Пятница, 29.03.2024, 03:29
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Економічні теми

Реферат на тему:Організація Чорноморського Економічного Співробітництва: інтереси держав-членів, інтереси України, труднощі та перспективи р
Реферат на тему:Організація Чорноморського Економічного Співробітництва: інтереси держав-членів, інтереси України, труднощі та перспективи розбудови.

План
1. Інтереси держав-членів у контексті діяльності ОЧЕС
2. Пріоритети співробітництва держав-членів у рамках ОЧЕС
3. Інтереси України у розвитку чорноморської інтеграції
4. Труднощі та перспективи розбудови ЧЕС
5. Література
Інтереси держав-членів у контексті діяльності ОЧЕС
Багатоманітна діяльність організаційних структур ЧЕС потребує створення національних органів координації на різних рівнях — міністерств, відомств, місцевих органів влади. Так, у Російській Федерації засновано Координаційний комітет з питань ЧЕС — некомерційну установу з правами юридичної особи.
Серед країн-учасниць ЧЕС чільне місце посідають нові незалежні держави Закавказзя: Азербайджан, Вірменія, Грузія. Ці молоді країни, що утворилися на теренах колишнього СРСР після його розпаду, мають свої мотиви та аргументи, які привели їх до причорноморської спільноти. Для цих ще не зміцнілих держав з розваленою економікою важливим є, по-перше, те, що в ЧЕС немає старших і молодших братів і ніхто нікому нічого не нав'язує силою. По-друге, що в цій організації є такі країни, як, наприклад, Туреччина, які вже не тільки виробили, але й на певному етапі успішно втілили в життя модель ринкової економіки. І ця модель є для них привабливою. По-третє, колишні радянські республіки, тепер незалежні держави Причорномор'я, сподіваються, що через чорноморську інтеграцію вони прийдуть до інтеграції європейської, а в кінцевому рахунку інтегруються у світову спільноту.
Закавказькі держави зосереджуються на вирішенні внутрішніх проблем і розв'язанні суперечок з найближчими сусідами. їхній внесок у розвиток ЧЕС поки що мінімальний. Лише Грузія активно проводить природоохоронну діяльність.
Але кожна з цих країн має свої економічні проблеми та інтереси. Так, пріоритетними напрямами зовнішньоекономічної діяльності Азербайджан у є залучення іноземних інвестицій для впровадження нових західних технологій, сучасної наукової, правової, інженерної думки до базових галузей експортного потенціалу.
Це, насамперед, видобуток нафти, нафтопереробна галузь, нафтохімія. Важливим напрямом є розвиток сільського господарства, особливо його переробних галузей. Азербайджан імпортував 100 % споживчого цукру, 90 — вершкового масла, понад 1 млн т зерна на рік [Ю, с. 40].
Сьогодні у країні вже відновлюється виробництво чаю. У галузях наукоємного виробництва почали функціонувати завод багатошарових електронних плат, підприємство електропобутової техніки. З 1992 року інтенсивно розвиваються торгово-економічні зв'язки Азербайджану з країнами Близького та Середнього Сходу, насамперед з Іраном та Туреччиною. В обсязі торгового обороту держави перше місце посідає Росія, друге — Великобританія та Німеччина. В Азербайджані відновлено державну монополію на експортно-імпортну діяльність, визначено перелік стратегічних товарів (приблизно 34 найменування), а саме: нафта, нафтопродукти, бавовна, продовольство, хімічна продукція, кольорові метали, стосовно яких здійснюється ліцензування. Ось з таким станом економіки і такими інтересами прийшов до ЧЕС Азербайджан.
Складні проблеми після проголошення незалежності постали перед Вірменією. Насамперед вони були пов'язані з ліквідацією наслідків землетрусу 1988 року, карабаською проблемою, військовим конфліктом з Азербайджаном, розривом економічних зв'язків між республіками колишнього СРСР та блокадою Азербайджану, що було надзвичайно болісно для економіки Вірменії, історичною ворожнечею між Туреччиною і Вірменією.
У цій складній геополітичнїй та геоекономічній ситуації однаково шкідливою, як неодноразово підкреслювало керівництво держави, була б і самоізоляція, і однобока орієнтація держави. Тобто Вірменія не випадково зробила ставку на ЧЕС. Тим більше, що чорноморське співробітництво давало можливість збалансувати інтереси в регіоні.
На думку вірменської сторони, баланс сил у ЧЕС зберігається, що є привабливим для Вірменії. Тим більше, що країни регіону, утому числі й Вірменія, зважаючи на здобутий досвід перебування в складі СРСР та у Раді Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), панічно бояться економічної залежності від "великого партнера".
Не варто забувати, що Вірменія має і свої зовнішньоекономічні інтереси у регіоні. Вони пов'язані з розвитком експорто орієнтованих галузей промисловості, у першу чергу, легкої, хімічної, електронної, та сільського господарства і на цій основі переходу до ринкової економіки й утвердження та зміцнення незалежності та стабільності держави.
Але надію на те, що ЧЕС реально впливатиме на створення "широкої європейської економічної зони" та "сприятиме створенню атмосфери взаєморозуміння, миру та безпеки в регіоні", висловив у свій час міністр закордонних справ Грузії О. Чіквадзе [10, с. 41].
Успіх чи неуспіх економічного співробітництва причорноморських країн багато в чому залежатиме від розв'язання проблеми економічного (і політичного) лідерства всередині цього угруповання. На думку політиків, економістів та бізнесменів Туреччини та Росії, яка широко побутує, саме ці країни мають бути потягом, який "везтиме" за собою решту учасників.
Уже самі географічні розміри Росії викликають, і неминуче викликатимуть, неабиякі побоювання з боку її сусідів, при цьому ці побоювання мають підстави з огляду на війну і тактику "випаленої землі", застосування вакуумних бомб та іншої новітньої зброї у Чечні — Ічкерії.
Зацікавленість Росії полягає в тому, щоб не дати можливості порушити її стратегічні інтереси у цьому регіоні, тобто диктувати свої умови, нав'язувати своє ставлення до подій та вирішення проблем. РФ робить все, щоб зберегти політичне, економічне і військове домінування в Закавказзі, максимально узгодити зовнішню політику закавказьких держав з інтересами Росії і не допустити посилення в цьому регіоні ролі третіх країн (передусім, Туреччини, США, Великобританії, ФРН, Ірану). Насамперед РФ концентрує зусилля на збереженні контролю за нафто- і газопроводами та основними вантажопотоками на залізницях, авто й авіамагістралях Азербайджану. Особливу зацікавленість Росія виявляє до того, щоб примусити азербайджанську та інші зацікавлені сторони погодитись на те, щоб саме через російський нафтопровід та порти в майбутньому йшов той потік нафти, що видобувається Азербайджаном на Каспії.
У ставленні Туреччини, яка виступила свого часу з ініціативою створення ЧЕС та забезпечила як її політичне оформлення, так і вирішення організаційних проблем становлення, вочевидь помітні ознаки розчарування.
Покладаючи великі надії на власне геопол ітичне становище та зростаючу економічну потужність за умов посилення кризових явищ у сусідніх постсоціалістичних державах, Туреччина прагнула реалізувати ці переваги шляхом створення під своєю егідою стабільної структури, що виступала б регіональним центром тяжіння.
Значний вплив на позицію Туреччини мало й те, що ринкові реформи в країнах регіону акцентовано не на розвиток малого та середнього бізнесу, а на модернізацію та трансформацію державного сектора за рахунок міжнародної фінансової допомоги.
Туреччина намагається вирішити питання подальшого розширення експорту за рахунок активізації торговельних відносин із східноєвропейськими та євразійськими країнами, що входять до СНД, а також пошуку нових торговельних партнерів. Вона також розширює експорт товарів до країн Далекого Сходу, Африки та Латинської Америки.
Та все ж Туреччина виступила з ініціативою про створення спільного багатонаціонального військово-морського об'єднання "Сили за викликом" у Чорному морі, в яке, як очікується, ввійдуть Туреччина, Болгарія, Росія, Румунія, Грузія та Україна [8, с. 44].
Греція, прагне, насамперед, використати переваги, пов'язані з її статусом країни-члена ЄС. її прагматична політика полягає у використанні переваг "посередника" у взаємовідносинах з ЄС, передусім, з позиції залучення фінансових можливостей останнього. Звідси орієнтація цієї держави на розробку конкретних проектів, що здійснюються за фінансової підтримки інститутів ЄС: заснування Чорноморського банку торгівлі і розвитку (у суперечці з Болгарією за місце його розташування переможним аргументом греків стала обіцянка забезпечити участь у формуванні статутного фонду ЄБРР, який надає також і технічну допомогу у створенні ЧБТР), створення Чорноморського центру наукових досліджень, для чого Європейська Комісія надала близько 1 млн дол. США.
Ця позиція Греції користується широкою підтримкою держав, які визначили своїм основним пріоритетом входження до ЄС і розглядають Чорноморське співробітництво через цю призму, — Болгари і Румуни. їм так само властива орієнтація на конкретні проекти та намагання вирішувати питання співробітництва у Чорноморському регіоні у взаємодії зі структурами, що забезпечують процеси європейської інтеграції (прикладом е ініціатива Болгарії щодо проведення спільної Конференції Міністрів транспорту країн-учасниць ЧЕС та Центральноєвропейської Ініціативи в рамках підготовки до 3-ї Всеєвропейської Конференції Міністрів транспорту).
Пріоритети співробітництва держав-членів у рамках ОЧЕС
Реальна діяльність ЧЕС лише розпочинається. На нечисленних самітах, що відбулися, було визначено такі пріоритетні цілі та завдання:—
створити режим вільного руху товарів, послуг, капіталів, що стимулювало б економічні контакти, розширило б межі виробничої кооперації та спільних інвестицій у сфері взаємних інтересів;—
сформувати інфраструктури бізнесу — мережі банків і ділових центрів для фінансування й інформаційної підтримки як державних інвестицій, так і приватного бізнесу в інфраструктурних проектах, зокрема, Чорноморському комерційно-інвестиційному банку ЧЕС;—
спорудити спільними зусиллями об'єкти інфраструктури, розширити співробітництво на транспорті — модернізувати та створити нові транспортні комунікації, перейти на сучасні транспортно-перевантажувальні й складські технології;—
організувати та розвинути паромне сполучення між Іллічівськом і одним з портів Туреччини, створити транспортно-експедиторські фірми для обслуговування ЧЕС, забезпечити координацію у завантаженні судноремонтних заводів регіону;—
розвивати транспортно-експедиторське співробітництво на автотранспорті, створити необхідну інфраструктуру, розширити залізничне та повітряне сполучення між країнами ЧЕС;—
комплексно використовувати й охороняти біологічні, мінеральні та водні ресурси Чорного моря;—
налагодити співробітництво у розвитку паливно-сировинної бази регіону, раціонально використовувати енергію, спільно фінансувати енергетичні об'єкти, розбудовувати газо- і нафтопроводи, модернізувати нафтопереробні підприємства, спорудити термінали на березі Чорного моря для приймання нафти і зрідженого газу, ввести в дію нові й реконструювати діючі вугільні підприємства, запровадити нове покоління гірничих машин, використовувати нетрадиційні джерела енергії;—
технічно переозброїти металургійні підприємства, впровадити нові потужності, розробити нове покоління машин безперервного розливання сталі, модернізувати прокатне устаткування;—
розвинути агропромисловий комплекс, налагодити виробництво техніки для фермерських господарств, для переробки шкірсировини тощо;—
провести конверсію оборонної промисловості, перевести її на масове виробництво високоякісних конкурентоспроможних товарів на базі розукрупнення (подрібнення), демонополізації й приватизації підприємств;—
розвинути сучасну систему телекомунікацій, забезпечити надійний телефонний зв'язок між країнами Причорномор'я, розбудувати волоконно-оптичну лінію зв'язку між Туреччиною, Болгарією, Румунією й Україною;—
провести кооперацію у розвитку уніфікованої митної системи країн регіону, створити повноцінну систему багатосторонніх розрахунків і у подальшому організувати Чорноморський платіжний союз;—
підтримувати співробітництво країн Причорномор'я у процесах приватизації, підприємництва, зміцнення малого і середнього бізнесу.
У межах ЧЕС розробляються стратегічно важливі транспортні проекти, які передбачають об'єднання енергосистем країн регіону в єдине кільце, формування системи транспортування енергоносіїв. Заслуговують на увагу проекти створення Євроазіатської магістралі та Чорноморської кільцевої автостради. Ці проекти сприятимуть розвитку співробітництва між новими економічними угрупованнями держав Європи та Азії (ЄС, ЦЄІ, ЧЕС, ОЕС).
Програма ТКАСЕСА була започаткована на конференції, що відбулась у Брюсселі в травні 1993 року за участю міністрів торгівлі й транспорту Вірменії, Азербайджану, Грузії, Казахстану,
Киргизії, Таджикистану, Туркменістану й Узбекистану. На конференції було погоджено заснування нового міжнародного транспортного коридору для розвитку торговельно-економічних зв'язків між Європою, Південним Кавказом і Центральною Азією — TRACECA (Transport Corridor Europa — Caucasus — Central Asia). Європейський Союз заснував відповідний проект підтримки коридору TRACECA в рамках програми технічної допомоги для нових незалежних держав ТАСІС. Протягом 1996—1998 років до TRACECA приєдналися Монголія, Україна і Молдова, а в березні 2000 року на засіданні першої Міжурядової комісії в м. Тбілісі, що проходило в рамках Основної багатосторонньої угоди про міжнародний транспорт з розвитку коридору Європа — Кавказ — Азія, Болгарія, Румунія і Туреччина теж офіційно звернулися до Європейської комісії щодо приєднання до програми TRACECA [11, с. 46].
Найважливішою віхою в розвитку програми TRACECA став історичний за своїм значенням бакинський саміт 8—9 вересня 1998 року. Його ключовою подією стало підписання главами держав і урядів 12 країн Основної багатосторонньої угоди про міжнародний транспорт з розвитку коридору Європа — Кавказ — Азія (TRACECA). Ця угода на сьогодні ратифікована всіма її учасниками.
Основною угодою було покладено початок інституціоналізації програми TRACECA, засновано нову міждержавну організацію — Міжурядову комісію (МК) TRACECA, що складається з представників урядів сторін угоди і Постійного секретаріату МК, котрий має резиденцію в м. Баку. В усіх країнах — учасницях угоди було сформовано національні урядові комісії, покликані підтримувати активність держав у реалізації програми TRACECA. З 1993 року за програмами TRACECA було реалізовано 46 проектів (33 технічних і 13 інвестиційних) на загальну суму понад 100 млн євро (понад 50 % від загального бюджету становили інвестиційні проекти) [11, с. 47].
Серед найважливіших ініціатив Міжурядової комісії TRACECA — введення так званої системи Віза TRACECA, що на початковому етапі передбачає спрощення адміністративних процедур, пов'язаних із проходженням транзитних вантажів і супроводжуючих осіб на прикордонно-митних переходах у країнах-учасницях програми; встановлення єдиної інформаційної системи "Гаряча лінія TRACECA" на допомогу перевізникам.
На Другій Міжнародній чорноморській транспортній конференції, яка відбулася в березні 2002 року в Києві, було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо спрощення автомобільних перевезень вантажів у регіоні ЧЕС та закладено основи для вирішення цілого комплексу проблем.
Дещо для створення належної інформаційної інфраструктури регіону вже зроблено. Втілюється проект волоконно-оптичного зв'язку ІТУР (Італія — Туреччина — Україна — Росія). За цим проектом передбачається підключення до євроазіатського кабелю, що веде із Західної Європи до Японії та Кореї. Почала діяти підводна Чорноморська волоконно-оптична система зв'язку: Вар-на — Одеса — Новоросійськ — Поті. Система інтегрована у міжнародну телекомунікаційну систему TEL (транс'європейські лінії), що сполучає країни Європи, Близького і Середнього Сходу.
Проробляється також ініціатива РФ щодо співробітництва з питань попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. Важливі кроки передбачається здійснити країнами ЧЕС у боротьбі з організованою злочинністю, наркобізнесом, тероризмом, нелегальною торгівлею зброєю.
Специфіка регіону та орієнтація його держав на економічні перетворення й інтеграцію у європейські структури зумовлюють ряд проблем, від вирішення яких залежить як подальша діяльність об'єднання, так і збереження його як такого.
Для вирішення численних завдань ЧЕС надзвичайно плідною є розбудова інформаційної взаємодії між країнами регіону. Перехід до інформаційного суспільства характеризується різким зростанням частки у ВНП галузі інформаційних послуг. Суспільство стає все більш інформаційно відкритим, а наявність глобальних телекомунікаційних мереж дозволяє практично організовувати і надавати інформаційні послуги без урахування кордонів. Створюються сприятливі можливості для відсталих країн вирівняти своє становище.
Індустрія інформаційних послуг здатна оздоровити економіку і забезпечити стабільність у державах регіону. Необхідною умовою для цього є створення і розвиток сучасної інформаційної інфраструктури держав, що сприятиме надійності та стабільності зв'язків у регіоні, забезпечить інтеграцію в європейський і світовий простір. До структури входять такі системи, як інформаційні
(телекомунікаційні), вироблення засобів виробництва інформаційних продуктів, накопичення і зберігання інформації, первинного обслуговування елементів інфраструктури та підготовки кадрів.
Важливим питанням, невирішеність якого заважає розвитку інформаційного співробітництва в регіоні, є певні елементи напруження у стосунках між країнами-учасницями. Через те, що сьогодні регіон є точкою зіткнення інтересів впливових світових геополітичних сил, проблема забезпечення захисту інформаційного простору в цих державах є надзвичайно актуальною. Контроль та захист інформаційного простору (сукупності інформаційних потоків національного й іноземного походження на території конкретної держави) є однією зі складових системи забезпечення національної безпеки (охорони основних засад існування нації -ідентичності, пам'яті, менталітету, створення умов для реалізації життєво важливих стратегій нації, її самозбереження).
В інтересах регіону було б визначитися зі своїми пріоритетами у глобальному масштабі та поєднати зусилля у протистоянні інформаційному тиску розвинених країн Заходу. У колишніх республіках СРСР відбувається ще й інформаційна експансія Росії. Конфронтація між країнами регіону, частково інспірована ззовні, не сприяє атмосфері довіри і співробітництва. Поступова інтеграція країн ЧЕС у світовий телекомунікаційний простір дозволить ліквідувати інформаційний відрив від світового суспільства. Щоб протистояти останньому, слід пропонувати власну, чітко продуману інформаційну картину світу та міжнародний імідж держав, сформовані на основі національних інтересів та пріоритету високорозвиненої духовної сфери.
Інтереси України у розвитку чорноморської інтеграції
Модернізуючи власну економіку, Україна шукає шляхи для кооперації, формування рівноправних, вигідних партнерських відносин з країнами регіону. Система ЧЕС для України є важливим елементом у розвитку стратегії довгострокового співробітництва з країнами Сходу. Регіон Причорномор'я в геополітичному відношенні надзвичайно важливий для України як з погляду її економічних інтересів (розв'язання проблеми енергоносіїв, збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, чіткої роботи транспортних комунікацій), так і з позицій національної безпеки держави. Для нашої країни велике значення мають широкомасштабні комунікаційні проекти в рамках ЧЕС з будівництва кільцевої автомагістралі навколо Чорного моря та цілої системи магістральних трубопроводів для транзиту нафти й газу з Центральної Азії, Закавказзя, Близького та Середнього Сходу в Європу. Досить сказати, що використання території України дає можливість більше ніж удвічі скоротити довжину шляху транспортування нафти з регіону Близького Сходу (через Туреччину та Чорне море) в Європу.
У субрегіональному вимірі за Україною залишається статус великої регіональної держави зі значним потенціалом. Як стратегічний транзитний маршрут у паливно-енергетичному та сировинному забезпеченні Західної Європи Україна стає місцем регулювання глобальних геоекономічних інтересів. Для неї дуже важливо працювати над створенням сприятливих умов транзиту сировинних та енергетичних ресурсів через свою територію одночасно з розробкою альтернативних шляхів їх транспортування. Як спадкоємниця частини інтересів, цілей і проблем колишнього СРСР, зокрема в Чорноморському регіоні, Україна має відігравати значну роль в організації тут нової системи порядку. Для неї є життєво важливим влагодження конфліктних ситуацій на Балканах, у Придністров'ї, в Кавказькому регіоні, рівноправне партнерство з Польщею, Туреччиною та РФ як потужними регіональними лідерами в цій частині світу.
З 1992 року Україна, внаслідок своєї непослідовної політики, не тільки не використала реальну можливість посісти провідне місце серед найбільших транспортерів "великої нафти" регіону, а й ризикує бути загалом виключеною з цього процесу. Тим часом РФ активно розбудувала свої транспортні коридори в обхід України (Ямал — Польща — Європа, Баку - - Новоросійськ) і активно й жорстко діяла, відстоюючи свої національні інтереси. В результаті Україна залишається енергетично блокованою з усіх боків, значною мірою втрачає економічні засади свого суверенітету і геополітичну цінність для Заходу. Час спливає дуже швидко. Якщо незабаром не буде прийнято радикальних рішень, то Україна може назавжди залишитись задвірком Європи і країною невикористаних можливостей з енергетичним зашморгом РФ на шиї [12].
Геополітичне становище України визначає для неї пріоритетність збалансованих відносин між Заходом і Сходом та орієнтацію на європейську інтеграцію. Наголос робиться на програмах, спрямованих на розвиток інфраструктури регіонального економічного співробітництва, проекти створення спільної транспортної мережі країн-учасниць ЧЕС, поєднання електроенергетичних мереж, прокладання лінії оптико-волоконного зв'язку.
Стосовно України причорноморське співробітництво слід розглядати у вузькому і широкому розумінні. У вузькому передбачається співробітництво територій, які безпосередньо прилягають до Чорного моря і в господарському відношенні тісно з ним пов'язані. Цей рівень регіонального співробітництва сягає корінням у колишню прикордонну і прибережну торгівлю. У ширшому розумінні йдеться про залучення до причорноморського співробітництва всього економічного простору України. Базисом для такого регіонального співробітництва є урізноманітнення напрямів і зростання гнучкості підприємницької діяльності по всій країні. На цьому рівні мають бути визначені загальні принципи інтеграційного співробітництва, розроблені й введені вдію відповідні закони, що регулюють поведінку юридичних і фізичних осіб у зовнішньоекономічній сфері, зокрема, й економічні механізми заохочення регіонального співробітництва.
Найбільшу зацікавленість до здійснення чорноморської інтеграції висловлювали місцеві органи влади територій, які прилягають до Чорного моря. Але для поглиблення інтеграції їм необхідно збільшити в своїх регіонах виробництво експортних товарів, яке повинно перевищувати середній український рівень. Органи місцевої влади мають усіляко сприяти пожвавленню процесу чорноморської інтеграції через активне залучення банківських структур до реалізації значних проектів у галузі промисловості, транспорту, телекомунікації!, туризму, охорони навколишнього середовища. Роль місцевих органів управління у формуванні зони економічного співробітництва може також посилитися завдяки створенню асоціації або союзу чорноморських портів та регіонів.
Україна виявляє зацікавленість у реалізації в рамках ЧЕС проектів щодо модернізації нафтопереробних заводів, створення нових потужностей, зокрема терміналів на берегах Чорного моря для прийняття нафти і газу, здійснення наукових досліджень з іноземними фірмами щодо використання нетрадиційних джерел енергії, технічного переозброєння металургійних підприємств та багатосторонньої програми виробництва електронної техніки для різних галузей народного господарства.
У ЧЕС слід бачити передусім важливий міжнародно-правовий інструмент розвитку всього спектра відносин між країнами регіону. В більш широкому загальноєвропейському контексті ЧЕС достатньо обґрунтовано розглядається Україною як механізм взаємодії державних та підприємницьких структур, який повинен забезпечити розвиток співробітництва країн-учасниць з ціллю повноцінного входження в економічний та правовий простір континенту. Саме цим критерієм і слід оцінювати ефективність діяльності ЧЕС та корисність участі в ньому України.
Окремі ініціативи України в рамках ЧЕС досить важливі і повинні бути віднесені в актив її зовнішньої політики. Разом з тим, масштабність та стратегічне значення цих ініціатив явно не адекватні завданню підвищення ролі та місця України в системі ЧЕС та його діяльності. Як найбільша держава серед учасників ЧЕС з позиції їх потенційних економічних можливостей, Україна повинна рішуче виступати з великомасштабними ініціативами, реалізація яких мала б не тільки загальнорегіональне значення, але і впливала би на сприятливі для України зміни загальноєвропейського економіко-правового клімату.
Для України важливо здійснити комплексну концептуальну оцінку своїх економічних інтересів у ЧЕС, визначити прийнятий рівень інтеграції у структурі цієї організації, практичні шляхи досягнення очікуваних результатів та можливі наслідки. Але майбутнє України пов'язане не лише з Чорноморським регіоном, і тому важливо не помилитися у визначенні економічної стратегії і тактики. Необхідно також виробити системи пріоритетів у стосунках з державами регіону в межах ЧЕС, знайти прийнятні шляхи узгодження інтересів країн-членів ЧЕС з іншими міжнародними структурами, відповідні механізми подолання політичних протиріч, а зрештою — місце у світовій економічній системі.
У визначенні стратегії участі в ЧЕС слід мати на увазі, що регіон ЧЕС — це не тільки регіон держав — однодумців у розумінні безумовної та об'єктивної зацікавленості всіх учасників ЧЕС в розвитку торгових відносин та взаємовигідних економічних зв'язків, але в той же час і зона досить різних стратегічних цілей кожної держави, які вона переслідує, беручи участь у цьому угрупуванні.
Оскільки у регіоні існують глибокі протиріччя та проблеми, у перспективі нову систему економічних взаємодій чекають значні труднощі. Окремі країни регіону та угруповання немов дивляться у різні боки від центру тяжіння регіону. Але утворення ЧЕС свідчить про нову модель регіональної кооперації, що охоплює як країни пострадянського простору, так і держави, які вже входять до системи світової економіки. Досвід розбудови нової системи кооперації, безумовно, є корисним для формування регіональних систем такого самого ґатунку в інших частинах світу.
Виходячи з цього, стосунки з країнами Чорноморського регіону в рамках ЧЕС є важливим політичним прецедентом у розбудові регіональної системи безпеки та співробітництва.

Труднощі та перспективи розбудови ЧЕС
Згідно з Декларацією про Чорноморське економічне співробітництво, прийнятою на найвищому рівні, інтеграція між країнами регіону має розвиватись поетапно, з урахуванням специфіки економічних умов та інтересів країн-учасниць. На думку фахівців, до першочергових завдань причорноморського співробітництва належить створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів, що стимулювало б економічні контакти, розширило межі виробничої кооперації і спільних інвестицій у сфері взаємних інтересів, а також формування інфраструктури бізнесу, спорудження спільними зусиллями об'єктів інфраструктури, модернізацію або створення нових транспортних комунікацій. Важливі напрями — комплексне використання й охорона біологічних, мінеральних, водних ресурсів Чорного моря, співробітництво в галузі розвитку паливно-сировинної бази регіону, уніфікованої митної системи країн, процесів приватизації, підприємництва, зміцнення малого й середнього бізнесу тощо.
У межах ЧЕС проробляються стратегічно важливі транспортні проекти з об'єднання енергосистем країн ЧЕС у єдине кільце, формування системи транспортування енергоносіїв. Дещо вже зроблено і для створення інформаційної інфраструктури регіону. Втілюється проект волоконно-оптичного зв'язку ІТУР (Італія — Туреччина — Україна — Росія) з підключенням до євразійського кабелю, що веде із Західної Європи до Японії та Кореї. Вводиться в дію підводна чорноморська волоконно-оптична система зв'язку:
Варна — Одеса — Новоросійськ — Поті. Вона інтегрована в міжнародну телекомунікаційну систему транс'європейських ліній, що з'єднує країни Європи, Близького та Середнього Сходу [13, с. 91].
Специфіка регіону та орієнтація його держав на економічні перетворення та інтеграцію в європейські структури зумовлює ряд проблем, від розв'язання яких залежить як подальша діяльність об'єднання, так і збереження його як такого. Більшість країн регіону мають досить відсталий, слабо структурований і фактично незахищений інформаційний простір. Виходом із ситуації може стати спільна розбудова цього простору, ліквідація науково-технічної відсталості, особливо створення комп'ютерних мереж, інтеграція у світове інформаційне поле тощо.
Коротка історія ЧЕС і його сучасний стан є яскравою характеристикою складності досягнення поставлених ним цілей. У рамках спільних орієнтацій на створення загальноєвропейського простору держави-учасниці ЧЕС істотно відмінні у своїх пріоритетах і баченні майбутнього європейського процесу. Розгляд їхніх взаємин у рамках ЧЕС виявив певні труднощі й негативні моменти, які гальмують подальший розвиток відносин. Наведемо деякі з них:
1. Слабкий вплив економічного потенціалу ЧЕС на подолання кризових явищ у національних економіках країн.
2. Недостатня ефективність співробітництва, пов'язана з територіальними претензіями деяких країн до інших у цьому регіоні та відсутність можливостей їхнього політичного врегулювання.
3. Певне політичне протистояння між Росією та Туреччиною.
4. Загострення стосунків між окремими членами ЧЕС (Туреччиною і Грецією, Азербайджаном і Вірменією, територіальні претензії Росії та Румунії до України, грузино-абхазький конфлікт, проблема Ічкерії тощо).
б. Розмитість структури організації та виникнення суперечок між країнами-учасницями, залучення інших держав (Кіпр, Македонія).
6. Небезпека привнесення до хиткої структури ЧЕС проблем країн колишньої Югославії (Боснії і Герцеговини, Хорватії), що прагнуть членства в організації.
На жаль, здобутки співпраці країн-учасниць ЧЕС у сферах творення регіональних ринків збуту та налагодження співробітництва в інвестиційній діяльності поки що також залишають сподіватися на краще. Немає підстав вважати, що регіональний ринок вже утворено. Торгівля між державами регіону ще не розвинулася до належного рівня. Проект України щодо укладання багатосторонньої угоди про режим прибережної торгівлі, до якого б входила і митна політика поступового усунення перешкод торгівлі, не був підтриманий. Таке ставлення засвідчило, що держави регіону намагаються закріпитися у вже існуючих митних союзах і не поспішають комплексно розвивати торговельно-економічні зв'язки у регіоні.
Інвестиційне співробітництво країн ЧЕС також перебуває у зародковому стані. Щоб ліквідувати перешкоди на шляху вигідного міжнародного співробітництва, Україна запропонувала створити спільний інвестиційний простір чорноморських держав та спільний ринок інвестиційних проектів і відповідно узгодити законодавства країн ЧЕС. Також запропоновано зменшити в регіоні Чорного моря військову присутність. ЧЕС як регіональна європейська структура має стати фактором безпеки у своєму регіоні.
Україна має побудувати адекватну систему пріоритетів щодо окремих країн згідно із специфікою власних національних інтересів. Інтереси України в Чорноморському регіоні багато в чому збігаються з інтересами Туреччини. Ці дві великі чорноморські держави мають обов'язково координувати свою діяльність і, поєднуючи зусилля, створювати динаміку розвитку всієї системи ЧЕС.
Незважаючи на проблеми, які значно уповільнюють процес інтеграції в Чорноморському регіоні, співробітництво як на двосторонній, так і на багатосторонній основі продовжує розвиватися. Формування системи ЧЕС має закономірності, які відрізняють її від інтеграційних процесів у Європейській спільноті. Система ЧЕС не ставить за мету створення відповідних структур військового і політичного типу. Йдеться лише про сприятливий клімат підприємництва та формування системи вільної торгівлі в регіоні. Але і в такому вигляді ця організація сприяє розбудові системи європейської безпеки та створює неабиякі можливості для економічного розвитку в Чорноморському і Балканському регіонах. У результаті розвитку ЧЕС можуть бути закладені підвалини трансрегіональної стабільності, яка охоплювала б не тільки Чорноморський регіон, але й інші регіони Європи, Середземномор'я, Азії.

Список використаної літератури
1. Василенко С. Через ЧЕС до Європи // Дослідження світової політики. — 2000. — Випуск 9.— С. 32—37.
2. Золотоверх Л. О. Можливості та межі застосування досвіду європейської економічної інтеграції в країнах Чорноморського співробітництва // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — 2002. — Випуск 33 (частина 2). — С. 40—45.
3. Золотоверх Л. О. Роль Чорноморського Банку Торгівлі і Розвитку у вирішенні проблем інвестування в країнах Чорноморського регіону // Актуальні проблеми міжнародних відносин. —
2000. — Випуск 21 (частина 3). — С. 39—44.
4. Илъкер Ясин Айдинкая. Характер и перспективы развития Причерноморской интеграции // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — 1999. — Випуск 16. — С. 195—199.
5. Кононенко А., Ярмиш А. ЧЕС: наближення до нової якості // Політика і час. — 1997. — № 9. — С. 17—23.
6. Кочубей Ю. Відповідно до "Чорноморської орієнтації" // Політика і час — 2003. — № 1. — С. 44—51.
7. Лук'яненко Д., Мацко Т., Дмитрієва Т. Поетапно, вибірково і м'яко. Перспективи інтеграції в рамках ЧЗЕС // Політика і час. — 1995. — № 4. — С. 50—53.
8. Мхитарян Н. Потенціал ЧЕС у подоланні соціальних криз і регіональних конфліктів у Чорноморському регіоні // Дослідження світової політики. — 2001. — Випуск 14. — С. 37—49.
Категория: Економічні теми | Добавил: Aspirant (26.06.2014)
Просмотров: 1002 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: