Реферат на тему Генезис свідомості - Філософія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Генезис свідомості. Свідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, результатом багатовікового розвитку практич-ної і пізнавальної діяльності, багатьох поколінь людей. Але щоб її зрозуміти, необхідно з'ясувати, як вона заро-джувалась. Свідомість має не тільки свою соціальну історію, а й природну передісторію — розвиток своїх суто біологічних передумов. Погляд на матерію як мертву, інертну та аморфну субстанцію вже давно спростований філософією і су-часною наукою. Починаючи з Епікура, а в Новий час із Спінози, матерія розглядається як причина самої себе, як саиза $иі. Різні форми активності матерії віртуально присутні в самій матерії. Вони самореалізуються за-вдяки її нескінченному руху, змінам і розвитку. Сьогодні загальновизнаним є положення про те, що актив-на діяльність матерії виходить за рамки звичайних змін і звичайної взаємодії. Вона передбачає існування у ма-терії іншої властивості, спорідненої з подразливістю й відчуттями. Ця властивість матерії є нічим іншим, як властивістю відображення. Всезагальність відображення як властивості всієї матерії зумовлена універсальною взаємодією предметів і явищ. А це означає, що відображення є здатністю ма-теріальних явищ, предметів, систем у процесі взаємодії відтворювати в своїх структурах особливості інших явищ, предметів і систем. Відображення проявляється в якісно різних формах. Кожна з них обумовлюється ступенем організації і роз-витку матерії, визначається ЇЇ внутрішнім змістом. Ви-ходить, що відображальні процеси удосконалюються і ускладнюються з розвитком матерії і, треба думати, за-лежать від ускладнення типу взаємодії між складовими структурними елементами матеріальних систем. У зв'яз-ку з цим можна виділити кілька рівнів розвитку влас-тивості відображення, де кожний наступний рівень є складнішим за попередній. До основних типів відображення сучасна наука відно-сить: 1) неорганічне відображення — пов'язане з меха-нічними, фізичними, хімічними змінами тіл; 2) органіч-не відображення — має місце в живій природі (подраз-ливість, чутливість, психіка); 3) соціальне відображен-ня — рівень існування людської свідомості. За усіх розрізнень, притаманних даним типам відоб-раження, вони мають загальні властивості, які виявля-ються таким чином: 1) будь-який тип відображення є результатом впли-ву одного об'єкта на інший; 2) у об'єкті, який був підда-ний дії, залишається слід, який відтворює особливості структури діючого об'єкта; 3) цей слід впливає на по-дальше функціонування та розвиток об'єкта. Отже, відображення становить процес, результатом якого є інформаційне відтворення властивостей взаємо-діючих об'єктів. Інформація — об'єктивна сторона процесу відображення як властивості всієї матерії. Вона всезагальна. Тому будь-яка взаємодія включає в себе 200 інформаційний процес, вона є інформаційною взаємо-дією у тому розумінні, що залишає про себе пам'ять в іншому. Виникнення життя — найвеличніший стрибок у роз-витку матерії, пов'язаний із появою біологічних форм відображення, які містять у собі в "знятому" вигляді фізико-хімічні форми відображення, але не зводяться до них. Життя є складною формою руху матерії. Живі організми мають такі властивості, яких не існує в не-живій природі, — подразливість, розмноження, мінливість, спадковість, в основі яких лежить обмін речовин. Тому обов'язковою умовою збереження і розвитку життя є зв'язок і взаємодія організму з довкіллям. Притаманна живій природі подразливість є відповідною реакцією живого організму на вплив зовнішнього і внутрішньо-го середовища. Здебільшого вона відбувається у формі збудження і зовнішньої відповідної вибіркової реакції. Будь-яка жива істота здатна тією чи іншою мірою реа-гувати на вплив зовнішніх умов певною кількістю до-цільних дій. Із подразливістю тісно пов'язана інша важлива вла-стивість живого організму — запам'ятовувати і збері-гати сліди подразнення. Закодовані сліди індивідуаль-ного та історичного досвіду живі організми відтворю-ють в активному ставленні до зовнішніх об'єктів, які є орієнтирами під час саморуху. Подразливість — зна-ряддя орієнтування організму в навколишньому сере-довищі, активна зміна його стану. У подальшому розвитку матерії виникають складні за організацією матеріальні системи — нервова матерія, центральна нервова система, органи чуття, умовно-реф-лекторна діяльність, психічне відображення тощо. Нервова система еволюціонуючи збагачує свою сис-темно-структурну організацію і відповідно функціо-нальні властивості. Поступове удосконалення нервової системи забезпечило виникнення процесів пристосуван-ня організмів до навколишнього середовища, сформува-ло властивість живих істот набувати прижиттєвого досві-ду та зберігати його в пам'яті (сліди-відображення). Вплив середовища, що повторювався із покоління в по-коління, має цілеспрямовану форму, яку в загальному вигляді називають навчанням. Навчання розглядають як фактор становлення поведінки живих організмів у онтогенезі і як фактор еволюції нервової системи. В цілому феномен навчання є найважливішим елементом всієї історії життя, це генетично обумовлена його ознака. З історії становлення психічного відображення Відчуття становлять початкову форму психіки тва-рин. Психіка, таким чином, не є властивістю всієї живої матерії, вона виникає на певному етапі історичного розвитку матерії. Це якісно новий вид відображення, пов'язаний із суб'єктивним сприйняттям і переживан-ням зовнішнього впливу. Найважливішою умовою роз-витку відчуття та формування сприйняття є виникнен-ня особливих нервових механізмів — органів чуття. З появою психіки виникає сигнальне, образне відоб-раження дійсності у вигляді ідеальних образів — відчуттів, сприймань, уявлень. Ці образи виступають образами-сигналами, суб'єктивними станами організму і суб'єктивними образами об'єктивного світу, необхід-ними для пристосування. Поступово відображення на-буває ціннісного характеру, тобто дає змогу оцінювати явища зовнішнього світу через їхню шкідливість і ко-рисність для життєдіяльності організму. Психічна фор-ма відображення дійсності є вершиною природної ево-люції форм відображення. Вона є біологічною перед-умовою виникнення людської свідомості. Сучасна наука дає нам цікавий матеріал для розумін-ня особливостей діяльності відображення у живій при-роді. Воно, безумовно, носить активний характер, що особливо наочно виявляється в ефекті "випередженого відображення". У тварин, які мають нервову систему, на основі випередженого відображення виникають складні форми поведінки, які формуються ще до безпо-середнього контакту організму з тим чи іншим подраз-ником. У цьому випадку у тварини формується випе-реджена модель об'єкта, що складається як із слідів нако-пиченої в процесі філогенезу і онтогенезу інформації при розв'язанні подібних "проблемних ситуацій" і за-кодованої у фізіологічних структурах мозку, так і з тих 202 образів предметів і явищ, які відображуються в даній ситуації (експрес-інформації). Вивчення випередженого відображення становить великий інтерес. Вважають, що удосконалення форм відображення, пов'язаних із формуванням модслей-про-грам, моделей-прогнозів у процесі еволюційного розвитку живої природи, стало передумовою виникнення можли-вості постановки цілей людиною і їх реалізації у її пред-метній діяльності. Сьогодні вже мало хто піддає сумні-ву твердження, що людина вийшла з надр тваринного царства. Особливості організму, безумовні реакції, на-родження, розмноження, смерть дісталися людині у спа-док від її тваринних предків. Людина розумна (Ното заріепз) — наймогутніша істота з усіх живих створінь — складається з тих же хімічних елементів — вуглецю, водню, кисню й азоту, що й інші ссавці. Вона відрізняєть-ся лише тим, яким чином ці елементи згруповані в хімічні з'єднання, клітини, тканини і системи органів, що утво-рюють організм. І все ж таки людина має тільки їй притаманні чотири важливі біологічні особливості — це прямий скелет, рухомі руки, здатні маніпулювати предметами, тривимірний кольоровий зір та унікальний за своєю складністю мозок. З іншого боку, постає пи-тання, наскільки ця тваринність у людині відбивається на її поведінці як соціальної істоти, на її духовному світі. Існує точка зору, що людські властивості, які притаманні людині як соціальній істоті, це не нова якість, що виник-ла внаслідок суспільного життя, а наслідок досвідомої стадної соціальної поведінки тварин. Розвиток психічних форм відображення, пов'язаних із подальшим удосконаленням нервової системи і фор-муванням людського мозку, став природною передумо-вою виникнення свідомості. Завдяки свідомості дійсність відображається в мозку людини в суб'єктивних, ідеаль-них образах. Здійснюється перехід від елементарного мислення до понятійного, абстрактного. Людина — соціальна істота, яка створила величну цивілізацію. Треба думати, що стрибок, який перетво-рив досвідому психіку тварин на свідому діяльність лю-дини, полягав у якісно новому характері навчання, кот-ре спиралось на нові особливості мозку як функціональної системи. У перших предків людини виникла нова єдність пам'яті і навчання, вони володіли такими матеріальними елементами, які детермінували створен-ня ідеальної моделі дії. Завдяки цьому виникла мож-ливість цільової, навмисної дії, що відіграло значну роль на початкових етапах становлення суспільства. Ціле-спрямована діяльність забезпечила якісно новий рівень адаптації до середовища — соціальну адаптацію. Ціле-спрямована діяльність була підпорядкована законам су-спільного буття людей, вона не записувалась у генах, а була підпорядкована законам функціонування мозку, здатного до нових форм відображення. Отже, до основ-них біологічних передумов, які забезпечили перехід до свідомості як вищої форми відображення, належать: унікальний людський мозок; вільні передні кінцівки, по-єднані з прямоходінням; особлива будова гортані, при-датна для членороздільної мови. Праця закріпила пря-моходіння як стійку рису у спробі життєдіяльності лю-дини, котра потребує вивільнення руки для виконання нових складних операцій. Відображення світу людиною здійснюється через мозок і ті складні нервові механізми, які пов'язують людину з навколишнім світом. Людський мозок має невичерпні можливості, нескінченні здібності до навчання, логічного мислення, управління мовою та точною коор-динацією зору й руху. До його складу входить 14 млн. клітин, кожна з яких має 8 тис. контактів із іншими клітинами. У фізіологічній науці відбувається перехід від тео-ретико-емпіричних до абстрактно-теоретичних методів дослідження, які значною мірою грунтуються на гіпоте-тико-дедуктивному передбаченні. Так, завдяки методам нейрокібернетики мозок вивчається як відображуваль-ний апарат, котрий шляхом перекодування здобутих збуджень у нервовий імпульс формує ідеальний образ. Дослідження свідчать, що такі хімічні речовини, як аце-тохолін, холінестераза, цирозін та інші відіграють знач-ну роль у перекодуванні отриманої інформації, а також у подальшій передачі збуджень нервовим імпульсом. Психологічні і фізіологічні методи дослідження, допов-нені цитологічними, гістологічними, біофізичними, умож-204 ливлюють пізнання матеріального субстрату свідомості і особливостей його функціонування. Вивчення фізіологічних основ свідомості всебічно збагачує вчення про рефлекторний характер психічних процесів, яке розвивалось І.М.Сєчєновим, І.П.Павловим, Н.Е.Введенським та ін. Психіка людини постає в їхніх ученнях як складна система активної діяльності, яка формується під впливом зовнішнього середовища. Реф-лекторний процес розпочинається із сприйняття подраз-ника, продовжується нервовим процесом у корі голов-ного мозку і закінчується відповідною діяльністю орга-нізму. Поняття рефлексу відображає взаємозв'язок і взаємодію організму із зовнішнім світом, причинну за-лежність роботи мозку від довкілля через посередниц-тво практичних дій людини.
1 2 3 4 5 Категория: Філософія \| Добавил: Aspirant (02.05.2013)
Просмотров: 633 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: