Пятница, 10.01.2025, 17:33
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Економічні теми

Реферат на тему:Особливості розвитку бізнес-консалтингу в Україні
Реферат на тему:Особливості розвитку бізнес-консалтингу в Україні.

В умовах інтеграції України в світове економічне суспільство питання, пов’язані з об-слу-го-вуванням бізнесу, набули великого значення для керівників підприємств. Необхідність у кон-салтингових послугах була продиктована недостатнім досвідом вітчизняних управлінців у га-лузі іноземного інвестування, зливання українських та іноземних капіталів, зміни внутрішньої стру-ктури та її перетворення відповідно до світових стандартів. Проблеми українських під-при--ємств не менш складні, ніж у закордонних колег, але наявність розвиненого ринку кон-сал-ти--нгових послуг забезпечує їм швидкість та ефективність вирішення основних питань під-при-є-мницької діяльності. Дослідження, проведені на Україні, показали, що не існує сильних на-ці-о--нальних консалтингових фірм. Вітчизняний консалтинг знаходиться на інфантильній стадії ро-звитку.
В Україні було здійснено три спроби дослідження ринку консалтингових послуг. Ці до-слід-жен-ня не тільки сприяли підвищенню рівня інформованості учасників ринку про спектр консалтингових послуг, що надаються, але і допомагають сформувати повноцінну, кон-ку-рен-то-спроможну галузь професійних консультаційних послуг.
Вперше дослідження були проведені Асоціацією ”Укрконсалтинг” у 1995 р. і фінансувалися Фо-ндом ”Євразія” за сприяння Агентства з міжнародного розвитку США (USAІ). У результаті да-ного дослідження була видана брошура ”Консалтинг в Україні” [1], де висвітлені деякі те-о-ре-тичні питання управлінського консультування [2, 3, 4] і зроблена характеристика діючих на ук-раїнському ринку іноземних фірм, а також критерії їх добору. Однак не була зазначена жо-дна українська консалтингова фірма.
Друга спроба [6] була зроблена Агентством з розвитку підприємництва США (ADE USAІ) у травні 1999 р. Дане дослідження проводилося серед 200 менеджмент-консалтингових фірм Ук-раїни. Серед них: –
% розташовані в Києві, 20 % – у великих містах і 35 % – у невеликих містах України; –
близько 5 % – менш 1 року, більше ніж 40 % працюють від 1 року до 3, 21 % – від 3 до 5 ро-ків, 23 % – більше 5 років і 10 % – більше 8 років; –
% київських консалтингових компаній працюють з великими організаціями-клієнтами, 97 % консалтингових компаній у середніх і невеликих містах – з малими організаціями-кл-і-є-н-т-а-ми.
Необхідно розглянути наведені рекомендації з поліпшення якості наданих консалтингових по--слуг. У деяких регіональних відділках з розвитку підприємництва були проведені мар-ке-тин--го--ві дослідження ринку консалтингових послуг, а саме думки й оцінки потенційних замовників.
Третя спроба [7] була проведена ”Українською маркетинговою групою” (УМГ) з ініціативи ”Ук--раїнської асоціації менеджментів-консультантів” (УАМК), з вересня по грудень 1999 р. Ця ін-і-ціатива була активно підтримана департаментом управлінського консалтингу фірми ”PrіceWaterhouse-Coopers”, що є одним із засновників і активних членів УАМК. Огляд про-во-ди-вся у формі безпосередніх персональних інтерв’ю з представниками вищого керівництва 200 ведучих міжнародних і національних промислових компаній, що оперують в Україні (рис.1).
Рис. 1. Результати опитування УАМК
Результати дослідження дозволили зробити висновок, що ”український ринок менеджмент-кон-салтингу далекий від того, щоб називатися зрілим”, необхідно ще багато зробити для роз-ви-тку ринку консалтингових послуг і, як наслідок, розвитку економіки України.
Розвиток ринку консалтингових послуг можна розглянути за такими періодами, які ві-до-б-ра--жають певні тенденції в розвитку консалтингу на Україні (рис. 2).
1990–1991 р. – прямування до відтворення. Початок незалежної діяльності фахівців ко-нсультаційної сфери характеризується спрямуванням уваги на відстаючі підприємства, в пер-шу чергу збиткові та низькорентабельні, які були б поштовхом для їх просування на віт-чи-з-няному ринку.
Перша половина 1990-х була періодом демонстрації професіоналізму ”західних” ме-не-д-ж-мент-консалтингових (МК) компаній. Було відкрито представництва: PriceWaterhouse Соopers, Deloitte & Touche, Coopers & Lybrand, Ernst & Young, KPMG, Baker & McKenzie, Barents Group, LLC, Arthur Andersen, Roland Berger & Partners, Dr. Wisselchuber & Partners та інші. Ці ко-мпанії вийшли на ринок України для супроводження своїх давніх клієнтів, або як реалізатори про-ектів технічної допомоги фінансованими міжнародними донорськими організаціями. Ли-ше де-які з невеликих західних фірм ризикнули вийти на ринок України з метою розширення ге--ографії бізнесу та в пошуках нового клієнта. 80 % іноземних консалтингових компаній три-ма--ються на ринку України саме завдяки реалізації проектів міжнародної допомоги. Значні ко-н-салтингові компанії надають переважно послуги з менеджмент-тренінгу та аудиту.
Перші незалежні спроби вітчизняних консультантів виявляються вагомими. З боку за-мо-в-ників з’являється не лише довіра, але й впевненість у корисності консультування, що про-яви-лось через фіксовану оплату послуг ще до початку роботи, незалежно від кінцевого результату.
1992 р. – асоціаційна цілісність. Наступним етапом розвитку консалтингової діяльності бу-ло створення Асоціації консалтингових фірм ”Укрконсалтинг”, головною метою якої було об’є-днати консультантів-посередників для забезпечення процесу масової приватизації.
1994 р. – іноземна експансія. Відбувається ”захоплення” ринку західними консалтингови-ми ко-мпаніями та російськими консультантами. Завдяки цьому українські консультанти отри--му-ють можливість не лише накопичувати досвід, але й працювати за закордонними проектами і програмами.
Одночасно з національними консалтинговими фірмами в Україні працює велика кількість іно--земних консультантів. Найбільші з них – фірми „великої п’ятірки”: PriceWaterhouse Соopers, Ernst & Young, Arthur Andersen, Deloitte & Touche, Coopers & Lybrand. Починаючи з 1992 ро-ку ці фірми „займали собі місце” на Україні, чекаючи на золотий вік українського кон--са-л-ти-нгу. Загальне керівництво українськими підрозділами „великої шістки” здійснюється з їхніх це-нтральних штаб-квартир.
У регіонах консалтингові компанії працюють, в основному, за двома схемами:–
виділення співробітників зі штату київського офісу;–
залучення для конкретних робіт українських консультантів.
Фірми „великої п’ятірки” в основному спрямовують свою діяльність на консультаційний су-провід своїх клієнтів, які інвестують у країну значні кошти. Таким чином, втілюючи гуманну ід-ею допомогти розвитку української економіки, вони вдало займаються розподілом мі-ж-на-ро-дних тендерів, проти чого виступила асоціація „Укрконсалтинг”, висунувши ви--моги обо-в’я-з-ко-вого залучення національної фірми при праці в Україні іноземних ко-н-са-л-ти-н-гових ком-па-ній.
Воддночас органи державного управління прагнуть залучати для консультування саме за-кордонних фахівців, але західні консалтингові фірми віддають належне місцевим фахівцям. Так, у фірмах ”великої п’ятірки” українські консультанти працюють під керівництвом пре-д-став-ників материнських фірм. Таке співробітництво взаємовигідне, збагачує обидві сторони і сприяє входженню України до співтовариства економічно цивілізованих держав.
1995–1997 р. – спеціалізація та інформатизація. Підвищення попиту на послуги кон-су-ль-тантів у даний період вимагає, щоб вітчизняні фірми прямували до спеціалізації за видами ді-я-льності. Набувають значення юридичні послуги із заснування нових фірм і вирішення пра-вових питань, послуги з встановлення і ведення бухгалтерського обліку, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, акціонування підприємств, реорганізації технологічного про-цесу, оцінки нерухомості і аудиту.
У зв’язку з розширенням ринку консалтингових послуг з’являються нові компанії: Speкtor, Sachs & Company, Укрбізнесконсалтинг, ProConsult, ”Укрон”, Project Consulting Group, На-ці-о-нальне управління ресурсами, ”Рубін-Інвест-Консалтинг” тощо. З’являються малі кон-сал-ти-н-гові об’єднання ”ОКО” – Об’єднані консультанти – 9 організацій-фундаторів, ”КМК-група” – 4 юридичні особи.
За даними асоціації ”Укрконсалтинг” [1] до 1995 р. до 40 % консультаційних фірм надавали по-слуги:–
з маркетингу (маркетинг, управління маркетингом і збутом);–
консультаційні послуги з питань оцінки ризиків, розміщення, купівлі, оцінки цінних па-пе-рів;–
консультації з питань оподаткування, зовнішньоекономічної діяльності.
Найбільш перспективними послугами були визнані послуги з постприватизаційного су-про--водження, залучення інвестицій, послуги з інформаційних технологій, роботи з цінними па--перами, послуги з розробки бізнес-планів.
У 1995 р. послугами, які найбільше використовували, були: оцінка майна, робота з цінними па--перами, а також послуги з інформаційних технологій. Для оновлення своїх послуг 90 % фі--рм використовували особисті дослідження і розробки, кожна друга вивчала дослідження рі-з-номанітних інститутів і університетів. Обсяг діяльності призвів до створення та розвитку у 1996 році інформаційно-консалтингової сітки.
Наприкінці 1997 року більше 300 компаній уже виконували з різним ступенем достовірності та-кі види оціночних робіт:
1) вартості пакетів акцій приватизованих підприємств;
2) закладної вартості майна при кредитуванні та вексельному обігу;
3) вартості майна при страхуванні;
4) нерухомості як внеску до уставних фондів комбанків;
5) внесків до уставних фондів СП;
6) вартості інвестиційних проектів;
7) орендної плати за використання державного майна;
8) нерухомості з метою оподаткування;
9) майна підприємств-банкрутів;
10) різноманітних ризиків (інвестиційних, звичайних, політичних);
11) нематеріальних активів: патенти, авторські права, різні види інтелектуальної власності;
12) початкової вартості інвестиційних зобов’язань при продажу об’єктів приватизації на ко--н-курсі.
1998–1999 р. – розширення спеціалізації. Зареєстровано УАМК – Українську асоціацію ме--неджмент-консультантів за підтримки ФДМУ і Світового Банку. Головними статутними за--вданнями асоціації консультантів є забезпечення якості консалтингових послуг.
Процес розширення спеціалізації консалтингових фірм призводить до того, що в не-с-та-біль--ній економіці України спостерігається взаємодія консалтингових послуг і інших видів профе-сійних послуг, які не завжди можна віднести до консалтингових. За даними дослідження, 42 % ко-н-сультаційних фірм в Україні займаються тільки консультаційною діяльністю. У 30 % фірм ча-с-тка консультаційної діяльності в структурі доходів становить 80 % і більше. Кількість ор-га-н-і-зацій, які мають відділи консультування, становить 23 % від загальної кількості всіх українських су--б’єктів підприємництва [5].
2000 р. – конкурентоспроможність. 2000 р. характеризується підвищенням конкурентної бо-ротьби між вітчизняними та іноземними компаніями. З’являються значні переваги в осо-б-ли--востях консультування українських консультантів над закордонними. Так, розуміння про-б-лем вітчизняного консалтингу на підприємствах ”з середини” і використання шляхів їх ви-рі-шен-ня відповідно до менталітету, національних особливостей, знання українського ринку по--чинають домінувати над професійною освітою і досвідом західних фірм. Іноземні ко-н-су-ль-та--нти в своїй діяльності звикли розпочинати процес роботи на підприємстві, діяльність у пра--вильному напрямі, а потім віддавати його під опіку керівникам підприємств. Вони не усві-до-млювали, що перетворення в українській економіці є новими для вітчизняних фірм. Ук-ра-їн-ські консалтингові компанії не схильні віддавати контроль у ”чужі руки”, тому їх діяльність су--проводжується тренінгами і безпосереднім управлінням ведення процесу.
Українські консультанти використовують систему особистісних відносин для доступу в ор--ганізацію. Вони розглядають консультування як спосіб життя і можуть розповсюджувати відносини з клієнтами в інші сфери професійних та особистих взаємовідносин.
Західні консультанти більш жорстко прив’язані до формальних установок і норм поведінки. Вони розглядають консультування лише як професію, якою необхідно займатись у робочий час. Відносини консультант-клієнт обмежуються, як правило, строком дії контракту, що не притаманно українським бізнес-відносинам.
Таким чином, українські консалтингові фірми набувають більшої ваги, поступово витісняючи іноземні компанії, та через виділення еліти об’єдналися в Українську асоціацію менеджмент-консультантів.
2001 р. – селективність. Іноземні консультаційні фірми, які щойно починають свою ді--яльність в Україні, зазвичай мають тут одного-двох представників, основним завданням яких є визначення рівня привабливості українського ринку для своєї фірми й визначення стр-а-тегії. Це близько 150 консультаційних фірм з усіх країн Європейської співдружності пе-ре-ва-жно з питань управлінського і фінансового консультування в конкретних галузях, що фі-нансуються за програмою TACIS.
Вітчизняні консультаційні фірми можна поділити на такі, що виникли і розвивалися на базі про-веденого державою процесу зміни форм власності, і такі, що надають консультаційні по-слуги, спеціалізовані за видами (маркетинг, податкове планування тощо), а також за на-пря-ма-ми і галузями (післяприватизаційна підтримка, приватизація земельних ділянок, кон-суль-тування підприємств агропромислового комплексу). Наприклад, UCPPS (Київ, Дні-про-пе-т-ровськ), WUMC (Львів), INCONS (Київ), EUROCONSULT (Одеса), PCG (Київ), SS&C (Київ), EBS (Київ), M. I. P. (Київ), KCG (Київ), KMC (Київ), INCONSULT (Черкаси), GRAFFITI (Миколаїв), KhMC (Харків), RIC (Вінниця), DCC (Донецьк), ANT-Consult (Кіровоград), UBC (Київ) та інші.
Українські консалтингові фірми складають цілком гідну конкуренцію західним, особливо в таких видах діяльності, як реструктуризація підприємств та організація бізнес-процесів, управ-лін-ня якістю, інжиніринг, інформаційні технології, маркетинг, аудит, кадровий консалтинг і на-вчання.
Консультанти, які працюють індивідуально і незалежно, спеціалізуються у вузьких технічних галузях. До їх сильної сторони можна віднести чітко індивідуалізований і гнучкий підхід і кон-курентоспроможну ціну послуг. Часто незалежні консультанти збираються у ”команду” для виконання складних завдань у галузях, що виходять за межі їхньої індивідуальної ком-пе-те-н--ції.
2002 р. – дублювання. Боротьба за ринок між вітчизняними консалтинговими компаніями спря-мовує їх на отримання більшого прибутку та боротьбу за сфери впливу на українському ри-нку. Така внутрішня боротьба дозволяє іноземним компанія не лише поступово осісти на Українському ринку, але й примусити працювати за західними стандартами.
2003 р. – адаптація. Сьогоднішні консалтингові послуги можна охарактеризувати як ”за-хідно-українські”, так як вони балансують між західними стандартами і своєрідними підхо-дами до вітчизняних підприємців, з урахуванням індивідуальних особливостей клієнта, які з ус-піхом надають наші МКК.
Спостерігається попит на вітчизняні консалтингові компанії як з боку вітчизняних, так і за-хідних компаній. Перші очікують від консультантів або пошуку ринку збуту, або залучення ін-вестицій. Останні потребують допомоги щодо виходу на український ринок.
На рис. 2 можна простежити розвиток консалтингової діяльності на українському ринку в пе-ріод з 1990 по 2003 р. За короткий проміжок часу вітчизняні МКК змогли проявити себе як ко-нкурентоспроможні. За останні три роки вони не лише не відстають від іноземних ко-н-ку-рен-тів, але й намагаються бути попереду, оптимізуючи і розширюючи свою діяльність.
Рис. 2. Розвиток консалтингу на українському ринку, 1990–2003 р.
На даний час вітчизняні МКК уже не проводять ”агресивної політики” боротьби за ринок, а більшою мірою намагаються викорінити непрофесійно-демпінгові компанії, які знижують про-фесійну репутацію. Але для того щоб стати дійсно конкурентоспроможними, в першу че-ргу необхідно розширити сфери спеціалізації надання консалтингових послуг і розробити гну-чку систему розрахунку із тими підприємствами, які потребують консалтингових послуг, але, на жаль, не можуть собі цього дозволити.

Література:
1. Консалтинг в Украине: Ассоциация ”Укрконсалтинг”. – К., 1996. – 62 с.
2. Управленческое консультирование / Под ред. М. Кубра: В 2 т. – М.: Интерэксперт, 1992. – Т. 2. – 350 с.
3. Вергасов О.П. Консалтинг – союзник предпринимателя // Внешняя торговля. – № 10. – 1992. – С. 24–26.
4. Пригожин А.И. Нововведение: стимулы и препятствия. – М.: Политиздат, 1989.
Категория: Економічні теми | Добавил: Aspirant (14.06.2014)
Просмотров: 533 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: