Реферат на тему Проблеми евристично-пошукового мислення - Філософія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Проблеми евристично-пошукового мислення. ЗМІСТ ВСТУП..3 1. Визначення основних понять «мислення», «творчого мислення», «евристики», «евристичного мислення»...5 2. Евристика, її моделі та евристично-пошукове мислення9 3. Нестандартне мислення і концепція «навігації мислення» Едварда Боно...18 4. Проблеми евристично-пошукового мислення22 4.1. Проблема підсвідомості у творчому мисленні22 4.2. Інтуіція як згорнуте несвідоме мислення.26 5. Розвиток евристично-пошукового мислення..28 5.1. Дидактична евристика28 5.2. Філософія для дітей30 ВИСНОВКИ...33 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..35 ВСТУП В сучасних умовах система вищої професійної освіти, як соціально-державний інститут, виконує функції підготовки студентів до вирішення в майбутньому професійних задач у вибраній області діяльності. Зміни в сучасному господарстві показують, що значення людського капіталу зростає. Джерелом економічного багатства є, зокрема, здатність людини до творчого мислення, яка втілюється у створення об’єктів інтелектуальної власності. Обрана тема реферату вкладається у загальну структуру теми дисертації «Маркетингове забезпечення використання об’єктів інтелектуальної власності вищих навчальних закладів (ВНЗ)», в якій продуцентом об’єктів інтелектуальної власності виступає людський інтелектуальний капітал ВНЗ. Для інтенсифікації процесу створення інтелектуальної власності (зокрема промислової) у ВНЗ, генераторами якої виступають науковці, викладачі та студенти, у роботі висловлюється думка про доцільність створення на базі Національного університету «Львівська політехніка» Інституту винахідництва. Цей інститут готуватиме як винахідників, які створюють об’єкти інтелектуальної власності, так і спеціалістів з їх комерціалізації, що дозволить сконцентрувати студентів з креативним мисленням, а це само по собі сприятиме їх творчому розвиткові. Дана ідея зумовила зацікавленість до детального вивчення творчого процесу (в даному випадку винахідництва), привернувши увагу до творчого і евристичного мислення, евристики та пов’язаних з ними проблем. У роботі розглядаються основні поняття «мислення», «евристика», «евристичне мислення», «свідомість», «підсвідоме», «інтуіція». У майбутньому було б цікаво більш детально дослідити теорії геніальності, як «крайній» прояв творчої діяльності, та пов’язані з ними проблеми. Зокрема, розглянути більш детально творчий процес (на прикладі винаходу), зосередитись на теоріях вирішення винахідницьких задач, які успішно застосовуються у Російській федерації і мають позитивний ефект. Варто відзначити, що на початку цього року у рамках російського державного проекту «Сколково» прийнято рішення про створення інституту, який готуватиме інженерні і підприємницькі спеціальності одночасно з метою активізувати творчий потенціал своєї країни, а саме підвищити рівень економічного розвитку вцілому, завоювавши чільне місце на рівні з високотехнологічними США та Японією. Розуміння природи творчого мислення дозволить глибше пізнати процеси розвитку, дасть можливість виявити об’єктивні закономірності творчого мислення і створити систему розвитку творчих здібностей в навчанні. Тільки в творчій діяльності відбувається розвиток творчих здібностей – оволодіння методами (способами) пізнання і перетворення ознак об’єктів. Звідси випливає необхідність активізувати творчу пізнавальну і практичну діяльність дітей. У рефераті розглядається тема розвитку евристичного мислення за допомогою «Філософії для дітей», що потребує подальшого вивчення. Для написання реферату були використані як сучасні джерела, так і література видана чверть століття тому, але яка не втратила своєї актуальності і до тепер. 1. Визначення основних понять «мислення», «творчого мислення», «евристичного мислення», «евристики» Мислення, будучи ефективною формою пізнавальної діяльності людини, досліджується багатьма науками: фізіологією, психологією, логікою, філологією, кібернетикою, а насамперед - філософією. Фізіологія вивчає і оцінює мислення як одну із сторін функціонування нервової системи людини. Вивчаючи людський мозок, фізіологи дійшли висновку, що в ньому відбуваються якісь доцільні процеси, передбачення майбутнього [13]. Тому мислення людини настільки ж фізіологічно, наскільки психологічно і соціально. Психологія досліджує мислення в більшій мірі через призму формування особливого стану інтелектуальності особистості. Вона розглядає мислення як динамічно рухливу структуру вищих психічних функцій, що утворюють ідеальну основу всієї життєдіяльності людини. Однак сутність людського мислення ніяк не пояснюється наявністю лише цих природних психофізіологічних механізмів [26]. Думка, як атрибут людської життєдіяльності, є функція мислячої свідомості. Саме цю функцію у всій її повноті використовує філософія. І той факт, що мислити можуть практично всі люди, не звільняє наукове і творче співтовариство від необхідності філософування. Образно це можна виразити таким чином: є просто пісня, а є гімн (грец. hymnos - урочиста пісня), що символізує щось високе і значуще. Філософія - це гімн культурі мислення - вищого досягнення еволюції, найбільш значимої загальнолюдської цінності [26]. Термін «мислення» використовують у філософській літературі в дуже широкому значенні, інколи як синонім свідомості, інколи як синонім «духа», тобто психіки. Поняття «мислення» перебуває у тісному зв'язку з поняттями «буття», «матерія», «людина», «пізнання», «знання», «ідея» тощо. Воно є фундаментальним у концептуальних системах знання філософів минулого та сучасності [12]. Філософію цікавлять дуже прості питання: що є первинним - матерія чи мислення (відповідь на це запитання розділяє матеріалістів та ідеалістів), чи можна пізнати світ за допомогою мислення і якщо можна, то як відбувається таке пізнання? [3] Поняття «мислення» (грец. noos розум) і взаємопов'язані з ним поняття «відображення», «образ», «відчуття», «поняття», «знання» були сформовані античними філософами (Геракліт, Анаксагор, Демокрит, Епікур, Сократ, Платон, Арістотель та ін.) [12]. За Арістотелем мислення є частиною душі, іншою її частиною є відчуття. Як частина душі, мислення є специфічною здатністю розмірковувати, осягати думкою світ і самого себе, тобто душу. Мислення є діяльністю, яка спрямована на пізнання, осягання сущого. Досліджуючи мислення, Арістотель створив логіку науку про мислення, сформулював закони та форми мислення. У концептуальних системах філософів Нового часу (Джон Локк, Френсіс Бекон, Клод Адріан Гельвецій, Девід Юм) мислення це діяльність, яка спрямована на пізнання та практичні дії; воно розробляє метод, тобто засіб, прийом пізнання та практичних дій. Філософи вирізняють прояви мислення відчуття, споглядання, уява, рефлексія; рівні мислення розсудок, розум; прояви діяльності мислення сумнів, віра, задум, прийняття рішень, розуміння, уявні операції [13]. У представників класичної німецької філософії (Еммануїл Кант, Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Геґель) мислення розглядається як акт самодіяльності суб'єкта, що породжує різні інтелектуальні, уявні феномени поняття, принципи, закони, ідеї, ідеали, тобто знання. Еммануїл Кант відзначав спонтанність актів мислення, апріорний характер його діяльності, спрямованість на пізнання за допомогою понять, вирізнив рівні мислення інтуїція, розсудок, розум; типи і види мислення формально-логічне (розсудливе) і діалектичне (розумне), конкретне і абстрактне, практичне і теоретичне. Він визначив односторонність, обмеженість розсудку і антиномічність розуму, встановив зв'язки «чистого» мислення з чуттєвістю, з зовнішнім світом. Г. Гегель визначив мислення як діяльність суб'єкта, яка спрямована на пізнання світу в формі понять (категорій). Вищою формою пізнання є наука (філософія), яка пізнає Абсолютний дух. Мислення є пізнанням в поняттях (категоріях) Абсолютного духа, внаслідок чого формується всезагальне знання [13]. Для філософії мислення постає передусім як суспільно-історичний процес, як історичний розвиток пізнавальних можливостей людства, як родове мислення людства, а в конкретно-психологічному аспекті акцент ставиться на мисленні конкретних людей, звичайно, зумовленого історичним розвитком. Філософію (теорію пізнання) цікавить насамперед кінцевий продукт пізнавальної роботи людини [3]. Мислення – людська свідома інтелектуальна діяльність, яка має справу перш за все із оперуванням предметним змістом свідомості, і є здатністю перетворювати та вибудовувати предметний зміст свідомості, діяти в його межах, впорядковувати та довершувати його [19, с. 127]. Мислення – активний процес відображення об’єктивного світу в поняттях, судженнях, теоріях, пов’язаний з узагальненням і способами опосередкованого пізнання дійсності; вищий продукт особливим чином організованої матерії - мозку. Однак мислення пов'язане не тільки з біологічною еволюцією, але й і з суспільним розвитком. Мислення має суспільну природу і за особливостями виникнення, і за способом функціонування, і за схожими результатами. Результати мислення фіксуються у мові [16]. Результатом процесу мислення є завжди та чи інша думка. Здатність мислення до узагальненого відображення дійсності виражається в здатності людини утворювати загальні поняття [16]. Різноманітність типів задач мислення обумовлює різноманітність не тільки механізмів, способів але і видів мислення.
1 2 3 4 5 Категория: Філософія \| Добавил: Aspirant (03.05.2013)
Просмотров: 857 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: