Реферат на тему:Просторове розміщення виробничого процесу - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Просторове розміщення виробничого процесу. План. Виробнича структура підприємства. Структура основного виробництва. Організація промислового підприємства в просторі і принципи його побудови. Шляхи вдосконалення виробничої структури. Виробнича структура підприємства. В залежності від методів обробки виробів на підприємствах створюються відповідні підрозділи, а в апараті управління – відповідні функції і ланки. Кожне підприємство складається із виробництв, цехів, участків, господарств, органів управління і організацій, які обслуговують працівників підриємства. Чітка класифікація і встановлення зв’язків між ними дозволяє організовувати хід в-ва і раціонально сформувати структуру підприємства. Структура підприємства ділиться на: загальну виробничу Загальна структура підприємства являє собою склад виробничих ланок, а також організації по управлінню підприємством і по обслуговуванню працівників, тобто загальна структура – це органи управління – технічні, економічні, оперативно виробничі, служба кадрів, бухгалтерія, служба маркетингу, служба МТЗ і інші виробнича структура організації по обслуговуванню працівників господарське харчування, пункти здоров’я, ЖКГ, бібліотека, дитячі заклади, профілакторії, будинки відпочинку. Виробнича структура – це частина загальної структури підприємства, а саме виробничі підрозділи, які випускають продукцію, а також обслуговуючі і допоміжні служби, які допомагають у випуску продукції. Виробнича структура ділиться на цехи і господарства: основні допоміжні обслуговуючі побічні Основні – заготівельні, обробляючі і складальні. Допоміжні – енергетичні, ремонтні, інструментальні. Обслуговуючі – складські, транспортні, тарні. Побічні – по переробці відходів, товарів народного вжитку. На структуру підприємства впливають різні фактори, вона залежить від виробничого процесу і випуску продукції, характеру і ступеня спеціалізаіцї, масштабів в-ва, ступеня охоплення життєвого циклу виробів Характер виробничого процесу: заготівельні обробні складальні від складу сировини: аналітичні з однієї сировини – декілька видів продукції (нафтохімія, лісохімія, коксохімія) синтетичні з декількох видів сировини, один вид продукції прямі – один вид сировини, один виріб Характер випускаючої продукції і методи виготовлення продукції: одностадійний (добуваюча промисловість) багатостадійний (обробляюча промисловість) Масштаби в-ва: предметні подетально-спеціалізовані Характер і ступінь спеціалізації: випускаючі деталі збірні або складальні Ступінь охоплення життєвого циклу виробів: дослідні експерементальні Технічний прогрес, розвиток спеціалізації можуть давати змогу переглядати виробничу структуру, створювати нові цехи, переплановувати площі, змінювати виробничі потужності. Структура основного виробництва. Самим першим і необхідним у виробничій структурі і її організації має робоче місце. Воно являє собою частину виробничої площі, яка оснащена необхідним обладнанням і інструментом, при допомозі яких робочий або група робочих виконує окремі операції по виготовленню продукції або обслуговує виробничий процес. Робоче місце може бути простим, багатостаночним або колективним в залежності від кількості робочих і роботи, які він виконує. Сукупність робочих місць, на яких виконується однорідна робота утворюють виробничі участки. На великих підприємствах виробничі участки об’єднуються в цехи. Цех – це виробничий і адміністративний підрозділ в якому виконується визначений комплекс робіт у відповідності із спеціалізацією в-ва. Основну роль у в-ві відіграють основні цехи, тобто цехи, які виготовляють продукцію. Існує цехова, безцехова, корпускна виробнича структура. цехова безцехова корпусна Основне в-во в залежності від технології ділиться на структури: технологічну предметну змішану Технологічна структура – цехи і участки створюються по принципу технологічної спорідненості виконуючих робіт або виробничих процесів. Наприклад в машинобудуванні – ливарний, ковальський, механічні цехи – а всередині механічного цеху – токарний, фрезерний участки. Перевага технологічної структури є технологічна спеціалізація в-ва і висока кваліфікація працівників. Недоліки технологічної структури – збільшується час на переналадку обладнання в зв’зку з великою номенклатурою випуску продукції, обладнання неможливо розкласти по ходу технологічного процесу, так як при частій заміні виготовлення продукції змінюється склад і послідовність операції, а це призводить до збільшення тривалості виробничого циклу, відсутність відповідальності за якість цілого виробу, бо кожний участок виконує окремі операції. Предметна структура – основні цехи створюють по окремих виробах або його частині (наприклад, цехи моторів, рам, шин). При такій структурі є можливість для впровадження нової техніки, модернізації, механізації і автоматизації виробничих процесів, введення АЛ так як обладнання розміщують по ходу технологічного процесу. При предметній структурі є можливість організовувати потоковий метод в-ва. Недоліки предметної структури в тім, що вона ускладнює керівництво участками, так як там виконуються різні роботи. Виникає необхідність мати в цеху всі види обладнання, хоча вони не всюди задіяні повністю. Змішана структура – це заготівельні цехи будують по технічному принципу, а обробні і випускають в предметно-замкнуті ланки. Для аналізу виробничої структури використовується широкий круг показників: розміри виробничих ланок (величина випуску продукції, чисельність, вартість основних виробничих фондів, потужність обладнання) ступінь централізації окремих виробництв співвідношення міжосновними, допоміжними і обслуговуючими виробництвами – по кількості робочих, обладнанню, розміру виробничих площ пропорційність ланок, які входять в підприємство рівень спеціалізації окремих виробничих ланок ефективність просторового розміщення підприємства – це коефіцієнт забудови, використання площ виробничих приміщень (0.45 – 0.55 коефіцієнт використання території ) характер взаємозв’язку між підрозділами . Аналіз даних показників дає можливість створити раціональну виробничу структуру, а це дасть можливість максимально спеціалізувати цехи і участки, безперервно випускати продукцію без перепрофілювання і переналадки обладнання. Організація промислового підприємства в просторі і принципи його побудови. Просторове розміщення в-ва, цехів і господарств на території підприємства здійснюється по генеральному плану підприємства, який розробляється при створенні підприємства. Генеральний план – це графічне зображення його території зі всіма будовами, спорудами, комунікаціями, шляхами сполучення. На підприємствах генеральний план складають у двох видах: проектний і фактичний. При розробці генерального плану враховують: Забезпечення прямолінійності предметів праці при переміщенні із одного підрозділу в інший без зустрічних потоків. Це реалізується при розміщенні цехів в порядку послідовності технологічного процесу. Переважаюче переміщення вантажів технологічним транспортом. Це забезпечує надійність і зниження витрат на переміщення предметів праці в порівнянні з транспортом загального призначення. Скорочення протяжності енергетичних комунікацій Непересічення шляхів проходу працівників на роботу з шляхами сполучень і комунікацій і цехів. Це досягається шляхом спорудження відповідних переходів. Виділення в особливі групи цехів з однорідним характером в-ва. Облік напрямку рози вітрів. Цехи з шкідливими виділенніми необхідно розміщувати за вітром, щоб знизити загазованість території підприємства. Облік характеру технологічних процесів для того, щоб правильно розмістити цехи і вибрати дистанцію між ними. Врахування рельєфу місцевості, розположення залізнодорожніх шляхів, жилих поселень. Показники ефективності розробки генерального плану – розмір території підприємства, протяжність комунікацій, ступінь забудови території. Чим менші ці показники в розрахунку на одиницю випускаючої продукції, тим більш вдала компановка. Крім цього важливим показником раціонального планування підприємства є забезпечення нормальних санітарно-гігеєнічних і виробничих умов, наявність резервних площ для розширення підприємства, архітектурний стиль. Шляхи вдосконалення виробничої структури. Вдосконалення виробничої структури має такі шляхи: Визначення оптимальних розмірів підприємства – це такий розмір, який при даному рівні розвитку техніки і конкретних умов місцезнаходження і зовнішнього середовища забезпечує в-во і збут продукції з мінімальними затратами. На розмір підприємства впливають внутрішні і зовнішні фактори. Внутрішні визначають технічні і організаційні умови роботи підприємства і допомагають укріпленню підприємства і росту його ефективності. До цих факторів відносять техніку, яка використовується, її продуктивність, потужність, прогресивну технологію. Внутрішні фактори обумовлюють мінімальний і максимальний розмір підприємства. Мінімальний – не дає мождивості повністю використовувати сучасну техніку. Оптимальний розмір – це щось середнє між мінімальним і максимальним. Зовнішнє середовище – це вивчення ринкових відносин, продукція і в-во не буде рости, коли не буде належного збуту. Поглиблення спеціалізації основного в-ва. Форми спеціалізації в-ва і масштаб в-ва повинні бути однакові і єдині для однакового в-ва. Підприємство повинно вдосконалювати структуру, а не розширювати апарат управліня при спеціалізації цехів і участків, робити все компактно. Розширення кооперації по обслуговуванню в-ва. Нормальна робота основного в-ва вимагає чіткого і безперебійного обслуговування ремонтом, забезпечення інструментом. Головне завдання підприємства являється випуск продукції тому більшу частину підприємства у виробничій структурі має займати основне в-во, як по питомій вазі (чисельність), але і по зайнятій площі. В деяких підприємствах обслуговуючий і допоміжний персонал займає 45 – 55 %. Чисельність цих працівників повинна знижуватись в зв’язку з тим, що треба краще організовувати в-во і підвищувати кваліфікацію кадрів. Тому потрібно в першу чергу централізувати допоміжне в-во, що дає змогу підвищити продуктивність праці, а також скоротити лишні і паралельно діючі виробничі підрозділи. В сучасних ринкових відносинах появилася тенденція створювати на підприємствах малих підприємств на базі допоміжних господарств. Це дає змогу не зачіпати основний технологічний процес в-ва, а вдосконалювати виробничу структуру.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (15.06.2014)
Просмотров: 272 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: