Реферат на тему: Контрольна з курсу „Міжнародні фінанси” - Економічні теми - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Контрольна з курсу „Міжнародні фінанси”. Контрольна з курсу „Міжнародні фінанси” 1. Назвіть відмінності форвардів та опціонів Форвардний контракт – це договір на постачання якого-небудь активу в деякий визначений період у майбутньому. За сформованою традицією форвард – це звичайно позабіржовий договір з умовами, що твердо обмовляються, (у тому числі ціною) і оплатою в терміни близькі до термінів постачання предмета форварда. Предметом угоди можуть виступати різні активи – товари, акції, облігації), валюта. Форвардні контракти, як правило, укладають з метою здійснення реального продажу чи покупки відповідного активу. Вони служать також для страхування постачальника чи покупця від можливої несприятливої зміни ціни. Форвард не дозволяє учасникам угоди скористатися можливою майбутньою сприятливою кон'юнктурою, тому що ціна зафіксована в контракті. Умовою договору передбачається участь у ньому двох осіб. Особа, що зобов'язується поставити відповідний актив за контрактом відкриває коротку позицію, тобто продає форвардний контракт. Особа, що здобуває актив за контрактом, відкриває довгу позицію, тобто купує контракт. Закриття контракту може відбуватися двома способами: а) сторони договору можуть укласти ще один договір із протилежними зобов'язаннями і таким способом погасити зобов'язання один перед іншим; б) сторони виконують реально форвардний контракт шляхом постачання активу договору і його оплату. Форвардний контракт укладають також з метою гри на різниці курсової вартості активів. У цьому випадку особа, що відкриває довгу позицію, сподівається на подальше зростання ціни активу, що лежить в основі контракту. При підвищенні ціни покупець контракту виграє, а продавець програє. І навпаки, при зниженні ціни виграє продавець контракту і програє покупець. Механізм укладання валютної угоди виглядає в такий спосіб: Компанія укладається з Банком форвардний договір. У договорі фіксуються сума угоди, курс покупки або продажу валюти, дата розрахунків і розмір задатку. Компанія вносить задаток на свій рахунок у Банку й у момент настання дати розрахунків поза залежністю від поточного курсу купує чи продає валюту за курсом, встановленим у договорі. Задаток повертається Компанії. Компанія має можливість відмовитися від виконання договору, у цьому випадку задаток залишається в банку. Розмір задатку складає від 1,7 % до 9,6 % від суми угоди, у залежності від терміну, на який укладається контракт . Приклад: Компанії необхідно через 6 місяців купити 100 тис. $. Компанія укладає з Банком форвардний договір. У договорі фіксуються курс $ (5,3 грн.), дата розрахунків (через 6 місяців) і розмір задатку (9 % від вартості контракту - 9 тис. $). Компанія вносить задаток на свій рахунок у Банку і через 6 місяців поза залежністю від поточного курсу $ купує в Банку 100 тис. $ за курсом встановленому в договорі 5,3 грн. Задаток повертається Компанії. Опціон – це контракт, що укладається, як на біржі, так і поза біржею, між покупцем і продавцем, що дає покупцю право, але не накладає зобов'язання, придбати визначений обсяг активу по заздалегідь обговореній ціні і протягом заздалегідь встановленого терміну, незалежно від ринкової ціни активу, і накладає на продавця (wrіter) зобов'язання передати покупцю актив протягом встановлений термін, якщо і коли покупець побажає здійснити опціонну угоду. Таким чином, на відміну від форварда, покупець опціону, заплативши визначену ціну (ціну опціону) одержує право за своїм розсудом робити чи не робити покупку-продаж активу по обговореній у договорі ціні. Валютний опціон – це унікальний торговий інструмент, рівною мірою придатний і для торгівлі (speculatіon), і для страхування ризику (hedgіng). Опціони дозволяють пристосувати до умов ринку індивідуальну стратегію кожного учасника, що є життєво необхідним для серйозного інвестора. На ціни опціонів, у порівнянні з цінами інших інструментів валютної торгівлі, впливає більше число факторів. На відміну від спотів чи форвардів як висока, так і низька волатильність може створювати прибутковість на ринку опціонів. Для одних опціони являють собою більш дешевий інструмент валютної торгівлі. Для інших опціони означають велику безпеку і точне виконання заявок на закриття збиткової позиції (stop-loss orders). Валютні опціони займають швидко зростаючий сектор валютного ринку. Починаючи з квітня 1998 р., опціони займають на ньому 5% загального обсягу. Самим великим центром опціонної торгівлі є США, за якими сдідують Великобританія і Японія. Опціонні ціни засновані і є вторинними від цін ринку наявної валюти. Тому опціон – це вторинний інструмент. Опціони звичайно згадуються в зв'язку зі стратегіями страхування ризику. Для трейдерів, проте, часто характерна омана відносно як складності, так і простоти використання опціонів. Існує також нерозуміння можливостей опціонів. На валютному ринку опціони можливі за готівку чи у вигляді ф’ючерсів. З цього випливає, що торгівля ними здійснюється чи "через прилавок" (over-the-counter, OTC), чи на централізованому ф'ючерсному ринку. Велика частина валютних опціонів, приблизно 81%, торгується OTC. Цей ринок аналогічний спот- і своп ринкам. Корпорації можуть зв'язуватися з банками по телефоні, а банки торгують один з одним або прямо, або через брокерів. При цьому виді ділінга можливий максимум гнучкості: будь-який обсяг, будь-яка валюта, будь-який термін виконання контракту, будь-який час доби. Кількість одиниць валюти може бути цілим чи дробової, а вартість кожної може оцінюватися як у доларах США, так і в іншій валюті. Будь-яка валюта, не тільки та, що доступна по ф'ючерсних контрактах, може торгуватися у вигляді опціону. Тому трейдери можуть оперувати цінами будь-якої, самої екзотичної валюти, що їм потрібна, у тому числі крос-цінами. Термін дії може встановлюватися любий – від декількох годин до декількох років, хоча в основному термін встановлюють, орієнтуючись на цілі числа – один тиждень, один місяць, два місяці і т.д. Ринок наявної валюти працює безупинно, тому опціонами можна торгувати буквально цілодобово. Механізм укладання валютної угоди виглядає в такий спосіб: Компанія укладає з Банком договір, в якому фіксуються сума угоди, курс покупки або продажу валюти, дата розрахунків, ціна опціону. Курс у даній ситуації визначається Компанією. Компанія сплачує ціну опціону й у момент настання дати розрахунків має право купити або продати валюту по встановленому в договорі курсу. У тому випадку, якщо ринковий курс виявиться до моменту виконання більш вигідним для Компанії, ніж курс опціону, Компанія має право відмовитися від виконання опціону без несення яких-небудь додаткових витрат. Приклад: Компанії необхідно через 6 місяців купити 100 тис. $. Поточний курс $ - 5,3 грн. Компанія укладає з Банком договір, у якому фіксуються курс $ (5,3 грн.), дата розрахунків (через 6 місяців), ціна опціону (1% від обсягу валюти – 1 тис $). Компанія сплачує ціну опціону 1000 $ і через 6 місяців по встановленому в договорі курсу 5,3 грн. має право купити в Банку 100 тис. $. Якщо курс $ виросте на 0,3 грн. і складе 5,6 грн., то Компанії вигідніше буде виконати опціон і купити в Банку $ за курсом 5,3 грн., що з урахуванням ціни опціону – 1000 $ буде вище приблизно на 1 %, і складе 5,35 грн. Тобто цей курс буде вигідніше поточного (5,6 грн.) на 0,25 грн. Але, з іншого боку, якщо курс $ упаде на 0,3 грн. і складе 5 грн., то Компанії вигідніше буде не виконувати опціон, уклавши звичайну угоду на покупку $ за поточним курсом 5 грн., що з урахуванням ціни опціону - 1000 $ буде вище приблизно на 1 % і складе 5,05 грн. 2. Розрахуйте скільки $ можна купити за 1000 гривень, якщо ви знаєте, що 1 $ = 1,5 фунта; 1 фунт = 3,35 гривень. Кількість фунтів, що можна купити за 1000 грн. = 1000 / 3,35 = 298,507 фунтів Кількість доларів, що можна купити за 298,507 фунтів = 298,807 / 1,5 = 199 $ Отже, за 1000 грн. можна купити 199 $ 3. Як використовується вексельна форма розрахунків. Міжнародні розрахунки – це здійснення платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами між юридичними особами і громадянами різних країн. В економічній сфері вони охоплюють розрахунки із зовнішньої торгівлі товарами і послугами, а також із некомерційних операцій, кредитів, руху капіталу між країнами. Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, з іншого боку – щоденну практичну діяльність банків щодо їх проведення. Більшість розрахунків провадиться безготівковим способом за допомогою записів на рахунках банків. Найскладнішими і такими, що вимагають високої кваліфікації учасників угоди, є розрахунки за міжнародними торговельними контрактами. Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання платежу, сума витрат, пов'язаних із проведенням операцій через банки. Сьогодні у зовнішньоторговельних операціях використовується ціла система способів, засобів і форм платежів, що створюють цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків. Одним з найважливіших інструментів розрахунків (і кредитування), які використовуються в міжнародній торгівлі, служить вексель. Вексель – це цінний папір, що оформлений у строгій відповідності з вимогами закону і містить у собі безумовне абстрактне грошове зобов'язання. При розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються простий і перекладний вексель (тратта). Частіше застосовується перекладний вексель, що являє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресовану трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) у встановлений термін вказану у векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором відносно боржника (трасату), і боржником відносно ремітента. Проста форма грошового зобов'язання (прості векселі) при розрахунках на умовах комерційного кредиту застосовується значно рідше. Як правило, вона також зумовлена продажем товару з розстрочкою платежу. Простий вексель виставляється не кредитором, а боржником, який називається векселедавцем. Останній бере зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін. Послідовність операцій розрахунку покупця з продавцем за поставлені в кредит товари за допомогою простого векселя можна простежити на схемі: Вексель складається за строго установленою формою. Його форма і вид визначаються національним законодавством. У країнах СНД форма і вид векселів, а також їх обіг регламентуються "Положенням про перекладний і простий вексель" (Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 p.). У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми і національного, і міжнародного права. Так, у 1930 р. у Женеві ряд країн прийняли "Однотипний вексельний закон". На його основі держави - учасники угоди, у тому числі й СРСР, уніфікували національне вексельне законодавство, їх стали називати країнами Женевської угоди. Третю, самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не належить до двох інших систем. Тому в міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн, і передбачати в контрактах, який із чинних нормативних актів регулюватиме фінансові відносини за угодою. Відповідно до "Однотипного вексельного закону" вексель складається в письмовому вигляді і містить певний перелік обов'язкових реквізитів. Реквізити простого векселя: 1. "Вексельна помітка". 2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей. 3. Зазначення терміну платежу. 4. Місце платежу. 5. Найменування одержувача. 6. Зазначення дати і місця упорядкування платежу. 7. Підпис векселедавця. Без якогось із цих реквізитів документ не має сили простого векселя. Ось зразок простого векселя за формою "Однотипного вексельного закону" (у дужках зазначено номер перелічених реквізитів цього векселя). Відповідно до "Однотипного вексельного закону", перекладний вексель (тратта) повинен містити: 1. Найменування "вексель", включене в сам текст документа. 2. Просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей. 3. Найменування трасата (боржника). 4. Зазначення терміну платежу. 5. Місце платежу. 6. Найменування особи (ремітента, одержувача), котрому чи за чиїм наказом, має бути здійснений платіж. 7. Зазначення дати і місця складання векселя. 8. Підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), що видає вексель. Документ без будь-якого з цих реквізитів не має сили перекладного векселя. Наведемо зразок перекладного векселя за формою Однотипного вексельного закону". У дужках даються номери перелічених елементів цього векселя. Для зручності операцій із векселями, які використовуються у комерційному обігу, у багатьох країнах світу розроблені вексельні формуляри, що відповідають вимогам вексельного законодавства. Можна виставити і вексель, не оформлений на спеціальному бланку, але за умови, що він містить усі необхідні реквізити. Оскільки перекладний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці заведено, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт відбувається у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом. Наводимо зразок акцепту: Печатка під акцептом не ставиться. Акцепт тратти може бути загальним або обмеженим. Обмежений (частковий) акцепт – це письмова згода боржника сплатити тільки частину суми, зазначеної на тратті. Необхідність акцепту тратти викликана тим, що обов язок трасату оплатити її виникає тільки після акцепту. Тому для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи в банк з інкасовим листом товаровідвантажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, мають бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти. У тому разі, коли тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банку з дорученням видати її експортеру тільки після одержання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару. Акцепт тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт застосовується для дострокового обліку тратти. Облік (або негоціація) тратти – це продаж векселя векселедержателем банку до настання терміну платежу за векселем. Але при цьому векселедержатель отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після відрахування облікового процента і банківського збору. Після цього банк може в зазначений термін пред'явити трасату вексель до оплати. Надійнішою гарантією порівняно з акцептом за траттами і простими векселями у міжнародній торгівлі є їх звалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним поручительством, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою або простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем. Аваль робиться на лицьовому боці векселя чи на додатковому аркуші. Вексельне поручительство виражається словами "як аваліст за..." або іншим рівнозначним формулюванням і підписується авалістом, тобто особою, що здійснила аваль. Підпис, поставлений на лицьовому боці векселя трасантом чи платником, відповідно до Женевського законодавства, не вважається авалем. Аваль дається банком за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказувати, за кого він дає поручительство. За аваль векселів банк стягує з покупців комісію, розмір якої залежить від суми векселя. У міжнародному платіжному обігу вексель є оборотним фінансовим документом. Це означає, що з переданням векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передання векселя здійснюється шляхом простого вручення або за допомогою передавального напису (індосаменту). Такий напис ставиться на зворотному боці векселя і підписується індосантом. Індосаменти бувають таких видів: 1. Бланковий індосамент. Це передавальний напис зроблений на зворотному боці векселя, у якому не зазначено, за наказом якої особи необхідно здійснити платіж. Він являє собою найменування індосанта і його підпис. 2. Іменний (повний) індосамент. За його допомогою індосант передає усі права і вимогу за векселем іншій особі, чиє найменування або ім'я вказується в індосаменті. 3. Перепоручительський індосамент. Такий передавальний напис робиться держателем векселя при переданні цього документа на інкасо банку з проханням отримати за ним платіж і забезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем. Індосамент можна здійснити у вигляді передавального напису з умовою відмови взяти на себе відповідальність, що випливає з тратти. Тоді робиться напис "Без обороту на мене", а передавальний напис називається безоборотным індосаментом. Борг трасата вважається погашеним при оплаті векселя готівкою, перерахуванням зазначеної в його тексті суми на банківський рахунок пред'явника чеком чи переказом. Після оплати пред'явник цього документа мусить повернути трасату вексель з оцінкою про оплату, яка ставиться на зворотному боці векселя. 4. Дайте визначення рахунку «лоро». Лоро – 1) комерційний рахунок, що відкривається банком своєму банку-кореспонденту, що виконує операції з доручення даного банку; 2) кореспондентський рахунок, що відкривається в банку-кореспондента якого-небудь банку третім банком. Розрахункові операції по кореспондентських рахунках кредитних організацій, відкритим в інших кредитних організаціях, і по рахунках міжфіліальних розрахунків між підрозділами однієї кредитної організації здійснюються за умови забезпечення щоденної рівності залишків коштів по кореспондентському рахунку по балансу кредитної організації, що відкрила кореспондентський рахунок в іншій кредитній організації (далі – банк-респондент), і по балансу кредитної організації, у якій відкритий кореспондентський рахунок зазначеної кредитної організації (далі – банк-кореспондент), а також по рахунках міжфіліальних розрахунків підрозділів однієї кредитної організації (головної кредитної організації, філій кредитної організації). Відображення розрахункових операцій у балансах банку-респондента і банку-кореспондента, а також у головній кредитній організації, філій кредитної організації по рахунках міжфіліальних розрахунків здійснюється однією календарною датою (число, місяць, рік) – датою перерахування платежу (далі по тексту – ДПП). Взаємини між кредитними організаціями (філіями) при здійсненні розрахункових операцій по кореспондентських рахунках регулюються законодавством і договором кореспондентського рахунка (далі по тексту – Договір), укладеним між сторонами. Кредитна організація укладає Договір і відкриває на ім'я філії кореспондентський рахунок в іншій кредитній організації з наданням йому права розпоряджатися цим рахунком за дорученням, виданим керівнику філії, або в Положенні про філію надає йому право на відкриття кореспондентських рахунків в інших кредитних організаціях. Філія має право відкривати кореспондентські рахунки іншим кредитним організаціям (їхнім філіям) і проводити операції по ним, якщо такі операції делеговані йому в Положенні про філію і відбиті в дорученні, виданому керівнику. Відповідно до порядку здійснення операцій по кореспондентських рахунках "ЛОРО", "НОСТРО", встановленим дійсним Положенням, між банком-респондентом і банком-кореспондентом повинна бути досягнута домовленість: 1) про порядок установлення ДПП при проведенні розрахункових операцій виходячи з документообігу між банком-респондентом і банком-кореспондентом; 2) про правила обміну документами (на паперовому носії, у вигляді електронного документа); 3) про зобов'язання банку-виконавця направляти банку-відправнику підтвердження про здійснення розрахункової операції для її відображення по кореспондентському рахунку в банку-респонденті і банку-кореспонденті однією датою; 4) про порядок дій банку-респондента і банку-кореспондента при надходженні розрахункового документа пізніше встановленої ДПП, несвоєчасному одержанні чи неотриманні підтверджень про здійснення розрахункової операції або в зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин; 5) про зобов'язання банку-респондента по поповненню кореспондентського рахунка для оплати розрахункових документів, пред'явлених до цього рахунка; 6) про кредитування рахунка банком-кореспондентом; 7) про умови розірвання договору, включаючи випадок невиконання банком-респондентом зобов'язань по поповненню свого рахунка; 8) про інші питання, що регулюють проведення розрахунків по кореспондентському рахунку. Операції по списанню коштів з кореспондентського рахунка "ЛОРО" здійснюються банком-кореспондентом по платіжному дорученню банку-респондента, складеному й оформленому з дотриманням вимог, установлених нормативними документами НБУ, за умови достатності засобів на його рахунку. Списання коштів без згоди банку-респондента відбувається у випадках, передбачених законодавством чи Договором. Платіжні доручення банку-респондента, що не можуть бути виконані через недостатність коштів на його рахунку, повертаються банком-кореспондентом у день їхнього одержання, якщо інше не передбачено Договором. Розрахункові документи на безакцептне списання коштів з кореспондентського рахунку "ЛОРО" при відсутності чи недостатності на ньому коштів містяться банком-кореспондентом у картотеку по позабалансовому рахунку № 90904 "Неоплачені вчасно розрахункові документи через відсутність коштів на кореспондентських рахунках кредитної організації" до зазначеного рахунку банку-респондента й оплачуються в черговості, встановленої законодавством. Неоплачені розрахункові документи, пред'явлені до кореспондентського рахунку кредитної організації на безакцептне списання засобів, можуть бути відкликані самими одержувачами по їхній письмовій заяві, спрямованій через обслуговуючу одержувача кредитну організацію. Відкликані одержувачами розрахункові документи на безакцептне списання засобів з рахунка платника пересилаються кредитною організацією платника (банком-кореспондентом) у кредитну організацію одержувача самостійно рекомендованим листом з повідомленням. Банк-кореспондент здійснює операцію по кореспондентському рахунку "ЛОРО" за умови, що платіжне доручення банку-респондента складене з дотриманням встановлених НБУ вимог. При здійсненні розрахункових операцій по кореспондентських рахунках "ЛОРО", "НОСТРО" банком-відправником платежу чи банком-виконавцем платежу може бути як банк-респондент, так і банк-кореспондент. При проведенні операцій банком-кореспондентом по кореспондентському рахунку "ЛОРО" по зарахуванню чи списанню коштів по пред'явлених інкасових дорученнях чи платіжним вимогам, видачі банком-кореспондентом банку-респонденту готівки ДПП вказується в реєстрі майбутніх платежів, форма і спосіб передачі (електронно чи на паперовому носії) якого встановлюються банком-кореспондентом і банком-респондентом у Договорі. До реєстру майбутніх платежів (на паперовому носії) додаються розрахункові документи, на підставі яких буде зроблена операція (крім видачі готівки). Закриття кореспондентського рахунка відбувається при розірванні Договору у випадках, передбачених законодавством, нормативними актами НБУ і Договором. Сторона – ініціатор розірвання Договору направляє іншій стороні за договором письмову заяву про закриття кореспондентського рахунка в зв'язку з розірванням Договору, підписану керівником і головним бухгалтером, завірену печаткою кредитної організації. У заяві вказується дата розірвання Договору. При закритті кореспондентського рахунка залишок коштів перераховується на підставі платіжного доручення банку-респондента на його кореспондентський рахунок у підрозділі розрахункової мережі НБУ чи на кореспондентський рахунок в іншій кредитній організації в термін, передбачений чинним законодавством і Договором. При недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку-кореспондента, відкритому в підрозділі розрахункової мережі НБУ, платіжне доручення банку-респондента для здійснення повернення залишку коштів з кореспондентського рахунка "ЛОРО" міститься банком-кореспондентом у картотеку по позабалансовому рахунку № 90904 до свого кореспондентського рахунку й оплачується в порядку черговості, встановленій законодавством. Банк-кореспондент припиняє проведення операцій по кореспондентському рахунку "ЛОРО" при розірванні Договору після одержання заяви банку-респондента про закриття кореспондентського рахунка чи настанні зазначеної в ньому дати розірвання Договору. Усі розрахункові документи, що надходять у банк-кореспондент, для списання з рахунка банку-респондента підлягають поверненню з вказівкою причини повернення: "Повернення без виконання в зв'язку з закриттям кореспондентського рахунка". Список літератури Буренин А.Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. – М.: ТОО Тривола, 1995. Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Биржевое дело: Учебник для вузов.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. Буренин А.Н. Рынки производных финансовых инструментов. - М: ИНФРА-М, 1996. Денисов И. О построении торговых систем на российском фондовом рынке. - М: журнал «Рынок ценных бумаг» №7, 1999. Долан Э.Дж., Кэмпбелл К.Д., Кэмпбелл Р.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. - М-Л: ДваТри, 1991. Маршал Джон Ф., Бансал Викул К.. Финансовая инженерия: полное руководство по финансовым нововведениям. - М: ИНФРА-М, 1998. Роуз П.С. Банковский менеджмент. - М: ДЕЛО Лтд, 1995.
1 2 3 4 5 Категория: Економічні теми \| Добавил: Aspirant (18.06.2014)
Просмотров: 165 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: