Реферат на тему:Методологічні проблеми оцінювання ринкової вартості підприємства - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Методологічні проблеми оцінювання ринкової вартості підприємства. Високий науково-практичний інтерес оцінювання ринкової вартості підприємства і бізнесу , а також дольової участі в ньому має місце в наступних ситуаціях : при проведенні операцій купівлі -продажу об'єктів на вторинному ринку; в процесі приватизації державних підприємств ; при визначенні об'єктів як застави банківським установам; при реорганізації господарських одиниць (злиття, поглинання та реструктуризації); при страхуванні бізнесу; при здійсненні емісії акцій товариством (з метою обгрунтування вартості розміщення акцій); при розподілі майна; при призупиненні господарської діяльності чи ліквідації підприємства; при обгрунтуванні доцільності здійснення інвестиційних проектів по реконструкції діючих підприємств, а також при створенні нових компаній; в процесі пошуку потенційного інвестора з метою представлення привабливості оцінюваного бізнесу. В західній економічній літературі, на думку вчених, для отримання найбільш достовірних результатів в умовах ринкової економіки при оцінюванні функціонуючого підприємства потрібно використовувати метод оцінки вартості бізнесу як суми вартостей відповідних бізнес-ліній чи бізнес одиниць з додаванням ринкової вартості ”нефункціонуючих” у цих бізнес-лініях чи бізнес-одиницях активів [5]. Однак, в умовах ринку перехідної економіки законним є існування двох підходів до оцінки вартості підприємства, які виступають як взаємодоповнюючі, а саме: підхід до оцінки вартості підприємства на основі власності підприємства; підхід до оцінки вартості підприємства як загальної вартості бізнес-ліній чи бізнес-одиниць . Можливості детермінації оцінок певних об’єктів визначає вибір певних методичних підходів:: метод накопичення активів; метод компанії аналога; метод дисконтування грошових потоків; метод капіталізації. Найбільш поширеними є метод дисконтування грошових потоків і капіталізації , причому метод дисконтування грошових потоків можна застосовувати, на думку спеціалістів, до ризикованого (венчурного підприємства) з непередбачуваними і нестабільними майбутніми грошовими потоками, в якому може бути виділена будь-яка бізнес-лінія, що реалізує інвестиційний проект. Застосовуючи метод дисконтування грошового потоку, можна оперувати в розрахунках або так званим “грошовим потоком для власного капіталу”, або “безборговим грошовим потоком” . При виборі вищерозглянутих методів оцінки функціонуючого бізнесу відкритими залишаються наступні питання: наскільки аргументованим є сам вибір методу при відсутності відповідного маркетингового забезпечення оцінюваних перспектив бізнесу; наскільки обгрунтованою є оцінка високодиверсифікованого бізнесу без визначення просторово-часових меж і потреб майбутніх цільових ринків; як оцінити вплив розвитку логістичного управління на фінанси підприємства і динаміку вартості бізнесу [2 ] ; наскільки розвиток ключових компетенцій власної фірми та її ділових партнерів визначатимуть комерційний успіх бізнесу в перспективі та пов’язані з ним фактори ризику, що враховуються в процесі дисконтування грошових потоків; наскільки фактори, що відображають вигідну маркетингову географію бізнесу , диференціюють вартісну оцінку майбутнього бізнесу . Автор солідарний з думкою п. Вієслава Яніка про те, що вартість підприємства не є категорією, яку можна оцінити на короткому проміжку часу, оскільки варстість капіталів відображає очікуваний інвесторами рівень рентабельності залучених капіталів [6]. Модель створення вартості, відображену в роботі [ 6 ],включває: операційний прибуток підприємства після оподаткування; податкові пільги, зв’язані з фінансуванням діяльності через позички; новий капітал- нетто, призначений на інвестиції у даному році; норма повернення з інвестованого капіталу після оподаткування; витрати капіталу підприємства; довжина періоду, в якому інвестори очікують досягнення конкурентної переваги, у тому числі через випередження конкурентів з точки зору рентабельності інвестицій або в інший спосіб, який обмежує можливості і дії суперників. Ключовою теорією, яка ініціює процес маркетингового менеджменту , є стратегічний попит чи потреби, джерелом яких є невирішені проблеми, що появляються через порушення внутрішньої і зовнішньої структурної рівноваги товарних ринків –локальних, національних , європейських чи глобальних.. Останні генерують загрози і шанси для активізації ділового бізнесу, які радикально і за короткий проміжок часу можуть змінити: тип ринкової кон’юнктури; позиції лідерства основних гравців бізнесу; рівень ризикованості впроваджуваних інвестиційних проектів, і, відповідно, рівень премії за ризик ; привабливість підприємств та ліквідність їхніх активів ; ціну позичкового капіталу; привабливість ринкових сегментів і окремих регіонів; рівновагу фінансового капіталу чи структуру джерел фінансування; :систему ділового партнерства; тип конкуренції в регіональному чи європейському економічному просторі; часові параметри фінансової стійкості бізнесу і, відповідно, категорії потенційних позичальників кредитних ресурсів; пріоритети при виборі стратегічних об’єктів фінансування тощо. Всі ці явища в кінцевому підсумку визначатимуть рівень і динаміку ринкової вартості підприємства як інтегрованого багатовекторного показника. Тому перед теорією і практикою маркетингового та фінансового менеджменту постає проблема не тільки вдосконалення діючих методик щодо оцінки ринкової вартості підприємства в поточному періоді, а й розроблення теоретико-методичних положень щодо маркетингового, логістичного та організаційного забезпечення зростання цієї вартості та суспільної цінності бізнесу в перспективі [3] . Зауважимо, що загалом вітчизняні підприємства не повністю визначають свій ринок. Лише приблизно 30% підприємств визначають свій ринок, вказуючи три його виміри. З’являються формулювання, які вказують предметний характер ринку, суб’єктний характер ринку і просторовий характер ринку. Майже 50% підприємств визначають свій ринок, представляючи лише два його виміри: предметний і просторовий. Відсутність суб’єктного виміру є похідною двох ситуацій: - сприйняття ринку, предметно визначеного, проте не через категорію «потреб клієнта», а через властивості виготовлюваного продукту;- спроба доставки виготовленого продукту усім клієнтам, без врахування їх відмінності. Це є «неусвідомлена» дія, можливо, ефект проведеної калькуляції і усвідомлення того, що цілий ринок – це один сегмент. Принципово важливим в процесі факторного аналізу можливостей зростання майбутньої вартості підприємства , на думку автора, є питання про “відправну точку” оцінювання перспектив підприємницької діяльності: ким підприємство прагне стати в перспективі; як найбільш оптимально сформувати майнову та фінансовву структуру капіталу з метою розвитку ключових компетенцій , яка охоплює всю систему стратегічного ділового партнерства, і забезпечення на тій основі тривалої конкурентоспроможності . Відповідь на подібні питання зачіпає проблему вдосконалення оранізаційної структури і вибору організаційної форми підприємництва. Одним із чинників, відповідно до моделі Кейнса що впливає на функціонування організації, а також на реалізацію маркетингової стратегії, є організаційна структура. Проектування сфери маркетингової діяльності є вирішальним процесом, котрий повинен забезпечити необхідне взаємовідношення між стратегією та формою організації. Тому оцінка бізнесу вимагає чіткого окреслення функціональних та технологічних зв’язків виробника як відкритої динамічної системи, а також сфери експлуатації чи споживання проміжних і кінцевих продуктів. Головний принцип виділення бізнес –ліній полягає, по-перше, у визначенні досить чітких границь бізнесу для мотивації відокремлення його від середовища функціонування і розмежування його внутрішніх і зовнішніх зв’язків. По-друге – у виявленні та аналізі системоутворюючих зв’язків бізнес-ліній і способів їх реалізації. По-третє – у визначенні способу її функціонування і розвитку. Вихідним матеріалом для цієї процедури є план розвитку багатопродуктового підприємства. Література Альткорн Є. Розширення асортименту та вартість марки. // Вісник НУ”Львівська політехніка”, №469, 2003.с. -3-6; 2. Крикавський Є.В. Логістика. Основи теорії: Підручник- Львів: НУ”Львівська політехніка” ( Інформац.-видавничий центр „Інтелект +”, 2004.-416 с., с.199-202; ; 3. Мних О.Б., Бек О.М. Рушійні сили формування економічної вартості підприємства: стратегічні, фінансові, корпораційні // Матеріали ІХ Всеукраїнської наук.-практ.конф. Менеджмент та маркетинг: досягнення і перспективи, м. Київ, КПІ, 13.03.2002 р. 4. Круш П.В.. Поліщук С.В.Оцінка бізнесу: Навч. Пос.-К.: Центр навчальної літератури.2004.-264с. С.67; 5. Радионова С.П., Радионов Н.В. Оценка инвестиционных ресурсов предприятий (инновационный аспект).- СПб: Альфа, 2001.-208 с., 24-25; 6. Вієслав Янік. Ефективність формування і розвитку підприємництва в умовах трансформації економіки постсоціалістичних країн: Моногр.-Львів: Видавничий дім „Панорама”,2001.-304с., с. 124.; 7. J. Gordon. Relacje z klientem. Marketing partnerski. Polske wyd. Ekonomiczne. Warszhawa. -2001, s.129-132. 12. Yvan Allaire, Mihaela E. Firsirotu. Myslenie strategiczne. Wyd. Naukowe PWN, Warszawa, 2000;
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (15.06.2014)
Просмотров: 254 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: