Реферат на тему: Контрольна з міжнародної економіки - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Контрольна з міжнародної економіки. Вступ Міжнародна економіка завжди була і залишається важливою складовою суспільного розвитку України, незважаючи на зміни в політичній ситуації, економічній кон'юнктурі та правовому середовищі країни. Роль її посилюється з часу набуття незалежності українською державою, яка намагається зайняти гідне місце в міжнародних економічних інтеграційних процесах. За таких умов входження кожної країни у наступне тисячоліття вимагає проведення відповідних політичних, економічних та соціальних реформ, які стануть у майбутньому запорукою плідного співробітництва у міжнародному масштабі. Новий етап входження у світове господарство вимагає істотних зусиль як від окремих підприємств, так і від держави в цілому, від чого, зрештою, буде залежати не тільки динаміка зовнішньої торгівлі, а насамперед, можливість подальшого економічного та соціального розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки. На шляху інтеграції України в європейські й міжнародні структури допущено чимало прикрих прорахунків. Без сумніву, є об'єктивні причини цього, проте зрозуміло одне - відсутність, особливо в регіонах, висококваліфікованих фахівців із зовнішньоекономічної діяльності перешкоджає просуванню нашої країни до цивілізованого співтовариства. Останнім часом ця проблема є досить відчутною, що пояснюється новими ринковими вимогами фахової спеціалізації та досвіду управління зовнішньоекономічною діяльністю у сучасних умовах. 1. Суб’єкти міжнародних економічних відносин Відповідно до чинного законодавства України суб’єктами міжнародних економічних відносин є: - фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають цивільну правоздатність і дієздатність відповідно до законів України і постійно мешкають на її території; - юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і постійне місцезнаходження яких - на її території; - об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами відповідно до законів України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність; - структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності, іноземних суб'єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами відповідно до законодавства України (філії, відділення і т.ін.), але мають постійне місцезнаходження на території України; - інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України, в тому числі держава в особі її органів, органів місцевого самоврядування в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, що беруть участь у господарській діяльності на території України. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності виникає у фізичної особи з моменту придбання нею громадянської дієздатності, порядок, терміни та інші умови виникнення якої регулюються законодавством України, в першу чергу Цивільним кодексом. Фізичні особи, що мають постійне місце проживання на території України, мають відповідне право, якщо вони зареєстровані як підприємці відповідно до Закону України "Про підприємництво". Фізичні особи, що не мають такого права, набувають його, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законами держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їхніх установчих документів із моменту набуття ними статусу юридичної особи. 2. Торгівля навпрямки і через посередників У міжнародній торговельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий (direct) експорт та імпорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачеві або закупівлю в нього відповідних товарів, і непрямий (indirect) експорт та імпорт, що припускає продаж і купівлю товарів через торговельних посередників. Для сучасного етапу розвитку великого виробництва з величезною концентрацією і централізацією капіталу характерним є розширення прямого експорту й імпорту. Наприклад, у США нині 2/3 експорту промислових товарів здійснюється безпосередньо виробниками. Прямий метод зовнішньоекономічних операцій застосовується: при продажу і закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів; у разі експорту дорогого і великогабаритного устаткування; у разі експорту стандартного устаткування через закордонні філії; при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів; у разі продажу і закупівлі товарів державою. Прямі зв'язки мають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юнктури ринку; швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб покупця. Проте і непрямий експорт та імпорт продовжують зберігати своє значення. За деякими оцінками, з допомогою торговельних посередників у світовий товарообіг залучається біля 50 % загального обсягу товарів. Цей метод застосовується: у разі збуту стандартного промислового устаткування; у разі збуту споживчих товарів; при реалізації другорядної продукції; на окремих важкодоступних і маловідомих ринках; при просуванні нових товарів; у разі відсутності власної збутової мережі; за умови, що торгівля монополізована значними торговельно-посередницькими фірмами. У непрямого методу експортно-імпортних операцій також є свої переваги: великий досвід, власна мережа обслуговування, гарні зв'язки, знання ринку й кон'юнктури. 3. Основні фактори, які впливають на розташування населення На розташування населення впливають наступні фактори: Природні умови (рельєф, клімат і т.д.); Зайнятість населення в сільському господарстві, наприклад, райони рисосіяння на поливних землях в Південній та Південно-Східній Азії; Розвиток промисловості (Європа, США, Канада, Японія, Китай, Австралія, Російська Федерація і т.д.); Тяготіння населення до транспортних і торгівельних шляхів. 4. Сучасні форми протекціонізму Сучасні форми протекціонізму являють собою встановлення мита на імпортовані товари та обмеження імпорту. Розмір мита на товар може бути вищим від тарифної ставки, що застосовується в більшості випадків. Це може відбутися в результаті застосування до цього товару "антидемпінгових заходів" або "компенсаційних заходів". Антидемпінгові мита стягуються за вимогою вітчизняних виробників у відповідь на дії іноземних торговців, що в країні-імпор-тері вважаються "демпінгом". Під "демпінгом" звичайно розуміють продаж товару за ціною, нижчою від тієї, за якою той самий або подібний товар продається в країні експорту ("справедлива ціна "). "Компенсаційні" мита стягуються у відповідь на допомогу, яку інша країна надає своїм виробникам, щоб штучно домогтися їхньої більшої конкурентоспроможності на зовнішньому ринку (так звані субсидії). Для вітчизняних виробників є ще і третя альтернатива. Якщо імпортні товари ввозяться в таких кількостях, що це створює істотну загрозу розвитку вітчизняної промисловості, в багатьох країнах вітчизняні виробники можуть почати спеціальні процедури, результатом яких може стати обмеження імпорту таких "небезпечних" товарів, причому не тільки шляхом підвищення мита, але й через кількісні обмеження. Складність полягає в тому, що в різних країнах використовуються різні підходи до визначення таких понять, як "істотна загроза вітчизняним виробникам", "демпінг" і т.ін. З 1995 р. діють три угоди, що разом часто називають "Антидемпінговим кодексом COT": - Угода про застосування Статті VI ГАТТ (про антидемпінг); - Угода про субсидії і компенсаційні заходи; - Угода про спеціальні заходи. Участь у цих угодах є обов'язковою умовою членства у СОТ. Угода про застосування Статті VI ГАТТ (про антидемпінг) і Угода про субсидії і компенсаційні заходи дозволяють застосування антидемпінгових і компенсаційних мит для захисту вітчизняних виробників. Проте при цьому повинні бути дотримані дві умови: 1) здійснення несправедливої торгової практики, тобто: - продаж товарів нижче справедливої ціни, або - продаж товарів, щодо яких у країні експорту діють субсидії, заборонені за правилами СОТ, або субсидії, що не заборонені СОТ, але до яких країни імпорту можуть застосовувати компенсаційні заходи; 2) результатом такої "несправедливої практики" є: - збитки вітчизняних виробників, або - негативні торгові ефекти для вітчизняних виробників. 5. Європейська валютна система ЕКЮ Головна сучасна тенденція розвитку світових економічних відносин пов'язана з поширенням інтеграційних процесів, які охоплюють не лише економічні зв'язки, а й національні грошові системи держав. Вплив світових інтеграційних процесів на трансформацію національних грошових систем найяскравіше проявляється в Європі, особливо в Європейському співтоваристві, де з 1 січня 1999 р. у безготівковий обіг було введено нову грошову одиницю - євро. Вона замінила ЕКЮ (у перспективі замінить національні грошові знаки) та стала єдиною валютою країн Європейського валютного та економічного союзу, котрий завершить формування в країнах ЄС єдиного внутрішнього ринку товарів, послуг, капіталу. З 1 січня 2002 р. передбачалося введення паралельного обігу національних грошових знаків та євро, а з 1 липня того самого року відбулася поступова заміна ними національних грошових одиниць. Для вирішення валютних проблем створено Європейський центральний банк у Франкфурті-на-Майні. Національні банки дер-жав-членів будуть лише реалізовувати валютну політику, а не визначати її. Створення Європейського валютного та економічного союзу є завершальним етапом у розвитку західноєвропейського інтеграційного процесу. Початок цьому процесу поклав підписаний 25 березня 1957 р. Римський договір про створення Європейського економічного союзу (його друга назва - "Спільний ринок") та продовжили Маастрихтські угоди, які проголосили створення Європейського союзу. Тоді до його складу входили шість країн: Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. За більш ніж 40 років, що минули після 1957 p., процес інтегрування в Європі, незважаючи на чималі труднощі та суперечності, в цілому з успіхом розвивався як вшир (кількість повноправних країн-чле-нів збільшилась до 15), так і вглиб (за спрямованістю до головної цілі - формування єдиного економічного простору, в якому незалежно від національних кордонів відбувається вільний рух товарів, капіталів та людей, а також діють рівні для всіх суб'єктів господарювання умови конкуренції на спільному ринку). 6. Міжнародний валютний фонд СДР (спеціальні права запозичення) Міжнародний валютний фонд (МВФ) був заснований у 1944 р. на конференції світових лідерів у Бреттон-Вудсі. Головне завдання Фонду полягало в тому, щоб нормалізувати національну монетарну політику 30-х років у повоєнний період. Будівництво доріг, мостів, комунікацій, енергетичних систем та інших основних бз'дівельних споруд, зруйнованих війною в Європі, покладалося на Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Якщо Світовий банк надає позики країнам, що розвиваються, то до послуг і ресурсів МВФ можуть звертатися всі держави. З огляду на те, що міжнародна торгівля й інвестиції мають глобальний характер, кожна країна купує і продає іноземну валюту для фінансування експорту й імпорту. МВФ здійснює моніторинг таких угод і проводить консультації з краінами-членами щодо шляхів створення гнучкої стабільної монетарної системи. МВФ також пропонує надання технічної допомоги на рівні макроекономічного менеджменту і розширює фінансову допомогу країнам, що взяли на себе зобов'язання змінити економічну політику. Головний напрямок діяльності МВФ полягає в розробленні економічної політики. Фонд стежить за монетарною і фінансовою політикою своїх членів у тих аспектах, що можуть вплинути на їхню можливість фінансувати свій імпорт і експорт, тобто на "платіжний баланс". Фонд розробляє рекомендації під час регулярних консультацій з урядовими чиновниками щодо того, які заходи необхідно вживати в політиці, щоб запобігти проблемам у майбутньому. Він надає позики країнам-членам, котрі мають короткочасні проблеми, пов'язані з зовнішніми платежами. Фонд прагне досягти повної конвертованості валют країн-членів у межах гнучкого курсу валют, що набрав чинності в 1973 р. У 1969 році МВФ створив "спеціальні права запозичення" (СПЗ). СПЗ - штучна "валюта", курс якої формується на основі декількох конвертованих валют (долара США, фунта стерлінгів, німецької марки, французького франка, японської єни). Оскільки МВФ має можливість контролювати пропозицію СПЗ, він у такий спосіб може стати міжнародним макроекономічним регулятором. Багато країн, у тому числі США, виступали і виступають проти цього, і попит на СПЗ завжди відставав від зростання світової торгівлі. З іншого боку, останнім часом зростає підтримка збільшення ролі СПЗ із боку таких країн, як Японія. 7. Регіональні економічні комісії ООН та їх внесок у процес світової та регіональної економічної інтеграції Регіональні економічні комісії ООН представлені Європейською економічною комісією, економічною комісією для Африки, для Латинської Америки і Карибського басейну, для Азії і Тихого океану, для Західної Азії. Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК) - заснована в 1947 р. як тимчасовий орган ООН з 5-літнім терміном повноважень з метою сприяння економічному відродженню післявоєнної Європи. З 1951 р. - ЄЕК одержала статус постійного органа ООН. Керівний орган ЄЕК - чергова щорічна сесія, секретаріат розташований у Женеві. ЄЕК сприяє розвиткові торгівлі, науково-технічного співробітництва. У складі ЄЕК цілий ряд галузевих комітетів - з питань сільського господарства, хімії і т.д. - усього біля півтора десятка. В останні роки ЄЕК зосередила свою увагу головним чином на проблемах екології, особливо трансграничного характеру, в області ефективного використання енергії (програма "Енергетична ефективність у 2000 році), в області транспорту (з позицій екології) і лісових ресурсів. Економічна комісія для Африки (ЕКА) – створена в 1958 р. з метою надання сприяння африканським народам у вивченні й аналізі проблем розвитку Африканського континенту. ЕКА розробляє заходи щодо економічного розвитку даного регіону, надає консультативні послуги відповідно до запитів країн-членів. Вищий орган - щорічні сесії Комісії, у перерві керівництво здійснюється через Виконавчий комітет. ЕКА має чотири субрегіональних відділення - для Північної Африки - у м.Танжері (Марокко), для Західної Африки - у м.Ниамее (Нігер), для Східної Африки - у м.Лусаке (Замбія), для Центральної Африки - у м.Кіншасі (Заїр). В останні роки ЕКА сприяла в рамках консультативних технічних послуг в області боротьби з посухою, створення проектів в області іригації, підготовки кадрів. Бюджет ЕКА є в останні роки вище, ніж в інших комісій. Так, у 1992-93 р. він склав 72,1 млн. дол. Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК) створена в 1948 р. Вищий орган - сесія, скликувана один раз у два роки, у період між сесіями - Комітет у складі представників усіх 40 країн-членів - Латинської Америки, а також США, Канади, Великобританії, Франції, Голландії, Іспанії. У складі ЕКЛАК діють постійні органи - Комітет з економічного співробітництва країн Центральної Америки, Комітет з розвитку і співробітництва країн Карибського району, Комітет з торгівлі, Комітет Урядових експертів. Основні напрямки роботи ЕКЛАК багато в чому схожі на ті, які уже відзначалися вище, бюджет приблизно такий же, як і в ЕКА. Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО) - регіональний орган, заснована в 1947 р. Вищий орган - щорічна сесія , секретаріат ЕСКАТО розташований у Банкоку. Членами ЕСКАТО є більшість країн регіону, включаючи США, Нідерланди, Великобританію, Францію. На п'ятидесятій сесії Комісії в Делі в 1994 р. була прийнята Декларація про зміцнення регіонального економічного співробітництва в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні на шляху до XXI сторіччя, що у загальному намітила шляхи розвитку регіону з урахуванням його специфіки. Ведеться робота в рамках програми дій по регіональному економічному співробітництву в області передачі технології під інвестиційні проекти. Визначені досягнення є в рамках реалізації програми "Транспорт і зв'язок" і програми розвитку інфраструктури, що мають украй важливе значення для регіону, у якому проживає більш половини населення земної кулі. Економічна і соціальна комісія для Західної Азії (ЕСКЗА) створена в 1974 р. До складу ЕСКЗА входять 14 держав даного регіону. Вищий орган - пленарна сесія, скликувана раз у два роки. Секретаріат ЕСКЗА складається з цілого ряду відділів - планування, промисловості, сільського господарства й ін., розташований у Багдаді. Економічне співробітництво країн у даному регіоні багато в чому визначається політичною ситуацією. Задачі, що ставить перед собою ЕСКЗА, у принципі, аналогічні тим, що розглядалися вище - створення сприятливих умов для економічного співробітництва в регіоні, зміцнення економічних відносин, дослідження технічного характеру і т.д. У 1994 р. в Аммані Комісія прийняла для виконання п'ять тематичних програм:* раціональне використання природних ресурсів і керування природокористуванням;* підвищення якості життя;* економічний розвиток і співробітництво;* події регіонального значення і глобальні зміни;* спеціальні проблеми. Протягом останнього років бюджет ЕКЗА, у порівнянні бюджетами інших організацій, менше приблизно на 40-45% і порівняємо з бюджетом ЄЕК. 8. Міжнародні фінансово-кредитні організації (Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків, Європейський банк реконструкції та розвитку та інші регіональні банки) Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів. Офіційні цілі членів Групи Світового банку - зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р. Банк було створено зі спеціальною метою - сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватної підприємницької діяльності у країнах Центральної і Східної Європи та країнах-колишніх республіках СРСР. Відповідно до Угоди про створення ЄБРР він діє тільки в тих країнах, які дотримуються принципів багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки і запроваджують їх у життя. Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком. Найстарішою кредитною інституцією регіонального типу є Банк міжнародних розрахунків (БМР). Банк було засновано у ході реалізації плану Юнга після Першої світової війни 20 січня 1930 р. відповідно до міжурядових угод. Основна мета його створення полягала у врегулюванні проблем платежів Німеччини. Засновниками БМР стали група із шести центральних банків (Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції та Японії) і група банків США на чолі з Банкірським домом Моргана. За згодою сторін Банк був розташований у Швейцарії, яка надала йому Установчу хартію, але його діяльність регулюєтьвя міжнародним правом. Нова міжнародна організація повинна була сприяти співробітництву центральних банків країн-учасниць і надавати додаткові можливості щодо здійснення міжнародних фінансових операцій (стаття 3 першого Статуту). БМР розпочав свою діяльність 17 травня 1930 р. у Базелі. До 1932 р. його учасниками стали ще 19 країн Європи. Банк міжнародних розрахунків незмінне залишається центральною банківською установою на світовій арені. Він належить центральним банкам країн-членів, контролюється ними, надає чимало суто спеціалізованих послуг центральним банкам як членам БМР, так і іншим центральним банкам. 9. Інкотермс-2002 Довідник "Інкотермс-2002" – це збірник зовнішньоторговельних термінів, покликаний забезпечити їх однакове тлумачення в різних країнах і сприяти приведенню правил торгівлі у відповідність з міжнародною поточною практикою. Цей довідник не містить абсолютно всі базиси постачань: тут присутні тільки основні, котрі часто застосовуються. Довідник не є нормативним і положення довідника стають законом тільки після включення в контракт на них посилань. Довідник періодично обновляється, тому що з'являються нові методи і засоби транспортування вантажів, ширше використовуються нові засоби зв'язку (комп'ютерний зв'язок). Довідник "Инкотермс-2002" є останнім виданням. У нього ввійшли правила електронного обміну даними, що заміняють виписку товаросупроводжувальної документації. 13 базових термінів "Инкотермс-2002" поділяються на 4 групи. Група E (відвантаження) - продавець надає товар покупцеві безпосередньо у своїх приміщеннях. Група F (основне перевезення не оплачене) - продавець зобов'язується надати товар у розпорядження перевізника, що забезпечується покупцем і вказується продавцеві. Відповідній даній умові договору називають договорами відвантаження. Група C (основне перевезення оплачене) - продавець зобов'язується укласти договір перевезення (за свій рахунок), але без прийняття на себе ризику випадкової загибелі або ушкодження товару, а також яких-небудь додаткових витрат після навантаження. (Це не договір доставки, тому що після відвантаження усе лежить на покупці, це договір відвантаження). Група D (прибуття) - продавець несе усі витрати і приймає на себе усі види ризиків до моменту доставки в країну призначення. Це основа для договорів співробітництва. Висновки За останні роки сфера зовнішньоекономічної діяльності в Україні, як і в інших країнах СНД, зазнала суттєвих змін. Після скасування державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність стрімко зросла кількість суб’єктів господарювання, які беруть в ній участь. За нормального, цивілізованого розвитку цього процесу інтенсивні зв’язки з зарубіжними партнерами могли б позитивно впливати на стабілізацію економіки України, сприяти виходу її з кризового стану, поступово адаптувати вітчизняні підприємства до умов відкритості національної економіки. Міжнародна торгівля — основна форма міжнародних економічних відносин, оскільки включає торгівлю не тільки товарами в речовинному розумінні цього слова, але і найрізноманітнішими послугами (транспортними, фінансовими, послугами для бізнесу, туристичними й ін.). Торговельні протиріччя є найбільш гострими у світовій економіці, а лібералізація торговельних відносин — предметом обговорень в одній з найбільш впливових міжнародних організацій — Всесвітньої торговельної організації. Регіональні інтеграційні процеси також починаються з ліквідації бар'єрів у взаємній торгівлі. Багато підприємств беруть участь у міжнародній торгівлі, імпортуючи необхідні матеріали й експортуючи готову продукцію, а кожна людина активно бере участь у міжнародній торгівлі, купуючи імпортні товари. Перелік використаної літератури Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1999 - 264 с. Економіка зарубіжних країн / Під ред. Філіпенко А.С. – К.: „Либідь”, 2002. Сергеев П.В. Мировая экономика. – М.: Юриспруденция, 1999. – 160с. Международные экономические отношения / Под ред. Рывалкина Е.В. – М.: Журнал „Внешнеэкономический бюллетень”, Дипломатическая академия при МИД РФ, 1997. – 384с. Рогач О. I. ТНК і економічне зростання країн, що розвиваються. - К.: 2002.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (16.06.2014)
Просмотров: 256 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: