Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Економічні теми |
Реферат на тему: Основні типи та форми власності
Реферат на тему: Основні типи та форми власності. У процесі тривалого історичного розвитку людства сформувались такі чотири основні типи економічної влас-ності: 1) суспільна; 2) приватна; 3) колективна; 4) держав-на. Із середини 50-х років XX ст. в окремих регіонах світо-вого господарства, зокрема у межах Європейського еко-номічного співтовариства (нині Європейського Союзу, ку-ди входять 15 країн Західної Європи), почав формуватися п'ятий тип економічної власності — наддержавна (або наднаціональна). Виділення окремих типів економічної власності зумов-лено тим, що у межах кожного з них існують окремі фор-ми, види власності, які формуються в окремі види підприємств, що, у свою чергу, зумовлює різні види та форми підприємницької діяльності. Виходячи з цього, в Законі України «Про власність» приватна, колективна і державна власність некоректно названі не типами, а фор-мами власності. Оскільки суспільна власність існувала тільки в пер-віснообщинному суспільстві, а наддержавна лише фор-мується, розглянемо приватний, колективний та держав-ний типи власності та їх структуру. Приватна власність (як економічна категорія) — при-власнення окремим індивідуумом, максимум однією сім'єю, матеріальних благ і послуг та певна підсистема відносин між суб'єктами цього типу власності у різних сферах суспільного відтворення. Об'єктами цього типу власності в Україні є: а) індивідуальні підприємства, засновані на особистій власності фізичної особи та виключно її праці; б) приватні капіталістичні підприємства, засновані на власності окремого громадянина, який експлуатує найма-них працівників; в) підприємства, засновані на власності окремих іно-земних громадян; г) сімейні підприємства, засновані на власності та праці громадян — членів однієї сім'ї, які проживають ра-зом; ґ) селянські (фермерські) господарства, засновані на власності та праці членів однієї сім'ї; д) селянські (фермерські) господарства, засновані на експлуатації найманих працівників. Проміжною між двома останніми формами власності є селянські (фермерські) господарства, де використовують працю членів сім'ї та найманих працівників, праці яких внаслідок їх незначної кількості недостатньо, щоб звільнити від неї членів сім'ї; е) майно громадян, у тому числі тих, хто займається підприємницькою діяльністю без наявності юридичної особи. До нього належать житлові будинки, квартири, са-дові будинки, дачі, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки та насадження на них, засоби виробництва, виго-товлена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, інші цінні папери, майно виробничого призначення, відкриття, винаходи, промислові зразки, твори науки, літератури, мистецтва, предмети особистого користування та домашнього господарства, майно споживчого призна-чення. Частина цього майна може перетворитися на капітал, тобто засіб експлуатації, привласнення чужої праці. Таку роль, зокрема, можуть виконувати житлові будинки, квар-тири у разі встановлення надмірно високої плати за зда-вання їх в оренду; вироблена продукція у разі продажу її за непомірно високими цінами та ін. За цих умов названі об'єкти стають об'єктами приватної капіталістичної влас-ності, інші залишаються об'єктами приватної трудової власності. Якщо об'єктом приватної власності є приватні капіта-лістичні підприємства, то між їх власниками і найманими працівниками виникає певна сукупність відносин еко-номічної власності, що розкривається передусім в якісно-му аспекті власності. Внаслідок цього слід розмежовувати право приватної трудової власності та право приватної капіталістичної (не-трудової) власності. Право приватної трудової власності виникає від участі в суспільному виробництві, індивіду-альної праці, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування та в інших випадках. Право при-ватної капіталістичної власності виникає на підставі ве-дення підприємницької діяльності на підприємствах, де експлуатується наймана робоча сила, наявне використан-ня майна з метою наживи тощо. Виходячи з цього, суб'єктами права приватної влас-ності (у даному разі трудової та нетрудової) можуть бути не просто громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, як це стверджується у чинному законо-давстві, а дрібні товаровиробники, капіталісти-власники, менеджери, фермери, наймані працівники (останні лише суб'єктами трудової власності), орендарі та інші особи. Колективна власність (як економічна категорія) — при-власнення асоційованими власниками результатів колек-тивної праці, матеріальних благ і послуг та певна підсис-тема відносин між суб'єктами цього типу власності у всіх сферах суспільного відтворення, Асоційованими власниками можуть бути трудовий ко-лектив, об'єднання капіталістів, члени кооперативу, спо-живчих товариств та спілок, господарські товариства (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відпо-відальністю, повні товариства, командитні товариства), товариства покупців, організації орендарів, власники спільних підприємств, а також об'єднання недержавних підприємств (корпорації, консорціуми, концерни та ін.). Залежно від того, наймають чи не наймають асоційо-вані власники робочу силу, займаються чи не займаються продуктивною працею, колективна власність виступає у двох основних формах: колективна трудова та колективна капіталістична. Так, у США та деяких інших країнах існує чимало підприємств, викуплених трудовими колективами, власність яких належить до трудової колективної. До цієї форми власності належить власність кооперативна, спо-живчих товариств та ін. Водночас окремі форми колективної капіталістичної власності, наприклад відкриті акціонерні товариства, ма-ють деякі риси колективної трудової власності. Зокрема, у таких товариствах частина висококваліфікованих найма-них працівників перетворюється на співвласників, які придбали певну кількість акцій і привласнюють на них до 10% заробітної плати. Право колективної власності, згідно з чинним законо-давством, виникає на підставі: а) добровільного об'єднання майна громадян і юри-дичних осіб для створення кооперативів, акціонерних та інших господарських товариств і об'єднань; б) перетворення державних підприємств на акціонерні та інші товариства; в) передання державних підприємств в оренду; г) надання державних субсидій; ґ) пожертвувань організацій, громадян та інших ци-вільно-правових угод. У сільському господарстві у колективну власність мо-жуть бути передані землі колгоспів, радгоспів, сільськогос-подарських кооперативів, сільськогосподарських акціонер-них товариств, землі садівницьких товариств та ін. Суб'єктами права колективної власності, згідно з чин-ним законодавством, є: 1) колективні підприємства (в тому числі сільськогос-подарські); 2) господарські товариства; 3) кооперативи; 4) споживчі товариства та їхні спілки; 5) орендні підприємства та організації орендарів; 6) товариства покупців; 7) спільні підприємства; 8) об'єднання недержавних підприємств, політичні партії, інші об'єднання громадян; 9) релігійні організації та спілки цих структур. Залежно від форм колективної власності формуються різні види та різновиди підприємницької діяльності, фор-ми управління тощо. Державна власність — привласнення державою (як суб'єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об'єктів власності у різних сферах суспільного відтворення. Державна власність належить до колективних форм власності, оскільки її персоніфікатором в економічних си-стемах є різний за чисельністю апарат державних чинов-ників (як правило, вищих) та певною мірою інші верстви і прошарки населення. Згідно з чинним законодавством розрізняють загаль-нодержавну і комунальну форми державної власності. Ко-мунальну власність ще називають власністю адміністра-тивно-територіальних одиниць. Суб'єктами права загаль-нодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України, а суб'єктами права комунальної власності — Вер-ховна Рада Криму та адміністративно-територіальні оди-ниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Найважливішими об'єктами загальнодержавної влас-ності є: 1) єдина енергетична система; 2) системи транспорту загального користування, зв'яз-ку та інформації загальнодержавного значення; 3) частка одержавленого національного доходу; 4) державні підприємства; 5) Національний банк України та його установи і ство-рювані ними кредитні ресурси; 6) об'єкти соціально-культурної сфери; 7) державні резервні, страхові та інші фонди, майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; 8) оборонні об'єкти, майно Збройних сил, органів дер-жавної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ та ін. Основними об'єктами комунальної власності є: 1) кошти місцевих бюджетів; 2) державний житловий фонд, об'єкти житлово-кому-нального господарства; 3) майно підприємств комунальної власності, закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, по-бутового обслуговування; 4) місцеві енергетичні системи; 5) транспорт, системи зв'язку та інформації; 6) майно, яке забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів, та ін. Згідно з чинним законодавством підприємницькою діяльністю не займаються організації, заклади, установи, для яких привласнення прибутку не є основною метою їх діяльності. У разі діяльності наведених суб'єктів права державної власності та економічних суб'єктів (вищих чиновників державного апарату, директорів та ін.) в інтересах трудя-щих державна власність переростає в суспільний тип влас-ності. Проте практика минулого і сьогодення свідчить про узурпацію результатів усуспільненої праці передусім ви-щими чиновниками державного апарату та директорським корпусом державних підприємств, кланово-тіньовими структурами тощо. Залежно від форм державної власності формуються різні види підприємств, організацій та установ, а отже ви-ди підприємницької діяльності, організаційно-правові форми господарювання. | |
Просмотров: 408 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0 | |