Реферат на тему Аналіз оборотного капіталу - Фінанси - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Аналіз оборотного капіталу. Завданням аналізу оборотного капіталу є вивчення змін, які відбулися в:* складі, структурі та динаміці оборотного капіталу;* співвідношенні темпів зростання оборотного капіталу та темпів зростання реалізації;* якості оборотного капіталу та ефективності його використання. Розпочинають аналіз з оцінки змін складу, структури та динаміки оборотного капіталу. Аналіз змін складу, структури та динаміки оборотного капіталу Показники v \| На початок року \| На кінець року \| Відхилення тис. грн. \| у % \| тис. грн. \| у % \| тис. грн. \| у % Оборотний капітал (поточні активи) \| 2822,7 \| 100,0 \| 2539,2 \| 100,0 \| - 283,5 \| - 3 них: - виробничі запаси \| 1439,8 \| 51 \| 1441,4 \| 57 \| +1,6 \| +6 - незавершене виробництво - готова продукція \| 1 \| 0,4 \| 0,9 \| 0,4 \| -0,1 \| 0 - грошові кошти \| 0,6 \| 0,2 \| 28,9 \| 1,1 \| -28,3 \| +0,3 - короткострокові фінансові вкладення \| - \| - \| - \| - \| - \| - - дебіторська заборгованість \| 1384,3 \| 49 \| 1068,0 \| 42 \| -316,3 \| -7 З даних таблиці видно, що загальна „сума поточних активів за рік зменшилась на 283,5.тис. грн. - із 2822,7 до 2539,2 тис. грн., або на 10%.Виробничі запаси збільшились на 1,6 тис. грн. - із 1439,8 до 1441,4 тис. грн., або на 6%. Дебіторська заборгованість зменшилась на 316,3 тис. грн. - з 1384,3 до 1068,0 тис. грн. або на 7%. Грошові кошти збільшились на 28,3 тис. грн. - з 0,6 до 28,9 тис. грн., або на 0,9%. Зниження по готовій продукції на 0,1 тис. грн. - з 1 до 0,9 тис. грн. Аналізуючи зміни структури розміщення оборотних коштів, можна зробити висновок, що у звітному році частка виробничих запасів зросла на 6 % (з 51 до 57%). Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити як про зростання виробничого потенціалу підприємства, так і про прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити кошти від знецінення під впливом інфляції або ж про нераціональність обраної господарської стратегії, унаслідок чого значну частину поточних активів іммобілізовано в запасах. Частка грошових коштів - на 0,9% (із 0,7 до 1 ,2 при одночасному зниженні частки готової продукції на 14,3 % (із 16,2 до 1,9 %), дебіторської заборгованості на 3 ,9 % (з 0,2 до 1,1%). на 0,4 Слід зазначити, що структура оборотного капіталу значною мірою визначається галузевою належністю підприємства, особливостями про-дукції, видом діяльності. Наприклад, склад, структура оборотного капі-талу машинобудівного чи літакобудівного заводу суттєво відрізняються від аналогічних показників хлібозаводу чи швейної фабрики. Для контролю, оцінки та регулювання своєї фінансової діяльності підприємства розробляють і встановлюють нормативи на деякі види оборотних коштів. У ході аналізу необхідно порівняти фактичні залишки кожного виду оборотних коштів з їх нормативами. У результаті порівняння одержують наднормативний залишок або нестачу до нормативу. І перше, і друге заслуговують на негативну оцінку. Так, наявність наднормативних залишків товарно-матеріальних цінностей свідчить про спад активності підприємства, нераціональне використання оборотного капіталу, сповільнення його оборотності. Утримання зайвих запасів спонукає підприємство збільшувати витрати на їх зберігання. Окрім того, підприємство ризикує втратити частину вартості цих запасів у результаті старіння та фізичної зношеності. Зайві запаси, нарешті, заморожують грошові кошти, які можуть використо-вуватись більш прибуткове в іншому місці. Усе це може призвести до фінансових ускладнень підприємства. Нестача товарно-матеріальних цінностей до нормативу може негативно вплинути на показники виробничої програми. Тому підприємство повинно працювати в напрямі оптимального забезпечення виробництва запасами з тим, щоб виробництво вчасно і в повному обсязі забезпечувалось усіма видами ресурсів і, в той же час, щоб матеріальні цінності не залежувались на складі. Слід мати на увазі, що для недопущення накопичення наднор-мативних запасів фінансова служба підприємства повинна постійно стежити за діями постачальницьких і збутових служб, які укладають угоди з постачальниками та покупцями, щодо створення запасів сиро-вини, матеріалів тощо, а також щодо відвантаження готової продукції. Запобігти нагромадженню наднормативних запасів можна, якщо відповідні служби підприємства грамотно визначають його потребу в тих чи інших матеріальних ресурсах, укладають угоди на їх закупівлю виходячи з потреб виробництва, стежать, щоби постачальники не порушували строків поставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів. Доцільним є порядок, за якого всі угоди на поставку мате-ріальних ресурсів обов'язково візуються у фінансовому відділі підприємства. У візі фінансові відділи відмовляють, якщо кількість сировини, матеріалів, куплених комплектуючих деталей, які мають надійти підприємству за угодою, перевищує планову потребу в них з обов'язковим урахуванням наявних перехідних запасів. На багатьох підприємствах розроблено індивідуальні нормативи запасів для цехів і служб, створено ефективну систему контролю за оплатою товарно-матеріальних ресурсів, що надходять на підприємство, діє система матеріальної відповідальності за завезення й оплату зайвих для підприємства товарно-матеріальних цінностей або створення запасів у кількостях, що перевищують нормативну потребу.На зарубіжних фірмах, зокрема у США, у центрі уваги фінансового аналізу та менеджменту постійно перебувають питання забезпечення фірм товарно-матеріальними цінностями в обсягах, що дозволяють забезпечувати виконання замовлень клієнтів та функціонувати з мінімальними витратами. Першочергове завдання аналізу в цій сфері - визначити та звести до мінімуму всі види витрат, що виникають у зв'язку із закупівлею товарно-матеріальних запасів і підтриманням їх оптимальних обсягів. Це завдання на багатьох фірмах вирішується завдяки впровадженню моделі найекономнішого обсягу замовлень (НОЗ). Найекономніший обсяг замовлень - це така кількість то-варно-матеріальних цінностей, яка за регулярного замовлення забезпечує мінімальні витрати на організацію замовлення і на зберігання запасів. Витрати на замовлення включають заробітну плату службовців відділу постачання, витрати на комп'ютерне опрацювання інформації тощо. Що частіше роблять замовлення, то більші витрати на підготовку та виконання замовлень. Витрати на організацію замовлень будуть мінімальні, якщо всі необхідні товарно-матеріальні цінності замов-ляються за один раз на початку року. Витрати на зберігання запасів включають різні витрати, пов'язані з роботою складів і складуванням запасів. Коли зростає кількість одиниць у кожному замовленні, зростають і складські витрати. Отже, витрати на складування та зберігання запасів максимальні тоді, коли річні потреби задовольняються одразу за одне замовлення. А якщо сировину, матеріали замовляють меншими партіями, то витрати на зберігання зменшуються. Найекономніший обсяг замовлень (НОЗ) можна визначити за такою формулою: НОЗ = де К- необхідна кількість одиниць товару на кожен період; В - витрати на організацію одного замовлення; ВЗ - витрати на зберігання запасів та складування. Завданням аналізу та менеджменту запасів е також розробка та застосування систем управління запасами підприємства (фірми). Залежно від розмірів фірми та природи її товарно-матеріальних запасів такі системи можуть бути і дуже простими, і надзвичайно складними. Прикладами простого способу управління є метод «червоної лінії» та метод «двох контейнерів». У великих компаніях звичайно застосовують комп'ютеризовані системи управління запасами. Порівняно новий підхід до управління товарно-матеріальними запасами розроблений японськими фірмами. Цей метод, що отримав назву системи «саме вчасно» ("just - in - time"), або JIT, стає дедалі популярнішим у світі. У новій концепції управління (розробленій японцями) запаси не допускаються, вважаються безкорисними й одночасно небезпечними. Перехід до умов виробництва «саме вчасно» виправдовується необхідністю пристосування до попиту споживачів, перетворює виробництво в потік і робить непотрібними запаси. Використання системи JIT не лише значною мірою знижує поточні витрати компаній, фірм на зберігання товарно-матеріальних запасів, а й сприяє прискоренню їх оборотності, оскільки за такої системи виробник координує виробничий процес з постачальниками таким чином, аби сировина і матеріали прибули саме тоді, коли вони необхідні для виробництва. У СІНА, наприклад, застосування системи JIT фірмою «Ford» дало можливість збільшити оборотність товарних запасів з двадцяти разів на рік до 30-40.Система поставки «саме вчасно» (just in time) може бути ефективною при умові, якщо:* є хороша система інформаційного забезпечення;* постачальники мають хороші системи контролю за якістю та поставками; підприємство має добре налагоджену систему управління запасами. Слід зазначити, що запровадження такої системи на вітчизняних підприємствах є досить проблематичним, оскільки ми маємо недостатньо розвинутий ринок постачання, збуту, надання транспортних послуг. Оскільки фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану та структури поточних активів, у ході аналізу необхідно дати оцінку стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості. Аналіз стану виробничих запасів розпочинають з перевірки відповідності фактичних залишків їх плановій потребі. Для цього фактичні залишки за окремими видами матеріальних запасів порівнюють з плановими нормами, перерахованими на фактичний випуск. Доцільно зіставити темп зростання виробничих запасів з темпами зростання реалізації продукції. Позитивної оцінки заслуговує випередження темпів зростання реалізації над темпами зростання виробничих запасів. Вартість виробничих запасів може змінюватися як за рахунок збільшення їх кількості, так і за рахунок підвищення вартості, викликаної зростанням інфляції. Для оцінки виробничих запасів вивчають показник середнього запасу кожного виду матеріалів у днях (Зд.). Він розраховується за формулою: де О - середній залишок того чи іншого виду матеріалів; Д -тривалість періоду, що аналізується; В - витрати даного виду матеріалу. Обчислений за цією формулою фактичний середній запас у днях основних видів матеріалів порівнюється з плановим, встановлюється відхилення, вивчаються причини відхилень. Причинами створення наднормативних залишків виробничих запасів можуть бути:* наявність неходових, залежаних матеріальних цінностей;* необґрунтованість нормативів;* свідоме нагромадження запасів у зв'язку з перебоями в постачанні та інфляційними процесами;* відхилення фактичних витрат матеріалів на виробництво продукції від планових. Залежно від причин розробляють заходи щодо зменшення наднормативних залишків виробничих запасів. Важливими умовами досягнення оптимальних виробничих запасів є обґрунтовані розрахунки їх потреби, встановлення постійних договірних відносин з постачаль-никами і виконання ними своїх зобов'язань, налагодження ритмічності випуску продукції, усунення недоліків у плануванні й обліку.Наднормативні залишки готової продукції можуть бути викликані:* втратою ринків збуту;* недостатньою конкурентоспроможністю продукції;* низькою купівельною спроможністю покупців;* подорожчанням собівартості продукції;* неритмічністю випуску та відвантаження продукцїі;* несвоєчасністю укладення договорів на поставку готової продукції;* незадовільною роботою служби маркетингу. Збільшення залишків готової продукції на складах підприємств призводить до замороження оборотного капіталу, відсутності коштів для розрахунків з банком, бюджетом, постачальниками, робітниками з оплати праці. У теперішній час це одна з основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності, незадовільної плато-спроможності підприємств та їх банкрутства. Саме тому в ході аналіз) вивчають склад готової продукції, тривалість та причини створення її наднормативних залишків. Залежно від причин розробляють заходи щодо зменшення цих залишків, зокрема - щодо пошуку нових ринків збуту. Для цього вивчають шляхи зниження собівартості продукції, підвищення її якості і конкурентоспроможності, структурної перебудови економіки підприємства, організації ефективної реклами. У нашому прикладі залишки готової продукції на кінець року зменшились у 1,1 раза (1 : 0,9), що заслуговує позитивної оцінки. Зменшення залишків готової продукції свідчить про її конкурентоспроможність. Наднормативних залишків готової продукції підприємство не має. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить також і від стану грошових коштів, які є наймобільнішою частиною оборотних засобів. Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачило для покриття всіх першочергових платежів. Збільшення коштів на рахунках у банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану підприємства. Але якщо великі залишки коштів тривалий час не використовуються, то це свідчить про неефективне використання оборотного капіталу. Для одержання прибутку кошти необхідно використовувати для розширення власного виробництва або вкладати в акції інших підприємств. Аналіз розпочинають з визначення змін питомої ваги найбільш мобільної частини оборотного капіталу (грошові кошти в касі та на рахунках) до суми мобільних оборотних коштів. Аналіз змін питомої ваги грошових коштів у мобільних оборотних коштах Показники \| На початок року \| На кінець року \| Відхилення Загальна сума мобільних коштів (тис. грн.) \| 2822,7 \| 2539,2 \| - 283,5 Грошові кошти (тис. грн.) \| 0,6 \| 28,9 \| +28,3 Питома вага грошових коштів у загальній сумі мобільних коштів \| 0,2 \| 1,1 \| +0,9 Як видно, питома вага грошових коштів у загальній сумі мобільного оборотного капітал) збільшилася на 0,9 і становить 1,1%. Наступний етап аналізу грошових коштів передбачає вивчення змін, які відбулися в їх складі та структурі на кінець аналізуючого періоду порівняно з початком періоду.Дебіторська заборгованість - це заборгованість підприємств, організацій, осіб даному підприємству. Це як безвідсоткова позика клієнтам. Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують його товари в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. Послаблення умов розрахунків має як переваги, так і недоліки. Переваги - це зростання обсягу реалізації і прибутку. Недоліки -можливість збільшення суми безнадійних боргів. Саме тому якість оборотного капіталу, фінансовий стан під-приємства значною мірою залежить від стану розрахункової дисципліни і від розміру, якості та ліквідності дебіторської заборгованості. В умовах переходу до ринку багато підприємств потрапили в зону господарської невизначеності і підвищеного ризику, вперше стали перед необхідністю об'єктивної оцінки платоспроможності і надійності своїх партнерів, постійного контролю за якістю розрахунково-фінансових операцій і розрахункової дисципліни. У діяльності багатьох підприємств укоренилась шкідлива прак-тика зловживання позиковими коштами. Виникають ситуації, коли підприємство, яке вважається безнадійним боржником, у той же час має солідний валютний рахунок, здійснює активні фінансові вкладення в акції та інші цінні папери, в статутні фонди інших підприємств. Вико-ристовуючи механізм безвідсоткової товарної позики, підприємства-партнери одержують продукцію без передоплати, перетворюють її в гроші і задіюють як оборотні, кошти. Відвернення коштів у дебіторську заборгованість призводить до фінансових утруднень, підприємство буде відчувати нестачу коштів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом, постачальниками. Окрім того, заморожування коштів призводить до сповільнення оборотності капіталу. Тому кожне підпри-ємство повинно бути зацікавлене в скороченні термінів погашення платежів шляхом удосконалення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, передоплати, впровадження вексельної форми розрахунків тощо. Завданням аналізу дебіторської заборгованості є вивчення та оцінка:* складу та структури дебіторської заборгованості;* питомої ваги дебіторської заборгованості в сумі поточних активів;* її реальності (правдивості);* правильності оформлення дебіторської заборгованості; * показників якості та ліквідності цієї заборгованості;* впливу дебіторської заборгованості на фінансові результати підприємства; * пошуку шляхів прискорення оборотності дебіторської заборгованості. Для аналізу використовують:* дані бухгалтерського балансу;* дані аналітичного обліку. Перш за все вивчають, які зміни відбулися в складі та струк-турі дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду порів-няно з початком, а також у питомій вазі дебіторської заборго-ваності щодо загальної суми поточних активів. Аналіз стану дебіторської заборгованості (тис. грн.) № п/п \| Показники \| На початок року \| На кінець року \| Відхилення сума (тис. грн.) \| питома вага у % \| сума (тис. грн.) \| питома вага У % \| сума (тис. грн.) \| питома вага у % 1. \| Дебіторська заборгованість \| 1384,3 \| 100 \| 1068,0 \| 100 \| -316,3 \| - За розрахунками з бюджету \| 1174,8 \| 85 \| 658,2 \| 62 \| -516,6 \| -2,3 - 3 ІНШИМИ дебіторами \| 206,3 \| 15 \| 339,4 \| 31,8 \| - \| +16,8 2. \| Оборотні активи \| 2822,7 \| X \| 2539,2 \| X \| -283,5 \| X 3. \| Питома вага дебі-торської заборго-ваності в загальній сумі поточних активів (%) \| 4,9 \| 42,1 \| -6,9 Як видно, загальна сума дебіторської заборгованості зменшилась на кінець року на 316,3 тис. грн., у тому числі заборгованість за товари, роботи і послуги, строк оплати яких не настав, - на 516,6 тис. грн. З обороту підприємства відвернено на кінець року 42,1% коштів від загальної суми поточних активів. Хоча це й менше на 6,9%, аніж на початок року, але відвернення такої значної суми з обороту негативно впливає на фінансовий стан підприємства і може спричинити фінансові труднощі. Доцільно визначити темпи зростання дебіторської заборго-ваності і порівняти їх з минулими періодами. Більш високі темпи зростання порівняно з минулими періодами, пов'язані з неплатежами, свідчать про погіршення платоспроможності підприємства. В нашому випадку дебіторська заборгованість на кінець року порівнюючи з початком зменшилась на 27%. Порівняно з минулим роком (46%) темп зростання зменшився 7,3%. Зменшення темпів зростання дебіторської заборгованості зумовлено значним зменшенням (на 44%) заборгованості за товари, строк оплати яких не настав Після загального ознайомлення зі структурою дебіторської заборгованості необхідно дати оцінку щодо реальної її вартості, вірогідності повернення, оскільки не вся заборгованість може бути стягнута з дебіторів. Вірогідність повернення дебіторської заборго-ваності визначається за досвідом минулих років та реальних умов. Розрахунок відсотка неповернення боргів проводиться за середніми* який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або на кількох основних боржників, цей випадок характеризує концентрацію неповернення заборго-ваності; чи буде впливати несплата боргів одним з основних боржників на фінансовий стан підприємства;* який розподіл дебіторської заборгованості за термінами її утворення;* яку частку векселів у дебіторській заборгованості становить продовження старих векселів. Важливо дати оцінку показникам якості та ліквідності дебіторської заборгованості. Під якістю дебіторської заборгованості слід розуміти вірогідність одержання цієї заборгованості в повній сумі. Показником цієї вірогідності є термін утворення заборгованості, а також питома вага простроченої заборгованості в загальній сумі. Практика свідчить: що більший строк дебіторської заборгованості, то нижча вірогідність її одержання. Тому в ході аналізу доцільно згрупувати дебіторську заборгованість за термінами її виникнення. Наявність такої інформації за тривалий період дозволяє виявити як загальні тенденції розрахункової дисципліни, так і конкретних покупців, які найчастіше потрапляють у число ненадійних платників.Фінансова служба організовує систематичний контроль за станом оплати покупцями відвантаженої чи відпущеної на місці продукції. При виникненні дебіторської заборгованості - застосовує заходи щодо припинення подальшої поставки продукції боржникам, найшвидшої оплати відвантаженої продукції і накладення штрафних санкцій на боржників. При виникненні господарських спорів з приводу оплати рахунків підприємства за відвантажену продукцію, а також щодо інших фінансових проблем у взаємовідносинах з партнерами, вирішення яких вимагає правових знань, спільно діють фінансова та юридична служби підприємства. Заборгованість, по якій минув термін позовної давності, може бути за наявності відповідних документів віднесена на позареалізаційні витрати і списана на збитки. Стосовно інших боргів, які є нереальними до стягнення, за рішенням інвентаризаційної комісії створюється резерв за сумнівними боргами. Такі резерви можуть бути створені в тому разі, коли ця заборгованість не погашена в обумовлені договорами строки і не забезпечена гарантіями. Розмір резерву по кожному сумнівному боргу визначають залежно від платоспроможності боржника на основі попередньої оцінки ймовірності повного або часткового погашення заборгованості. Виконання певних загальних рекомендацій дозволить підприємству управляти дебіторською заборгованістю. Вони полягають у тому, щоб:* контролювати стан розрахунків з покупцями при відстроченій (простроченій) заборгованості;* по можливості орієнтуватися на більшу кількість покупців для зменшення ризику несплати одним або кількома великими покупцями;* стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості (значне перевищення дебіторської забор-гованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства);* використовувати метод надання знижок при достроковій оплаті та інше. До речі, практика надання знижок при достроковій оплаті дуже широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами (оскільки така політика забезпечить прибуток на одержані достроково кошти, і його розмір буде більшим, аніж розмір наданої знижки). Якщо підприємства не використовують знижку при достроковій оплаті рахунків, то воно втрачає частину прибутку. Можна розрахувати втрати прибутку внаслідок невикористання можливості одержання знижок при оплаті рахунків, Для цього використовують формулу: Відома знижка____ __________360____________ Використання вирученої суми Кількість днів використання коштів Зарубіжні економісти-аналітики пропонують такі методи управління рахунками дебіторів:* визначте термін прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняйте цей термін з нормами в галузі, показниками конкурентів та даними минулих років;* періодично переглядайте граничну суму реалізації продукції, виходячи з фінансового стану клієнтів;* якщо виникають проблеми з одержанням грошей, вимагайте заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;* використовуйте установи, які стягують борги;* продайте рахунки дебіторів факторинговій компанії, якщо при цьому ви отримаєте економію;* при продажу великої партії товарів відразу не виставляйте рахунок покупцям;* використовуйте циклічність виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;* запропонуйте відтермінування в сплаті грошей для стиму-лювання попиту;* застрахуйте реалізацію для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;* уникайте дебіторів з високим ризиком. Якість дебіторської заборгованості визначається її оборотністю. Оборотність характеризується такими показниками:* тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості, або період інкасування (кількість днів перебування коштів у дебіторській заборгованості);* коефіцієнт оборотності (швидкість обороту дебіторської заборгованості). Тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості відображає середню кількість днів, необхідних для її повернення, і обчислюється за формулою: де Т.об.дт. - тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості; С з.дт.зб. - середній залишок дебіторської заборгованості; Д- кількість днів у періоді, за який проводиться аналіз; В - виторг від реалізації. Коефіцієнт оборотності (Коб.дт.) показує, скільки разів заборгованість утворюється і надходить підприємству за період, що аналізується, або скільки разів протягом аналізованого періоду обсяги надходжень від реалізації можуть вмістити в собі середній залишок боргових прав (дебіторів). Цей показник визначає ефективність кредитного контролю з боку підприємства. Кредитного тому, що даючи товар (роботи, послуги) з відтермінуванням платежу іншим суб'єктам господарської діяльності, підприємство фактично їх кредитує. Коефіцієнт оборотності обчислюється за формулою: Можна визначити і такий показник, як відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до виторгу від реалізації продукції. При визначенні показників оборотності до уваги беруть лише суми по дебіторах - покупцях (замовниках) як такі, що мають пряме відношення до обсягів реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг). У виторг від реалізації не включаються купівлі, оплачені на місці. Стан розрахунків з дебіторами, порівнюючи з минулим роком, погіршився на 810 збільшилась тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості, кількість оборотів зменшилась до 0,29 раза, а відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до виторгу від реалізації збільшився на 2,25: Аналіз показників оборотності дебіторської заборгованності № п/п \| Показники \| За минулий рік \| За звітний рік \| Відхилення 1. \| Коефіцієнт оборот-ності дебіторської заборгованості (швидкість обороту, рази) \| 0,87 \| 8,27 \| -0,58 2. \| Тривалість періоду погашення дебітор- ської заборгованості (дні) \| 416 \| 1226 \| +810 3. \| Відношення серед-нього розміру дебі-торської заборго- ваності до виторгу від реалізації \| 1,16 \| 3,41 \| +2,25 Фактичну тривалість обороту дебіторської заборгованості, або термін інкасування. можна порівнювати також із середньогалузевими показниками та з періодом оборотності, передбаченим умовами договорів. Таке порівняння дає можливість оцінити ступінь своєчасності платежів покупцями. Відхилення фактичної оборотності і від договірної може бути результатом:* неефективної роботи відповідальних осіб зі стягнення заборгованості;* труднощів у стягненні з покупців суми дебіторської заборгованості в установлений термін, незважаючи на зусилля підприємства повернути в оборот свої кошти;* фінансових труднощів у покупців. Якщо перша причина може бути усунена керівництвом підприємства, то дві інших пов'язані з якістю та ліквідністю дебіторської заборгованості. Можна підрахувати збитки, отримані підприємством унаслідок несвоєчасності оплати рахунків дебіторами. Для цього необхідно від простроченої заборгованості відняти її суму, скориговану на Індекс інфляції за цей період (мінус отримана пеня), або суму простроченоїдебіторської заборгованості помножити на ставку банківського процента за цей період і з одержаного результату відняти суму одержаної пені. Оцінюючи надійність дебіторської заборгованості, необхідно пам'ятати, що перетворення значної частини її в грошові кошти, як правило, неможливе без скорочення обсягу реалізації. Тривалість інкасування дебіторської заборгованості залежить і від стратегії ринку. Підприємство може бути зацікавлене в тому, щоб мати покупців, які затримують платежі, але сприяють тому, що підприємство є прибутко-вим. Тобто прибуток від реалізації компенсує те, що покупець викорис-товує дедалі більше обсяг грошових коштів даного підприємства. Таким чином, при аналізі дебіторської заборгованості необхідно брати до уваги зв'язок рівня дебіторської заборгованості з рівнем реалізації і прибутку. Для оцінки якості оборотного капіталу підприємства його складові доцільно класифікувати за ступенем ліквідності і ступенем фінансового ризику. Завдання такої класифікації- виявити ті поточні активи, можливість реалізації яких видається маловірогідною. Ефективність управління оборотним капіталом підприємства передбачає не лише пошук і залучення додаткових джерел фінансування, а й раціональне їх розміщення в поточних активах. За ступенем ліквідності оборотні кошти групуються в такі три групи: І. Найбільш ліквідні активи:* грошові кошти (каса; розрахунковий та валютний рахунки, інші грошові кошти);* короткотермінові фінансові вкладення; II. Швидкореалізовувані активи:* дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію короткострокового характеру (не більше ніж 90 днів);* готова продукція. III. Повільнореалізовувані активи:* запаси за вирахуванням готової продукції;* дебіторська заборгованість тривалих строків. За підвищенням ступеня ризику оборотні активи рекомен-дується згрупувати в такі п'ять груп: Процент ризику І. Активи з мінімальним ризиком (0 - 10 1. Кошти на розрахункових та поточних рахунках 5 2. Каса 10 II. Активи з підвищеним ризиком (11 - ЗО 1. Інші грошові кошти 15 2. Розрахунки з персоналом за іншими операціями 20 3. Розрахунки з дочірніми підприємствами 20 4. Аванси видані 25III. Активи з великим ризиком (31 - 50 Розрахунки з дебіторами за товари, роботи, послуги» строк оплати яких не настав: Векселі одержані 40 Кошти на валютних рахунках 50 Розрахунки з іншими дебіторами 50 Використання позикових коштів 50 IV. Активи з високим ризиком (51 — 75 Довгострокові фінансові вкладення 65 Короткострокові фінансові вкладення 65 Товари і готова продукція 70 Розрахунки з бюджетом 75 Виробничі запаси 75 V. Активи з максимальним ризиком (76 - 100 Тварини на вирощуванні і відгодівлі 85 Основні засоби . 95 Нематеріальні активи 100 Незавершені капітальні вкладення 100 Малоцінні та швидкозношувані предмети ~ 100 Незавершене виробництво 100 Розрахунки з дебіторами за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк 100 Інші оборотні активи 100 Інші позаоборотні активи 100 Процент ризику - це опосередкована знижка з балансової вартості конкретного виду активу, яку необхідно буде зробити при спробі його термінового продажу. Процент ризику складається з двох частин (див. Рис. 35). Оціночну вартість того чи іншого виду активу одержують шляхом множення балансової вартості активу на коефіцієнт, що дорівнює проценту ризику, і діленням на 100. Шляхом додавання одержаних значень по всіх видах активів одержимо переоцінку суми активів з урахуванням ризику. Саме ця сума враховується при визначенні ризикованості активів, або платоспроможності. Про цей показник ітиметься дещо пізніше. ПРОЦЕНТ РИЗИКУ Фінансові втрати Фінансові витрати Часткова втрата Витрати, пов'язані з процесом початкової вартості активу реалізації активу Втрати Втрати Сплата податків, Винагорода при продажу при продажу держмита, збори посередникам нестандартного цінних паперів за їх послуги устаткування під час зниження їх котирування Рис. 35. Процент ризику А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулін вважають за доцільне всі оборотні кошти згрупувати за ступенем ризику в чотири групи.* І. Оборотні кошти з мінімальним ризиком вкладень:* грошові кошти (каса, розрахунковий та валютний рахунки, інші грошові кошти);* короткотермінові фінансові вкладення. II. Оборотні кошти з малим ризиком вкладень:* дебіторська заборгованість за вирахуванням сумнівної;* виробничі запаси за вирахуванням залежачих;* залишки готової продукції і товарів (за вирахуванням тих що не мають попиту). III. Оборотні кошти зі середнім ризиком вкладень:* малоцінні та швидкозношувані предмети (за залишковою вартістю);* незавершене виробництво (за вирахуванням наднормативних);* витрати майбутніх періодів. IV. Оборотні кошти з високим ризиком вкладень:* сумнівна дебіторська заборгованість;* залежані виробничі запаси; * понаднормативне незавершене виробництво;* готова продукція і товари, які не мають попиту;* інші елементи оборотних коштів, які не ввійшли в попередні групи. Слід зазначити, що поділ оборотних коштів на швидкореалізовувані не є абсолютним і залежить від конкретної реальної ситуації, яка складається в кожному звітному періоді діяльності підприємства. Може статися так, що залишки готової продукції на складі підприємства реалізуються швидше (за готівку), аніж настане строк погашення дебіторської заборгованості. Тому для кожного підприємства і для кожного окремого періоду існує своє індивідуальне групування поточних активів за ступенем ліквідності. Що більше коштів вкладено в активи, які потрапили в категорію високого ризику, то нижча фінансова стійкість підприємства. Тому доцільно дати оцінку тенденціям змін співвідношень важкореалізовуваних активів і загальної суми активів, а також важко- і легкореалізовуваних активів. Якщо в ході аналізу виявлено тенденцію до зростання названих співвідношень, то це вказує на зниження ліквідності. * При проведенні такого аналізу слід пам'ятати, що класифікація оборотних коштів на важко- та легкореалізовувані не може бути постійною, вона змінюється залежно від конкретних економічних умов. Так, наприклад, в умовах нестабільності постачання, знецінення валюти підприємства зацікавлені вкласти грошові кошти у виробничі запаси та інші види товарно-матеріальних цінностей. А це дає підставу зарахувати вказану суму активів до легкореалізовуваних. формується резерв по сумнівних боргах: готова продукція, що не має попиту, може бути реалізована зі знижкою і т. д. Однак для поліпшення співвідношень важкореалізовуваних активів до загального розміру активів, а також важкореалізовуваних та легкореалізовуваних підприємству необхідно вжити низку заходів для зменшення розміру важкореалізовуваних активів. Зокрема, на розмір сумнівної дебіторської заборгованості в установленому порядку Аналізуючи стан поточних активів, необхідно приділити належну увагу робочому капіталу, оскільки саме цей показник характеризує ліквідність підприємства. Робочий капітал (Рк) визначається як різниця між оборотним капіталом (поточними активами, II р. активу балансу) та коротко-строковими зобов'язаннями (IV р. пасиву балансу). Отож, підприємство має робочий капітал доти, доки поточні активи перевищують коротко-строкові зобов'язання (або в цілому до того часу, поки воно ліквідне). Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування.У ході аналізу визначають фактичний розмір робочого капіталу та порівнюють його з нормативним значенням. Оптимальний розмір робочого капіталу залежить від сфери діяльності, кон'юнктури ринку, обсягу реалізації. Слід мати на увазі, що перевищення довгострокових кредитів (III р. пасиву балансу) над робочим капіталом вказує на використання підприємством частини довгострокових кредитів на фінансування поточних операцій, тобто на нецільове їх використання. Якщо в ході аналізу встановлено, що відбулося зменшення робочого капіталу, необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневреність робочого капіталу. Маневреність робочого капіталу (Мк) визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу і характеризує частину запасів у його загальній сумі: де 3 — запаси і затрати. Маневреність робочого капіталу (тис. грн.) Показник \| Минулий рік \| Звітний рік \| Відхилення Робочий капітал (II р. активу - IV р. пасиву) \| 2822,9-2198,7=624,2 \| 2539,4-1738,7=800,7 \| 176,5 2. Запаси та затрати (II р. активу) \| 1441 \| 1442,5 \| 1,5 3. Маневреність робочого капіталу (2 : 1), % \| 2,309 \| 1,802 \| -0,507 Як видно, питома вага запасів у загальній сумі робочого капіталу у звітному році знизилась на 0,507. Якість оборотного капіталу характеризується і такими показ-никами, як прибутковість і оборотність.
1 2 3 4 5 Категория: Фінанси \| Добавил: Aspirant (29.04.2013)
Просмотров: 1016 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: