Реферат на тему ФІЛОСОФСЬКИЙ СЛОВНИК - Філософія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему ФІЛОСОФСЬКИЙ СЛОВНИК. Абсолют – вічна, незмінна, нескінченна духовна першооснова світу Абстрактне – неповне, однобічне знання, ступінь пізнання об‘єкта Абстракція – виділення в мисленні окремих властивостей або відношень предмета як самостійних і відносно цілісних Авторитарний – той, що грунтується на незаперечному підкоренні влади; той, що прагне утвердити свою владу, авторитет, вплив Агностицизм – у теорії пізнання позиція, згідно з якою частково або повністю заперечується можливість раціонального пізнання Адекватний – відповідний, тотожний Аксіологія – один із розділів філософії, що Акциденція – випадкова, тимчасова, неістотна властивість предмета Альтернатива – необхідність вибору між двома чи кількома можливостями, що виключають одна одну, при вирішенні якогось питання Аморалізм – моральний принцип, за яким виправдовується зневажливе ставлення до моральних вартостей та норм співжиття Аналіз – процес розчленування цілого на його складові частини, елементи Аналогія – форма умовиводу, коли на підставі схожості предметів за одними ознаками робиться висновок про їхню подібність за іншими ознаками Анархізм – суспільно-політичне вчення, що заперечує будь-яку державну владу; невизнання авторитету, дисципліни, порядку Анахронізм – помилкове віднесення подій чи явищ однієї епохи до іншої; застаріле, таке, що не відповідає умовам сучасності, явище, поняття, думка Анімізм – віра в існування духів і душ; одухотворення явищ і сил природи Анотація – короткий виклад змісту книги, статті тощо, часто з критичною їх оцінкою Антагонізм – непримиренні притиріччя, що супроводжуються найгострішою боротьбою Антиномія – поєднання двох взаємовиключних суджень, кожне з яких відзначається логічною доказовістю Античний – давньогрецький або давньоримський (культура, мистецтво, суспільний лад тощо) Антологія – збірник вибраних творів різних авторів якогось одного жанру Антропогенез – процес виділення людини з природного стану під впливом суспільного життя, діяльності й пізнання Антропологія – наука, що вивчає походження людини й еволюцію фізичної організації людини та її рас Антропоморфізм – наділення тварин, рослин і явищ неживої природи люськими властивостями; властиве багатьом релігіям уявлення про божество в людській подобі Апокрифи – книги релігійного змісту, що не збігались з офіційним віровченням, оголошувалися церквою неправдивими, заборонялися і зберігалися таємно Апологетика – розділ християнської теології, завданням якго є обгрунтування і захист християнського віровчення Апорія – в логіці суперечність у міркуваннях, що з погляду логічних законів здається нездоланною; парадокс Апостеріорі – в теорії пізнання знання, що набувається через досвід Апріорі – в теорії пізнання знання, що наявні в свідомості й пердують досвіду Аргумент – підстава, доказ, що наводяться для обгрунтування істинності думки Аскетизм – моральний принцип, за яким людина шляхом самозречення й відмови від земних благ прагне досягти релігійного чи морального ідеалу Атман – у давньоіндійській філософії світова душа як основа всіх речей Атрибут – необхідна, істотна, невід‘мна властивість предмета чи явища, напр., рух – А. матерії Афоризм – думка, висловлена коротко, стисло, влучно, що стала самостійним виразом Б Банальний – буденний, давно відомий, заяложений Біогенез – одна з теорій виникнення життя на Землі, згідно з якою зародки живих істот були занесені на Землю з інших небесних тіл (теорія панспермії) Біосфера – єдність земної кори, гідросфери та атмосфери, населених живими організмами Біхевіоризм – напрям у психології, який визнає своїм предметом не свідомість людей, а їх поведінку як реакцію на зовнішні подразнення Бог – у релігії надприродна істота як творець і прамислитель; об‘єкт релігійної віри і поклоніння Богослов‘я – теорія релігії, система знань, спрямована на теоретичне обгрунтування, тлумачення та виправдання релігійних вчень та догматів Брахман – в індійській філософії – безособовий божественний абсолют, який лежить в основі всіх речей; жрець, представник вищої касти в Індії Буддизм – одна з трьох світових релігій, виникла у середині першого тисячоліття до н. е. в Індії; пов‘язаний з ученням Будди про рівність всіх людей у стражданні Буття – категорія філософії, в якій відображено спільну всім речам властивістьбути; існування, що передує всім можливим його формам В Веди – найдавніші пам‘ятки індійської літератури, священні тексти брахманізму Верифікація – спосіб встановлення істини шляхом відповідності чи невідповідності відчуттям Видимість – у філософії неадекватне, спотворене відображення предметів і процесів через їх недостатнє вираження Відносна істина – неповні, неточні, приблизні знання про об‘єкт Відродження – соціальний та духовний рух у Європі ХІV – ХVІ ст., спрямований на відродження античної культури, проти культури середньовіччяВідчуження – перетворення сутнісних ознак і якостей речі, предмету культури, людини, соціальної інституції в самостійне і протилежне їм утворення Відчуття – психічний процес, результатом якого є відображення окремих властивостей предметів і явищ безпосередньо за допомогою органів чуття Волюнтаризм – напрям філософії, що визнає волю першоосновою і творцем всього існуючого; здійснення влади й управління суб‘єктивно-вольовими методами Воля – здатність людини підкорювати свої бажання, пристрасті й діяльність свідомо визначеній меті Всесвіт – весь навколишній світ, нескінченний у просторі і часі, різноманітний у формах і проявах Вульгарний матеріалізм – різновид матеріалізму, що ототожнєю психічні процеси з фізіологічними, а свідомість тлумачить як різновид матерії Г Галактика – космічна система, що включає в себе понад 100 млрд. Зірок, а також газо-пилові туманності, пов‘язані між собою силою всесвітнього тяжіння Гармонія – впорядкованість та узгодженість зв‘язків між складовими елементами і частинами і цілим Гедонізм – філософсько-етичне вчення, згідно з яким найвищим благом і метою життя людини є насолода Генезис – поняття, що відображає виникнення, походження і закономірний розвиток явищ Географічне середовище – природні умови, що становлять основу існування і розвитку суспільства Герменевтика – один із напрямів філософії, основним методом якого є витлумачення текстів Гештальтпсихологія – напрям у психології, який первинними і визначальними елементами психіки вважає “гештальти” – суб‘єктивні психічні структури Гінаяна – один із двох основних напрямів буддизму Гіпотеза – науково обгрунтоване припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ, вимагає перевірки досвідом або пітвердження фактами для того, щоб стати достовірною науковою теорією Глобальний – такий, що поширюється на всю земну кулю; всесвітній; всебічний, повний; загальний, універсальний Гносеологія – теорія пізнання Гомогенний – однорідний за складом Гуманізм – система поглядів, згідно з якими вищою цінністю проголошується людина та її право на свободу, щастя й розвиток і прояв своїх здібностей; ідейний напрям культури епохи Відродження Гуманістична етика – напрям у філософії моралі, що пов‘язаний з визнанням моральної природи людини, моральної самоцінності кожного індивіда Гуманітарний – такий, що стосується людського суспільства, людини, її культури Гуманітарні науки – суспільні науки (філософія, історія, психологія, філологія, мистецтвознавство, право тощо), що досліджують проблеми розвитку людського суспільства Д Дао – одне з найважливіших понять китайської філософії, центральне поняття даосизму; означає невидимий всюдисущий закон природи, людського суспільства, поведінки і мислення окремого індивіда, невіддільний від матеріального світу і такий, що ним керує. Дао – закономірний шлях виникнення, розвитку і зникнення всіх речей і одночасно матеріальна праоснова їх існування Даосизм – один із напрямів давньокитайської філософії, що грунтується на визнанні дао Дедукція – логічний метод, за яким на основі загального істинного твердження виводиться нове істинне твердження, що стосується окремих предметів та їх сукупностей Деїзм – релігійно-філософське вчення, згідно з яким Бог виступає першопричиною і першопоштовхом світу, але не втручається в розвиток природи і суспільства Деміург – у давньогрецькій ідеалістичній філософії (Платон) – божество як творець світу; творча сила, творець Дескрипція – у природних і формалізованих мовах словосполучення і конструкції, що являють собою додаткове означення власних і загальних імен Детермінізм – визнання загальної об‘єктивної закономірності й причинової зумовленості всіх явищ природи і суспільства Дефініція – логічне визначення змісту певного поняття Джайнізм – релігія, в основі якої лежить культ Джіни – боголюдини; поширена у Шрі Ланка та Індії Дискретний – роздільний, перервний, протиставляється неперервному Дискурс – аналіз, здійснений опосередковано, шляхом логічних міркувань, роздумів Діалектика – наука про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення, внутрішнім джерелом яких є єдність і боротьба протилежностей; складність і багатоманітність форм, суперечливість розвитку Діалектичний метод – філософський метод, який полягає у визнанні загального зв‘язку і розвитку явищ, джерелом яких є суперечності Дійсність – все те, що має реалье, наявне буття Догма – положення, що приймається на віру як незаперечна, вічна істина для всіх часів та історичних епох Догмат – в теології положення релігійного віровчення, що затверджені вищою церковною інстанцією і визнаються як вищі, абсолютні й незаперечні істини Догматизм – мислення застиглими, незмінними формулами, що спирається на догми Доктрина – наукова або філософська теорія, політична система; керівний теоретичний чи політичний принципДоцільність – характеристика способу діяльності, що здійснюється у відповідності з визначеною метою (ціллю) Дуалізм – принцип світоглядно-філософського пояснення сутності світу, що визнає два незалежних начала в його основі – дух і матерію, ідеальне і матеріальне Дух – нетілесне начало; здатність людини або групи людей до діяльності на основі свідомості та волі Душа – синонім терміна психіка; сукупність психічних і моральних якостей людини Е Евдемонізм – поняття, що ним визначається моральний принцип, за яким людина прагне до щастя Еволюціонізм – учення, згідно з яким природа розвивається без різних якісних змін, поступово й неперервно Еволюція – одна з форм руху, розвитку у природі й суспільстві – безперервна, поступова кількісна зміна, на відміну від революції – докорінної зміни, переходу одного з якісного стану в інший Евристика – наука про творче мислення людини, психічні процеси розв‘язання яких-небудь завдань Езотеричний – той, що містить глибинний, внутрішній, таємний, прихований смисл Ейдос – у давньогрецькій філософії вид, образ і прообраз речі; ідея Екзистенціалізм – філософський напрям, за яким реальним є лише існування людини та її переживання, внутрішнє буття Екзистенція – основна категорія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, як ірраціональне, нtповторне, непізнаване Екзогенний – зумовлений зовнішніми причинами Екзотеричний – загальнодоступний, призначений для публічного викладу Еклектика – механічне поєднання різнорідних, часто протилежних принципів, поглядів, теорій, стилів; еклектик довільно вибирає з різних систем ті несумісні положення, які йому хотілося б зберегти або обгрунтувати Експеримент – науковий дослід, спостереження за досліджуваним явищем у штучно встановлених умовах Елімінація – у процесі логічної операції – виключення, усунення певних даних, ознак, властивостей Еманація – у філософії та теології поняття, що позначає витікання, випромінювання всієї різноманітності світу з єдиного, вищого начала (Бога) Емпіризм – напрям у теорії пізнання, що надає перевагу чуттєвому досвіду перед теоретичними дослідженнями та узагальненнями Ендогенний – внутрішнього походження, викликаний внутрішніми причинами Енцикліка – письмове звернення папи римського до всіх католиків або до віруючих якоїсь однієї країни з релігійними або політичними настановами Епікуреїзм – моральне вчення, що виходить із етичних ідей давньогрецького філософа Епікура, за яким найвищі моральні чесноти досягаються у стані блаженства Епістемологія – те саме, що і теорія пізнання Еристика – мистецтво вести спір, полеміку Естетика – філософська наука про закономірності художнього освоєння дійсності, про природу мистецтва та його соціальну роль Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, через яку здійснюється художнє освоєння дійсності, відображаються і виражаються естетичні почуття, оцінки, смаки тощо Есхатологія – релігійне вчення про кінцеву долю світу і людства Етатизм – політика активного втручання держави в соціально-економічну та політичну сфери життя суспільства Етика – наука про суть, походження і розвиток моралі; сукупність принципів і норм поведінки, узвичаєних у певному суспільному середовищі або професійній групі Етимологія – розділ мовознавства, що вивчає походження слів Етногенез – походження народу Ефір – гадане середовище, яке нібито заповнювало проміжки між частинками і весь світовий простір; повітряний простір, у якому поширюються радіохвилі; органічна сполука – безбарвна летка рідина з характерним різким запахом Є Євангеліє – ранньохристиянські книги, що оповідають про земне життя засновника християнства Ісуса Христа; Євангелія від Марка, Матфія, Луки та Іоанна – частина Біблії Євгеніка – напрям у генетиці, завданням якого є покращення спадкових якостей майбутніх поколінь Єзуїти – члени католицького чернечого ордену, які не гребували ніякими засобами для досягнення своєї мети; перен. підступні, лицемірні люди Єпископ – вищий духовний сан у християнській церкві Єресі – релігійні вчення, що заперечують догмати пануючої церкви Ж Життя – сутнісна ознака процесів органічного світу та людського існування, що повёёязана зі здатністю до цілеспрямованого відтворення й саморегуляції З Загальне – всеохопна категорія для означення визначеної множини предметів, явищ і процесів, що принципово тотожні в своїй основі Закон – філософська категорія для позначення істотного, сталого, повторюваного, спільного для звязків між предметами і явищами Засновок – у логіці – судження, що є частиною умовиводу і підставою висновку Звичаї – стереотипи поведінки, яких дотримуються групи людей, які зберігаються впродовж тривалих історичних періодів Звичка – вироблений і закріплений у житті людини спосіб поведінки з вираженими внутрішніми спонукальними мотивами до дії Зло – поняття етики, яким позначається морально-негативне в суспільних явищах, вчинках і мотивах діяльності людиниЗміст – внутрішній звязок елементів і процесів організованої певним чином системи матеріальних і духовних явищ Знання – форма засвоєння результатів пізнання, для якої характерне визнання їх істинності Зовнішнє – категорія, що відображає зовнішні ознаки обєкта, які виявляються в безпосередньому спогляданні на емпіричному рівні пізнання І Ідеал – вища досконалість, взірець, мета, до яких у своїй діяльності прагне людина чи соціальна група Ідеалізація – наділення когось або чогось властивостями, які відповідають ідеалові; логічна модель теоретичного обєкта Ідеалізм – філософський напрям, який на противагу матеріалізму вважає ідею, свідомість, дух первинними, а природу, буття, матерію їх похідними Ідентифікація – уподібнення, встановлення тотожності обєктів за певними ознаками Ідентичність – подібність, рівнозначність, тотожність предметів, явищ і понять Ідеологія – система поглядів та ідей, у яких усвідомлюються та оцінюються проблеми суспільного життя, а також цілі соціальної діяльності Ідея – поняття, уявлення, що відбиває у свідомості людини дійсність і виражає водночас її ставлення до навколишнього світу Ілюзія – омана, хибне, спотворене відображення дійсності й побудовані на цьому нездійсненні мрії та бажання Іманентний – внутрішньо притаманний предметам і явищам; той, що випливає з їхньої природи Імператив – наказ, веління, настіна вимога Імпліцитно – приховано, неявно Інваріантність – незміннність величин, співвідношень, властивостей при зміні умов, що повязані з ними Індивід – конкретний представник людського роду Індивідуалізація – виділення однієї особи або особини за їхніми характерними властивостями Індивідуалізм – ознака світогляду і життєва позиція, згідно з якими індивід протистоїть іншим людям і суспільству Індивідуальний – особистий, властивий лише даному індивідууму; розрахований на одну особу; поширений на кожного зокрема; одноосібний Індивідуальна психологія – напрям у психоаналізі, що прагне звільнити людину від детермінації соціальних та біологічних чинників Індивідуум – окрема людина, особа Індуїзм хх сукупність релігійних вірувань, релігійно-соціальні організації в Індії, світоглядними засадами яких є стародавні індійські священні тексти Індукція – логічна операція, форма умовиводу, в якому на основі знання про окреме робиться висновок про загальне Інквізиція – судово-поліційна організація у католицькій церкві, заснована у ХІІІ ст. для боротьби з єретиками, надзвичайно жорстока Інстинкт – сукупність поведінкових актів організму, спрямованих на збереження життєвих функцій будь-якої істоти і виду в цілому; чуття, несвідоме спонукання до чого-небудь Інструменталізм – філософське вчення, згідно з яким свідомість визнається одним зі знарядь пристосування організму до середовища Інтеграція – обёёєднання в ціле будь-яких окремих частин; процес зближення чого-небудь Інтелект –розум, здатність до мислення, особливо до вищих його форм Інтелігібельний – той, що осягається за допомогою розуму, мислення Інтенція – іманентна субєктові спрямованість свідомості, волі, почуттів на обєкти Інтерес – спрямованість особистості на матеріальні та духовні цінності з метою їх створення та використання Інтеріоризація – перетворення, згортання зовнішньої схеми дій у внутрішній, субєктивний план людини Інтерпретація – тлумачення , пояснення, розкриття смислу чого-небудь Інтерсубєктивність – поняття для позначення феноменів, загальнозначущих для багатьох субєктів Інтроєкція – у психології включення індивідом у свій внутрішній світ змісту психіки інших індивідів Інтроспекція – спостереження за власними психічними явищами і станом Інтуїтивізм – філософський принцип, згідно з яким інтуїція виступає як єдино вірогідний вид і спосіб пізнання Інтуїція – здогад, проникливість, які грунтуються на попередньому досвіді; у філософії – безпосереднє осягнення істини без наукового досвіду й логічних умовиводів Ірраціоналізм – філософське вчення, згідно з яким розумові як основному видові пізнання протиставляються інстинкт, віра, інтуїція Ірреальне – нереальне, те, що існує в уяві, мисленні, а не в дійсності Іслам – релігія, заснована, за арабськими переказами, пророком Мухаммедом у 7 ст.; вчення ісламу викладене у Корані Істина – адекватне відтворення в пізнанні обєктивної дійсності, відповідність пізнавальних образів обєктові; твердження, що відповідає уявленню про належне Історизм – принцип наукового пізнання, згідно з яким процеси дійсності розглядаються в їхньому закономірному історичному розвиткові Історичний матеріалізм – складова частина філософії марксизму, що вивчає загальні закони розвитку суспільства Й Йоги – послідовники давньоіндійського релігійно-філософського вчення про самопізнання, що досягається методами фізичного і морального тренування К Казуальний – випадковий, той, що не підлягає узагальненню Кальвінізм – протестантська релігійна течія, заснована Ж. КальвіномКанон – основне положення, правило, норма; догмат, церковне правило Кантіанство – сукупність шкіл та напрямів, що склалися на основі філософії І. Канта Капіталізм – суспільний лад, основою якого є всеохопне товарне виробництво і самозростання капіталу Карма – у релігійно-філософських системах Індії – закон відплати, за яким характер наступного існування людини (перевтілення після смерті) визначається її моральною поведінкою Картезіанство – вчення французького філософа і математика Р. Декарта Каста – в Індії та у деяких країнах Сходу – замкнена суспільна група людей, обєднаних певним родом занять, звичаями та законами; перен. станове або інше залежне суспільне угруповання, що зберігає свої привілеї та відокремленість Категоричний імператив – категорія філософії І. Канта, що позначає належну поведінку людини, відповідно до свободи волі й загальних вимог Категорія – універсальна форма мислення, в якій відображено загальні закони, властивості й відношення природних і духовних явищ Катехизис – короткий виклад основ християнського віровчення у формі запитань і відповідей Католицизм – один з основних напрямів у християнстві, в якому верховна церковна влада над усіма католиками належить папі Римському Каузальність – принцип пізнання і пояснення, згідно з яким усі явища і процеси розглядаються з позицій визнання причиново-наслідкових звязків Квієтизм – релігійно-етичне вчення, що полягає у проповіді містично-споглядального, пасивного ставлення до дійсності Квінтесенція – найголовніше, найбільш суттєве Класицизм – напрям у літературі та мистецтві 17 – першої третини 19 ст., повязаний зі зверненням до античних зразків і з системою суворих естетичних канонів Клерикалізм – релігійно-політичний напрям, метою якого є активна участь церкви в суспільно-політичному житті держави Компіляція – несамостійна літературна чи наукова робота, побудована на використанні опублікованих творів, праць різних авторів Конвенціоналізм – філософська концепція, згідно з якою наукові теорії й поняття є насліком угоди між ученими Конвергенція – сходження, зближення Конгеніальний – близький за духом, способом мислення, обдаруванням Крнкретний – реальний, точний, предметно визначений Консерватизм – прихильність до всього старого, до віджилих традицій і порядків; ворожість до нового, передового в політичному житті, в науці, літературі тощо Константа – постійна, незмінна величина Конструктивізм – естетичний напрям, що в архітектурі, образотворчому мистецтві та дизайні стоїть на позиціях раціональної доцільності, економності , зручності Контекст – уривок письмової або усної мови (тексту) із закінченою думкою із закінченою думкою, який точно визначає смисл окремого слова або фрази, що входять до нього Контрреформація – церковно-політичний рух у Європі 16 – 17 ст., спрямований проти Реформації Конфлікт – крайнє загострення суперечностей, що призводить до ускладнень або гострої боротьби Конформізм – пристосуванство, пасивне сприйняття існуючого стану справ, панівних думок тощо Конфуціанство – філософсько-етичне вчення давньокитайського мислителя Конфуція; одна з провідних релігій Китаю Концепція – узагальнена система поглядів на предмети і явища і їх тлумачення, основна ідея будь-якої теорії Кореляція – співвідношення; відповідність, взаємозвязок, взаємозалежність Космогонія – розділ астрономії, що вивчає походження і розвиток небесних тіл Космологія – у натурфілософії філософське вчення про світ, його походження й будову Космополітизм – ідеологія, що проповідує відмову від національного суверенітету, національних традицій і культури, заперечує патріотизм Космос – Всесвіт, структурно організований і впорядкований світ як ціле Краса – категорія естетики, якою позначаються цінності, що здатні задовольнити людські потреби у вищих духовних насолодах Критерій – ознака, на підставі якої оцінюється яке-нгебудь явище, дія, ідея; К. істини – мірило достовірності наших знань, їх відповідності обєктивній дійсності Культ – сукупність релігійних обрядів, служіння божеству; поклоніння перед ким-небудь або чим-небудь, надмірне возвеличення кого-небудь Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей, основним змістом яких є вищі досягнення людини і суспільства та їх творче втілення в результатах діяльності Л Лаконізм – коротке, стисле вираження думки, ідеї, задуму; за переказами, спартанці – мешканці давньогрецької Спарти (інша назва – Лаконія) – уславилися чіткістю і стислістю мовлення Ламаїзм – один із напрямів буддизму, що склався 7 – 14 ст. на основі магаяни та тантризму; засновником був тибетський лама Цзон-каба Ламаркізм – учення Ж. Б. Ламарка, перша теорія еволюції органічного світу Латентний – прихований; той, що зовні не виявляється Легітимація – визнання, підтвердження законності повноваженьЛенінізм – теорія марксизму, розвинута в ХХ ст. Леніним; повязаний із впровадженням у практику марксистського вчення про соціалістичну революцію, диктатуру пролетаріату, ліквідацію власності Лібералізм – ідейно-політичний рух, учення, що грунтується на засадах широких громадянських прав і свобод в економічній, політичній, духовній та інших сферах життя суспільства Лікей – давньогрецька філософська школа, заснована Арістотелем 335 р. до н. е. Логіка – наука про закони, форми, прийоми та засоби мислення, спрямовані на пізнання та досягнення істини; розумність, внутрішня закономірність, правильність, послідовність Логічний атомізм – учення про тотожність структури мови і структури дійсності Логічний позитивізм – напрям сучасної філософії, предметом якого є тлумачення завдань і проблем формальної логіки Логос – термін давньогрецької філософії, що вживався у значеннях “слово”, “смисл”, “порядок”, “закон”, “розум” і розумівся як обєктивна закономірність Локаята – матеріалістична школа в давній та середньовічній індійській філософії, згідно з якою основу світу складають вогонь, повітря, земля і вода Людина – вищий ступінь космічно-органічного життя, субєкт суспільно-історичної діяльності та культури Люмпен – декласовані елементи в суспільстві (волоцюги, жебраки, злодії тощо) Лютеранство – один із різновидів раннього протестантизму, фундатором якого був німецький теолог М. Лютер М Магія – один з різновидів первісної релігії, система дій, що покликана поза причиново наслідковими звязками вплинути на світ Майя – одне з центральних понять давньоіндійської філософії, що мало магічне і культове значення й означало ілюзію, видимість Макрокосм, Макрокосмос – світ(космос), Всесвіт Мальтузіанство – соціологічна доктрина англійського економіста Р. Мальтуса, згідно з якою населення зростає в геометричній прогресії, а засоби існуання – в арифметичній Маніхейство – релігійно-філосоське вчення, засновником якого був перс Мані (216 – 274); характерним є визнання одвічних протилежних принципів: добра і зла, світла і темноти Масонство – релігійно-етичний рух у формі протесту проти соціальної несправедливості; виник в Англії на початку 18 ст. Математична лінгвістика – наука, в якій для дослідження мови застосовують математичні моделі Матеріалізм – філософський напрям, який вважає, що світ за своєю природою матерільний, що матерія існує сама по собі, поза й незалежно від свідомості, що матерія, буття є первинним, а свідомість, мислення – вторинним, похідним, а світ і його закономірності пізнаванні Матерія – спільна нестворювана і незнищенна основа всіх речей, їх змін і форм, що здійснюється самочинно поза людською свідомістю Медитація – самозаглиблення, споглядання, роздум Медіум – особа, здатна бути за посередника між світом духів і людьми Метатеорія – теорія, що аналізує структуру, методи і властивості будь-якої іншої теорії Метафізика – вчення про перші сустності, вищі первні всього сущого, що недоступні досвідному знанню, а відкриваються лише розумові або інтуїції Метод – спосіб побудови та обгрунтування системи філософського знання; сукупність прийомів та операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності Методологія науки – учення про методи досягнення істини в науковому пізнанні та зведення знань у єдину систему Механіцизм – однобічний метод пізнання, що грунтується на визнанні механічного руху як єдиного способу існування іі змін; зведення більш складних матеріальних утворень до простих елементів Мислення – вища форма цілеспрямованого й узагальненого пізнання субєктом істотних звязків і відносин між предметами і явищами, а також у творенні нових ідей і програмуванні дій Міра – філософська категорія, що виражає єдність кількісних та якісних характеристик об‘єкта; межа, порушення якої призводить до зміни об‘єкта Міркування – послідовне викладення суджень або умовиводів Містицизм – релігійно-філософський світогляд, в основі якого лежить віра в можливість надчуттєвого спілкування з надприродніми, таємними сутностями Міф – історично перша форма світоглядного відображення світу, що грунтується на оповідях і переказах і характеризується синкретичною єдністю художньо-образного, морального та пізнавального і практичного освоєння дійсності Міфологія – спосіб духовно-практичного освоєння світу на первісній стадії суспільного розвитку, форма суспільного самоусвідомлення через сукупність міфів; вчення про міфи Моделювання – спосіб дослідження об‘єктів пізнання шляхом вивчення їх моделей Модель – у методології науки аналог певного фрагмента природної чи соціальної реальності; виступає в дослідженні як замінник або представник предмета, явища системи Модернізм – світоглядно-мистецький напрям ХХ ст., що грунтується на запереченні методів, зразків, норм класичного мистецтва, утвердженні суб‘єктивізму і формалізму Модус – у філософії – вид, прояв, різновид, властивість предмета; у логіці – різновид силогізмуМожливість – філософська категорія, що виражає імовірну тенденцію виникнення предмета Монада – у деяких філософських системах найпростіша неподільна замкнена єдність, першооснова Монізм – філософське вчення, що за першооснову буття бере один першопочаток – або матерію, або дух Монотеїзм – однобожність, віра в єдиного Бога Мораль – система поглядів і уявлень, сукупність норм і правил, які визначають поведінку людей, їхні обов‘язки стосовно суспільства і одне одного Моральна свідомість – форма суспільної свідомості, що грунтується на усталеній системі моральних норм, оцінок і принципів і відображає моральні відносини Мотив – термін у психології. Чким позначається спонукальна причина до дії і вчинків Н Навички – певні дії людини, що доведені до автоматизму внаслідок багаторазового повторення і не потребують свідомого керування кожним елементом структури таких дій Народ – все населення певної країни; етнічна спільність, що у своїй ієрархізованій соціальній структурі є об‘єктом власної історії та культури Натуралізм – погляд на світ, згідно з яким природа виступає як єдиний універсальний принцип пояснення, в тому числі соціальних та моральних явищ Натурфілософія – філософія природи, система умоглядних витлумачень природи, що розглядається в її цілісності Наука – сфера інтелектуальної діяльності людини, функцією і завданням якої є вироблення і теоретична систематизація знань, що в своїй сукупності складають наукову картину світу Наукова картина світу – узагальнена цілісна ситема уявлень про властивості й закономірності природи і світу в цілому, що є синтезом природничо-наукових та суспільно-історичних понять і принципів Науково-технічний прогрес – цілісний взаємозумовлений поступ науки і техніки, що грунтується на широкому пізнанні та застосуванні зовнішніх сил і закономірностей природи Націоналізм – ідейно-політична течія. Що виражає прагнення народу до національного, культкрного і політичного самовираження і самоутвердження Нація – природно-історична спільність людей, що складається на основі духовно-культурних особливостей, спільності території та соціально-економічних зв‘язків Небуття – поняття, що означає заперечення буття, його відсутність, тотожне поняттю “ніщо” Неокантіанство – напрям у філософії ХІХ – ХХ ст., що ставив за мету повернення до вихідних принципів теорії пізнання та етики Канта Неоплатонізм – напрям у філософії, згідно з яким творцем світу є надчуттєве “єдине”, яке шляхом еманації (випромінювання) виділяє з себе світовий розум, світову душу, природу Неопозитивізм – один із напрямів філософії ХХ ст., сучасний позитивізм, основними проблемами якого є роль знаково-символічних засобів науки, природи і функції математизації і формалізації знання тощо Неореалізм – течія в англо-американській філософії ХХ ст., одним із вихідних принцпипів гносеології якої є визнання здорового глузду як способу пізнання об‘єкта, що безпосередньо входить у свідомість Неотомізм – філософська школа в католицизмі, що виходить з учення Т. Аквінського; природу і суспільство проголошує продуктом божественного творення, наполягає на гармонії віри і розуму Несвідоме – термін психології для позначення сфери психічної діяльності, яка не бере участі у свідомому ставленні людини до світу і проявляється через інтуїцію, мимовільний спогад, гіпнотичний стан, сновидіння тощо Нігілізм – світоглядно-філософська позиція, що грунтується на запереченні культурних цінностей, релігійних і моральних норм, історичного минулого Нірвана – у буддизмі – стан спокою, що досягається шляхом повного відсторонення від життєвих благ та задоволень, злиття душі з духовною, божественною першоосновою світу; перен. спокій, блаженство Ніцшеанство – філософська течія, в основі якої лежать ідеї Ф. Ніцше “про переоцінку всіх цінностей” європейської духовної культури і звернення до ірраціоналізму і суб‘єктивізму Номіналізм – напрям у середньовічній схоластичній філософії, що визнавав первинними одиничні речі, а загальні поняття – їх “іменами” Ноосфера – оболонка Землі, що охоплена розумною діяльністю людини Ноумен – у філософії Платона та середньовічній схоластиці термін, який означає те, що пізнається розумом, на противагу даному в чуттях Нус – одне з основних понять античної філософії, що означало поєднання всіх всіх можливих актів свідомості й мислення, яким підпорядковані космос і людина, думка, розум О Обскурантизм – вороже ставлення до науки, прогресу; мракобісся Об‘єкт – предмет, що є частиною зовнішнього матеріального світу; предмет пізнання, діяльності людини Об‘єктивний – такий, що існує поза свідомістю та незалежно від неї; о. реальність – матеріальний світ у всій його багатогранності, все, що існує насправді незалежно від людської свідомості; безсторонній, неупереджений, такий, що відповідає дійсності Об‘єктивізм – світоглядна позиція, що в пізнанні соціально-політичних явищ грунтується на безсторонності та відсутності їх оцінокОб‘єктивна істина – в теорії пізнання такий зміст людських знань, який не залежить від волі та бажань суб‘єкта Об‘єктивний ідеалізм – один із напрямів філософії, що визнає первинність духу (ідеї) щодо матеріального світу Одиничне – поняття, яким фіксуються окремі речі, явища і події, що визначаються просторово-часовими межами та індивідуальними якостями Ойкумена – заселена людиною частина земної кулі Оказіоналізм – визнання будь-яких причиново-наслідкових зв‘язків як зумовлених божественним впливом Окультизм – термін, що означає вчення, які визнають існування надприродних явищ і сил і виробляють практичні способи взаємодії з ними (магія, спіритизм) Олігархія – політичне та економічне панування, правління невеличкої групи Онтогенез – перебіг розвитку індивідуального організму Онтологія – розділ філософії. Що вивчає фундаментальні принципи та найзагальніші сутнісні характеристики буття Операціоналізм – напрям філософії та методології науки, що зводить теоретичне знання до емпіричних процедур виміру та опису Опредметнення і розпредметнення – філософські категорії, в яких відображено суперечливу природу діяльності людини, коли її здібності переходять у предмет, а властивості предмета стають надбанням людини Освітосприйняття, просякнуте життєрадісністю, бадьорістю, вірою у краще майбутнє; схильність у всьому вбачати найкращі сторони Оракул – у давніх греків, римлян та народів Давнього Сходу – жрець, котрий давав віруючим відповіді, продиктовані божеством, а також – місце, де робилися ці пророкування, напр., Дельфійський О. Оратор – особа, що виступає із промовою на зібранні; красномовна людина, що має талант виступати перед широким загалом Організація – внутрішня впорядкованість, узгодженість у взаємодії диференційованих і водночас автономних частин цілого; об‘єднання людей, що реалізують певну програму і діють за визначеними правилами і процедурами Ортодоксальний – той, хто неухильно сповідує певне вчення, напрям, систему поглядів; той, хто суворо дотримується якогось вчення у його первісному чи загальноусаленому вигляді Остракізм – у Давній Греції – вигнання громадян, небезпечних для держави, шляхом таємного голосування, що проводилося черепками, на яких вказувалися імена вигнанців; перен. вигнання, переслідування Оцінка – вираження ставлення (через схвалення чи осуд) до явищ соціальної дійсності та вчинків людей Очевидність – безпосередня даність істинності певних знань, на противагу тим, істинність яких потребує доведення П Паліатив – засіб, що не забезпечує остоточного розв‘язання завдання; напівміра Пам‘ять – здатність до відтворення минулих вражень і досвіду, інформації про зовнішній світ і внутрішній стан для подальшого використання в перебігу життєдіяльності Панегірик – ораторська промова хвалебного змісту; похвальне слово; надмірне вихваляння когось, чогось Панісламізм – релігійно-політична течія в ісламі, що проповідує єдність і солідарність усіх мусульман, незалежно від соціальної, національної, расової відмінностей, на основі їх рівності перед Аллахом Панлогізм – філософський принцип, згідно з яким дійсність тлумачиться як логічне самовираження через поняття, ідею субстанції, що мислить сама себе Панпсихізм – уявлення про всезагальну одушевленість природи Пантеїзм – філософське вчення, що ототожнює Бога і світ, розчиняє Бога у світі (природі) Парадигма – теорія або модель постановки проблем, що виступає як зразок у розв‘язанні послідовних завдань у процесі наукового дослідження Парадокс – думка, судження, що різко розходиться зі звичайним, загальноусталеним, таке, що (іноді лише на перший погляд) суперечить здоровому глуздові; несподіване явище, що не відповідає звичним уявленням Патетичний – пристрастний, схвильований, сповнений почуттів, пафосу Патристика – термін, яким позначають сукупність філософсько-теологічних дисциплін християнських мислителів (отців церкви) 2-8 ст. Патрицій – представний привілейованого стану, родової знті у Давньому Римі Патріархат – останній період первіснообщинного ладу, який характеризувався панівним становищем чоловіка у господарстві та суспільному житті Пафос – піднесеність душевного стану, хвилювання і пристрасть; категорія античної естетики Пацифізм – антивоєнний рух, представники якого виступають проти будь-яких війн Перипатетик – учень чи прихильник давньогрецької філософської школи Арістотеля Перманентний – постійний, такий, що безперервно триває Персоналізм – один із напрямів сучасної філософії, що визнає людську особистість (персону), первісною творчою реальністю, а Бога – верховною творчою особистістю Перцепція – сприйняття, безпосереднє відображення дійсності органами чуттів Песимізм – світосприйняття. Сповнене безнадії, зневіри у краще майбутнє; схильність в усьому вбачати найгірші, темні сторони Підсвідоме – активні психічні стани, що перебувають поза центром смислової діяльності, але впливають на хід свідомих процесівПієтет – глибока повага, шанобливе ставлення до кого-небудь, чого-небудь Пізнання – процес цілеспрямованого активного відображення явищ зовнішнього світу і внутрішнього життя, процес нагромадження знань Платонізм – напрям в античній філософії, що грунтується на вченні Платона, згідно з яким буття тотожне ідеям і визначається ними Платонічний – духовний, нематеріальний Плебей – представник найнижчої верстви у Давньому Римі; у середні віки й пізніше – плебеї – широкі верстви міської бідноти, простого люду Плем‘я – форма етнічної та соціальної організації первісного суспільства Плутократія – державний устрій, за якого політична влада належить групці найбагатших представників панівного класу Плюралізм – філософський принцип, згідно з яким існує множинність засад чи видів буття; визнання співіснування та рівноцінності ідейно-світоглядних позицій Пневма – у давньогрецькій натурфілософії і медицині сила, що регулює дихання і пульс; у стоїцизмі – життєва сила, тотожна логосу – першовогню; космічне “дихання”, дух Погранична ситуація – поняття філософії екзистенціалізму, яке позначає звичайний стан людини, що вимагає від неї концентрування і напруження всіх сил і дозволяє досягти неможливого у звичайних обставинах Позитивізм – напрям у філософії і науці, який визнає справжніми знаннями ті, що базуються на досягненнях позитивних наук, а тому не потребують філософії Полігамія – форма шлюбу, за якої кожен може перебувати в шлюбі одночасно з кількома партнерами Політеїзм – одна із історичних форм релігії, що грунтується на поклонінні багатьом богам Політика – сфера суспільної діяльності, в основі якої лежить проблема завоювання, утримання і використання державної влади Поняття – думка, що відображає в узагальненій формі предмети і явища через виділення їх спільних і специфічних ознак Популяція – сукупність особин біологічного виду, що заселяє певну територію і здатна до саморегуляції і самовідтворення Постулат – твердження, що приймається без доказів як вихідне положення Потенція – можливість, здатність, сила, що існує у прихованому вигляді й може виявитися за певних умов Правосвідомість – сукупність поглядів, ідей, що виражають ставлення людей або соціальних груп до права та його здійснення в державі Православ‘я – один з трьох основних напрямів християнства (східно-візантійський), що остаточно оформився після 1054 року Прагматизм – напрям сучасної філософії, згідно з яким істинним вважається не те, що відповідає об‘єктивній дійсності, а те, що дає практично корисні результати Праксеологія – система знань і практичних рекомендацій з метою раціональної організації різноманітних видів діяльності людини та створення їх оптимальних моделей Практика – протилежний теорії спосіб освоєння світу з метою його предметного перетворення; переведення суб‘єктивного в площину об‘єктивного Праця – специфічно людський спосіб цілеспрямованого, опосередкованого предметними і духовними засобами перетворення зовнішнього світу з метою задоволення потреб Предикат – у логіці один з двох термінів судження, в якому вказується на властивість чи особливість предмета (суб‘єкта судження) Предмет – категорія, що позначає певну цілісність, виділену з множини об‘єктів у процесі діяльності чи пізнання Преформізм – учення, згідно з яким у зародкових клітинах організму містяться структури, що визначають основні риси розвитку і будови організмів наступних поколінь Принцип – основне первісне положення якої-небудь теорії, вчення тощо; внутрішнє переконання людини, погляд на стан речей Принцип верифікації – принцип встановлення істинності наукових тверджень за допомогою даних відчуттів Принцип фальсифікації – спосіб формування логічного критерію істинності, за яким універсальне твердження є істинним, якщо жодне інше твердження, яке з нього випливає, не є хибним Природа – весь навколишній світ у всій різноманітності форм, самопричинне, передує людині і є універсальною умовою її існування Проблема – складне теоретичне або практичне питання, що потребує поглибленого дослідження і розв‘язання Провіденціалізм – релігійне розуміння історії як прояв волі Бога, здійснення наперед визначеного божественного плану Прогноз – науково-обгрунтоване передбачення про можливий у майбутньому розвиток певних явищ і процесів Прогрес – напрям розвитку, що характеризується переходом від нижчого до вищого, від менш організованого до більш організованого, досконалого Пропаганда – діяльність, спрямована на поширення серед людей певних ідей, учень і поглядів і формування в них відповідних світоглядних позицій Протестантизм – один із напрямів християнства, що виник у надрах католицизму внаслідок Реформації; один з основних догматів – спасіння через особисту віру Протилежність – категорія, що відображає властивості, процеси, тенденції, які взаємно виключають одне одногоПротяжність – одна з характеристик простору, що притаманні механічним та фізичним тілам і системам та їх взаємозв‘язкам Психіка – спосіб відображення твариною або людиною зовнішнього світу черех систему образів і дій Психоаналіз – загальна теорія і метод лікування нервових і психічних захворювань, що започатковані З. Фрейдом Психологізм – напрям у філософії та соціології, що визнає психологію основною філософською і соціологічною наукою Психологія – наука про закономрності, розвиток і форми психічної діяльності тварини і людини Псюхе – поняття давньогрецької філософії, в якому розвиваються уявлення про ідеально-духовні елементи реальності Р Раціоналізм – філософський напрям, що вважає розум єдиним джерелом і критерієм пізнання Реалізм – у середньовічній філософії напрям, що грунтувався на визнанні того, що загальні поняття є реальними духовними сутностями і субстанціями речей Реальність – те. Що існує насправді, поза свідомістю – об‘єктивна реальність, а у свідомості – суб‘єктивна реальність Революція – глибокі якісні зміни в розвитку яких-небудь явищ природи, суспільства чи пізнання Регрес – перехід від вищих форм поступу до нижчих, рух назад, зміни на гірше Редукція – процес або дія, змістом яких є зменшення, спрощення чогось Релігія – специфічний тип світогляду, відповідна поведінка і сукупність дій, що грунтуються на вірі в існування надприродних сил (Бога) Релятивізм – методологічний принцип, який полягає в абсолютизації відносності й умовності змісту пізнання, а також моральних норм і принципів Ренесанс – епоха Відродження – епоха в культурному та ідейному розвитку низки країн Європи (ХІV – ХVІ ст.), зумовлена зародженням буржуазних відносин; основним ідейним змістом антифеодальної культури Р. був гуманізм (термін Р. – умовний, оскільки зводить увесь смисл цього історичного явища до відродження античної культурної спадщини) Ретроспекція – спосіб розгляду, осмислення подій сучасності під кутом зору минулого, виявлення в ньому тенденцій, наявних у сучасності Рефлекс – опосередкована нервовою системою реакція організму на вплив зовнішнього і внутрішнього середовища Рефлексія – спосіб мислення, що спрямований на осмислення й усвідомлення пізнавального акту й пізнання внутрішнього світу людини Реформація – соціально-політичний та релігійний рух ХVІ – ХVІІ ст. в Європі, спрямований проти феодалізму та католицької церкви Речовина – один із видів матерії, що має просторову обмеженість, масу спокою і є предметом дослідження фізики, хімії тощо Ригоризм – суворе, неухильне, надмірно дріб‘язкове дотримання певних принципів, правил, переважно з питань моральності Риторика – ораторське мистецтво, наука про красномовство, що вивчає способи побудови мовлення з метою переконання слухачів й досягнення естетично-емоційного ефекту Ритуал – одна з форм символічних дій, що виражає зв‘язок суб‘єкта з системою соціальних відносин і цінностей Рід – за первісного ладу – форма спільності людей, пов‘язаних кровною спорідненістю; у логіці – характеристика класу предметів Річ – окремий предмет об‘єктивного світу, що має відносну відособленість і сталість Розвиток – незворотна, спрямована й закономірна зміна матеріальних та ідеальних об‘єктів, поступальна зміна явищ матеріального та духовного Розсудок – спосіб інтелектуальної діяльності відповідно до заданих схем і шаблонів, без проникнення у змістовну сутність поняття Розум – вища форма творчої інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями і опирається на розкриття їхньої природи і змісту Романтизм – напрям у літературі, мистецтві та філософії, що виник у Європі на початку ХІХ ст., який боровся з канонами класицизму, висуваючи на перший план особистість і почуття; романтики у своїй творчості широко використовували історичні та народно-поетичні теми; настрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливим спогляданням Рух – спосіб існування матерії, невід‘ємна властивість будь-яких її утворень, що оїоплює собою всі зміни та процеси, які відбуваються у сфері природи і духу С Сакралізація – введення у статус священного предметів, явищ, подій, людей тощо Сакральний – той, що відноситься до сакрального, священного Самосвідомість – усвідомлення людиною чи соціальною групою самої себе, свого місця й ролі в природі й суспільстві Свідомість – вищий рівень психічної активності людини як соціальної істоти; цілеспрямоване і творче відображення об‘єктивної дійсності у формі образів й понять Світ – універсальна предметність, що протистоїть людині, стосовно яуої людина визначається як суб‘єкт, що створює власний духовний світ Світогляд – форма суспільної самосвідомості люлини, через яку вона осмислює й оцінює своє ставлення досвіту і визначає своє призначення і місце в ньомуСвобода – сутнісна характеристика людини, що полягає в її здатності діяти відповідно до своїх інтересів і цілей і грунтується на виборі можливих способів, форм і напрямів діяльності Свобода волі – філософське поняття, що позначає філософсько-етичну проблему зумовленості (детермінованості) чи самовизначення людської волі Свобода совісті – спосіб морального самовизначення людини у ставленні до явищ суспільного життя Секуляризація – процес звільнення від впливу релігії різноманітних сфер життя суспільства і людини, позбавлення церкви певних майнових прав, впливу на політичне життя тощо Семантика – розділ мовознавства, а також логіки, що вивчає зміст значення і смисл слів і виразів і співвідношення між ними Семіотика – загальна теорія систем знаків, кожному з яких надається певне значення Сенсибельний – філософський термін, яким позначають предмети і явища світу, що осягаються за допомогою відчуттів Сенсуалізм – напрям у теорії пізнання, що визначає відчуття основною формою і джерелом знань Символ – форми виразу духовного змісту за допомогою матеріальних предметів та образів, що виступають як знаки цього змісту Синкретизм – злитиість, нерозчленованість, що характеризує первісний, нерозвинутий стан чого-небудь Синтез – метод дослідження якого-небудь явища у його єдності та взаємозв‘язку частин; узагальнення, зведення до єдиного цілого даних, здобутих аналізом Синтоїзм – національна релігія японців, що сформувалася в 6 – 7 ст. на базі родоплемінних культів Система – сукупність елементів, що перебувають у взаємних зв‘язках співпідпорядкування й координації і складають певну цілісність Системний підхід – напрям у методології соціально-наукового пізнання, що грунтується на дослідженні об‘єктів як систем Сім‘я – соціальне об‘єднання, чления кого пов‘язані шлюбними взаєминами, спільністю побуту, взаємодопомогою та моральною відповідальністю Скептицизм – філософське вчення, що піддає сумніву можливість достовірного пізнання світу Слово – структурно-семантична одиниця мови, що відображає результати досвіду й пізнання світу; єдність знака і позначуваного Смерть – природне і закономірне (можливе неприродне і випадкове) завершення життя будь-якого живого організму Смисл – особливий зміст, яким людина наділяє прояви своєї життєдіяльності, явища та процеси світу й надає їм певного значення в системі культури Смисл буття – поняття світогляду, в якому відображено фундаментальну проблему існування людини як унікальної, активної і творчої особистості Совість – категорія етики, що позначає моральне почуття, в якому виявляється самооцінка особою її дій і вчинків у системі усталених моральних норм Соліпсизм – крайня форма суб‘єктивного ідеалізму, в якій реально існуючим визнається суб‘єкт, все ж інше голошується продуктом його свідомості Софістика – спосіб міркувань, що грунтується на навмисному порушенні законів логіки й оголошенні хибних умовиводів істинними Соціалізація – процес становлення особистості на основі засвоєння нею елементів культури й соціальних цінностей Соціалізм – соціально-утопічне вчення про суспільство соціальної рівності, яке грунтується на суспільній власності Соціальна верства – соціальна група, що має проміжні, недостатньо виражені соціальні характеристики (природні або суспільні відмінності) Соціальна група – відносно стала сукупність людей, що є складовим елементом соціальної структури певного суспільства Соціальна екологія – сукупність наук, що досліджують взаємодію між людськими спільностями та навколишнім географічним, соціальним і культурним середовищем, а також вплив результатів цієї взаємодії на фізичне і психічне здоров‘я людини Соціальна психологія – наука, що вивчає закономірності, специфічні риси психічної діяльності та поведінки соціальних спільностей, їх взаємодію та вплив на соціальну поведінку особи Соціальне середовище – суспільні, матеріальні та духовні умови, що оточують людини, забезпечують її існування, формування та діяльність Соціальний прогрес – провідна тенденція розвитку суспільства, що відзначається гармонізацією суспільних відносин, удосконаленням технології та духовно-культурним зростанням людини Соціальний простір – сукупність умов, що визначають можливості для реалізації людиною, соціальною групою чи суспільством потреб, потенцій і здібностей Соціоантропогенез – взаємозумовлений цілісний історичний процес виникнення і формування суспільства і морфологічного розвитку людини Соціобіологія – напрям у філософії та соціології, що досліджує еволюційно-біологічні передумови соціальної поведінки людини
1 2 3 4 5 Категория: Філософія \| Добавил: Aspirant (02.05.2013)
Просмотров: 596 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: