Реферат на тему: Способи фінансової підтримки ЖКГ - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Способи фінансової підтримки ЖКГ. Серед способів фінансування потреб житлово-комунальної сфери можемо виділити: кошти населення; кошти небанківських фінансових установ; кошти кредитних установ; кошти державного та місцевих бюджетів; кошти приватних підприємств. Залучення приватного сектору, на нашу думку, є найбільш ефективним. Обґрунтуємо нашу точку зору. Що стосується, виділеного нами, першого напрямку фінансування потреб ЖКГ, то він може бути розглянутий через призму соціально-економічного стану в якому знаходиться наша держава, для якого нажаль характерними є проблеми бідності, низького рівня життя та платоспроможності населення. Кризові явища, які є характерними для життя нашої держави в останні роки, посилили тенденції які негативно вплинули на всі сфери функціонування суспільства. Низький рівень показників соціального розвитку, а саме кількість зайнятих у всіх сферах економічної діяльності, кількість безробітних, середня і мінімальна заробітна плата, середня і мінімальна пенсія, прожитковий мінімум, доходи населення, розміри державної соціальної допомоги найбільш незахищеним верствам населення, показники здоров'я і освіти, демографічна криза і те, що більшість населення нашої держави є соціально не захищеною і, як наслідок, досить низький рівень життя, є передумовою можливого соціального вибуху. Сьогодні к найбільш важливим питанням, відносяться проблеми бідності населення, від вирішення яких залежатиме забезпечення сталого економічного розвитку та підвищення добробуту людей.[1,с.39]. Так, наприклад, показник забезпеченості населення житлом, в середньому на одного жителя становив в 2002 році 21,3 мІ і перевищував аналогічних показник 2001 року на 1,4 %. Найнижча забезпеченість житлом була у м. Києві, найвища в Чернігівській - 27,8 мІ, Житомирській - 26,7 % мІ, Вінницькій - 29,3 мІ областях. Низьким залишається і благоустрій окремих видів житла. Житловий фонд України досяг на початок 2002 року - 1031,7 млн. мІ загальної площі, але 60 % його за рівням благоустрою не відповідає не тільки міжнародним стандартам, а й сучасним вітчизняним вимогам. Тільки 20 % сіл мають каналізацію та природний газ. У перспективі все житло повинно мати холодне та гаряче водопостачання, каналізацію, центральне опалення. Оплата праці не забезпечує відповідних умов життя, і основна частина населення України вимушена, не жити, а виживати. Дуже гострими є проблеми бідності сімей з дітьми. Нагромадженні у суспільстві проблеми пов'язані з рівнем та масштабами бідності, свідчать про неефективну політику, яка проводилася з цих питань, в останні роки, нашою державою. З огляду на це, можемо зробити висновок, що на сьогодні населення України, при ситуації яка склалась з цих питань, не може бути джерелом інвестицій, яке дозволило б вирішити проблеми житлово-комунального сектору. Сьогодні в Україні склалася ситуація, за якої небанківські фінансові уста-нови (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди та компанії, кредитні спілки, лізингові та факторингові компанії, ломбарди) не відіграють тієї позитивної ролі в економіці, якої від них можна було б очікувати. Їх участь у фінансовому посередництві практично не помітна. У всьому світі небанківські фінансові установи є потужним джерелом інвестицій в економіку. Проте в Україні ресурси цих інститутів поки що значно поступаються ресурсам комерційних банків, в наслідок чого в багатьох випадках саме банки виступають засновниками страхових компаній та недержавних пенсійних фондів, а також є основними кредиторами інших фінансових установ. Світовий досвід переконує, що за участі небанківських фінансових установ вдається невілювати деякі з негативних наслідків малозабезпеченості більшої частини населення. Незаможні люди не мають великих заощаджень. Однак їх сукупні збереження можуть досягти значних сум [2, с. 145]. Загалом, у 2005 році сумарні активи небанківських фінансових установ становило близько 10% активів усіх українських фінансових посередників, для порівняння - у США цей показник становить 64%. В деяких випадках небанківські установи працюють більш ефективно ніж банки, оскільки можуть надавати кредити швидше, за нижчими ставками і з спрощеними процедурами. Небанківські фінансові установи можуть фінансувати і довгострокові інвестиційні проекти. Тому такі установи можуть конкурувати з банками у сферах зі строком окупності проектів у десятки років. Вагомим чинником зростання довіри до небанківських фінансових установ може бути створення суспільно позитивного іміджу навколо них. Не дивлячись на певні позитивні моменти в використанні такого джерела фінансування потреб житлово-комунального сектору економіки, можемо зробити висновок, що його застосування, в умовах які склалися, є передчасним. Залучення ресурсів кредитних установ, в якості джерела фінансування потреб підприємств житлово-комунального сектору, також, на сьогодні пов'язано з деякими проблемами. Які зокрема стосуються особливостей вітчизняного кредитного сектору. Характерними ознаками якого є: - його ризиковий характер та обмеженість, що зменшує можливість отримання підприємствами необхідних кредитних ресурсів; - невигідні для підприємств кредитні відносини, оскільки кредитні інститути віддають перевагу отриманню односторонньої вигоди при реалізації кредитних відносин, що змушує позичальників здійснювати пошук альтернативних способів залучення позикових ресурсів [3, с. 108]; - досить високий рівень дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств ЖКГ. Банківські кредити є одним із найпоширеніших способів залучення довгострокових позикових ресурсів у розвинутих країнах. В українській економіці можемо спостерігати зовсім протилежне. Кредитні установи віддають перевагу стратегії задоволення короткотермінових потреб позичальників у кредитних ресурсах, що стримує їх у здійсненні довготермінових потреб. Кредитування ж державних підприємств взагалі ускладнюється у зв'язку з неможливістю продати їхнє майно, якщо взяти його в заставу. Такі перешкоди змушують банки підвищувати відсоткові ставки як страхування від ризиків. З огляду на обмеженість ресурсів державного бюджету можливість фінансування цієї сфери, за рахунок його коштів, також дуже невелика. Динаміка економіки цього року характеризується скороченням виробництва у провідних галузях, низькими темпами зростання ВВП. Погіршується фінансовий стан на підприємствах і організаціях. - 38 відсотків лише за січень - травень 2006 року мали збитки на 11, 1 млрд. грн., що в 1,6 разу більше ніж у попередньому році [4, с. 11]. Складні бюджетні проблеми мають місцеві органи влади. Із 27 регіонів бюджетну потребу в коштах на заробітну плату працівників бюджетної сфери задовольнили лише 10 регіонів, а асигнування на проведення розрахунків за енергоносії - 12 регіонів. Є небезпека, державний бюджет не отримає запланованих доходів, а видатки таким чином, не будуть належним чином профінансовані. Динаміка й обсяги мобілізації доходів бюджету України на душу населення свідчать про те, що їхній рівень менший за рівень у Республіки Білорусь майже у двічі і в Російській Федерації - відповідно у тричі. Наразі для України, оптимальним є варіант змішаного фінансування з бюджетних та приватних джерел. Причому подібне співвідношення між засобами держави та інвестиціями приватних суб'єктів, має змінюватись у бік поступового зменшення частки державних витрат. Конкурентні засади є необхідними оскільки, коли такі умови не будуть створені підприємства ЖКГ можуть зловживати своїм монопольним становищем порушуючи при цьому права всіх учасників ринку. Ми не можемо погодитися з думкою, про те, що підприємства житлово-комунального комплексу повинні залишатися виключно у державній власності, оскільки з одного боку, як свідчить досвід минулих років, директивний тиск на них не міг вирішити проблеми, якщо він не відбувався паралельно з іншими позитивними перетвореннями в цій сфері, а з іншого навіть, якщо будуть залучені приватні структури у комплекс, це ні в якому випадку не призведе до втрати галуззю своїх об'єктивних переваг. Зокрема мова йде про явище яке зветься «ефект від масштабу» при якому витрати в розрахунку на одиницю продукції знижуються одночасно із зростанням обсягу пропозиції. Цікавим уявляється той факт, що у світовій практиці традиційна державна форма власності на об'єкти ЖКГ поступово втрачає свою пріоритетність. В теперішній час все більшою стає кількість фірм, які діють на базі змішаної форми власності, або експлуатуються приватними фірмами. Що до нашої країни, то і Україна в умовах відсутності інвестицій в галузь та гострої обмеженості обігових коштів підприємств, повинна звернутися до приватного капіталу з тим щоб підвищити ефективність господарювання таких підприємств. Таким чином можемо зробити висновок, що процес залучення приватного сектору в сферу ЖКГ за умов які склалися є необхідним. Література: 1.Ліанова Е. М. Складові добробуту і бідності // Соціальний захист. - 2004. - №5. - с. 39. 2. Сідельник О. Залучення заощаджень населення небанківськими фінансовими установами. // Регіональна економіка. - 2006. - №3. - с. 144-148. 3. Бодаковський В.Ю. Проблеми залучення кредитних ресурсів вітчизняними підприємствами. // Фінанси України. - 2005. - №1. - с. 108. 4. Каленський М.М. Доходи державного бюджету як дзеркало економіки держави. // Фінанси України. - 2006. - №9. - с. 11.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (16.06.2014)
Просмотров: 197 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: