Реферат на тему: Методологія економічного аналізу - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Методологія економічного аналізу. ЗМІСТ 1. Предмет і завдання економічного аналізу стр.3 2. Методологічні та організаційні аспекти економічного аналізу діяльності промис- лових підприємств стр. 4 3. Системність економічного аналізу стр. 9 4. Елементи методики економічного ана- лізу та їх характеристики стр.13 5. Організаційні системи економічного аналізу господарської діяльності підприємств стр. 16 1. Предмет і завдання економічного аналізу Перехід до ринкової економіки в Україні передбачає розв’язання багатьох виробничих, науково-технічних, організаційних і економічних проблем. Найскладнішими є організаційно-економічні проблеми, пов’язані з переходом до розмаїття форм власності, радикальної структурної перебудови економіки, орієнтацією на економічні важелі та стимули управління й менеджменту, поєднання різноманітних організаційних форм господарювання тощо. Розв’язання їх потребує використання наукових засобів, які має у своєму арсеналі економічна наука і насамперед така її галузь, як економічний аналіз. Економічний аналіз як наукова дисципліна – це система спеціальних знань, пов’язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, виявленням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов’язань, виробничих потужностей, і об’єктивною оцінкою їх виконання. Метою економічного аналізу є вивчення наслідків діяльності всіх підприємств і господарських установ, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності та стабільності їхньої роботи. Окремо треба вказати на можливості економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів на підставі відповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу. На другому етапі, якщо аналіз визначить необхідність втручання з метою зміни якихось параметрів у ньому, приймається власне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення. В умовах ринкових відносин система планування всередині підприємства зберігається, проте змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва і витрачання ресурсів, з одного боку, попиту, ринкових цін та ефективності роботи – з іншого боку, є необхідною умовою планування діяльності підприємства. Усі виробничі й фінансові процеси, а також загальні наслідки діяльності підприємства мають належно контролюватися. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує і інша форма контролю – наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи підприємства, тематична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, за дорученням наглядової ради, акціонерів, банку. І цей контроль ґрунтується на аналізі даних про роботу господарського суб’єкта, тобто виступає як одна із форм аналітичного обстеження підприємства. Предметом економічної науки, є як відомо, виробничі відносини людей. Природно, економічний аналіз як її галузь має також справу з певною їх часткою, а вірніше з тими відносинами, які формуються в межах підприємств і навколо них. Предметом економічного аналізу є фінансово-господарська діяльність підприємств і установ. На відміну від предмета об’єкти аналізу – насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Усі об’єкти аналізу у своїй сукупності є предметом економічного аналізу. Об’єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича, та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції та прибуток, ритмічність виробництва тощо. Виникнення та становлення будь-якої науки зумовлюються нагальними потребами господарської практики. Розвиток економічного аналізу спричиняється необхідністю періодичної оцінки стану господарських процесів, загальних результатів і нових напрямів у роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких недоліків, непродуктивних витрат, збитків, тобто те, що далі поєднується одним поняттям – резерви. У зв’язку з цим перед економічним аналізом від самого початку було поставлено завдання: оцінка діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників; пошук і визначення величини внутрішньогосподарських резервів. 2. Методологічні та організаційні аспекти економічного аналізу діяльності промислових підприємств.Побудова ринкового організаційно-економічного механізму значною мірою залежить від удосконалення методології та організації комплексного економічного аналізу, особливо на рівні підприємства як первинної ланки економічної системи країни. В умовах ринкової економіки економічний аналіз суттєво змінює свою цільову орієнтацію, значно поглиблюється і розширюється зона аналітичного пошуку та діагностики, вдосконалюється методика та організація системних досліджень. Постає необхідність перебудови системи комплексного економічного аналізу відповідно до його нової функціональної ролі. Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства в Україні – виступає як самостійний господарський статутний об’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Діяльність підприємства вимагає економіко-правового аналізу його виробничо-фінансового стану та можливих змін при зміні ринкової кон'юктури. Аналіз багатоваріантних ситуацій дає змогу науково обґрунтувати економічні показники поточного та перспективного розвитку з урахуванням найбільш повного та ефективного використання ресурсів, вмілого маневрування капіталом. Для досягнення успіху у підприємницькій діяльності, забезпечення стабільності на ринку в умовах конкуренції потрібна копітка аналітична робота в усіх сферах діяльності підприємства, в усіх його структурних ланках з метою оцінки “вузьких місць” і недоліків, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків зміни економічних показників, виявлення винуватців та пайової участі партнерів в отриманих результатах. Тільки ті виробничі колективи, які володіють досконалою системою аналітичних досліджень, можуть уникнути необґрунтованого ризику у прийнятті господарських рішень, швидко адаптуватись до змін ринкового середовища. Економічний аналіз на основі комплексного дослідження всіх елементів економічної роботи підприємства, глибокого вивчення процесів і явищ господарської діяльності у їх взаємозв’язку, взаємозалежності і взаємозумовленості дає змогу об’єктивно оцінити хід господарювання, визначити розміри очікуваних результатів і з’ясувати причини відхилень від стандартизованих параметрів та виявити резерви підвищення ефективності виробництва і розробити заходи щодо їх мобілізації. Зміст економічного аналізу становить комплексне і взаємопов’язане дослідження процесів і явищ господарської діяльності підприємств, об’єднань та їх структурних підрозділів, визначення на цій основі причинно-наслідкових зв’язків тенденцій розвитку з метою обґрунтування та оцінки ефективності управлінських рішень за встановленими критеріями господарювання. Головною ознакою економічного аналізу є комплексне, системне дослідження економічних явищ і процесів, факторів і причин, що їх зумовлюють. Дослідження економічних явищ вимагає вивчення прояву економічних законів і категорій ринкової економіки в умовах різних видів підприємств і об’єднань, їх специфіки на кожному етапі розвитку ринкових відносин. Характерною ознакою економічного аналізу є також об’єктивна оцінка ефективності виробничо-фінансової діяльності та стабільності ринкового становища. Прибутковість і конкурентоспроможність є основними критеріями оцінки виробничо-господарської діяльності кожного підприємства і його підрозділів. В економічному аналізі будь-яке господарське рішення оцінюється через призму кінцевих виробничо-господарських результатів. Ще однією ознакою економічного аналізу є діагностика та пошук резервів і можливостей їх мобілізації у поточному й перспективному періодах. Програма і зміст економічного аналізу визначаються особливостями досліджуваного об’єкта, його цільовою орієнтацією. У загальному вигляді до змісту аналізу входять: а) визначення мети аналізу; б) виявлення й узгодження цілей та завдань аналізу, строків виконання, кола спеціалістів-аналітиків; в) оцінка ситуації, що склалася, вивчення причинно-наслідкових зв’язків об’єкта, ступенів і напрямів впливу окремих факторів, оцінка основних економічних показників функціонування об’єкта; г) вивчення умов, які позитивно і негативно впливають на кінцеві та проміжні результати, пошук варіантів розв’язання проблеми і їх зіставлення; д) підготовка одного чи декількох варіантів господарських рішень. Механізм господарювання в умовах ринкової економіки відрізняється від того який склався у директивно-плановій системі. Тому його функціональні важелі, в тому числі й економічний аналіз, суттєво змінюють свою цільову орієнтацію, предмет і метод дослідження. Вивчення внутрішнього і зовнішнього економічних середовищ об’єктів господарювання, кон’юнктури ринку і його адаптивності, можливої конверсії капіталу і оцінка ступеня економічного ризику вносять суттєві зміни в методику та організацію аналітичних досліджень. Виникає потреба докорінної перебудови моделі комплексного аналізу відповідно до його нової функціональної ролі.Тут можна виділити два підходи до процесу такої перебудови. Перший полягає в тому, що діючу модель аналізу слід реконструювати і створити специфічну для умов економіки України на підставі вивчення та узагальнення зарубіжного досвіду. Такий підхід має найбільше прихильників, хоча слід зауважити, що переважна орієнтація механізму господарювання, а не економічної політики, на національні особливості ускладнює міжнародні економічні відносини, інтеграцію України у світовий економічний процес. З таким підходом можна було б погодитись, якби однозначно вдалося виявити суть і специфіку загальної державної економічної доктрини України. Саме тут немає єдності в оцінках ні стратегії, ні тактики перехідного періоду до ринку і, очевидно, не може бути з причин нестандартності стартових умов та відсутності еволюції розвитку економічних систем. Доцільніше будувати модель аналізу, виходячи з того, що каркас ринкової економіки однаковий для всіх країн, незалежно від природних, політичних, соціальних та інших умов. Він формується на основі вивчення природи інтересів, мотивації, корисності, що дає змогу формувати найефективніший механізм її реалізації і відповідну економічну політику держави. Тим самим враховуються національні особливості та специфіка моделей ринкової економіки. Логіка побудови діючих моделей комплексного економічного аналізу також була замовлена логікою централізованого управління і планового ведення господарства, а тому мусить бути трансформована до ринкового механізму. Це вимагає перебудови системи обліку та звітності, міжнародної стандартизації економічних показників і їх оцінок, оскільки мова ділового співробітництва у світі повинна бути єдиною. Адже ні процеси іноземного інвестування, ні торгівлі, ні інформаційного обміну неможливі за різних систем обліку, розбіжностей показників і мір. Зміну функціональної ролі економічного аналізу можна розглядати у багатьох аспектах. Насамперед, слід дати оцінку необхідності його виділення у самостійну функцію господарського керівництва. Судячи з форми функціонального забезпечення менеджменту, у країнах ринкової економіки такого виділення економічного аналізу немає, оскільки система аналітичних оцінок є функцією обліку. Однак виходячи з оцінки змісту всіх забезпечувальних систем менеджменту, особливо обліку високого методологічного рівня (advanced accounting), аналітичні дослідження мають значну питому вагу у реалізації цих функцій. Тому мова не може йти про згортання, звуження області, зменшення функціональної ролі економічного аналізу, а лише про зміну його цільової орієнтації. Зростання функціональної ролі економічного аналізу стосується, головним чином, таких сфер дослідження, як аналізу, аналіз ефективності управління фінансовими ресурсами та аналіз обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень. Визначальним у цьому є поглиблення аналітичних досліджень процесів формування ринкового середовища. Поверхневі та неточні оцінки, зроблені при розриві економічних зв’язків внаслідок ліквідації державного планування і розподілу, при створенні умов для приватного підприємництва, при зміні фінансово-кредитної політики, при приватизації та в інших сферах, поглибили економічну кризу в Україні. Вибірковий аналіз лише стану приватизації об’єктів господарювання в окремих регіонах України виявив у чотирьох випадках з п’яти серйозні упущення і зловживання: зроблені неправильні оцінки майна, не визначена ефективність приватизації, не встановлені переваги конверсії. Ситуаційне моделювання з конкретними аналітичними розрахунками практично відсутнє. Наприклад, комплексний економічний аналіз паливоенерговикористання вказував на недоцільність оцінки ефективності раціонального використання палива й енергій лише за результатами зниження собівартості продукції. Цей ефект значно більший. Однак пріоритети ресурсозберігання визначались лише часткою окремих елементів витрат у собівартості продукції. І лише енергетична криза в Україні визначила фактор енерговитрат основним у формуванні динаміки цін на всі види продукції. Перехід до ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку. Область аналітичних досліджень становить як внутрішнє, так і зовнішнє економічне середовище кожного об’єкта господарювання. В зоні їхніх інтересів перебувають головно горизонтальні інформаційні зв’язки та взаємозв’язки з іншими об’єктами. Як індикативні показники господарської орієнтації виступають державні економічні та правові регулятори ринкових відносин. Такий аналіз дає змогу швидко адаптуватись до змін ринкової кон’юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику співробітництва тощо.Важливо підкреслити, що в аналізі не можна обмежуватись інформацією про економічні відносини, що встановились на певний час. Велике значення має також інформація про еволюцію цих відносин, більш тривалу динаміку економічного розвитку, що сприятиме стабільності, перспективності та надійності партнерства в усіх аспектах. Ефективність аналітичного забезпечення менеджменту визначається сукупністю параметрів управління, які оцінюються за варіантами багатокритеріальної оптимізації. Визначальними серед цих є показники фінансової стабільності, економічного зростання, конкурентоспроможності тощо. Комплексний економічний аналіз проводиться у двох зустрічних напрямах за системою досліджень “виробництво – витрати – результат”. Виходячи із загальних критеріїв господарювання в умовах дії ринкового механізму, виробнича діяльність оцінюється з точки зору досягнення максимальних фінансових результатів та економічної стабільності на ринку. Водночас фінансова діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються через призму оптимізації виробництва, пошуку найвигідніших сфер діяльності підприємства, раціонального маневрування грошовими потоками. Широке використання ЕОМ сприяє не лише збільшенню функціональних можливостей та підвищенню методологічного рівня економічного аналізу, а й створенню його оптимальної організаційної моделі. В міру того як економічна інформація набирає вартісної ваги, загострюється проблема економічності аналітичних процесів. Це, своєю чергою, визначає методологічний рівень аналізу та доцільність реалізації його функціональних можливостей оцінки, діагностики, пошуку. Лише раціональна диференціація та інтеграція елементів організаційної моделі економічного аналізу дає змогу привести його у відповідність до сучасних вимог. З формуванням ринкових структур відбувається процес становлення нового економічного мислення, нової етики управління. Це не менш складний процес, і лише за умов, коли будуть розвинуті елементи ринку, сформується його панівна ідеологія, можна буде створити дієвий механізм ринкового управління та ефективне його аналітичне забезпечення. Як відомо, управління в умовах ринкової економіки базується головним чином, на реалізації економічних методів, дієвість яка залежить не лише від об’єктивності оцінки діяльності підприємства, а й від реального визначення кола інтересів і можливості їх активізації у взаємозв’язку з мобілізацією резервів підвищення ефективності виробництва. Тільки в такому випадку може бути розроблений керований механізм мотивації і, відповідно, дієва система управління. Визначення кількісних параметрів впливу на економічні інтереси підвищує роль економічного аналізу, головним чином. У виборі важелів управління та створенні механізму їх приведення в дію. Тобто формується модель системи управління посилення відповідальності за результати прийнятих управлінських рішень. Комплексний економічний аналіз стає основою системного підходу до впровадження різних методів управління. Дослідження показують, що їх несистемна реалізація лише посилює невідповідність структури організаційно-економічного механізму, перешкоджає ефективному використанню виробничого потенціалу. Як правило, впровадження різних систем управління, форм господарювання, застосування регуляторів економічних відносин відбиваються без глибокого аналізу умов їх дієвості на конкретних об’єктах, без оцінки ефективності нового механізму управління лише в процесі реалізації чи після його завершення оцінюється наскільки ефективним є перехід на нові системи управління. Частіше результат буває негативним. Аналіз показує, що майже половина вихідної управлінської документації підприємств не узгоджується між собою. Прийняті рішення мають неоднозначний суперечливий характер. Це саме стосується “пакетної” оцінки нормативних і законодавчих актів, сформованих парламентом та урядом України. Тому глибинний альтернативний економічний аналіз ефективності впровадження нових систем управління слід виділяти в площині вибору і обґрунтування механізму реалізації управлінських рішень. У новому економічному середовищі, яке формується дією ринкового механізму, кібернетичний підхід до управління передбачає вдосконалення аналізу оптимальності управлінських рішень, прогнозування поведінки конкурентів і контрагентів, оцінки наслідків регулювання системи та ін. Звести до мінімуму негативні наслідки дії факторів невизначеності можна лише в процесі системних досліджень інформаційної моделі з багатьма критеріями. Це посилює значення економіко-математичних методів і моделей в аналізі, передбачає вдосконалення методики аналізу на їх основі. 3. Системність економічного аналізу. Одним з основних напрямів сучасної науки є комплексне дослідження явищ і процесів промислових підприємств є стрижнем методології комплексного економічного аналізу. Системний підхід передбачає використання таких елементів діалектичної логіки: об’єктивність і повнота розгляду проблем і явищ;аналіз соціально-економічних процесів у динаміці та розвитку; вивчення явищ у взаємозв’язку і взаємозалежності; історичний підхід до вивчення явищ. Під системним економічним аналізом слід розуміти сукупність наукових методів і практичних прийомів розв’язання складних економічних проблем. Він базується на використанні категорій системи як єдності взаємопов’язаних елементів, які спільно діють для досягнення спільної мети. Виробничо-економічна система, до яких належить підприємство, має такі властивості: ієрархічність; багатокритеріальність; автономність; динамічність (інерційність); невизначеність; само організованість; адаптація. Ієрархічність системи економічного аналізу не означає і не виражає ієрархію підпорядкування на підприємстві, а передбачає, що оптимізація не верхніх рівнях менеджменту регулююче впливає на локальні рівні, а оптимізація локальних рівнів визначає зону вибору параметрів дії системи (підприємства) на верхніх рівнях. Багатокритеріальність передбачає наявність багатьох шляхів досягнення мети діяльності підприємства, і для визначення найкращого варіанту її реалізації необхідно здійснити оптимізаційні розрахунки. Визначальними є виробничі і фінансово-економічні критерії. Автономність характеризується відносною самостійністю у виробі форм і методів та організації виробничо-господарської діяльності в умовах ринку. Динамічність (інерційність) функціонування підприємства полягає в тому, що при обґрунтування аналітичних результатів необхідно врахувати їх кінцеві наслідки для всієї виробничої системи і розглядати (імітувати) результативність аналітичних висновків протягом тривалого періоду. Невизначеність проявляється в тому, що вихідні дані діяльності підприємства не можна вважати однозначними. Значна частина вхідної інформації про перспективи розвитку підприємства (стійке забезпечення ресурсами, параметри виробництва і реалізації) залишається невизначеною. Це, з одного боку, робить неможливим однозначний розрахунок майбутнього стану підприємства на ринку, а з другого, - ускладнює прийняття рішень про його розвиток. Самоорганізованість і адаптація – це можливість пристосування виробничої системи до зміни ринкового середовища під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Методологія системного економічного аналізу діяльності підприємства передбачає наступну послідовність реалізації окремих етапів аналітичного процесу, визначених принципами системних досліджень. На першому етапі визначають мету, завдання та умови функціонування підприємства. Його діяльність розглядають у виробничому і фінансовому аспектах. У виробничому аспекті виділяють три елементи: ресурси виробництва, виробничий процес і результати виробництва; у фінансовому аспекті – авансування капіталу, обіг виробничого та комерційного капіталу, віддачу (дивіденди) авансового капіталу. На другому етапі виділяють технічні, економічні, соціальні, екологічні та інші параметри діяльності підприємств, тобто системну показників (синтетичних. Аналітичних, абсолютних і відносних, кількісних і якісних). Вибір необхідної і достатньої кількості та системи показників визначається методикою аналізу. На третьому етапі складається загальна модель (схема системи аналітичних досліджень, встановлюються ї головні компоненти, функції, взаємозв’язки, виділяються окремі підсистеми, які характеризують підпорядкованість її елементів. В умовах переходу до ринку загальна аналітична модель суттєво змінюється, розширюється зона аналітичних досліджень, виявляються і оцінюються нові фактори та умови економічного зростання. Можна виділити три аналітичних комплекси: а) аналіз потенційних можливостей варіантів прогресивного розвитку; б) аналіз економічних результатів (очікуваних чи досягнутих) господарювання; в) аналіз ефективності заходів, спрямованих на зміцнення економічного стану підприємств на ринку. Схема загальної ринкової моделі системних аналітичних досліджень діяльності підприємств показан на рис 1. Рис. 1. Загальна модель системного економічного аналізу діяльності підприємств Розмежування досліджень внутрішнього та зовнішнього економічного середовищ діяльності підприємств передбачає реорганізацію інформаційних потоків, внесення суттєвих змін в систему обліку і звітності, їх уніфікацію і стандартизацію. На четвертому етапі здійснюється факторний аналіз причинно наслідкових звязків, класифікація факторів, розподіл пайової участі та ін. На п’ятому етапі проводиться синтез результатів аналітичного дослідження, формується аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень. Системний підхід до господарських рішень передбачає розгляд господарської діяльності як багаторівневої структурної моделі. У цьому випадку предметом аналізу стають: усі види продукції; усі стадії виробничого процесу; усі фактори виробництва; усі види господарської діяльності; усі підрозділи підприємства; усі процеси управління. 1.Постановка задачі 2.Формулювання мети розв'язання проблемної ситуації3.Виявлення чи вироблення альтернатив досягнення мети 4.Характеристика можливого стану зовнішнього економічного середовища 5.Виявлення можливих результатів дії 6.Характеристика та оцінка результатів реалізації альтернатив у конкретних умовах зовнішнього економічного середовища 7.Добір критеріїв оцінки відповідності результатів дії пославленій меті 8.Оцінка відповідності рзультатів дії поставленій меті 9.Оцінка очікуваного ефекту дії 10.Порівняння окремих альтернатив за очікуваним ефектом і вибір найкращого 11.Прийняття рішень Рис.2 Аналітична схема процесу прийняття управлінських рішень Результатом аналітичних досліджень (рис.2)є формування банку рекомендацій наукового, інженерно-технічного та організаційно-економічного характеру щодо вдосконалення зміни різних напрямів роботи підприємства. Систематизація виявлених проблем і “вузьких місць” дасть змогу побачити, наскільки їх розв’язання згідно з пропозиціями аналітиків здатне зміцнити економіку підприємства. Всі пропозиції доцільно згрупувати. У першу групу включають усі пропозиції, які стосуються вдосконалення окремих структурних елементів досліджуваної системи на основі часткових розв’язків без залучення великих інвестицій. У другу групу об’єднують пропозиції, пов’язані з поетапними цілеспрямованими структурними змінами роботи підприємства за рахунок проведення організаційно-технічних заходів при нагромадження достатньо надійних, високоефективних рішень та власних (частково залучених) коштів для їх реалізації. Третю групу становлять пропозиції, спрямовані на докорінну зміну системи чи її структурних елементів на сонові принципово нових рішень при вкладенні значних коштів у конверсію виробництва. 4. Елементи методики економічного аналізу та їх характеристики. Вимоги системного підходу і комплексного вивчення економіки підприємств реалізуються в структурні методики економічного аналізу, в складі і зв'язках між окремими елементами, їх змісті. Виділяючи складові елементи методики аналізу, слід зауважити, що в загальній і спеціальній літературі, присвяченій проблемам методології аналітичних досліджень, немає однозначного визначення його структури, яка включає такі основні елементи: мета і завдання економічного аналізу; сукупність синтетичних та аналітичних показників, їх взаємозв’язки; фактори, які впливають на зміну показників; джерела інформації; конкретні методи аналізу; послідовність оформлення результатів та їх оцінку; організаційне і технічне забезпечення виконання аналітичних робіт. Методика економічного аналізу повинна відповідати таким вимогам: А) Необхідність здійснення аналізу на основі ранжових показників залежно від об’єкта аналітичних досліджень загалом підприємства і його внутрівиробничих підрозділів. Це дасть змогу забезпечити необхідну глибину аналітичного пошуку за всіма аналітичними періодами, скласти раціональну інформаційну базу урахування можливості автоматизації аналітичних робіт; Б) Проведення економічного аналізу шляхом моделювання процесів, які становлять економічне середовище, і управління ним через встановлення алгоритмів зв’язку між різними показниками з урахуванням реальних зв’язків. Це дасть змогу проектувати відповідні аналітичні модулі в умовах використання ЕОМ; В) Моделювання господарської діяльності через показники, які забезпечують потреби менеджменту. Базовим структурним елементом є формування завдань економічного аналізу. Вся складність завдань цього процесу полягає в тому, що в умовах ринкової економіки збільшується зона невизначеності в результаті дії факторів ринкової кон’юктури, відбувається орієнтація не лише і не стільки на проміжні, скільки на кінцеві виробничо-фінансові результати, соціально-економічні приорітети, спадковість відносно реалізації цільових програм. Поряд з цим проводиться обгрунтування ресурсного забезпечення досягення цілей. Значною мірою цілі і завдання економічного аналізу визначаються цілями менеджменту. Організаційну модель обгрунтування річних завдань виробничо-господарської діяльності підприємства можна подати у вигляді схеми. (рис.3) конкуренти Індикативні плани розвитку держави регіонів і галузей підприємств Вхідна інформація щодо обгрунтуван- ня параметрів ви- концепція розвитку робничо-господар- ської діяльності підприємств прогноз розвитку порівняльний аналіз концепції і прогнозу цілі і завдання господарської діяльності Рис.3 Організаційна модель обгрунтування завдань виробничо-господарської діяльності підприємства.Другим структурним елементом методики аналізу є система синтетичних та аналітичних показників. Для кожного блоку аналітичних задач формується окрема підсистема узагальнюючих (синтетичних) і аналітичних показників, виходячи з принципу їх достатності для відповідної глибини аналітичних досліджень. Водночас встановлюються взаємозв’язки між показниками, алгоритми їх розрахунку та рівні значень. Найчастіше в методиках аналізу виділяють показники екстенсивного та інтенсивного розвитку і зміни, натуральні й вартісні, абсолютні та відносні. Сукупність показників для розв’язуванння будь-якої аналітичної задачі визначається характером дослідження причинно-наслідкових зв’язків. Факторний аналіз не може бути всередині моелі самого показника. Третім структурним елементом методики економічного аналізу є ситема факторів і резервів виробництва. Як відомо, зміна кожного показника відбувається під впливом чітко визначених економічних, організаційно-технічних, соціально-екологічних та інших факторів. Фактори - це причини, потенційні сили, які впливають на зміну окремих показників чи їх систему. Вони мають об’єктивний і суб’єктивний характер впливу. Фактори в економічному аналізі класифікуються за різними ознаками (рис.4). Класифікація факторів покладена в основу класифікації резервів. Резерви виступають як ступінь можливої чи фактичної мобілізації дії окремих факторів. Розрізняють два поняття резервів: резервні запаси і невикористані можливості (упущену вигоду). Четвертим структурним елементом методики економічного аналізу є інформаційна база аналітичних досліджень. Джерелами інформації економічного аналізу можуть бути дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, нормативно-довідкові дані, дані спеціальних обстежень тощо. Кількість і якість інформації повинна відповідати вимогам системних аналітичних досліджень згідно з визначеними цілями, завданнями і глибиною економічного аналізу. Якщо необхідна інформація відсутня, її необхідно отримати всіма можливими засобами, оскільки ефективність методики аналізу визначається не можливостями інформаційного забезпечення, а потребами менеджменту. П’ятим структурним елементом методики економічного аналізу виступають методи аналітичних досліджень. Частину методів розроблено безпосередньо в теорії економічного аналізу, а інші запозичені з суміжних наук: математики, статистики, психології, менеджменту, бухгалтерського обліку. Різні методи чи їх сукупність використовуються в аналітичних дослідженнях залежно від характеристики досліджуваних функціональних зв’язків (детермінованих чи стохастичних). Усі методи економічного аналізу (в практиці використовується близько ста різних методів) можна розділити на три групи: логічні, математичні та евристичні. фактори внутрішні зовнішні державне соцільні неосновні основні регулювання умови пору- струк- поза- вироб- стан при- шення турні вироб- ничі ринку родні стан- зруше- ничі умови дартів ння предмети засоби праці праці форми гос- системи подарю- управління праця вання організаційно-технічний рівень виробництва Рис.4 Класифікація факторів, вплив яких досліджується в системі економічного аналізу діяльності підприємств Логічні методи включають в себе основні та спеціальні методи. Основні є базовими й обов’язковими для будь-яких аналітичних досліджень, оскільки дають характеристику зміни чи розвитку економічних явищ і процесів (порівняння, деталізація, абстрагування, синтез та ін.). Спеціальні методи використовуються для визначення ступеня залежності і впливу окремих факторів (елімінування, групування, балансової погодженості та ін.) при дослідженні причинно-наслідкових зв’язків. Посилення впливу ринкових факторів, збільшення ризику прийняття неоптимального рішення вимагають від керівника використання в аналізі більш витончених методів і прийомів, сучасного математичного апарату. Для їх кваліфікованого застосування необхідно подати господарський об’єкт у вигляді математичної моделі, імітувати його поведінку при зміні ситуації. Математичні методи найбільше використовуються при дослідженнях стохастичного зв’язку. Найпоширенішими є методи кореляційного і регресійного аналізу, теорії масового обслуговування, динамічного ряду, матричні моделі. Евристичні методи пов’язані з експертними оцінками господарських ситуацій на сонові творчого мислення, набутого досвіду тощо. В практиці економічного аналізу використовують методи: аналогії, інверсії, «мозкового штурму», синектики, контрольних питань, колективного блокнота та ін. Шостим структурним елементом економічного аналізу є організаційне забезпечення виконання аналітичних робіт, оформлення та оцінка їх результатів. 5.Організаційні системи економічного аналізу господарської діяльності підприємств.Організація екномічного аналізу на підприємстві перебуває у тісному звязку з методикою проведення аналітичних досліджень, створюючи широкі можливості для їх поглиблення (особливо при використанні ЕОМ та стандартизації) чи обмежуючи зону аналітичного пошуку через обмежені можливості впровадження сучасної технології аналізу. Виділяють дві організаційні системи економічного аналізу на підприємстві: централізовану і децентралізовану. Кожна з них функціонує з використанням чи без використання ЕОМ. Централізована організаційна структура управління підприємством містить спеціалізований підрозділ (відділ, бюро) економічного аналізу. У такій організаційній системі досягається єдність методологічного забезпечення аналізу, чіткий розподіл праці аналітиків, можливість застосування потужної обчислювальної техніки тощо. Однак вона має і суттєві недоліки: відірваність аналітичного процесу від процесів управління і менеджменту, низька економічність технології аналітичного процесу та ін. У децентралізованій системі спеціалізований підрозділ не виділяється, а весь комплекс аналітичних робіт розподіляється у діючій організаційній системі управління підприємством. За такої організації аналітичний процес максимально наближений до управлінського, є окремим етапом, значно зменшується обсяг обробки економічної інформації, створюються сприятливі умови для застосування міні- і мікроЕОМ. Головним в організації економічного аналізу є його проектування. Виділяють такі напрями проектування: функціональна будова, модельна будова, процесуальна будова та організаційно-структурна будова. Процес проектування полягає у послідовній регламентації: А) цілей і підцілей аналізу, функцій і задач; Б) процесу аналізу (процедурно-організаційної побудови); В) результатів процесу аналізу, виду і форми вихідних аналітичних документів, періодичності і строків їх подання; Г) засобів розв’язання задач і виконання процедур, включаючи склад і джерела отримання вхідної інформації, а також обчислювальну та організаційну техніку; Д) методик розв’язання задач і виконання процедур, способів виконання процедур (автоматизованого і неавтоматизованого); Ж) відповідальність за безперервність процесу аналізу (у ланках, службах і персонально); З) взаємодії в процесі аналізу передбачає виділення цілей, підцілей, функцій і задач). Мета аналізу полягає у підготовці аналітичної інформації, необхідної і достатньої для прийняття управлінських рішень. Підцілі аналізу визначаються різновидами управлінських рішень, які враховують їх призначення і часовий аспект. Аналітичне забезпечення управління спрямоване на розробку цільових програм і планів, дослідження ринку, контролю, організації, економічного стимулювання тощо. Видіялють три основні функції аналізу: оцінкову, діагностину і пошукову. В ході оцінкового аналізу встановлюють відмінності досягнутого стану від запланованого і бажаного шляхом порівняння з встановленими критеріями. Діагностичний аналіз включає детальне виявлення ознак невідповідності, якісну характеристику обєкта, причинно-наслідкові звязки. Пошуковий аналіз полягає в обгрунтування рекомендацій щодо переведення обєкта у бажаний стан виявлення глибинних резервів підвищення ефективності виробництва. Після визначення функціональної будови аналізу одним з найвідповідальних і найскладніших етапів проектування організації економічного аналізу є побудова моделі аналізу у вигляді максимального повного переліку його задач, систематизованих за певними критеріями з рахуванням об’єкта управління чи менеджменту. Для цього насамперед треба встановити систему задач (загально виробничих і внутрівиробничих) на кожному рівні. Виходячи з цільового підходу, для кожного конкретного рівня управління визначається загальна мета, а потім – локальні цілі (за принципом дерева цілей). Щоб побудувати працездатну систему аналітичних задач, треба врахувати особливості організаційної структури кожного господарського органу, а також закріплення відповідальності за підрозділами й окремими працівниками апарату управління. Однак розроблена модель аналізу не є постійною, вона змінюється, уточнюється, доповнюється. Особливо при використання ЕОМ. Тому треба мати дві системи задач аналізу: нормативну і перспективну. Поруч з побудовою організаційної моделі економічного аналізу необхідно встановити логіко-інформаційну взаємодію аналітичних задач, враховуючи при цьому розподіл відповідальності за загальними функціями управління між різними ланками, а також причинно-наслідкові зв’язки між показниками. Виходячи з принципів структурної типізації, аналітичний процес доцільно розглядати як систему функціональних комплексів, блоків і окремих задач, які підлягають розв’язанню з використанням ЕОМ. Розміщення їх у вигляді структурної функціональної матриці дає змогу виділити склад інформаційних блоків, які передбачають розробку спеціальних баз даних для реалізації функцій управління підприємством (табл.1). Таблиця 1Функціональний комплекс задач Блок задач оперативного аналізу Блок задач поточного аналізу Блок задач перспективного аналізу Аналіз організаційно-технічного виробництва - + + Аналіз виробни- чих ресурсів + + + Параметризація господарської діяльності - + + Склад блоків аналітичних задач у стовпцях матриці формує управлінський комплекс задач. Після цього слід провести актуалізацію задач, розв’язання яких може бути забезпечене в даний момент, виходячи з наявних трудових ресурсів, у найближчій і більш віддаленій перспективі з урахуванням передбачуваного збільшення і кращого використання ресурсів. Потреби керівників в аналітичній інформації можуть бути кількох видів: суб’єктивні, об’єктивні, фактично задоволені та нормативні. Провівши актуалізацію, встановлюють черговість розв’язання задач. В основу проектування черговості слід покласти вартісну оцінку цінності інформації, яка визначається при багатокритеріальній оптимізації якості аналітичної інформації. Рис. 5. Процесуальна будова аналізу. Системний підхід до аналізу господарської діяльності підприємства передбачає і відповідну технологію аналізу, яка повинна розглядатись у загальному ланцюгу технології управління. Це, по-перше , сприятиме чіткій (цільовій) спрямованості аналізу, яка в кінцевому підсумку оцінюється ступенем досягнення мети управління і пошуку резервів підвищення ефективності виробництва. По-друге, дасть змогу забезпечити добір ефективних засобів реалізації технології розв’язання аналітичних задач залежно від рівнів управління, функціонуючих систем автоматизації аналітичного забезпечення, рівнів складності методів аналізу та управлінських рішень. Будь-який аналітичний процес може бути виражений окремими елементами трьох рівнів складності: етапами, процедурами та операціями. Певне поєднання визначених елементів утворює процесуальну будову, або технологію аналізу (рис 5). Елементи процесу Аналітична задача Формуван- Розрахунок аналі- Факторний Формування Етапи ня вхідної тичних показників аналіз вихідної ана- інформації літичної ін- формації Процедури Програмна Інформаційна Обчислю- Узагальнююча вальна Операції Творча Логічна Технологічна Рис.5. Процесуальна будова аналізу Зміст етапу полягає в логіко-математичному перетворенні аналізованого показника, а також у кількісній і якісній його оцінці відносно обраної бази чи кількох баз порівняння. Процедура є частиною етапу і полягає в підготовці, обчисленні та інтерпретації аналітичних величин, які характеризують зміну показника, що вивчається. Процедура складається з послідовно повторюваних операцій. Зміна виду повторюваних операцій визначає перехід до іншої процедури. Аналітична операція виконується на одному робочому місці людиною та машиною. Розв’язуючи будь-яку задачу, можна виділити її складові елементи, реалізація яких передбачає певну сукупність показників, методів аналізу і чіткий алгоритм їх застосування. Ці елементи ще називають модулями аналітичної задачі, або під процесами технології аналітичного процесу. На основі по елементної побудови розв’язку аналітичних задач можна досягти найбільшої оптимізації технології аналізу на різних рівнях управління, максимально уніфікувати аналітичний процес, забезпечити його глибоку стандартизацію, гранично автоматизувати всі етапи його технології. Тому слід виділити чотири рівні організації технології розв’язання: А) комплексів аналітичних задач; Б) блоків аналітичних задач; В) окремих аналітичних задач; Г) елементів (модулів) аналітичних задач. Такий підхід особливо важливий при автоматизації аналітичного процесу, виборів й обґрунтуванні систем його забезпечення. Найпрогресивнішою в сучасних умовах є організація технології аналітичного процесу з використанням ЕОМ. Для цього проектується підсистема комплексного економічного аналізу в АСУП (ПКЕА) з розміщенням задач аналізу в системі АРМ керівників і спеціалістів. Ця підсистема інтегрована до галузевої та територіальної систем управління і диференційована за окремими підсистемами другого порядку (аналіз повинна бути трирівневою (нижній, середній, верхній). В умовах децентралізації аналізу господарської діяльності на підприємстві задачі аналізу доцільно розміщувати в системі АРМ. При цьому, по-перше, досягається оптимальне співвідношення централізованої і децентралізованої систем аналізу, по-друге, підвищується ефективність функціонування АСУП внаслідок раціоналізації інформаційного, програмного і технічного забезпечення. В умовах АРМ усі етапи організації аналізу становлять єдиний технологічний процес управління, що забезпечує підвищення оперативності і дієвості управління. Використовуючи принцип проектування аналітичних модулів для розв’язання різних типів задач, при впровадженні АРМ розробляють системи програмної технології, які базуються на типових алгоритмах аналітичних розрахунків.Розподіляючи задачі аналізу в системі АРМ, необхідно забезпечити таку інтеграцію. Системи, за якої АРМ існувало б як автономна система і водночас було б частиною єдиної ПКЕА підприємства. Для реалізації функціональних задач треба розробити технологічну карту розв’язання аналітичних задач у послідовності показаній на рис. 7. Об’єктивною умовою створення автоматизованої ПКЕА є сукупність доцільно спроектованих і надійних забезпечувальних систем. Найскладнішою проблемою автоматизації аналізу є проектування дієвого інформаційного забезпечення, яке являє собою сукупність єдиної системи класифікації та кодування інформації, уніфікованих форм документації і використовуваних масивів інформації, досягнення сумісності інформаційного забезпечення різних АСУ і АРМ. Формування, збір, введення і коректування інфорнмації з аналітичної проблеми Обробка файлів за програмами видачі аналітичної інформації для інших видів аналізу Обробка файлів за програмами підготовки інформації для інших видів аналізу Обробка файлів за програмами функціональних АРМ Підготовка файлів для наступної роботи Рис. 7. Послідовність розв’язання аналітичних задач у системі АРМ. Розробка елементів внутрімашинного і позамашинного забезпечення ПКЕА, здійснюється на основі впорядкованої і формалізованої відповідним чином інформації, яка становить інформаційну базу АСУ. Функціонування ПКЕА характеризується необхідністю обробки великих обсягів інформації нормативного, довідкового, облікового, звітного характеру. Якщо при ручній обробці даних використовують документальні джерела інформації, то в умовах автоматизації аналізу більш раціональним є отримання інформації з інформаційного фонду АСУ. Впровадженням АРМ на базі ПЕОМ дає змогу формувати єдину систему організації та введення інформації з моменту ї збору до видачі готових аналітичних результатів безпосередньо в ПЕОМ і в обчислювальних комплексах вищого порядку. Зараз найпрогресивнішим є забезпечення економічного аналізу на основі автоматизованого банку даних (АБД). Функціонування ПКЕА передбачає використання загальносистемної бази даних і автономних банківських масивів. При цьому введення необхідної для аналізу інформації з документів практично відсутнє. Виділяють декілька концепцій проектування бази даних (БД): А) побудова БД нормативно-довідкової інформації; Б) побудова БД для основних виробничих цехів підприємства; В)побудова БД у вигляді комплексних інформаційних потоків; Г) побудова БД нормативно-довідкової інформації, перспективного, поточного та оперативного управління. Управління інформаційними ресурсами передбачає одночасно управління програмним забезпеченням при сучасних технології та організації аналітичного процесу. Під програмним забезпеченням аналітичного процесу найчастіше розуміють сукупність математичного апарату алгоритмізації, вибору мови програмування, розробку програми, створення пакетів прикладних програм. Програмне забезпечення ПКЕА є сукупністю комплексів програм, розроблених згідно з принципами модульності та адаптивності максимально орієнтованих на стандартні пакети прикладних програм, які забезпечують досить ефективну реалізацію всіх елементів технологічного процесу розв’язання задач в АСУП (АРМ). Програмне забезпечення розв’язання аналітичних задач має свою специфіку, оскільки: А) аналітичні задачі передбачають комплексний характер дослідження процесу, а отже, високу концентрацію аналітичних процедур; Б) до розв’язання задач висуваються жорсткі часові вимоги ( забезпечення максимальної оперативності подання результатів); В) існують різноманітні форми надання та ступені синтезування результатної інформації залежно від рівня управління і запиту користувача; Г) висока значущість результатної інформації для прийняття управлінських рішень передбачає автоматизовану перевірку її достовірності; Д) необхідність обліку різноманітних нестандартних господарських ситуацій і перерв у розрахунках передбачає діалоговий режим роботи з ЕОМ. Тому програми повинні бути багатоваріантними, гнучкими щодо внесення поправок і доповнень, мати високий рівень сегментації (модульності), розроблятись і реалізовуватись з мінімальними витратами ресурсів. Можна виділити три напрями формування і розвитку комплексних аналітичних програм: створення бібліотеки аналітичних програм; розробка пакетів аналітичних програм; розробка програмного забезпечення ПЕОМ. Програмне забезпечення ПЕОМ включає операційні системи, системи програмування, систему текстових і діалогових даних. Область обмежень, які впливають на оптимальний вибір технічного забезпечення аналітичного процесу, формують такі умови: розвиток автоматизації за локальними і глобальними системами управління; результати аналізу досліджуваних інформаційних потоків; рівень програмного забезпечення. Організаційне, правове та ергономічне забезпечення аналітичного процесу є загальним при виконання будь-яких функцій управління і менеджменту.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (13.06.2014)
Просмотров: 620 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: