Реферат на тему Аналіз рентабельності - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Аналіз рентабельності. Аналіз рентабельності План 1. Коефіцієнти рентабельності виробничого процесу 2. Узагальнюючі оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства 3. Особливості проведення фінансового аналізу Основним показником ефективності будь-якої фінансової операції є її прибутковість, яку визначають відношенням прибутку, отриманого в результаті проведення операції, до витрат, пов'язаних із ЇЇ проведенням, або до інвестованого в цю операцію капіталу. Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства також значною мірою визначається її прибутковістю, іншими словами, рівнем прибутку, який отримує підприємство за рік на одну грошову одиницю вкладених у виробництво коштів. Прибутковість виробничо-господарської діяльності підприємства називають рентабельністю. Як і прибутковість фінансових операцій, рентабельність визначають відношенням прибутку, отриманого підприємством протягом звітного періоду (року), до інвестованого у виробничу діяльність капіталу. Оскільки діяльність підприємства визначається сукупністю процесів, пов'язаних з кругооборотом капіталу (залучення коштів, інвестування їх в оборотні та необоротні активи, використання активів у процесі виробництва та реалізації продукції), рентабельність виробничо-господарської діяльності характеризується сукупністю відповідних коефіцієнтів. До основних груп коефіцієнтів рентабельності відносять:* коефіцієнти рентабельності капіталу;* коефіцієнти рентабельності виробничого процесу. Коефіцієнти рентабельності капіталу Коефіцієнт рентабельності власного капіталу Квк визначає прибуток, отриманий на одиницю капіталу власників підприємства. Він відображає прибутковість всього капіталу, що належить акціонерам, а не лише інвестованого в акції1: Значення Квк суттєво залежить від структури капіталу: чим меншою є частка власних коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства, тим вищим буде значення коефіцієнта за інших рівних умов. Зростання рентабельності власного капіталу може бути викликане як зростанням розміру прибутку, так і зменшенням частки власного капіталу в ресурсах підприємства, а отже, зростанням ризику структури капіталу. Це означає, що коефіцієнт не є абсолютно інформативним з погляду визначення рентабельності капіталу і його значення необхідно порівнювати зі значеннями аналогічних коефіцієнтів для інших підприємств галузі та аналізувати в комплексі з іншими показниками прибутковості. Коефіцієнт рентабельності капіталу Квкпа тісно пов'язаний з попереднім, відображує прибутковість інвестицій у дане підприємство для власників простих акцій і визначається таким співвідношенням: Коефіцієнт рентабельності активів Кра не залежить від структури капіталу і характеризує прибуток, отриманий на одиницю активів підприємства або на одиницю всіх вкладених коштів: Чим ефективніше використовуються основні та оборотні засоби господарюючого суб'єкта, тим більшими будуть прибуток та рентабельність активів, а отже, рентабельність усього капіталу підприємства. Можливості підприємства щодо підвищення рентабельності його діяльності можна оцінити, порівнюючи значення коефіцієнтів ефективності з коефіцієнтом Кра. У тому разі, якщо при достатньому рівні рентабельності активів основні засоби підприємства характеризуються низьким рівнем фондовіддачі, а оборотні активи — низьким рівнем оборотності, у підприємства є значні резерви підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності. Коефіцієнт Крк також характеризує рентабельність усього капіталу підприємства, але є більш точним, ніж попередній, оскільки при його розрахунку із загального підсумку балансу, що визначає як вартість активів, так і обсяг фінансових ресурсів, віднімають поточні зобов'язання: Коефіцієнт рентабельності основних засобів К показує, який прибуток отримує підприємство на кожну грошову одиницю інвестованих в основні засоби коштів, тобто наскільки ефективними є капіталовкладення підприємства: При розрахунку цього коефіцієнта може бути використано різну вартість різних складових основних засобів (первісна або залишкова вартість, вартість усіх основних засобів чи тільки виробничих), що буде мати вплив на кінцевий результат. Тому при аналізі та порівнянні коефіцієнта К із подібними йому необхідно знати базу розрахунку коефіцієнта. Коефіцієнти рентабельності виробничого процесу Рентабельність продаж характеризують валова, операційна та чиста рентабельність реалізованої продукції. Коефіцієнт Кври відображає валову маржу, або валову рентабельність, реалізованої продукції. Його визначають за формулою де чиста виручка від реалізації (див. § 5.3) є виручкою за вирахуванням податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань із доходу, а валовий прибуток дорівнює різниці чистої виручки від реалізації та собівартості реалізованої продукції. Коефіцієнт Корп, що визначає операційну маржу або операційну рентабельність реалізованої продукції, відрізняється від попереднього тим, що при його розрахунку використовують не валовий, а операційний прибуток — величину, яку отримують у результаті віднімання від валового прибутку витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат; Чисту рентабельність реалізованої продукції Кчрп, або чисту маржу, визначають діленням чистого прибутку, отриманого підприємством протягом звітного періоду, на чисту виручку від реалізації продукції: Відмінності між чистою та операційною рентабельністю зумовлюються наявністю позаолераційних доходів та витрат, зокрема доходів від іншої реалізації та фінансових витрат. Якщо чиста рентабельність є значно меншою від операційної, то це може означати, що підприємство значною мірою здійснює свою діяльність за рахунок позикових коштів і має значні процентні виплати за банківськими кредитами та іншими позиками. Якщо чиста рентабельність перевищує операційну, це свідчить про вигідну реалізацію необоротних активів або фінансових інвестицій. При розрахунку коефіцієнтів рентабельності продаж використовують як чисту, так і загальну суму виручки від реалізації продукції. Це впливає на кінцеве значення коефіцієнтів і потребує великої уваги при інтерпретації результатів обчислень. Коефіцієнти рентабельності продаж показують, наскільки великим є прибуток відносно виручки від реалізації продукції. Коефіцієнти рентабельності операційної діяльності К1род і К2род показують, наскільки великим є операційний прибуток відносно витрат на виробництво та реалізацію продукції: Чим більші значення цих коефіцієнтів, тим ефективнішою є виробничо-господарська діяльність підприємства. Значна відмінність між значеннями коефіцієнтів є негативною і свідчить про те, що підприємство несе надмірні адміністративні витрати та витрати, пов'язані з реалізацією продукції. При плануванні нового виробництва коефіцієнти К1род і К2род можуть бути попередньо оцінені фінансовими менеджерами підприємства на основі даних про рівні рентабельності інших підприємств галузі, орієнтовних цін реалізації продукції та операційних витрат. При цьому може бути зроблений висновок про недоцільність впровадження нового виробництва, якщо існуючі на ринку ціни та заплановані витрати на виготовлення продукції не дадуть змоги підприємству забезпечити достатній рівень рентабельності. Для визначення чинників, які впливають на рентабельність підприємства, використовують так звані факторні моделі, за допомогою яких оцінюють вплив окремих показників на рівень рентабельності капіталу чи виробничого процесу. Однією з відомих факторних моделей є модель фірми "Du Pont", яка визначає залежність між рентабельністю власного капіталу, рентабельністю продаж, структурою капіталу і ресурсовіддачею. Модель отримано із залежності (6.29) послідовним діленням та множенням виразу на величину виручки від реалізації та середню величину активів підприємства: де ЧП — чистий прибуток; В — чиста виручка від реалізації продукції; А — середня величина активів підприємства; ВК — середня величина власного капіталу. Використовуючи залежності (6.36), (6.26) та (6.12), праву частину факторної моделі (6.39) можна подати у вигляді добутку чистої рентабельності реалізованої продукції, коефіцієнта ресурсовіддачі та величини, оберненої коефіцієнту концентрації власного капіталу: Така факторна модель дає змогу визначити, як окремі показники впливають на рентабельність капіталу і які чинники викликають її зростання чи спад. Так, зростання рентабельності власного капіталу може зумовлюватись збільшенням рентабельності продаж, кращим використанням майна підприємства та збільшенням частки позикового капіталу в ресурсах підприємства. Зниження рентабельності капіталу може бути наслідком неефективного використання необоротних і оборотних активів підприємства, падінням рентабельності виробничої діяльності, а також збільшенням частки власних коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів господарюючого суб'єкта. Розглянемо механізм побудови ще однієї факторної моделі, за допомогою якої визначають показники, які впливають на загальні темпи економічного зростання підприємства. Економічне зростання будь-якого господарюючого суб'єкта забезпечується збільшенням власних ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, зокрема прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після виплати дивідендів (капіталізованого прибутку). Коефіцієнт економічного зростання Кез, що показує, якими темпами збільшується власний капітал за рахунок прибутку, визначають співвідношенням Оскільки різниця в чисельнику визначає капіталізований прибуток, формула (6.41) може бути подана так: Після послідовного ділення та множення правої частини формули (6.42) на величини чистого прибутку, виручки та активів отримаємо факторну модель для коефіцієнта економічного зростання: де КП — капіталізований прибуток; ЧП — чистий прибуток; В — виручка від реалізації; А—активи підприємства; ВК — власний капітал. Перший співмножник факторної моделі (6.43) характеризує дивідендну політику підприємства, другий — рентабельність продаж, третій — ресурсовіддачу, четвертий — структуру капіталу. Тобто другий і третій співмножники відображають виробничу діяльність підприємства, перший та четвертий — фінансову. Стійке економічне зростання підприємства може бути забезпечено лише сукупністю чинників, а саме ефективною виробничою діяльністю, продуманою дивідендною політикою і оптимальним співвідношенням власних та залучених коштів у фінансових ресурсах підприємства. Узагальнюючі оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства Вище було висвітлено поняття та показники, які характеризують окремі аспекти фінансово-господарської діяльності підприємства. Узагальнюючі оцінки фінансово-господарської діяльності здійснюють на основі аналізу даних фінансової звітності із застосуванням сукупності методів та прийомів фінансового аналізу. До основних узагальнюючих оцінок фінансово-господарської діяльності підприємства відносять оцінки його фінансового стану, фінансових результатів, ефективності фінансово-господарської діяльності, а також кредитоспроможності. Фінансовий стан підприємства характеризують склад і структура його фінансових ресурсів та активів, а також рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості. Основним джерелом інформації для оцінки фінансового стану підприємства є його баланс як у звичайному, так і в агрегованому вигляді. Методика оцінки фінансового стану передбачає аналіз фінансових ресурсів, активів підприємства, а також аналіз платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості із застосуванням методів та прийомів фінансового аналізу. Як правило, у процесі оцінки фінансового стану одночасно використовують горизонтальний, вертикальний, порівняльний методи аналізу та аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів. Аналіз фінансових ресурсів починають із визначення основних показників власного капіталу: його величини, розміру статутного, резервного, додаткового, неоплаченого, вилученого капіталу, а також величини нерозподіленого прибутку (збитку). Підлягають визначенню реальна вартість внесків до статутного капіталу, здійснених у вигляді нематеріальних чи матеріальних активів, обсяги та строки заборгованостей учасників за внесками до статутного капіталу; причини наявності чи відсутності додаткового й вилученого капіталу. При аналізі зобов'язань підприємства визначають строки та обсяги: довго- та короткострокових зобов'язань;* зобов'язань фінансового та нефінансового характеру (тобто процентних та безпроцентних);* банківських і комерційних кредитів;* позик у вигляді цінних паперів;* заборгованостей перед постачальниками та покупцями;* заборгованостей перед бюджетом, позабюджетними фондами, працівниками підприємства тощо. Особливу увагу звертають на обсяги неповернених вчасно позик, пролонгованих кредитів, прострочених заборгованостей, У процесі аналізу необоротних активів визначають їх склад, структуру та ступінь зносу. Для основних засобів визначають їх балансову та ринкову вартість, аналізують рівень морального і фізичного зносу, визначають, яка частина основних засобів активно використовується в процесі виробництва, а яка переважно вилучена з господарського обороту, а також які кошти витрачає підприємство на утримання основних засобів у робочому стані. Вартість, рівень морального зносу та ступінь використання у господарській діяльності нематеріальних активів уточнюють із метою виявлення реальної величини чистих та іммобілізованих активів підприємства. За наявності у підприємства інвестиційного портфеля визначають його якість, а саме якою мірою відповідає дохідність портфеля його ризико-вості, ринковим процентним ставкам та дохідності альтернативних інвестицій. Оборотні активи підприємства групують за рівнем ліквідності з урахуванням стандартних підходів та реальних їх властивостей з тим, щоб точніше визначити рівні ліквідності та платоспроможності підприємства. Так, неякісні сировина, матеріали, комплектуючі, прострочена чи сумнівна до погашення дебіторська заборгованість можуть бути визнані іммобілізованими активами і вилучені з розрахунків при обчисленні коефіцієнтів ліквідності. Дебіторську заборгованість класифікують за обсягами за окремими дебіторами та за строками існування, а також поділяють на таку, за якою сплачуються (надані комерційні кредити) та не сплачуються проценти, а також таку, що пов'язана і не пов'язана з операційною діяльністю. Це дає змогу більш точно зіставити окремі групи оборотних активів із відповідними їм за строками погашення поточними зобов'язаннями. Докладний аналіз активів та ресурсів підприємства дає змогу виявити іммобілізовані активи, які практично вилучені з господарського обороту, але відволікають кошти на своє утримання, отримати правильне уявлення про ліквідність, платоспроможність та фінансову стійкість підприємства і, як результат, дати об'єктивну характеристику його фінансовому стану. Такий аналіз ресурсів та активів підприємства можливий лише за наявності доступу до первинної бухгалтерської документації, тобто при проведенні внутрішнього аналізу, який виконують менеджери підприємства. У процесі аналізу, як правило, використовують балансові та скориговані з урахуванням реальної ліквідності, ризику неповернення та інших чинників величини. Зовнішній аналіз дає менш об'єктивну оцінку фінансового стану підприємства, оскільки ґрунтується на даних річної фінансової звітності (якщо вона оприлюднюється) або на наближених даних та оцінках. Аналіз фінансових результатів та ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються абсолютними та відносними показниками. До основних абсолютних показників відносять прибуток, який отримує підприємство в результаті проведення операційної діяльності, прибуток, отриманий від реалізації необоротних активів і від здійснення фінансових операцій, а також балансовий та чистий прибуток. Залежно від потреб аналізу для розрахунків використовують різні категорії прибутку та доходу, а саме: дохід до сплати процентів та податків, валовий дохід, прибуток до оподаткування, балансовий, чистий, нерозподілений прибуток. Акціонери та потенційні інвестори насамперед аналізують прибуток, який підлягає розподілу серед акціонерів, і капіталізований прибуток, тобто аналізують прибуток, який вони отримали чи зможуть отримати на вкладені в певне підприємство кошти. Кредитори прагнуть отримати інформацію про розмір доходу, з якого ще не сплачувались проценти за банківськими кредитами та іншими позиками, а також про розмір перевищення цього доходу над процентними виплатами за боргом. Фінансових менеджерів підприємства цікавлять усі питання, пов'язані з процесами формування та розподілу прибутку, і всі складові та категорії прибутку. Відносними показниками фінансових результатів є коефіцієнти рентабельності капіталу та виробничого процесу, розглянуті вище. Коефіцієнти рентабельності є одними із найважливіших як для акціонерів, так і для партнерів по бізнесу та кредиторів підприємства, оскільки свідчать не тільки про загальну ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, а й про можливості його подальшого економічного зростання. Разом з абсолютними показниками коефіцієнти рентабельності та ефективності є основою для проведення аналізу фінансових результатів та ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Інформаційним забезпеченням такого аналізу є Звіт про фінансові результати, Баланс, дані облікових регістрів тощо. Аналіз починають зі з'ясування структури доходів та витрат підприємства, а також основних складових собівартості з метою виявлення витрат, які можуть бути скорочені без відчутного впливу на якість виробленої продукції. Після цього аналізують вплив різних чинників на величину прибутку і виявляють ті з них, які мають найбільший вплив на його величину. Прибуток від операційної діяльності порівнюють з іншими складовими прибутку. Перевищення прибутку від іншої реалізації чи від фінансових операцій над операційним прибутком свідчить про нестійку структуру доходів підприємства та про можливі спади в рівнях прибутку в наступні роки. Порівняння балансового прибутку з прибутком до оподаткування дає змогу зробити висновки про ефективність амортизаційної політики та політики управління витратами подвійного призначення. Стійке і значне перевищення прибутку до оподаткування над балансовим свідчить про низький рівень управління податками та незадовільні темпи економічного зростання підприємства. Порівнянням абсолютних показників фінансових результатів з обсягом сплачених дивідендів та темпами капіталізації підприємства визначають достатність прибутку та ефективність його розподілу. Підприємство в результаті діяльності має задовільний рівень прибутку й оптимально його розподіляє, якщо при цьому забезпечується необхідний для подальшого розвитку рівень капіталізації, а акціонери задоволені розміром дивідендів та дивідендною політикою. Заключним етапом дослідження є комплексний аналіз показників фінансових результатів та коефіцієнтів ефективності, за допомогою якого оцінюють резерви збільшення прибутку підприємства та дають загальну оцінку ефективності його фінансово-господарської діяльності. Діяльність підприємства може бути визнана високоефективною тільки тоді, коли високі порівняно з іншими підприємствами галузі рівні рентабельності супроводжуються високими значеннями коефіцієнтів ефективності, тобто якщо підприємство є високоприбутковим і ефективно використовує свої оборотні та необоротні активи. Кредитоспроможністю називають наявність у підприємства передумов для отримання кредиту та спроможність повернути його. Передумовами для отримання кредиту вважають акуратність підприємства при розрахунках за раніше отриманими кредитами, стійкий фінансовий стан і задовільний рівень рентабельності. Спроможність повернути кредит оцінюють наближено, прогнозуючи результати та ефективність майбутньої діяльності підприємства. При цьому насамперед оцінюють чисті грошові потоки, які отримає підприємство в майбутньому, з погляду їх достатності для погашення позики. Оскільки фінансовий стан підприємства і його спроможність погашати кредит можуть змінюватися з часом, рівень кредитоспроможності підприємства підлягає регулярній переоцінці протягом строку кредитування. Кредитоспроможність нерідко вважають однією з найбільш узагальнених оцінок фінансового стану підприємства, оскільки її аналіз включає як оцінку минулого та поточного, так і прогноз майбутнього фінансового стану підприємства. Якщо рівень кредитоспроможності (кредитний рейтинг) встановлюється відо-мим рейтинговим агентством, то це є основою для прийняття рішень щодо співпраці з даним підприємством для багатьох інвесторів, кредиторів та інших учасників ринку. Оцінку кредитоспроможності починають із вивчення відносин підприємства з кредиторами у минулому та аналізу його фінансового стану. Для цього вивчають склад фінансових ресурсів, активів підприємства і визначають за результатами розрахунків відповідних груп коефіцієнтів рівні ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості. Після цього оцінюють загальну ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства на основі даних про його виробничу діяльність, значень коефіцієнтів рентабельності та ефективності. Як правило, всі оцінки проводять на основі даних фінансової звітності за кілька попередніх років для отримання більш об'єктивної оцінки фінансового стану та фінансово-господарської діяльності підприємства. На наступному етапі оцінюють спроможність підприємства погасити позику, іншими словами, аналізують джерела погашення кредиту. При короткостроковому кредитуванні насамперед аналізують обсяги реалізації продукції за останні роки та склад оборотних засобів підприємства, оскільки основним джерелом погашення короткострокових кредитів є виручка від реалізації продукції, а при її недостатності — товарно-матеріальні запаси та дебіторська заборгованість, трансформовані у грошові кошти. При довгостроковому кредитуванні аналіз джерел погашення кредиту полягає у вивченні перспектив розвитку підприємства та оцінці його можливостей мати в майбутньому чисті грошові надходження, достатні для повернення основної суми боргу та процентів. З цією метою докладно аналізують фінансову звітність за попередні роки і здійснюють досить точний прогноз очікуваних грошових потоків на основі бізнес-планів позичальника. Для того щоб оцінка кредитоспроможності мала об'єктивний характер, фінансова інформація, на основі якої проводиться оцінка, повинна задовольняти певним вимогам. Зокрема, вона має містити річну або квартальну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал не менш як за трирічний період, причому останні фінансові звіти повинні містити дані на кінець останнього кварталу або півріччя. При короткостроковому кредитуванні для аналізу необхідно мати інформацію про склад та структуру запасів, а також розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості за останні 12—18 місяців, при середньо- та довгостроковому кредитуванні — бізнес-план, який містив би різні варіанти фінансового плану та прогноз грошових потоків на період надання позики. Особливості проведення фінансового аналізу Для проведення якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства необхідне не тільки знання методів та прийомів фінансового аналізу, а й уміння правильно застосовувати їх. Якість результатів фінансового аналізу залежить від багатьох чинників. Так, дуже важко аналізувати фінансову звітність, дані якої не зовсім достовірні. В цьому разі без додаткової інформації неможливо здійснити об'єктивну оцінку діяльності підприємства. На результати аналізу суттєвий вплив чинить інфляція, яка деформує дані фінансової звітності, впливає на величину амортизаційних відрахувань, вартість товарних запасів, розмір прибутку тощо. Тому при аналізі діяльності підприємства протягом тривалого періоду, а також при порівнянні результатів діяльності підприємств, які здійснювали діяльність у різні часові періоди, необхідно враховувати інфляцію через виявлення впливу її на окремі фінансові показники та перерахунок даних фінансової звітності у порівнянні величини. Для того щоб дані фінансової звітності більш об'єктивно відображали реальний стан активів та ресурсів підприємства, потрібно використовувати усереднені величини, які можна отримати на основі даних первинної бухгалтерської документації. Таке усереднення суттєво зменшує вплив сезонних та випадкових коливань на окремі статті звітності. При проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів доцільно використовувати для порівняння дані інших підприємств галузі та усереднені дані по галузі в цілому. Це дає змогу визначити, наскільки ефективною є діяльність конкретного підприємства порівняно з іншими підприємствами галузі і які резерви має підприємство щодо підвищення ефективності своєї діяльності. При цьому треба мати на увазі, що існують різні методики розрахунку фінансових коефіцієнтів. Тому при порівнянні результатів аналізу діяльності кількох господарюючих суб'єктів треба мати інформацію про методики розрахунку фінансових коефіцієнтів і обережно підходити до інтерпретації результатів порівняння. При порівняльному аналізі підприємств слід також звертати увагу на відмінності в обліку необоротних активів та товарно-матеріальних запасів. Підприємства можуть використовувати різні методи нарахування амортизації та обліку товарних запасів, що впливає на основні фінансові показники діяльності підприємства, зокрема на балансову вартість оборотних та необоротних активів, собівартість продукції, балансовий і чистий прибуток, грошовий потік від операційної діяльності тощо. Зауважимо, що при проведенні аналізу за допомогою фінансових коефіцієнтів, як правило, не дають конкретну оцінку одному окремому показнику, а проводять комплексний аналіз усіх абсолютних і відносних фінансових показників та здійснюють узагальнюючу оцінку фінансово-господарської діяльності підприємства. Розрахунки, пов'язані з обчисленням фінансових показників та визначенням фінансового стану підприємства, можуть ґрунтуватись як на балансових, так і на ринкових оцінках активів та капіталу. Отримані результати можуть суттєво відрізнятись один від одного. Розрахунки, що ґрунтуються на ринкових оцінках, дають змогу отримати більш об'єктивну характеристику фінансового стану підприємства, особливо при високих рівнях інфляції. Однак такі розрахунки мають цінність лише за наявності доступу до активів підприємства, тобто при проведенні внутрішнього аналізу. При зовнішньому аналізі можна тільки наближено оцінити активи підприємства і в результаті отримати наближену оцінку його фінансового стану. ЛІТЕРАТУРА 1. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576 - ХП. 2. Про оподаткування прибутку підприємств (в ред. Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР): Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР. 3. Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. №473. 4. Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2001 р. за № 15/5206): Наказ Міністерства економіки України від 25 грудня 2000 р. №277. 5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20. 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242. 7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246. 8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237. 9. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів: Затв. наказом ФДМУ та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. № 969/97. 10. Алексеева ММ. Планирование деятельности фирмы / Финансовая академия при правительстве РФ. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 245 с. 11. Балабанов AM., Балабанов И.Т. Финансы. — СПб.: Питер, 2000. — 192 с. 12. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 384 с. 13. Балашевич БА.,Андронов А.М. Экономико-математическое моделирование производственных систем. — Минск: Университетская, 1995. — 240 с. 14. Басовский JIJZ. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 260 с. 15. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. —Т. 1. — К.: Ника-Центр, 1999. — 592 с. 16. Булхаков М. И. Внутрифирменное планирование. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 400 с. 17. Буров В.П., Галь В.В., Казанов АЛ., Морошкин В А. Бизнес-план инновационного проекта. Методика составления. — М.: ЦИПКК АП, 1997 . — 106 с.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (27.04.2013)
Просмотров: 843 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: