавних програм соціального захисту з Державного бюджету надаються субвенції місцевим бюджетам. У випадках, коли державою надаються податкові пільги, що зменшують доходи місцевих бюджетів, в Законі про Державний бюджет України мають бути передбачені субвенції на компенсацію таких витрат. Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах конкурентності між місцевими бюджетами. Субвенції на виконання власних повноважень передбачаються за умови, якщо такі повноваження передаються іншому органу державної влади. Також можуть мати місце міжбюджетні трансферти, що здійснюються між місцевими бюджетами. Вони реалізуються у формах дотацій вирівнювання (бюджетам нижчого рівня) та надання інших коштів. Міжбюджетні трансферти надаються в таких видах: 1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування; 2) субвенції на виконання власних повноважень територіальної одиниці; 3) субвенції на виконання інвестиційних проектів; 4) інші субвенції. Література 1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. 2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17.03.1993 р. 3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 р. 4. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. 5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. 6. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16.09.1997 р. 7. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. 8. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. 9. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. 10. Закон України "Про державний внутрішній борг України" від 16.09.1992 р. 11. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р. 12. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 12.04.1990 р. 13. Закон України "Про Державну програму приватизації на 2000–2002 роки" від 18.05.2000 р. 14. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. 15. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 382 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: