Реферат на тему: Сутність, функції, показники ринку праці - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Сутність, функції, показники ринку праці. 1. Загальна характеристика ринку праці, його функції та напрямки аналізу; Ефективне функціонування національної економіки значною мірою визначається процесами, які відбуваються на ринку праці. Будь-який ринок може функціонувати тільки за умов поєднання робочої сили і засобів виробництва. Ринок праці, на якому формуються попит і пропозиція робочої сили, посідає центральне місце серед інших ринків. Це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи, що відрізняє ринок праці від інших ринків. На ринку праці виступають два основних субґєкти – роботодавці та наймані працівники, які суттєво розрізняються по відношенню їх до засобів виробництва. Роботодавці є власниками засобів виробництва, а наймані працівники володіють здібностями до праці. Тому на ринку праці формуються попит і пропозиція робочої сили, які знаходяться під впливом різних факторів. Попит на робочу силу залежить від рівня продуктивності праці, технічного оснащення виробництва, рівня економічної активності – фази циклу. Пропозиція визначається рівнем заробітної плати, освіти і кваліфікації, профспілковим захистом, релігією, податковою системою. Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці проявляється в ринковій ціні робочої сили – заробітній платі. Ринок праці розрізняють в широкому і вузькому значенні. Ринок праці в широкому значенні – це система економічних відносин, що складаються між субґєктами, які формують робочі місця і субґєктами, які претендують на них. Ринок праці у вузькому значенні – це співвідношення пропонованих робочих місць і субґєктів, що претендують на них. Ринок праці виконує специфічні функції: суспільного розподілу праці (розмежування найманого працівника та роботодавця, розподіл найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва, регіонами); інформаційну (інформація про умови найму, рівні заробітної плати, пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо); посередницьку (організація зустрічі продавців та покупців праці); стимулюючу (забезпечення конкурентного середовища на ринку праці); досягнення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили; вирішення питань зайнятості; підтримка безробітних. В процесі аналізу необхідно враховувати фактори, що визначають характер і структуру сучасного ринку праці. Найбільш важливими факторами є: циклічність розвитку виробництва; динаміка продуктивності праці; цільове фінансування пріоритетних напрямків економіки, що визначене бюджетом; структурні зміни в економіці під впливом сучасного НТП; диверсифікація виробництва; запланова реструктуризація окремих галузей економіки (ВПК; вугільна та переробна промисловість тощо); впливовість профспілок; характер трудового законодавства; державна політика в області регулювання зайнятості та безробіття; масштаби приватизації та створення робочих місць. Співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили визначає конґюнктуру ринку праці. В залежності від цього співвідношення конґюнктура ринку праці може бути трьох типів: працедефіцитною праценадлишковою рівноважною 2.Класифікація ринку праці Ринок праці можна класифікувати, виходячи із різних критеріїв. Так, за ознакою структури господарства розрізняють ринки праці окремих галузей, окремих видів діяльності, групи господарств з різними формами власності. За ознакою рівня економічного розвитку розглядають ринки праці регіонів, згрупованих залежно від рівня ВВП, оплати праці, доходів населення. За територіальною ознакою розрізняють ринки праці: місцевий, регіональний, національний, міжнародний (транспортний та світовий). За змістом ринок праці поділяють на потенційний, циркулюючий, внутрішньофірмовий. За демографічними ознаками існують: ринок праці молоді ринок праці осіб предпенсійного віку та пенсіонерів – ринок праці жінок На практиці існує значно більше ознак, за якими можна класифікувати ринки праці. 3.Макроекономічні показники стану ринку праці. Основними макроекономічними індикаторами стану ринку праці є зайнятість та безробіття. Для визначення цих показників треба звернутися до класифікації МОП. У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими МОП, все населення поділяється на три категорії: зайняті; безробітні; особи поза робочою силою. Зайняті – це особи віком від 15 до 75 років (у визначенні МОП), які виконують оплачувану роботу за наймом на умовах повного або неповного робочого часу; мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу чи відпустку; працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян, на сімейному підприємстві; зайняті в особистому підсобному сільському господарстві. Вікові межі та соціально-демографічний склад зайнятого населення визначається системою законодавчих актів країни. Зайнятість буває: продуктивною: соціально-корисною; повною. Важливим показником зайнятості є ефективна зайнятість, під якою розуміють використання робочої сили без втрат. До безробітних відносяться особи віком від 15 років і старше, які не мають роботи, але активно шукають її, для чого реєструються в державних або комерційних установах служби зайнятості, готові відразу ж стати до роботи. За визначенням МОП безробітний – це людина, яка може і хоче працювати, але не має робочого місця. Сума зайнятих (Е) і безробітних (U) визначає економічну категорію “робоча сила” (L) і характеризує економічно активне населення . Особи поза робочою силою – економічно неактивне населення – це частина населення, яка не входить до спаду робочої сили: Економічна наука розрізняє три види безробіття: фрикційне; структурне; циклічне. В досліджуваному періоді може відбуватися перехід працівників із стану зайнятості у стан безробіття і навпаки. Для аналітичних розрахунків використовуються коефіцієнти працевлаштування (kпр.) і звільнення (kзв.) Рівні безробіття істотно відрізняються між різними демографічними групами. Зокрема, рівень безробіття серед молоді значно вищий, ніж серед старших груп. Це зумовлюється здебільшого різницею в їх коефіцієнтах звільнення, а не коефіцієнтах працевлаштування. Під час безробіття доходи населення зменшуються. Співставлення доходів за умов безробіття і повної зайнятості характеризується коефіцієнтом “заміни” (kз) Одна з причин безробіття – це нееластичність заробітної плати, неспроможність її реагувати на зміни в попиті чи пропозиції на ринку праці. Реальна заробітна плата може утримуватись на рівні, вищому за рівноважний. Це веде до нестачі робочих місць, в результаті виникає, так зване, очікуване безробіття. Головна ціна безробіття – не випущена продукція. Коли кількість робочих місць менша кількості бажаючих працювати, втрачаються потенційні можливості економіки. Чим вищий рівень безробіття, тим значнішим є відставання ВВП від свого потенційного рівня, що характеризується законом Оукена. Для аналізу змін, що відбуваються на ринку праці, складається зведений баланс ринку праці. Основними його статтями є наступні: Пропозиція робочої сили, всього (n1 = n.2 + n.3). Чисельність незайнятих осіб, для яких вирішується питання працевлаштування на початок року. Надійде на ринок праці, всього: в т.ч. – вивільнені з галузей народного господарства; звільнені з причин плинності кадрів; випускники навчальних закладів; інші категорії незайнятого населення. Попит на робочу силу (працевлаштовано), всього. Знімаються з обліку для самостійного вирішення участі у трудовій діяльності та з інших причин: в т.ч. – переселення в сільську місцевість. Чисельність незайнятих громадян, для яких вирішується питання працевлаштування, на кінець року: в т.ч. – безробітний. Список літератури Анализ економики. Страна, рынок, фирма. Под. ред. проф. В.Е.Рыбалкина. Учебник. - М: Международные отношения,1999- 304 с. М.И.Баканов, А.Д.Шремет.Теория економического анализа. -М., 1996. В.З.Баликоев Общая економическая теория.Учебное пособие.-Новосибирск. Лада,1999. - 678 с. О.М.Бандурка, К.Я. Петрова, В.И.Удодова.Державне регулювання економіки. Харьков, 2000. Гальперін В.М.,Гребенников П.И , Леусский А.И.,Тарасевич Л.С. Макроекономіка.Учебник .Под ред. Л.С.Тарасевича С. - Петербург, 1997-718с. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи. Ред. В.Ф.Беседін, І.К.Бондарь, В.І.Пила, Н.А.Соколенко т.4,Київ, 1996.-429с. В.И.Ляшенко.Фондовые индексы и рейтенги. Д.Сталер,1998 - 317с. С.М.Меньшииков. Новая економіка. Основи економических знаний Учебное пособие. - М: Международные отношения, 1999. - 400с. Мікроекономіка і макроекономіка.Підручник у двож частинах. За ред.С.Будаговської.Київ.Основи,1998.-517с. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М., Макроекономіка; Підручник. - к.: Либідь, 1999, - 288с. Статистика. Підручник. С.С.Герасименко, А.В.Головач, А.М.Єріна та ін. За ред. С.С.Герасименка. Київ, 2000 - 467с. Єкономіка и организация риночного хозяйства. Под. ред. Б.К.Злобина. - М; Єкономика, 20000 - 450с.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (13.06.2014)
Просмотров: 464 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: