Реферат на тему:Структурний аналіз кредитно-банківських систем - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Структурний аналіз кредитно-банківських систем. Зміст 1. Законодавство України і Росії щодо кредитно-банківської сфери До джерел банківського права належать: Конституція України (зокрема, ст. 99, 100), закони й постанови Верховної Ради України (наприклад, Закон України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закон України від 22 листопада 1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», постанови Верховної Ради України «Про впо-рядкування оплати комерційними банками за здійснення платежів» від 24 грудня 1993 р.; «Про норматив обігу платіжних документів в Україні» від 25 червня 1993 р.). У системі банківського законодавства особлива роль відводиться законам", які мають вищу юридичну силу і охоп-люють найбільш важливі питання, що виникають у банківській сфері. Серед діючих виділяються такі важливі за-кони, як Закон України від 20 березня 1991 р. «Про банки і банківську діяльність», який визначає правові основи існу-вання банків, порядок створення й основні принципи їх діяльності, встановлює правову природу взаємовідносин з клієнтами та їх захист, і Закон України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України». Серед джерел банківського права важливий блок станов-лять підзаконні нормативні акти, які можна поділити на дві групи. 1. Укази й розпорядження Президента України та поста- нови Кабінету Міністрів України. Наприклад, Укази Президента України від 16 березня 1995 р. «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», від 29 січня 1997 р. «Про Державний інвестиційно-кліринговий комітет», від 22 червня 1999 р. «Про кредитні спілки», розпорядження Президента України від 25 травня 1995 р. «Про заходи щодо розв'язання кризи платежів і підтримку вітчизняних вироб-ників». Постанови Кабінету Міністрів України, які прий-маються відповідно до ст. 117 Конституції України, є обов'язковими до виконання на всій території України. 2. Нормативні акти міністерств, державних комітетів, що стосуються сфери банківської діяльності, а також нормативні акти НБУ. Ці акти приймаються в межах компетенції тієї організації, що їх видає, у формі постанов, положень, наказів, інструкцій, правил тощо. Наприклад, постановою Правління НБУ від 13 жовтня 1997 р. затверджено Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні; постановою Правління НБУ від 18 березня 1999 р. — Пра-вила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України. У ст. 9.Конституції України зазначено, що діючі міжна-родні договори, які ратифіковані Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. До числа таких слід віднести Женевські чекові конвенції 1931 р., Оттавську конвенцію УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг 1988 р. та ін. Законодавча основа функціонування сучасної банківської системи Росії була створена в 1990 р. з прийняттям законів «Про Центральний банк Російської Федерації» та «Про банки і банківську діяльність», «Про валютне регулювання і валютний контроль» та ін. Закон Російської Федерації «Про Центральний банк Російської Федерації» від 26 квітня 1995 р. в редакції від 28 квітня 1997 р. дає більш чіткий і детальний опис функцій головного банку країни, надав право Цент-ральному банку Росії видання нормативних актів обов'язкових для виконання всіма юридичними і фізичними особами й органами державної влади. Закон Російської Фе-дерації «Про банки і банківську діяльність» в редакції від З лютого 1996 р. визначає три основних принципи: лібералізація ведення банківської діяльності, посилення заходів щодо забезпечення сталості банківської системи Росії, наближення положень закону до норм прямої дії. 2. Порівняння організаційно-управлінської структури банківських систем Діюча в Україні банківська система виникла на основі при-йнятого Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Закону України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до цього Закону сучасна банківська система України представлена двома рівнями банків. На першому рівні виступає Національ-ний банк України (НБУ) з відповідною мережею своїх установ (із своїми філіями); на другому — комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер діяльності. НБУ, будучи головним банком держави, виступає координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими про-цесами в економіці країни. НБУ — центральний банк дер-жави, її емісійний центр є власністю держави і підзвітний Президенту України та Верховній Раді України, має право законодавчої ініціативи. НБУ проводить єдину грошово-кре-дитну політику, регулює діяльність банківської системи в цілому, організує і здійснює міжбанківські розрахунки. При введенні власної валюти несе повну відповідальність за за-безпечення її стабільності, отримує монопольне право на ви-пуск в обіг грошей, встановлює курс грошової одиниці відносно валют інших країн, організовує та забезпечує діяльність Державної скарбниці України. НБУ і його регіональні управління в рамках резервної системи виконує функції, які в основному притаманні цент-ральним банкам більшості країн світу, здійснює емісію гро-шей і організовує їх обіг; організує розрахунки між іншими кредитними установами, концентрує кредитні ресурси і пере-дає їх за плату іншим банкам, тобто є своєрідним кредито-ром останньої інстанції для комерційних банків, здійснює уп-равління і планує напрями і масштаби використання кредит-них ресурсів і грошового обігу; організовує касове виконан-ня державного бюджету та обслуговування державного боргу країни, організує інкасацію та перевезення грошових знаків і цінностей; здійснює ліцензування банківської діяльності. НБУ є юридичною особою, має свій статут і печатку із зображенням Державного герба України, здійснює госпо-дарську діяльність. Таким чином, діяльність НБУ скерована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредиту-вання, фінансування і розрахунків у народному господарстві. Другий рівень банківської системи України — це ко-мерційні банки, які можуть мати різні форми власності, спеціалізації та сфери діяльності; це такі кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для юридич-них і фізичних осіб. Перший комерційний банк в Україні зареєстровано восени 1988 року. Сучасні комерційні банки є багатофункціональними уста-новами, що займаються практично всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням госпо-дарської діяльності своїх клієнтів. Основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування припадає саме на комерційні банки, у зв'язку з чим їх часто називають «універмагами фінансових послуг». Різноманітність послуг, що надаються комерційними бан-ками, однак, не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи з потреб клієнтури, яку він обслуговує. Проте існує ряд основних, базових функцій комерційного банку, які до-зволяють зарахувати даний фінансовий інститут до установ банківської системи. До таких основних функцій ко-мерційного банку, що визначають його економічну суть, слід віднести: посередництво в кредиті, посередництво в розрахунках і платежах, випуск кредитних знарядь обігу. Організаційно-управлінська структура банківської системи Росії схожа з українською. Сучасна банківська система Російської Федерації склалась внаслідок різних перетворень, які почались з 1987 р. Законо-давча основа функціонування банківської системи Росії рин-кового типу створена у грудні 1990 р. з прийняттям законів «Про Державний банк СРСР» і «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до них в Росії склалась дворівнева банківська система: перший рівень займає Центральний банк Російської Федерації; другий — кредитні установи: комерційні банки та інші небанківські кредитно-фінансові установи. Відповідно до Закону Російської Федерації" «Про Цент-ральний Банк РФ (Банк Росії)» в редакції від 28 квітня 1997 р. ця установа є головним банком Російської Федерації і знаходиться в її власності. Головною функцією Централь-ного Банку є нагляд за недержавними банками і підтримання стабільності та надійності банківської системи в цілому. Пра-вовий статус Банку Росії має такі особливості: з одного боку, Центральний банк Російської Федерації є юридичною особою, а з іншого — має важливі владні повноваження щодо управління грошово-кредитною системою держави — в рамках резервної системи виконує такі функції: здійснює емісію грошей і організує їх обіг, організує розрахунки між банками, концентрує кредитні ресурси і пе- редає комерційним банкам; обслуговує державний борг країни, проводить операції на ринку цінних паперів; здійснює ліцензування банківської діяльності та ін. Банк Росії підзвітний тільки вищому органу представ-ницької влади Російської Федерації — Державний Думі, не-залежний від розпорядчо-виконавчих органів державної влади при розв'язанні питань, що відносяться до компетенції Банку Росії. Другим рівнем кредитної системи Російської Федерації є комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності, а також спеціалізовані кредитно-фінансові установи: страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні та фінансові компанії, товариства з кредитування житлового будівництва та ін. 3. Порівняльний аналіз виконуваних функцій Виконувані функції банківських систем Росії та України є однаковими. Банківська система як Росії, так і України, являє собою законодавчо визначену, чітко структуровану сукупність фінансових інститутів, які за-ймаються банківською діяльністю. Специфіка банківської системи проявляється в її функціях, а саме: а) створення грошей і регулювання грошової маси; б) трансформаційна функція; в) стабілізаційна функція. Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки), вона стосується всіх напрямів банківської діяльності. Трансформаційна функція полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим суб'єктам, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й терміни грошових капіталів та фінансові ризики. Стабілізаційна функція забезпечує сталість банківської діяльності та грошового ринку. Враховуючи, що для банківської діяльності характерні високі ризики, що банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства, боротьба з ризиками є важливим за-вданням не лише окремих банків, а й усієї банківської сис-теми. Банки, виступаючи посередниками грошового ринку, беруть на себе відповідальність перед інвесторами за банківський ризик своїх позичальників. Стабілізаційна функція банківської системи забезпечується шляхом прийнят-тя законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх її ланок, та створення належного механізму контролю й нагляду за дотриманням як чинного законодав-ства, так і діяльності банків. Список літератури Костюченко О.А. Банківське право. – К.: А.С.К., 2001. – 576с. Абанкин Л.И., Аболихина Г.А., Азибеков М.Г. и др. Банковская система России: Настольная книга банкира. – М.: Компания „Дека”, 2002. Бугулов В.М., Бугулова Т.В. Національний банк та його операції. – К.: МАУП, 2001. Матвієнко В. Держава і банки. – К.: 1996. Деньги, кредит, банки / Под ред. Жукова Е.Ф. – М.: „Банки и биржи”, 1999.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (20.06.2014)
Просмотров: 199 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: