Реферат на тему Специфіка і структура естетичної свідомості - Філософія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Специфіка і структура естетичної свідомості. У процесі історичної практики відбувалося усвідомлення люд-ством механізмів, які формують спроможність особистості есте-тично ставитися до дійсності, тобто здатність сприймати і пере-живати у почуттєвих формах власне буття, знаходити та оцінюва-ти загальнолюдські цінності та перетворювати цю дійсність у співвідношенні зі своїми уявленнями. Розуміння специфіки цьо-го механізму привело до уособлення двох основних понять, пов'я-заних з відображенням процесу формування естетичного став-лення: естетичної свідомості та естетичної діяльності. Специфіка естетичної свідомості, у. порівнянні з іншими фор-мами духовного життя людства, полягає у таких критеріях:– естетична свідомість у бутті людини та суспільства являє собою комплекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей;– власне, поняття «естетична свідомість» – абстракція, яка означає особливого роду духовне утворення, що характеризує ес-тетичне ставлення людини чи суспільства до дійсності. На рівні суспільства естетична свідомість існує у формі суспільної свідо-мості, яка відображає ступінь естетичного освоєння світу на рівні індивіда – у формі особистої характеристики окремої людини;– естетична свідомість формується тільки на підставі прак-тики. Чим багатша естетична практика людини або суспільства, тим багатша та складніша їхня естетична свідомість;– процес формування естетичної свідомості особистості стис-ло повторює процес її формування в історії людства. Цим зу-мовлюється й структура естетичної свідомості;– від інших форм духовного життя естетична свідомість відрізняється тим, що базується на особливого роду відношенні людини до світу, в якому переважає емоційне начало. В цьому родові особливості естетичної свідомості;– видові особливості естетичної свідомості визначаються єдністю структури її форм. Теоретично розрізняють два рівні функціонування даного феномена: 1) повсякденний, побутовий рівень, що базується на узагальненні емпіричного досвіду. По-всякденні естетичні переживання особистості мінливі, часто су-перечливі; 2) теоретичний рівень, що базується на загальних філософських уявленнях про світ, людину та її місце у світі. Історія естетики і мистецтва знає багато прикладів втілення даних уявлень у конкретно-чуттєву форму. Так, скульптура Міке-ланджело «Давид» втілює уявлення людини епохи Відродження про світ, у центрі якого знаходиться особистість, сила та міць якої не має меж. Як усвідомлення цієї сили та могутності, об-личчя й постать Давида спокійні, гармонійні, величні. Повсякденний рівень естетичної свідомості складають есте-тичні емоції, переживання, почуття та ін.; теоретичний – есте-тичні оцінки, судження, погляди, теорії, ідеали тощо. Межі між цими двома рівнями умовні, бо специфіка есте-тичної свідомості має прояви на кожному рівні – всюди можна знайти і почуттєві, і раціональні елементи. Щонай-більше ця особливість притаманна естетичній потребі та ес-тетичному смаку, в яких однаково важливі і емоційні, і раціо-нальні складові, що усвідомлюються у співвідношенні з есте-тичним ідеалом. Насамкінець слід зазначити, що естетична свідомість – одна із форм духовного життя суспільства, яка відображає дов-кілля, різноманітну діяльність людини, а також продукти (ре-зультати) и,іа діяльності, в тому числі художні твори, у по-чуттєвих образах, що усвідомлюються, та огі,інюються у суд-женнях естетичного смаку. Специфіка естетичної свідомості полягає у взаємодії людини та реальності, суб'єктивного та об'єк-тивного, яка переживається, оцінюється і розуміється суто інди-відуально, але детермінована історично мінливими ідеалами втілення краси у житті та мистецтві. 57. Естетичне почуття Сферу повсякденної естетичної свідомості складають есте-тичні емоції – своєрідний психологічний відгук (реакція) на явища навколишнього світу. Естетичні емоції мінливі, нестійкі та нетривалі; естетичні переживання – емоційні переживання й усвідомлення естетичних відношень (дуже близькі до цього значення за своїм змістом такі елементи естетичної свідомості, як естетичне сприймання, уявлення, враження). Естетичні почуття інтегрують, з одного боку, естетичні пере-живання (радість від спілкування, зустріч з красою, хвилювання від сприйняття піднесеного тощо), з іншого – виступають як здатність людини переживати естетичне враження. Почуття людини різнобічні за характером, структурою та психологічними механізмами. Деякі з них – первинні – збли-жують людину з твариною, інші – специфічно людські. Серед останніх естетичні почуття можна визначити як найскладніші з духовних переживань. Естетичні почуття не дані людині від народження, а форму-ються у перші три-чотири роки життя дитини. Щодо «природ-них Мауглі», то усі випадки, коли знаходили людських дітей у тваринній зграї, свідчать: повноцінна людська чуттєвість у них так і не розвинулася, незважаючи на тривалий час їх подальшо-го життя серед людей; період формування естетичних та, вза-галі, людських почуттів був для таких дітей безповоротно втра-чений. З того приводу, що естетичні почуття розвиваються під впли-вом різноманітних форм практичної діяльності та спілкування, відомий філософ Е.В. Ільєнков писав: «Народжене дитя людське має перед собою не тільки зовнішній світ, але і колосально склад-ну систему культури, яка вимагає від нього таких «способів по-ведінки», які генетично (морфологічно) в його тілі взагалі ніяк не «закодовані», взагалі ніяк не представлені. Форми споглядання, як і форми мислення, у жодному випад-ку не досліджуються фізіологічне, тобто разом з анатомією органів мислення та сприйняття. Вони кожного разу відтворю-ються в індивідуумові шляхом тренування цих органів і успад-ковуються особливим чином – через виховання, через залучен-ня до культури, форми тих предметів, що створені людиною для людини, форми та організацію предметно-людського світу. Культура, створена в межах спільної життєдіяльності людини, є матеріальним носієм форм мислення і форм споглядання, зав-дяки чому вони передаються від одного покоління до іншого»'. Цю обставину в її фундаментальному значенні для філософії та психології виділяє Ф. Добжанський: «..людина, безсумнівно, тварина, але тварина унікального і екстраординарного роду. Вид «людина» створив культуру, новий і дуже потужній метод адап-тації до середовища і керування ним. Культура не успадковуєть-ся через гени, кожна особистість засвоює її шляхом навчання. Однак здатність засвоювати культуру закладена в генетиці»2. Людина сприймає те, що освоєно культурою, через різні форми діяльності, спілкування, навчання, гру. Біологічне і генетичне у людини – це лише передумови для соціальної діяльності. Фор-муючись у дитинстві, вони, дійсно, перетворюються у психо-логічні механізми і діють як «природні» здібності людини. Тому вони й здаються такими ж «природними» особливостям людсь-кої істоти, як і анатомічна побудова її тіла. Тим більше, що ці здібності властиві усім людям, розрізняючись лише ступенем їх розвиненості та культурно-етнічною своєрідністю прояву. Усе це справляє враження, що форми мислення та форми чуття успадковуються так, як і колір очей та форма носа. Отже, духов-не «має протяжність, обсяг, який іде кудись у глибину, ширину. Це своєрідне колективне «тіло» історії і людини, яке пропонує нам певне середовище з начиння та інструментів душі і є ант-ропогенним простором, цілою сферою. Це середовище підси-лення. Для того, щоб щось створити, – будь-що, у тому числі і в сфері духа, – потрібна робота, а робота виконується м'язами. Можна, якщо можна говорити про м'язи душі, розуму, громадсь-кості, історичності тощо. Тому в людській і історичній реаль-ності зовнішнє і є внутрішнє, а внутрішнє і є зовнішнє»3. Тільки у процесі багатої соціальної практики відбувається освоєння індивідуумом соціального досвіду, зафіксованого у куль-турі, олюднюються його первинні біологічні потреби та здібності. У такий самий спосіб формуються й естетичні почуття. Іншими словами, естетичні почуття –це духовне утворення, яке оз-начає певний рівень соціалізації індивіда, піднесення його потреб до істинно людських. Це зумовлює низку особливостей естетичного почуття:– воно опосередковує естетичне відношення, зумовлено всім попереднім досвідом людства, тому пов'язане зі ступенем спільності естетичного почуття (мірою втілення в індивідуальному досвіді чуттєвості загальнолюдських надбань), визначає характер людсь-кого світосприйняття. Згадаймо з цього приводу різницю між романтизмом (наприклад, героями романтичних поем О.С. Пуш-кіна, М.Ю. Лєрмонтова, Т.Г. Шевченка, повістей М.В. Гоголя) та класицизмом (героями драм Корнеля і Расіна). Перші відомі тим, що їх світосприйняття (світовідчуття) абсолютно вільне та індивідуальне. Вони цілком захоплені власним внутрішнім світом, тому порівнюють й оцінюють все навкруги по тих слідах, які залишає дійсність у їх почуттях. Герой епохи класицизму, на-впаки, цілком зорієнтований на суспільні норми життя. Поява власних почуттів розцінюється як ним самим, так і суспіль-ством як прояв слабкості та несформованості характеру;– чим складніша соціальна, культурна, етнічна, демографіч-на структура суспільства, тим більше буде різновидів естетично-го почуття;– щодо індивіда, існуючі у суспільстві типи естетичних по-чуттів виступають тільки як моделі розвитку, ступінь якого за-лежить від зусиль самої особистості, тобто зумовлений мірою соціалізації особистості. У той самий час нерозвинене естетич-не почуття є свідченням низької духовності суспільства або ок-ремої особи;– міра розвитку естетичного почуття впливає на характер суспільної діяльності людини, зумовлює ступінь її тяжіння до прекрасного, гармонії, досконалості у будь-якому виді діяльності. У легенді середньовіччя про спорудження Шартрського собору у франції розповідається про те, що перехожий підійшов до люди-ни, яка везла тачку, навантажену камінням. На запитання: «Що ти робиш?» ця людина відповіла: «Везу прокляту тачку». Друга людина з тачкою, до якої звернувся перехожий з тим самим запитанням, відповіла, що заробляє на хліб для себе та своєї сім'ї. А остання, яку запитав перехожий, сказала, що будує храм (тобто відчуває свою причетність до гармонізації світу). Отже, естетичне почуття сприяє вдосконаленню зовнішнього світу шля-хом діяльності людини та гармонізує її духовний світ;– головним засобом виховання естетичного почуття є мис-тецтво. Могутній естетичний потенціал у цьому сенсі має праця (творчість). Багато естетичних вражень дає спілкування з при-родою. У даному процесі формується культура почуттів;– естетичне почуття – основа естетичної свідомості, на якій розвиваються інші, більш складні, елементи естетичного усві-домлення світу. Таким чином, естетичне почуття – іі,е наслідок суб'єктив-ної емоційної реакції людини на об'єктивні виражальні форми природної та соціальної реальності, які оцінюються у співвідно-шенні з уявленнями, людини про красу.
1 2 3 4 5 Категория: Філософія \| Добавил: Aspirant (02.05.2013)
Просмотров: 373 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: