Реферат на тему:Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства. Вступ Принципи забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживань монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції і недобросовісної конкуренції закріплені у статті 42 Конституції України. Основою нормативно-правової бази у сфері конкурентної політики в Україні є Закони України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України", "Про природні монополії", Укази Президента України від 26 лютого 1999 року N 219 "Про Основні напрями конкурентної політики на 1999 - 2000 роки та заходи щодо їх реалізації", від 19 серпня 1997 року N 853 "Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій". Цими актами законодавства визначаються основні правила конкуренції та обмеження монополізму в Україні і надаються повноваження стосовно здійснення державного контролю за їх додержанням. Державний контроль здійснюється за такими напрямами: виявлення і припинення зловживань монопольним становищем; виявлення і припинення антиконкурентних узгоджених дій; виявлення і припинення дискримінації суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю; виявлення і припинення недобросовісної конкуренції; додержання вимог антимонопольного законодавства у процесі перетворення державної власності; контроль за економічною концентрацією; додержання антимонопольних вимог у процесі антимонопольного регулювання та прийняття рішень органами державної влади, органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю. Однак правова система України у сфері конкурентної політики досить складна, що викликає необхідність принципового удосконалення з метою забезпечення регулювання у повному обсязі питань обмежувальних угод, зловживання монопольним становищем, контролю за економічною концентрацією та максимального наближення до правил конкуренції ЄС. Конкуренція - тип взаємин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Без підвищення рівня конкуренції неможливо здійснювати ні структурні перетворення в економіці на основі науково-технічного прогресу, ні перехід до нової якості економічного росту. Конкуренцію варто оцінювати не стільки як функцію деяких ринкових структур, скільки з погляду її результатів. Конкуренція може бути обмеженої внаслідок нечисленності фірм, їхніх розмірів, ступеня концентрації виробництва. Але важливіше знати, наскільки пасують споживачеві ціни, якість товарів. Конкуренція повинна бути, насамперед, діючої й ефективної. Спочатку найбільшу важливість мали процеси фізичного виробництва товарів і послуг, але через велику синхронізацію економічних процесів і "умов гри" на ринку, великі компанії, монопольні об'єднання не зацікавлені в підвищенні своєї норми прибутку за рахунок політики в області цін і обсягів виробництва. Основним фактором здатним захистити пануючу позицію компанії на ринку стає уміння забезпечити координацію роботи всіх її підрозділів. Компанії, що мають передову технологію в області керування і торгівлі, можуть сьогодні мати велику монопольну владу, чим ті, котрі поки дотепер контролювали ціни і виробництво. Проблеми, зв'язані з розвитком різних форм конкуренції неоднозначні, тому що реальне життя дуже динамічне й у ній існують не тільки критерії економічної ефективності, але діють і політичні або соціальні фактори. Суспільству вигідніше мати зробленого конкурента, чим монополіста, у той же час умови виробництва підштовхують підприємства до того, щоб мати велику владу і вплив на ринок. Таким чином, не можна дати відповідь - яка ринкова ситуація "краще" дозволяє забезпечити оптимальні пропорції розподілу ресурсів, забезпечити рівновагу на ринку, тут потрібно враховувати не тільки макро- але і мікроекономічні фактори, що впливають на розвиток економічної ситуації в галузі або економіці, кожен конкретний випадок вимагає особливого підходу. Розділ 1. Конкуренція: її види та фактори. Найважливішим фактором ринкової економіки є дух суперництва. Найбільш яскраве виявлення суперництва – конкуренція. Конкуренція – економічне змагання виробників однакових товарів на ринку за прилучення як можна більшого числа покупців та отримання дякуючи цьому максимальної вигоди. Конкуренція – важливий засіб контролю у ринковій системі. Ринковий механізм пропозиції та попиту доводить бажання споживачів до підприємств – виробників продукції, а через них – і до постачальників ресурсів. Однак, саме конкуренція змушує підприємство-виробника та постачальників ресурсів належним чином задовольняти бажання споживачів. Конкуренція викликає розширення виробництва та зниження ціни продукту до рівня, відповідного витратам виробництва. Конкуренція змушує підприємства найбільш повно сприймати науково-технічні досягнення, використовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи організації виробництва та праці. Поскольку конкуренты способны очень сильно влиять на выбор фирмой того или иного рынка, на котором она будет пытаться работать, следует учесть, что конкуренция бывает трех видов. Функциональная конкуренция возникает потому, что любую потребность, вообще говоря, можно удовлетворить очень различными способами. И, соответственно, все товары, обеспечивающие такое удовлетворение, являются функциональными конкурентами: находящиеся в магазине спортивных принадлежностей изделия, например, именно таковы. Функциональную конкуренцию приходится учитывать, даже если фирма является производителем поистине уникального товара. Видовая конкуренция – следствие того, что имеются товары, предназначенные для одной и той же цели, но различающиеся каким-то важным параметром. Таковы, например, легковые 5-и местные автомобили одного класса, но с разными по мощности двигателями. Предметная конкуренция – результат того, что фирмы выпускают, по сути, идентичные товары, различающиеся лишь качеством изготовления или даже одинаковые по качеству. Такая конкуренция иногда называется межфирменной, что в некоторых случаях верно, однако, следует иметь ввиду, что межфирменными обычно являются и два других вида конкуренции. Для оцінки конкурентноздатності товару виробникові необхідно визначити внутрішню структуру двох основних факторів конкурентноздатності — ціни (цінові параметри) і якості (нецінові параметри). Розрахувавши величини кожного параметра цих факторів і, вибравши визначену стратегію, можна впливати на них, відносно підвищуючи показник конкурентноздатності. Конкурентноздатність - це складна економічна категорія, що може розглядатися на декількох рівнях. Конкурентноздатність підприємства - це здатність підприємства робити конкурентноздатну продукцію за рахунок його уміння ефективно використовувати фінансовий і виробничий потенціал. Під конкурентноздатністю товару розуміється сукупність його якісних і вартісних характеристик, що забезпечує задоволення конкретної потреби покупця і вигідно його відрізняє від аналогічних товарів - конкурентів. Країнна і галузева конкурентноздатність в остаточному підсумку залежить від здатності конкретного товаровиробника випускати конкурентноздатний товар. Конкурентноздатні компанії повинні робити і пропонувати ринку товари, що задовольняють нестатку їхніх цільових споживачів. У противному випадку компанії не можуть одержувати доходи, а виходить, бути конкурентноздатними. Для того щоб задовольняти нестатку споживачів краще, ніж конкуренти, компанії повинні скорочувати виробничий цикл і витрати, поліпшувати якість продуктів і послуг. Поняття конкурентноздатності підприємства містить у собі великий комплекс економічних характеристик, що визначають положення підприємства на галузевому ринку. Цей комплекс може включати характеристики товару, обумовлені сферою виробництва, а також фактори, що формують у цілому економічні умови виробництва і збуту товарів підприємства. Сьогодні, коли з усього світу в Україну надходить багато товарів не завжди гарної якості, щоб уберегти покупців потрібна інформація і контроль. Якість сьогодні - головний критерій оцінки продукції, робіт, послуг. Воно визначає рівень життя кожної людини і суспільства в цілому. Воно є індикатором високого чи стандарту рівня досконалості, і не випадково, виробник рекламуючи свою продукцію говорить про її якість. Проблема якості, непроста за всіх часів, і особливо гостро вона коштує зараз. Наші підприємства стикаються з великими труднощами, скороченням виробництва, багато заводів зупиняються, колективи не одержують зарплату. Проблеми ускладнюються ще і нестабільністю у фінансовій системі. Назріває питання: про яку ж якість може йти мова в такій ситуації. Якість - багатоскладове поняття, і його забезпечення вимагає об'єднання наукових сил, від творчого потенціалу до практичного досвіду багатьох фахівців. І при нинішній ситуації в Україні проблема якості не тільки важлива, але і повинна бути вирішена спільними зусиллями держави, керівників колективів підприємств, учених, конструкторів, інженерів, робітників, а особливо економістів. Стандартизація розцінюється державою, як засіб керування державою і підвищення конкурентноздатності продукції, так сказати ефективний важіль впливу на виробників, що забезпечують виконання вимог безпеки, захист прав споживачів. Сертифікація продукції так само відіграє немаловажну роль у підвищенні якості продукції і послуг, вона тісно зв'язана з розвитком системного підходу до керування. Найбільш ефективний метод - упровадження систем керування якістю на базі стандартів ISO серії 9000. Це особливо важливо для підприємств що намагаються вийти на міжнародний ринок. Сьогодні українці вже не хочуть бути споживачами всякого шлюбу. Вони поєднуються, на основі діючого законодавства, у суспільства по захисту прав споживачів, що дозволяє їм прямо впливати на якість. Рівень запитів наших споживачів зрівнявся, власне кажучи, з рівнем вимог до товарів і послуг на закордонних ринках. Можливість вільного вибору, тверда конкуренція не можуть не впливати на виробників, змушує їх думати про якість. Якість продукції - найважливіша економічна категорія і тісно зв'язана з різними іншими економічними показниками, такими як собівартість, прибуток, рентабельність і інші. Підвищення якості продукції треба розглядати в різних аспектах, у тому числі на макро і мікро рівнях. Підвищення якості продукції дозволяє: збільшити підвищення якості товарів і послуг; поліпшити структуру експорту; здійснити на практиці НТП і ін. Таким чином, високий рівень якості продукції для держави: прискорення НТП, збільшення експорту, могутність, процвітання, нові ринки збуту. Рішення проблеми якості продукції на підприємстві - це високий його імідж у покупців, це вихід так само на зовнішній ринок, це основа для одержання максимального прибутку стійкої якості продукції. Можна і так сказати, що рівень якості продукції визначається на основі системи показників її якості. Під визначенням показника якості мається на увазі перебування його значення. Для цього на практиці в залежності від специфіки продукції приймаються наступні методи: вимірювальний, реєстраційний, обчислювальний метод, органолептичний, соціологічний метод. У такий спосіб можна зробити висновок про те, що на миємо підприємстві (і, звичайно ж, не тільки на моєму ) інтегральний показник буде грати дуже важливу роль, тому що сама основна конкурентноздатна перевага - це якість. Розглянемо найбільш важливі фактори конкурентноздатності — цінові. Вони застосовуються при оцінці конкурентноздатності, характеризуються структурою повних витрат споживача (ціни споживання) по придбанню й експлуатації продукції протягом терміну експлуатації і визначаються властивостями продукції, умовами її придбання і використання. Повні витрати споживача в загальному випадку включають одноразові і поточні витрати. У сукупності всі ці витрати складають величину ціни споживання, що представляє собою обсяг кошт, що потрібно споживачеві протягом усього терміну служби товару. У самому загальному виді ціна споживання буде виглядати в такий спосіб: де i - коефіцієнт, що вказує число цінових параметрів, Сji - — вартість цих цінових параметрів відповідно в товарі j, Як правило розрахунок цінових параметрів не є особливо складною задачею і тому подальша деталіровка розрахунку і порівняння з конкурентним зразком по цінових параметрах не приведена. Друга найважливіша група факторів конкурентноздатності — нецінові. Вони важкі в оцінці і порівнянні. Розповсюджений підхід у їхній оцінці — спосіб виявлення корисного споживчого ефекту. Матеріальні фактори описують найважливіші функції товару і зв'язані з ним основні характеристики, зміна, а тим більше заміна яких можуть здійснюватися у визначених, відносно «твердих» межах, заданих конструктивними принципами виробу. У группу цих факторів входять: параметри призначення; ергономічні параметри; екологічні параметри; параметри надійності. Аналіз буде неповним, якщо не розглянути за аналогічною схемою нематеріальні фактори товару, що включають наступні параметри: естетичні; класифікаційні; іміджеві, інноваційні; параметри інформаційного захисту. Коли ринок заповнений різноманітними товарами, у тому числі зі схожими матеріальними факторами, зростає значення нематеріальних факторів, що додають товарам особливу привабливість. Помітимо, що дана тенденція виявляється на ринках товарів не тільки масового попиту, але і виробничого призначення. Визначення набору нематеріальних факторів товару — вихідна точка аналізу його конкурентноздатності. Далі необхідно ці фактори класифікувати і кількісно визначити. Це досить просто зробити для матеріальних факторів, кожний з яких має визначене значення, виражене в тих або інших одиницях (потужність, розмір, точність і т.п.). Складніше з нематеріальними факторами, що, не маючи, як правило, природної фізичної міри, важко піддаються безпосередній кількісній оцінці і тому вимагають вибору єдиної методологічної бази. При оцінці конкурентноздатності з урахуванням показника ціни продукції здобуває важливе значення фактор найбільшої близькості нецінових параметрів зразка й аналізованої продукції; показність, а також параметри виробу-зразка на ринку і тенденції їхньої зміни повинні підтверджуватися достовірною інформацією. Це зв'язано з тим, що товар, що виступає як зразок, є по суті конкурентом, за рахунок якого розглянута продукція буде займати ту або іншу частину ринку. Тому показність зразка вказує, по-перше на який обсяг збуту може розраховувати постачальник при існуючій конкурентноздатності, і, по-друге на те, як цей обсяг може змінитися, якщо конкурентноздатність зросте або понизиться. Оскільки обсяг продажів має важливе значення, то щоб уникнути фінансових утрат для розроблювача нової продукції, інформація зі зразка повинна максимально уточнюватися. У випадку, якщо взяти за зразок товар, реалізований на ринку в малій кількості, вона вже із самого початку не зможе розраховувати на великий обсяг збуту своєї продукції. Якщо виникають труднощі з підбором виробу-зразка, що задовольняє перерахованим вище вимогам, доцільно, виходячи з мети оцінки конкурентноздатності, використовувати зразки, що найбільшою мірою відповідають вимогам, важливим для поставленої мети оцінки. Як показує практика для більш точної оцінки, варто зіставити товар не з одним, а з поруч найбільш представницьких зразків, що належать різним країнам і фірмам. Таким чином, оцінку конкурентноздатності можна вважати задовільної при порівнянні нашого товару не менш чим з 5-7 товарами — зразками не менш п'яти підприємств. Наступний крок — формування опитувального листа. Тут необхідно максимально спростити представлені задачі у виді словесних форм. Можливо прийдеться задіяти психолога і лінгвіста. Основна мета запитальника — донести до споживача питання і правильно сформулювати поняття «атрибут товару», щоб у споживача не виникало неоднозначних трактувань. При формуванні атрибута необхідно враховувати наступні фактори:* атрибут — це благо;* благо — це сукупність субстанцій, здатних задовольнити потреба;* корисність — це суб'єктивна оцінка атрибута. Таким чином, в атрибут входять властивості товару, що є для споживача загальним поняттям, нерозділеним на більш дрібні властивості і здатні задовольнити потреба. У практиці використовуються кілька методів формування атрибутів, за аналогією з методом оцінки конкурентноздатності товару: диференціальний, комплексн і змішаний. Диференціальний метод заснований на використанні одиничних матеріальних параметрів аналізованого товару. При цьому можна установити, чи досягнуть аналізованою продукцією необхідний рівень параметрів у цілому; якщо не досягнуть, те по яких параметрах, які з них найбільше сильно відрізняються від базових. Зазначений метод може використовуватися на всіх етапах життєвого циклу продукції при порівнянні її з конкурентним товаром. У цілому метод дозволяє лише констатувати факт конкурентноздатності аналізованої продукції або наявність у неї недоліків або переваг у порівнянні з товаром-конкурентом. З його допомогою важко розробляти варіанти оптимальної зміни продукції за критерієм витрат, оскільки для цього необхідно знать важливість або вагомість кожного параметра з погляду його впливу на переваги споживача при виборі товару. Комплексний метод заснований на застосуванні комплексу групових, узагальнених, інтегральних параметрів. При цьому здійснюється підрахунок групових показників по групах параметрів і розраховується інтегральний показник атрибута продукції. Груповий показник по основних атрибутах говорить про конкурентноздатність досліджуваного зразка на розглянутому ринку, а групові показники по матеріальних і нецінових параметрах характеризують ступінь відповідності досліджуваної продукції по всьому наборі технічних параметрів, а також співвідношення повних витрат споживача на придбання й експлуатацію даної продукції. Інтегральний показник відображає розходження між порівнюваними товарами в споживчому ефекті, що приходиться на одиницю витрат покупця по їх придбанню і використанню. Змішаний метод формування атрибута заснований на спільному застосуванні одиничних і комплексних (інтегральних) показників. При цьому, частина одиничних параметрів поєднується в атрибути і для кожного атрибута визначається відповідний комплексний груповий показник. Окремі, найбільш важливі параметри допускається не поєднувати в атрибути, а застосовувати при подальшому аналізі як одиничні. На основі одержуваної сукупності одиничних параметрів і атрибутів проводиться оцінка конкурентноздатності диференціальним методом. Перераховані вище методи, звичайно мають необхідну ємність для розрахунку конкурентноздатності, але не враховують нематеріальні фактори при формуванні атрибута і відповідно необхідну точність розрахунку конкурентноздатності. Тому ми удамося до найбільш простий і досить ємної методики формування атрибута, що враховує структуру нематеріальних факторів. Виходячи з трактування потреби по Маслоу, можна виділити кілька рівнів потреб і відповідно до кожного рівня сформувати приватну потребу. Для кожної приватної потреби будуть набиратися атрибути, що є сукупністю нематеріальних властивостей і задовольняючих неї. На прикладі промислових товарів (побутовій техніці) можна запропонувати кілька ознак приватної корисності. Першу ознаку, що задовольняє потребу в технічному застосуванні того або іншого товару — набір базових атрибутів, що задовольняють родову потребу в цьому товарі, тобто навіщо покупець купив товар. Як правило в цей набір атрибутів включені тільки матеріальні властивості і він, несучи в собі корисність якісних властивостей продукту, оцінюється споживачем через серію проб його параметрів призначення. З найпоширеніших методів його оцінки можна запропонувати оцінку популярності товарної марки і лояльності до неї. Друга ознака — ознака безпеки, самозбереження і захищеності. Даний набір атрибутів задовольняє потреба споживача в надійності і безпеці товару. У промтоварах, як правило, ця ознака задовольняє набір атрибутів, що формує параметри надійності, деякі параметри призначення (ергономічні, екологічні, інноваційні). Комунікаційна ідея цієї ознаки виражена для споживача в гарантії безпеки і захисту від підробок. Третя ознака, виражена в соціальній потребі почуття духовної близькості, задовольняється за допомогою набору атрибутів, формованих естетичні, інноваційними і іміджеві параметрами. Виражається у виді духовної близькості з товаром і товаровиробником, представляється як відповідальність виробника за товар і асоціюється з людиною (із суб'єктом), що виступає гарантом якості. Четверта ознака. — індивідуальний. Ця ознака формується потребою в самоствердженні, визнанні статусу. Задовольняється набором атрибутів, формованих естетичні і іміджеві параметрами і передається споживачеві як індивідуальність продукту, унікальність марки, що належить їй стильність і естетизм, мода. П'ята ознака — стиль життя, показує найвищий по класифікації вид потреби в самоствердженні, саморозвитку і самореалізації. Задовольняється тільки через іміджеві і естетичні атрибути товарів і взаємодіє зі споживачем як образ приналежності до визначеного стилю життя. У такий спосіб виділивши атрибути і позначивши свій товар з декількома порівнюваними товарами, розробивши запитальник так, щоб він формував однакові атрибути у всіх зразках, можна приступати безпосередньо до опитування. Результати опитування необхідно заносити в таблицю, що виражає карту властивостей стосовно перерахованим вище ознак класифікації потреб. Атрибути \| Параметри \| Уро-вень зна-чимо-сти \| Фізіологічні потреби \| Потребність у самозбері-ганні \| Соціальні потребності \| Потребність в повазі \| Потреб-ність у самостверджен-ні \| призначення \| 9 \| ---------------- \| ---------------- \| Екологічні \| 2 \| ---------------- \| ----------------- надійності \| надійності \| 6 \| ---------------- \| ---------------- зручності \| ергонометрічні \| 5 \| ---------------- \| ---------------- естетичні \| естетичні \| 5 \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- информа-ционные \| кваліфікаційні — \| \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- інноваційні \| 7 \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- Інформацій-ного захисту \| 1 \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- имидже-вые \| іміджеві \| 4 \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- \| ---------------- Для реального прорахунку необхідно проставити вагу кожного параметра в залежності від виду товару в товарній групі по шкалі відносин. На перетинанні рядків і стовпців сконцентрується рівень наявності даного атрибута в даному товарі. Результат дає середньозважену оцінку корисності кожного параметра, включеного в атрибут. Різним тоном виділені найбільші скупчення оцінок наявності параметрів товару для задоволення тих або інших потреб. Провівши опитування на прикладі порівняння двох товарів одержимо двох таблиць з цифровими значеннями, помноживши на рівень значимості і суміровати значення по рядках і стовпцям одержимо значення загального корисного ефекту від застосування даного товару. Порівнюючи значення загального корисного ефекту двох товарів і з огляду на цінові фактори можна визначити загальну оцінку конкурентноздатності. Очевидно, що конкурентноздатність товару не є постійною величиною протягом усього періоду його використання. З розвитком науково-технічного прогресу, зміною структури попиту на ринку з'являються однотипні вироби, що забезпечують більш високий ефект при менших витратах. Підприємства працюють над удосконалюванням вже існуючих зразків виробів і організації їхнього технічного обслуговування, надають покупцям нові види послуг, що дозволяють домогтися скорочення витрат по експлуатації і підвищення її ефективності. Міняються і ринкові умови. Тому для аналізу динаміки конкурентноздатності необхідно використовувати індекс, що представляє собою відношення показника конкурентноздатності виробу в розглянутому році до аналогічного показника базового періоду. У зв'язку з цим виникає задача додати товарові вже на стадії його створення необхідний рівень конкурентноздатності на перспективу. Чим більше планований період розробки нової продукції і чим довше намічається збувати неї на ринку, тим вище повинна бути початкова конкурентноздатність і, отже, досконаліше і перспективніше зразок, обираний за базу оцінки. Тому в період розробки виробу в технічні завдання важливо включати такі прогнозні показники і такий рівень технічної досконалості, що забезпечать упевнений збут у майбутньому, сповільнюючи старіння закладених нововведень. Головною причиною швидкого старіння товару є скорочення під впливом науково-технічного прогресу його життєвого циклу, облік якого дозволяє оцінювати конкурентноздатність товару в динаміку, що особливо важливо при розробці принципово нових товарів. Якщо передбачається почати розробку того або іншого експортного товару, необхідно насамперед з'ясувати, у якій стадії ЖЦ знаходяться його аналоги, уже представлені на ринку. Включаючи в розробку товару з оглядкою на аналог, що вступив у стадію зрілості, ви ризикуєте виявитися на ринку в той момент, коли почнеться стадія старіння. Щоб досягти стабільності в продажах, розробку нового товару доцільно починати ще до того моменту, коли попередній товар вступає в стадію зрілості. У противному випадку буде безповоротно упущений час і знижений потенціал конкурентноздатності. Не менш серйозною помилкою є ігнорування життєвого циклу товару при розробці стратегії відновлення асортименту підприємства. Не можна допускати, щоб обсяги продажів, випливаючи геометрії кривій ЖЦТ, значно знижувалися. Необхідно підтримувати обсяг продажів на визначеному досить стабільному рівні всього асортиментного ряду. Для цього варто забезпечити впровадження нового товару, розробленого до настання старіння вихідного товару або ж обновляти і позіціонувати наявні товари відповідно до обґрунтованої маркетингової політики і потреб споживачів. Розділ 2. Показники оцінки конкурентоспроможності на підприємстві. Выход на рынок сбыта практически всегда предполагает вступление в конкурентную борьбу, смысл которой заключается в завоевании конкретных потребителей, пользующихся услугами конкурентов, а не в действиях против предприятий-соперников. Но чтобы выиграть в конкурентной борьбе, нужно обладать определенным преимуществом на рынке, уметь создать факторы превосходства над конкурентами в сфере потребительских характеристик товара и средств его продвижения на рынке. Поэтому изучение конкуренции и конкурентов в рамках маркетинговых исследований представляется достаточно важным и актуальным. При этом одним из наиболее важных направлений изучения конкурентов является количественная оценка уровня конкурентоспособности предприятия в сравнении с уровнем конкурентоспособности конкурентов. В ходе изучения научной литературы по исследуемой проблеме было выявлено, что ни один из специалистов не может предложить единую методику оценки конкурентоспособности предприятия, что, однако, позволило выявить рекомендуемые направления ее проведения: оценка конкурентоспособности продукции, эффективности маркетинговой деятельности и конкурентоспособности предприятия в целом. Для разработки методики оценки конкурентоспособности предприятия были проанализированы методики оценки конкурентоспособности наиболее известных авторов в рамках каждого из перечисленных направлений. Приступая к оценке конкурентоспособности продукции, необходимо отметить, что данное направление исследования конкурентоспособности является единственным, имеющим универсальную методику проведения. Различие в анализе конкурентоспособности продукции у занимающихся данной проблемой исследователей заключается лишь в названии и количестве признаков классификации и параметров изучаемого объекта. Рассмотрев изложенные классификации параметров оценки конкурентоспособности продукции, можно сделать вывод о том, что наиболее полную классификацию предлагают А. А. Бревнов и Г. Л. Багиев, которые в отличие от А. Н. Романова и А. П. Дуровича включают в число анализируемых организационные или маркетинговые параметры конкурентоспособности. Практически все исследователи, занимающиеся изучением данной проблемы, применяют интерпретированные варианты SWOT-анализа, не уделяя внимания количественной оценке данному направлению конкурентоспособности, что на наш взгляд, является значительным упущением. Недостаток методик Л. Кочуровой и А. Воронова и О. Вальковича заключается в том, что учитываемых при расчете интегрального показателя эффективности маркетинговой деятельности единичных параметров недостаточно для всестороннего анализа, т. к. они охватывают не все и не в полном объеме элементы комплекса маркетинга. Методика оценки эффективности маркетинговой деятельности В. Л. Белоусова предполагает использование критериев качества маркетинговой деятельности, сгруппированных по отдельным элементам комплекса маркетинга, т. е. по продукту, цене, доведению продукта до потребителя и продвижению продукта и расчета на этой основе итоговых показателей маркетинговой деятельности для конкретных продуктов - коэффициентов маркетингового тестирования конкурентоспособности (КМТК), а затем - интегрального показателя эффективности маркетинговой деятельности предприятия путем суммирования этих коэффициентов для всех его продуктов. Методики анализа эффективности маркетинговой деятельности А. Н. Романова и Е. П. Голубкова, также как и методика В. Л. Белоусова, основаны на группировке критериев качества маркетинговой деятельности предприятия по отдельным элементам комплекса маркетинга, но в отличие от него не предполагают количественной оценки самих критериев (за исключением тех, которые не имеют другой формы выражения), а также расчета интегрального показателя. Кроме того, методики А. Н. Романова и Е. П. Голубкова предполагают использование отличных критериев оценки эффективности маркетинговой деятельности предприятия. Таким образом, на основании изученного методического материала по оценке эффективности маркетинговой деятельности предприятия можно сделать вывод о том, что наиболее полно и правильно оценить данное направление конкурентоспособности можно с помощью методики В. Л. Белоусова, т. к. она охватывает все элементы комплекса маркетинга, позволяет выразить критерии анализа в количественной форме и рассчитать по ним интегральный показатель эффективности маркетинга на предприятии. Методика оценки конкурентоспособности предприятия в целом А. А. Бревнова, основанная на SWOT-анализе, предполагает характеристику всех составляющих деятельности предприятия (финансов, производства, маркетинга, организации и управления, состава рабочей силы и технологии) и выявление сильных и слабых сторон, а также возможностей и угроз предприятия посредством заполнения формы анализа хозяйственного профиля основных конкурентов. Достоинство данной методики заключается в том, что она охватывает все аспекты функционирования предприятия и его конкурентов на рынке, но в то же время не позволяет получить количественные оценки конкурентоспособности предприятий и произвести их сравнение. Методика оценки конкурентоспособности предприятия в целом Е. П. Голубкова также основана на SWOT-анализе, но предполагает более укрупненные исследования составляющих деятельности предприятия, т. е. представляет собой перечень направлений, которым необходимо уделить внимание при анализе позиций своего предприятия и его конкурентов на рынке. Недостатком данной методики, также как и методики А. А. Бревнова, является то, что она не позволяет получить количественные оценки конкурентоспособности предприятий-конкурентов и произвести их сравнение. Методика оценки конкурентоспособности предприятия в целом В. Л. Белоусова связана с расчетом интегрального показателя эффективности маркетинговой деятельности и таких финансовых показателей, как коэффициент текущей ликвидности и коэффициент обеспеченности собственными средствами, которые определяются на основе данных бухгалтерского баланса и отражают платежеспособность и ликвидность предприятия. Итогом указанных расчетов является интегральный показатель конкурентоспособности предприятия. Методика оценки конкурентоспособности предприятия в целом А. Полозовой и Н. Фроловой представляет собой последовательное выполнение 6 этапов: \| SWOT-анализ; построение матрицы "существенность - эффективность", в которой делаются выводы по результатам статического анализа элементов внутренней среды; построение матрицы "эффективность - перспективность", в которой делаются выводы по результатам динамического анализа элементов внутренней среды; построение SWOT-матрицы, которая позволяет сформировать стратегию предприятия; мониторинговые исследования аспектов устойчивости хозяйственных процессов, прямо и/или косвенно характеризующих в статике и динамике (не менее чем за 5 лет) развитие предприятия. Показатели, используемые для оценки данных аспектов устойчивости, подбираются в ходе анализа с учетом специфики отрасли, ассортимента, мощности и др. принятие управленческих решений по применению новых конкурентных тактик, а в случае выявления серьезных недостатков и угроз - реформирование бизнес-стратегий. Методика оценки конкурентоспособности предприятия в целом Г.Л. Багиева предполагает анализ текущей рыночной ситуации, в которой функционирует или будет функционировать предприятие; изучение приоритетных конкурентов; возможностей проникновения на рынок сбыта; программы коммуникативного воздействия в конкурентной борьбе и т.д. Сравнительный анализ стратегий предприятия и стратегий конкурентов проводится по основным элементам маркетинга-микс и заканчивается расчетом интегрального показателя конкурентоспособности предприятия. Методика оценки конкурентоспособности предприятия в целом Р.А. Фатхутдинова предполагает проведение системного анализа состояния предприятия с учетом "привязки" к структуре системы стратегического менеджмента. Методика оценки конкурентоспособности предприятия в целом А. Воронова и О. Вальковича основана на расчете: \| сводного индекса эффективности; коэффициента качества работы предприятия. Таким образом, на основании рассмотренных методик оценки конкурентоспособности предприятия в целом можно сделать вывод о том, что все перечисленные исследователи правы относительно подходов к анализу данной проблемы, однако, на наш взгляд, ничью методику нельзя принимать за образец, т. к. их исследования не принимают во внимание широкого спектра показателей, характеризующих финансовое состояние предприятия, а также исключают из интегрального показателя его конкурентоспособности какую-либо составляющую (конкурентоспособность продукции, эффективность маркетинговой деятельности или коэффициенты ликвидности, платежеспособности и рентабельности). Поэтому мы хотели бы предложить к рассмотрению следующую методику оценки конкурентоспособности предприятия, составленную на основе перечисленных аналитических подходов. Оценка конкурентоспособности предприятия согласно разработанной методике производится по трем направлениям: 1. Оценка конкурентоспособности продукции, осуществляемая на основе ее нормативных, технических, экономических и организационных параметров посредством расчета интегрального показателя конкурентоспособности продукции. Учет нормативных параметров при оценке конкурентоспособности осуществляется с помощью интегрального показателя, который принимает значения лишь 1 и 0. Если продукция соответствует нормам, то показатель равен 1, если не соответствует, то он равен 0. Анализ конкурентоспособности продукции включает в себя определение технических показателей, расчет которых позволяет предприятию оценить, насколько конкретное свойство продукции, представленное ею, удовлетворяет соответствующий элемент потребности. Это выражается отношением величины технического параметра анализируемой продукции к величине того же параметра, при которой элемент потребности удовлетворяется полностью (величине параметра гипотетической продукции). Аналогично можно произвести расчеты по всем техническим параметрам, получив, в конечном итоге, полный набор показателей, характеризующих степень приближения свойств анализируемой продукции к требованиям покупателя. При этом значимость свойства в общей структуре свойств продукции должна совпадать со значимостью соответствующего элемента потребности. Для получения на базе единичных группового показателя, характеризующего соответствие продукции потребности, необходимо объединить их с учетом значимости Полученный таким образом показатель характеризует степень соответствия данной продукции существующей потребности по всему набору технических параметров. Чем выше его величина, тем полнее удовлетворяются запросы потребителя. Единичные и групповой показатели отражают степень удовлетворения потребности, не позволяя при этом оценить конкурентоспособность продукции. Для этого необходимо сопоставить показатели анализируемой продукции и ее конкурента и выяснить, какая из них в большей степени соответствует потребности. Такое сопоставление позволяет определить уровень конкурентоспособности данной продукции в сравнении с продукцией конкурентов по отношению к конкретной потребности. Несмотря на кажущуюся простоту рассмотренного выше показателя, его применение на практике в ряде случаев затруднительно. Он применим, когда четко известны потребность, функция, которую должна выполнять продукция, и конкретные условия ее осуществления. В большинстве случаев для этого необходима обширная и точная информация о потребностях покупателей, а также трудоемкие и дорогостоящие рыночные исследования. Поэтому часто конкурентоспособность оценивается косвенным методом - с помощью товара-образца. В этом случае за основу анализа берется не потребность, а товар-образец, уже пользующийся спросом и, следовательно, в какой-то мере близкий к общественным потребностям. Образец, таким образом, выступает в виде материализованных требований, которым должна соответствовать продукция, предназначенная для удовлетворения определенной потребности, а также моделирует потребность и позволяет вести сравнение его параметров с параметрами продукции, подлежащей оценке, что облегчает и удешевляет процесс анализа. Полученный в результате показатель дает возможность решить лишь одну часть проблемы - способна ли данная продукция (и в какой степени) удовлетворить существующую потребность. Однако он оставляет в стороне еще один важнейший аспект, определяющий выбор на рынке, - при каком уровне затрат потребность может быть удовлетворена. Решение этой части проблемы связано с анализом экономических параметров. Проводя оценку продукции, предлагаемой на рынке, покупатель наряду с сопоставлением ее потребительских качеств должен учитывать цену потребления. Стремясь добиться наилучшего соотношения уровня потребительских свойств продукции и своих расходов, покупатель выбирает ту продукцию, по которой будет достигнут максимум полезного эффекта на единицу затрат. Таким образом, для определения конкурентоспособности какой- либо продукции необходимо провести сравнение цен потребления. Именно в этом и заключается основная задача сопоставления продукции по экономическим параметрам. Подход к решению задачи оценки экономических параметров продукции во многом сходен с анализом по техническим параметрам. Его особенность состоит в том, что соизмерение всех экономических параметров происходит на стоимостной основе - сопоставляются цены потребления анализируемой продукции и товара-образца. Однако в связи с тем, что не все товары разных предприятий имеют различные цены потребления, мы предлагаем производить расчет экономических параметров конкурентоспособности продукции путем сравнения цен приобретения и цен потребления продукции. На основе групповых показателей по нормативным, техническим и экономическим параметрам рассчитывается интегральный показатель конкурентоспособности (Кпрод.). Интегральный показатель отражает различие между сравниваемой продукцией в потребительском эффекте, приходящемся на единицу затрат потребителя, связанных с приобретением и использованием продукции. Если Кпрод меньше 1, то анализируемая продукция уступает образцу, если Кпрод больше 1, то она превосходит образец по конкурентоспособности. При равной конкурентоспособности Кпрод = 1. Следует отметить, что действие группового показателя по техническим параметрам и группового показателя по экономическим параметрам является разнонаправленным. При росте группового показателя по техническим параметрам (т.е. при улучшении технических параметров анализируемой продукции по сравнению с образцом) показатель Кпрод растет, отражая рост конкурентоспособности. При увеличении группового показателя по экономическим параметрам (т.е. при росте расходов по данной продукции) показатель Кпрод падает. 2. Оценка эффективности маркетинговой деятельности, осуществляемая посредством расчета коэффициентов конкурентоспособности, сгруппированных по элементам комплекса маркетинга, итогом которой является интегральный показатель эффективности маркетинговой деятельности. При оценке эффективности маркетинговой деятельности предприятий-конкурентов (в целом по совокупности деятельности на всех рынках или относительно отдельных рынков) возможно использование следующих критериев, которые целесообразно сгруппировать по отдельным элементам комплекса маркетинга. Продукт: \| коэффициент рыночной доли, показывающий долю, занимаемую предприятием на рынке; коэффициент предпродажной подготовки (КПП), характеризующий усилие предприятия к росту конкурентоспособности за счет улучшения предпродажной подготовки (в случае если продукт не требует предпродажной подготовки в отчетном периоде, то КПП принимается равным 1). коэффициент изменения объема продаж, показывающий рост или снижение конкурентоспособности предприятия за счет роста объема продаж Цена: \| коэффициент уровня цен, показывающий рост или снижение конкурентоспособности предприятия за счет динамики цен на продукцию. Доведение продукта до потребителя: \| коэффициент доведения продукта до потребителя, показывает стремление предприятия к повышению конкурентоспособности за счет улучшения сбытовой деятельности. Продвижение продукта: \| коэффициент рекламной деятельности, характеризующий стремление предприятия к росту конкурентоспособности за счет улучшения рекламной деятельности; коэффициент использования персональных продаж, показывающий стремление предприятия к росту конкурентоспособности за счет роста персональных продаж с привлечением торговых агентов; коэффициент использования связей с общественностью, показывающий стремление предприятия к росту конкурентоспособности за счет улучшения связей с общественностью. Суммируя вышеперечисленные коэффициенты и находя среднеарифметическую величину, определяется итоговый показатель эффективности маркетинговой деятельности для конкретного продукта - коэффициент маркетингового тестирования конкурентоспособности (КМТК). Следует отметить, что большинство коэффициентов имеют разные величины для разных продуктов. Тогда для расчета интегрального показателя эффективности маркетинговой деятельности предприятия нужно определить сумму коэффициентов маркетингового тестирования конкурентоспособности (КМТК) для всех его продуктов. 3. Оценка конкурентоспособности предприятия в целом, предполагающая расчет показателей, характеризующих позицию предприятия на рынке и его финансовое состояние. Позиция предприятия на рынке оценивается следующими показателями: \| текущий спрос; степень удовлетворения спроса; доля рынка. Финансовое состояние предприятия оценивается с помощью следующих показателей: \| рентабельность продукции; рентабельность продаж; общая рентабельность производства; рентабельность собственного капитала по балансу; рентабельность всех активов; коэффициент обеспеченности собственными средствами; коэффициент текущей ликвидности; коэффициент быстрой ликвидности; коэффициент абсолютной ликвидности. Таким образом, интегральный показатель оценки конкурентоспособности предприятия в целом может быть как произведение интегрального показателя конкурентоспособности продукции, интегрального показателя эффективности маркетинговой деятельности предприятия и коэффициента обеспеченности собственными средствами и коэффициента текущей ликвидности. На основании рассмотренных аналитических подходов к исследованию конкурентоспособности предприятия нами была разработана единая методика оценки конкурентоспособности предприятия, учитывающая все направления анализа и позволяющая выявить слабые места в его деятельности в рамках каждого из исследуемых направлений и принять соответствующие эффективные маркетинговые решения для их устранения. Розділ 3. Методичний інструментарій оцінки конкурентоспроможності підприємства. Оцінка витрат. Попит, як правило, визначає максимальну ціну, що фірма може запросити за свій товар. Ну а мінімальна ціна визначається витратами фірми. Компанія прагне призначити на товар таку ціну, щоб вона цілком покривала усі витрати по його виробництву, розподілові і збутові, включаючи справедливу норму прибутку за прикладені зусилля і ризик. Види витрат Витрати фірми бувають двох видів - постійні і перемінні. Постійні витрати (відомі також за назвою «накладні витрати») - це витрати, що залишаються незмінними. Постійні витрати присутні завжди, незалежно від рівня виробництва. Перемінні витрати міняються в прямої залежності від рівня виробництва. У розрахунку на одиницю продукції ці витрати звичайно залишаються незмінними. А перемінними їх називають тому, що їхня загальна сума міняється в залежності від числа зроблених одиниць товару. Валові витрати являють собою суму постійних і перемінних витрат при кожнім конкретному рівні виробництва. Керівництво прагне стягувати за товар таку ціну, що як мінімум покривала б усі валові витрати виробництва. Аналіз цін і товарів конкурентів Хоча максимальна ціна може визначатися попитом, а мінімальна - витратами, на установлення фірмою середнього діапазону цін впливають ціни конкурентів і їхні ринкові реакції. Знаннями про ціни і товари конкурентів фірма може скористатися як відправну крапку для нестатків власного ціноутворення. Якщо її товар аналогічний товарам основного конкурента, вона змушена буде призначити ціну, близьку до ціни товару цього конкурента. У противному випадку вона може втратити збут. Якщо товар нижче по якості, фірма не зможе запросити за нього ціну таку ж, як у конкурента. Запросити більше, ніж конкурент, фірма може тоді, коли її товар вище по якості. Власне кажучи, фірма користується ціною для позіціонування своєї пропозиції щодо пропозицій конкурентів. Собівартість виготовлення тиражу, скажемо повнокольорових буклетів формату А 4, можна розбити на наступні статті витрат: Папір – 13 %, Видаткові матеріали (фотоплівки, металізовані офсетні пластини, фарба, хімікалії) – 24 %, Преддрукована підготовка, печатка і післядрукована обробка тиражу – 5 %, Перемінні витрати – 38 %. Середній прибуток по замовленнях складає 20 – 30 %. Таким чином, дотримуючи даної розкладки, економічну діяльність фірми можна вважати цілком задовільної. Але, виходячи з вищевказаних особливостей офсетної поліграфії, при збільшенні тиражу, допустимо, з 2000 до 10000 екземплярів, різко починають рости 1 і 3 основні статті витрат. Виготовлення тиражу на даній друкованій машині стає економічно не вигідно, тому що друкований верстат більшого формату і більшої кольоровості виготовляє подібний тираж за набагато більш короткий термін, і відповідно, більш низьку вартість. Загальне положення рятує інший економічний фактор: жодна велика друкарня не візьметься за виготовлення тиражу, скажемо, до 2000 екземплярів, через економічну недоцільність. Устаткування повинне окупати себе, а на подібних тиражах про окупність повнокольорової машини приходиться просто забути. Статті 2 і 3 витрат будуть такі, що при забезпеченні навіть мінімальної прибутковості тиражу, він стає, просто неконкурентоспроможний по вартості. На жаль досить багато кошт, витрачається на послуги фотовисновку через брак свого устаткування. Хоча аналогічна ситуація спостерігається в багатьох дрібних друкарнях. На нашому ринку працюють два великих («Берегла» і «Регент-Волга») і кілька дрібних постачальників папера для офсетної печатки. До їхніх послуг прибігають усі без винятку друкарні, і вартість папера, що закладається при розрахунку цін на продукцію в усіх однакова. Папір в основному фінська і надходить уже порізана на кілька типо-розмірів. Для «Афра-Инк» найбільш вигідний формат 470 х 650 мм, тобто ледве більше формату А 2. При використанні папера такого формату кількість відходів мінімально. На жаль, подібний розмір є в наявності далеко не завжди і приходиться брати папір або під замовлення, або великих форматів, що значно менш вигідно через велику кількість відходів. Вартість цих відходів приходиться закладати в калькуляцію замовлення, що аж ніяк не удешевляє вартість робіт. Та й з підготовкою папера великих форматів до печатки так само виникають деякі проблеми. Механічний ніж для папера (гільйотина) не розрахована на формат більший 620 х 940 мм і часом папір приходиться різати практично вручну, підганяючи неї під формат столу гільйотини. Природно це забирає додатковий час і також впливає на вартість тиражу. Фарбу знов-таки усі беруть у тих самих постачальників. У трохи більш вигідному положенні знаходиться «Солид-Арт», що сам здійснює постачання видаткових матеріалів у місто, і відповідно його власна друкарня має при цьому деяка перевага. Різноманітна хімія поставляється декількома фірмами, від різних виробників і по зовсім різних цінах. І, як завжди, найдешевше – не є найкраще. Таким чином, можна сказати, що друкарня «Афра Інк» повинна займати вкрай незначну частку ринку, виконуючи роботи з виготовлення невеликих тиражів одне і багатобарвної поліграфії. Що на даний момент і відбулося. Не маючи можливості конкурувати з великими друкарнями, «Афра Інк» вибрала два основних напрямки, що дозволяють цілком успішно вести конкурентну боротьбу на рівні мінітипографій. Це досить висока якість печатки й оперативні терміни виготовлення тиражів. Зважаючи на те, що основний попит на поліграфію виникає в передодні проведених підприємствами виставок і рекламних компаній, можна сказати, що оперативність стає одним з головних факторів у виборі клієнтом підрядчика. Досить сприяє оперативності програма-калькулятор, що дозволяє практично миттєво обраховувати клієнтові тираж будь-якої складності. У деяких друкарнях, що б довідатися вартість замовлення, клієнтові часом необхідно чекати від декількох годин до пари днів, що навряд чи кого може обрадувати. Тепер, звертаючи безпосередньо до цінової політики друкарень, можна на прикладі найпростіших таблиць подивитися, як обстоїть справа з конкурентноздатністю «Афра Інк» на ринку. Порівняльний аналіз рівня цін на прикладі виготовлення рекламного буклету. Рекламний буклет, 2 фальци, 4+4, крейдований папір 150 г/кв. м. Типографії \| Тираж 1000 \| 3000 \| 5000 НРЛ \| 7,48 \| 3,59 \| 2,78 Солід-Арт \| 6,96 \| 3,57 \| 3,07 Алга \| 6,38 \| 3,62 \| 3,26 Ридо \| 6,09 \| 3,39 \| 2,73 Афра інк \| ,85 \| 3,41 \| ,89 Ціни приведені в гривнях за одиницю виробу. У нижчеподаній таблиці дані порівняльні дані середньостатистичної друкарні, і «Афра Інк». Тираж \| 500 \| 1000 \| 2000 \| 3000 \| 5000 \| 10000 Щільність бум. Середні ціни в Україні 150г/м кв \| 11,1 \| 5,84 \| 3,50 \| 2,92 \| 2,34 \| 1,81 Ціни Афра Інк 150г/квм \| 9,34 \| 5,85 \| 4,14 \| ,41 \| ,89 \| 2,54 На приведеному прикладі можна оцінити рівень цін українських виробників. Не дивлячись на те, що ці ціни надаються тільки рекламним агентствам, що у свою чергу роблять свою націнку для клієнтів.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (17.06.2014)
Просмотров: 357 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: