Реферат на тему Поняття про індуктивні умовиводи - Філософія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Поняття про індуктивні умовиводи. ЗМІСТ ВСТУП.....................................................................................................................3 1. Поняття про індуктивні умовиводи..................................................................4 2.Повна індукція.....................................................................................................4 3.Пеповна індукція.................................................................................................6 Задача.....................................................................................................................11 Література..............................................................................................................12 ВСТУП Крім дедукції, найбільш загальний тип умовиводів — це індукція. У ній укладена глибока своєрідність, і вона знаходиться в тісних взаєминах з дедукцією. У реальній практиці мислення її сутність виявляється теж у різноманітних видах. Значення вивчення індукції обумовлене тим, що вона нерозривно зв'язана з практикою, життям і служить важливим засобом одержання емпіричного, досвідченого знання. От чому нею так широко користаються в природничих науках, заснованих на досвіді, у конкретних соціальних дослідженнях, включаючи правові. 1. Поняття про індуктивні умовиводи Індукція виникає в процесі практичної діяльності людей з настійної потреби в узагальненні, тобто одержанні знань про більш-менш загальні властивості предметів і явищ навколишнього світу. Структура індуктивного умовиводу наступна: Вихідні судження тут називаються посилками. Різниця в тім, що в дедукції ними служать загальні чи частині судження, а тут характерні одиничні судження, оскільки в них виражене знання про окремі предмети. Судження, виведені логічним шляхом, називаються висновками, що за своїм характером головним чином загальні. Логічною підставою висновку в індуктивному умовиводі служить логічний зв'язок між посилками і висновком, у якій полягає об'єктивний зв'язок між окремою і загальної, причиною і наслідком. Так само, як у дедукції, види індукції різноманітні. Найбільш загальними з них є повна і неповна. Оскільки всяка індукція являє собою узагальнення, то їхнє розходження обумовлене головним: чи вивчені для цього узагальнення елементи того чи іншого класу цілком чи частково. 2.Повна індукція Повної індукція є у тому випадку, якщо, по-перше, досліджені всі елементи класу предметів і, по-друге, якщо встановлене, що кожному з них належить (чи не належить) ти самі загальні властивість (відношення). У найпростішому випадку це виглядає так. Наприклад, ми щодня ведемо запис спостережень за погодою і фіксуємо сонячні дні протягом такого відрізка часу, як тиждень. Ми можемо констатувати, що кожний із днів був сонячним. Це дає можливість зробити загальний висновок, що весь тиждень погода у цілому була сонячною. На цьому прикладі можна переконатися, що індуктивний умовивід приймає особливу форму, відмінну від дедуктивного. У навчальних цілях її можна представити так: Понеділок — сонячний день. Вівторок - сонячний день. ………………...... День п — сонячний день. Понеділок, вівторок ... день п вичерпують усі дні тижня. __________________________________ Отже, тиждень був сонячною Більш складний випадок являє собою приклад індукції— про те, що «Усі планети Сонячної системи рухаються з заходу на схід». Цей загальний висновок може бути зроблений шляхом безпосередніх астрономічних спостережень за кожною планетою в отдельності В обох випадках умовивід має структуру. Вона може бути представлена наступною формулою: S1 - Р S2 - P …………………….. SN -P S1, S2 ... Sп... вичерпують клас 3. Отже, усі S — Р. Яке пізнавальне значення висновку у формі повної індукції? На перший погляд здається, що в порівнянні з посилкою він не дає ніякого нового знання чи що його значення незначне. На жаль, такого роду погляди висловлювалися й в історії науки. У дійсності повна індукція дає нове знання, якщо в посилках міститься знання лише про окремі елементи якого-небудь класу предметів, то у висновку мова йде про цей клас у цілому. Отже, він пізнається й оцінюється під новим кутом зору: у ньому виявляється деяка сутність, а відповідно закономірність. І це природно: адже поняття «загальне», «суще», «закономірність» — однопорядкові. Так, виявлення того, що «Усі планети Сонячної системи рухаються з заходу схід», відкриває можливості для більш глибокого пізнання причин і сутності планетоутворення, закономірностей розвитку всієї Сонячної системи. Особливо важливо, що повна індукція, як і дедукція, здатна давати достовірні знання. Зрозуміло, умовивід у формі повної індукції може бути вірним і помилковим. Воно буде вірним, якщо, по-перше, посилки вірни по змісту і, по-друге, якщо між ними і висновком є відношення логічного проходження. Повна індукція може виявитися помилкової, якщо хоча б одне з цих умов не дотримано. Наприклад, висновок, що «Усі колишні союзні республіки СРСР оголосили про свою незалежність і вступили в СНД» - помилковий. Повна індукція застосовується й у юридичній практиці. Юристи нерідко користаються статистикою злочинів, щоб виявити визначені залежності, тенденції і виробити відповідні практичні міри. Повну індукцію можна використовувати й у розкритті окремого злочину. Так, слідство по якій-небудь справі може бути завершено, якщо зібраний необхідний і достатній матеріал про всіх учасників злочину, у противному випадку яка-небудь справа може бути виділена в окреме діло. Однак у цілому межі застосування повної індукції обумовлені наявністю класів з відомим, порахованим числом елементів (так званих закритих класів). За цими межами вона може виявитися непридатною. Неповна індукція Неповною індукцією називається умовивід про весь клас предметів у цілому на основі вивчення лише частини предметів даного класу. Формула неповної індукції: S1 - Р S2 - Р ………………...... SN –P S1 S2...……SN складають частина класу S ____________________________________ Отже, усі S — Р. У символічному записі: За допомогою неповної індукції переборюється недоліки повної індукції. Вона застосовується насамперед там, де число елементів досліджуваного класу невиразно, чи необмежено нескінченно. Це так називані відкриті класи. Правда, вона може застосовуватися і там, де це число обмежено і його неважко порахувати («закриті класи»), однак потреби в дослідженнях усіх без винятку елементів або немає. Так була встановлена, наприклад, електропровідність металів на основі знання лише про деякі метали, хоча число їхній певне. Можливість висновку у формі неповної індукції обумовлена тим, що якщо деяка загальна властивість належить більш-менш значної частини класу, то в силу його більшої чи меншої істотності воно може належати і всьому класу в цілому. Пізнавальне значення неповної індукції в порівнянні з повною більш важливо і велико. Як відзначалося, у повній індукції висновок не поширюється на інші предмети, крім вивчених, хоча весь їхній клас у цілому і розглядається з нової сторони. У висновку ж неповної індукції здійснюється логічний перенос знання з вивченої частини класу на всю іншу його частину. Однак у цьому достоїнстві неповної індукції міститься і її істотний недолік. На відміну від повної індукції сам висновок тут — навіть при істинності всіх посилок — може давати в принципі лише ймовірне знання, здатне в більшому чи меншому ступені наближатися до достовірного. Узагальнення, що міститься в ньому, може давати і тверде, достовірне знання, але лише в тому випадку, якщо воно наділяється у форму особистого судження. Однак кванторне слово — у порівнянні з повною індукцією — уживається тут в іншому змісті: «Деякі, а може бути і всі». Отже, самі такі узагальнення носять характер невизначеного особистого судження. Неповна індукція має два основні різновиди: це популярна індукція і наукова індукція. Популярна індукція (чи індукція через просте перерахування). Її повне найменування: «індукція через просте перерахування, коли не зустрічається суперечний випадок». Повсякденне життя людей дає масу прикладів такої індукції. Так, люди не раз спостерігали, що ластівки перед дощем літають низько над землею. На цій основі був зроблений висновок: «Завжди ластівки перед дощем літають низько над землею». Подібних прикмет, зроблених на основі безпосередніх спостережень, зафіксовано народною мудрістю чимало. От чому вони одержали назву «народні прикмети», а сама індукція — найменування «популярна» («народна»). Однак такі висновки носять характер лише ймовірного знання. Досить зустрітися суперечному випадку, щоб висновок виявився помилковим. Згадаємо класичну історію з лебедями. На основі незліченних спостережень здавна був зроблений висновок, що «Усі лебеді білі». Однак згодом в Австралії були виявлені чорні лебеді, яких тепер можна бачити й в інших місцях, наприклад у Москві. Те ж саме з висновком: «Усі берези білі». Виявляється, є і чорні берези. З подібною проблемою зштовхнулася знаменита «курка Рассела». У Б. Рассела є така притча. У курятнику живе курка. Щодня приходить хазяїн, приносить їй поклевать зерняток. Курка, природно, робить звідси висновок: з появою хазяїна зв'язана поява зерняток. Але от один раз хазяїн прийшов не з зернятком, а з ножем... Це і є «суперечний випадок». Ступінь імовірності одержання вірного висновку на основі популярної індукції залежить від двох найважливіших умов: 1) кількості випадків, що обдивляються; 2) якості ознаки, тобто ступеня його істотності для даного класу предметів. Однак і вони не в змозі усунути основні недоліки популярної індукції. Один з них полягає в тому, що дається просте перерахування випадків повторюваності того самого ознаки і не робиться свідомого добору типових фактів і їхнього спеціального аналізу. Інші — у тім, що узагальнення виробляється на основі простого спостереження випадкової сукупності предметів класу і не досліджується причина самого явища. От чому поряд з багатьма вірними народними прикметами є чимало помилкових узагальнень, що лежать в основі марновірства, повір'їв, заклинань і т.п., — про «порожні цебра», «чорній кішці», «пристріті», «змові» і ін. Наукова індукція Відзначені вище недоліки популярної індукції переборюються так називаною науковою індукцією (хоча правильно називати її неповною науковою індукцією, тому, що науковою може бути і повна індукція). З її допомогою не просто спостерігаються окремі випадки, а досліджується природа самого явища і дається відповідь на питання: «Чому так, а не інакше?» Наприклад, досить зрозуміти, що ластівки перед дощем літають низько над землею тому, що низько літають мошки, за яких вони полюють; а ті літають низько тому, що перед дощем у них набухають крильця. Завдяки цьому ступінь імовірності одержання вірного висновку в неповній індукції значно підвищується. Інший приклад. У результаті популярної індукції було встановлено, що метали при нагріванні розширюються. Але всі чи тільки деякі? І лише молекулярна теорія, розкривши механізм цього розширення, зробила загальний висновок, і притім висновок достовірний. Якщо в популярній індукції важливо оглянути як можна більше число випадків, то для наукової індукції це не має принципового значення. Легенда говорить, що Ньютонові для відкриття фундаментального закону всесвітнього тяжіння досить було спостерігати один випадок — падіння яблука. Це легенда. Але от факт. Відомо, що вихідним пунктом для відкриття Р. Майером іншого фундаментального закону — закону збереження і перетворення енергії послужили спостереження над кольором крові людей у різних кліматичних поясах. Відкриття, власне кажучи, усіх законів у природних і суспільних науках так чи інакше зв'язано з індукцією, найчастіше неповною. Природно, що в різних науках неповна індукція виявляється по-різному. Так, у пізнанні мікросвіту, де діють переважно статистичні закономірності, широко використовується статистична індукція. Вона нерідко застосовується в соціологічних дослідженнях: наприклад, при виявленні рейтингу того чи іншого політичного діяча, імовірності обрання тієї чи іншої людини на яку-небудь державну посаду і при інших опитуваннях суспільної думки. Однак у будь-якому різновиді наукової індукції діють загальні закономірності, досліджувані формальною логікою. Задача Покажіть графічними колами Ейлера відношення між поняттями: ЛІТЕРАТУРА 1.Аристотель. Метафизика / Соч.: В 4 т.- М-, 1976.-Т. 1.- С. 141. 2.Асмус В.Ф. Логика.-М.-1984.-386 с. 3.Иванов Е.А. Логика.-М.: Издательство БЕК, 2002.-368 с. 4.Логика / уч пособие. Изд-во ИНЖЕК, 2005.-200 с. 5.Минто В. Дедуктивная и индуктивная логика М.,1991 6.Челпанов Г.И. Учебник логики. М., 1946
1 2 3 4 5 Категория: Філософія \| Добавил: Aspirant (30.04.2013)
Просмотров: 622 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: