Реферат на тему:Організація конструкторської підготовки виробництва - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Організація конструкторської підготовки виробництва. План 1. Основні завдання, стадії та етапи проектно-конструкторської підготовки 2. Стандартизація й уніфікація в конструкторській підготовці виробництва 3. Організація креслярського господарства на підприємстві 4. Система автоматизованого проектування в конструкторській підготовці виробництва 5. Техніко-економічне обґрунтування на стадії проектування нової техніки Основні завдання, стадії та етапи проектно-конструкторської підготовки Основним завданням проектно-конструкторської підготовки виробництва є створення комплекту креслярської документації для виготовлення й випробування макетів, дослідних зразків (дослідної партії), установлювальної серії і документації для сталого серійного або масового виробництва нових виробів з використанням результатів прикладних НДР, ДКР відповідно до вимог технічного завдання. Зміст і порядок виконання робіт на цій стадії системи СОНТ регламентуються державним стандартом (ДСТ) про єдину систему конструкторської документації (ЄСКД). ДСТ визначає такі стадії конструкторської підготовки виробництва (КПВ), як технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний, технічний та робочий проекти. Технічне завдання є вихідним документом, на основі якого здійснюється вся робота з проектування нового виробу. Воно розробляється на проектування нового виробу за дорученням або підприємства-виготівника продукції і погоджується з замовником (основним споживачем), або замовника. У технічному завданні визначається призначення майбутнього виробу, ретельно описуються його технічні й експлуатаційні параметри і характеристики: продуктивність, габарити, швидкість, надійність, довговічність й інші показники, обумовлені характером роботи майбутнього виробу. У ньому також містяться відомості про характер виробництва, умови транспортування, зберігання і ремонту; рекомендації з виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її складові; техніко-економічного обґрунтування й інші вимоги. Розробка технічного завдання базується на основі виконаних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, результатів вивчення патентної інформації маркетингових досліджень, аналізу наявних аналогічних моделей і умов їхньої експлуатації. Технічна пропозиція розробляється в тому разі, якщо технічне завдання розробнику нового виробу видано замовником. Технічна пропозиція містить ретельний аналіз технічного завдання і техніко-економічне обґрунтування можливих технічних рішень під час проектування виробу, порівняльну оцінку з урахуванням експлуатаційних особливостей проектованого й наявного виробу подібного типу, а також аналіз патентних матеріалів. Після узгодження і затвердження технічна пропозиція є підставою для розробки ескізного проекту. Останній розробляється в тому разі, якщо це передбачено технічним завданням або технічною пропозицією; у ньому визначаються обсяг і склад робіт. Ескізний проект складається з графічної частини і пояснювальної записки. Перша частина містить принципові конструктивні рішення, що дають уявлення про виріб і принцип його роботи, а також дані, що визначають призначення, основні параметри і габаритні розміри. Отже, ця частина має конструктивне оформлення майбутньої конструкції виробу, включаючи креслення загального вигляду, функціональні блоки, вхідні і вихідні електричні дані всіх вузлів (блоків), що становлять загальну блок-схему. На цій стадії розробляється документація для виготовлення макетів, здійснюється їхнє виготовлення й випробування, після чого корегується конструкторська документація. Друга частина ескізного проекту містить розрахунок основних параметрів конструкції, опис експлуатаційних особливостей і зразковий графік робіт з технічної підготовки виробництва. Технічний проект розробляється на основі затвердженого ескізного проекту і передбачає виконання графічної та розрахункової частин, а також уточнення техніко-економічних показників створюваного виробу. Він складається із сукупності конструкторських документів, які містять остаточні технічні рішення, що дають повне уявлення про пристрій розроблювального виробу і вихідні дані для розробки робочої документації. У графічній частині технічного проекту надаються креслення загального вигляду проектованого виробу, вузлів у складанні й основних деталях. Креслення обов'язково узгоджуються з технологами. У пояснювальній записці міститься опис і розрахунок параметрів основних складальних одиниць і базових деталей виробу, опис принципів його роботи, обґрунтування вибору матеріалів і видів захисного покриття, опис усіх схем і остаточні техніко-економічні розрахунки. На цій стадії під час розробки декількох варіантів виробів виготовляються і випробуються дослідні зразки. Робочий проект є подальшим розвитком і конкретизацією технічного проекту. Ця стадія КПВ має три рівні: 1) розробка робочої документації дослідної партії (дослідного зразка); 2) робочої документації настановної серії; 3) робочого документа сталого серійного або масового виробництва. Перший рівень робочого проектування виконується в три, а іноді й у п'ять етапів. На першому етапі розробляють конструкторську документацію для виготовлення дослідної партії. Одночасно визначають можливість одержання від постачальників деяких деталей і вузлів, блоків (комплектуючих). Усю документацію передають в експериментальний цех для виготовлення за нею пробної партії (дослідного зразка). На другому етапі здійснюють виготовлення і заводські випробування дослідної партії. Як правило, проводять заводські механічні, електричні, кліматичні й інші випробування. Третій етап полягає в корегуванні технічної документації за результатами заводських випробувань дослідних зразків. Якщо виріб проходить випускні випробування (четвертий етап), то в їх процесі уточнюються параметри і показники виробу в реальних умовах експлуатації" виявляються всі недоліки, що згодом усуваються. П'ятий етап полягає в корегуванні документації за результатами випускних випробувань і узгодженні з технологами питань, що стосуються класів жорсткості, точності, допусків і посадок. Другий рівень робочого проектування виконується у два етапи. На першому етапі в основних цехах заводу виготовляють настановну серію виробів, яка потім проходить тривалі випробування в реальних умовах експлуатації, де уточнюють стійкість, довговічність окремих деталей і вузлів виробу, намічають шляхи їхнього підвищення. Запускові настановних серій передує, як правило, технологічна підготовка виробництва. На другому етапі роблять корегування конструкторської документації за результатами виготовлення, випробувань й оснащення технологічних процесів виготовлення виробів спеціальним оснащенням. Одночасно з цим корегують технологічну документацію. Третій рівень робочого проектування виконується у два етапи. На першому етапі здійснюють виготовлення й випробування головної або контрольної серії виробів, на основі якої проводять остаточпе відпрацьовування та вивірку технологічних процесів і технологічного оснащення, корегування технологічної документації, креслень пристосувань та ін., а також нормативів витрат матеріалів і робочого часу. На другому етапі остаточно корегують конструкторську документацію. Такий, на перший погляд, громіздкий порядок здійснення конструкторської підготовки виробництва в масовому або великосерійному виробництві дає великий економічний ефект. За рахунок ретельного відпрацьовування конструкції виробу і його окремих частин забезпечуються максимальна технологічність у виробництві, надійність і ремонтопридатність в експлуатації. Коло робіт, виконуваних на стадіях, може відрізнятися від розглянутого залежно від типу виробництва, складності виробу, ступеня уніфікації, рівня кооперування і низки інших чинників. Стандартизація й уніфікація в конструкторській підготовці виробництва Найважливішою особливістю сучасної організації конструкторської підготовки виробництва є широке використання стандартизації, що дає змогу уникнути необгрунтованого різноманіття в якості, типах і конструкціях виробів, у формах і розмірах деталей та заготовок, у профілях і марках матеріалів, у технологічних процесах, організаційних методах. Стандартизація є одним з ефективних засобів прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва і зростання продуктивності праці конструкторів, скорочення строку СОНТ. Конструкторська уніфікація — це комплекс заходів, що забезпечують усунення необгрунтованого різноманіття виробів одного призначення, різнотипності їхніх складових і деталей, приведення до можливої однаковості способів їх виготовлення, складання й випробування. Уніфікація є базою агрегатування, тобто створення виробів шляхом їхнього компонування з обмеженої кількості уніфікованих елементів і конструкційної наступності. Уніфікація доповнює стандартизацію — це свого роду конструкторська стандартизація. Державна система стандартизації, визначивши основні положення в цій галузі, передбачає такі категорії стандартів: державні стандарти (ДСТ), галузеві стандарти (ГСТ) і стандарти підприємств (СТП). ДСТ — одна з основних категорій стандартів, установлених державною системою стандартизації. ГСТ установлюються на продукцію, що не належить до об'єктів державної стандартизації, наприклад на технологічне оснащення, інструмент, специфічні для певної галузі технологічні процеси, а також на норми, правила, вимоги, строки і позначення, регламентація яких необхідна для забезпечення взаємозв'язку у виробничо-технічній діяльності підприємств і організацій галузі. ГСТ обов'язкові для всіх підприємств і організацій певної галузі. Стандарти підприємств установлюються на продукцію одного або декількох підприємств (заводів). Основним завданням заводської стандартизації є створення максимальної кількості геометрично подібних або аналогічних елементів у виробах не тільки одного, а й різних призначень. Заводська стандартизація значно спрощує, здешевлює і прискорює технологічну підготовку і є важливою передумовою стандартизації технологічного оснащення. Стандарт — це стійкий зразок, який закріплює досягнення у сфері технічного прогресу і нової техніки, що розроблені, перевірені і можуть бути застосовані в широкому масштабі у промисловості, на транспорті, у сільському господарстві. Він є строго обов'язковим. Під час проектування нових машин, насамперед, мають бути застосовані виробні норми з державних стандартів. Основними видами державних стандартів у машинобудуванні є:— стандарти технічних умов (визначають якість продукції, містять споживчі характеристики, правила приймання, методи перевірки якості, вимоги до маркування, упакування, транспортування, зберігання);— стандарти параметрів або розмірів (містять параметричні ряди конструкцій, тобто ряди основних показників, побудовані у певній математичній закономірності);— стандарти типів і основних параметрів (містять не тільки параметричні ряди, а й додаткові характеристики, наприклад конструктивні схеми, компонування та ін.);— стандарти конструкцій і розмірів (установлюють конструктивні рішення й основні розміри для уніфікації);— стандарти марок (установлюють номенклатуру і позначення марок матеріалів, їхній хімічний склад" фізико-меха-нічні властивості);— стандарти сортаменту (установлюють розміри, геометричну форму, вимоги до точності та ін.);— стандарти технічних вимог (охоплюють експлуатаційні характеристики конструкції — вимоги безпеки, зручпості експлуатації, технічної естетики; норми надійності, довговічності, стійкості до зовнішніх впливів);— стандарти правил експлуатації та ремонту;— стандарти типових технологічних процесів;— стандарти організаційного типу (упровадження передових прикладів і методів виконання робіт). У процесі проектування конструктор зобов'язаний широко використовувати всі стандарти, що стосуються проектованого об'єкта. До основних методів конструктивної стандартизації належать: упровадження конструктивних стандартів (нормалей); створення параметричних рядів (гам) машин; агрегатування; забезпечення конструктивної наступності. Упровадження конструктивних стандартів на заводах здійснюється у двох напрямах: розробка і впровадження стандартів та нормалізаційиий контроль (нормоконтроль креслень й інших конструкторських документів). Розробка стандартів ґрунтується на систематизації й узагальненні передового конструкторського досвіду, відображеного в державних, галузевих і заводських стандартах; на вільних таблицях застосовності окремих марок металів, підшипників, кріпильних деталей, конструктивних елементів (моделі зубчастих коліс, допуски і посадки, різьблення та ін.); на результатах лабораторних і експлуатаційних випробувань вузлів, деталей; у даних нормалізаційного контролю. Ще одне завдання нормоконтролю — перевірка правильності виконання конструкторських документів відповідно до вимог ЄСКД. Створення параметричних рядів (гам) — один з найбільш ефективних методів конструювання виробів. Параметричним рядом є сукупність виготовлених на певному заводі або в певній галузі машин, приладів або іншого устаткування одного експлуатаційного призначення, аналогічних за кінематикою або за робочим процесом, але різних за габаритами, потужністю або експлуатаційними параметрами. Агрегатування— це форма уніфікації, що полягає у створенні рядів уніфікованих вузлів і агрегатів, які використовують для створення різноманітних виробів. Агрегатування дає змогу створювати збірно-розбірне устаткування, що складається з взаємозамінних нормалізованих елементів, за необхідності воно може бути розібране, а агрегати, що входять у нього, використані в нових виробах для створення іншого устаткування. При цьому в десятки разів скорочується кількість типів і розмірів основних елементів конструкції устаткування. Забезпечення конструктивної наступності — другий (після агрегатувапня) метод конструктивної стандартизації й уніфікації, під якою мається на увазі застосування в конструкції нового виробу, вузлів і деталей раніше освоєних виробів, що добре зарекомендували себе в роботі і застосування яких не відобразиться на якості нових конструкцій. Ступінь стандартизації й уніфікації можна охарактеризувати такими основними показниками: коефіцієнтом стандартизації, коефіцієнтом уніфікації виробу, коефіцієнтом наступності та ін. Науково-технічне й організаційно-методичне керівництво роботами зі стандартизації на підприємствах здійснює конструкторсько-технологічне бюро стандартизації* Воно виконує такі основні завдання:— організація розробки та впровадження стандартів та інших документів зі стандартизації у вироблену продукцію;— забезпечення відповідності показників і норм, встановлюваних у стандартах та інших документах зі стандартизації, вимогам науково-технічного прогресу і чинному законодавству;— здійснення нормоконтролю технічної документації, розроблювальної підприємством. Організація креслярського господарства на підприємстві Найважливіші завдання організації креслярського господарства полягають у забезпеченні порядку в зберіганні і використанні креслень та іншої технічної документації, у своєчасному забезпеченні ними цехів і робочих місць, у підтримці строгої конструкторської і технологічної дисципліни. Організація креслярського господарства ґрунтується на ЄСКД, що передбачає єдині принципи класифікації й індексації виробів і документації, визначений порядок зберігання, обліку і дублювання документації, а також порядок внесення змін. Класифікація й індексація креслень та іншої технічної документації здійснюється за об'єктами виготовлення, стадіями конструкторської підготовки виробництва, цільовим призначенням і характером використання. За об'єктами виготовлення розрізняють:— креслення виробів основного виробництва;— креслення виробів допоміжного виробництва (інструмента, пристосувань, моделей, штампів та ін.);— технологічні креслення, що зображують кування, штампування й інші заготівки. Об'єкти виготовлення розподіляються за видами на деталі, складальні одиниці, комплекси (два або більше виробів, не з'єднаних складальними операціями, але призначених для виконання взаємозалежних експлуатаційних функцій) і комплекти (набір виробів, що мають загальне експлуатаційне призначення допоміжного характеру, наприклад комплект інструмента до машини). За стадіями конструкторської підготовки документи можуть бути проектами, виконуваними в процесі пророблення численних варіантів на різних стадіях проектування, і робочими кресленнями, призначеними для виготовлення виробів, а також його експлуатації. Відповідно до цього всі конструкторські документи поділяються на креслення ескізного, технічного і робочого проектування. За цільовим призначенням і характером використання всі конструкторські документи поділяються на:— оригінали (авторські документи, виконані на будь-якому матеріалі і призначені для виготовлення оригіналів);— оригінали (документи, оформлені справжніми підписами і виконані на матеріалі, що дозволяє відтворення копій);— дублікати (копії оригіналів, що забезпечують ідентичність відтворення оригіналу, що дають змогу зняти з них копії);— копії (документи, виконані способом, що забезпечує їх ідентичність оригіналові або дублікатові, призначені для безпосереднього використання у виробництві). Система автоматизованого проектування в конструкторській підготовці виробництва Системи автоматизованого проектування (САПР) нині цілком себе виправдовують і є в багатьох випадках єдино можливими методами під час конструювання нових видів виробів. Автоматизацією проектування є автоматизований конструкторський синтез пристрою з випуском необхідної конструкторської документації (КД). На відміну від проектування вручну, результати якого багато в чому визначаються інженерною підготовкою конструкторів, їхнім виробничим досвідом, професійною інтуїцією та ін., автоматизоване проектування дає змогу виключити суб'єктивізм під час прийняття рішень, значно підвищити точність розрахунків, вибрати варіанти для реалізації па основі чіткого математичного аналізу, значно підвищити якість конструкторської документації, підвищити продуктивність праці проектувальників, знизити трудомісткість, істотно скоротити строки конструкторської і технологічної підготовки виробництва в циклі СОНТ, ефективніше використовувати технологічне устаткування з ЧПУ. Важливим результатом упровадження САПР є і соціологічні чинники: підвищення престижу і культури праці під час заміни неавтоматизованих методів автоматизованими; підвищення кваліфікації виконавців, скорочення кількості працівників, зайнятих рутинними операціями. Найбільшу ефективність від упровадження САПР можна одержати за умов автоматизації всього процесу проектування — від постановки завдання, вибору кращих варіантів побудови виробу до технологічної підготовки його виробництва і випуску. До впровадження САПР па підприємстві потрібно, насамперед, вирішити щодо яких завдань (або робіт) проектування найбільш ефективне її застосування, сформулювати вимоги до неї, визначити в загальному вигляді структуру, виокремити етапи розробки системи і скласти перелік необхідних для цього досліджень, а також установити, в якому обсязі і вигляді вона буде видавати технічну документацію проекту і відповідність її діючим нормативно-технічним документам. Крім того, повинні бути виконані роботи з формалізації завдань вибору й оптимізації проектних і конструкторських рішень, формуванню бібліотек типових технічних і проектних рішень, інформаційних баз, пакетів прикладних програм і технології автоматизованого проектування. САПР — це організаційно-технічна система, що складається з комплексу засобів автоматизації проектування, взаємозалежного з проектувальниками і підрозділами проектної організації. Об'єктом автоматизації в САПР є дії проектувальників, що розробляють вироби або технологічні процеси. САПР не можна створити поза конкретним виробництвом, на якому вона буде використана. Комплекс засобів автоматизації включає математичне, лінгвістичне, програмне, інформаційне, методичне, організаційне, апаратне і технічне забезпечення. Математичне забезпечення становлять математичні методи, моделі й алгоритми, необхідні для здійснення автоматизованого проектування. Лінгвістичне забезпечення— це сукупність спеціальних мовних засобів проектування, призначених для спілкування людини з технічними і програмними компонентами САПР. Програмне забезпечення є безпосереднім похідним компонентом від математичного забезпечення і становить комплекс усіх програм та експлуатаційної документації до них. Інформаційне забезпечення— це інформація про прототипи спроектованих виробів або процесів, матеріали, якими комплектують вироби, використовуваний різальний інструмент, правила і норми проектування, а також будь-яка інша довідкова інформація, використовувана проектувальниками для прийняття проектних рішень. Основна частина інформаційного забезпечення зберігається в банках даних, що складаються з баз даних і систем управління базами даних. Організаційне забезпечення встановлює взаємодію підрозділів, що проектують і обслуговують, відповідальність фахівців за визначення виду робіт, пріоритети користування засобами САПР та інші регламенти організаційного характеру. Відповідний комплект документів становлять необхідні інструкції, накази і штатні розклади. Технічне забезпечення— це комплекс усіх технічних засобів, використовуваних під час автоматизованого проектування і для підтримки засобів автоматизації в працездатному стані. Вирішальними умовами можливості і доцільності створення САПР є:— єдність принципів побудови об'єктів проектування;— високий рівень типізації і стандартизації елементів, з яких компонують об'єкти проектування;— високий рівень уніфікації процесів проектування;— великий обсяг проектних робіт з індивідуальними вимогами до об'єктів проектування. Відповідно до етапності створення нової техніки в комплексній (інтегрованій) САПР розрізняють такі автоматизовані системи: управління процесами проектування (АСУПП), проектування (АСП), конструювання (АСК), технологічної підготовки виробництва (АСТПВ), управління технологічними процесами виготовлення опитних зразків (АСУТП), комплексних випробувань і обробки виробів (АСКІВО). Кожна з функціональних складових базується на єдиному комплексі засобів автоматизації проектування, що містять забезпечувальні системи типу автоматизованих банків даних, а також обчислювальну систему, систему інформаційного обміну, графічну систему і систему розробки машинних програм. Основу автоматизації стадії конструкторської підготовки виробництва становлять дві функціональні частини комплексної САПР: автоматизована система проектування (АСП) і автоматизована система конструювання (АСК). Автоматизована система проектування використовується як інструментальна підсистема САПР. Вона створює програми автоматизованого проектування, і від її ефективності значною мірою залежить ефективність дії комплексної САПР. Ця система виконує кілька видів проектних процедур на стадіях розробки технічного завдання, технічних пропозицій, ескізного і технічного проектування: аналіз вихідних даних, формування технічних характеристик, визначення ефективності виробу на стадії пророблення виробу, коли перед проектувальником постає проблема вибору прототипу майбутньої новинки на основі спрощеної математичної моделі. Результатом функціонування АСП є структурна схема виробу з даними розрахунку проектних параметрів. Автоматизована система конструювання використовується на етапах технічного і робочого проектування для доведення уточнених розрахунків за всім виробом й окремими його елементами, а також виготовлення конструкторської документації. Техніко-економічне обґрунтування на стадії проектування нової техніки Нова або вдосконалена техніка повинна бути кращою й ефективнішою, ніж та, замість якої вона створюється і буде вироблятися, з виробничого чи експлуатаційного або обох підходів. У першому випадку до нової (удосконаленої) конструкції висуваються вимоги як до об'єкта виробництва на заводі-виготівнику. Головними є економічність виробництва, мінімальні строки його підготовки й освоєння. Економічність виготовлення кожної нової конструкції залежить від її технологічності від того, наскільки прогресивними і продуктивними будуть застосовувані технологічні процеси. Конструкція є технологічною, якщо вона економічна для виробництва. За наявних декількох варіантів конструкції техніки, що цілком відповідають експлуатаційним вимогам, перевага надається більш технологічному. Для вибору найкращого варіанта конструкції існує низка показників технологічності:— трудомісткість виготовлення — абсолютна (на один виріб) і відносна (на одиницю встановленої потужності, продуктивності);— матеріалоємність або маса конструкції — абсолютна чи відносна;— трудомісткість підготовки виробу до функціонування;— ступінь конструктивної стандартизації й уніфікації;— капіталовкладення у виробництво нової продукції;— собівартість і відпускна ціна нової продукції;— прибуток і рентабельність виробництва. Трудомісткість виготовлення продукції визначається в процесі її проектування і є досить важливим показником. Більш технологічною вважається та конструкція, що за інших рівних умов менш трудомістка. Зниження трудомісткості виробу на стадії його виробництва — одне з найважливіших завдань, вирішення якого очікують від розробників. Значні можливості зниження трудомісткості закладені в правильному виборі сучасних прогресивних методів отримання заготовок, раціональному виборі квалітетів і класів жорсткості. На зміну обробки деталей різанням (механообробна) поступово приходять точні методи формоутворення деталей — штампування, пресування, лиття під тиском та ін. Матеріалоємність характеризує загальну витрату матеріалу на виготовлення певної конструкції виробу або питому матеріалоємність на експлуатаційний параметр. У багатьох випадках у конструктора є можливість під час проектування деталі вибрати матеріал із двох або навіть багатьох, що забезпечують однакові експлуатаційні властивості деталі, але різні за вартістю, трудомісткістю обробки, а іноді сприяють зниженню маси виробу. Підвищення визначального експлуатаційного показника виробу, як правило, дає зниження матеріалоємності і трудомісткості в розрахунку на одиницю основного параметра. При цьому зниження питомої матеріалоємності на одиницю потужності або іншого параметра відбувається значно швидше, ніж зменшення загальної витрати матеріалу на одиницю виробу. Трудомісткість підготовки виробу до функціонування визначається в процесі проектування і залежить від складності регулювально-настроювальних процесів, проведених з метою отримання необхідних техніко-економічних параметрів. Можливості зниження трудомісткості закладені в якості використовуваної контрольно-вимірювальної апаратури і спеціальних стендів для випробувань. Ступінь конструктивної стандартизації й уніфікації — це показник, який характеризує конструкцію виробу з погляду реалізації в ній стандартизованих і уніфікованих деталей, що приводить до підвищення обсягу випуску однотипних деталей, складальних одиниць, виробів у цілому, а також до застосування більш прогресивної технології, а це, як наслідок, дає змогу не тільки істотно знизити трудомісткість виготовлення, а й дещо зменшити матеріалоємність. Капіталовкладення у виробництво нової продукції характеризують загальні витрати на придбання додаткового і виготовлення нестандартного устаткування та перепланування у виробничих цехах, створення виробничих запасів. Чим менші потреби підприємства в капіталовкладеннях, тим технологічніша нова конструкція виробу. Собівартість, прибуток і рентабельність нової конструкції виробу є узагальнюючими показниками її технологічності. З виробничого погляду нова конструкція буде вважатися технологічною, а отже, й ефективною в тому разі, якщо додатковий прибуток ( А/7), отриманий у результаті освоєння, випуску і реалізації нової продукції, забезпечить рентабельність не нижчу, ніж середня сформована рентабельність на підприємстві-виготівнику. Цій умові повинна відповідати нерівність З експлуатаційного погляду споживача нова конструкція повинна бути: 1) більш надійною (довговічною, безвідмовною, ремонтопридатною і такою, що зберігається) в експлуатації; 2) зручною в обслуговуванні і ремонті, естетичною та безпечною в експлуатації; 3) ергономічною (з погляду психології, фізіології та гігієни праці робітників обслуговування); 4) більш продуктивною за одиницю часу; 5) більш економною в споживанні електроенергії і капіталовкладень для споживачів нової продукції; 6) забезпечувати мінімальну собівартість одиниці роботи, виконуваної виробом. Якщо експлуатаційні властивості нової техніки підвищуються порівняно з раніше освоєною (заміненою), то економічна ефективність її визначається шляхом порівняння капітальних вкладень споживача зі зниженням собівартості роботи, виконуваною новою технікою. Кращим визнається варіант із найменшою сумою приведених витрат: Після розрахунку суми приведених витрат за варіантами техніки можна визначити річний економічний ефект використання нової або вдосконаленої техніки. Експлуатаційна технологічність нової техніки може бути визначена за допомогою декількох показників. При цьому варто розрізняти показники технологічності базового виробу і проектованого, а також визначати рівень технологічності як співвідношення показників технологічності проектованого і базового виробу. ЛІТЕРАТУРА 1. Адаєв 10.Е. Обеспечение ритмичности машиностроительного производства: организационно-экономические аспекты. — Пенза: Изд-во Пепз. гос. ун-та, 1996. — 152 с. 2. Апискип ЮЛ., Моисеева М.К., Проскуряков AM. Новая техника: повышение эффективности создания и освоения. — М.: Машиностроение, 1984. — 192 с. 3. Афитов Э.Л„ Новицкий Н.И., Цыганков В Д. Организация вспомогательных цехов и обслуживающих хозяйств предприятия: Учеб. пособие по курсу "Организация и планирование производства. Управление предприятием". — Минск: МРТИ, 1992.— 609 с. 4. Базилевич Л.А. Автоматизация организационного проектирования* — Л.: Машиностроение, 1989. 5. Беленький П.Е. и др. Управление техническим и организационным развитием предприятия. — К.: Техника, 1992. — 126 с. 6. Васильев ВЛ. Организация производства в условиях рынка. — М.: Машиностроение, 1993. 7. Вейе Г., Геринг У. Введение в общую экономику и организацию производства: Пер. с пем. — Красноярск: Изд-во Красноярского гос. ун-та, 1995. 8. Войчинский AM., Диденко Н.И., Лузин В.П. Гибкие автоматизированные производства. — М.: Радио и связь, 1987. — 272 с. 9. Гарбер КД., Новицкий Н.И. Учеб. пособие по курсу "Организация, планирование и управление радиотехническим предприятием". — Ч. 1. — Минск: МРТИ, 1984. — 88 с. 10. Генкин ВМ. Экономика и социология труда: Учеб. для вузов. — М.: НОРМА — ИИФРА-М, 1999.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (21.06.2014)
Просмотров: 460 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: