Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Економічні теми |
Реферат на тему: Види демпінгу та антидемпінгові процедури
|
Реферат на тему: Види демпінгу та антидемпінгові процедури. ЗМІСТ Вступ........................................................................................................................3 1.Види демпінгу та антидемпінгові процедури...................................................4 2. Економічні методи регулювання зовнішньої торгівлі..................................12 3. Внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи........................................13 4. Залежність України від зовнішньої торгівлі та демпінгова політика..........16 Висновки................................................................................................................28 Література..............................................................................................................29 ВСТУП Демпінг - здійснюваний для усунення конкурентів і захоплення зовнішніх ринків збуту вивіз товарів із країни по більш низьких цінах, чим ціни усередині чи країни на світовому ринку. Демпінг може здійснюватися за рахунок засобів чи експортера за допомогою держави шляхом субсидування експортних постачань із засобів державного бюджету. Для запобігання збитків для країни використовується антидемпінгове мито. Антидемпінгове мито - додаткове імпортне мито, який обкладаються товари, експортовані за цінами нижче нормальних цін світового чи ринку внутрішніх цін країни, що імпортує. Регулює демпінгову політику антидемпінгове законодавство - спеціальні (міжнародні) правові акти і положення, спрямовані проти демпінгу (демпінгу). А також антидемпінгове регулювання - сукупність заходів держави, спрямованих проти продажу експортних товарів на світових ринках за цінами істотно нижче внутрішніх цін у країні-виробнику. Види демпінгу та антидемпінгові процедури Антидемпінгові процедури та заходи як інструменти екстреного правового регулювання торговельно-економічних відносин передбачають доказ факту демпінгу, порушення анті демпінгової процедури (розслідування), визначення шкоди факту демпінгу та застосування антидемпінгових засобів. У деяких випадках сам факт порушення антидемпі вого розслідування призводить до «добровільного» обмеження експорту або застосування експортером інших заходів, що регулють торговельні відносини. Випадки та умови вжиття антидемпінгових заходів регулються Угодою про застосування ст. VI Генеральної угоди з тарифі і торгівлі 1994 р., що міститься у Марракеській угоді про засня вання СОТ. Однак цей документ регулює тільки прямий демпінг 3. Економічна наука взагалі розглядає демпінг як один з видів обмежувальної ділової практики, що в окремих випадках має кваліфікуватися як недобросовісна конкуренція. До демпінгу вдаються експортери з метою проникнення на ринок, розширенії обсягів продажу, витискування існуючих і потенційних конкурентів, встановлення домінуючого положення на ринку. Існує видів демпінгу, які різняться за методом дискримінації цін. видом компенсації шкоди експортера, мотивами і термінами застосування (рис. 1). Види демпінгу за методом прямий дискримінації зворотний світових цін валютний за джерелами самостійний; субсидицшний відшкодування збитків експортера за мотивами і термінами спорадичний; хижацький; постійний застосування Рис. 1. Види демпінгу За методами дискримінації світових цін демпінг поділяється на, зворотний і валютний. - Прямий демпінг — це продаж товару однієї країни на ринку іншої країни за вартістю меншою, ніж нормальна вартість цього виробу. При цьому згідно із ст. VI ГАТТ слід вважати, що товар ирапляє на ринок імпортуючої країни за вартістю, меншою за ірмальну, якщо ціна товару, що експортується з однієї країну в ииу: нижча за порівнянну ціну при звичайному ході торгівлі на рлогічний товар, призначеного для споживання в експортуючій ріні; або за відсутності такої внутрішньої ціни нижча за найнищу порівнянну ціну на аналогічний товар, призначений для експорту до будь-якої третьої країни при звичайному ході торгівлі; або нижча за вартість виробництва товару в країні походження, в якої додані помірні додаткові витрати на продаж і прибуток. Зворотний демпінг — закупівля (скупівля) іноземним покуп-їми (імпортерами) товару за цінами вищими, ніж можуть запла-ити внутрішні покупці. Валютний демпінг — продаж на зовнішньому ринку товару за ниженою ціною внаслідок значнішого падіння курсу національної валюти, ніж зменшення її купівельної спроможності все-; редині країни. Купуючи товари, сировину, комплектуючі або то-вари за низькими внутрішніми цінами, експортери реалізують їх на міжнародних ринках за демпінговими цінами, але за твердішу валюту, обмінюючи згодом останню на знецінену національну валюту та отримуючи внаслідок цього курсовий прибуток. При-йнятий у рамках ГАТТ Міжнародний антидемпінговий кодекс передбачає можливість застосування санкцій (підвищеного мита, штрафу тощо) при доведенні наявності валютного демпінгу. Валютний демпінг також характерізують як експорт товарів за цінами нижчими від ринкових за рахунок зниження обмінного курсу валюти країни-експортера. Експортери, здобуваючи товари по низьких внутрішніх цінах, реалізують їх за демпінговими цінами на зовнішньому ринку за тверду валюту, що потім обмінюється на національну валюту, що веде до одержання курсового прибутку. 10. Відтворена ціна - ціна, що розраховується на базисі вартості сировини і матеріалів, витрат на обробку і виготовлення товару, загальних і адміністративних витрат, а також прибутку. Звичайно такий розрахунок застосовується при визначенні факту продажів іноземного товару за демпінговими цінами. Грабіжницький демпінг - навмисний вивіз товару за кордон за цінами більш низьким, чим ціни внутрішнього ринку, з наміром підірвати положення закордонних постачальників на їхньому власному ринку. Метою такої акції є усунення конкуренції на зовнішньому ринку й утворення монополії. Демпінгова маржа - різниця між внутрішніми й експортними цінами. Соціальний демпінг - демпінг, викликуваний пропозицією імпортних товарів за низькою ціною, при розрахунку якої враховується низький рівень заробітної плати. Спорадичний демпінг - ситуація, при якій реалізація товару за рубежем приводить до його непередбаченого надлишку на ринку. Товарний демпінг - експорт товарів за цінами нижче цін внутрішнього ринку. Стійкий демпінг - перманентні тривалі зусилля по проведенню демпінгової політики з метою завоювання конкурентноздатної позиції на зовнішньому ринку, що є більш гнучким у відношенні цін у порівнянні з внутрішнім ринком продавця. Демпінг може здійснюватися як за рахунок фірми-експортера, так і за підтримки держави, тобто шляхом субсидування (прямо-го чи опосередкованого) експортних поставок. Але в будь-якому разі втрата частини прибутку у зв'язку з продажем за занижени-! ми цінами повинна бути скомпенсована. Таке відшкодування можливе за рахунок завищення цін на інші товари фірми або на ці ж товари, але на інших ринках, в т. ч. внутрішньому. За такої ситуації демпінг називають самостійним. Якщо витрати від демпінгування компенсує не сама фірма, а держава, то демпінг нази-вають субсидиційним, тобто за рахунок державних експортних субсидій. У випадках доведення факту демпінгу, шкоди від нього та джерела компенсації збитків експортера, застосовуються анти-демпінгові і компенсаційні мита, які вже є джерелом компенсації збитків імпортера (рис. 2). Джерела компенсації демпінгу для експортера 1.Державне субсидування експорту 2.Завищення цін на інших ринках або на інші товари Антидемпінгові інструменти — (джерела) компенсації демпінгу для імпортера 1.Компенсаційне мито 2.Антидемпінгове мито Рис. 2. Джерела компенсації демпінгу та антидемпінгові інструменти 5. Антидемпінгове мито — додаткове імпортне мито, яким об- кладаються товари, що експортуються за цінами, нижчими за нормальні ціни світового ринку або внутрішні ціни країни, що імпортує товар, при самостійному демпінгу (за джерелами ком-пенсування збитків). Воно може бути тимчасовим, що встанов-люється на період проведення антидемпінгової процедури, і постійним, визначеним і встановленим у результаті антидемпін-гового розслідування. Компенсаційне мито — особливий вид мита, яке встановлюється у випадках ввезення товарів при виробництві або при вивеенні яких прямо чи опосередковано використовувались субсидії. Таким чином, це мито є інструментом боротьби з негативним пливом на економіку факту ввезення іноземних товарів, що суб-сидуються в країні-експортері прямо (інвестиційні субсидії) або опосередковано (через систему диференційованих податкових ставок, прискорену амортизацію, кредитування експортерів на |пільгових умовах тощо). Документами ГАТТ-СОТ регулюються умови застосування ан-цемпінгового і компенсаційного мита. Основними серед них є: неможливість одночасного застосування як антидемпінгового, так і компенсаційного мита для усунення наслідків одного випадку демпінгу чи субсидування експорту; обмеженість розміру ставки мита: розмір антидемпінгового га не може перевищувати демпінгову маржу для цього товару (демпінгова маржа — це різниця в цінах, визначена відповідно до вимог п.1 ст.5 ГАТТ); розмір компенсаційного мита не пови-ен перевищувати суму дотацій чи субсидії, стосовно яких було визначено, що вони прямо чи опосередковано надавались на ви-робництво, виготовлення чи експорт даного товару у країні похо-дження чи експорту, включаючи будь-яку спеціальну субсидію на транспортування певного товару;наявність шкоди: жодна сторона не повинна стягувати будь-яке антидемпінгове чи компенсаційне мито з імпорту будь-якого товару, що походить з території іншої сторони, якщо вона не встановить, що ефект демпінгу чи субсидування відповідно є таким, ший спричиняє або створює загрозу заподіяння матеріальної шкоди вітчизняній промисловості чи може значно матеріально гальмувати розвиток вітчизняної промисловості. За мотивами і термінами застосування демпінг поділяється на спорадичний, хижацький та постійний 5. - Спорадичний демпінг — реалізація товару на закордонному юинку за цінами, нижчими за внутрішні або видатки виробництва, упродовж дуже короткого проміжку часу. Такий демпінг, як; правило, не може заподіяти суттєвої шкоди або її дуже важко до-вести. Однак він вигідний споживачам, які мають можливість куг пувати товари за досить низькими цінами, хоча й обмежений період часу. - Хижацький демпінг — реалізація товарів на закордонних ринках за цінами, нижчими за видатки, з метою витіснення ї ринку національних виробників. У такий спосіб іноземні фірми намагаються завоювати ринок конкретного товару та, посівши пріоритетні позиції на ньому, підняти в майбутньому ціни Оскільки хижацький демпінг є, як правило, самостійним, а реалії зація стратегії захоплення зарубіжного ринку за допомогою нш зьких цін вимагає великих коштів, то він не може продовжувати^ ся протягом тривалого періоду. - Постійний (стійкий) демпінг — реалізація товарів за цінами; нижчими за внутрішні або видатки виробництва упродовж тривалого періоду. Цей вид демпінгу може досить серйозно вразити певну галузь, тому виробники цієї галузі активно вимагатимуть захисту від іноземної конкуренції. При розгляді питання про антидемпінгові заходи слід диферен-ціювати поняття антидемпінгової процедури та антидемпінгового розслідування. Різниця між ними полягає в тому, що антидемпін-гова процедура передує антидемпінговому розслідуванню і є по-чатковим етапом, на якому приймається рішення про достатність наявних даних для відкриття антидемпінгового розслідування. Та-ким чином, антидемпінгова процедура — це розгляд відповідний документів скаржника стосовно достатності цих документів дм порушення і проведення антидемпінгового розслідування. Згідно зі ст. 5 Угоди про застосування статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. для порушення процедури необхідна письмова заява, що повинна включати докази: демпінги шкоди в рамках ст. VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994р.; причинного зв'язку між демпінговим імпортом та очі| куваною або фактичною шкодою. Просте твердження, не піді кріплене відповідними доказами, не може вважатися достатнім для розгляду його як заяви. Крім того, заява повинна містиці таку інформацію: - про особу заявника та опис обсягу і вартості вітчизняного виробництва аналогічного товару заявником. Якщо заява робить-ся від імені вітчизняної галузі, в заяві повинна бути визначена га-лузь, від імені якої робиться заява, шляхом подання переліку всц відомих вітчизняних виробників аналогічного товару (або об'еднань відомих вітчизняних виробників аналогічного товару) і, за можливості, опис обсягів та вартості вітчизняного виробництва аналогічного товару, який припадає на таких виробників; - повний опис товару, який нібито демпінгується, назва від-повідної країни чи країн походження або експорту, особу кожно-го відомого експортера або іноземного виробника та перелік ві-домих осіб, що імпортують зазначений товар; - інформацію щодо цін, по яких зазначений товар продається, коли він призначений для споживання на внутрішніх ринках країн походження або експорту та інформацію про експортні ці-ни або, якщо це доречно, про ціни, за якими цей товар перепро-дається незалежному покупцеві на території імпортера; - інформацію про динаміку обсягів товару, що нібито дем-нгується, вплив цього імпорту на ціни аналогічного товару на внутрішньому ринку та вплив імпорту на галузь вітчизняного виробництва. Якщо в результаті антидемпінгової процедури встановлено, що факт демпінгування, субсидування або масового експорту дійсно має місце, відповідними органами порушується антидемпінгове розслідування. За відсутності достатніх доказів демпінгу або шко-ди для виправдання подовження справи заява відхиляється. Спричинене антидемпінговою процедурою розслідування має три основні етапи:* порушення антидемпінгового розслідування;* проведення антидемпінгового розслідування (встановлюєть-ся факт наявності демпінгу, робиться попереднє визначення роз-мірів шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між нею і демпін-гом, приймається рішення про застосування антидемпінгових заходів, остаточно виявляється наявність демпінгу та шкоди, приймається остаточне рішення);* завершення антидемпінгового розслідування (через застосу-вання або незастосування остаточних антидемпінгових заходів на підставі даних розслідування). Вжиття антидемпінгових заходів, послідовність антидемпінвих процедур і механізми антидемпінгових розслідувань регу-люються національними законодавствами. Основні з них мають відповідати ст. VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, при-йнятої в 1947 р., Міжнародному антидемпінговому кодексу, при-йнятому в 1967 р. на Женевській конференції ГАТГ, та Угоді про застосування ст. VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (додаток 1 до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі) 10. 2. Економічні методи регулювання зовнішньої торгівлі Ця група методів регулювання зовнішньої торгівлі меншою мірою, ніж адміністративні, регламентується міжнародними нор-, мативно-правовими актами, а за сутністю є торговельно-політич-ними заходами створення сприятливих умов для експансії націо-нальних товаровиробників на зовнішніх ринках і розширення географії і обсягів експортування. Спектр можливих заходів тут надзвичайно широкий, а тому держави адекватно використову-ють свободу у створенні системи методів економічного впливу на зовнішню торгівлю. Особлива увага, що приділяється урядами питанням заохочення експорту, пояснюється комплексом при-чин, які зумовлені не тільки потребами внутрішнього розвитку національних економік, а й глобалізацією світової економіки. Адже при подальшому поглибленні глобалізації економіки такі процеси і явища, як структурні зрушення у світовій торгівлі, при-скорення науково-технічного прогресу, динамізація конкурент-ного середовища, дедалі складніше ігнорувати. До економічних методів регулювання міжнародної торгівлі належать: внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи, ва-лютно-кредитне регулювання та організаційно-технічне сприяння розвитку експортного виробництва та експортування 4. 3. Внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи Експортні субсидії— це фінансові пільги, що надають-ся урядом або приватними структурами фірмам-експортерам на виробництво та вивезення певних товарів за кордон. Метою їх надання є покриття частини витрат національних виробників для підвищення їх конкурентоспроможності на світових ринках. Угода про субсидії і компенсаційні заходи (додаток 1А до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі) визначає, що субсидією є: »фінансове сприяння, що надається на території члена СОТ урядом або будь-яким державним органом, тобто коли: уряд пра-ктикує прямий переказ грошових коштів (наприклад, дотацій, по-зичок або інвестицій), потенційну пряму передачу грошових ко-штів або зобов'язань (наприклад, гарантій за позичками); уряд відмовляється від доходів, що йому належать, або не стягує їх (наприклад, такі фіскальні стимулюючі заходи, як податкові кре-дити); уряд надає товари і послуги, крім загальної інфраструкту-ри, або закуповує товари чи послуги; уряд здійснює платежі до механізму фінансування або доручає, або наказує приватній установі здійснювати одну чи більше функцій, які б за звичайних умов виконувалися урядом, причому практика їх застосування Угода про антидемпінгову практику Угода вперше була укладена у 1988 р. після завершення Токій-ського раунду переговорів ГАТТ і визначила умови запровадження антидемпінгового мита країнами, до яких спрямовувався потік дем-пінгованих товарів. Ця угода містить жорсткі критерії щодо демпінгу. Демпінгова-ним вважається такий продукт, експортна ціна якого перевищує ці-ну подібних товарів у країні експорту, або його продажна ціна ниж-ча, ніж вартість його виробництва . З огляду на чинники, що зумовлюють недобросовісну конкурен-цію, в угоді вирізняють дві її форми:* субсидування експорту;* демпінг товарів на зарубіжних ринках. Згідно з угодою країни-члени можуть запроваджувати антидем-пінгове мито на демпінговані товари. Для накладення такого мита потрібно, щоб демпінговані товари спричинили матеріальну шкоду на зарубіжному ринку (чи існує можливість такої шкоди?). Недоречно говорити про будь-яку з форм демпінгу, якщо у краї-ні експорту не все гаразд з економічною кон'юнктурою і товари про-даються за цінами, нижчими за затрати виробництва, або обсяги їх продажу незначні. У такому разі для порівняння слід використовува-ти експортні ціни до третіх країн або покладатися на розрахункові ціни, які б могли скластися при виробництві і реалізації товару в країні імпорту. Між демпінгованим імпортом і шкодою для національної про-мисловості відповідної країни має бути причинно-наслідковий зв'язок. Країну демпінгу потрібно досліджувати на наявність політики демпінгу стосовно кожної з країн, що імпортують її товари. Лише в окремих випадках можна аналізувати кілька країн-імпортерів разом 22. Для антидемпінгових розслідувань, як правило, потрібне звер-нення національної промисловості. Власті країн, які вважають, що до них застосовується політика демпінгу, мають публічно оголосити про початок антидемпінгового розслідування і повідомити про це уряди країн-експортерів. Після початку розслідування експортери та імпортери товарів, яких підоз-рюють у демпінгу, мають право дати пояснення. Експортери повин-ні надавати властям найточнішу інформацію. Окремі дії у процесі розслідування можуть відбуватися у конкретних місцях. Відмова у наданні можливості для здійснення такого дослідження дає право компетентним органам використовувати в розслідуванні інформацію, яку вони вважають найдоречнішою. Порівняти експортну ціну і ціну внутрішнього рин-ку досить складно. Занижені внутрішні ціни не беруться до уваги за таких умов:* відповідні продажі мають місце протягом періоду, що перевищує один рік;* середня продажна ціна на внутрішньому ринку нижча, ніж зваже-ні середні затрати виробництва одиниці продукції ,* обсяг продажів за цінами, нижчими за затрати виробництва, пе-ревищує 20 % загального обсягу;* затрати не компенсуються протягом розумного часу. Середні ціни визначаються як середньозважені ціни внутрішнього ринку і середньозважені ціни всіх експортних угод або як середньо-арифметичні внутрішні й експортні ціни всіх угод. Якщо експортна ціна значно коливається, то середньозважену ціну внутрішнього ринку можна зіставити з ціною конкретної експортної угоди. Для ва-лютних розрахунків слід брати до уваги валютний курс за станом на дату продажу (сіаіе о/хаїе) або курс, зазначений у форвардному кон-тракті. 4. Залежність україни від зовнішньої торговлі та демпінгова політика Україна відноситься до стран які проводять демпінгову політику. Залежність України від зовнішньої торгівлі необхідно розглядати з двох позицій. З одного боку, для нашої країни в умовах фінансового колапсу зовнішня торгівля є важливим реальним джерелом фінансових надходжень. Займаючи майже 40% ВВП, експорт відіграє ще більшу роль у функціонувайні грошового обороту, визначаючи високий рівень доларизації економіки та залежність від цього стану функціонування і розвитку народного господарства. Розвиток зовнішньої торгівлі України характерний поступовим нарощуванням експорту в 1994—1996 роках. Однак у 1997 році цей процес загальмувався і поступово спадав у 1998 році (табл. 2.6). При цьому залишався на високому рівні імпорт, що спричинило зростання від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі. У товарній сфері воно становило у 1996 році $4296 млн., у 1997 - $4205 млн, у 1998 році - $2038 млн. Врешті, розвиток подій протягом останніх років призвів до погіршення зовнішньої позиції країни і негативної оцінки західними експертами її перспектив на майбутнє. 3. Таблиця 1 Загальний обсяг зовнішньої торгівлі України у 1994-1998 роках (за даними платіжного балансу і млн. дол., поточні ціни) Роки | Товари | Товари та послуги Експорт | Імпорт | Сальдо | Експорт | Імпорт | Сальдо 1994 | 13894 | 16469 | -2575 | 16641 | 18007 | -1365 1995 | 14244 | 16946 | -2702 | 17090 | 18280 | -1190 1996 | 15547 | 19843 | -4296 | 20346 | 21468 | -1122 1997 | 15418 | 19623 | -4205 | 20355 | 21891 | -1536 1998 | 2710 | 3588 | -878 | 3204 | 3902 | -698 1999 | 3508 | 4486 | -978 | 4231 | 4856 | -625 2000 | 3789 | 4394 | -605 | 4610 | 4833 | -223 2001 | 3887 | 4001 | -114 | 4596 . | 4416 | 180 2002 | 2751 | 3504 | -753 | 3425 | 3806 | -381 2003 | 3505 | 4149 | -644 | 4224 | 4498 | -274 2004 | 3859 | 4471 | -612 | 4570 | 4800 | -230 Іншим кутом зору на зовнішньоекономічні відносини України є перспективи для економіки в цілому, які відкриваються у разі подальшого їх розвитку. Ці перспективи треба вбачати у різних напрямках, галузях і регіонах світу. У таблицях 1,2 відображено експорт та імпорт товарів за товарними групами і регіонами. На основі цих даних можна робити висновки щодо місця зовнішньої торгівлі в українських трансформаційних процесах і підвищення її ролі в майбутньому. Україна має достатньо підстав очікувати зростання експорту товарів високого ступеня переробки (пластмаси і каучук, текстиль, папір, машини та механізми, транспортні засоби тощо) з одночасним зменшенням поставок сировинної продукції з низьким ступенем переробки. Така тенденція розпочалася вже у 1998 році (рис. 2) і її закріплення у майбутньому сприятиме прискоренню структурних реформ. Таблиця 2. Експорт товарів за товарними групами та регіонами (за даними платіжного балансу, млн. дол.) Товарні групи та регіони | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 УСЬОГО | 15547 | 15418 | 3527 | 3858 | 3945 | 4088 | 3215 | 3602 до колишнього СРСР | | 6841 | 1673 | 1567 | 1791 | 1810 | 1336 | 1471 До решти країн СВІТУ | | 8577 | 1854 | 2291 | 2154 | 2278 | 1879 | 2131 Продовольчі товари та сировина для їх виробництва | 3045 | 1802 | 567 | 417 | 307 | 511 | 313 | 270 До колишнього СРСР | | 1185 | 349 | 302 | 241 | 293 | 153 | 169 До решти країн світу | | 617 | 318 | 115 | 66 | 218 | 160 | 101 Іродукція паливно-енергетичного комплексу | 1156 | 1142 | 263 | 284 | 316 | 279 | 237 | 243 ДО КОЛИШНЬОГО СРСР | | 215 | 50 | 45 | 63 | 57 | 49 | 47 До решти країн світу | | 927 | 213 | 239 | 253 | 222 | 188 | 196 Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості | 2207 | 2015 | 469 | 478 | 568 | 500 | 388 | 475 ДО КОЛИШНЬОГО СРСР | | 959 | 204 | 221 | 261 | 273 | 207 | 245 Дп решти країн світу | | 1056 | 265 | 257 | 307 | 227 | 181 | 230 Деревина та вироби з неї | 193 | 209 | 40 | 55 | 50 | 64 | 56 | 65 ДО колишнього СРСР | | 117 | 24 | ЗО | 33 | ЗО | 28 | 36 До решти країн світу | | 92 | 16 | 25 | 17 | 34 | 28 | 29 Текстиль, взуття, вироби з каменю, скла, азбесту | 620 | 643 | 137 | 155 | 189 | 162 | 146 | 177 ДО КОЛИШНЬОГО СРСР | | 184 | 43 | 42 | 50 | 49 | 36 | 45 До решти країн СВІТУ | | 459 | 94 | 113 | 139 | 113 | 110 | 132 орні та кольорові метали і вироби з них | 4628 | 5904 | 1227 | 1626 | 1589 | 1462 | 1272 | 1441 До колишнього СРСР | | 1715 | 407 | 413 | 484 | 411 | 297 | 373 До решти країн світу | | 4189 | 820 | 1213 | 1105 | 1051 | 975 | 1068 Машини та устаткування | 2081 | 1970 | 403 | 459 | 523 | 585 | 405 | 546 До колишнього СРСР | | 1370 | 296 | 319 | 359 | 396 | 268 | 361 До решти країн світу | | 600 | 107 | 140 | 164 | 189 | 137 | 185 Різне | 1617 | 1733 | 421 | 384 | 403 | 525 | . 398 | 385 ДО КОЛИШНЬОГО СРСР | | 1096 | 300 | 195 | 300 | 301 | 298 | 195 До решти країн світу | | 637 | 121 | 189 | 103 | 224 | 100 | 190 Україна традиційно пов'язана зі світовими аграрними ринками. Проте за останні роки вона їх втрачає, не витримуючи конкуренції ціни і якості. Прикладом можуть бути зовнішні ринки зерна. На них Росія, Білорусь, Польща, Словаччина, що раніше в значних обсягах купували українську пшеницю, з різних причин скорочують її імпорт. Наприклад, у Словаччині виробництво комбікормів дотують з держбюджету, тому фуражна пшениця з України стає неконкурентоспроможною за ціною. Польща, що також є великим виробником зернових, висуває високі вимоги до якості фуражу, якій в Україні не приділяють достатньої уваги. Білорусь має потребу в пшениці твердих сортів і фуражній пшениці. Пшеницю твердих сортів останніми роками в Україні вирощують в обсягах, недостатніх, для експорту, тому цю нішу на білоруському ринку зайняли Росія, Угорщина та Казахстан. Білорусь закуповує значно менше фуражу, ніж раніше, через зменшення поголів'я худоби. У Росії почалось освоєння аграрного сектора великим капіталом, завдяки чому виникла можливість вирішити продовольчі проблеми за рахунок власних ресурсів. У цілому сусіди почали вибирати товар, виходячи з критеріїв співвідношення ціни та якості, а не географічної близькості виробництва необхідної продукції.23. Таблиця 3 Імпорт в Україну товарів за товарними групами та регіонами (за даними платіжного балансу, млн. дол.) | 1996 | 1997 | 1997 | 1997 | 1997 | 1997 | 1998 | 1998 УСЬОГО | 19843 | 19624 | 4983 | 4883 | 4830 | 4928 | 4275 | 4128 До колишнього СРСР | | 11820 | 3344 | 2816 | 2749 | 2911 | 2687 | 2107 До решти країн світу | | 7804 | 1639 | 2067 | 2081 | 2017 | 1588 | 2021 Продовольчі товари та сировина для їх виробництва | 1447 | 898 | 243 | 194 | 239 | 222 | 177 | 290 До колишнього СРСР | | 137 | 22 | 31 | 38 | 46 | 48 | 77 До решти країн світу | | 761 | 221 | 163 | 201 | 176 | 129 | 213 Продукція паливно-енергетичного комплексу | 8868 | 8280 | 2568 | 1877 | 1737 | 2097 | 2013 | 1260 До колишнього СРСР | | 7714 | 2434 | 1737 | 1606 | 1937 | 1906 | 1175 До решти країн світу | | 566 | 135 | 140 | 131 | 160 | 107 | 85 Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості | 1954 | 2151 | 412 | 610 | 552 | 577 | 361 | 554 До колишнього СРСР | | 653 | 139 | 169 | 182 | 163 | 104 | 156 До решти країн світу | | 1498 | 273 | 441 | 370 | 414 | 257 | 398 Деревина та вироби з неї | 529 | 500 | 96 | 118 | 145 | 141 | 119 | 132 До колишнього СРСР | | 188 | 40 | 49 | 56 | 43 | 43 | 51 До решти країн світу | | 312 | 56 | 69 | 89 | 98 | 76 | 81 Текстиль, взуття, вироби з каменю, скла, азбесту | 734 | 745 | 145 | 212 | 198 | 190 | 151 | 207 До колишнього СРСР | | 199 | 44 | 54 | 53 | 48 | 43 | 51 До решти країн світу | | 546 | 101 | 158 | 145 | 142 | 108 | 156 Чорні та кольорові метали і вироби з них | 760 | 666 | 135 | 154 | 186 | 191 | 148 | 168 До колишнього СРСР | | 361 | 81 | 83 | 101 | 96 | 76 | 83 До решти країн світу | | 305 | 54 | 71 | 85 | 95 | 72 | 85 Машини та устаткування | 2990 | 3687 | 726 | 1025 | 1059 | 877 | 639 | 955 До колишнього СРСР | | 1266 | 258 | 341 | 371 | 296 | 234 | 284 До решти країн світу | | 2421 | 468 | 684 | 688 | 581 | 405 | 671 Різне | 2561 | 2697 | 657 | 693 | 714 | 633 | 667 | 562 До колишнього СРСР | | 1302 | 326 | 352 | 342 | 282 | 233 | 230 До решти країн світу | | 1395 | 331 | 341 | 372 | 351 | 434 | 332 Рисунок 1 Експорт України товарів високого ступеня переробки. $ млн. пластмаси текстиль транспортні засоби Отже, відновлення і подальше розширення присутності України на світових аграрних ринках потребує реформування сільського господарства, підвищення ефективності виробництва на основі зростання продуктивності праці та зниження собівартості продукції. Не останню роль має відіграти залучення іноземних інвестицій. Ці проблеми можна розглянути на прикладі цукрової промисловості, яка в 1998 році остаточно втратила колишні порівняльні переваги. За 5 місяців 1998 року експорт цукру та кондитерських виробів скоротився на 80% порівняно з відповідним періодом 1997 року. Причинами падіння експорту були низька ефективність вітчизняної цукрової індустрії, починаючи від низької врожайності цукрових буряків і закінчуючи слабким завантаженням потужностей цукрових заводів, та ситуація на світовому ринку, де ціни нині найнижчі за останніх 5 років. Очікувані високі врожаї цукрової тростини у Бразилії та збір цукрових буряків у ЄС означають подальше зниження цін на цукор. Так, біржові ф'ючерси на цукор липня - серпня у Франції котувались у середині червня за ціною $242,5/тонну. Ціни на український цукор «поза конкуренцією» - собівартість виробництва бурякового цукру становить 700 грн /тонну. Домовленості уряду нашої країни з МВФ у рамках програми розширеного фінансування передбачали розробку до жовтня 1998 року в співробітництві зі Світовим банком плану реформування цукрової галузі. Вже давно існують плани закриття частини українських цукрових заводів з метою ефективнішого завантаження решти. Проте поки що цукрові заводи намагаються самостійно вийти з критичного стану шляхом створення замкнутого циклу, що включає вирощування цукрових буряків з метою зменшення собівартості цукру. У 1997— 1998 роках експорт до країн ближнього зарубіжжя зменшився. Хоч Україні і вдалося компесувати це збільшенням поставок у далеке зарубіжжя, детальніший аналіз свідчить, що нема жодних змін у товарній структурі. Отже, і найменші несприятливі коливання в торговельних режимах можуть швидко вразити Україну, що свідчить про необхідність наполегливої модернізації експортної структури. Таблиця 4 Обсяг зовнішньої торгівлі України з країнами колишнього СРСР (за даними платіжного балансу, млн. дол., поточні ціни) | Товари | Товари та послуги | Експорт | Імпорт | Сальдо | Експорт | Імпорт | Сальдо 1994 | 7828 | 11416 | -3588 | 9450 | 11937 | -2487 1995 | 7743 | 11051 | -3308 | 9528 | 11630 | -2391 1996 | 8841 | 12913 | -4072 | 12349 | 13582 | -1233 1997 | 6841 | 11819 | -4978 | 10286 | 12786 | -2500 1998 | 1471 | 2107 | -636 | 2087 | 2408 | -321 1999 | 880 | 2242 | -1362 | 1469 | 2397 | -928 Для України особливо важливо проводити антдидемпінгову політику т.к. вона залежить від міжнародної економіки в сфері інвестицій. У країні спостерігається стала тенденція спаду валових інвестицій, хоча протягом 1997-1998 років вона дещо послабилася. Дефіцит внутрішніх інвестицій може бути компенсований за рахунок залучення іноземних інвестицій. Однак зростання прямих іноземних інвестицій у 1998 році послабилося порівняно з попереднім роком, коли воно становило 32%. Це спричинено труднощами, з якими зустрічаються іноземні інвестори в Україні, а саме з кількістю додаткових зборів, котрі вони змушені платити. Незважаючи на те, що демпінг приносить країнам певну виго-ду, поліпшуючи її умови торгівлі, уряди вважають усі види демпінгу інозем-них виробників формами несумлінної конкуренції. Тому він заборонений як міжнародними правилами СОТ, так і національним законодавством ря-ду країн. Якщо факт демпінгу доведений, то країна вправі вводити торгові обмеження у вигляді антидемпінгових мит. Для законного введення анти-демпінгових мит необхідна наявність двох критеріїв: продаж товару за рубіж за ціною нижчою, ніж у країні походження, і нанесення матеріаль-них збитків галузі вітчизняної промисловості. До факторів, що негативно впливають на стан галузі вітчизняної промисловості відносяться: - фактичне чи потенційне падіння виробництва, продажів, втрата части-ни ринку, прибутків, продуктивності, доходів від інвестицій чи вико-ристання потужностей; - вплив на внутрішні ціни; - фактичний чи потенційний вплив на грошові обіги, товарно-матері-альні запаси, зайнятість, заробітну плату, темпи зростання, здатність залучати капітал чи інвестиції. У світі зростає кількість антидемпінгових розслідувань. У 2002 р. за даними СОТ їх було 240. Особливо активно використовують анти-демпінгові процедури країни, що лібералізували свій режим імпорту, оскільки використання антидемпінгових розслідувань є ефективним і за-конним інструментом захисту внутрішнього ринку. Більше всього розслідувань розпочали в 2002р. країни Азіатського регіону — Індія (54), Таїланд (14). На третім місці — США й Австралія (по 13). Активно застосовує антидемпінгові заходи Європейська Комісія. Нею в 2002р. були впроваджені антидемпінгові мита в розмірі до 53,1% на імпорт сталевих труб з Чехії, Польщі, Таїланду, Туреччини, України. Серед товарів по кількості антидемпінгових розслідувань у світі ліди-рує продукція сталеливарної промисловості (46 випадків чи 19,2%), хімічної промисловості (43 випадків чи 18%) і пластмаси (36 чи 15%). В Україні від антидемпінгових розслідувань в основному страждають металурги і хіміки. Зараз проти України ведеться понад 20 а?Ітидемпінго-вих і спеціальних розслідування в 13 країнах світу, у тому числі в Східній Європі (Чехія, Польща, Угорщина, Болгарія) — 9 розслідувань по хімічній і металопродукції, у Росії — 7 розслідувань по металопрокату, кондитерським виробам, м'ясу, шпалері; у Мексиці — 1 розслідування по ферросилікомарганщо, у США — 1 розслідування по нітрату алюмінію, у Перу — 1 розслідування по металопродукції, у Китаї — 1 розслідування по холоднокатаному прокату, в Індії — 1 розслідування по валках для про-катних станів, у Туреччині — 1 розслідування по склу. Обсяг поставлено-го під сумнів експорту -- більш 500 млн. дол. Зонами ризику нових розслідувань є Росія, Східна Європа (Польща, Угорщина, Болгарія, Чехія, Словаччина, Румунія), Швденно-Східна Азія (Китай, Тайвань, Таїланд, Південна Корея). Усього за різними оцінками, з 1992 по 2002 рік ук-раїнські виробники утратили від торгових обмежень понад 2 млрд. дол. Антидемпінгові розслідування стали головною причиною відходу на-ших експортерів з ринків США і ЄС на ринки Азії. Підставами для прове-дення антидемпінгових розслідувань проти вітчизняних виробників екс-перти вважають низьку ціну на українську продукцію, непогодженість по-стачань, роботу українських підприємств через безліч посередників, що приводить до мимовільного захоплення занадто великої частки того чи іншого ринку (щоб потрапити під розслідування, як вважають західні ек-сперти, досить зайняти значно менш 10% ринку США чи ЄС, а українські експерти визначають цю частку чужого ринку в 1-3%). В Україні антидемпінгові розслідування, що закінчилися відповідни-ми санкціями, проводилися у відношенні імпорту електричних лампочок з Росії, Білорусії, Польщі, Угорщини (імпорт збільшився з 24% до 228%), імпорту плит, аркушів, плівок, пластинок з поліуретану з ЄС, країн Балтії, Росії, Білорусії, Норвегії, Польщі, Туреччини, Чехії, Угорщини (темпи росту імпорту перевищили 165%); імпорту хутра і полотнини з Білорусії, Литви, Латвії, Китаю, Польщі, США, Росії, Угорщини (темпи зростання імпорту досягли 258%, при цьому темпи зростання імпорту штучного ху-тра — 1333%). Термін застосування цих заходів закінчився в 2003 р. У да-ний час розглядаються справи щодо імпорту магнезіальних вогнетривів з Росії, Словаччини, Німеччині і лакофарбовій продукції з Росії, лимонної кислоти з Китаю (окремі партії ввозилися по 216 дол. за 1 т, а на ук-раїнському ринку продавалися по 800-840 дол.). Світові тенденції розвитку застосування антидемпінгового регулю-вання зводяться до наступного: - відбувається визначення правил «гри» в антидемпінговому законо-давстві шляхом створення багатосторонніх консультацій і організацій, як наприклад, СОТ; - у довгостроковому плані кількість розслідувань буде зростати, однак це призведе до того, що більшість трансакцій буде проводитися ТНК, трансферні ціни яких важко контролювати. До того ж дочірні підприємства ТНК контролюють значну частину ринку, що зменшує шанси на визначення внутрішніми виробниками своєї позиції і на можливість оскаржитися в адміністративний орган, що починає анти-демпінгові розслідування; - процеси глобалізації й інтернаціоналізації ведуть до більш ефективно-го міжнародного поділу праці, оскільки неможливо постійно застосо-вувати антидемпінгові санкції урядами окремих країн. Такі дії будуть істотно погіршувати двосторонні політичні відносини; - поява нових інформаційних продуктів, частка яких у ВВП країн зрос-тає, обумовлює неможливість застосування до них антидемпінгового регулювання, оскільки ці продукти не підлягають ціновому порівнян-ню на внутрішньому і зовнішньому ринках через їхню нестандартність і неуніфікованість. ВИСНОВКИ Таким чином демпінг – це експорт товарів за цінами нижче собівартості, чи принаймні за ціною нижчою ніж на внутрішньому ринку. Здійсненню демпінгу сприяють: розходження в попиті на товар у різних країнах, наявність певних передумов, що дозволяють виробнику встановлювати і диктувати ціни, торгові бар’єри та високі транспортні витрати. Країна може використовувати демпінг, якщо з будь-яких причин має дуже низькі витрати виробництва, чи може використовувати дешеві ресурси чи дешеву робочу силу. Так світова спільнота звинувачує у постійному демпінгу Україну у зв’язку з низькими експортними цінам на метал. Для того, щоб встати на високий світовий рівень Україні треба орієнтуватися не на демпінговий продаж, який може існувати тому, що ціни на метал складаються не прозоро, а на ефективність виробництва. ЛІТЕРАТУРА 1. Авдокушин Э. Международные эономические отношения. -Г., 1996. 2. Ананьев М. А. "Невидимьй экспорт" и международные отношения. — Г.: Междунар. отношения, 1971. 3. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М, Прохоров. — Г.: БСЗ, 1998. 4. Бураковський И. Теория международной торговли. — К.: Основы, 2000. 5. Герчшова Й. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. — Г.: ЮНИТИ, 1999. 6. Дахно 1.1. Международное экономическое право. — К.: МАУП, 2000. 7. Дахно И. И. Международное частное право. — К.: МАУП, 2001. 8. Дахно И. И., Бовтрук Ю. А. Международная экономика. - - К.: МАУП, 2002. 9. Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право. Словарь-справочник. — Г.: ИНФРА-М, 1997. 10. Экономический словарь-справочник. — К.: Регата, 1995. 11. История экономических ученый (современньш этап): Учебник / Под общ. ред. А. Г. Худокормова. — Г.: ИНФРА-М, 1998. 12 Кирєев А, П. Международная зкономика: Учеб. пособие для ву-зов: В 2 ч. — Г.: Междунар. отношения, 2000. 13. Лозовскийл. Ш., Райзберг Б. А., Ратновский А. А. Универсальный бизнес-словарь. — Г.: ИНФРА-М, 1997. 14. Международньїе зкономические отношения / Под ред. В. Рнбал-кина. — Г., 1997. 15. Мировая экономика / Под ред. В. К. Ломакина. — Г.: АНКИЛ, 1998. 16. Мировая экономика: Учебник / Под ред. А. С. Булатова. — Г., 1999. 17. Овчинников Г. П. Международная экономика: Учеб. пособие. -2-е изд., испр. и доп. — Спб.: Издательство Михайлова В. А., 1999. 18. Розепберг Дж. М. Международная торговля. Терминологичес-кий словарь. — Г.: ИНФРА-М, 1997. 19. Савельсв Е. В. Международная экономика. Теория международной торговли и финансов: Учебник. — Тернополь: Экономическая мысль, 2002. 20. Мировая экономика: Учебник / А. С. Филипченко, О. И. Ухват, О. И. Шнирков и др. — К.: Лыбедь, 2000. 21. Соколенко А. Й. Современные мировые рынки и Украина. — К.: Демос, 1995. 22. Спиридонов Й. А. Мировая экономика: Учеб. пособие. — Г.: ИНФРА-М, 2001. 23. Тзор Т. Р. Мировая экономика: Пособие для подготовки к зкза-мену. — Спб.: Питер, 2001. | |
| Просмотров: 1015 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |