Реферат на тему:Методичні підходи аналізу кредитоспроможності підприємств - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Методичні підходи аналізу кредитоспроможності підприємств. Зміст Методичні підходи аналізу кредитоспроможності підприємств Процес формування ринкових відносин в економіці України об'єктивно зумовлює необхідність підвищення ролі кредиту, що є одним з найважливіших чинників, які забезпечують безперервність розширеного відтворення. Можливість надання кредиту визначається по-перше, наявністю у банка кредитних ресурсів, по-друге, - впевненістю банка в тому, що позичальник буде в змозі повернути йому кредит в повній сумі у встановлений договором строк. Кредитоспроможність - це якісна оцінка позичальника, яка визначається банком до розгляду питання про можливість і умови кредитування і дозволяє передбачити ймовірність своєчасного повернення позичок та їх ефективного використання. Банківські спеціалісти встановлюють рівень кредитоспроможності позичальника, спираючись на його всебічну якісну оцінку. З цією метою в практичній діяльності використовують певні методики проведення фінансового аналізу діяльності клієнтів. Ці методики варто зіставляти з економіко-правовою та нормативною базою, що регулює виконання кредитних операцій та економічними показниками господарської діяльності позичальників. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями КБ (Постанова НБУ № 122 від 27.03.98) встановлює основні принципи визначення категорійності клієнтів. Рівень фінансового стану позичальників слід відносити до одного з п'яти класів: клас "А" - фінансова діяльність дуже добра, наявні реальні передумови її підтримки на високому рівні й надалі; клас "Б" - фінансова діяльність добра, або дуже добра, але немає можливості дотримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу; клас "В" - фінансову діяльність можна вважати задовільною, однак спостерігається чітка тенденція до її погіршення; клас "Г" - фінансова діяльність погана і характеризується циклічністю за короткі відрізки часу (прибутки різко змінюються на збитки); клас "Д" - діяльність збиткова і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні відсотки за нею не можуть бути сплачені. Обов'язковість формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями обумовлює необхідність застосування відповідної методики оцінки кредитоспроможності клієнтів, яка б дозволяла провести ранжування потенціальних позичальників відповідно до вимог НБУ щодо формування такого резерву та прийняти рішення саме про надання позички. Найсприятливішою з цього боку можна вважати методику інтегральної (рейтиногової) оцінки підприємства-позичальника. підсумкова інтегральна (рейтиногова) оцінка повинна враховувати усі найважливіші показники фінансово-господарської діяльності клієнта та ступінь їх впливу на кредитоспроможність . Розрахунок величини підсумкового інтегрального (рейтингового) показника можна визначити за формулою: де К - підсумковий інтегральний коефіцієнт, R - величина рейтингу і-го фінансового показника, W - вага і-го фінансового показника в підсумковому інтегральному коефіцієнті. Першим етапом аналізу є вибір та розрахунок показників, який повинен проводитися згідно з методологічними принципами фінансового аналізу, метою оцінки та потребами суб'єктів аналізу. З метою визначення кредитоспроможності та відповідно до вимог НБУ використовують 4 групи фінансових коефіцієнтів за даними звітності підприємства: - коефіцієнти ліквідності; - коефіцієнти ділової активності; - коефіцієнти фінансової незалежності; - коефіцієнти рентабельності. Показники ліквідності визначають ступінь покриття зобов’язань позичальника його активами, строк перетворення яких в грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. Звичайно застосовують коефіцієнти поточної, швидкої та миттєвої ліквідності. Аналіз ділової активності дозволяє оцінити ефективність використання позичальником своїх активів. Звичайно застосовують 3 види показників такого типу, що представляють собою відношення активів, дебіторської заборгованості і запасів до середньої за день величини продаж. Метою такого аналізу є визначення швидкості (в днях) оборотності дебіторської заборгованості і запасів, що надає якісну характеристику стану поточних активів у позичальника. Аналіз фінансової незалежності позичальника характеризує розподіл ризику між власниками підприємства-позичальника та його кредиторами. У випадку банкрутства підприємства із великою часткою позиченого капіталу шанси кредитора на повернення боргу дуже низькі. Рентабельність означає життєспроможність позичальника в довгостроковій перспективі і надає уявлення про загальну ефективність його функціонування. Для розрахунку показників рентабельності балансовий прибуток порівнюється із такими параметрами як обсяг реалізації, активи і власний капітал. Окрім розглянутих показників важливе значення має виробничих потенціал підприємства та своєчасність отримання грошей за реалізовану продукцію. Можливості підприємства продовжувати випуск якісної продукції, не залучати кошти у технічне переоснащення та основних фондів ілюструє коефіцієнт зносу основних засобів. Збільшення коефіцієнту зносу основних засобів є ознакою погіршення стану матеріально-технічної бази підприємства, підвищення ймовірності зупинки обладнання на ремонт, і, як наслідок, додаткові витрачання коштів, зменшення обсягів випуску та реалізації продукції, зменшення доходів. В умовах нестабільної економічної ситуації, високої ймовірності неплатежів важливого значення для оцінки своєчасності погашення кредиту набуває показник співвідношення надходжень на рахунки клієнта з обсягами реалізації продукції. Чим більше значення цього коефіцієнту наближається до 1, тим вищим є рівень платоспроможності підприємства, що свідчить про якісну організацію взаємовідносин із покупцями продукції. Розглядаючи можливість використання зазначених вище показників для оцінки кредитоспроможності позичальника, не варто забувати про якісну оцінку, котра не піддається формальному описанню та документальному оформленню. Аналіз кредитоспроможності - процес творчий, що вимагає від банківських працівників глибоких знань економічних процесів, специфіки галузі та підприємства, систематизації та аналізу фактичного матеріалу. В своїх судженнях про кредитоспроможність спеціалісти покладаються не тільки на джерела формальної інформації, але й на суб'єктивні показники та свої інтуїтивні прийоми аналізу. У зарубіжній та вітчизняній літературі пропонується велика кількість якісних показників. Визначальними при оцінці можливостей погашення позички є: ринкова позиція підприємства, ефективність управління підприємством та стабільність надходжень на його рахунки. Ринкова позиція визначається на підставі аналізу сегменту ринку, в якому працює підприємство, його позиції в даному сегменті, конкурентного середовища та конкурентоспроможності його продукції. Ефективність управління підприємством визначається на основі аналізу результатів роботи за звітний та попередній періоди, оцінки професійних якостей та керівних навичок його керівництва. Стабільність надходжень на рахунки визначається за результатами аналізу динаміки надходжень на рахунки підприємства та виявлення основних тенденцій. Другим етапом розрахунку підсумкового інтегрального коефіцієнта є визначення рейтингу значень фінансових показників, що були розраховні на першому етапі. При цьому коефіцієнтний аналіз не повинен проводитися формально, адже рівень цих показників дуже відрізняється в залежності від галузі, в якій працює підприємство. Через це НБУ рекомендує здійснювати порівняльний аналіз, зіставляти показники підприємства-позичальника з показниками аналогічних підприємств даної галузі або з середньогалузевими. З урахуванням рекомендацій НБУ комерційні банки на основі аналізу клієнтської бази самостійно визначають оптимальні значення розглянутих фінансових коефіцієнтів та їх рейтингові значення. Щодо суб’єктивних якісних показників, то їхні рейтингові значення визначаються на основі експертної оцінки кредитного працівника. Третім етапом є визначення ваги кожного фінансового коефіцієнта, кожен банк повинен визначити для себе значущість тих чи інших показників. Однак, зважаючи на мету визначення кредитоспроможності - своєчасне (швидке) повернення позичених грошей, - найбільшу вагу матимуть коефіцієнти рентабельності (24 та показники ділової активності (21 %). Іншими показниками пропонуються такі вагові коефіцієнти: показники ліквідності - 14%, показники фінансової незалежності - 14%, інші фінансові показники - 12%, суб’єктивні показники - 15%. Четвертим етапом є ідентифікація отриманого значення підсумкового коефіцієнта, тобто визначення діапазону його коливань в межах кожного з п'яти класів позичальника. Запропонований підхід до визначення кредитоспроможності позичаль-ника на основі рейтингової оцінки має деякі переваги: 1) рейтингова оцінка дозволяє врахувати та порівнювати реальні досягнення різноманітних позичальників 2) дозволяє одночасно із оцінкою можливості надання позички визначити клас позичальника для формування резерву під кредитні ризики 3) базується на комплексному підході до оцінки фінансового стану та діяльності підприємства 4) аналіз здійснюється за даними відкритої фінансової звітності. Література Дзюблюк О. Проблеми підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків // Вісник НБУ. -1998. - №9. Шибалкіна В. Оптимальні умови банківського кредитування // Банківська справа. - 1998. - №4. Ананькина Е., Майорова Н. Критерии определения внутреннего кредитного рейтинга предприятия // Вестник Института экономики города. -1999 - №5. Склярова О.В. Визначення кредитоспроможності позичальника на основі рейтингової оцінки.//Проблеми економіки № 73, 2001 р.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (15.06.2014)
Просмотров: 329 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: