Реферат на тему: Види і типи конкуреції - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Види і типи конкуреції. Конкуренція — об'єктивний економічний закон розвинуто-го товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів вироб-ництва, прискорення НТП, впровадження нових форм органі-зації виробництва і систем заробітної плати тощо. Дія інших економічних законів також відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, внаслідок чого конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарського механізму. На нижчій стадії розвитку капіталістичного способу ви-робництва (початок XVI — кінець XIX ст.) панувала вільна конкуренція між власниками невеликих підприємств, які ви-робляли товари на невідомий ринок, у формі внутрішньогалу-зевої та міжгалузевої конкуренції. Вільна конкуренція зумо-вила розвиток концентрації та централізації виробництва і ка-піталу й на певному етапі (остання третина XIX ст.) привела до виникнення монополій. На сучасному етапі конкуренція ведеться насамперед між гігантськими об'єднаннями, всередині них, а також між під-приємствами немонополістичного сектора економіки та різ-них форм власності. Її особливістю є те, що центр боротьби все більше переміщується зі сфери обігу у сферу виробницт-ва. з галузевого на міжгалузевий, з національного на інтернаціо-нальний рівні. Методи конкурентної боротьби ~ це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту про-дукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тим-часове зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використо-вуються й такі «мирні» методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику. Як складова частина господарського механізму конкурен-ція діє через попит, пропозицію і ціни. У цьому разі вона відбувається між самими виробниками, споживачами (покуп-цями). Так, із посиленням конкуренції між виробниками зрос-тають пропозиція товарів і послуг, їхня якість тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотний механізм існує за конку-ренції покупців. У результаті конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народ-ного господарства. У ході еволюції економічної системи змінюється і конку-ренція. Так, на нижчій стадії капіталізму, панувала вільна (або чиста, досконала) конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і кон-курентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. За цих умов процес ціноутворення здій-снюється внаслідок вільної (без будь-яких обмежень) і сти-хійної взаємодії попиту, пропозиції та цін, що означає саморе-гулювання економічної системи. Товаровиробники орієнтуються на задоволення потреб споживачів. Ідеальною моделлю у цій схемі е ситуація, коли споживач завжди має рацію, повністю виключається його дискримінація, що означає своєрідний диктат споживача над продавцем. За вільної конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. Певною мірою таким вимогам в сучасних умо-вах відповідають ринки сільськогосподарської продукції та послуг. На тривалому проміжку часу ціни тяжіють до суспіль-не необхідних витрат виробництва. В умовах капіталізму вільна конкуренція виявляється у конкурентній боротьбі як між різними формами приватного капіталу (промислового, торговельного, банківського та ін.), так і всередині кожного з них. Така конкуренція набуває фор-ми внутрішньогалузевої та міжгалузевої. Внутрішньогалузева конкуренція — це боротьба між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, органі-зації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці тощо на кожному з них встановлюється індивідуальний робочий час на виготовлення певного виду товару, а отже, й індивіду-альна вартість виробництва. Але ціни на ринку, як уже зазначалося при розгляді вар-тості товару, тяжіють до витрат, що встановлюються на під-приємствах, які виробляють переважну масу продукції. Тому результатом внутрішньогалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість. Внутрішньогалузева конкуренція сприяє зниженню витрат виробництва, впровадженню досягнень науки і техніки, сти-мулює процес концентрації виробництва і капіталу. Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між товарови-робниками, які діють у різних галузях народного господарст-ва. Через різні умови виробництва у галузях підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу про-дукту .Тому в епоху вільної конкуренції ті товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вклада-ти свої капітали в галузі, де був вищий прибуток. Якщо це відбувалося, то пропозиція товарів у перших галузях (де низькі прибутки) зменшувалася (що згодом зумовлювало зростання попиту на них), а в других — збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, виготовлені .у галузях, куди переливаються нові капітали, зни-жуються, а в інших (звідки відбувається відплив капіталів) — зростають і стають вищими від ринкової вартості. Коли кіль-кість прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, і в кожній галузі на рівний капітал буде отримано рівний середній прибуток. Цей прибуток є еле-ментом середніх ринкових цін або цін виробництва. Отже, внаслідок міжгалузевої конкуренції єдина ринкова або сус-пільна вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни. 3 виникненням монополій вільна конкуренція перетворю-ється на монополістичну, або недосконалу. Недосконала конкуренція ведеться між крупними компанія-ми (всередині монополізованого сектора, між членами групо-вих монополій) і дрібними та середніми фірмами. Це бороть-ба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння Інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями тощо). Особливістю недосконалої конкуренції є й те, що вона все більше переміщується зі сфери обігу у сферу безпосереднього виробництва, з галузевого на міжгалузевий рівень. Це означає, що вона все більше грунтується на впровадженні нових досяг-нень науки й техніки у виробництво і спрямована на поліп-шення якості продукції. Внаслідок цього розрізняють ціновий та неціновий види конкуренції. Цінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зни-ження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту. Підприємці при цьому нерідко вдаються до ма-ніпулювання цінами (встановлюють знижені, поки товар не завоює ринок збуту, після чого значно підвищують їх), до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо. Нецінова конкуренція — це боротьба між товаровиробника-ми за споживачів шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. Крім того, для завоювання більших ринків збуту компанії продовжують строки гаранто-ваного обслуговування, надають кредит для покупців та ін. Нецінова конкуренція повніше відображає інтереси спожива-чів. Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкурен-ція, яка ведеться переважно неекономічними методами. 2. Конкуренція і монополія Монополія — це окремі наймогутніші підприємства або об'єднан-ня декількох підприємств, які виробляють переважну кіль-кість певної продукції, завдяки чому впливають на процес ціноутворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки. Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворен-ня — безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживан-ня. Першою монополізується сфера обігу. На цій основі ви-никли найпростіші форми монополістичних об'єднань — кар-телі та синдикати. Складніші форми монополістичних об'єднань з'являються тоді, коли процес монополізації поширюється і на сферу без-посереднього виробництва. За допомогою механізму міжгалузевої конкуренції та пере ливання капіталів вертикальна інтеграція переростає у дивер-сифікацію, яка є процесом проникнення капіталу тієї чи іншої монополії в галузі, що безпосередньо не пов'язані з основною сферою її діяльності. Процес монополізації має позитивні і негативні наслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх об'єднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінан-сувати крупні науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати новітню техніку і техноло-гію, здійснювати перекваліфікацію працівників, а отже, при-стосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до струк-турних зрушень в економіці. Тому не дивно, що на сучасному етапі розвиваються такі форми співробітництва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інформацією тощо. Утворення таких міжфірмових об'єднань, консорціумів пов'язане насам-перед з реалізацією великих науково-технічних програм. Ство-рюються також корпоративні дослідницькі організації. В останні роки одним із напрямів вертикальної інтеграції і диверсифікації (тобто збільшення числа галузей, у які здійс-нює експансію та чи інша монополія) стало формування торго-вельно-промислових комплексів, інтеграція крупних промисло-вих корпорацій з торговельними компаніями. У 80-ті pp. така вертикальна інтеграція охоплює сферу зовнішньої торгівлі. Монополії придушують конкуренцію — важливу рушійну силу економічного прогресу. Тому П.Самуельсон називає мо-нополію економічним злом. Використана література Основи економічної теорії. - К., 1997 Основи економічної теорії: Політекономічний аспект. - К., 1997 Самуельсон П. Економіка. - Львів, 1993
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (23.06.2014)
Просмотров: 211 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: