Реферат на тему:Аналіз ефективності використання трудових ресурсів та заходи підвищення ефективності використання трудових ресурсів - Економіка підприємств - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Аналіз ефективності використання трудових ресурсів та заходи підвищення ефективності використання трудових ресурсів. ВСТУП На сучасному етапі розвитку народного господарства України велика увага приділяється проблемі підвищення ефективності виробництва. Для вирішення цього питання потрібно постійно впроваджувати у виробництво досягнення сучасного науково-технічного прогресу вдосконалювати форми та методи використання трудових ресурсів , посилювати мотивацію кожного робітника у межах підвищення продуктивності праці .Інакше кажучи, підвищення ефективності виробництва можливе при умові найбільш раціонального використання всіх наявних ресурсів, в першу чергу – трудових. Де і коли б праця не здійснювалася, вона не мислима без людей, які керуються свідомо поставленими цілями, інтересами, механізм яких визначає в кінцевому розрахунку закономірності суспільного виробництва. Зміст праці полягає в саме сукупності елементів, які характеризують місце, роль, розвиток особистого фактору, трудового процесу і склад трудових функцій працівника, ступень його впливу на ефективність та якість праці, необхідний освітній і професійно-кваліфікаційний рівень. У зв’язку з цим організація праці повинна будуватися на основі врахування мотивів і факторів , які стимулюють участь в праці. Адже саме працівникам належить вирішальна роль в розвитку засобів і предметів праці – основних елементів будь-якого виробництва. Від організованості працівників , їх знань , ініціативі і дисципліни залежить продуктивність праці та ефективність виробництва. Сьогодні використання трудових ресурсів формується під впливом багатьох факторів і процесів, з якими воно пов’язано прямими і опосередкованими зв’язками. Це вимагає нового підходу до вивчення проблем у використанні трудових ресурсів, аналізу їх функціонування під впливом виробничих та соціально-економічних факторів в умовах реформування економіки. Об’єктом дослідження в даній роботі є Одеське районне нафтопровідне управління (РНУ) розташовано у м. Одеса, його робота пов’язана з особливостями системи обслуговування, поточним, середнім і капітальним ремонтами нафтопроводів, об’єктів і обладнання та утримання їх в належному стані. Одеське районне нафтопровідне управління обслуговує нафтопроводи Кременчук-Снігурівка, Снігурівка-Одеса, Снігурівка-Херсон протяжністю 439 км. Управління здійснює технічну експлуатацію трьох магістральних нафтопроводів, трьох нафтоперекачувальних станцій: НПС “Августівка”, НПС “Снігурівка”, НПС “Андріївка”, двох резервуарних парків. Управління має у своєму складі базу виробничого обслуговування та цех технологічного транспорту та спецтехніки. Будівництво нафтопровідного транспорту в Україні розпочалося в 60-роках ХХ століття. Перший в Україні нафтопровід Долина-Дрогобич був збудований у 1962 р. будівельно-монтажними організаціями Укрнафтогазбуду. Протяжність нафтопроводу складала 58,4 км, діаметром 273 мм . Другий нафтопровід – перша нитка нафтопроводу “Дружба” на дільниці Мозир – Броди – Ужгород – був збудований теж організаціями Укрнафтогазбуду і введений в експлуатацію у 1962-1963 рр. Протяжність його по території України склала 684 км, перекачування забезпечували сім насосних станцій, у м. Броди було розміщено пункт наливу нафти на залізничний транспорт. Нафтопровід призначався для транспортування суміші татарської, башкирської та західносибірської нафти на експорт до Угорщини. Значне зростання видобутку нафти в Західному Сибіру дозволило колишньому Міннафтопрому нарощувати експортні можливості і побудувати другу нитку нафтопроводу ”Дружба” протяжністю 686,5 км. діаметром 720 мм. по всій території України і сім суміщених насосних перекачувальних станцій. Разом з введенням у дію Кременчуцького НПЗ у 1966 році розпочалося будівництво нафтопроводів, які б доставляли до нього сировину від східноукраїнських родовищ: Гнідинцівського, Глинські-Розбишівського та Качанівсього . Замовником у будівництві цих нафтопроводів виступило Головне управління з переробки нафти і газу. Для оперативного керівництва будівництвом, а також для наступної експлуатації новозбудованих нафтопроводів необхідно було створити нафтопровідне управління в безпосередній близькості від українських родовищ нафти та основних її споживачів. З розширенням географії виробничої діяльності і зростанням об’ємів транспорту нафти було створено у 1968 році управління Придніпровського магістрального нафтопроводу у місті Кременчук на сьогоднішній час – це підприємство, яке забезпечує постачання нафти практично на всі нафтопереробні заводи України, а також значну частину експорту російської нафти через Одеський (Україна) та Новоросійський (Росія) морські порти. До складу підприємства входять чотири районних нафтопровідних управління: Кременчуцьке , Одеське, Сумське, Лисичанське, ремонтно-будівельне управління, південноукраїнське виробниче управління зв’язку .Одеське районне нафтопровідне управління являється структурним підрозділом Підприємства магістральних нафтопроводів. У 1977 році для надійної експлуатації нафтопроводів Кременчук-Снігурівка та Снігурівка-Одеса було організовано Одеське районне нафтопровідне управління. Наступного року до складу ОРНУ ввійшла база виробничого обслуговування у м.Херсон, також запущена в дію НПС”Андріївка” (Дніпропетровська область). З точки зору економічної інфраструктури район проведення робіт характеризується такими провідними міжгалузевими комплексами: паливно-енергетичними, машинобудівними, будівельними, легкою промисловістю та транспортним. Даний район повністю забезпечений трудовими ресурсами. Велике значення в діяльності Одеського РНУ мають економічні зв’язки з іншими підприємствами, які є споживачами його послуг. Для нормального і надійного функціонування підприємство використовує значну кількість енергетичного, транспортного обладнання, будівлі, споруди. Тому доцільно проаналізувати технічний стан наявних фондів підприємства, дати кількісну і якісну характеристику, що і розглянемо у наступному розділі. Оскільки в Одеському районному нафтопровідному управлінні не велика чисельність трудового колективу, то для підвищення ефективності використання трудових ресурсів важливим фактором є рівень використання живої праці . Крім того, витрати на заробітну плату мають значну питому вагу в собівартості робіт і послуг, які надають підрозділи підприємства . Отже , покращення використання трудових ресурсів дасть можливість скоротити витрати підприємства, що в свою чергу відобразиться на кінцевих результатах його діяльності, тому проблема раціонального використання трудових ресурсів є актуальним і своєчасним. Метою даного дипломного проекту є проведення аналізу ефективності використання трудових ресурсів та розробка заходів можливого підвищення ефективності використання трудових ресурсів в Одеському районному нафтопровідному управлінні. Для досягнення цієї мети поставлено наступні задачі: - провести оцінку і аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства; - провести аналіз фінансового стану підприємства; - Оцінити та проаналізувати оточуюче середовище, визначити його сильні і слабкі сторони; - Розглянути існуючі методики аналізу та оцінити використання трудових ресурсів; - Проаналізувати та оцінити ефективність використання трудових ресурсів Одеського районного нафтопровідного управління; - Вибір та обґрунтування заходів щодо ефективного використання трудових ресурсів; У ході виконання дипломної роботи були використані методи досліджень: економіко-статистичний, економіко-математичний, порівняльного аналізу та математичного програмування та прикладні програми на ЕОМ. РОЗДІЛ I ОЦІНКА І ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОДЕСЬКОГО РАЙОННОГО НАФТОПРОВІДНОГО УПРАВЛІННЯ 1.1. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності Одеського РНУ Техніко-економічні фактори можуть впливати на зміну витрат і собівартість в різних напрямках, як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення. На підприємствах проводять по факторне планування собівартості, метою якого є визначення степені впливу кожного доходу, що передбачені в різних розділах плану по транспорту нафти і об’єктивних умов, які склали в момент проектування плану [1, 2]. Зміна собівартості транспорту нафти розраховується в розрізі наступних техніко-економічних факторів: - впровадження нової техніки і програмної технології ; - покращення організації праці і вдосконалення управління; - зміна середньої віддалі транспортування нафти; - відносні зміни умовно-постійних витрат ; - покращення використання основних фондів; Зміна величини витрат під впливом впровадження нової техніки і прогресивної технології буде визначатися прямим розрахунком ( враховується реальна економія) . Вплив доходів щодо покращення організації праці і вдосконалення управління буде оцінюватися прямим розрахунком. Зміна витрат під впливом змін середньої віддалі транспортування нафти визначається в наступній послідовності: визначається індекс зміни собівартості транспортування 1000 т. нафти в плановому році у порівнянні з базисним I mc I mc = Сmn / Cmб, (1.1) де С mh, С мб – відповідно собівартість транспортування 1000 т. нафти в плановому та базисному роках, грн.. визначається індекс зміни собівартості транспортної роботи в плановому році порівняно з базисним – I mpc = Cmpn Cбmр , (1.2) де Сmpn, Сmpб - відповідно собівартість транспортної роботи в плановому та базисному роках, грн. Індекс зміни витрат за рахунок зміни середньої віддалі - I g , визначається виходячи з наступного: I g = Imc / I mpc , (1.3) Визначення величини зміни витрат на транспорт нафти за рахунок зміни середньої віддалі транспорту нафти здійснюється за формулою:Bв = Iвп(б) * ( Ig-1), (1.4) де Вв – величина витрат (зміни) за рахунок зміни середньої віддалі, грн.. Івп(б) - витрати на транспортування нафти в плановому році, виходячи з рівня витрат, які склалися в базисному році. Iвп(б) = = Cmб * Qmn , (1.5) де Qmn – об’єм транспорту нафти в плановому році , тис.тн. визначають виходячи з наступного виразу: Зу = ПРуб / 100 ; (1.6) де Зу – зміна умовно-постійних тис. грн. П – індекс зміни подачі нафти по діючим нафтопроводах Руб - величина умовно-постійних витрат в базисному році, тис. грн.. П = ( Qmn - Qm(н)n ) / Qmб , (1.7) де Qm(н)n - об’єм нафти, що транспортується в плановому році по трубопроводах, тис.тн. ; Qmб, Qmn – об’єм транспортованої нафти відповідно в базисному та плановому роках, тис.тн. . Відповідно економія за рахунок покращення використання основних фондів : Зф= (Аб / Qmб - Аn-Аnн /Qm n-Q m(n)n ) (Qmn – Qm(n)n ) , (1.8) де Зф – зниження витрат за рахунок покращення використання основних фондів тис. грн. ; Аб, Аn – відповідно загальна сума амортизаційних відрахувань в базовому році по плановому, тис. грн..; Аnн – сума амортизаційних відрахувань в плановому році по нововведених основних фондів ,тис. грн.. Для аналізу зміни показників собівартості в часі використовують ряди динаміки Розглянемо наступні показники : І. Абсолютний приріст : 1.1. базисний ∆уб = ∆уt – у0, (1.9) 1.2. ланцюговий ∆ул = ∆уt - уt –1, (1.10) де у0, уt , уt –1 - відповідно фактичний рівень показника в базисному, звітному і попередньому до звітного року, ІІ. Темпи росту , % 2.1. базисні : Т рб = уt / у0 100, (1.11) 2.2. ланцюгові : Трл = уt / уt –1 100, (1.12) ІІІ. Темпи приросту , % 3.1. базисні : Тпрб = Трб – 100 , (1.13) 3.2. ланцюгові: Тпрл = Трл – 100 , (1.14) ІV. Абсолютне значення 1 % приросту базисний для всіх періодів одинаків ланцюговий α = ∆ул / Трл, (1.15) або: α = уt –1 / 100 , (1.16) Абсолютний приріст характеризує швидкість зміни рівнів ряду динаміки за одиницю часу. Темпи росту – відносний показник динаміки, який показує у скільки разів більше чи скільки відсотків даний рівень складає по відношенню до рівня, що прийнятий за базу порівняння. Темп приросту показує як змінився рівень ряду динаміки на протязі даного часу. Абсолютне значення одного відсотка приросту – абсолютна величина одного відсотку приросту. Для аналізу виконання плану по собівартості використовується прийом порівняння : проводиться співставлення фактичних витрат з плановими з розрахунку на виконаний об’єм відхилення фактичної собівартості від планової [3, 4]. При аналізі собівартості важливо розглянути структуру собівартості всього обсягу робіт. Структура собівартості – це питома вага окремих статей затрат в загальних витратах. Знання структури собівартості дозволяє виділити основні напрямки витрат і обґрунтувати резерви їх зниження. За допомогою індексного методу можемо провести оцінку впливу окремих факторів на зміну собівартості продукції. Зокрема , витрати на матеріали можемо показати як функцію від ціни на матеріали та їх обсягу В = ЦQ , (1.17) Методом ланцюгових підставок розраховується вплив кожного фактора : Вплив цін Δ Вц = (Ц1 – Ц0) Q ; (1.18) Вплив обсягу Δ ВQ = ( Q1 – Q0 ) * Ц0 ; (1.19) де Ц0, Ц1 - відповідно фактичні та стандартні ціни, грн..; Q1, Q0 – відповідно фактичні та стандартні витрати матеріалів. Загальна сума витрат на заробітну плату подається як функція від середньоспискової чисельності робітників (ССЧ) і середньомісячної заробітної плати СˉЗП) : ВФОП = ССЧˉЗП, (1.20) Методом ланцюгових підставок визначаємо : Вплив ˉЗП : Δ ВзпФОП = (ˉЗП - ˉЗП о) ССЧ, ( 1.21) Вплив ССЧ Δ ВссчФОП = (ССЧ1 – ССЧ0) * ˉЗП о, (1.22) Δ ВФОП =Δ ВˉЗП ФОП +Δ ВссчФОП, (1.23) Річна зміна ФОП : Δ ВрФОП = 12* Δ ВФОП , (1.24) При вивчені закономірностей розвитку широко використовуються “трендові криві”, тобто певні математичні функції за допомогою яких описується основна тенденція f(t). Тип функції залежить від специфіки процесу, що вивчається і характеру його динаміки.На практиці перевага надається функціям, параметри яких мають чіткий економічний зміст і означають абсолютну чи відносну швидкість розвитку. Зокрема: - лінійна функція Уt = a+bt , (1.25) де параметр b характеризує стабільну абсолютну швидкість, - парабола 2-го ступеня Уt = a+bt + Сt2 , (1.26) для якої характерний стабільний приріст абсолютної швидкості 2С В усіх функція t – порядковий номер періоду а – рівень ряду при t =0 На основі наведених методів проведемо аналіз собівартості показників [5-7]. Виробничо – господарську діяльність будь якого підприємства, зокрема Одеського РНУ, характеризують ряд показників, завдяки яким можна отримати наочну картину діяльності підприємства. Важливе значення для оцінки діяльності підприємства має виконання поставленої мети , зрозуміло , що відхилення фактичних знань від запланованих в одних показників має позитивний , а в інших негативний характер. Так зростання таких показників як: перекачка нафти, прибуток – має позитивне значення. Зростання значення показника продуктивності праці має відносне значення, якщо це відбувається за рахунок зростання кількості перекачки нафти при умові стабільності показника чисельності, а при умові її зниження, то воно має позитивний характер. Для того, щоб зробити висновки, чи ефективним є використання матеріальних, трудових та інших ресурсів в цілому, працює підприємство прибутково чи збитково потрібно провести аналіз основних техніко-економічних показників підприємства. Основні техніко-економічні показники діяльності Одеського РНУ наведені в табл. 1.1. В табл.1.2. наведена динаміка основних техніко-економічних показників на Одеському РНУ за період 2000 - 2002 роки. (Таблиця 1.1.) Основні техніко-економічні показники по Одеському РНУ. № п/п П о к а з н и к и Р о к и Од.вимір 2000 рік 2001 рік 2002 рік 1. Транспортування нафти, тис. тн. 118815,2 122496,7 125543,1 2. Загальна установлена потужність, тис.кВт 979840 979840 979840 3. Середньомісячна заробітна плата, грн. 444,1 489,3 676,2 4. Продуктивність праці, тис тн. час. 51569 51328 52164 5. Собівартість перекачки 1000 тн. нафти, грн. 2,71 2,97 3,60 6. Прибуток . грн. 355760,2 204520,0 190973,9 Графічно динаміка основних техніко-економічних показ-ників зображена на рис.1.1. Отже, так як перекачка нафти є основною ланкою в діяльності підприємства то до його значення можна характеризувати роботу Одеського РНУ. Так, у 2001 році перекачка нафти зростає на 3.1 % і на 5 % у 2002 році порівняно з 2000 роком. Такі зміни спричинили збільшенням потреб споживача, також ряд робіт щодо покращення стану нафтопроводів, отже і до збільшення їх пропускної здатності. Зростання середньомісячної заробітної плати (2002 рік – 52,3%) замовлення збільшення об’єму перекачки нафти, а також мали вплив загальнодержавні процеси і явища, зокрема інфляція. Показник Од.вимір Роки Абсол.значення показника Абсолютний приріст ∆уб ∆ул Транспорт нафти тис.тн. 2000 2001 2002 118815,2 122496,7 125543,1 - 3681,5 6727,9 - 3681,5 3046,4 Загально установлена потужність ОРНУ тис.кВт 2000 2001 2002 979840 979840 979840 - - - - - - Середньомісячна зарплата грн. 2000 2001 2002 444,1 489,3 676,2 - 45 232,1 - 45 186,9 Продуктивність праці тис. тн/чол 2000 2001 2002 51569 51328 52164 - -241 595 - -241 836 Собівартість транспонування тн. 2000 2001 2002 2-71 2-97 3-6 - 0,26 0,89 - 0,26 0,63 Прибуток 2000 2001 2002 355760,2 204520 190973,9 - 151240,2 164786,2 - 151240,2 -1354,6 Таблиця 1.2. Динаміка основних техніко – економічних показників Продуктивність праці у 2001 році зменшилась на 1 %, а у 2002 році зросла на 1,2 % то порівняно з базовим роком. Ріст продуктивності праці зумовлений збільшенням об’єму перекачки нафти і одночасним зменшенням ССЧ працівників управління ( 2001 рік 3381 чол.,2002 рік 3364 чол.) У 2001 році собівартість зросла на 9,6 %, а у 2002 році – 32,8% мало вплив збільшення витрат на перекачку нафти, зокрема витрат на технологічні потреби, а також підвищення рівня інфляції. Рис. 1.1. Динаміка основних техніко-економічних показників де, 1 – Транспорт нафти; 2 – Загально установлена потужність ОРНУ; 3 – Середньомісячна зарплата; 4 – Продуктивність праці; 5 – Собівартість транспонування нафти; 6 – Прибуток. Різкий спад прибутку підприємства зумовлений зростанням витрат на виробництво.Даючи загальну характеристику діяльності ОРНУ можна сказати, що у порівнянні з функціонуванням підприємств інших галузей , дане підприємство знаходиться на досить високому рівні : працює прибутково, спостерігається ріст продуктивності праці та об’ємів перекачки нафти. Хоча різкий спад прибутку, збільшення собівартості 1000 тн. перекачки нафти, незначний ріст продуктивності праці та об’ємів виробництва свідчать про недостатньо ефективність функціонування ОРНУ. Собівартість продукції – це виражена в грошовій формі сукупність витрат по виробництву та реалізацію . Розрізняють собівартість виробничу й повну, собівартість товарного випуску і окремих видів продукції. Залежно від впливу на собівартість обсягів виробництва розрізняють фіксовану частину і змінну частину собівартості продукції. Під час аналізу звичайно використовують такі показники: 1. Валові затрати; 2. Собівартість товарної продукції; 3. Витрати на 1 грн. товарної продукції 4. Собівартість окремих видів продукції. Собівартість перекачки нафти являє собою сукупність витрат, пов’язаних з утриманням і експлуатацією магістральних нафтопроводів то всіх споруд, призначених для перекачки та зберігання нафти, виражених в грошовій формі. На підприємстві складається кошторис витрат на перекачку нафти і розрахунок цих витрат на одиницю – 1000 тн. нафти , що перекачується. Собівартість 1000 тн. нафти, що перекачується шляхом ділення загальної суми витрат на об’єм нафти , що перекачується. За допомогою темпів росту базисних проаналізуємо тенденцію зміни показників собівартості (валових витрат та витрат на транспортування 1000 тн. нафти) протягом 2001 і 2002 р.р. порівняно з 2000 роком. Валові витрати на транспортування нафти зросли на 13,8 і 41,4 % відповідно у 2001 і 2002 р.р порівняно з 2000 роком. На ріст даного показника мав вплив ряд факторів , зокрема ріст об’ємів перекачки нафти ( 2001 рік на 3,1 %, 2002 рік - 5,7 %), також збільшення фонду плати праці 2000 рік – 9118,9 тис.грн. , 2001 рік –9847,0 тис.грн.., 2002 рік 13144,6 тис.грн..) Збільшення об’ємів транспортування безумовно приводять до росту затрат на матеріали, технологічні потреби, електро - і тепло енергію. Більш конкретним показником є собівартість транспортування 1000 тн. нафти . Даний показник протягом аналізованого періоду мав тенденцію до зростання : 2001 рік – на 9,6 %, 2001 рік на 32,8 % . Такій різкий ріст собівартості транспортування 1000 тн. нафти був зумовлений збільшенням витрат на технологічні потреби ( втрати нафти + власні потреби). Звичайно , на ріст цін , а також витрат на оплату праці мало вплив таке загальнодержавне явище як інфляція. Бачимо, що як валові витрати, так і витрати на транспортування 1000 тн. нафти за останні три роки мають тенденцію до зростання. Групування витрат за економічними елементами призначення для виявлення всіх витрат на виробництво за їх видами, тобто воно дозволяє визначити що саме визначається на виробництві на яку суму в цілому по підприємству. Елемент витрат – це сукупність економічно-однорідних витрат. При складанні кошторису витрати обліковуються незалежно від місця виникнення витрат і їх виробничого призначення. На даний момент передбачено єдине для всіх підприємств групування витрат за економічними елементами: 1. матеріальні витрати; 2. витрати на оплату праці; 3. відрахування на соціальні заходи; 4. амортизаційні відрахування; 5. інші витрати. По елементне відображення витрат дає змогу вивчити зміну рівня собівартості продукції під впливом раціонального використання трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. За даними нормативного обліку витрат вивчаються зміна проти очікуваного рівня і динаміка витрат під впливом нової техніки, технології та організації виробництва. Планова величина витрат на 2002 рік для транспортування нафти була визначення у розмірі 483408 тис.грн.. У порівнянні з фактичними витратами цей період відбулося загальне зменшення витрат на 25022,44 тис.грн.. Зокрема, фактичні витрати, які відносяться до елементу затрат “Інші витрати” зменшились на 12427,8 тис.грн.. і при цьому їх частина зменшилась на 2,11% у загальних витратах. Відхилення матеріальних витрат складає 2705,6 тис.грн.. в сторону зменшення, але при цьому їх частина зростає на 2,87 відсотка. Таблиця 1.3. Храктеристика кошторису витрат на транспортування нафти за 2003 рік. Елемент витрат План Факт Відхилення (+,-) Сума тис.грн % Сума тис.грн % Сума тис.грн % 1.Матеріальні витрати в т.ч. матеріали технологічні потреби електро і теплоенергія 345000 40100 258000 46900 71,37 8,3 53,37 9,7 342294,4 38048,0 258969,9 45276,5 74,24 8,25 56,17 9,82 -2705,6 -2052 969,9 -1623,5 2,87 -0,05 2,8 0,12 2. Втрати на оплату праці 15000 3,10 13144,6 2,85 -1855,4 -0,25 3.Відрахування на соц.заходи 5000 1,03 4800,8 1,04 -199,2 0,014.Амортизаційні відрахування 60000 12,42 54871,2 11,9 -5128,8 -0,52 5.Інші витрати 58408 12,08 459802 9,97 12427,8 -2,11 Всього витрат 483408 100 461091,2 100 25022,4 - Частка витрат на матеріали зменшилась на 0,05 %, частка витрат на технологічні потреби та електро та тепло енергію збільшилось відповідно на 2,8 % і 0,12%.Крім того, витрати на технологічні потреби перевищили запланований рівень на 969,9 тис.грн.. Отже збільшення частки матеріальних витрат свідчить про зростання матеріаломісткості продукції (матеріальних витрат на транспортування 1000 тн. нафти).Так, підприємству необхідно переглянути статтю кошторису “Матеріальні витрати”. Розробити заходи щодо пониження матеріаломісткості транспортування нафти. Відхилення витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні заходи складають відповідно 1855,4 тис.грн.. та 199,2 тис.грн.. в сторону зменшення, при цьому частка ФОП у структурі витрат зменшилось на 0,25 % Амортизаційні витрати (відрахування) зменшились на 5128,8 тис.грн.., а їх частка – на 0,52 %, що свідчить про пониження фондоємності транспортування нафти. Як бачимо , фактичні витрати 2002 року тільки у випадку витрат на технологічні потреби перевищили за плановий рівень, у разі всіх інших елементів затрат вони були меншими за планові величини за планові величини, результатом чого є загальні відхилення в сторону зменшення фактичних витрат від планових на 4,6 % {(461091,2/483408)100-100}. Витрати, які несе підприємство, класифікують відносно можливості їх віднесення по виконанні роботи, надалі послуги, виготовлену продукцію. Розрізняють прямі і накладні витрати. Прямі витрати – це витрати на виробництво продукції, обсяг яких змінюється залежно від змін обсягів виробництва і реалізованої продукції, вони можуть бути безпосередньо включені у собівартість продукції, легко піддаються амортизації, бюджетному нарахуванню . На Одеському до прямих витрат можна віднести витрати на матеріали, які поділяються на : - витрати на сировину і матеріали; - витрати на паливо і енергію; - витрати запасних частин; - витрати на нафту (технологічні потреби); - інші матеріальні витрати. Найбільшу частку в цих витрат займають витрати на нафту (технологічні потреби), також сьогодні слід звернути увагу на витрати палива та енергії у зв’язку з їх дефіцитністю та великою вартістю . Аналіз матеріальних витрат полягає у порівнянні фактичного обсягу їх з плановим чи базовим, в обчисленні дії окремих факторів на виявленні відхилення. В табл. 1.4. наведемо розрахунок відхилень у матеріальних витратах в результаті незбігу фактичних та стандартних цін. Таблиця 1.4. Розрахунок відхилень у матеріальних витрат в результаті незбігу фактичних і стандартних цін. Вид матеріалів Од. вимір. Кіль кість Ціна на од. грн. Відхилення в ціні, грн. Ррезультати тис.грн. Стандарт Фактична Екон. Переви Нафта грн.за 1000т 1294,84 190 200 +10 - +12948,49 Електро- енергія кВт год 264080,29 0,136 0,137 +0,001 - +264,08 Паливо ум.од. 7163,38 1,25 1,27 +0,02 - +143,26 Сумарне відхиленн - - - - - - 13355,8 Сальдо відхиленн - - - - - - 13355,3 За формулою: Δ Вц = (Ц1 – Ц0) Q зміна витрат на нафту під дією зміни ціни за 1000 тн. нафти складатиме ΔВц = (200-190)12948,495 = +12948,495 тис.грн Під дією зміни обсягу нафти Δ ВQ = ( Q1 – Q0 ) Ц0 ΔВQ = (1294,8495-1357,89)190=-11977,695 тис.грн.. Загальна зміна : ΔВ = ΔВц +ΔВс= 12948,495-11977,695 ΔВ=+970,8 тис.грн.. Зміна витрат на електроенергію : ΔВц =(0,137-0,136)264080,29=264,08 тис.грн.. ΔВQ = (264080,29-257352,94)0,136 = + 914,9196 тис.грн.. ΔВ = 264,08+914,9196 = 1178,9996 тис.грн.. Зміна витрат на паливо: ΔВц = (1,27-1,25)7163,38=143,2676 тис.грн.. ΔВQ = (7163,38-7200)1,25=-45,777 тис.грн.. ΔВ = 143,2676-45,777=+97,4906 тис.грн.. До витрат на сировини і матеріалів відносять витрати на фарбу, матеріали для проведення зварювальних робіт, прокат кольорових металів, авто шини для машин і механізмів та інші. Не простим є визначення стандартних цін на ці матеріали та норми їх витрат. Оскільки нафта на технологічні потреби та витрати на електроенергію та паливо займають велику частку у сукупних матеріальних витратах то аналіз був проведений саме по цих видах витрат. Отже, у 2002 році витрати па нафту у зв’язку із зміною цін перевищили стандартні на 12948,495 тис.грн.., а у зв’язку з відхиленням (зменшенням) від стандартного об’єму нафти – економія 11977,695 т.грн.. Загальні перевитрати –970,8 тис.грн.. Що до електроенергії, то маємо перевитрати і в зв’язку з ростом цін і збільшення загальних витрат електроенергії. Перевитрати складають 1178,9 тис.грн.. Це свідчить про збільшення енерго місткості транспортування нафти.За рахунок збільшення ціни на 0,02 грн. перевитрати на паливо склали 143,27 тис.грн. , а зменшення використання палива по кількості привело до економії на 45,77 тис.грн.. То в сумі також одержали перевитрати на 97,49 тис.грн.. В таблиці 1.5. наведемо розрахунок відхилень, які є наслідком раціонального використання матеріалів у виробництві. Таке збільшення матеріало-енерго, паливо місткості мало бути спричинене використанням матеріалів нижчої якості, потужності трудової дисципліни, порушеннями у виробничому процесі , більш електромісткого обладнання для здійснення діяльності також зміною цін на матеріали, які можуть зростати з різних причин, зокрема упущення моменту формування ціни, яка була врахована у стандартах. На підприємстві необхідно удосконалювати організаційну та технічну і технологічну політику, що дають змогу змінити витрати і умкнути перевитрат. Накладні витрати – це витрати, які не можуть бути віднесені до певних витрат економічно можливим шляхом. До накладних витрат у ОРНУ відносять : витрати на оплату праці, відповідно відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування (оскільки амортизаційні відрахування відбуваються не за методом пропорційності виготовленої продукції чи виконаних робіт) а також інші витрати на забезпечення господарських потреб. В таблиці 1.6 наведемо приклад бюджету накладних витрат. В ОРНУ для всіх категорій працівників застосовують почасово-преміальну систему оплати праці, тому проаналізуємо зміну витрат на оплату праці в залежності від середньо спискової чисельності і середньомісячної заробітної плати. Таблиця 1.5. Розрахунок відхилень, які є наслідком раціонального використання матеріалів у виробництві Показник Од.вимір. Види витрат матеріалів Показники відхилень Нафта (тис. тн.) Ел. енергія (тис.) Паливо (тис.) Фактична витрат матеріалів - 12948,495 264080,29 7163,38 - Стандартна витрата матеріалів на фактичний випуск - 1357,89 257352,94 7200,00 - Відхилення у натуральних одиницях: Економія - -63,0405 - -36,62 - Перевитрати - - 6727,35 - - Стандартна ціна одиниці Відхилення за грошовою оцінкою грн. 190 0,136 1,25 - Економія -11977,695 - -45,775 - Перевитрати - 914,9196 - 914,9196 Сальдо відхилень - - - -11108,55 Таблиця 1.6. Бюджет накладних витрат за 2000 - 2002 роки Стаття витрат Од. вим. 2000 рік 2001 рік 2002 рік Оплата праці тис. грн. 9118,9 9847,0 13144,6 Соціальні заходи тис. грн. 4812,1 4860,6 4800,8 Амортизаційні відрахування тис. грн. 47026,9 41323,5 54871,2 Інші витрати тис. грн. 35287,1 43507,3 45980,2 Всього витрат. тис. грн. 96245,0 99538,4 118796,8 Середньоспискова чисельність працівників у 2000-2002 рр. склала відповідно 3322,3381,3364 чол. Середньомісячна заробітна плата у 1999-2000 р. відповідно склала: 228,75; 242,7; 325,6 грн. Визначаємо вплив ССЧ; середньої ЗП за формулами (21-24) 2000- 2001 рр. ΔВˉЗПфоп = (242,7-228,75)3381 = 47,16495 тис.грн.. ΔВссчфоп = ( 3381-3322)* 228,75 = 13496,25 тис.грн.. ΔВ фоп = 47,165+13,469=60,661 тис.грн.. ΔВрфоп = 60,66112=728,1 тис.грн.. 2001 р – 2002 рік : ΔВˉЗПфоп = (325,6-242,7)3364 = 278,88 тис.тис. ΔВссчфоп = (3364-3381)242,7= - 4,125 тис.грн., ΔВ фоп = 278,88-4,125=274,755 тис.грн.. ΔВрфоп = 274,75512= 3297,06 тис.грн.. В таблиці 1.7. покажемо виконання бюджету накладних витрат за 2002 рік. Як бачимо , за рахунок відхилень витрат на оплату праці та соціальні заходи від норм цих витрат маємо перевитрати у розмірі 197,2 тис. грн. Щодо амортизаційних відрахувань, та Таблиця 1.7. Виконання бюджету накладних витрат за 2002 рік Стаття витрат Витрати тис.грн.. Результати тис.грн.. Нарма факт економія Перевитрати 1. Витрати на оплату праці 13000,2 13144,6 +144,4 2.Соціальні заходи 4748,0 4800,8 +52,8 3. Амортизаційні відрахування 60000 54871,2 5128,8 4.Інші витрати 58408 45980,2 12427,8 Сумарне відхилення -17556,6 +197,2 Сальдо відхилень -17359,4 їх економія склала 5128,8 тис. грн. причиною цього може бути не введення запланованих основних фонді або зменшення їх вартості. Важним для контролювання є інші витрати , вони у 2002 році менші за нормативні на 12427,8 тис.грн.. Загальна економія накладних витрат – 17359,4 тис. грн. Щодо впливу ССС і середньої ЗП на фонд оплати праці, то у 2001 році ріст середньої ЗП перевитрат на 278,88 тис.грн.. в місяць3, а зменшення ССЧ привело до економії на 4,125 тис.грн.. в місяць . Загальна зміна фонду оплати праці під дією наведених показників складає 3297,06 тис.грн.. в сторону збільшення. Отже , на підприємстві вимагає більшого контролю політика щодо оплати праці , щоб умикнути таких перевитрат надалі. Проаналізуємо структуру собівартості та наведемо вихідні дані в табл. 1.8.Маючи оцінку собівартості протягом певного періоду, важливим є не тільки зміна величини витрат у абсолютному чи відносному виражені, але і зміна частини кожного з елементів витрат, тобто структури собівартості. Беручи до уваги дані, занесені в таблиці 1.8 і використовуючи стовпчикову діаграму (рис.3) , проаналізуємо структуру собівартості і її зміну протягом 2000 – 2002 року. Таблиця 1.8. Структура собівартості. Елементи витрат 2000 рік 2001 рік 2002 рік Загальні витрати тис.грн.. Витр.на 1000тн тис.грн. % Загальні витрати тис.грн.. Витр.на 1000 тн тис.грн. % Загальні витрати тис.грн.. Витр.на 1000 тн. тис.грн. % Матеріали 15567,1 0,1316 4,8 29448,8 0,2398 7,94 38048,0 0,3022 8,25 Витрати 33230,3 0,2809 10,3 39091,2 0,3183 10,54 44931,27 0,3568 9,74 Власні потреби 158278,2 1,338 48,8 166556,4 1,3562 44,91 214038,63 1,70 46,44 Електро і теплоенергія 21046,2 0,1779 6,5 36179,0 0,2946 9,80 45276,5 0,3596 9,82 Заробітна плата 9118,9 0,077 2,8 9847,0 0,080 2,64 13144,6 0,1044 2,84 в т.ч. основна 5836,0 0,049 1,8 6400,55 0,0521 1,72 8543,99 0,0678 1,85 додаткова 3282,9 0,0277 1,0 3446,45 0,028 0,92 4600,61 0,0365 0,99 Соціальні заходи 4812,1 0,04 1,45 4860,6 0,0395 1,3 4800,8 0,0381 1,04 Амортизація 47026,9 0,397 14,5 41323,5 0,336 11,13 54871,2 0,4358 11,9 Інші витрати 35287,1 0,298 10,85 43507,3 0,3542 11,74 45980,2 0,3652 9,97 Всього витрат 324366,8 2,74 100 370813,8 3,019 100 461091,2 3,66 100 Послуги на сторону 3829,8 0,032 1,17 6080,2 0,0495 1,64 7870,0 0,06251 1,7 Витрати разом 320537,0 2,71 98,83 364733,6 2,97 98,36 453221,2 3,6 98,3 Обсяг транспорту нафти тис.тн. 118279,33 122805,92 125894,77 Як бачимо, частку витрат займають витрати на власні потреби, тобто витрати такого об’єму нафти, який необхідно для забезпечення роботи всіх нафтоперекачувальних станцій та інших виробничих структур у процесі транспортування нафти. У 2001 році частка даних витрат зменшилась на 3,89 %, а у 2002 році – 2,36 %. Такі зміни могли відбутися завдяки покращення показників експлуатації обладнання, ефективному їх використанню. Велику долю також займають втрати нафти різниця між показниками . Прослідковується різкий ріст витрат на електро і тепло енергію, у 2001 році на 3,3 %, а у 2002 році – 3,32 % це свідчить про підвищення енергомісткості транспортування 1000 тн. нафти, тому необхідно проводити щодо поліпшення цього коефіцієнта. Будь яке виробництво, використання робіт чи надання послуг не обходиться без витрат на матеріали, в даному випадку ці витрати складають 4,8 % у 2000 році і зросли на 3,14 % у 2001 році і на 3,45 % у 2002 році. Тому можна зробити висновок, що матеріаломісткість наших послуг зросла майже в 2 рази, тому слід більш раціонально використовувати всі види матеріалів, які включаються до даної статті витрат. Щодо фонду оплати праці, то він складає приблизно 2,8 % і протягом аналізованого періоду суттєво не змінюється. Частка витрат на соціальні заходи у 2000 році складала 1,45 % від загальних витрат , а у 2001 році зменшилась на 0,15 %, у 2002 році – на 0,41 %. Це пов’язано із відміною відрахувань на заробітну плату у Фонд Чорнобиля. Значну частину займають амортизаційні відрахування , частка яких протягом 2000 – 2002 року зменшилось від 14,5 % до 11,9 %. Щодо інших витрат, а вони включають поточний ремонт, пуско-наладжувальні роботи , послуги автотранспорту, зв’язку, авіообслуговування, канцелярські витрати, відрядження, відрахування на будівництво доріг, комунальний податок, плата за землю, то вони складають приблизно 10 %. Потрібно зауважити, що витрати на транспортування нафти зменшиться на величину наданих послуг на сторону. Так у 2000 році їх частка склала 1,17 %, у 2001 році – 1,64 %, у 2002 році 1,7 %. Отже, як бачимо найбільші витрати ОРНУ несе по статті “Матеріальні витрати, і вони склали у 2002 році 74,25 % від загальних витрат, тобто вони формують основну частину собівартості транспортування нафти. Проведемо вирівнювання динамічного ряду та спрогнозуємо собівартість на 2003 рік , використовуючи метод екстраполяції (метод найбільших квадратів або вирівнювання) [8, 9]. Таблиця 1.9. Собівартість 1000 тн. нафти за період 2000-2002 рр. Показник 2000 рік 2001 рік 2002 рік Собівартість 1000 тн. нафти транспортуємої , грн.. 2,71 2,97 3,6 Σta=Σy Σt2b=Σyt 3a=9,28 2b = 0,89 Рівняння прямої : a = 9,28 / 3 = 3,093 b = 0,89 / 2 = 0,445 Таблиця 1.10. Вирівнювання показника собівартості за прямою і параболою Роки С/б,грн t t2 ty t2y t4 упр Упар \| у – у \| по прмой по пара 1 2,71 -1 1 -2,71 2,71 1 2,648 2,71 0,062 0 2 2,97 0 0 0 0 0 3,093 2,97 0,123 0 3 3,6 1 1 3,6 3,6 1 3,538 3,6 0,062 0 Σ 9,28 2 0,89 6,31 2 0,247 0 Рис. 1.2. Динаміка собівартості транспортування 1000 тн нафти Y tпр = 3,093+0,445 t; Yt=-1 = 3,093+0,445 (-1) = 2,648Yt=0 = 3,093+0,445 0 = 3,093 Yt=1 = 3,093+0,4451 = 3,538 Рівняння параболи: Σta + Σt2 C=ΣY; Σt2b =Σyt; Σt2a+Σt4C=Σyt2 ; 3a+2C=9,28; 2d=0,89; 2a+2c=6,31; b = 0,89/2=0,445; a=2,97; C= 0,185; Ytпр = 2,97+0,445 t +0,185t2 ; Yt=-1 = 2,97 + 0,445(-1)+0,1851= 2,71; Yt=0 = 2,97+0,4450+0,1850= 2,97; Yt=1 = 2,97 + 0,4451+0,185*1 = 3,6;
1 2 3 4 5 Категория: Економіка підприємств \| Добавил: Aspirant (15.03.2014)
Просмотров: 439 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: