Реферат на тему МАРИНІСТИКА У ПОЕТИЧНОМУ СВІТІ М ДРАЙ-ХМАРИ - Філософія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему МАРИНІСТИКА У ПОЕТИЧНОМУ СВІТІ М ДРАЙ-ХМАРИ. У статті проаналізовано поетичну мариністику М.Драй-Хмари. Увагу зосереджено на філософських та психологічних аспектах використання образу моря, засобах його творення. Ключові слова: пейзажно-філософська лірика, образ моря, художній простір, тропи. Дослідження морської тематики в українській літературі довгий час залишалося поза увагою науковців. Є. Маланюк вважає це вагомим аргументом формування комплексу малоросійства. Так, стосовно вимушеного мовчання Л. Костенко після дебютних збірок авторитетний діаспорний поет наводить такі аргументи: «.. .Л. Костенко мала необережність писати про ... море, забувши, що тема моря для українців була заборонена ще в кінці 20-х рр. ... Ні, справа була не в тематиці, а в занадто певнім тоні, занадто суверенній інтонації і яскравій літературній культурі, яка - ретроспективно - виявила рівень 20-х років, неоклясиків, Плужника ба й ... Яновського, словом - зраджувала неперервальний процес...» [4, с. 226-227]. Тож, Л. Костенко, продовжуючи традиції неокласиків, до яких належить і М. Драй-Хмара, звертається до образів активно культивованих у їх творчості, маємо на увазі образи античної культури, світового мистецтва, символів саду, моря та ін. Тому дослідження мариністики у творчості поетів-неокласиків є актуальною проблемою. Стосовно творчості М. Драй-Хмари у сучасному літературознавстві маємо цілий ряд досліджень (статті О. Ашер, І. Дзюби, М. Жулинського, І. Заславського, В. Іванисенка, Ю. Ковбасенка, В. Саєнко, Ю. Шереха). Але всебічне дослідження своєрідності поетичного доробку М. Драй-Хмари ще не здійснено. Зокрема поза увагою дослідників залишається мариністика поета. Як правило, літературознавці наголошують на тому, що лірика М. Драй- Хмари є пейзажною [3, с. 67], а точніше пейзажно-філософською [1, с. 26]. Літературознавець В. Саєнко у книзі «Українська модерна поезії 20-х років ХХ століття: ренесансні параметри» зазначає: «У поезії М. Драй-Хмари пріоритетною є пейзажно-філософська лірика, де взаємодіють дві сторони - суб'єктивна та об'єктивна, - і центр ваги припадає на малюнок, а також така модель твору, в якій домінантною є не саме зображення картин природи, а ліричне переживання героєм природного явища» [5, с.64]. Дослідниця детально аналізує поетичну фоніку, семантику і символіку кольору та образи-символи у збірці М. Драй-Хмари «Проростень». Аналізуючи символічні образи збірки, В. Саєнко констатує: «Значний наголос у символіці поета припадає на явища природи (вітер, дощ, сніг (зокрема заметіль), грім), на пори року (зима, осінь, рідше - літо, весна), часто він звертається до образу моря (рідше - річки), сонця, землі. Все це вказує на органічну спорідненість митця з оточуючим світом природи, який для нього є сенсом життя, його сім'єю: Я зорі сестрами нарік, / а місяць побратим у мене» [5, с. 66]. Валентина Саєнко справедливо наголошує на частотності використання поетом образу моря, тому у цій статті детально розглянемо саме мариністичні аспекти творчості М. Драй-Хмари, адже, дійсно, образ моря, морські пейзажі з'являються у багатьох поезіях через пряме називання, або опосередковано через образи човна, шаланди, ковчега, чайки, медузи, тиші, піску, морських камінчиків та ін. Через образ моря здійснюється вказівка на місце і час дії у ліричному творі. У поезії «Лист до Оксани» є чітко визначені географічні назви, що дають уявлення про місце відпочинку поета й родини: «.на берегах Гурзуфа, Ялти й Сочі» [2, с. 135]. Звертається увага на півострів Крим та Кримські гори у поезії «Кримські цикади». А в поемі «Поворот» самоусвідомлення ліричного героя подано через визначення обширів своєї країни-України: «Моя вітчизна - степ / біля морів південних» [2, с. 159]. Саме образ степу автор часто використовує як синонімічний до образу рідної землі, України. Море людина використовувала здавна з господарською метою для судноходства. Зокрема у поемі-легенді «Ведмідь-гора» звертається увага саме на перевезення вантажів: Палаци та мечеті їх рука воздвигла на високім узбережжі, і морем зграя кораблів прудка везла туди срібло, тонкі мережі, і самоцвіти, й пишні килими, і білий мармур - будувати вежі [2, с. 172]. А з іншого боку, від моря, його краси людина отримує втіху й насолоду: .а шафірове море, як давно, несло їм свіжу прохолоду .[2, с. 174]. ... заколихалася морська глибінь, на мить відкривши таємничу вроду [2, с. 177]. Море є надихаючою на творчість стихією. У поезії «Кримські цикади» спів комах наштовхує поета на уявний малюнок з часів античності. Автор проводить паралель між читанням юним поетом Гомерових гекзаметрів та піснею цикад: Колись... давно... оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник. На море дивлячись, він скандував напам'ять свого Гомера. Уривок той малий, гекзаметра півчверта, перейняла в лозі тямка її прамати, а нині ви його повторюєте дзвінко, мої цикади! [2, с. 75]. Образ моря з'являється як невиразний спогад, ремінісценція у поезіях «Черкаси» та «Прекрасніший за «Весну» Боттічеллі.». У другій поезії, присвяченій обдарованому юнаку Грановському, що вчинив самогубство у морі, поет згадує цю людину саме у певний час, коли відбулася трагедія: «Коли над морем стане Скорпіон, / а з темряви подмуть сумні гобої, / я згадую тебе, як скорбний сон» [2, с. 117]. У поезії «Черкаси» автор поринає у спогади, він згадує дитинство, час навчання у гімназії, нелегкий адаптаційний період після життя серед сільських просторів: Наука в голову не йшла: я серцем линув тільки до села. Мені ввижалися лани, діброви, завода, кучерява і лунка; я чув леління рідної розмови і тихий шепіт верб коло ставка... А хитрий ментор вирушав на «лови», - І раптом кремезна його рука мене виводила із царства мрії - в «кутку» зникали всі мої надії [2, с. 104]. А у пролозі до цього твору поет наголошує, що нещодавно повернувся з моря. Відчувається певний контраст між «пожовклими кримськими травами» та «Дніпром, сосновим бором і смолою»: Дніпром, сосновим бором і смолою повіяло од споминів моїх. Як солодко вечірньою добою, коли ще моря гомін не затих, чекати ритмів іншого прибою! Я сам їх зустріваю. Лиш горіх, та гори, та пожовклі кримські трави [2, с. 103]. Образ прибою морського метафоризується та переростає в образ прибою спогадів. Характеризуючи мариністику М. Драй-Хмари не можна оминути увагою цикл поезій «Море», написаний у 1927 р., в аналізованому виданні запропоновано лише три твори: «Ніде ні човна, ні вітрила.», «На пляжі», «Солоний вітер подув із моря.». У ліричній мініатюрі «Ніде ні човна, ні вітрила. » ліричний герой віддалений від світу, від цивілізації, від землі, його човен «у блакитнім крузі: / далеко в море занесло» [2, с. 99]. Пейзажна замальовка починається акцентуванням відсутності усього (човна, вітрил, людей), що дає можливість ліричному герою самозаглибитись. Рефлективне сприйняття безмежного морського простору передається через ряд епітетів («чаїні гостророгі крила», «білопінні буруни», «у блакитнім крузі», «прозорі медузи») та метафоричних образів («зітхає золоте весло», «очі сонце п'ють і п'ють»). Водночас асоціативний ланцюжок сприйняття хмар на небі у підсвідомості поета вимальовує оригінально-авторську метафору «хмар верблюжі табуни», що у заключних рядках постає усіченою метафорою «вгорі - верблюди». Самовідчуття ліричного героя визначає емоційна домінанта «легко». Але ця, на перший погляд, пейзажна мініатюра набуває філософського забарвлення у підсумкових рядках: «Внизу - чайки, вгорі - верблюди, / а гомону землі не чуть» [2, с. 99]. Тож ліричний герой перебуває між морем («внизу - чайки») та небом («вгорі - верблюди»), у певній духовній субстанції. Цьому медитативному стану не заважає ніщо земне, матеріальне, перебування на морі дає можливість забути усі життєві перипетії і турботи. В іншій поезії циклу («На пляжі») подано імпресіоністичний малюнок самовідчуття ліричного героя, що перебуває на березі моря: «Лежу нерухомо, як камінь. / Пісок - гарячий черінь .» [2, с. 100]. Порівняння свого стану з каменем можна продовжити: спека, розморене тіло, що не бажає поворухнутися, але здатне до самоусвідомлення себе: температура розпеченого піску нагадує напалений черінь печі, а персоніфікований образ сонця є дієвим, дія ця персоніфікується: «.а сонце жалить голками / і прискає золотом в синь» [2, с. 100]. Далі продовжується імпресіоністичний малюнок спогляданням топосу (гора, веранда). Але погляд змінює напрям у сторону моря: «Кошлатить вітрець течії. / За молом біліє шаланда, / і хвилі гойдають її» [2, с. 100]. Якщо у першій поезії циклу відчувається штиль на морі, у другій з'являється «вітрець», то у третій помітне передчуття шторму, у вир якого летить чайка, а невпевнене «вітрець» змінюється «вітром». Поетику М. Драй-Хмари визначає ще одна авторська риса: лексема «море» та семантично пов'язані з нею слова часто використовуються у порівняльних конструкціях: «А кругом молоко гречки, / неначе море яке запашне.» [2, c. 75]; «.навкруги / неначе море половіє: / стоять нескошені жита.» [2, c. 160]; «Кругом простори, / як в синім морі, / дзвенить коса» [2, c. 95]. Авторові імпонує споріднена безмежність моря та степових просторів. Поета і мовознавця захоплює стихія слова, у цьому випадку він проводить паралель між словом, що може бути безбарвним, як вода, водночас «слова - / мов камінці ті різнокольорові, / що їх колись любила ти збирать / на берегах Гурзуфа.» [2, c. 135]. У ліро-епічних творах «Поворот», «Ведмідь-гора» зринає тема голоду, голодних дітей. У цьому випадку авторська уява знову апелює до морських просторів, до образу риби, що гине без води: А люд стогнав під тягарем робот, і пухли з голоду маленькі діти, розтулюючи жадібно свій рот, мов риба без води, коли із сіті її на берег кине чоловік, де їй уже не довго животіти [2, c. 174]. А у поезії «Любці Колессі» світлі радісні емоції передаються через порівняння із прозорістю медузи: «У серці троянди і буз: / несе мені радість антена, / прозору як тіло медуз, / легку, як мазурки Шопена» [2, c. 112]. Ці рядки настільки важливі у творі, що повторюються на його початку і в кінці, витворюючи епістрофу. Водна стихія досить широко представлена у поезії М. Драй-Хмари. І це не лише образ моря. Часто у творах зустрічається образи води, річки, озера, океана. І тут не лише українські топоніми (Дніпро, Дністер, Десна), а й екзотичні (Дунай, Ганг, Північний Льодовитий океан). Отже, при творенні образу моря, водної стихії М. Драй-Хмара продовжує традиції світової й української літератури та фольклору, подаючи водночас своє оригінально-авторське, філософськи насичене, суб'єктивне бачення цього образу, який за частотністю і символічним наповненням можна визначити як один із принципово значущих мотивів поетової творчості. А регіонально-національний пейзаж, представлений у творчості М. Драй- Хмари, є багатогранним та різноманітним, він відтворює усі природні зони України (лісостеп, степ, море, гори), утворюючи одне-єдине ціле - образ рідної землі. Список використаних джерел Дзюба І. Він хотів «жить, творити на своїй землі.» // Драй-Хмара М. Вибране. - К., 1989. - С. 5-39. Драй-Хмара М. Вибране / Упор. Д. Паламарчука, Г. Кочура. - К.: Дніпро, 1989. - 542 с. Ковбасенко Ю. Михайло Драй-Хмара // Ґроно нездоланих співців: Літературні портрети українських письменників ХХ ст., твори яких увійшли до оновлених шкільних програм. - К., 1998. - С. 61-72. Маланюк Є. Книга спостережень: Студії і роздуми. - К.: Атіка, 1995. - 236 с. Саєнко В. Художня планета Михайла Драй-Хмари // Саєнко В. Українська модерна поезія 20-х років ХХ ст.: ренесансні параметри. - Одеса, 2004. - С. 61-100. The article deals with the marine poetry of M. Dray-Chmara. A special attention is paid to the philosophical and psychological aspects of using sea image and tropes. Key words: landscape-philosophical lyric, sea image, artistic space, tropes.
1 2 3 4 5 Категория: Філософія \| Добавил: Aspirant (01.05.2013)
Просмотров: 479 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: