Реферат на тему:Сутність грошових розрахунків підприємств - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Сутність грошових розрахунків підприємств. У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також ви-конання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх пла-тежів створює грошовий оборот. Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру гро-шового обороту на підприємстві справляють вплив стадії вироб-ництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який по-требує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшен-ня платежів, пов'язаних з їх придбанням. Збільшення трудоміст-кості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійс-нюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошово-го обороту. Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання ін-шого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації переві-ряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та су-спільною потребою в них. У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організа-ції процесу відтворення і його складових — виробництва, розподілу, споживання. Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, ка-піталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей. Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійс-нюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продав-ця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кож-ний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кош-ти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише по-тенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залу-чаються в активний грошовий оборот. Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову. Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту — грошової маси. Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підпри-ємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення. Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:— забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, ма-теріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);— реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування ви-трат і формування доходів;— сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;— забезпечення спільної діяльності підприємств;— отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам. Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю на-званих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінан-сового та банківського контролю. Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприєм-ницької діяльності. Від правильної організації грошових розрахунків у цілому зале-жить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання. Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народ-ному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами. Безготівкові й готівкові розрахунки Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безго-тівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безго-тівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійс-нення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприя-ють банківські установи, у них також заінтересована держава — не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вив-чення, регулювання і контролю грошового обороту. Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Го-тівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування насе-лення — виплата заробітної плати, матеріального заохочення, диві-дендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі. Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійсню-ються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кош-ти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів. Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тіс-ний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установле-ному порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі. Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалі-зуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з поста-чальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фон-дами в основному здійснюються в безготівковій формі. Розвиток ринкових відносин зробив необхідними певні зміни в колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зо-крема збільшив можливість застосування готівкової форми. З кін-ця 1998 p. згідно з постановою НБУ від 11 жовтня 1998 p. №473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть проводитись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок ви-ручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень. Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та ін-ших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'я-заних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підпри-ємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів в бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством. Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства ма-ють податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачаль-ником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку. Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:— класифікацію розрахунків;— організацію розрахунків;— форми відповідних документів;— взаємовідносини платників з банками. У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:— розрахунки за товарними операціями;— розрахунки за нетоварними операціями. Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять пе-реважну частину всього грошового обороту в державі й обслугову-ють поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розра-хунки за нетоварними операціями. Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після ре-алізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства. Відповідно до територіального розміщення підприємств (покуп-ців — продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготів-кові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні. Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальни-ком продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому насе-леному пункті. Міжміські — це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знахо-дяться в різних регіонах. Міжнародні — це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк. Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (пере-казуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахун-ків між покупцем і постачальником продукції. За економічним змістом організація безготівкових розрахунків ви-ходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зара-хуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі. Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахун-кових документів. Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповід-но оформлений документ на переказ грошових коштів. Використо-вуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:— платіжними дорученнями;— платіжними вимогами-дорученнями:— чеками;— акредитивами:— векселями;— інкасові доручення (розпорядження). Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) засто-совуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінан-сових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нарахо-вані державними податковими органами. Правові основи організації безготівкових розрахунків у госпо-дарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивни-ми документами. Національний банк України виступає як методич-ний центр щодо розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків. За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:— зміцнення комерційного розрахунку на підприємстві;— підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в пов-ному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;— зміцнення договірної дисципліни;— прискорення обороту оборотних коштів.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (16.06.2014)
Просмотров: 443 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: