Реферат на тему: Основні моделі ринку. - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Основні моделі ринку. Основні моделі ринку. Ринок досконалої конкуренції 1 Ринкова структура. Чотири моделі ринку Умови, за яких відбувається ринкова конкуренція, як і цілий ряд інших обставин та процесів, утворюють ринкову структуру. Вона характеризується такими ознаками, як число і розмір фірм, тип товару, рівень контролю за цінами, умови вступу в галузь і виходу з неї, доступність інформації тощо. Незважаючи на різноманітність ринкових структур, найчастіше виділяють чотири основних їх типи (моделі ринку): Ш ринок досконалої конкуренції; Ш ринок монополістичної конкуренції; Ш олігополія; Ш монополія. Кожна з названих структур відрізняється рівнем конкурентності ринку, тобто здатністю фірм впливати на ринок і, насамперед, на ціни. Чим менший цей вплив, тим більш конкурентим вважається ринок. В таблиці 5.1 наведено порівняльну характеристику різних типів ринкових структур. Приблизно до середини XIX cторіччя для економіки розвинутих країн характерною була досконала (вільна) конкуренція, що визначалось невеликими розмірами підприємств і великою кількістю дрібних товаровиробників. Але з другої половини XIX cторіччя ситуація починає суттєво змінюватися: великі підприємства захоплюють все більшу частку ринків. Бурхливий розвиток виробництва, пов’язаний з швидким ростом капіталомістких галузей важкої промисловості, залізничним будівництвом, переходом до широкого використання у виробництві електричної енергії, призвів до утворення великих і надвеликих за масштабами XIX cторіччя підприємств. Ці процеси тривали і в XX cторіччі і призвели до суттєвої зміни конкурентної боротьби на ринках. Поряд з вільною (досконалою) конкуренцією з’явились нові її види і, насамперед, конкуренція недосконала. Відомі економісти XIX cторіччя вбачали в недосконалій конкуренції основну слабкість капіталістичної системи господарювання. Таблиця 5.1 – Характерні риси основних моделей ринку \| Типи \| ринкових \| структур Характерні риси \| чиста (досконала) конкуренція \| монопо-лістична конкуренція \| олігополія \| монополія Число і розмір фірм \| Дуже велика кількість дрібних фірм \| Велика кількість дрібних фірм \| Невелика кількість фірм, в тому числі великих за розмірами \| Одна фірма Характер продукції \| Однорідна стандартизо-вана продукція \| Різнорідна (диференці-йована) продукція \| Однорідна або різнорідна продукція \| Унікальна продукція (відсутні близькі аналоги) Контроль за цінами \| Відсутній \| Незначний в доволі вузьких рамках \| Обмежений взаємною залежністю. Значний за таємної змови \| Значний Умови входження в галузь \| Дуже легкі, практично без перешкод \| Відносно легкі \| Існують суттєві перешкодти \| Вступ практично блоковано Нецінова конкуренція \| Відсутня \| Значний наголос на рекламу, торгівельні знаки, марки \| Типова за диференціації продукту \| В основному реклама зв’язку фірми з громадськими організаціями Доступність інформації \| Загально-доступна \| Доступ до окремих видів інформації обмежений \| Певні обмеження \| Певні обмеження Порівняння різних типів ринкових структур з реальною практикою свідчить, що такі моделі ринку, як досконала конкуренція і чиста монополія, зустрічаються доволі рідко, в той час як монополістична конкуренція та олігополія описують багато реально існуючих ринків. 2 Характерні риси досконалої конкуренції Ринок вільної конкуренції складається з великої кількості продавців, що конкурують між собою. Кожний з них пропонує стандартну однорідну продукцію багатьом покупцям. Обсяги виробництва і пропозиції зі сторони окремих продавців складають незначну долю загального випуску продукції, а тому одна окремо взята фірма не може відчутно вплинути на ринкову ціну і повинна “погоджуватися з ціною”, яка формується на ринку, приймаючи її як заданий параметр. Учасники конкурентного ринку мають однаковий доступ до інформації, тобто всі продавці мають чітке уявлення про ціну, технології виробництва, можливий прибуток тощо. В свою чергу, покупці знайомі з цінами та їх змінами. Існує свобода входу та виходу з галузі, тобто будь-яка фірма за бажання може розпочати виробництво даного товару чи безперешкодно припинити виробництво. Коливання цін можуть бути доволі інтенсивними (наприклад, сезонні коливання цін на деякі види сільськогосподарської продукції), але зміна цін – це не результат дій окремого товаровиробника чи продавця, а наслідок взаємодії сукупних попиту і пропозиції на ринку. На практиці досконала конкуренція в чистому вигляді трапляється доволі рідко. Однак існує ряд галузевих ринків, які з певними допущеннями можна віднести до цього типу ринкових структур (наприклад, ринки сільськогосподарських продуктів, ринки деяких послуг). Ці ринки складаються з величезної кількості незалежних продавців, що пропонують стандартизований товар, ціна на який визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Попит на продукцію конкурентного продавця базується на принципі “погодження з ціною” і є абсолютно еластичним (рис. 5.1-а). Абсолютна еластичність попиту на продукцію окремого продавця означає, що в разі його спроби підвищити ціну відносно тієї, яка стихійно склалася на ринку, він миттєво втратить свою клієнтуру, і обсяг його продажу знизиться до нуля. З іншого боку, в силу незначності обсягів продажу окремо взятим продавцем відносно загальних обсягів продажу даного товару на ринку, деяке збільшення обсягів виробництва і продажу окремим підприємцем ніяк не вплине на рівень ринкової ціни. а – попит на продукцію окремого продавця; б – попит на продукцію галузі Рисунок 5.1 – Попит на продукцію на конкурентному ринку Для галузі загалом (рис. 5.1 – б) характерна низхідна крива попиту. Якщо усі фірми чи продавці, діючи незалежно, але одночасно, змінять ціну – зміниться і загальний обсяг продажу. Підсумовуючи сказане, можна зробити такий висновок. В умовах чистої конкуренції ціна товару визначається виключно ринком і не залежить від ринкової поведінки окремого продавця, а тому попит на товари окремого продавця абсолютно еластичний. Із сказаного випливає: 1. Валова виручка продавця в умовах чистої конкуренції прямо пропорційна кількості проданого ним товару. 2. Середня виручка продавця в умовах чистої конкуренції дорівнює ціні товару (AR = P). 3. Гранична виручка продавця в умовах чистої конкуренції також дорівнює ціні товару (AR = P). 3 Максимізація прибутку конкурентної фірми в короткотерміновому періоді Як відомо, прибуток визначається різницею між виручкою і затратами виробництва. В мікроекономіці замість терміну “виручка” використовують часто термін “дохід”. Отже, для того, щоб визначити обсяг виробництва фірми, який би максимізував прибуток, ми повинні проаналізувати її доходи. Сукупний дохід R, який отримує фірма, дорівнює ціні продукту Р, помноженій на кількість проданих одиниць товару Q . (5.1) Граничний дохід визначається так . (5.2) Середній дохід – це дохід від продажу однієї одиниці продукції . (5.3) На короткому часовому інтервалі фірма оперує постійним розміром капіталу і повинна обирати такий обсяг змінних факторів виробництва, який би максимізував прибуток. Припустимо, що фірма продає свою продукцію на конкурентному ринку за ціною 400 грн./од. незалежно від обсягів реалізації. Дохід фірми зростає пропорційно до обсягів випуску продукції, оскільки середній дохід, тобто ціна, залишається постійною. Постійні затрати виробництва становлять 500 грн., а повні затрати зростають разом з обсягом випуску продукції (табл. 5.2). Прибуток фірми визначається різницею між доходом і повними затратами (q) = R(q) - TC(q) . (5.4) При малих обсягах випуску продукції діяльність фірми є збитковою, оскільки дохід недостатній, щоб компенсувати постійні і змінні затрати. В міру збільшення обсягів виробництва діяльність стає прибутковою, і прибуток досягає максимуму при обсязі виробництва у 8 одиниць. Важливо зауважити, що максимум прибутку досягається при q = 8 од., тобто у точці, де значення граничного доходу MR стає близьким до величини граничних затрат MC. Таблиця 5.2 – Короткотермінові доходи і затрати фірми Обсяг випуску продукції, одиниць \| Ціна за одиницю продукції, грн. \| Сукупний дохід, грн. \| Повні затрати, грн. \| Прибуток, грн. \| Граничні затрати, грн. \| Гранич-ний дохід, грн. 0 \| 400 \| 0 \| 500 \| -500 \| - \| - 1 \| 400 \| 400 \| 1000 \| -600 \| 500 \| 400 2 \| 400 \| 800 \| 1280 \| -480 \| 280 \| 400 3 \| 400 \| 1200 \| 1480 \| -280 \| 200 \| 400 4 \| 400 \| 1600 \| 1620 \| -20 \| 140 \| 400 5 \| 400 \| 2000 \| 1800 \| 200 \| 180 \| 400 6 \| 400 \| 2400 \| 2000 \| 400 \| 200 \| 400 7 \| 400 \| 2800 \| 2220 \| 580 \| 220 \| 400 8 \| 400 \| 3200 \| 2600 \| 600 \| 380 \| 400 9 \| 400 \| 3600 \| 3050 \| 550 \| 450 \| 400 10 \| 400 \| 4000 \| 3600 \| 400 \| 550 \| 400 11 \| 400 \| 4400 \| 4250 \| 150 \| 650 \| 400 На рис.5.2-а показано дохід R(q) і повні затрати TC(q), а на рис.5.2-б - прибуток фірми (q). Максимальний прибуток досягається при q = 8 од. При максимальному прибутку відстань між кривими R і TC найбільша (відрізок АВ). а б Рисунок 5.2 - Графіки максимізації прибутку в короткостроковому періоді В точці q = 8 (рис.5.2) кутовий коефіцієнт кривої доходу (граничний дохід) дорівнює кутовому коефіцієнту кривої повних затрат (граничним затратам). Висновок: прибуток досягає максимального значення в точці, в якій граничний дохід дорівнює граничним затратам (МС = МR). Наслідки: - якщо MR(q)MC(q) – потрібно нарощувати обсяги виробництва з метою максимізації прибутків; - якщо MR(q)MC(q) – потрібно скорочувати обсяги виробництва . Наведена умова максимізації прибутку фірми справедлива як за умов досконалої, так і недосконалої конкуренції. Враховуючи, що для конкурентного ринку крива попиту фірми є горизонтальною лінією, то, таким чином, граничний дохід дорівнює ціні: MR = P. Отже, правило максимізації прибутку для конкурентної фірми полягає у виборі такого обсягу випуску продукції, за якого граничні затрати стають рівними ціні: MC(q) = P. Криві граничного доходу і граничних затрат наочно ілюструють правило максимізації прибутку. Криві середніх і граничних доходів проведені як горизонтальні лінії при ціні 400 грн./од. (рис.5.3). Прибуток досягає максимуму в точці А, де обсяг випуску продукції q = 8. При нижчих обсягах виробництва (наприклад, q1 = 7), граничний дохід більший за граничні затрати, і тому прибуток можна збільшити за рахунок збільшення обсягу випуску продукції. При більшому обсязі випуску продукції (наприклад, q2 = 9), граничні затрати перевищують граничний дохід. В цьому випадку скорочення обсягів випуску продукції дасть змогу отримати додатковий прибуток. Слід звернути увагу на те, що криві MR i MC пере-сікаються як при обсязі виробництва q0 , так і при обсязі q . При q0 , однак, прибуток явно не досягає максимуму. Збільшення обсягів виробництва понад q0 збільшує прибуток, оскільки справа від q0 граничні затрати значно менші від граничного доходу. Тому умовою максимізації прибутку є рівність граничного доходу граничним затратам в точці, в якій крива граничних затрат зростає, а не знижується. Рисунок 5.3 – Графік максимізації прибутку конкурентної фірми Прямокутник ABCD на рис.5.3 відображає валовий прибуток фірми за обсягу виробництва q = 8 одиниць. На практиці зустрічаються ситуації, коли в короткотерміновому періоді середні затрати перевищують рівень ціни. В цьому випадку фірма працює зі збитками і постає цілком реальне завдання мінімізації збитків. На рис.5.4 зображено ситуацію, коли фірма працює з високими середніми постійними затратами на відміну від ситуації, показаної на рис.5.3. Внаслідок цього, крива середніх повних витрат піднімається вверх, а криві середніх змінних і граничних затрат залишаються незмінними. За обсягу виробництва q = 8 ціна Р нижча за середні затрати, і тому відрізок АВ дорівнює середнім збиткам виробництва. Прямокутник ABCD відображає валові збитки фірми за обсягу виробництва q = 8. Рисунок 5.4 – Графік мінімізації збитків конкурентної фірми в короткотерміновому періоді Чому ж фірма, яка несе збитки, не припиняє виробниц-тво ? На короткотерміновому проміжку фірма може працюва-ти із збитками, тому що розраховує на прибутки в майбутньо-му в міру росту цін чи зниження затрат виробництва. Фактично на короткотерміновому проміжку часу перед фірмою стоїть двоякий вибір: чи виготовляти певну кількість продукції, чи тимчасово припинити виробицтво? Зрозуміло, що фірма вибиратиме більш прибуткову з двох альтернатив. Зокрема, фірма прийме рішення припинити виробництво (нічого не виробляти), якщо ціна її товару нижча за мінімальні середні змінні затрати. В даній ситуації дохід від виробництва не покриє змінних затрат, і збитки зростуть. Рисунок 5.4 ілюструє ситуацію, за якої випуск продукції є бажаним. Обсяг виробництва q = 8 дає змогу мінімізувати короткотермінові збитки. В даному випадку дешевше виготовляти продукцію обсягом q = 8, ніж взагалі не виробляти продукції. Кожна виготовлена одиниця продукції приносить дохід, який перевищує змінні затрати і за рахунок цього покривається частина постійних затрат. Валовий прибуток, однак, все ще залишається від’ємною величиною, оскільки постійні затрати високі. На рис.5.4 прямокутник CВEF відображає постійні витрати фірми, а прямокутник ADFE – додатковий прибуток за обсягу виробництва q = 8, який дає можливість покрити частину постійних витрат і мінімізувати збитки. Таким чином, конкурентна фірма не випускає продукції, якщо ціна нижча за мінімальні середні змінні затрати. При виготовленні продукції фірма максимізує прибуток, обираючи такий обсяг виробництва, за якого ціна дорівнює граничним затратам. За даного обсягу випуску продукції прибуток буде додатним, якщо ціна вища за середні валові затрати. Фірма може працювати і зі збитками в короткотерміновому періоді. Однак, якщо збитки виникають у фірми і на довготривалому етапі, вона припинить виробництво. Як ми вже знаємо, рівень цін на ринку досконалої конкуренції не залежить від обсягів виробництва окремо взятої фірми, а визначається сумарними обсягами виробництва всіх товаровиробників та сумарним попитом на дану продукцію. На рівень цін впливає також і сукупність ряду нецінових факторів, а, отже, ціна продукції на конкурентному ринку може змінюватися. Важливим практичним питанням у зв’язку з цим є визначення обсягів виробництва конкурентної фірми при зміні цін. Крива пропозиції фірми показує, який обсяг продукції буде виготовляти фірма при кожній можливій ціні. Попередньо ми розглянули, що фірми будуть нарощувати обсяги виробництва до точки, при якій ціна дорівнює граничним затратам, але припинять виробництво, якщо ціна буде нижчою за середні змінні затрати. При зростанні рівня ринкових цін логічно припустити, що фірми обиратимуть такі обсяги виробництва, які максимізуватимуть прибуток. На рис.5.5 показано криву короткотермінової пропозиції фірми на конкурентному ринку. Рисунок 5.5 – Крива короткотермінової пропозиції конкурентної фірми Якщо ціна Р нижча за мінімум AVC, фірма припинить виробництво і обсяг виробництва дорівнюватиме нулю. При вищих цінах фірма обиратиме обсяг виробництва, який дасть змогу максимізувати прибуток. Так, наприклад, при ціні Р1 обсяг виробництва становитиме q1 , при ціні Р2 - відповідно q2 . Ділянка кривої граничних затрат, показана на рис.5.5 потовщеною лінією, утворює криву короткотермінової пропозиції конкурентної фірми. 5.4 Максимізація прибутку конкурентної фірми в довготерміновому періоді На довготривалому етапі фірма може змінити всі фак-тори виробництва, включаючи і розміри самого підприємства. Вона може згорнути виробництво (вийти з галузі) або приступити до випуску нової продукції (увійти до іншої галузі). Рисунок 5.6 ілюструє, як конкурентна фірма приймає довготривале рішення, яке максимізує прибуток, іншими словами, визначає, якими повинні бути обсяги виробництва. Рисунок 5.6 – Оптимізація обсягу виробництва фірми на довготривалому інтервалі Короткострокова крива середніх валових затрат SAC і короткострокова крива граничних затрат SMC розташовані достатньо низько відносно рівня ринкових цін 80 грн./од. В цій ситуації фірма обирає обсяг виробництва q1 , при якому SMC=MR. Для цього обсягу виробництва прибуток фірми відповідає площі прямокутника ABCD. Довготривала крива середніх затрат LAC відображає позитивний ефект масштабу до точки q2 і негативний ефект масштабу при вищих обсягах виробництва. Перетин кривих граничних затрат LМC і середніх затрат LAC у довготривалому періоді відповідає точці q2 - точці довготривалих мінімальних середніх затрат. Якщо фірма очікує, що ринкова ціна залишиться на рівні 80 грн./од., вона прийме рішення про збільшення обягів виробництва до q3 . Таким чином, граничний прибуток зросте з АВ до EF, а валовий прибуток зросте з ABCD до DEFG. Обсяг виробництва q3 максимізує прибуток фірми в довготривалому періоді. У випадку падіння ціни до 60 грн./од. обсяг виробництва фірми, який максимізує прибуток, скоротиться до q2 - точки мінімальних довготривалих середніх затрат. В цьому випадку фірма отримає нульовий економічний прибуток. Рисунок 5.6 ілюструє, що ціна у 80 грн./од. стимулює фірму збільшувати обсяг виробництва і приносить їй додатковий прибуток. Високий прибуток на інвестований капітал спонукає власників капіталу спрямовувати ресурси з інших галузей в дану і, таким чином, нові фірми з’являються на ринку. Поступове розширення виробництва, пов’язане з появою нових фірм, призведе до зміщення кривої ринкової пропозиції вправо. При цьому обсяг реалізації на ринку зростає, а ринкова ціна знижується. На рис.5.7 показано механізм встановлення довготривалої конкурентної рівноваги. Прихід в галузь нових фірм призводить до збільшення пропозиції. Внаслідок цього крива пропозиції зміщується із положеня S1 до S2 , а ринкова ціна знижується до рівня 60 грн./од. (рис.5.7-б). Рисунок 5.7-а ілюструє поведінку окремої фірми. За нової ціни 60 грн./од. крива LAC проходить по дотичній до горизонтальної лінії Р2 . Точка дотику відповідає оптимальному обсягу виробництва q2 . При цьому валовий прибуток фірми дорівнюватиме нулю. Коли фірма отримує нульовий прибуток, у неї немає ніяких стимулів, щоб вийти з галузі, а інші фірми не зацікавлені входити в дану галузь. а – фірма б – галузь Рисунок 5.7 – Графік довготривалої конкурентної рівноваги Довготривала конкурентна рівновага настає за таких умов: Ш всі фірми максимізують прибуток; Ш у жодної фірми немає стимулу для входу в галузь чи виходу з неї, оскільки всі вони отримують нульовий економічний прибуток; Ш ціна продукту така, що сукупна пропозиція галузі дорівнює сукупному споживчому попиту. Аналіз динаміки процесу, який призводить до стану довготривалої рівноваги, як правило, пов’язаний із значними труднощами. Фірми проникають на конкретний ринок, розраховуючи отримати певний прибуток, і виходять з ринку у випадку збитків. За довготривалої рівноваги фірми отримують нульовий прибуток. Чому ж тоді фірми входять в галузь, чи покидають її, якщо розуміють, що в кінцевому підсумку отримають нульовий прибуток? Відповідь полягає в тому, що потрібно багато часу, щоб досягти повної рівноваги, але в короткий проміжок часу фірма може отримати значний прибуток (чи зазнати збитків). Перша фірма, яка вступає у прибуткову галузь, може отримати значно більший короткотерміновий прибуток, ніж фірми, що вступають пізніше. Аналогічним чином фірми, що виходять з неприбуткової галузі першими, можуть зекономити інвесторам значну суму грошей. Таким чином, концепція довготривалої рівноваги пояснює нам, в якому напрямку, ймовірніше за все, буде діяти фірма. 5.5 Механізм ринку в галузях з постійними і зростаючими затратами Рисунок 5.8 ілюструє побудову кривої довготривалої сукупної пропозиції для галузі з постійними затратами. Припустимо, що галузь знаходиться у стані довготривалої рівноваги, тобто в точці перетину кривої ринкового попиту D1 і ринкової пропозиції S1 . Точка А на перетині кривих D1 і S1 разом з тим лежить на кривій сукупної пропозиції галузі SL і показує, що галузь буде виробляти Q1 одиниць продукції, якщо довготривала ціна рівноваги становить Р1 (рис.5.8-б). Типова фірма випускає продукцію в кількості q1 за ціною Р1 , яка дорівнює довготривалим граничним і середнім затратам (рис.5.8-а). Припустимо, що ринковий попит зростає з D1 до D2 . Крива ринкового попиту D2 перетне криву ринкової пропозиції S1 в точці С. В підсумку ціна зросте з Р1 до Р2 . Таке підвищення ціни призведе до того, що окремо взята фірма збільшить обсяг виробництва до q2 . Якщо всі фірми відреагують таким чином, кожна з них отримає додатний прибуток в умовах короткострокової рівноваги. Додатний прибуток стимулює приплив капіталів в галузь, появу нових фірм. В результаті обсяги виробництва зростуть і крива пропозиції галузі зміститься вправо з S1 до S2 . Це викличе зміщення ринку до нової довготривалої рівноваги на перетині кривих D2 і S2 . Точка В в цьому випадку є точкою довготривалої рівноваги; обсяг виробництва збільшиться настільки, що прибуток стане рівним нулю, і у фірм пропаде стимул для входження в дану галузь чи виходу з неї. а - фірма б – галузь Рисунок 5.8 – Графік довготривалої пропозиції в галузі з постійними затратами Зауважимо, що залучення додаткових факторів виробництва для збільшення обсягів випуску продукції в галузях з постійними затратами не викликає зростання цін на фактори виробництва. Висновок: крива довготривалої сукупної пропозиції для галузі з постійними затратами має вигляд горизонтальної лінії при ціні, яка дорівнює довготривалим мінімальним середнім затратам виробництва. В галузі із зростаючими затратами ціни на деякі чи всі фактори виробництва зростають в міру того, як розширюється галузь і зростає попит на ці фактори. Рисунок 5.9 ілюструє побудову кривої довготривалої сукупної пропозиції для галузі із зростаючими затратами. Початково галузь знаходиться в стані довготривалої рівноваги в точці А (рис.5.9-б). Коли крива попиту несподівано зміщується з D1 до D2 , ціна товару за короткий проміжок часу зростає до Р2 , а обсяг виробництва галузі з Q1 до Q2 . Пересічна фірма (рис.5.9-а) нарощує обсяг виробництва з q1 до q2 . Високі прибутки стимулюють приплив додаткових капіталів в галузь і появу нових фірм. Зростання попиту на фактори виробництва викликає збільшення цін на них. Все це в комплексі призводить до зміщення кривої пропозиції вправо, і нова рівновага в точці В призводить до ціни Р3 , яка вища за початкову Р1 . Більш висока ринкова ціна необхідна для того, щоб компенсувати збільшення затрат і гарантувати фірмам нульовий прибуток за довготривалої рівноваги, оскільки підвищення цін на фактори виробництва збільшує короткотермінові і довготермінові затрати фірм. Це показано на рис.5.9-а. Крива довготривалих середніх затрат зміщується вверх - від LAC1 до LAC2 , а крива короткотермінових граничних затрат зміщується вліво - від SMC1 до SMC2 . Нова довготривала ціна рівноваги Р3 дорівнює новим довготривалим мінімальним середнім затратам. а - фірма б – галузь Рисунок 5.9 – Графік довготривалої пропозиції в галузі із зростаючими затратами Таким чином, в галузях із зростаючими затратами крива довготривалої сукупної пропозиції SL зростає із збільшенням обсягів виробництва та цін. Контрольні питання і завдання 1. Назвіть основні моделі ринку. Які історичні процеси впливали на зародження та формування існуючих типів ринкових структур? 2. Як змінюється рівень монопольної влади фірм залежно від типу ринкової структури? 3. Які суспільні наслідки монополізації діяльності фірм? 4. Назвіть характерні ознаки ринку досконалої конкуренції. 5. В чому полягає суть принципу погодження з ціною? 6. Чому в умовах досконалої конкуренції попит на продукцію окремо взятої фірми є абсолютно еластичним? 7. Які фактори визначають рівень цін на ринках досконалої конкуренції? 8. Дайте визначення середнього та граничного доходів фірми. 9. Сформулюйте умову максимізації прибутку конкурентної фірми в короткотерміновому періоді. 10. Сформулюйте умову мінімізації збитків конкурентної фірми в короткотерміновому періоді. 11. В яких випадках фірма, що працює на ринку досконалої конкуренції, припинить виробництво? 12. Зобразіть графічно, як фірма максимізує прибутки в умовах ринку досконалої конкуренції. 13. Зобразіть графічно криву короткотермінової пропозиції конкурентної фірми. 14. Охарактеризуйте особливості максимізації прибутку конкурентної фірми в довготривалому періоді. 15. Сформулюйте умови довготривалої конкурентної рівноваги. 16. Поясніть дію механізму ринкової рівноваги в галузі з постійними затратами. Який вигляд має крива довготривалої пропозиції галузі? 17. Поясніть дію механізму ринкової рівноваги в галузі із зростаючими затратами. Який вигляд має крива довготривалої пропозиції галузі? 18. Фірма працює в умовах досконалої конкуренції і прагне максимізувати прибуток та забезпечити оптимальний обсяг виробництва. Інформація про валові затрати фірми залежно від обсягів виробництва наведена у таблиці. Таблиця – Загальні витрати фірми ТС Обсяг виробництва, тис.шт. \| Затрати, тис.грн 0 \| 40 1 \| 70 2 \| 90 3 \| 100 4 \| 120 5 \| 150 6 \| 190 7 \| 250 8 \| 330 9 \| 430 10 \| 570 Необхідно: 1) Виконати розрахунок усіх видів виробничих затрат (постійних, змінних, загальних, середніх, граничних), виручки від реалізації продукції та прибутку для різних обсягів виробництва, застосовуючи два методи : - валових показників; - граничних показників. В розрахунках використати три можливих значення ринкових цін на продукцію фірми - Р1 = 60 грн./од., Р2 = 30 грн./од., Р3 = 20 грн./од. 2) Обгрунтувати вибір стратегічної поведінки фірми при заданих значеннях ринкових цін (максимізація прибутку, мінімізація збитків, закриття фірми в короткотерміновому періоді). Проілюструвати вибір аналітично та графічно. 3) Вибрати значення цін, за яких фірма буде змушена: - працювати, мінімізуючи збитки; - закритись в короткотерміновому періоді. Дати необхідні пояснення та проілюструвати отримані результати графічно. 4) Спрогнозувати найбільш імовірне значення ціни на продукцію фірми в довготерміновому періоді. Дати необхідні пояснення.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (21.06.2014)
Просмотров: 520 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: