Реферат на тему: Правове регулювання торгівлі - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Правове регулювання торгівлі. Правове регулювання торгівлі. Задачі Джерела 1. Правове регулювання торгівлі. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 N 108 "Про Порядок зайняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення" затверджено порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення (далі Порядок). Цей Порядок і правила визначають загальні умови заняття торговельною діяльністю, основні вимоги до торговельної (торговельно-виробничої) мережі і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств (їх об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері торгівлі (далі - суб'єкти господарської діяльності). Торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку. Торговельна діяльність може здійснюватися: громадянами України, громадянами інших держав, які не обмежені в правоздатності або дієздатності в законодавчому порядку; юридичними особами всіх форм власності. Згідно з пунктом 4 Порядку, торговельна діяльність в Україні регулюється Законами України "Про підприємництво", "Про захист прав споживачів", "Про підприємства в Україні", "Про споживчу кооперацію", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про лікарські засоби", "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", іншими актами законодавства, а також цим Порядком і правилами. Принципи підприємницької діяльності, в тому числі і торговельної, закладені в Законі України "Про підприємництво", відповідно до статті 7 якого відносини, пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України. Іншими законодавчими актами, що регулюють торговельну діяльність, є: Закон України від 23.03.96 N 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", згідно з яким торговельна діяльність - роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток; Указ Президента від 25.05.99 N 565/99 "Про місцеві податки і збори", згідно з яким торговельна діяльність - ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян, пов'язана з купівлею та продажем товарів з метою отримання прибутку; Закон України від 01.06.2000 N 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", згідно з яким торгівля - будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари; Закон України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР), згідно з яким продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. 2. Задачі Задача 2. Громадянин України Васильченко, сплативши реєстраційний збір у встановленому розмірі та маючи намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подав до органу реєстрації реєстраційну картку, три фотокартки, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру платника податків, документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, своє рішення за підписом усіх членів сім'ї про намір провадити підприємницьку діяльність, ксерокопію свідоцтва про шлюб та свідоцтво про народження дитини. Чи є в органа реєстрації підстави для відмови Васильченку у державній реєстрації? Відповідно до п. 4 ст. 58 Господарського кодексу України тиа п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 „Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності” (далі по тексту „Положення”) фізична особа (заявник), яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації реєстраційну картку за зразком згідно з додатком 2 до Положення, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дві фотокартки, довідку (чи її копію) про включення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, а також пред'являє документ, що посвідчує особу. Отже, громадянин Васильченко подав до органу державної реєстрації всі передбачені Положенням документи для державної реєстрації, і в органу державної реєстрації немає підстав відмовити йому в державній реєстрації. Задача 5. До реєстраційного органу звернулась група громадян, які бажають створити підприємство по вилову риби в Десні та її затоках. Ознайомившись з наданими на реєстрацію документами, працівник реєстраційного органу повернув документи заявникам, зазначивши такі помилки: 1. Назва підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетеборг" не відповідає законодавству, оскільки Гетеборг це шведське, а не українське місто. 2. Установчий договір підписаний головою і секретарем установчих зборів засновників, а не самими учасниками. 3. У статуті не обумовлені загальний розмір вступного внеску та кількість членів товариства, а зазначений лише розмір пайового внеску. 4. У статуті передбачено, що розподіл прибутку між членами товариства та голосування на загальних зборах здійснюються пропорційно їхнім пайовим внескам, до того ж кожен учасник може за бажанням внести декілька пайових внесків. Обидва ці положення суперечать законодавству. 5. Згідно статуту директор товариства водночас і головою його правління, а всі члени правління є членами спостережної ради з правом дорадчого голосу, що також не відповідає закону. Заявники звернулися зі скаргою до суду, вважаючи вказані зауваження незаконними. Дайте оцінку викладеним вище зауваженням. 1. Оцінка першому зауваженню. Згідно ч. 2 п. 2 Положення забороняється реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, у найменуваннях яких використовуються повні або скорочені найменування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та похідні від цих найменувань, а також найменування, тотожні найменуванням інших суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб чи об'єднань громадян, внесених до відповідних реєстрів. Заборони реєструвати суб’єкти підприємницької діяльності, в назвах яких відповідає назвам міст (українських чи зарубіжних) не мається ні в одному чинному нормативному акті України, отже, орган державної реєстрації не мав права повертати документи по даному мотиву. 2. Оцінка другому зауваженню. Згідно п. 1 ст. 82 Господарського кодексу України установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут. Відповідно до ст. 142 Цивільного кодексу України якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим. Згідно п. 1 ст. 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Отже, оскільки установчий (засновницький) договір укладається між учасниками товариства з обмеженою відповідальністю, то він повинен бути підписаний ними. Відмова органу реєстрації в реєстрації товариства не є обґрунтованою, так як установчий договір не є установчим документом. Його подання при державній реєстрації товариства не є обов'язковим. 3. Оцінка третьому зауваженню. Згідно п. 1. ст. 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу (найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього), має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Згідно п. 2 ст. 82 Господарського кодексу України установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу (статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству). Відповідно до п. 4 ст. 82 Господарського кодексу України статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. Отже, відмова по даному пункту є справедливою. Джерела Цивільний кодекс України. Господарський кодекс України. Закон України "Про підприємництво". Закон України "Про захист прав споживачів". Закон України "Про підприємства в Україні". Закон України "Про споживчу кооперацію". Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Закон України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" Указ Президента від 25.05.99 N 565/99 "Про місцеві податки і збори". Постанова Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 „Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності”.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (19.06.2014)
Просмотров: 526 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: