Реферат на тему:Виникнення та основні етапи розвитку міжнародного кооперативного руху - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Виникнення та основні етапи розвитку міжнародного кооперативного руху. Наприкінці XIX ст. в кооперативному рухові відбулися кількісні та якісні зміни. Створювалися гуртові товариства, виникали спілки окремих видів кооперації відповідно до адміністративного устрою тієї чи іншої країни. З'явилися перші спілки на національному рівні. Тоді ж виникли перші спонтанні контакти між кооперативними товариствами Великобританії, Франції, Німеччини, Іспанії, Голландії, Бельгії, Данії, Австрії та інших країн. Це були акти солідарності, обміну досвідом кооперативного будівництва, взаємозбагачення кооперативних ідей та принципів діяльності, перші торговельні й економічні зв'язки. Поміж кооператорами різних країн зародилася думка про неодмінну потребу виникнення міжнародної кооперативної організації. Найбільшу ініціативу в створенні міжнародного кооперативного об'єднання виявив англійський кооперативний рух і його керівники. До 1890 р. кооперативний рух Англії і Шотландії набрав масового характеру й досягнув помітних господарських та економічних успіхів. Він об'єднував понад 1 млн. членів, що становило близько 15% населення країни. Англійські та шотландські кооператори наприкінці 80-х років завершили організаційну побудову на національному рівні, утворили Англійське й Шотландське кооперативні гуртові товариства та Кооперативну спілку. Кооператори Великобританії почали шукати виходу на міжнародну арену для того, щоб розширити кооперативну торгівлю, налагодити торговельний обмін з кооперативними організаціями різних країн, розповсюджувати кооперативні ідеї, практику ведення кооперативного господарства, розвивати кооперативне законодавство. До налагодження міжнародних зв'язків кооператорів Великобританії штовхала зростаюча конкуренція з боку торговельного капіталу та приватного капіталу взагалі, а також протидія політичних сил у державних органах, які відображали інтереси приватного капіталу. Кооператори Великобританії сподівалися за допомогою міжнародних кооперативних зв'язків розширити свою господарську діяльність. Особливо прагнули розвивати міжнародні контакти члени споживчої кооперації Великобританії, Франції, Бельгії, Німеччини. Створенню Кооперативного альянсу сприяла й та обставина, що в середині XIX ст. вже існувало чимало норм та інститутів міжнародного права, які регулювали діяльність міжнародних організацій. Деякі керівники кооперативного руху Великобританії й прихильники християнського соціалізму були зацікавлені в створенні міжнародного кооперативного центру для того, щоб поширювати кооперацію та християнську мораль. Ідеї співпраці кооператорів різних країн зародилися ще на початку XIX ст. В 1835 р. в Лондоні було засновано Асоціацію всіх класів і всіх націй, яка ставила перед собою мету пропагувати кооперативні ідеї на міжнародному рівні. Це об'єднання стало першою спробою розвитку співпраці кооператорів різних країн і створення міжнародного кооперативного центру. В 1869 р. на кооперативному конгресі Англійської кооперативної спілки здійснили нову спробу утворити міжнародну кооперативну організацію. Заснували міжнародний комітет для створення міжнародного кооперативного центру. Але цей комітет і асоціація проіснували недовго, тому що кооператори Європи ще не відчували себе готовими до широкої міжнародної співпраці. Тогочасний кооперативний рух ще був роздрібненим, малочисленим і економічно слабким. У 1867 р., в дні Всесвітньої промислової виставки в Парижі, кооператори Англії та Франції спробували скликати перший міжнародний кооперативний конгрес, але уряд Наполеона III це заборонив. У 1886 р., на Британському кооперативному конгресі в Плімуті, представник французьких кооператорів де Буав знову закликав до створення міжнародного кооперативного центру. Він запропонував обрати терміном на три роки Міжнародний комітет кооперації, місцем перебування якого мав стати Манчестер. Цей комітет, на думку де Буава, повинен був налагодити стосунки з усіма центральними кооперативними організаціями в Європі, Австралії, Америці для того, щоб спонукати їх прийняти загальні кооперативні принципи, посилати своїх представників на міжнародні кооперативні конгреси та готувати доповіді про стан справ у кооперації їх країн. В Італії, Німеччині, Франції на національних кооперативних конгресах того часу висувалися ідеї й конкретні пропозиції щодо створення міжнародного кооперативного центру. Але до практичних кроків тоді не перейшли.Перші конкретні заходи в справі міжнародної кооперативної співпраці здійснили керівники англійської кооперації. В 1889 р. Генеральний секретар Кооперативної спілки Великобританії, християнський соціаліст В. Ніл створив ініціативний комітет для організації Міжнародної спілки друзів кооперативного виробництва. Цей комітет звернувся до кооперативних спілок усіх країн із закликом створити міжнародний кооперативний центр із штаб-квартирою в Лондоні. В. Ніл і його прихильники ставили собі за мету створити таку міжнародну кооперативну організацію, яка сприяла б зародженню виробничої кооперації в усіх країнах. У 1892 р. в Лондоні міжнародна конференція друзів кооперативного виробництва, яка розглянула й схвалила проект статуту майбутньої міжнародної спілки, вирішила скликати І конгрес у 1893 р. Конференція створила спеціальний тимчасовий комітет для здійснення підготовчих заходів. По смерті В. Ніла його роботу щодо створення міжнародного центру продовжив один з теоретиків англійської кооперації Генріх Вольф, який пропагував кредитні й сільськогосподарські кооперативи в Великобританії. Він підтримував широкі зв'язки з керівниками цих кооперацій у Франції, Італії, Бельгії та Німеччині. Г. Вольф не погоджувався з ідеями В. Ніла про створення спілок самих лише прибічників принципу участі в прибутках. Очоливши тимчасовий комітет, він звернувся із закликом до кооперативних організацій різних видів, в тому й до споживчих, взяти участь у запланованому міжнародному кооперативному конгресі. Цю ідею підтримали в деяких кооперативах європейських країн. У 1893 р. здійснили спробу скликати конгрес, але на нього прибули мало представників, тому що Кооперативна спілка Великобританії займала негативну позицію стосовно тимчасового комітету, і споживча кооперація проігнорувала цей форум. Лише після домовленості, за спільною ініціативою тимчасового комітету й Кооперативної Спілки Великобританії, 19 серпня 1895 р. в Лондоні було скликано І установчий Міжнародний кооперативний конгрес, у роботі якого взяли участь 207 представників різних кооперативних організацій з Австралії, Австро-Угорщини, Англії, Бельгії, Голландії, Данії,' Італії, Сербії, США, Франції, Швейцарії та спостерігачі з деяких інших країн (Аргентини, Індії, Німеччини, Росії та ін.). Порядок денний І Конгресу охоплював такі питання: 1. Заснування Міжнародного кооперативного альянсу. 2. Організація міжнародних торговельних зв'язків між кооперативними організаціями. 3. Кооперативне виробництво. 4. Кооперативна банківська справа. 5. Споживча й сільськогосподарська кооперація. Організаційне та ідеологічне керівництво роботою конгресу зосереджувалося в руках представників англійської кооперації, тобто в руках членів лондонського підготовчого підкомітету. З 207 делегатів конгресу 160 представляли англійських кооператорів, що зумовило великий вплив англійських кооперативних принципів на розвиток усього світового кооперативного руху. Після привітання, з першою доповіддю виступив лідер англійських кооператорів Оуен Грінін, який наголосив, що мета Альянсу — це розвиток торговельних зв'язків кооператорів різних країн. О. Грінін запропонував створити в складі Альянсу міжнародне комерційне агентство. Форум підтримав цю пропозицію. Для того щоб підготувати проект рішення щодо комерційного агентства до наступного конгресу, було створено комісію для вивчення стану справ на місцях. Уже через місяць після першого конгресу англійські кооператори організували в Лондоні виставку зразків товарів, які виробляли або продавали кооперативні організації Англії, Франції, Італії, Данії та інших країн. Експозицію влаштували в приміщенні щорічної виставки англійських виробничих кооперативів. І конгрес обговорив проект Статуту Міжнародного кооперативного альянсу (МКА), якого запропонував тимчасовий комітет. Дебати відбувалися бурхливо й напружено. Конгрес призначив керівним органом до наступного конгресу тимчасовий Центральний комітет у складі 15 осіб. Вирішили запровадити три види членства: індивідуальні, колективні члени та члени-кореспонденти. Визначили розміри членських внесків залежно від виду членства. Колективні члени мали право посилати одного делегата і додатково по одному делегатові на кожні 135 фунтів стерлінгів внесків, але не більше 15% вирішальних голосів на конгресі. Організації могли довірити свої голоси одному або декільком делегатам, але один делегат не міг мати більше як 10 голосів. Індивідуальні члени могли мати одного делегата з одним голосом, а члени-кореспонденти могли присилати на конгрес спостерігачів без права голосу, але з правом виступу за згоди конгресу. Таким чином, конгрес ухвалив рішення про створення МКА. Його штаб-швартира розміщувалася в Лондоні. Було узгоджено скликати конгреси раз на три роки. Виникнення Альянсу стало прогресивним явищем у громадському житті того часу. Кооперативний рух включився в сферу міжнародних відносин.ІІ конгрес Міжнародного кооперативного альянсу відбувся 28 жовтня 1896 р. в Парижі. Він прийняв Статут МКА. В цьому документі сформулювали цілі, принципи та методи діяльності Альянсу: форми й порядок зв'язків з національними організаціями, терміни скликання конгресів Альянсу, норми представництва в його центральних органах, розміри членських внесків, характер діяльності Центрального комітету Альянсу та його бюро. ІІ конгрес обрав Центральний комітет у складі 37 осіб і Бюро (адміністрацію) на чолі з директором, затвердив прапор і робочу мову Альянсу, рекомендував оголосити в усіх країнах один день у році днем кооперації. В деяких країнах почали проводити дні й тижні кооперації. Особливо активізувалися такі заходи на початку 20-х років в Англії, Франції й деяких інших країнах задля залучення до кооперативів нових членів. Засобом досягнення поставленої мети були мітинги, вечори, процесії тощо. Успіх таких заходів помітила світова кооперативна громадськість. Це спонукало МКА в квітні 1923 р. ухвалити постанову про Міжнародний день кооперації. Від 1923 р., щорічно в першу суботу липня святкується Міжнародний день кооперації. З часом Міжнародний день кооперації почав проводитися практично в усіх країнах і перетворився на всесвітнє свято кооператорів. У цей день кооператори земної кулі здійснюють різні масові заходи, демонструють свою волю до боротьби за краще життя, демократію й соціальний прогрес, підводять підсумки діяльності кооперативних організацій і визначають завдання їх подальшого розвитку. Кооператори про-пагують свій рух серед населення. В газетах і журналах, на радіо й телебаченні публікуються й передаються матеріали про діяльність кооперації в країні та про міжнародний кооперативий рух, влаштовуються ярмарки, виставки, урочисто відкриваються нові кооперативи, відбуваються посвяти молоді в кооператори, доповіді, лекції, концерти, спортивні змагання, народні гуляння тощо. III конгрес МКА проходив у 1897р. в Делорті (Голландія). Конгрес ухвалив резолюцію, в якій закликав усіх членів МКА організувати в кожній країні зовнішньоторговельні кооперативні об'єднання, які повинні підтримувати зв'язки з бюро (адміністрацією) штаб-квартири Альянсу в Лондоні В 1900 р. в Парижі проходив IV конгрес МКА, на якому відбувся розкол у кооперативному рухові: в ньому виділилися дві течії. Першу очолювали бельгійські кооператори-соціалісти (Е. Ансель, Л. Бертран), другу — представники Німської наукової школи кооперації Франції (Шарль Жід і де Буав). На наступних конгресах суперечка між цими течіями посилювалася, особливо загострилася вона в 1921 р., після X конгресу МКА в Базелі. Тоді було визнано представництво російської Центроспілки в МКА. Конгреси відігравали й відіграють важливу роль у консолідації міжнародного кооперативного руху. Перед першою світовою війною відбулося дев'ять конгресів МКА. В 1914 р., коли почалася перша світова війна, діяльність Альянсу припинилася. Тільки через 8 років, після тривалого підготовчого періоду, в Базелі (Швейцарія) було скликано відомий X конгрес МКА. В 20-30-х роках фашисти Італії, Угорщини, Болгарії, Австрії й Німеччини проводили політику ліквідації кооперативів, якими керували комуністи, соціалісти й безпартійні демократи. Керівництво МКА засудило антикооперативні дії фашистів. Кооператори закликали докерів відмовитися розвантажувати італійські кораблі. Але матеріальний і моральний тиск на режим Муссоліні не мав успіху. Лігу кооператорів Італії методично руйнували фашисти. Якщо в 1921 р. в Італії було 8 тис. кооперативів різних видів, то в 1924р. їх залишилася лише половина, а в 1925р. — близько 1000. 11 листопада 1921 р. було розпущено Національну лігу кооператорів Італії. Протест МКА і 25 національних організацій проти цієї акції ні до чого не привів. Тема боротьби з фашизмом стала домінуючою на XIV конгресі МКА в Лондоні в 1934 р. В 1937 р., на XV конгресі МКА в Парижі, в зв'язку з фашистським путчем в Іспанії Альянс знову розглядав питання про ставлення кооперативного руху до фашизму. МКА звернувся до кооператорів світу із закликом надати матеріальну й моральну підтримку кооператорам Іспанії, іспанському народові. Протягом короткого терміну Національній федерації кооперативів Іспанії було зібрано й перераховано понад 10 тис. фунтів стерлінгів. Міжнародний кооперативний рух у 20-30-х роках вніс великий вклад у боротьбу проти фашизму. Друга світова війна перервала розвиток міжнародних кооперативних зв'язків. Замість 1940 р., черговий конгрес МКА відбувся лише в 1946 р. В повоєнні роки конгреси скликалися регулярно й розглядали різноманітні питання політичного, економічного, господарського, соціального характеру. В 1966 р., на XXIII конгресі МКА, що відбувся в Відні, виробили нові принципи МКА. Цей конгрес анулював принцип політичного нейтралітету в кооперативному рухові. Ухвалені принципи МКА сформулювали так:1. Членство в кооперативному товаристві повинно бути добровільним і доступним, без будь-яких штучних обмежень або дискримінації за соціальними, політичними, расовими чи релігійним мотивами для кожного, хто хоче користуватися його послугами й готовий взяти на себе відповідальність, пов'язану з членством. 2. Кооперативні товариства є демократичними організаціями, їх справами повинні керувати особи, які обрані або призначені в порядку, що встановлений членами, і є підзвітні їм. Члени певних товариств повинні користуватися рівними правами голосу (один член — один голос) та участі в прийнятті рішень, що торкаються їх товариства. В усіх інших, не первинних, товариствах управління повинно здійснюватися на демократичній засаді в відповідній формі. 3. Процент за пайовий капітал, якщо він нараховується, повинен бути суворо обмежений. 4. Прибуток або нагромадження від господарської діяльності товариства належать членам цього товариства й повинні розподілятися так, щоб усувалася можливість збагачення одного члена за рахунок іншого. Цей розподіл за рішенням членів може бути здійснено таким чином: а) на забезпечення розвитку діяльності кооперативу; б) на надання загальних послуг; в) на розподіл між членами пропорційно до їх операцій з товариством. 5. Усі кооперативні товариства повинні вживати потрібних заходів для забезпечення освіти своїх членів, керівників, персоналу й населення взагалі в галузі як економічних, так і демократичних принципів і методів кооперації. 6. Для того щоб краще служити інтересам своїх членів і товариства взагалі, кожна кооперативна організація повинна всіма можливими засобами активно співпрацювати з іншими кооперативами на місцевому, національному та міжнародному рівнях. В жовтні 1972 р. в Варшаві проходив ХХУ конгрес МКА, який ліквідував категорію членів-кореспондентів, запровадив демократичнішу систему сплати членських внесків і представництва. Внаслідок цього кооперативні організації молодих національних держав Азії, Африки та Латинської Америки стали повноправними членами МКА. Вирішили, що засідання конгресу будуть проводитися раз на чотири роки. Вперше в історії Альянсу рішення ухвалювалися не таємним, а відкритим голосуванням. У 1976 р. відбулася ще одна важлива подія з історії МКА: було впроваджено єдине членство для всіх кооперативних організацій-членів. Делегат кожної організації міг мати лише один голос, незалежно від кількості внесених паїв-внесків. Отже, МКА здійснив важливий крок до розширення демократії в міжнародному кооперативному рухові. 27-30 жовтня 1992 р. в Токіо відбувся XXX конгрес МКА, в якому брала участь і делегація споживчої кооперації України. ХХХІ конгрес вирішили провести в 1995 р. в Англії, в Манчестері. Цей форум присвячуватиметься століттю МКА. \ Серед найважливіших питань, що виносилися на обговорення XXX конгресу, був звіт про діяльність МКА. Доповіді з цього питання зробили Президент конгресу Ларс Маркус та директор конгресу Брюс Тордарсон. На форумі обговорили й прийняли новий Статут, структуру МКА, а також Правила, Процедури й Положення МКА. Далі подаємо короткий виклад змісту основних документів, ухвалених XXX конгресом Міжнародного кооперативного Альянсу. МКА, зазначалося в Правилах Альянсу, — всесвітній представник кооперативних організацій усіх видів і висуває такі цілі: а) сприяти світовому кооперативному рухові, обопільній допомозі та демократії; б) заохочувати і захищати кооперативні цінності та принципи; в) сприяти розвитку економіки ти інших взаємно вигідних стосунків між членами організації; г) просувати вперед економіку та соціальний прогрес людей, таким чином сприяти міжнародному мирові та безпеці. МКА не пов'язує себе з політичними й релігійними організаціями та підтримує таку ж незалежність у всіх відносинах. Методи МКА. МКА намагається домогтися своїх цілей: а) збиранням кворуму для обміну досвідом, як джерелом інформації про кооперативний розвиток, дослідження й статистику; б) надаючи технічне сприяння кооперативному розвитку; в) створюючи міжнародні спеціальні організації в різних секторах кооперативної економіки та здійснюючи соціальні (громадські) заходи; г) кооперуючись із Організацією Об'єднаних Націй, з іншими неурядовими міжнародними та національними організаціями, які дотримуються цілей, важливих для кооперації; д) іншими належними способами. Кооперативні принципи. Будь-яка кооперація, що об’єднує людей, або організація визначається як кооперативне товариство. Щоб підтвердити це, вона ставить завдання захистити економічно та соціально своїх членів за допомогою підприємств, заснованих на взаємній допомозі, яка відповідає кооперативним принципам, що їх встановили рочдельські піонери та реформа 1966 р. на XXIII конгресі МКА:а) членство кооперативного товариства є добровільне і вигідне, без штучних обмежень чи будь-яких соціальних, політичних, расових або релігійних дискримінацій, всі особи якого можуть користуватися обслуговуванням і згідні виконувати обов'язки членства; б) кооперативні організації є демократичними організаціями, їх справами керують люди, обрані або призначені за методом, узгодженим з їх членами, і підзвітні їм. Члени первинного товариства користуються рівними правами під час голосування (один член — один голос) і в ухваленні рішень, що стосуються їх товариств. В інших первинних товариствах керівництво здійснюється на демократичних засадах у прийнятній формі; в) капітал бере участь тільки в строго обмежених формах зацікавленості; г) економічним результатом є результат операцій товариства, який розподіляється за таким принципом: якщо один позбувається заробітку, то це означає, що його втрачають і інші. Це може бути зроблено, за рішенням членів, такими способами: — забезпеченням розвитку справи кооперації; — забезпеченням загального обслуговування або розподілом між членами пропорційно до їх справ у товаристві; — коли всі кооперативні товариства забезпечують своїх членів, службовців та урядовців, а також громадськість за принципами й методами кооперації — як економічними, так і демократичними; — коли всі кооперативні організації якомога більше служать інтересам їх членів та їх об'єднань, що активно співпрацюють практично в кожній галузі з іншими кооперативами на обласному, національному й міжнародному рівнях, ставлять собі за мету досягнути єдності дій кооператорів у всьому світі. Організації, що здійснюють на практиці кооперативні принципи й дотримуються цілей МКА, можуть бути обраними в членство МКА. Типи асоціацій, які можуть бути прийнятими в членство, є такі: а) національні спілки або федерації кооперативних товариств; б) національні конфедерації кооперативних спілок; в) національні кооперативні ділові організації, такі як товариства гуртової торгівлі, банки, страхові товариства, нафтові товариства тощо; г) міжнародні кооперативні товариства. Доход МКА отримує від: а) внесків організацій-філій; б) продажу друку й заохочення статей; в) фондів забезпечення через згоду з урядовими органами; г) грошових пожертв; г) інших джерел, що узгоджені з Генеральною Асамблеєю за рекомендацією міністерства. Внески МКА: а) кожен член організації сплачує повний внесок пропорційно до економічної діяльності й відповідно до формули, встановленої Генеральною Асамблею для різних кооперативних секторів; б) будь-яка кооперативна асоціація — філія МКА. яка не зайнята в економічній діяльності, сплачує повний внесок на підставі загальної ділової діяльності її членів, включно з первинними членами; в) за рекомендацією Міністерства, Генеральна Асамблея переглядає формулу принаймні кожних 4 роки, забезпечуючи адекватні ресурси для МКА, якщо такі розглядаються, визначає мінімальні й максимальні рівні внесків; г) щорічні внески є обов'язкові й підлягають сплаті в першій чверті календарного року і, разом з відповідною супровідною документацією, відправляються в Центральний орган МКА до 31 березня. Непогодження з цією неодмінною умовою призводять до відмови в членських правах та до інших покарань за ухваленими рішеннями Міністерства; г) будь-які члени організацій, які через особливі обставини не можуть сплачувати свій внесок, мають право звертатися до Генерального Директора за підтримкою. Такі прохання .повинні доставлятися в Центральний Орган до 31 березня і супроводжуватися повною документацією. Рішення можуть повідомлятися в Міністерство (Правління). Органи управління і конгрес. Керівними органами МКА є: Генеральна Асамблея, Регіональна Асамблея, Міністерства, Ревізійний і Контрольний Комітет, Президент. Посадовою адміністративною особою МКА є Генеральний Директор. Всесвітній кооперативний конгрес може скликатися МКА за участю членів і широкої кооперативної публіки. Час, місце зібрання, порядок денний і методи проведення конгресу вирішує Генеральна Асамблея. Генеральна Асамблея є вищою владою МКА, складається з представників, призначених на відповідну посаду в організації на 4-річний термін, а також з одного представника від кожної Спеціальної організації й Комітету. Генеральна Асамблея збирається переважно кожних 2 роки. Екстраординарні збори Генеральної Асамблеї можуть бути скликані за рішенням Міністерства, або за бажанням 1/5 членів організації, або 1/5 всіх представницьких голосів Генеральної Асамблеї. Всі члени організації повністю підпорядковуються виконанню їх фінансових зобов'язань і мають право одного представницького голосу.Чисельність представників визначається за кількістю внесків від голови служби МКА згідно з правилами, встановленими Генеральною Асамблеєю, за умови, що жоден член організації або група членів організації з однієї країни не повинен мати менше як 20 представницьких голосів, за винятком Президента МКА. Генеральна Асамблея може обирати з-поміж членів представників Аудиту і Контрольного Комітету, які складають не менше трьох і не більше п'яти членів. На розгляд конгресу було подано також доповідь «Кооперативні цінності в світі, що змінюється». В резолюції з цього питання, зокрема, підкреслювалося, що процес перегляду кооперативних вартостей здобув широке визнання серед організацій-членів МКА. Зазначалося, що в основу кооперативної концепції покладено три фундаментальні ціннісні складові: рівність і справедливість, добровільна й взаємна самодопомога, економічний і соціальний прогрес. Наголошувалося також, що підгрунтя кооперації становлять її члени, чиї інтереси й потреби завжди мають відображатися в завданнях і діяльності кооперативних організацій. Маючи на увазі цей аспект, конгрес визнав, що кооперативи повинні проявляти свої фундаментальні цінності через економічну діяльність для задоволення потреб членів, через демократію участі, розвиток людських ресурсів, соціальну відповідальність, національне й міжнародне співробітництво. З 1921 по 1966 р. діяла Міжнародна кооперативна жіноча гільдія, яка в 1921 р. об'єднала 27 млн. жінок-кооператорів з 20 країн. Ця жіноча кооперативна організація була самостійною й незалежною: вона скликала свої конгреси й мала свої керівні органи. Міжнародна кооперативна жіноча гільдія провела велику роботу щодо підвищення громадського становища жінок, розширення їх освіти, досягнення їх політичної та економічної рівності, поліпшення життя їх родин тощо. Через фінансові труднощі в 1963 р. гільдія зупинила роботу на три роки, а в 1966 р. ввійшла до МКА як Жіноча кооперативна консультативна рада (ЖККР), що об'єднує жінок-кооператорів з багатьох країн світу. ЖККР консультувала МКА з проблем жіночого кооперативного руху, провадила освітню й дослідницьку діяльність, встановлювала контакти з жінками-кооператорами та національними жіночими організаціями, вела боротьбу за рівні права жінок та чоловіків в освіті, професійному навчанні, оплаті праці, в висуванні на керівні посади, а також співпрацювала з ООН та її спеціалізованими установами, іншими міжнародними організаціями. В 1974 р. Центральний комітет МКА ухвалив рішення надати представнику Жіночої кооперативної консультативної ради повний статус. Того ж року ЖККР було реорганізовано в Комітет жінок-кооператорів, відтак вона отримала статус допоміжного комітету. Комітет жінок-кооператорів об'єднує представників споживчих, сільськогосподарських, виробничих і житлових кооперативів. Комітет має свій Виконком, який збирається в разі потреби. Головним завданням Комітету жінок-кооператорів є залучення жінок до кооперативного руху. Обмін інформацією між кооперативними організаціями, яку провів Комітет, показав, що жінки почали частіше обіймати відповідальні посади, а кооперативні організації — надавати більше уваги освіті жінок та їх фаховій підготовці. Комітет жінок-кооператорів проводить велику роботу в країнах, що розвиваються. В зв'язку з Міжнародним роком дитини (1979) Комітет жінок-кооператорів виступив ініціатором кампанії «Відро води», метою якої стало будівництво криниць у посушливих районах країн, що розвиваються. В 1980 р. відбулася конференція жінок-кооператорів на тему «Жінки і праця в кооперативному рухові». За час існування МКА перетворився на велику міжнародну організацію. МКА має статус «А» першої категорії в Економічних і Соціальних радах, в ЮНЕСКО та деяких інших міжнародних організаціях. За повоєнний період помітно збільшилися авторитет і вплив МКА на міжнародній арені. Альянс почав активно підтримувати й захищати інтереси широких мас населення, брати участь у заходах, що проводяться ООН та її спеціалізованими органами, підтримувати акції демократичних і миролюбних сил. Розширилися діяльність МКА щодо надання допомоги кооперативам країн, що розвиваються, зросла його роль у розвитку міжнародної співпраці, міжнародної кооперативної торгівлі, туризму, страхування, захисту прав споживачів тощо. Альянс виступив організатором деяких заходів, спрямованих на залучення до кооперативного руху жінок і молоді. Серйозну увагу МКА надає проблемам кооперативної демократії,"зміцненню єдності лав міжнародного кооперативного руху. Щораз більшого значення для МКА набирає проблема захисту кооператорів від натиску монополій, які настирливо втручаються в традиційні сфери діяльності кооперативів. Глибокі зміни, що відбулися в економічному й суспільному житті, спричинили постання проблеми кооперативної демократії, яка глибоко хвилює мільйонні маси людей. Рівень розвитку кооперативної демократії залежить від рівня розвитку демократії в тій чи іншій країні.Проблема залучення молоді до кооперації є однією з актуальних у міжнародному кооперативному рухові. Цій темі МКА надає велику увагу. Раніше при МКА діяли Міжнародна федерація молодих кооператорів і робоча група «Молодь і кооперація». Але ці організації існували недовго. Починаючи від 1969 р., МКА проводить міжнародні конференції молоді, на яких обговорюються проблеми, пов'язані з членством і працею молоді в кооперативах, а також питання щодо ознайомлення молоді з кооперативними принципами, залучення молодих кооперативних спеціалістів до участі в наданні допомоги кооперативам країн, що розвиваються. МКА ухвалив декілька резолюцій з проблем залучення молоді до кооперації. Важливого значення набирає кооперативне співробітництво Альянсу й національних кооперативних організацій з Всесвітньою федерацією демократичної молоді та Міжнародною спілкою студентів, з молодіжними комісіями й відділами ЮНЕСКО та МОП.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (13.06.2014)
Просмотров: 706 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: