Реферат на тему Філософський зміст і проблеми субстанції - Філософія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Філософський зміст і проблеми субстанції. Філософський зміст і проблеми субстанції Монізм і дуалізм у її розумінні. "Буття" - одне з тих понять, які багатьма мислителями минулого й сучасності покладені в основу філософії. Навколо "буття" і вчення про буття (онтології) у філософії завжди велися й дотепер ведуться гострі дискусії У той же час філософське розуміння буття близьке до таємних глибин людського життя, до тих корінних питань, які людина здатна ставити перед собою у хвилини найвищої напруги духовно-моральних сил. Проблема буття виникає тоді, коли такого роду універсальні передумови стають предметом сумніву й роздумів. Досить було сказати, що світі снує "тепер" і напрошувалися питання про його минуле й майбутнє Перший аспект проблеми буття - це і є ланцюжок думок про буття, відповіді на деякі питання, кожне з яких спонукає до постановки наступного Що існує?Світ. Де існує? Тут і скрізь. Як довго він існує? Тепер і завжди; світ був, є й буде, він неминущий. Як довго існують окремі речі, організми, люди, їхня життєдіяльність? Вони кінцеві, минущі. Отже, внутрішня логіка проблеми буття вела філософію від питання про існування світу"тут" і "тепер" до питання про неминущий (або минущому) існуванні миру як нескінченного (або обмеженого) цілого. Філософське відкриття проблеми буття - це поки ще не аналіз того, у чому саме складається єдність світу, а пошук його необхідних передумов, без чого неможливо розкрити світову єдність. Субстанція позначає внутрішню єдність різноманіття конкретних речей, подій, явищ і процесів, за допомогою яких і через які вона й існує. Умовно можна виділити дві основні філософські позиції в вирішенні питання про єдність світу. З погляду першої з них універсальна спільність всіх світових явищ бачиться в їхній матеріальності (лінія Демокрита), з погляду другої така єдність убачається в загальній ідеальній основі світу(лінія Платона). Обидві вони носять назву монізму, тому що й та й інша вбачають основу світу в якій-небудь одній субстанції. Але саме розуміння субстанції може бути різним: як субстанцію можна розуміти матерію й дух. Відповідно до цього філософський монізм може бути різної природи. Варто розрізняти матеріалістичний монізм (наприклад, навчання Фалеса, З, Спинозы) і ідеалістичний монізм (наприклад, філософія Платона, Гегеля). Ідеалістичний монізм вважає першоосновою всього сущого ідеальне, розглядаючи матерію як всього лише інобуття цього ідеального. Навпаки, матеріалістичний монізм затверджує єдність світу через його матеріальність. Монізму протистоїть дуалістичне трактування світу, відповідно до якого він утворений двома існуючими, вихідними початками - матеріальним і ідеальним. Перше з них поєднує сферу тілесно-предметної реальності, а друге - сферу духу. Творцем дуалістичного навчання є Р. Декарт (1596-1650). Він зробив спробу побудувати філософську систему на основі визнання одночасного, самостійного існування свідомості й матерії, душі й тіла. Характеризуючи світ, як утвір бога, він заперечував єдність світу й учив, що світ складається із двох незалежних субстанцій: духовної й матеріальної, душі й тіла. Атрибутом, тобто невід'ємною властивістю духовної субстанції, душі, він вважав мислення, а атрибутом матеріальної субстанції, тіла, він вважав протяг(протяжение) у довжину, ширину й глибину. Субстанції не можуть існувати без сприяння богаТаким чином, ми маємо дві ясні й виразні ідеї, або поняття, - поняття створеної мислячої субстанції й поняття тілесної субстанції, Точно так само ми маємо ясну й виразну ідею про нестворену й незалежну мислячу субстанцію, саме про бога. Таким чином, ми маємо тут три істоти, або субстанції: дві кінцеві субстанції, тобто тілесну й створену мислячу субстанцію, і одну нескінченну, тобто нестворену й незалежну мислячу субстанцію. Історично категорія субстанції дійсно мислилася як майже повний синонім матерії в її нинішньому розумінні. Але в результаті розвитку діалектичного матеріалізму й постійного уточнення логічного статусу всіх його категорій, і насамперед самої категорії матерії, стало ясно, що необхідною є особлива категорія, що позначала б єдину природну основу світу не з позицій гносеологічного (теоретико^-пізнавального) протиставлення духу й матерії, а з вже властиво буттєвої, онтологічної позиції. Якщо в гносеологічному плані матерія й свідомість протилежні, то в онтологічному плані, виходячи із принципу матеріалістичного монізму, вони повинні як би ототожнюватися. Таким чином, поняття субстанції - це результат онтологічного поглиблення поняття матерії. Необхідно, однак, чітко усвідомлювати, що поняття субстанції нерозривно пов'язане з поняттям матерії: це дві сторони однієї сутності Якщо розуміти субстанцію поза її сутнісним зв'язком з матерією, то неминуче її з'єднання зі сферою ідеального, і тоді вже матерія буде розглядатися як атрибут духу, а не навпаки, що й має місце у філософії об'єктивного ідеалізму.Діалектико-матеріалістична концепція матеріальної єдності світу, а також невичерпності будови й властивостей матерії була підтверджена досягненнями науки XXст., і насамперед фізики Субстанція єдина у всіх своїх формально суперечливих властивостях - це відтепер незаперечний, теоретично й експериментально підтверджений факт.
1 2 3 4 5 Категория: Філософія \| Добавил: Aspirant (02.05.2013)
Просмотров: 240 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: