Реферат на тему Методи дослідження в психології - Філософія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Методи дослідження в психології. 1. Загальні питання побудови психологічних досліджень У всіх науках існують поняття метод дослідження, методика дослідження. Ці поняття необхідно розрізня-ти, диференціювати, хоч вони і пов'язані між собою. Метод— спосіб пізнання, дослідження або практичного виконання чого-небудь. У нашому випадку — спосіб пізнання психічних явищ. Метод є спосіб, знаряддя, що сприяє роз'ясненню теоретичних і практичних проблем. Цей термін вико-ристовується і для позначення прийому або системи прийомів, що застосовуються в певній діяльності. Метод дослідження будується із загальних теоретичних уявлень про суть об'єкта вивчення, дослідження та загальних принципів, які лежать в основі пізнання. Методика (від грец. теїпосііке) — сукупність прийомів виконан-ня будь-якої роботи. Методика означає і конкретне втілення мето-ду, вироблений спосіб взаємодії людини і об'єкта дослідження на базі конкретного матеріалу і конкретної процедури. Саме в такому розумінні вжито термін методика у даному розділі. Термін методологія використовується неоднозначне. В одних випадках — як учення про науковий метод пізнання, в інших — як сукупність методів, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до специфіки об'єкта її пізнання. Виділяють методологію загально-наукову і конкретно-наукову. В загальнонауковій методології роз-робляються універсальні принципи, засоби і форми наукового пізнання щодо широкого кола наук. Конкретно-наукова методо-логія пов'язана із науковими школами, які розрізняються своїми поясненнями досліджень і їх впровадженням у практичну роботу. Психологічне дослідження повинне мати завершений цикл, що передбачає здійснення таких етапів. * Теоретизація предмета дослідження. Полягає у багатомірному та багаторівневому розгляді предмета дослідження, осмисленні його зв'язків з іншими явищами. На цьому етапі дослідник обирає принципи, провідні методологічні положення, на які опирати-меться для досягнення поставлених цілей. Вони визначають вектор дослідження та характер пізнавальних дій з предметом вивчення. На цьому етапі дослідник вибирає методи дослідження. Отже, здійснюється побудова теоретичної моделі дослідження. * Емпіричне дослідження сутності предмета вивчення. Діяльність дослідника полягає у визначенні показників, критеріїв пізнання, виборі та побудові адекватних методів і процедури дослідження.* Аналіз інтерпретації та обгрунтування даних, отриманих дослід-ником. Вивчаючи психічні явища, дослідник мусить дотримуватись пев-них принципів. Йдеться про загальні вихідні правила, положення, які зумовлюють усі аспекти наукової взаємодії дослідника з предме-том свого дослідження. І. Принцип об'єктивності. Психічне у психологічному дослід-женні постає як об'єктивне пізнання існуючого явища. Результати дослідження не можуть змінити сутність та закономірність того яви-ща, яке вивчають. Об'єктивність існування його не залежить від взаємодій з предметом дослідження. Суб'єктивний компонент теж може мати місце у побудові пси-хологічного дослідження. Він може виявлятися в ініціюванні дос-лідження як такого, у свободі вибору організаційних елементів дослідження — від змістових до технічних, у професійній компе-тентності дослідника. Проте об'єктивність у пізнанні явища збері-гисться. 2. Принцип багатомірного та багаторівневого існування предмета. Виичення та визначення сутності предмета можуть стосуватися річних його сторін, характеристик та рівнів. Отже, предмет психо-логічного дослідження постає як багатомірне та багаторівневе явище. 3. Принцип дослідження психічних явищ у розвитку вимагає ро-4уміішя їх такими, що перебувають у стані руху, зміни або очіку-НнІІІІя цієї зміни і в кожний момент існування поєднують у собі* лементи минулого, теперішнього та майбутнього. 2. Загальнонаукові методи Кожна наука застосовує певні методи дослідження, їх поділяють на загальні, характерні для більшості наук, і конкретні, які використовуються окремими науками. До методів, які застосо-вуються майже в усіх науках, належать: аналіз — розкладання певного явища на окремі властивості чи відношення; синтез — поєднання різних елементів, сторін, властивос-тей об'єкта в єдине ціле, пізнання явища у єдності і взаємозв'язку його частин; індукція (від лат. іпдисііо — проведення, представлен-ня) — логічний умовивід від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнень; дедукція (від лат. бебисііо — відведення) — логічний умовивід від загального до часткового, від загальних суд-жень до часткових висновків; гіпотетичний метод — висування на основі дедукції наукового припущення для пояснення певного яви-ща; системний метод — пов'язаний із побудовою системи взаємозв'язків елементів, складових об'єкта; теоретичні загальнона-укові методи. Останні включають: узагальнення — мисленнєвий пе-рехід від емпіричного аналізу окремих об'єктів на вищий ступінь абстракції шляхом виділення спільних ознак у розглянутих об'єктах; формалізацію (від лат. ґоітпаїік — складений за формою) — метод відбиття результатів мислення в точних поняттях, виражених у фор-мулах чи знаковій формі; абстрагування — метод наукового пізнан-ня, базований на формуванні образу реального об'єкта за допомо-гою уявного виділення ознаки, яка цікавить дослідника. Починаючи із середини XX ст. загальнонаукові методи все частіше включають статистичний метод. Статистичний метод належить до прикладної математичної статистики і використовується у більшості випадків для обробки експериментальних даних. Проникнення математичних методін у будь-яку науку є прогресивним явищем, на що вказували, Д. Кант, В. І. Вернадський та інші мислителі. .З. Статистичний метод у психології Й. Гербарт (1776—1841) вважав, що психологія має базуватись на досвіді й математиці. Статистичні методи у психології застосовуються з метою оброб-ки дослідних даних та математичного моделювання психічних явищ. Що таке модель і моделювання? Модель (від франц. тодеіе — міра, зразок) — відображає не те, то насправді відбувається, коли розгортається певний психічний процес, а те, що би могло бути. Модель будує гіпотетичний, ідеаль-ний об'єкт. Вона передбачає "очищення" психічного явища від Ііипадковостей. Модель пов'язана з дедуктивною логікою. Моделювання — відтворення характеристик певного об'єкта в іншому, спеціально створеному для вивчення. Потреба в моделю-ІІанні виникає тоді, коли дослідження об'єкта в даний момент неможливе, коли дослідження вимагає тривалого часу. Такі умови часто виникають при вивченні багатьох психічних явищ. У (3-І! Математична обробка даних у психології базується на ста-тистиці. Як і всі галузі знань, статистика оперує власними, спе-цифічними поняттями. Розглянемо деякі з них. Відбір — виокремлення за допомогою методів психологіч-ного, педагогічного чи іншого дослідження невеликої кількості елементів, що репрезентують певне явище, яке є предметом вивчення. Наприклад, темп читання учнів конкретного класу чи переключення уваги учнів певної групи, відбір для дослідження групи обстежуваних, які входять у певну популяцію. Дані — той масив інформації, який дослідник має проана-лізувати (кількісні результати, властивості, притаманні учням певної вікової групи, тощо). Кількісні дані — це дані, одержані при вимірюваннях (час, кількість правильних чи помилкових відповідей при виконанні певних психологічних або педагогічних завдань тощо). Якісні дані — показники, які характеризують психічні чи інші властивості елементів вибірки. Ці дані неможливо виміряти. Гетерогенність — властивість відбору, дані якого певною мірою розкидані на шкалі розподілу, що зумовлене великими стандартними відхиленнями. Контрольна група — група обстежуваних, на яких не по-ширюється експериментальний вплив. 4. Конкретні наукові методи Конкретні наукові методи відображають специфіку науки. Вони неоднакові в різних науках. Психологи користуються багатьма методами. Залежно від завдань дослідження одні з них вис-тупають як основні, інші — як додаткові. Розглянемо їх. Метод об'єктивного спостереження. Об'єктивний метод у тра-диціях всіх наук вважається основним, але за певних застережень він часто використовується у поєднанні з іншими методами. Метод об'єктивного спостереження це — спеціально організоване спосте- реження. Використання цього методу передбачає наявність таких умов: * цілеспрямованість — визначення мети, завдання дослідження; * природні умови — учні не повинні знати, що за ними спостеріга- ють; < » наявність плану; » точне визначання об'єкта і предмета спостереження; « обмеження дослідником ознак, які є предметом спостереження; « вироблення однозначних критеріїв оцінки цих ознак; * забезпечення чіткості і тривалості спостереження. Обов'язковою умовою є ведення дослідником щоденника. Позитивна сторона цього методу полягає у збереженні природ-них умов перебігу психічних процесів. Але слід пам'ятати і про слабкі його сторони: * дослідник займає пасивну позицію (чекає, поки виникне явище); * майже неможливий кількісний аналіз, що знижує надійність вис- новків; * можливості виявлення причин психічних явищ обмежені; і застосування методу вимагає витрат і тривалого часу. Незважаючи на це метод широко використовується у психології у взаємодії з іншими науковими методами. Методом об'єктивного спостереження користуються не тільки при вивченні малих груп або окремої особи. Він передбачає фіксацію певних психологічних характеристик. Ним користуються науковці і студенти, наприклад при нагромадженні даних для напи-сання психологічних характеристик на учнів. Метод самоспостереження, або інтроспекції. Цей метод є най-давнішим у психології і спочатку вважався єдиним, а потім основ ним. Передбачає спостереження: * людини за самою собою; » за внутрішнім планом власних психічних явищ, власного психіч ного життя. Метод побудований на здатності людини усвідомлювати свою особистість, застосування його зумовлене рівнем розвитку в підрос таючої особистості самосвідомості. Цей метод можна застосувати до людей, які спроможні зробити самозвіт про зміст власних уявлені., думок тощо. Від дослідника, який користується методом самоспос-тереження, вимагається наявність здатності виконувати діяльність в умовах, які впливають на його емоційну сферу. Отже, дослідник має бути емоційно і соціальне зрілою особистістю. Метод інтроспекції використовується для вивчення інтересів, уявлень, почуттів (психологічних станів, настроїв), працездатності, професійної продуктивності тощо. Він відіграє важливу роль у фор-муванні самосвідомості особистості. Самоспостереження як метод не однорідне. Деякі психологи виділяють у ньому, наприклад, метод феноменологічного самоспостереження, розроблений представни-ками гештальтпсихології, інші диференціюють його, виділяючи ок-ремо метод самоспостереження і метод інтроспекції, вказуючи при цьому на різницю функцій, які виконують експериментатор і піддослідний, а також підкреслюючи, що саме метод інтроспекції є суб'єктивним. Г. І. Челпанов, котрий тривалий час працював у Києві і створив тут психологічну лабораторію, рекомендував широко використову-вати метод самоспостереження. Він та інші психологи розробили вимоги до використання цього методу, якими передбачаються: 1) особлива підготовка дослідника; 2) вміння добре розподіляти увагу. Складність застосування методу самоспостереження в тім, що пін вимагає від дослідника бути одночасно і суб'єктом, і об'єктом вивчення. Тепер цей метод часто використовується як допоміжний. Нап-риклад, при психологічній підготовці спортсмена поряд з викорис-танням спеціальних приладів, що фіксують стан спортсмена, йому пропонують розповісти про самопочуття, про його уявлення про дії перед їх виконанням тощо. Метод самоспостереження може набува-!ІІ форми самозвіту. Деякі психологи вважають самозвіт і похідний під нього метод анамнезу окремими методами. Розглянемо їх. Метод самозвіту. Деякі психологи слушно зауважують, що жод-нії наукова робота, в якій досліджуються індивідуальні відмінності особистості, не буде повною без урахування результатів, одержаних ЇЙ допомогою опитного самозвіту. У більшості випадків експериментатори виготовляють бланки з питаннями про здібності, мотиви, почуття, характер, темперамент, Інтереси тощо. Зразків бланків для самозвіту вироблено багато. Крім ІйІІІІІапь, вони містять варіанти відповідей або пропозицію оцінюва-ні І'ІІої відповіді у балах. Метод анамнезу (анамнез від грец. — спомин, нагадування). Ши-роко використовується у клінічній медицині з метою діагностики і лікування людей, які мають психічні проблеми. Цей метод застосо-вується і в психології. Так, 3. Фройд та його послідовники вивчали окремі клінічні випадки різноманітних проявів поведінки (спогади раннього дитинства, сновидіння, фантазії, вияви любові та нена-висті до окремих осіб тощо). Метод анамнезу був використаний американським психологом К. Роджерсом (1902—1987) при дослідженні особистості. Г. Мюррей та його колеги з Гарвардської психологічної клініки вивчали протягом кількох років групу чоло-віків — студентів коледжу. Наприкінці багаторічного експерименту Г. Мюррей і його співробітники на "виробничій нараді" висловили свою думку про кожного студента коледжу. Застосований метод анамнезу ці дослідники визначали як лонгітюдний. Природний експеримент. Цей метод розробив О. Ф. Лазурський (1874—1917). Уперше О. Лазурський доповів про природний експе-римент на І з'їзді з експериментальної педагогіки у 1910 р., а 1918 р. вийшла книга "Природний експеримент і його шкільне застосуван-ня" — результат шестирічної праці вченого у психологічній лабора-торії Психоневрологічного інституту. Природний експеримент поєднує позитивні риси методу об'єктивного спостереження (природність) і лабораторного експе-рименту (цілеспрямований вплив на обстежуваного). Він прово-диться в умовах, близьких до звичайної діяльності, і формах, які не порушують природності, звичайності для піддослідних. Природний експеримент дає змогу вивчати розвиток підростаючої особистості, її психічні процеси і властивості в ігровій, навчальній та трудовій діяльності. Одним із видів природного експерименту є психолого-педа-гогічний, або навчальний експеримент. Він дає змогу вивчати учнів безпосередньо у процесі навчання і виховання, перевіряти ефек-тивність методів навчання і виховання тощо. Метод тестів. Застосовується здебільшого з метою диференціа-ції та порівняння за певними якостями учнів, які навчаються і виховуються приблизно в однакових умовах, а також під час проф-відбору , особливо на досить відповідальні професії. Метод експертних оцінок — ґрунтується на думці експертів, які добре ознайомлені з предметом дослідження. Експерт (від лат. ехреіїиз — досвідчений, випробуваний) — людина, яка досліджує якесь питання, що вимагає спеціальних знань і мотивованих, достовірних висновків. Цей метод пов'язаний з вивченням і узагальненням дум-ки всіх учасників-експертів. Він використовується у комплексних дослідженнях, у дослідженнях психології особистості, деяких проб-лем педагогічної психології тощо. До експертних оцінок залучають-ся компетентні особи (вихователі, класні керівники, директори шкіл, керівники інших колективів тощо). Оцінки експертів одержу-ють різним шляхом (бесіди з експертами, анкетування тощо). Важ-ливо, щоб ці оцінки стосувались конкретних проявів психічних явищ, часткових елементів дій піддослідних, однозначних понять. Експертні оцінки доцільно виражати в кількісній формі. Експер-ти мають фіксувати найдрібніші елементи явища, яке досліджуєть-ся. Даний метод базується на судженнях спеціалістів, які дають апріорні кількісні чи рангові оцінки явища, що вивчається. Соціометричний і референтметричний методи. Застосовуються для з'ясування референтності кожної людини, яка входить до гру-пи. У цих методах використовується ряд методичних прийомів, спрямованих на з'ясування думок, оцінок, ставлень членів групи один до одного, мотивів міжособистісних виборів у групі, міжосо-бистісних відносин у малих групах тощо. Метод семантичного радикала розроблений О. Р. Лурія і О. С. Ви-ноградовою. Є одним із методів експериментальної семантики. Базується на процесі утворення і перенесення умовних рефлексів при вивченні семантичне близьких об'єктів, на використанні пере-несення умовно рефлекторної реакції з одного об'єкта на інший. Метод застосовується у загальній психології, нейропсихології і пато-психології для дослідження неусвідомлених процесів при категори-зації, вивченні динаміки формування понять. Лонгітюдний метод належить до організаційних, ґрунтується на роботі з однією і тією самою групою людей, або з однією людиною регулярно і протягом тривалого часу. Цей метод дозволяє більш об'єктивно (ніж, наприклад, порівняльний чи метод "поздовжніх зрізів") зафіксувати мікровікові та індивідуальні відмінності у пев-ному чи певних психічних явищах. Лонгітюдним методом користу-вався Р. Уайт (1975) при вивченні трьох відносно нормальних індивідів. О. В. Скрипченко разом з Н. А. Побірченком досліджува-ли розумовий розвиток одних і тих самих учнів упродовж шести років. Проте такі дослідження у психології поодинокі, оскільки пот-ребують тривалого часу. Порівняльний метод. Пов'язаний з порівнянням психічних особ-ливостей людини на різних етапах її еволюції. Використовується у різних галузях психології і особливо у віковій психології, але тут він виступає вже як метод зрізів. В етнопсихології використовується мри вивченні психічних особливостей різних народів і народностей. Порівняльний метод деякі психологи протиставляють лонгітюдно-му. Але вони мають не лише відмінності. Так, в обох методах вико-ристовується порівняння, щоправда, у порівняльному — на різних об'єктах, а у лонгітюдному — на одному об'єкті протягом тривало-го часу. Метод зрізів належить до організаційних методів. Він пов'язаний І дослідженням людей різних вікових груп. Для одержання надійних
1 2 3 4 5 Категория: Філософія \| Добавил: Aspirant (01.05.2013)
Просмотров: 1109 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: