Реферат на тему:Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства. План. Необхідність, сутність і мета реструктуризації. 2. Форми і види реструктуризації. 1. Необхідність, сутність і мета реструктуризації Стабілізація вітчизняної економіки та поступове нарощування еконо-мічного потенціалу країни безпосе-редньо пов'язані з реалізацією активної структурної політики, яка вважається ключовим елементом за-гальної стратегії розвитку первинних ланок (під-приємств, організацій) і в цілому суспільного вироб-ництва. Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою вироб-ництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснюва-ти, з одного боку, за допомогою проведення ефек-тивної політики реструктуризації та санації потен-ційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншо-го — через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств. Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій підприємства. По суті, рест-руктуризація підприємства трактується як здійснен-ня організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприєм-ства, управління ним, форм власності, організацій-но-правових форм, як здатність привести підприєм-ство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищи-ти ефективність виробництва. Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функці-онувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти кон-курентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як ком-плекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, еко-номічної та фінансової життєздатності підприємств. 2. Форми і види реструктуризації. Реструктуризація підприємства спрямовується і реструктуризації на розв'язання двох основних завдань: по-перше, якнайскоріше забезпечити виживання під-приємства; по-друге, відновити конкурентоспроможність підпри-ємства на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взає-мозв'язані форми і види реструктуризації підприємств та орган-ізацій. За оперативної реструктуризації підприємства (організації) розв'язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та суттєве поліпшення результатів його (її) діяльності. Період опера-тивної реструктуризації триває приблизно 3—4 місяці. Оперативні зміни на підприємстві потребують проведення комплексу заходів, що з них, як правило, спеціально виділяють такі:* зміна окремих складових організаційної структури під-приємства;* створення й відокремлювання нових структурних підрозділів;* оперативне зниження дебіторської заборгованості;* зменшення величини оборотних фондів через виявлення та ре-алізацію (ліквідацію) зайвих запасів (у тім числі запасів допоміж-них матеріалів);* відмова (продаж паю) від пайової участі в інших підприєм-ствах та організаціях, якщо попередній аналіз підтвердив недостат-ню економічну ефективність останніх;* скорочення обсягів основних фондів через реалізацію (ліквіда-цію) зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;* аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій, крім життєво необхідних для підприємства й обґрун-тованих з позицій розвитку ринку. Відтак комплекс заходів з оперативної реструктуризації містить передовсім заходи з зниження всіх видів витрат (без одержання будь-яких суттєвих інвестицій) і швидкого збільшення обсягу збу-ту продукції та обороту капіталу. Проте, якщо процес перетворен-ня буде зупинено після завершення оперативної реструктуризації, то підприємство незабаром неминуче знов опиниться в кризовому стані. Стратегічна реструктуризація підприємства (організації) за-безпечує довготермінову його (її) конкурентоспроможність. Для досягнення такої конкурентоспроможності необхідне визначення стратегічної мети підприємства, розробка стратегічної концепції розвитку, а також напрямів та інструментів реалізації цієї мети. Отже, реструктуризації підприємства передує оцінка його стану. Проте й аналіз, і реформування можна проводити, якщо маємо все-бічно обґрунтовану мету реструктуризації, яку можна сформулю-вати (беручи загалом) таким чином: продукція підприємства має відповідати поточному платоспроможному попиту. Підприємство, що задовольняє цю вимогу, з одного боку, зберігає централізова-ний контроль у найбільш важливих сферах діяльності, а з іншого — відроджується завдяки проведенню активної науково-технічної та ринкової стратегії в межах кожної товарної групи. Як правило, кризовий стан підприємства зумовлений не однією, а багатьма при-чинами, їх буває то більше, що більш повільною є реакція суб'єктів господарювання на зміну типу господарської системи. Організаційно-правовий вид реструктуризації характери-зується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організа-ційної структури та власника державних підприємств. Технічну реструктуризацію пов'язано із забезпеченням тако-го стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, «ноу-хау», управлінських на-вичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією. Економічна життєздатність досягається, коли продукція підприємства, його капітальні та поточні витрати, рівень продажу й цінова політика забезпечують такий рівень економічної рента-бельності підприємства, що відповідає сучасним умовам господа-рювання. Після досягнення фінансової життєздатності суб'єкт господа-рювання матиме таку структуру балансу підприємства, за якої по-казники ліквідності і платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також позбудеться проблем із виплатою кредитів, відсотків за них чи з погашенням інших боргових зобов'язань тощо. Управлінську реструктуризацію зв'язано з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспромож-не функціонування підприємства, зміну його організаційної струк-тури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики. Природа й міра необхідної реструктуризації залежать від ха-рактеру проблем підприємства. Іноді підприємство потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для віднов-лення економічної та технічної життєздатності. При цьому підприє-мство встановлює для себе певні стандарти (орієнтири), які е кінце-вою метою реалізації відповідного типу реформування. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу (співвідно-шення позикових і власних коштів), розмір робочого капіталу підприємства, а також коефіцієнт покриття боргів. Для досягнення встановлених значень можуть використовува-тися такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, до-даткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебі-торської заборгованості тощо. Коли проблеми підприємства є більш суттєвими, тоді підприємство потребує «усебічної» реструктури-зації. Очевидно, що цей тип реформування включає й фінансову реструктуризацію. «Усебічна» реструктуризація охоплює розробку нової організа-ційної структури, відповідної продуктової, трудової, технічної та технологічної політики, зміни в менеджменті, організації тощо. Реструктурування підприємства в такий спосіб триває здебільшого до трьох років. У процесі обґрунтовування видів, форм та ступеня реструкту-ризації необхідно насамперед глибоко проаналізувати техніко-економічну й фінансову ситуацію. Перше питання, на яке необхід-но знайти відповідь, — це визначити (встановити) вид продукції, що його вироблятиме підприємство після реструктуризації для відновлення свого потенціалу та нормального функціонування. Цьо-му передує аналіз усіх напрямів діяльності підприємства за кри-терієм конкурентоспроможності продукції (ціна, якість), ринкової частки, структури витрат і прибутковості. Передовсім аналізують такі альтернативи:* якщо прибутковість виробництва певної продукції не можна відновити з причин її низької якості, застарілої технології, високої собівартості, низького рівня використання виробничої потужності, яка унеможливлює економію на масштабах тощо, то виробництво треба припинити;* для ресурсів, які вивільняються (виробничі потужності, «ноу-хау», управлінський і трудовий потенціал), визначаються нові пер-спективні види продукції, виробництво котрих забезпечить необ-хідну рентабельність вкладеного капіталу з урахуванням вартості реструктуризації;* якщо виробництво не може бути відновлене навіть із реструктуризованими технічними умовами і перепрофільованим персона-лом, тоді підприємство підлягає закриттю, неекономічне й заста-ріле обладнання та наявні активи треба продати, а виробничі площі здати в оренду. Будь-яку стратегію реструктуризації треба підсилювати захода-ми за трьома основними напрямками:* зменшення витрат і підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці, зниження енергоємності виробництва, по-силення контролю за якістю продукції;* модернізація або заміна обладнання; здебільшого модерніза-ція є вигіднішою і за критерієм витрат і з погляду стратегії розвит-ку підприємства;* запровадження нової технології, доцільність якої має бути ре-тельно обгрунтована.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (16.06.2014)
Просмотров: 210 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: