Реферат на тему: з ДРЕ - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: з ДРЕ. План Видатки бюджету на виплату пенсій окремим категоріям громадян. Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді. Видатки на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів. Видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. 1. Видатки бюджету на виплату пенсій окремим категоріям громадян Пенсійне забезпечення завжди відігравало помітну роль у діяльності будь-якої держави. З прийняттям Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", "Про статус і соціальний захист гро-мадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро-фи", "Про державну службу" та низки інших законодавчих актів практично завершився процес створення єдиної всеохоплюючої системи пенсійного забезпечення в Україні. Пенсійне забезпечення в Україні є державною системою, яка становить основну складову системи соціального захисту населення. Реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення здійснює Міністерство праці та соціальної полі-тики й Міністерство фінансів України. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України, а обіг коштів у пенсійній системі відбувається через банківські установи та відділення зв'язку. Система охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, котрі втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій. Кошти на реалізацію Державної пенсійної програми форму-ються за рахунок надходжень від:— обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій;— обов'язкових внесків громадян;— додаткових і спеціальних зборів;— коштів державного бюджету;— інших надходжень. Мінімальна трудова виплата, що здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", складається із розрахункового розміру мінімальної пенсії за віком 50 грив-ні та цільової грошової допомоги. Мінімальна виплата станом на 1 квітня 2003 року становила 80 гривень. У межах мінімальної пенсії за віком-станом на 1 січня 2001 року пенсія була призначена 1048101 особі, що становить 7,9 відсотка загальної чисельності пенсіонерів. Станом на 1 січ-ня 2001 року виплати разом із цільовою допомогою одержують 3,4 млн. осіб, у тому числі 1,9 млн. пенсіонерів за віком при повному стажі роботи, що становить 14,5 % загальної чисель-ності пенсіонерів. Пенсії по старості й за вислугу років становили на 1 січня 2001 року 75 відсотків від усіх пенсій, що призначаються відпо-відно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Загаль-ний пенсійний вік становить: 55 років — для жінок, 60 років — для чоловіків. Для призначення повної трудової пенсії за віком необхідно мати 20 років трудового стажу для жінок, 25 років — для чоловіків. Пенсії при неповному стажі станом на 1 січня 2001 року із загальної чисельності пенсіонерів одержували 172957 осіб, або 1,6% від загальної чисельності пенсіонерів за віком. Із числа пенсіонерів, які одержували пенсії станом на 1 січ-ня 2001 року, пенсії на пільгових умовах за списком № 1 вип-лачувалися: жінкам у віці до 55 років — 81217 особам, чолові-кам у вітті до 60 років — 161577 особам. У загальній чисельності пенсіонерів пенсіонери-інваліди станом на 1 січня 2001 року становили 16,2 відсотка. Із числа інвалідів І та II групи чоловіків до 60 років — 262805 осіб, жі-нок до 55 років — 206111 осіб. Пенсії у разі втрати годувальника становлять 8,2 відсотка від усіх пенсій, що були призначені станом на 1 січня 2001 ро-ку відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Загальна чисельність пенсіонерів, які одержують пенсію у разі втрати годувальника, — 841114 осіб, із них: на одного непра-цездатного — 596126 осіб (70,9%); на двох непрацездатних — 183663 особи (21,8%); на трьох і більше — 61355 осіб (7,3%). Характерними рисами існуючої пенсійної системи є низький рівень пенсій, старіння населення, збільшення кількості достро-кових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді. Тому вкрай гострою стає проблема реформування пенсійного забезпе-чення. Найпроблемнішими питаннями продовжують залишатися: низькі розміри пенсій; відсутність диференціації трудових пенсій і відсутність джерел фінансування пенсій пенсіонерам у сільській місцевості; надання відстрочок, розстрочок і списання заборгова-ності із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страху-вання, що набуло системного характеру; постійне збільшення кількості пільгових категорій пенсіонерів; недостатнє пенсійне забезпечення осіб, які отримують пенсії через інвалідність та у ра-зі втрати годувальника; невизначеність порядку управління тим-часово вільними коштами Пенсійного фонду тощо. У рамках існуючої пенсійної системи цих проблем не розв'язати. Застосування в подальшому принципу, за яким сьогод-ні проводиться підвищення мінімальних пенсій, дискредитува-тиме ідею соціальної справедливості щодо тих пенсіонерів, хто працював довше і мав більший заробіток (тобто зробив більший внесок у систему соціального забезпечення), призведе до зрів-нялівки. Наступні кроки з підвищення розмірів пенсій слід зосередити на поступовому збільшенні (знятті) існуючих макси-мальних обмежень у розмірах пенсій, що нараховуються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Істотною проблемою, яку матиме солідарна пенсійна систе-ма України в майбутні десятиліття, є зменшення кількості пра-цівників при одночасному збільшенні кількості пенсіонерів. Це загальнолюдська проблема старіння населення, задля розв'я-зання якої більшість країн світу реформували або прагнуть ре-формувати власні пенсійні системи. Протягом найближчого часу необхідно запровадити такі за-ходи:— поступово розширити період і сукупний дохід, які вико-ристовуються як база для розрахунку пенсії;— запровадити жорсткіші нормативні положення, спрямо-вані проти зловживань у пенсійній системі, скасувати всі інші соціальні пільги, які до неї прив'язані, та положення щодо ви-няткових привілеїв;— у платіжних відомостях зазначати суми відрахувань пра-цівників і роботодавців до пенсійних фондів, щоб підняти сві-домість щодо витрат на пенсійне забезпечення;— зменшити суми пенсійних відрахувань із метою знижен-ня фінансового тиску на платників;— поступово, за рахунок зменшення тіньового сектору збільшувати кількість платників пенсійних внесків. Держава зобов'язана привести під законодавче регулювання окремі приватні пенсійні фонди, які вже діють, унеможливити їхнє банкрутство чи будь-які шахрайства з коштами їх вкладників. Існують й інші причини, які настійливо потребують розв'я-зання проблеми пенсійного забезпечення. Система пенсійного забезпечення має стати, нарешті, сис-темою соціального страхування, самодостатньою, фінансове стабільною системою, яка задовольнятиме право всіх її учасни-ків на належне пенсійне забезпечення із досягненням ними пенсійного віку. Тому на виконання Основних напрямів реформування пен-сійного забезпечення в Україні, затверджених відповідним Ука-зом Президента у 1998 році, Кабінетом Міністрів розроблено і направлено на розгляд Верховної Ради проекти законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Цими законопроек-тами передбачене створення трирівневої пенсійної системи, на першому рівні якої за принципом солідарності поколінь і за-гальнообов'язкового соціального страхування встановлюється пряма залежність майбутнього розміру пенсій від страхового стажу та розміру сплачених внесків, на другому — накопичен-ня пенсійних внесків на особистих рахунках громадян, на тре-тьому — добровільне недержавне пенсійне страхування. 2. Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді Соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей здійснюється в Україні спеціальними установами — притулка-ми для неповнолітніх. Створення цих установ передбачено За-коном України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", а діяльність їх регу-люється Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвер-дження типового положення про притулок для неповнолітніх і служб у справах неповнолітніх" від 09.06.97 р. № 565. Притулок для неповнолітніх — це заклад соціального захис-ту, створений для тимчасового перебування у ньому неповно-літніх дітей віком від 3 до 18 років. Діти, які потрапляють до притулку, отримують необхідну медичну допомогу, забезпечу-ються одягом і харчуванням. Працівники притулків проводять роботу із встановлення особи неповнолітнього. Коли особу дитини нарешті встановле-но, приймається рішення про його подальшу долю: притулок сповіщає батьків про місцезнаходження дитини або порушує питання щодо позбавлення батьків батьківських прав, притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Таким чином, притулки для неповнолітніх є необхідними тепер закла-дами соціального захисту неповнолітніх, повернення їх до нор-мального життя. Аналогічних закладів в Україні не існувало до 1996 року. Створення притулків розпочалося в 1997 році й тривало протя-гом 1998-1999 років. Таким чином, якщо кількість інших соці-ально-культурних закладів скорочувалася, мережа притулків зростала. Нині в Україні діє 81 притулок на 3482 місця. У деяких містах, населених пунктах виникли притулки на 10-15 місць при типовому притулку - 50 місць. Створення таких дрібних закладів не завжди доцільне. Тому слід упорядкувати мережу притулків для неповнолітніх шляхом ліквідації притулків з низь-кою завантаженістю та збільшення кількості місць у вже діючих. Середня сума витрат по Україні в притулках на одну дити-ну становила в 2002 році 4,4 тис. гривень на рік. Прогнозна потреба в коштах на харчування, медикаменти та інші витрати розраховувалася виходячи з нормативів забезпечен-ня підопічних будинків-інтернатів, оскільки такі нормативи для вихованців притулків для неповнолітніх не розроблені. Обсяг витрат, який спрямовується на утримання притулків для неповнолітніх по кожному регіону, розраховується як до-буток обсягу витрат, що спрямовується на утримання цих ус-танов у цілому по Україні, і питомої ваги очікуваної кількості дітей у притулках за плановий період по регіону — у загальній очікуваній кількості дітей у притулках у цілому по Україні. Обчислення витрат на утримання притулків для неповно-літніх здійснюються виходячи з витрат на типовий притулок на 50 місць з типовими штатами та нормативами. Оскільки притулки для неповнолітніх є закладами обласно-го значення, тобто вони розраховані не лише на тих дітей, що проживають у певному регіоні, Бюджетним кодексом передба-чено здійснювати їх фінансування з обласних бюджетів. Відповідно до статті 6 Закону України "Про сприяння соці-альному становленню і розвитку молоді", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1998 року здійснюються видат-ки на утримання Державного центру соціальних служб для мо-лоді, у складі яких передбачені кошти на виплату заробітної плати працівникам центру, оплату послуг з утримання примі-щень і обслуговування установ, відрядження, придбання інвен-тарю. Питома вага зазначених видатків становить близько 5 від-сотків загального обсягу асигнувань державного бюджету на молодіжні заходи. На реалізацію молодіжних заходів, які здійс-нює зазначений центр, спрямовується близько 3 відсотків за-гального обсягу витрат із державного бюджету на галузь. У видатках місцевих бюджетів на забезпечення молодіжних програм і заходів, утримання установ галузі більше третини коштів спрямовується на розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді, підліткових клубів. Обсяг видатків місцевих бюджетів на молодіжні програми і заходи становить понад 32 відсотки витрат на галузь, а 35 відсотків коштів передбачається на забезпечення функціонування чинної мережі установ місце-вого підпорядкування. 3 Видатки на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів Фінансування витрат на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів здійснюється за рахунок коштів місце-вих бюджетів. Особливості фінансування цих закладів зумовле-ні специфікою їхньої фінансово-господарської діяльності. В цих установах престарілі та інваліди перебувають на повному державному забезпеченні: отримують харчування, одяг, взуття та інші предмети першочергової необхідності, користуються медичними та культурно-освітніми послугами. Фінансування будинків-інтернатів здійснюється у межах сум, затверджених за кошторисами доходів і видатків. Обсяг видат-ків цих установ залежить від виробничих показників (кількість ліжок, кількість днів функціонування 1 ліжка, зовнішня куба-тура будівель і споруд, внутрішня площа приміщень тощо) та норм видатків. Витрати на заробітну плату обслуговуючого пер-соналу визначаються за штатним розписом, типовими штатами і ставками заробітної плати, які встановлюються у тарифікацій-ному списку. Витрати за іншими категоріями видатків (на ме-дикаменти та перев'язувальні засоби, продукти харчування, придбання обладнання та інвентарю, придбання м'якого інвен-тарю та обмундирування, інших матеріалів і предмети?, оплату послуг з утримання будинків-інтернатів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо) визначаються в такому ж поряд-ку, як і за установами охорони здоров'я. У будинках-інтернатах для престарілих та інваліди? можуть створюватися і функціонувати підсобні господарства та майстер-ні, доходи яких використовуватимуться на поліпшення культурно-побутових умов пенсіонерів. На фінансування будинків-ін-тернатів можуть спрямовуватися інші позабюджетні кошти, доб-ровільні пожертвування підприємств, організацій і установ різ-них форм власності, громадян, кошти благодійних фондів тощо. Обсяг видатків на професійно-технічні школи-інтернати визначається із середньорічної кількості ліжок і включає витра-ти на навчання, медичне обслуговування, харчування та інші. Витрати на капітальні вкладення для будівництва і реконс-трукції будинків-інтернатів плануються і фінансуються на ос-нові відповідної проектно-кошторисної документації у поряд-ку, встановленому для планування і фінансування державних капітальних вкладень. 4. Видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи Фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, здійснюється в межах асигнувань, визначених у державному бюджеті на цю мету за відповідними напрямами згідно із фун-кціональною класифікацією видатків бюджету. З метою оптимізації обсягів видатків на проведення заходів, пов'язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а також враховуючи обмеженість коштів на фінансування зазна-чених заходів і з метою уникнення збільшення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чор-нобильської катастрофи, необхідно здійснити такі заходи:— прискорити прийняття Концепції захисту населення Ук-раїни у зв'язку з Чорнобильською катастрофою і уточнення, виходячи з вимог цієї концепції, статусу території!, що можуть бути віднесені до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, і водночас переліку населених пунктів, віднесених до цих зон;— удосконалити чинне на даний час законодавство з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Зокрема, внести зміни і доповнення до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка-тастрофи" з метою впорядкування виплат компенсацій і надан-ня пільг громадянам, які найбільш постраждали внаслідок Чор-нобильської катастрофи (інвалідам і потерпілим дітям).
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (19.06.2014)
Просмотров: 211 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: