Реферат на тему:Свобода у здійсненні підприємницької діяльності - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Свобода у здійсненні підприємницької діяльності. План 1. Свобода у здійсненні підприємницької діяльності 2. Логіка підприємницької діяльності У внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємці мають високий ступінь свободи у здійсненні бізнесу. Це відображається у чіткому визначенні прав, які їм надаються відповідно до чинного законодавства України. Суб'єкт підприємницької діяльності має такі права: • без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом; • самостійно обирати вид підприємства (об'єднання), створювати власну справу, будувати організаційну структуру управління; • визначати обсяги виробництва та збуту продукції, асортимент товарів, порядок та умови їхньої реалізації, встановлювати чисельність та склад працюючих, систему оплати праці; • формувати відносини з різнопрофільними підприємствами, організаціями, виконувати роботи і поставки для державних потреб; • самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод, товарні біржі, посередницькі організації; • відкривати на своє ім'я або на ім'я фірми банківський рахунок, брати кредит у банку або у будь-якому підприємстві на договірних засадах; • розраховувати на економічну, правову, науково-технічну підтримку з боку держави, комерційних структур, спонсорів, створювати спілки, асамблеї та інші громадські об'єднання підприємців; • продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу; • продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва; • використовувати за угодою сторін майно юридичних або фізичних осіб на умовах лізингу, страхувати ризик за допомогою страхових компаній; • укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України; • самостійно встановлювати системи і розміри оплати праці, використовувати державні тарифні ставки, посадові оклади як орієнтири для диференціації роботи працюючих залежно від професії, кваліфікації, складності і умов виконуваних ними робіт; • розпоряджатися прибутком згідно з законодавством України, установчими документами; випускати, реалізовувати та купувати цінні папери; • користуватись послугами систем державного соціального та медичного забезпечення, надавати пільги працюючим, впроваджувати ефективні системи заохочування; • проводити ліквідацію і реорганізацію підприємства за рішенням власника, участю трудового колективу або уповноваженого органу чи за рішенням суду; • оскаржувати у суді неправові дії громадян, юридичних осіб, органів державного управління. Деякі права підприємців гарантуються з боку центральних та виконавчих органів державної влади. Держава гарантує: • рівні права всім підприємцям незалежно від обраних ними організаційних форм підприємництва; • рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних ресурсів; • забезпечення підприємців матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцями поставок, робіт чи послуг для державних потреб; • недоторканість майна, захист майнових прав підприємців. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємців основних і оборотних фондів, іншого майна допускається на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством. Держава забезпечує суб'єктам підприємництва рівні правові та економічні умови господарювання, сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних законів і стимулів, реалізує антимонопольні заходи. За сприянням державних органів забезпечуються пільгові умови підприємцям, які впроваджують прогресивні технології, створюють нові робочі місця, використовують працю громадян, що потребують соціального захисту. Особлива увага концентрується на стимулюванні розвитку малого і середнього бізнесу. Держава гарантує дотримання прав і законних інтересів підприємницьких структур, які мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємців з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається. Державні органи і службові особи можуть втручатись у діяльність суб'єктів підприємництва тільки відповідно до своєї компетенції. У разі видання державним чи іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, або виникнення у зв'язку з цим спірних питань, підприємець має право звернутися до суду з заявою про визнання такого акта недійсним. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до Господарського кодексу України та інших законів. Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбачених законах випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом. Логіка підприємницькоїдіяльності Логіка підприємницькоїдіяльності—це послідовність прийняття управлінських рішень, спрямованих на одержання прибутку (наприклад, при першій спробі вийти на ринок, при підготовці та здійсненні бізнес- операцій, проведенні рекламної кампанії та ін.). Логіка відображає творчу і підприємницьку форму мислення на основі попередніх розрахунків, систематизації дій або висновків, практичного досвіду, досягнень науки і техніки. Послідовність етапів логіки для прийняття обґрунтованого підприємницького рішення наведено на рис. 1.7. Отже, процес підприємницької логіки відбувається за такими етапами: • зародження ідеї; • обґрунтування та первинна оцінка ідеї в цілому; • визначення реальності впровадження ідеї у практику, врахування своїх можливостей та ситуації на ринку; • проведення необхідних підприємницьких розрахунків з метою виявлення можливого прибутку; • експертна оцінка одержаної інформації і результатів підприємницьких розрахунків; • прийняття підприємницького рішення. Діяльність підприємця розпочинається з зародження ідеї для впровадження її у життя. Підприємницька ідея — це виявлений підприємцем загальний задум (інтерес) щодо створення нового або модифікованого товару, просування його на ринок, надання послуг. Особливістю є те, що ідея підприємця базується на інновації або включає раціоналізаторський момент. Реальна ідея — складовий елемент здійснення підприємницької діяльності, концентрації ресурсів. Дійсно, якщо є капітал, то можна організувати виробництво. Але це стає марним за відсутністю перспективної ідеї, заради якої залучаються інвестиції у виробничий процес. Отже, бізнес-ідея — це відображення в свідомості підприємця притаманного споживачу бажання мати той товар, який буде вироблено. У зв'язку з цим має бути пряме поєднання інтересу підприємця з інтересом кінцевого споживача. Саме споживач приймає рішення щодо купівлі або відмови від купівлі конкретного товару, враховуючи якість, упаковку, репутацію фірми, вартість. Якщо процес продажу відбувається, то вкладені економічні ресурси перетворюються у доходи підприємця. На основі кількісних та вартісних показників продажу товарів складається уявлення про фірму. Підприємництво виживає або процвітає залежно від бізнес-ідеї. Вона виражає організаційну основу конкретного виду виробничо-комерційної діяльності підприємства, характеризує сили, що визначають її теперішній та майбутній стан. Для того, щоб належним чином привести ці сили у дію, тобто впровадити бізнес-ідею у життя, слід правильно її сформулювати. Бізнес-ідея може вивчатись, обговорюватись, змінюватись та покращуватись. Це необхідно для розробки найоптимальнішої стратегії розвитку підприємства. Бізнес-ідея тримається на потребах ринку, внутрішніх здібностях, можливостях розвитку підприємства, умовах здійснення бізнесу (рис. 1.8). Якщо цю комбінацію легко скопіювати на користь інших осіб або фірм-конкурентів, то успіх буде, як правило, дуже короткотерміновим. А якщо існують унікальні особливості у комбінації бізнес-ідеї, то це ускладнює її розповсюдження. До таких унікальних особливостей можна віднести: ноу-хау компаній, правовий захист (патент), репутацію, науково-дослідні досягнення, високий рівень кваліфікації персоналу, конфіденційність внутрішнього складу продукту та технологічні процеси, які використовуються. Без власної корпоративної бізнес-ідеї практично неможливо оцінити стратегічні позиції, правильно прийняти управлінські рішення відносно подальшого розвитку підприємницької діяльності, а також побудувати будь-який план тактичних дій. Таким чином, бізнес-ідея є ключовою умовою ділового успіху. Це досягається тоді, коли вона нова, перспективна, відповідає реальним можливостям підприємства (трудові, матеріальні, фінансові, інтелектуальні ресурси), прив'язана до потреб ринку, забезпечує економічний та соціальний ефект. При вивченні та обґрунтуванні бізнес-ідеї необхідно знати характер потреб та споживчого попиту, структуру власного капіталу, стратегічні орієнтири розвитку даного виду бізнесу. Нова бізнес-ідея необхідна для створення початківцем своєї справи, збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, поповнення власного капіталу, забезпечення більш рентабельного виробництва, зниження собівартості продукції, підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства. Основними джерелами формування підприємницьких ідей є: • аналіз товарного ринку, географічні та структурні диспропорції у системі суспільного виробництва та на ринку; • споживачі — на основі опитувань, обговорень можна виявити неусвідомлені або незадоволені потреби покупців, вивчити нові можливості використання товару, що вже виробляється; • торговий персонал, який знаходиться у безпосередньому контакті з покупцями; постачальники, посередники, які працюють у сфері комерційної діяльності, знають кон'юнктурну ситуацію на товарному ринку; • дослідження фундаментальні (спрямовані на отримання нових знань, що призводять до виникнення ідей нових товарів) та прикладні (що цілеспрямовано використовують існуючі наукові методи для розробки ідей щодо нової продукції); лабораторії, консультанти, рекламні агентства, науково-дослідні організації, фірми з проведення маркетингових досліджень, вчені, конструктори, технологи; • спостереження за схожими товарами на виставках і ярмарках, в роздрібній та оптовій мережі; товарна політика конкурентів та тенденції у розробці нових виробів; • журнали, газети, телебачення, відомості про патенти, винаходи, каталоги, довідники, рекламні повідомлення, Інтернет та ін. (рис. 1.9). Ідея нового товару визріває також усередині колективу підприємства. У цьому розумінні підприємцю важливо матеріально і морально стимулювати генерування нових ідей, раціоналізаторство. Адже в деяких випадках цією роботою займаються просто формально. Для повної віддачі процесу висунення ідей слід керуватись деякими принципами, серед яких — максимальне спрощення порядку подання та розгляду пропозицій щодо нових ідей та заохочення цієї діяльності серед ініціаторів. Для пошуку підприємницьких ідей можуть використовуватись такі методи: • аналогії, інверсії, ідеалізації (методи індивідуального творчого пошуку); • «мозкового» штурму, конференції ідей, метод колективного блокнота (методи колективного пошуку); • контрольних запитань, фокальних об'єктів, морфологічного аналізу (методи активізації пошуку). Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного» з літературних джерел чи запозиченого з практики діяльності існуючих фірм. Метод інверсії — це метод, що означає пошук підприємницької ідеї на підставі інноваційного підходу, нетрадиційних рішень, корінної перебудови проблеми, що вирішується «зверху донизу». Метод ідеалізації — це ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми, що може «наштовхнути» на нову ідею. Метод «мозкового» штурму передбачає творчу співпрацю групи спеціалістів заради вирішення проблеми шляхом проведення дискусії з конкретного кола питань. Особливістю є те, що, як правило, не допускається критика і негативні відгуки під час обговорення даного питання, звертається увага на нову ідею з точки зору складності та можливості її практичної реалізації в сучасних умовах. Метод конференції ідей відрізняється від методу «мозкового» штурму тим, що допускає доброзичливу критику, яка підвищує зацікавленість до висунутої ідеї. Метод колективного блокноту поєднує індивідуальне висування ідеї з колективною її оцінкою. Послідовність використання цього методу: • кожний учасник отримує блокнот, в якому викладена суть проблеми, що вирішується; • впродовж певного часу учасник обговорення записує до блокнота власні ідеї, які виникли у ході вирішення певної проблеми; • заповнені блокноти отримує керівник групи учасників для узагальнення накопиченої інформації; • організовується творча дискусія і приймається відповідне рішення стосовно нової підприємницької ідеї. Метод контрольних запитань передбачає пошук нової ідеї за допомогою певних блоків питань. Під час використання даного методу попередньо розробляються запитання для вирішення обговореної проблеми. Метод фокальних об'єктів зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що потребує вдосконалення. При цьому може виникнути ряд варіантів вирішення проблеми. Застосування даного методу дає хороші результати щодо пошуку нових модифікацій відомих технічних ідей і завдяки цьому дозволяє знайти прийнятну підприємницьку ідею відносно розробки та освоєння виробництва нових товарів. Метод морфологічного аналізу заснований на дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи із закономірностей розвитку та специфіки об'єкту, який підлягає вивченню та аналізу. За допомогою цього методу можна отримати чимало різних рішень у процесі пошуку підприємницьких ідей, здійснити вибір оптимального варіанту шляхом комбінування. Структуризація методів пошуку ідей наведена на (рис. 1.10). Будь-який підприємець у своїй діяльності не може уникнути процесу накопичення, відбору та порівняльного аналізу підприємницьких ідей. Технологія накопичення, відбору та оцінки ідей включає в себе три моменти: 1. Підприємець здійснює накопичення ідей, які могли б скласти предмет його підприємницької активності. Накопичення ідей — результат осмислення навколишнього середовища: товарного ринку, кон'юнктурної ситуації, поведінки споживачів, рівня конкуренції, правового поля, специфіки галузі економіки, практичного досвіду існуючих фірм, досягнень науки, техніки і технології. 2. Проведення відбору конкретних ідей з наявного переліку (обсягу пропозицій). Процес вибору проводиться за різними критеріями залежно від конкретної ситуації, у якій знаходиться сам підприємець, сфери бізнесу. Такими критеріями можуть бути: ефективність ідеї, перспективи завойовування стійкого становища на ринку, тривалість періоду від зародження ідеї до її впровадження, обсяг потрібного капіталу та можливість залучення інвестицій, доступність отримання сировини, матеріалів, устаткування для організації процесу виробництва, наявність робочої сили за кількісними та якісними характеристиками. Отже відбираються тільки ті ідеї, які є практично реальними для їхнього втілення підприємцем. Зупиняючись на виборі будь-якої ідеї, він відкидає усі інші. Однак можливий варіант, коли невикористані у даний момент ідеї переходять у банк підприємницьких ідей. Банк підприємницьких ідей — це перелік того, що могло б скласти при необхідності потенційні невикористані можливості підприємницької діяльності (у сферах, напрямках бізнесу). Для поповнення банку ідей може проводитись усне або письмове опитування засновників, співробітників та найманих робітників фірми. Це слід здійснювати за допомогою картки банку ідей фірми (схема 1.1). Банком підприємницьких ідей можна скористатись: • коли якась сфера діяльності стане збитковою для підприємця і виникне необхідність пошуку перспективних, рентабельних сфер бізнесу; • при зміні правової бази, встановленні різних обмежень, що робить дану сферу підприємницької діяльності непривабливою для подальшого здійснення; • при посиленні конкуренції, диверсифікації. 3. Підприємець проводить порівняльний аналіз відібраних ідей на підставі певних критеріїв. Оцінюючи кожну з ідей, він робить узагальнюючий висновок. Прийняття рішення про найкращу ідею узгоджується з поставленими цілями, логікою бізнесу, професіоналізмом. При аналізі підприємницької ідеї враховуються також: • знання споживача, його потреби у тому чи іншому товарі, послугах; • об'єктивна оцінка підприємцем своїх власних можливостей, навичок, вмінь, які дозволяють реалізувати ідею; • наявна інформація щодо рівня розвитку науково-технічного прогресу. Крім того, потрібно мати інформацію про технологію виробництва товару. Головним є виявлення найефективнішої технології, яка була б для підприємця доступною. Таким чином, проблема підприємницької ідеї передбачає діяльність по накопиченню нових ідей, їх відбору та порівняльний аналіз для прийняття рішення про те, яку з існуючих ідей можна було б реалізувати у даний момент. При визначенні реальності здійснення підприємницької ідеї необхідно відповісти на такі основні запитання: • Чи існує достатній капітал у підприємця для практичного впровадження успішної ідеї? • Чи можливе встановлення потрібних партнерських зв'язків, одержання від партнерів усього того, що необхідно для нормальної організації виробництва? • Чи існують достатні матеріально-технічні можливості для організації виробництва (будинки, споруди, обладнання, технологія та ін.)? • Якою буде реакція покупців на товар, що пропонується на ринку? Чи будуть покупці купувати продукцію в намічених обсягах? • Як узгоджується запропонована ідея з діяльністю конкретної фірми, її цілями та стратегічними установками? Вивчення постачальників, посередників, конкурентів, навколишнього середовища дозволяє визначити також шанси підприємця для досягнення успіху шляхом реалізації привабливої, перспективної ідеї. На основі аналізу виробництва, фінансів, устаткування, кадрів він з'ясовує, які ресурси вже є у наявності, які потрібно придбати і за якою ціною, чи спроможний процес виробництва забезпечити належну кількість та якість товарів. Вивчення потенціалу підприємця спрямоване на розкриття внутрішніх резервів, сильних та слабких сторін діяльності. Виявляються області діяльності та функції, у яких вже є прогресивні зрушення, а також ті, що потребують удосконалення за ринковими критеріями. По суті, вивчення ресурсів підприємця поєднується з аналізом ринкових потреб. Аналіз потенціалу підприємця доцільно проводити за такими розділами: І. Виробництво 1. Обсяг, структура, темпи зростання виробництва. 2. Асортиментна номенклатура продукції підприємства, ступінь оновлення, широта та глибина асортименту. 3.Забезпеченість сировиною та матеріалами, рівень запасів, швидкість їх використання. 4. Наявний парк устаткування. Резерви потужності. Технологічна новина. 5. Місцезнаходження виробництва і наявність інфраструктури. 6. Екологія виробництва. II. Розподіл та збут продукції 1. Транспортування продукції. Транспортні можливості і оцінка витрат. 2. Зберігання товарних запасів. Рівень запасів, їх розміщення та швидкість обертання. Наявність та ємність складських приміщень. 3. Можливість доопрацювання, фасування та пакування товарів. 4. Продаж (за окремими товарами, збутовими територіями, вартістю, типами покупців, посередників і каналами збуту). III. Організаційна структура і менеджмент 1. Організація і система управління. 2. Кількісний і професійний склад робітників. 3. Вартість робочої сили, плинність кадрів, продуктивність праці. 4. Рівень менеджменту. 5. Фірмова культура. IV. Маркетинг 1 .Дослідження ринку, товару, каналів збуту. 2. Стимулювання продажу, реклама, ціноутворення. 3. Нововведення. 4. Комунікаційні зв'язки та інформація. 5. Маркетинговий план і бюджет. V. Фінанси 1. Фінансова стійкість і платоспроможність. 2. Прибутковість та рентабельність (за товарами, регіонами, каналами збуту). 3. Власні та позичкові кошти, їхнє співвідношення. Таким чином, важливою умовою для прийняття обґрунтованого підприємницького рішення є проведення попередніх досліджень та розрахунків. Це передбачає необхідність виявлення співвідношення між попитом та пропозицією на товар, прогнозування ціни, аналізу різних факторів, що впливають на обсяги господарської діяльності, визначення потреби в ресурсах, визначення можливого обсягу виробництва та реалізації продукції, проведення розрахунків витрат, податкових відрахувань, валового доходу, точки беззбитковості, підприємницького ефекту (прибутку) від реалізації ідеї. Попередні дослідження та розрахунки, експертну оцінку одержаних результатів можуть проводити: підприємець-власник (самостійно), засновники, менеджери та інші фахівці фірми, сторонні організації, до послуг яких звертається підприємець при необхідності (кваліфіковані консультанти, науково-дослідні установи, фірми маркетингових досліджень). Література 1. Конституція України: Закон України // Закон і бізнес,— 1996.— № 105. 2. Цивільний кодекс України. — К.: Парламентське вид-во, 2003. 3. Господарський кодекс України. — К.: Видавництво «Право», 2003. 4. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991.— № 25. 5. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. 6. Про захист прав споживачів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 30. 7. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України // Голос України. — 1991. — 18 груд. 8. Про охорону навколишнього середовища: Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. 9. Про страхування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18. 10. Про товарну біржу: Закон України // Голос України. — 1993. — 11 січ. 11. Бусыгин А.В. Предпринимательство: Основной курс: Учебник для вузов. — М.: ИНФРА, 1997. 12. Виноградська А.М. Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 807 с. 13. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навч. посіб. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. — 382 с. 14. Виноградська А.М. Підприємництво у структурі економічних відносин перехідного періоду // Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва: Зб. наук. праць. — К.: Київський державний торговельно-економічний університет. — 2000. 15. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України. — 1999. — № 2. 16. Виноградська А.М. Механізм розвитку малого підприємництва / / Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1998. — № 4. 17. ВиноградськаA.M. Основні напрямки регіональної політики розвитку малого підприємництва // Вісник Київського державного торговельно-економічного університету. — 1999. — № 2. 18. Виноградская A.H. Предпринимательство в розничной торговле // Бизнес Информ. - 1999. - № 17-18. 19. Виноградська A.M. Розвиток українського туристичного бізнесу // Економіка. Фінанси. Право. — 2000. — № 5. 20. Виноградская A.H. Стратегия развития гостиничного бизнеса // Бизнес Информ. — 2000. — № 1-2.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (19.06.2014)
Просмотров: 334 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: