Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Економічні теми |
Реферат на тему: Структура міжнародної торгівлі
|
Реферат на тему: Структура міжнародної торгівлі. План Товарна структура міжнародної торгівлі Регіональна структура міжнародної торгівлі 1. Товарна структура міжнародної торгівлі Структуру міжнародної торгівлі розглядають у двох ракурсах: як торгівлю окремими групами товарів і як систему методів організації реалізації товарів на світовому ринку. Товарна структура міжнародної торгівлі – це частка тих чи інших товарів у світовому товарообігу. Сюди відносять основні групи товарів: Продовольство(включаючи напої та тютюн), сировина, мінеральне пальне, продукція переробної промисловості (машини, устаткування, хімічні товари, метали, текстиль). Товари на світовому ринку мають штрихові коди – це належність товару до певної товарної групи, кодування його властивостей та якості за допомогою штрихових позначок. Код України 482. Україна вступила до Міжнародної асоціації товарної нумерації в Європі (ЕАN) в 1995. У 1996 році вийшла Постанова КМУ “Про введення штрихового кодування товарів”, а з 1997 року введено обов’язкове кодування національних товарів. Науково-технічний прогрес привів до істотних зрушень у то-варній структурі міжнародної торгівлі, а саме: збільшилась частка готових виробів і скоротилась питома вага продовольства і си-ровини, окрім палива. Якщо в 1950-х роках частка сировини і палива приблизно дорівнювала частці готових виробів, то до сере-дини 1990-х років частка сировини, продовольства і палива впала до 30 %, з яких 25 % припадає на паливо і 5 % — на сировину. Водночас частка готових виробів зросла з 50 % до 70 %. Більш ніж 1/3 всієї світової торгівлі в середині 90-х років — це торгівля машинами й обладнанням. Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі пояс-нюється такими факторами:* розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі роз-витку хімічної промисловості;* переходом на ресурсозберігаючі технології;* впровадженням прогресивних методів обробки первинних ма-теріалів. Унаслідок розвитку хімічної промисловості та змін у структурі паливно-енергетичного балансу різко зросла торгівля мінераль-ним паливом — нафтою і природним газом. Так, у 1996 р. світовий експорт нафти зріс на 18,5 %, а експорт сільськогосподарської й мінеральної сировини впав більш ніж на 5 %. Частка палива в міжнародній торгівлі в 1996 р. становила 8,1 % (20 % у середині 70-х років). Таблиця 1 Товарна структура міжнародної торгівлі Товари | 1960 | 1970 | 1980 | 1990 | 2000 млрд. дол. | % | млрд. дол. | % | млрд. дол. | % | млрд. дол. | % | млрд. дол. | % Всього | 127,4 | 100,0 | 312,0 | 100,0 | 1993,3 | 40,9 | 3433,8 | 100,0 | 5442,1 | 100,0 Продовольчі і сировинні товари, паливо | 56,3 | 44,2 | 103,2 | 33,1 | 815,3 | 40,9 | 840,0 | 24,5 | 1082,5 | 19,9 продовольчі товари | 22,3 | 17,5 | 41,3 | 13,2 | 201,1 | 10,1 | 297,3 | 8,7 | 423,1 | 7,8 промислова сировина | 21,3 | 16,7 | 33,0 | 10,6 | 136,8 | 6,9 | 178,4 | 5,2 | 233,8 | 4,3 паливо | 12,7 | 10,0 | 28,9 | 9,3 | 477,4 | 24,0 | 364,3 | 10,6 | 425,6 | 7,8 Готові товари та напівфабрикати | 69,7 | 54,7 | 202,3 | 64,8 | 1143,8 | 57,4 | 2508,6 | 73,1 | 4188,5 | 77,0 хімічні товари | 7,5 | 5,9 | 22,1 | 7,1 | 147,4 | 7,4 | 304,6 | 8,9 | 507,9 | 9,3 машини, обладнання і транспортні засоби | 27,7 | 21,7 | 89,8 | 28,8 | 511,4 | 25,7 | 1210,0 | 35,2 | 2139,3 | 39,3 інші готові товари | 34,5 | 27,1 | 90,4 | 29,0 | 485,0 | 24,3 | 994,0 | 28,9 | 1541,3 | 28,3 Інші товари | 1,4 | 1,1 | 6,5 | 2,1 | 34,2 | 1,7 | 85,2 | 2,5 | 171,1 | 3,1 Джерело: «Statistical Yearbook» і «Monthin of Statistics» за відповідні роки. НТР дала новий поштовх поділові праці, спеціалізації вироб-ництва, яка набирає особливо широких масштабів у машинобуду-ванні. Відбувається перехід від міжгалузевої спеціалізації до внут-рішньогалузевої, від готової кінцевої продукції — до проміжних видів виробів. Різко зростає обмін вузлами, деталями, компонен-тами, які часто виготовляються на підприємствах різних країн. Внутрішньо-національні й міжнародні кооперовані поставки дося-гають 50—60 % вартості продукції багатьох галузей промисловості індустріальних країн Заходу. Більш ніж 30 % товарообороту між цими державами припадає на взаємні кооперовані поставки. Ко-оперовані поставки відіграють помітну і дедалі зростаючу роль в експорті цілої низки країн, що розвиваються, в тому числі таких великих, як Індія, Бразилія, Мексика. Отже, вироблена продукція дедалі частіше становить результат міжнародних коопераційних зв'язків, а зовнішня торгівля не тіль-ки виконує функцію реалізації кінцевого продукту, але все більше перетворюється на сполучну ланку виробничого процесу. Ця тен-денція особливо помітна щодо провідних індустріальних країн світу. В експорті їх машинобудівної продукції частка комплекту-ючих виробів уже в середині 80-х років упритул наблизилася до 50 % і продовжує зростати. Поглиблення спеціалізації спричинюється також прискорен-ням морального старіння і швидким оновленням асортименту, що веде до спеціалізації наукових досліджень. У передових сучасних галузях (напівпровідники, ЕОМ) цикл «життя» продукції стано-вить 3—5 років, в усіх галузях обробної промисловості він фак-тично не перевищує 8—9 років порівняно з 20 роками в серед-ньому на початку сторіччя. Згідно з оцінками, в минулому десяти-річчі на світовому ринку було оновлено близько 80 % товарів. На світових ринках з'являється велика кількість принципово нових товарів, здебільшого продукції наукоємних галузей, сфери ви-соких технологій (лазерна техніка, швидкодіючі ЕОМ, обладнан-ня для АЕС і т. д.). Отже, відбувається інтелектуалізація світової торгівлі. В екс-порті промислово розвинутих країн зростає частка високотехнологічної продукції (США, Швейцарія та Японія — понад 20 %, Німеччина та Франція — близько 15 %). У зв'язку з нерівномірним розвитком НТП у світовому господарстві з'являються нові виробники, що створюють собі нові «ніші» або тіснять конкурентів. Цей процес приводить не тільки до поглиблення спеціалізації, а й до змін у соціальній структурі господарства. За останні десятиріччя значно зросла роль торгівлі машинами й обладнанням. З 1983 р. по 1997 р. частка цієї товарної групи у світовій торгівлі збільшилася з 28,8 % до 38,8 %. Важлива тен-денція — розширення торгівлі машинами й обладнанням між промислове розвинутими країнами. З 1980 р. до середини 90-х років експорт машин і обладнання з розвинутих країн зріс у 3 рази. Найбільш швидкими темпами зростає експорт електротехнічного й електронного обладнання, на частку якого припадає понад 25 % усього експорту машинно-технічної продукції. 2. Регіональна структура міжнародної торгівлі Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою роз-поділ торговельних потоків між окремими групами країн, що диференціюються за територіальною або організаційною ознакою. Територіальна географічна структура торгівлі звичайно уза-гальнює дані про міжнародну торгівлю країн, які належать до однієї частини світу (Африка, Азія, Європа) або до певної групи (індустріальні країни; країни, що розвиваються). Організаційна географічна структура показує розподіл між-народної торгівлі або між країнами, які належать до окремих інтеграційних та інших торговельно-політичних об'єднань (країни Європейського Союзу, країни СНД, країни АСЕАН), або між країнами, виділеними в певну групу за тим або іншим аналі-тичним критерієм (країни — експортери нафти, країни — чисті боржники). Основний обсяг міжнародної торгівлі припадає на розвинуті країни, хоч їхня частка дещо скорочувалася в першій половині 90-х років за одночасного зростання питомої ваги країн, що роз-виваються, і країн з перехідною економікою. В цілому в 1996 р. на індустріально розвинуті країни припадало 68 % світового експор-ту, на країни, що розвиваються, —28,5 %, на країни з перехідною економікою —3,3 %. З другої половини XX ст. помітно проявилась нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуючі позиції США по-хитнулися. Так, якщо в 1950 р. на частку цієї країни припадало 32 % світового експорту, то в 1960 р. — 17,1 %, у 1997 р. — 12,0. Відповідно зросла частка Західної Європи та Японії. Західноєвро-пейські держави за цей період збільшили свою частку з 23 % до 44,6 %. Ще краще виглядають показники Японії: 0,5 % —після закін-чення Другої світової війни, 3,4 % —в 1960 р., 7,7 % —в 1997 р. В 1983 р. Японія вийшла на перше місце у світі з експорту машин та обладнання. Японія значно випереджає всі країни за вивозом легкових і вантажних автомобілів, побутової електроніки та ін. Одна третина японського експорту припадає на США Дефіцит США в торгівлі з Японією у 90-ті роки тримався на рівні 50 - 60 млрд. дол. на рік. Таблиця 2 Регіональна структура світової торгівлі Країни та регіони | Експорт | Імпорт Вар-тість, млрд. дол. 2003 | 2002 -2003, % | Щорічне зростання, % | Вар-- тість, млрд. дол. 2003 | 2002 -2003, % | Щорічне зростання, % 2002 | 2003 | 2002 | 2003 Північна Америка | 903 | 8,2 | 6,4 | 3,2 | 1100 | 8 | 6,2 | 10,3 Латинська Америка | 279 | 9,8 | 12,3 | 10,4 | 31,9 | 14,7 | 11,4 | 17,5 Мексика | 15,2 | 21,1 | 14,7 | 113 | 15,9 | 25,5 | 23,6 інші латино-амери-канські країни | 16,9 | 7 | 7,1 | 7,8 | 206 | 13,3 | 2,6 | 14,5 Західна Європа | 2276 | 4,8 | 3,6 | -0,9 | 2263 | 4,1 | 3,3 | -0,8 Європейсь-кий Союз (15 країн) | 2105 | 4,9 | 3,5 | -0,8 | 2070 | 4,1 | 2,9 | -1,1 Перехідні економіки | 179 | 6,6 | 5,9 | 3,5 | 193 | 6,9 | 13,5 | 8,8 Центральна/ Східна Європа | 90 | 7,2 | 2,6 | 6,9 | 118 | 11,6 | 15,2 | 5,6 Африка | 123 | 2,7 | 12,7 | 2,0 | 127 | 4,7 | -0,3 | 3,2 Південна Африка | 30 | 3,7 | 2,5 | 5,8 | 33 | 8,7 | -1,4 | 9,3 Середній Схід | 164 | 2,9 | 13,9 | -0,4 | 144 | 5,5 | 7,0 | 1,6 Азія | 1379 | 9,3 | 0,6 | 5,4 | 1321 | 9,3 | 4,8 | 0,2 Японія | 421 | 5,6 | -7,3 | 2,5 | 339 | 5,3 | 4,0 | -3,0 Китай | 183 | 16,7 | 1,5 | 20,9 | 142 | 15,1 | 5,1 | 2,5 п'ять східно-азійських ринків* | 351 | 12,8 | 4,7 | 5,2 | 367 | П,9 | 7,6 | -3,2 Світовий показник | 5300 | 6,8 | 4,3 | 3,2 | 5470 | 6,8 | 4,9 | 3,0 * Індонезія, Південна Корея, Малайзія, Філіппіни, Таїланд. Джерело: World Trade Organization. Annual Report 2004. Vol. II. Р. 13. Послаблення домінуючої ролі США в міжнародній торгівлі певною мірою було пов'язане зі зниженням конкурентоспромож-ності американського виробництва. Конкурентоспроможність визначається як здатність конкрет-ної держави створювати пропорційно більше благ, ніж її супер-ники на світових ринках. В основі світової класифікації країн за конкурентоспромож-ністю лежать 378 різноманітних критеріїв. Передусім це доход на душу населення, рівень інфляції, зовнішньоторговельний баланс. Зважають на наявність природних копалин, інфраструктуру, розвиненість засобів комунікації та ряд інших факторів. Окрім об'єк-тивних факторів, враховуються результати опитування керівників найбільших підприємств у світі. На кінець 80-х років за факторами конкурентоспроможності стала виходити в лідери Японія. Тоді ж до неї приєдналися «нові індустріальні країни» Азії — Сінгапур, Гонконг, Тайвань. Однак до середини 90-х років США повертають перші позиції у світі за конкурентоспроможністю. За ними впритул ідуть Сінгапур, Гон-конг, а також Японія, що раніше протягом шести років посідала перше місце. На 17-му місці Франція, на 34-му — Китай, на 40-му — Туреччина. В самому кінці списку — Греція, Мексика, Польща, Угорщина та Венесуела. І, нарешті, Росія —остання, на 48-му місці. За прогнозами фахівців, у перші роки XXI ст. найбільш конку-рентоспроможними будуть США та азійські держави. У 2030 р. у трійку найбільш конкурентоспроможних держав увійдуть США, Японія та Китай. Подальші позиції у цьому списку займатимуть Німеччина, Сінгапур, Південна Корея, Індія, Тайвань, Малайзія та Швейцарія. Щодо країн, що розвиваються, то вони в основному залиша-ються постачальниками сировини, продовольства та порівняно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Відносне зниження попиту на сировину і продовольство на світовому ринку до початку 90-х років означало зменшення можливостей країн, що розвиваються, для розширення експорту. До того ж промислове розвинуті країни збільшили свою частку у світовому експорті продовольства і сировини (за винятком нафти). Частка країн, що розвиваються, у світовому експорті цих товарів (без нафти) ско-ротилася з 40 % (1960 р.) до 28 % (на початку 90-х років). Прагнення країн, що розвиваються, диверсифікувати свій екс-порт за рахунок товарів промислової групи дуже часто натрапляє на протидію в тій або іншій формі з боку промислове розвинутих країн. Разом з тим окремі країни, що розвиваються, передусім «нові індустріальні країни», домоглися істотних зрушень у ре-структуризації свого експорту, підвищення у ньому частки готової продукції, промислових виробів, у тому числі машин та устатку-вання. Так, питома вага промислового експорту країн, що роз-виваються, у його загальному світовому обсязі на початку 90-х ро-ків досягла 16,3 %. Загалом експорт країн, що розвиваються (за винятком «нових індустріальних країн»), зростає нерівномірно як по групах країн, так і по галузях. На відміну від більшості країн, що розвиваються, «нові індус-тріальні країни», особливо чотири «малі дракони» Азії (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур), демонструють швидке зрос-тання експорту, їхня частка у світовому експорті в середині 90-х ро-ків становила 10,5 %. В останнє десятиріччя XX ст. КНР набрала економічних обертів і досягла 2,9 % (було менше за 1 %). США у світовому експорті належить 12,6 %; Західній Європі — 44 6 %; Японії—7,7%. Характеризуючи основні тенденції в географічному спрямуванні міжнародної торгівлі, слід підкреслити, що розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці між промислове розвинутими країнами веде до збільшення їх взаємної торгівлі і зменшення частки країн, що розвиваються. Основні товаропотоки здійснюються в межах «ве-ликої тріади»: США — Західна Європа — Японія. Щорічний товаро-оборот між США і ЄС у 2003 р. становив близько 1,7 млрд. дол. 20 % експорту Північної Америки припадає на ЄС. Оскільки в експорті промислове розвинутих країн найбільша частка належить складній техніці, країни, що розвиваються, ста-новлять для них порівняно менший інтерес як ринок збуту цієї продукції. Так, у 2003 р. тільки 2,7 % експорту країн Західної Європи спрямовувалось у країни Африки, 2,4 % — у Латинську Америку. Експорт і імпорт провідних держав у 2003 р. Таблиця 3 Міс-це | Експорт | Вартість, млрд. дол. | Част-ка, % | Щорічне зростання, % | Міс-це | Імпорт | Вартість, млрд. дол. | Част-ка, % | Щорічне зростання, % 1 | США | 688,7 | 12,6 | 8 | 1 | США | 899 | 1б,0 | 8 2 | Німеччина | 511,7 | 9,4 | 3 | 2 | Німеччина | 441,5 | 7,8 | 3 3 | Японія | 421,0 | 7,7 | 6 | 3 | Японія | 338,8 | 6,0 | 5 4 | Франція | 289,5 | 5,3 | 4 | 4 | Велика Британія | 308,2 | 5,5 | 5 5 | Велика Британія | 281,5 | 5,2 | 6 | 5 | Франція | 268,4 | 4,8 | 2 6 | Італія | 238,2 | 4,4 | 5 | 6 | Гонконг | 213,3 | 3,8 | 14 7 | Канада | 214,4 | 3,9 | 8 | 7 | Італія | 208,0 | 3,7 | 2 8 | Нідерланди | 193,8 | 3,5 | 6 | 8 | Канада | 201,0 | 3,6 | 7 9 | Гонконг | 188,2 | 3,4 | 13 | 9 | Нідерланди | 177,2 | 3,1 | 5 10 | Китай | 182,7 | 3,3 | 17 | 10 | Бельгія, Люксембург | 155,8 | 2,8 | 4 11 | Бельгія, Люксембург | 168,2 | 3,6 | 5 | 11 | Республіка Корея | 144,6 | 2,6 | 11 12 | Республіка Корея | 136,2 | 3,6 | 5 | 12 | Китай | 142,4 | 2,5 | 15 13 | Сінгапур | 125,0 | 2,7 | 13 | 13 | Сінгапур | 132,4 | 2,4 | 12 14 | Тайвань | 121,9 | 2,6 | 9 | 14 | Іспанія | 122,7 | 2,2 | 5 15 | Іспанія | 110,4 | 2,4 | 15 | 15 | Мексика | 113,2 | 2,0 | 16 16 | Мексика | 96,0 | 1,8 | 21 | 16 | Тайвань | 113,2 | 2,0 | 11 17 | Швеція | 82,7 | 1,5 | 5 | 17 | Малайзія | 79 | 1,4 | 15 18 | Малайзія | 78,4 | 1,4 | 15 | 18 | Швейцарія | 76 | 1,3 | 1 19 | Швейцарія | 76,2 | 1,4 | 3 | 19 | Австрія | 66,7 | 1,2 | 1 20 | Російська Федерація | 66,3 | 1,2 | 8 | 20 | Австралія | 65,8 | 1,2 | 7 21 | Австралія | 62,9 | 1,2 | 7 | 21 | Швеція | 65,4 | 1,2 | 3 22 | Саудівська Аравія | 59,0 | 1,1 | 18 | 22 | Бразилія | 65,0 | 1,2 | 16 23 | Австрія | 58,6 | 1,2 | 7 | 23 | Таїланд | 63,8 | 1,2 | 4 24' | Таїланд | 57,4 | 1,1 | 5 | 24 | Данія | 45,2 | 0,8 | 1 25 | Данія | 50,7 | 1,0 | 0 | 25 | Індонезія | 42,9 | 0,8 | 6 Загальний показник | 4665,0 | 85,4 | 7 | Загальний показник | 4557,0 | 80,9 | 7 Світовий показник | 5460,0 | 100,0 | 7 | Світовий показник | 5630,0 | 100,0 | 7 Джерело: World Trade Organization. Annual Report 2004. Vol. II. Р. 18. Використана література: Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. - Чернівці “Рута”, 1996. - Ст.. 126-146. Козик В.В., Панкова Л.А. Світове господарство та міжнародні економічні відносини. - Львів, 1995. Гольцберг М.А., Воронова А.В. Международная торговля. - К., 1994. | |
| Просмотров: 275 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |