Реферат на тему: Менеджмент - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Менеджмент. 1. Управління по цілях і результатах Управління по цілях. Система цілей організації включає вищі цілі організації, що розробляються виходячи з місії організації вищим її керівництвом і штабними підрозділами. Далі на основі цих вищих цілей лінійними керівниками відповідних рівнів розробляються цілі конкретних підрозділів. Важливою вимогою при побудові такого “дерева цілей” є система підтримки цілей більш високого рівня цілями нижчого рівня. Основними етапами управління по цілях є [2, c. 230]: 1. Вироблення коротких, точних формулювань цілей, побудова “дерева цілей” від вищої цілі організації (самий верхній рівень) до цілі конкретного працівника. На цій основі дається якісна характеристика цілей організації, а також взаємозв'язку в системі цілей. Наприклад, цілі організації, її структурних одиниць і цілей окремих робітників. на цьому етапі функції керівників полягають у наступному: - передача своєчасної і досить повної інформації; - уточнення відносин між рівнями управління, їхніми повноваженнями і мірою відповідальності; - підтримка лінійних підрозділів з боку персоналу штабних підрозділів; - здійснення горизонтальної і вертикальної координації; - забезпечення фінансовими, трудовими і матеріальними ресурсами. 2. Розробка реалістичних планів досягнення системи цілей. У процесі розробки планів здійснюється конкретизація цілей, а також аналізується співвідношення цілі - засоби. Для цього [5, c. 42]: - оцінюється практична можливість досягнення поставлених цілей; - з'ясовуються потенційні труднощі, аналізуються непередбачені ситуації (форс-мажор) при досягненні поставлених цілей; - здійснюється пошук кращих, оптимальних шляхів досягнення цілей; - визначаються методи оцінки обсягу затрачуваних ресурсів, розробки бюджетів, календарних планів; - визначається бажаний характер взаємин, необхідних форм і масштабів підтримки. Основними стадіями планування є: - визначення задач, які необхідно вирішити для досягнення поставлених цілей; - розробка конкретних заходів, здійснення яких дозволить вирішити поставлені задачі; - установлення значимих, істотних взаємозв'язків між основними видами діяльності організації. На цій основі здійснюється складання календарного плану роботи; - уточнення ролей і взаємин між основними виконавцями, а також делегування повноважень, необхідних для виконання конкретних заходів; - оцінка витрат ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних), необхідних для виконання намічених заходів. Розподіл ресурсів і складання бюджетів до початку операції; - уточнення термінів виконання окремих етапів роботи; можливе коректування розроблених планів для забезпечення їхньої максимальної реалістичності. 3. Здійснення систематичного контролю за ходом реалізації планів. Вимір, аналіз і оцінка виконаної роботи й отриманих результатів, міри досягнення поставлених цілей. При цьому виявляються проблеми, що виникли, завади в досягненні цілей, визначаються причини виниклих проблем, виявляються потреби, запити, очікування виконавців і розміри отриманої винагороди. Оцінюється співвідношення очікувань і реальної винагороди, її розмірів, форми, термінів одержання. Контроль за досягненням намічених результатів передбачає оцінку проміжних результатів, що впливають па кінцевий підсумок, рівень виконання передбачених планом заходів (графіків), здійснення ситуаційного управління. Досягнення кожного ключового результату оцінюється окремо і проводиться двічі в рік як у робочих виробничих групах, так і на вищому рівні управління, при цьому широко використовується досвід приваблюваних консультантів, як внутрішніх, так і зовнішніх. 4. Вживання коригувальних заходів для досягнення поставлених цілей в умовах, що змінилися. Причинами недосягнення цілей, а отже, потреби у вживанні коригувальних заходів можуть бути: - нереалістичність поставлених цілей; - недолік ресурсів; - неефективне використання ресурсів у силу відсталої структури, технологій, низького рівня кваліфікації виконавців. У управлінні по результатах застосовуються різні рівні оцінки ключових результатів: оцінка ефективності діяльності фірми і рівня витрат виробництва. Ключовими результатами тут можуть бути цілеспрямованість, функціональна організація, продуктивність праці; оцінка продукції і послуг. Ключовими результатами можуть бути рівень обслуговування, якість продукції, кількість реалізованих товарів; оцінка рівня задоволення запитів споживачів. Задача вищого керівництва складається в управлінні роботою по досягненню намічених результатів, що передбачає здійснення планування, виконавця, контролю і розвитку. Управління по цілях, як і будь-який метод, має сильні і слабкі сторони. Висока ефективність методу обумовлена його практичною обґрунтованістю, чіткою орієнтацією на результат, широкими можливостями для стимулювання виконавців. Однак чи завжди ефективне залучення виконавців до вироблення цілей? Чи не так простий метод у його практичному застосуванні, особливо формулювання чітких (а самого головне - реалістичних) цілей, для досягнення яких потрібне оптимальне використання ресурсів організації? Метод управління по цілях використовують для організації більш ефективної роботи. А як реагують виконавці на методи, застосування яких інтенсифікує роботу? Важливою умовою ефективного застосування методу управління по цілях є постійна і повна підтримка реалізації планів вищим керівництвом. Але чи завжди йому це вигідно? Вище керівництво формулює цілі організації. Однак при великому обсязі поточної роботи метод вимагає здійснення контролю за мірою досягнення цілей, здійснення необхідних коректувань, аналізу причин,, через які цілі не досягнуті. Чи всі керівники здатні і хочуть виконати цей обсяг роботи на необхідному рівні? Нарешті, важливе і питання мотивації керівників і виконавців, наприклад, співвідношення матеріальних і моральних стимулів, результатів для організації, зусиль, витрачених керівником і його винагороди. 2. Сутність зовнішньоекономічної діяльності, її специфіка Зовнішньоекономічна діяльність пов'язана з проведенням різними господарськими суб'єктами ділових операцій на закордонних ринках. У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (стаття 1), прийнятому 16 квітня 1991 p., зазначено, що: "Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності заснована на взаємовідносинах як на території України, так і за її межами". Тому очевидно, що зовнішньоекономічна діяльність включає два види ділових операцій: операції українських суб'єктів господарювання за межами України та закордонних господарських суб'єктів із різних країн в Україні. Значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України, постійно зростає. Історичний досвід підтверджує вигідність розширення участі країн у міжнародному поділі праці і різноманітних формах міжнародного бізнесу і, навпаки, згортання зовнішньоекономічної діяльності неминуче призводить до уповільнення соціально-економічного розвитку країни, виникнення складних проблем, які неможливо вирішити не лише в економіці, але і в інших сферах суспільного життя. Тому процес глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя можна вважати закономірним з огляду на посилення взаємозалежності між країнами і зростаючу схожість їх економік. У сучасному світі чіткіше простежується тенденція до інтеграції в міжнародному економічному просторі. Доказом цього є тісна взаємозалежність виробництва і міжнародної торгівлі. Сьогодні більшість товарів надходить на ринок через зовнішню торгівлю або виготовляється з використанням складників, що завозяться з-за кордону. Процеси економічної інтеграції неоднозначні. Спостерігається підвищення ефективності виробництва за рахунок поглиблення спеціалізації. Завдяки зростанню торгівлі посилюється економічна активність у багатьох країнах. Процес входження України в систему світогосподарських зв'язків багато в чому залежить від якості прийняття управлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародні ділові операції, як і внутрішні, є результатом визначених управлінських дій: прогнозування і планування, організації, мотивації, керівництва, контролю і т.д. Звичайно, всі зазначені функції менеджменту в зовнішньоекономічній діяльності мають істотні особливості. Скажімо, у процесі планування варто враховувати міждержавні відносини, що впливають на вибір партнерів. Маркетинг зовнішньоекономічної діяльності базується на вивченні міжнародних ринків, особливостей запитів іноземних клієнтів, просування товарів і послуг на закордонні ринки здійснюється з урахуванням місцевих традицій і численних обмежень і т.д. По-іншому виглядає і функція організації в зовнішньоекономічній діяльності. Наприклад, перед підприємством, що виходить на закордонні ринки, відразу ж виникає запитання: створювати за кордоном свої підрозділи чи шукати там закордонних посередників? Це специфіка організації зовнішньоекономічної діяльності, оскільки внутрішні ділові операції організовувати набагато простіше і менш ризиковане. Схожі проблеми виникають і в інших аспектах управління зовнішньоекономічною діяльністю. Це в результаті приводить до того, що із загальної системи управління рано чи пізно при збільшенні обсягу міжнародних операцій виділяється порівняно відособлена підсистема управління (менеджменту) зовнішньоекономічною діяльністю. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов'язаний із застосуванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічної діяльності (експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямому інвестуванні і т.д.). Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіб організації/установи в інтересах продуктивного досягнення визначених зовнішньоекономічних стратегій. Отже, звернімо увагу на такі три ключові моменти [6, с. 525]. По-перше, менеджмент ЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає вивчення і проектування елементів міжнародного середовища: закордонних партнерів, рівня цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині акцент робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнародних операцій, але і на проектування взаємовідносин з урахуванням визначених процедур. Цей елемент менеджменту становить майже половину чинників успіху в міжнародному бізнесі. По-друге, необхідно домагатися ефективної взаємодії не тільки між працівниками зовнішньоекономічних підрозділів, але і між усіма службами підприємства, що і визначає успіх на міжнародних ринках. Тому менеджмент ЗЕД, безумовно, включає і зусилля інших працівників у просуванні товарів фірми на зовнішні ринки. Наприклад, начальник відділу технічного контролю, організовуючи систему перевірки експортного товару на предмет відповідності умовам зовнішньоторговельного контракту, є важливою ланкою функції контролю в менеджменті ЗЕД. У випадку досягнення успіху на міжнародному ринку згаданий керівник служби контролю повинен отримати винагороду у такій же мірі, як і працівники ЗЕД. По-третє, потрібно наголосити на продуктивному досягненні всією організацією обраних зовнішньоекономічних цілей. Це значить, що критерієм якості менеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення цілей), але і ціна цього успіху (витрати ресурсів, продуктивність). Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності тісно пов'язаний із міжнародним менеджментом. Останній є не що інше, як управління транснаціональними компаніями. Оскільки зовнішньоекономічна діяльність включає взаємодію національних і транснаціональних компаній, то вона передбачає взаємодію зовнішньоекономічних підрозділів із міжнародними відділеннями багатонаціональних корпорацій. При цьому для транснаціональних компаній пріоритетне значення має універсальний міжнародний підхід, а дії в кожній із країн є наслідком цього підходу. Зовнішньоекономічна діяльність у цьому відношенні суперечлива за своєю природою: головним є репрезентування внутрішньонаціональних операцій компанії, а міжнародна діяльність є наслідком внутрішньо-національних успіхів. Щодо таких категорій, як міжнародні фінанси, міжнародна логістика, міжнародне право та ін., то кожна з них має власні функціональні основи і закономірності. Міжнародні аспекти при цьому відіграють визначальну роль. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств будь-якої країни не може ігнорувати закономірності здійснення кожної зі згаданих функцій міжнародного бізнесу: фінансів, логістики, права, персоналу та ін. Тому менеджмент зовнішньоекономічної діяльності базується на функціональних складових міжнародного бізнесу такою мірою, якою це має відношення до операцій даного підприємства. При цьому сам менеджмент зовнішньоекономічної діяльності ґрунтується на визначених принципах. Принципи зовнішньоекономічної діяльності. Управлінська діяльність завжди базується на основних правилах, яких дотримуються керівники і спеціалісти апарату управління в процесі прийняття тих або інших рішень. Ці правила можуть бути декларовані в спеціальних документах або ж бути своєрідною традицією, нормою, звичаєм. Частіше усього має місце поєднання і того й іншого. Можна виділити три рівні принципів зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні [2, c. 584]. Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність. Науковість ЗЕД означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до об'єктивних економічних законів. Дотримання цього принципу на практиці управління міжнародними діловими операціями передбачає виявлення організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін, співвідношення їх із витратами в країні-експортері та ін. Знання менеджерів підприємств існуючих теорій міжнародної торгівлі допомагає їм уникати значних прорахунків, обґрунтовано прогнозувати зміни на міжнародних ринках. Особливо важливе значення має цей принцип у здійсненні міжнародних фінансових розрахунків, при яких потрібно спиратися на зміни валютних курсів. Сучасна теорія пропонує чимало корисних теоретичних моделей прогнозування валютних курсів. На базі згаданих моделей практика виробила зручні й різноманітні інструменти управління валютними ризиками: операційними, перерахунковими (бухгалтерськими) і економічними. Використання зазначених та інших інструментів в управлінні ЗЕД - безсумнівна ознака використання принципу науковості. Системність ЗЕД означає, насамперед, що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки. Самі складові ЗЕД можуть бути виділені за різноманітними ознаками. Безсумнівно, одним із найбільш важливих є контракт (договір) ЗЕД. Виходячи з цієї ознаки, необхідно забезпечувати належний взаємозв'язок між всіма статтями контракту: якістю товару, базисними умовами постачання і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і формами платежу, термінами постачань і транспортних умов, предметом контракту та арбітражем і т.д. Системні взаємозв'язки існують і в період між укладанням та виконанням контрактів. Принцип системності передбачає також необхідність розуміння менеджерами компанії, що ЗЕД є лише частиною її бізнесу. І якщо внутрішньонаціональний бізнес організований недостатньо продуктивно, це загрожує і міжнародним операціям. Помилки, прорахунки і втрати компанії в операціях на внутрішньому ринку будуть серйозним сигналом для партнерів цієї компанії по міжнародному бізнесу. Керівники повинні завжди пам'ятати, що закордонний партнер судить про їхню діяльність, насамперед, з їхніх дій всередині країни. За інформацію з цих питань відповідним спеціалістам виплачуються солідні суми згідно зі статтею "консалтингові послуги". Принцип системності ЗЕД включає також взаємозв'язок міжнародних операцій даної компанії з міжнародним бізнесом у цілому. Оскільки самі по собі операції навіть однієї великої фірми (не кажучи вже про невеличкі українські компанії) займають у загальному обсязі міжнародного бізнесу незначну частину, доводиться пристосовуватися до законів цього бізнесу. Система ЗЕД фірми є лише незначною частиною міжнародного бізнесу як більш вагомої мегасистеми. Принцип взаємовигідності ЗЕД, на перший погляд, не має особливих ускладнень і виглядає очевидним: кожний партнер, що бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток. Проте дотримуватися цього принципу не просто через значну кількість часу, необхідного для виконання угод, зміни валютних курсів, наявності різноманітних зв'язків між окремими зовнішньоекономічними угодами, використання бартерних операцій та ін. Тому дотримання принципу взаємовигідності потребує ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків прибутків і витрат. Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД, багато специфічних принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. І хоча терміна "зовнішньоекономічна діяльність" у зазначених документах може не бути, за своїм характером більшість закріплених там принципів мають пряме відношення до зовнішньоекономічної діяльності. Список використаної літератури Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. — Львів: Світ, 1995. — 294 с. Азоев Г.Л., Баранчеев В.П., Гунин В.Н., Кибанов А.Я., Ковалева А. М.. Управление организацией: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. "Менеджмент" / Государственный ун-т управления / А.Г. Поршнев (ред.). — 3.изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА- М, 2003. — 715 с. Гріфін Рікі В., Яцура В Основи менеджменту: Підруч. для студ. екон. спец. — Л.: БаК, 2001. — 624 с. Луцій О.П. Основи маркетингу: Конспект лекцій — К.: Вид-во ЄУФІМБ, 2000. — 45 с. Франчук В.І. Основи менеджменту: Навч. посібник. — Львів: Каменяр, 1997. — 95 с. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. — К.: Академвидав, 2003. — 608 с.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (21.06.2014)
Просмотров: 382 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: